Особливості художнього конструювання електротехнічних виробів, як об’єктів дизайну
Припустимо, що якийсь варіант задуму товару з успіхом подолав етап аналізу можливостей виробництва і збуту. Після цього починається етап розробки промислового виробу, в ході якого задум повинен перетворитися на реальний товар.
Створений електромобіль повинен мати якомога менше якостей, що можуть сполохати покупця. Він мас справляти на нього враження добре зробленої та безпечної машини. Розробникам необхідно з’ясувати, як саме споживачі вирішують, чи добре зроблено авто. Декотрі, наприклад, мають звичку грюкати дверима й слухати, як це „звучить”. Якщо двері „звучать несолідно”, споживач вважає, що авто зроблено погано.
Коли дослідний зразок готовий, його треба випробовувати. Під час випробувань потенційних споживачів просять зробити пробну поїздку на авто і дати йому оцінку.
Припустимо, що дослідний зразок з успіхом пройшов випробування на запрошених споживачах.. Після цього влаштовують випробування у ринкових умовах, розгортаючи комерційне виробництво. Ринкові випробування дають інформацію для прийняття остаточного рішення про доцільність випуску нового товару.
Якщо фірма починає розгортати комерційне виробництво, то це пов’язано із великими витратами. Треба будувати або брати в оренду цілий виробничий комплекс. Крім того, слід витратити чимало коштів на рекламу й стимулювання збуту новинки.
При входженні до ринку з новим товаром фірма повинна вирішити, коли, де, кому та як його запропонувати.
Коли краще запропонувати? Якщо електромобіль підриватиме збут інших моделей фірми, то, певно, його випуск краще відкласти. Якщо з’явилася можливість зробити додаткові вдосконалення функціонального, конструкційного чи художнього плану, заради цього можна вийти на ринок у наступному році. Фірма матиме рацію, зачекавши й тоді, коли економіка перебуває в стані спаду.
Де краще випускати товар на ринок? Не кожна фірма має впевненість та гроші для виходу з новим товаром відразу на загальнонаціональний чи міжнародний ринок. Доцільніше скласти графік послідовного освоєння ринків. Так, невеликим фірмам треба обрати привабливе для себе місто й провести бліц-кампанію з виходу на його ринок. Далі так само освоювати ринки інших міст.
Кому треба запропонувати новий товар? Свої зусилля щодо стимулювання збуту слід спрямувати на найвигідніші групи споживачів. Необхідно перетворювати їх на прихильників товару, аби вони поширювали про нього гарну інформацію.
Як треба виводити новину на ринки? Перш ніж електромобіль потрапить у демонстраційні зали, бажано заздалегідь провести рекламну кампанію.
2.2. життєвий шлях товару
Випустивши новий товар на ринок, фірма намагається, аби він якнайдовше функціонував.
Одначе „життя” товару не буває вічним. Воно складається з чотирьох основних етапів, а саме: виведення на ринок, зростання, зрілість, занепад.
Етап виведення на ринок — це період повільного зростання збуту у процесі виходу товару. Повільність пояснюється тим, що споживачі не відразу відмовляються від звичних схем поведінки. Якщо новий товар дорогий, то зростання збуту стримується тим, що незначна кількість покупців може дозволити собі його купити. Через великі витрати на виведення товару прибутків на цьому етапі ще немає.
Етап зростання — при успішних справах це період швидкого сприйняття товару ринком і зростання прибутків. На ринку починають з’являтися конкуренти, яких приваблюють нові можливості. Ціни на товар залишаються на тому самому рівні або трохи знижуються із зростанням попиту. Для того щоб максимально продовжити період швидкого зростання ринку, фірма може використати кілька підходів:
підвищити якість нового товару, надати йому додаткових властивостей, випустивши його різновиди:
впити на нові ринки; використати нові канали поширення: переорієнтувати частину реклами щодо поширення відомостей про товар на стимулювання його придбання;
своєчасно знизити ціни аби залучити додаткову кількість споживачів.
Етап зрілості. Він починається тоді, коли темпи зростання збуту товару починають сповільнюватися. Цей етап є найдовшим за часом. Він висуває найскладніші завдання для фахівця-риночника. Сповільнення темпів зростання збуту означає, що у багатьох виробників накопичилися запаси непроданих товарів. Це веде до загострення конкуренції. Конкуренти усе частіше вдаються до продажу за зниженими цінами. Зростають кошти на рекламу, а також асигнування на дизайнерські розробки з метою створення найкращих варіантів товару. Усе це означає зниження прибутків. Найслабші конкуренти не витримують боротьби. Врешті-решт у галузі залишаються лише сильні суперники.
На етапі зрілості треба постійно шукати способи модифікації ринку, товару й власне маркетингу.
Модифікація ринку передбачає намагання збільшити споживання товару, що вже існує. Фахівці шукають нових споживачів, а також способи стимуляції інтенсивнішого споживання товару клієнтами, що вже існують.
Модифікація товару передбачає суто дизайнерські заходи. Дизайнер модифікує промисловий виріб, удосконалюючи різні його властивості: функціональні, конструкційно-технологічні, естетичні. Прикладом витончених дій такого напрямку може слугувати поведінка японських виробників годинників, калькуляторів, копіювальних апаратів тощо. Так, фірма „Соні” постійно вдосконалює свої магнітофони. У галузі автомобілебудування бачимо, як автомобільні фірми усього світу періодично змінюють зовнішнє оформлення своїх моделей для залучення покупців.
Модифікація маркетингу передбачає гнучкі дії, аби своєчасно знизити ціну на товар з метою „перетягування” клієнтури конкурентів, зробити спробу більш дієвої рекламної кампанії тощо.
Однак із часом збут товару неодмінно занепадає. Починається останній етап. Збут може перебувати на низькому рівні й залишатися на ньому впродовж багатьох років. Для фірми збереження у своїй номенклатурі товару, то занепадає, може обернутися значними витратами. Він потребує коштів на виробництво, рекламу, увагу продавців, водночас як це краще спрямувати на організацію виробництва нових, більш прибуткових товарів.
ІІІ ЧАСТИНА. 3.1. ОБ’ЄМНЕ ПРОЕКТУВАННЯ
У роботі над художньо-конструкторським проектом будь-якого виду промислового виробу необхідно об'ємне проектування. Тому художнє і промислове моделювання варто розглядати як невід'ємну частину всього проектування.
У художнім конструюванні виготовлення моделей (макетів) практикується на всіх основних етапах розробки виробу. У залежності від функціонального призначення і складності об'ємно-просторової будівлі виробу визначається матеріал і технологія виготовлення моделі.
У різних галузях промисловості процес проектування нової продукції й окремих його етапів мають свої особливості. Відповідно різне місце в цьому процесі займає і моделювання. У деяких випадках воно може бути заключним етапом проектування, в інші — проміжним, у третіх — багаторазово повторюваною стадією. Моделі пошукового характеру можуть виповнюватися і на самому початку проектування при виборі варіанта зовнішньої форми нового виробу.
На якому етапі повинна бути створена модель, у якому виді, у якому матеріалі й у якій кількості — це зважується в залежності від задач, поставлених перед чи автором чи авторським колективом.
Здійснення моделі на визначених стадіях проектування завжди ясніше виявляє естетичні і технічні якості виробу. Моделювання допомагає завчасно, до випуску робочих креслень і досвідчених зразків, помітити помилки і непогодженості, що без моделі виявляються часто занадто пізно, іноді вже після прийняття виробу у виробництво.
Обсяг має цілий ряд переваг перед графічним виконанням задуму, тому що дає можливість наочно побачити результат можливого. Як правило, елемент, виконаний по кресленню, завжди вимагає в натурі деякого виправлення. Макетна техніка поряд з образотворчою допомагає розвитку в автора уміння бачити за чи кресленням чи малюнком щирі форми проектованого виробу.
У моделі легко досягти натуральності форми, виявити помилки, визначити потрібну співрозмірність елементів, їхньої пропорції і товщини. Об'ємне проектування розвиває просторова уява. Виконання композиції в обсязі вимагає більшого часу, чим у графіці. Виконати модель по заданій темі без креслення досить важко.
Модель виробу, виконана з будь-якого матеріалу, має більшу наочність, чим креслення. По моделі значно легше судити про загальний вид виробу, про співрозмірність і пластик окремих частин і усього виробу в цілому. На моделі невеликого виробу можна перевірити не тільки естетичні переваги його зовнішнього вигляду, але і зручність користування. Наприклад, якщо це модель предмета, призначеного для руки людини, то можна перевірити, наскільки вона пристосована до руки (електробритва, дверна ручка, электрофонарик). Такі моделі малогабаритних виробів, потрібно виконувати завжди в натуральну величину.
Моделі великих по розмірі і складних по конструкції виробів на різних стадіях проектування виконують у різних масштабах. Так, модель токарського чи фрезерного верстата варто виконувати в масштабі 1:5 чи 1:10.
У ряді випадків, коли в зменшеному виді виявляються всі необхідні якості виробу, технічні і естетичні, а важливі деталі, наприклад пульт керування, вимагають більш ретельного пророблення, варто виділити їх і виконати окремо у виді фрагмента натуральної величини.
Говорячи про розміри моделей, необхідно підкреслити, що не слід віддавати перевагу масштабу 1:2. Це самий оманливий для сприйняття людського ока масштаб, що не дає щирого представлення про справжній розмір предмета.
Моделі можна виконувати з найрізноманітніших матеріалів. Найбільш зручними є глина, пластилін, гіпс, пінопласт, різні пластмаси, дерево, картон, папір, тобто пластично рухливі, матеріали що легко ріжуться.
В даний час на багатьох підприємствах у конструкторських і художньо-конструкторських бюро, у навчальних закладах широко застосовується папір як матеріал для виконання моделей, особливо пошукових. Такі матеріали, як глина, пластилін, пінопласт і дерево придатні для більш ретельного пророблення форми деталей. Вони податливі і пластичні, але на виготовлення моделі з цих матеріалів затрачається більше часу, тому з них найчастіше виконують остаточну модель.
Виконуючи пошукову модель з папера, картону, пінопласту і пластиліну і т.д., обов'язково потрібно враховувати внутрішню конструкцію виробу (механізованої іграшки, електроприладу і т.д.).
За допомогою пошукової моделі художник-конструктор шукає загальний вигляд, пропорції, пластику, співвідношення обсягів, зручність звертання з виробом і, нарешті, образ. Коли ж усі ці питання вирішені, можна переходити до ув'язування зовнішньої і внутрішньої конструкції.
Наприклад, пилосос складається з корпуса, електродвигуна, крильчатки, пилезбірника і т.д. Усе це потрібно розмістити так, щоб прилад був не громіздким і маневреним.
3.2. ВИДИ МАКЕТІВ
Виділяють два види макетів: чорнові і чистові. У залежності від виконуваних функцій макети розділяють на пошукові і демонстраційні.
За допомогою чорнових макетів визначають і відпрацьовують у деталях проектне рішення. Вони відносяться до професійних засобів роботи художника-конструктора. Виготовляють їх звичайно з м'яких матеріалів (пластилін, пінопласт) без ретельної обробки, звідси і назва — чорнові. Такі макети призначені для спільної роботи художника-конструктора і фахівців, що беруть участь у створенні виробу. Їх називають ще робітничими чи пошуковими.
Пошукові макети мають різний ступінь закінченості і допускають можливість різноманітних переробок як у деталях, так і в цілому. Достоїнства і недоліки задуму в макетному пошуку виявляються швидко, тому що художник-конструктор думкою добудовує частково виконану форму до того ступеня закінченості, що дозволяє представити можливі якості створюваного виробу. Незавершеність пошукових макетів, приблизність відбитих у них ідей і рішень робить їхньої функції чисто творчими. Пошуковим методом визначають художньо-конструкторське рішення як виробу в цілому, так і окремих його фрагментів.
Пошукові макети найпростіші за технологією і матеріалами виготовляються зі значним зменшенням в інтересах оперативності роботи.
Після пошукового макета переходять до чистового, який виконують у більш надійному і міцному матеріалі (пінопласт, гіпс), оскільки кожна проектна задача найкраще зважується у визначеному виді макетного матеріалу.
Чистові макети. За допомогою чистових макетів знайдене раніше рішення закріплюють у таких макетних матеріалах: оргскло, склопластик, полістирол, гіпс і реальні матеріали. Вони дозволяють досить точно передати ознаки виробів промислового виготовлення і забезпечують їхнє збереження протягом тривалого часу.
У чистових макетах фахівці оцінюють результати проектування з виробничої, економічної і споживчої точок зору. Ці макети називають також демонстраційними. Демонстраційні макети відображають проектне рішення з деяким ступенем закінченості. Вони, як правило, не підлягають переробкам, зберігаються як еталони, фіксуючи момент, після якого проектування або пішло в новому напрямку, або завершилося.
Демонстраційні макети виготовляють на підставі даних, отриманих у процесі пошукового макетування, по кресленнях розробленим художником-конструктором і, як правило, на заключному етапі художнього конструювання. Демонстраційний макет служить еталоном естетичних властивостей виробу, зразком для серійного відтворення. Будь-яка технічна документація — креслення, технічні умови, стандарти — самі по собі не забезпечують точного відтворення споживчих властивостей, якими б детальними вони не були.
Тільки сполучення демонстраційного макета і технічної документації дозволяє вести конструкторську і технологічну розробку в напрямку забезпечення естетичних властивостей виробу, передбачених художньо-конструкторським проектом.
Демонстраційні якості макета цілком залежать від змісту проектного задуму, виконавської майстерності і відповідності його поставленій задачі. Демонстраційні якості макета — один з найважливіших критеріїв оцінки проектного задуму.
3.3. ВИГОТОВЛЕННЯ МОДЕЛІ
Пластилін — прекрасний матеріал для макетування. У залежності від характеру роботи користуються різними сортами пластиліну. На початковій стадії проектування найкраще працювати з м'якими сортами. Чистовий макет потрібно виконувати з твердого пластиліну. Поверхня макета обробляється шкребками, стеками, ножем.
Пластилін завдяки своїй аморфності і піддатливості дозволяє вести пошук «не задумуючись», тому що з цього матеріалу легко можна одержати будь-яку деталь того сполучення деталей, а також у короткий термін побудувати безліч варіантів того самого виробу.
У чистових макетах пластилін уже не можна вважати основним матеріалом. Вид його поверхні заважає образному розкриттю виробу. Тому найчастіше пластиліновий макет переводять у гіпс. Гіпсовий макет можна пофарбувати в будь-який колір і передати на ньому найтонші деталі форми.
У деяких випадках виникає необхідність крім умовних моделей без колірного рішення, що виявляють тільки чисто пластичні якості, форму і фактуру, виконувати моделі ілюзійно — у кольорі із повною імітацією справжніх матеріалів. Вибір матеріалу і способу виконання моделі залежить від художника і конструктора, що працюють над формою і зовнішнім виглядом виробу.
Правильне використання всіх можливостей моделювання сприяє підвищенню естетичних якостей промислової продукції.
Макет вносить уточнення в попередні рішення, дає відповідь на питання, чи можна задовольнитися отриманими результатами чи необхідно почати пошук нових, тому що макет є еталоном не тільки зовнішнього вигляду, але і конструктивного рішення.
Макет забезпечує ефективне впровадження розробок, тому що витрати праці і часу на усунення недоліків у макеті непорівнянні з витратами на розробку досвідчених зразків з реальних матеріалів. Таким чином, макет є засобом, що дозволяє реалізувати задум, виконувати вимоги технічного завдання, визначати варіанти.
Недоліки форми, помилки в пропорції і будь-які інші недоліки, повторені у масовому виробництві, завдають шкоди тисячам людей, що будуть користатися цими недосконалими за формою виробами. Тому автор виробу несе відповідальність за його досконалість як у технічному, так і в естетичному відношенні. Від вдалого рішення конструкції машин, агрегатів, побутових приладів і т.д. багато в чому залежить підвищення продуктивності праці і добре відношення людини до знарядь виробництва, якими він користується.
Глина і гіпс
Матеріали й інструменти:
глина чи гіпс; м'який посуд (капронове цебро чи половина великого м'яча); набір спеціальних ножів для обробки гіпсу; стеки дерев'яні (найкраще пальмові чи самшитові, можна також із груші, липи) і металеві (з алюмінію чи міді). Якщо модель великих розмірів, то перш ніж почати неї ліпити, потрібно зробити каркас з дерев'яних рейок чи металевих лозин, а потім уже розпочинати прокладку пластиліном чи глиною. Це потрібно не тільки для міцності моделі, але і для меншої витрати матеріалу на її виконання.
Моделі з гіпсу можна виконувати декількома способами. Спочатку роблять їх з глини чи пластиліну, потім знімають чорнову форму з гіпсу і по ній відливають модель у гіпсі. Чорнова форма годить тільки на один відлив. Можна безпосередньо моделювати в гіпсі, тому що він дуже легко ріжеться, виточується на спеціальному верстаті по шаблоні, склеюється і піддається різній іншій обробці. Технологія виконання й обробки гіпсу залежить від складності форми виробу.
Гіпсові моделі дозволяють відтворювати складні просторові структури, однак для них обов'язковий металевий каркас.
Гіпс має саме широке застосування в макетуванні, але на ескізній стадії гіпсові макети не прийняті. Гіпс і глина вимагають визначених умов для роботи. Гіпс потрібно тримати в сухому місці, щоб він не відволожився і не утратив свої якості. Якщо гіпс усе-таки відволожився, то при розведенні його водою потрібно додати небагато кухонної солі: він швидше схоплюється і буде міцнішим. Гіпс розводять у м'якому посуді (капронове цебро чи великий гумовий м'яч, розрізаний навпіл), щоб невикористаний гіпс, що залишився, легко можна було видалити.
Для уповільнення процесу затвердіння гіпсу при виконанні роботи, що вимагає великої витрати часу, у нього потрібно додати небагато столярного клею.
Щоб глина постійно була в робочому стані, м'яка і податлива, модель її, у проміжках між роботою, накривають мокрою ганчіркою чи целофановою плівкою.
Після роботи з чи гіпсом глиною потрібно ретельно забрати і провітрити приміщення для усунення випарів.
Папір і картон.
Матеріали й інструменти:
папір щільний картон; ножиці; скальпель; металева лінійка; олівець; гумка; клей; косинці з кутами 30, 45 і 60°; лекало; циркуль креслярський.
Папір (картон) є гарним матеріалом для роботи в домашніх умовах, і в майстерні, що не вимагає спеціальних навичок і устаткування. Це дешевий і завжди доступний матеріал, з якого можна зробити модель будь-якої складності. Папір повинний бути креслярським чи малювальним. Він має велику щільність і тому зручна в роботі. Від якості папера багато в чому залежить зовнішній вигляд моделі. Гарний папір не повинний ворситися при терті гумкою, переламуватися при перегинанні.
Папір і картон — дуже зручні матеріали для пошукової роботи, але мають свої недоліки.
Якщо в процесі роботи над макетом у пластиліні можна вносити корективи, то виконуючи макет з папера чи картону це зробити неможливо. Паперові макети практично не піддаються переробці, тому виявлені недоліки можна усунути тільки виготовивши заново окремий елемент чи весь макет.
Паперовий макет виконують складеним, що дозволяє виготовляти і відпрацьовувати кожен елемент окремо комбінаторним прийомом, використовувати різні їхні сполучення. Таким чином, паперовий макет дозволяє вирішити не тільки морфологічні, але і конструктивно-технологічні задачі. Паперові макети звичайно використовують як робітників, вони не призначені для широкої демонстрації через низькі демонстраційні якості, недовговічності і незручностей транспортування і збереження, але в навчальному процесі це один із кращих матеріалів.
Картон, як і папір, найчастіше використовують для макетування в навчальному процесі. Найчастіше використовують сірий чи коричневий картон. Попередньо можна наклеїти на нього білий папір, але обов'язково по обидва боки, щоб картон не звертався, тоді отримані аркуші-планшети здобувають міцність. Моделі з картону можна пофарбувати гуашшю, темперою і навіть олійною фарбою, попередньо обробивши масляними ґрунтами або прооліфивши два рази.
Виготовлення паперових і картонних деталей починають з розкрою з урахуванням припусків для склеювання у виді клапанів. Матеріал ріжуть гострим ножем чи скальпелем по металевій лінійці. Для початкових вправ по виготовленню моделей потрібно виконувати невеликі по розмірам та нескладні за формою і конструкцією вироби. Спочатку по кресленнях виконується викрійка (розгортка). Після цього монтують усю модель.
Для виготовлення паперових і картонних макетів застосовують різноманітні клеї, у тому числі столярний, конторський, казеїновий. Але найчастіше використовують синтетичну емульсію ПВА, що добре заповнює щілини і порожнини. Але в навчальному процесі найкраще користатися гумовим клеєм. Він не бруднить папір, і у випадку помилки можна легко розклеїти модель чи деталь без всяких ускладнень і знову склеїти.
Такої маневреності і чистоти в роботі, особливо в пошукових моделях, клей ПВА, столярний, декстриновий, канцелярський і інші не забезпечують, особливо коли виконавець не має навичок і вправності.
На вигинах, як ми вже говорили раніш, обов'язково потрібно злегка надрізати скальпелем і папір і картон, щоб грані були чіткі. Не можна забувати і про клапани, за рахунок яких будуть склеюватися стики.
Зрозуміло, у такому матеріалі, як папір (картон), важко передати усі до дріб'язків, кожну деталь, кожен профіль. Усе це буде узагальнено, а деякі деталі навіть умовно виражені, але образ виробу, пропорції будуть обов'язково відбиті.
Пінопласт
Матеріали й інструменти:
пінопласт; набір спеціальних ножів; клей ПВА; наждаковий папір різних розмірів. Пінопласт відноситься до полімерних матеріалів. Він легко піддається механічній обробці і добре склеюється. У макетуванні застосовується два види пінопласту, що відносяться до твердих сортів,— полістирольний (ПС) білого кольору і поліхлорвініловий (ПХВ) жовтуватого кольору. Пінопласт марки ПХВ найбільш зручний для обробки, оскільки має задовільну твердість і міцністю і допускає обробку будь-яким інструментом. Це забезпечує одержання складних і тонких деталей. Пінопласт ПС можна обробляти на деревообробних верстатах при швидкісних режимах, цим досягається ідеальна чистота поверхні.
Якщо пінопласт щільний, його можна різати навіть простою пилкою ножівкою, а більш м'який — електроспіраллю. Моделі з пінопласту можна робити монолітні і пустотілі. Вони добре склеюються і піддаються фарбуванню після того, як його добре обробити наждаковим папером і заґрунтувати шпаклівкою.
Використання для склеювання емульсії ПВА, що не залишає видимих слідів, сприяє одержанню цілісних, зримо однорідних макетів.
Деталі з пінопласту зручні для комбінаторної роботи, зв'язаної з пошуком нових конструктивно-компоновочних рішень. Забезпечується це не тільки легкістю обробки самого матеріалу і переміщенням, але і простотою кріплення: шпильками, цвяхами, штирями і т.д.
Оброблений пінопласт можна покрити промисловим воском (невеликі деталі занурюють у розплавлений віск) і полірувати покриття до блиску. Воскове покриття допускає механічну обробку. Оброблений пінопласт можна покривати пластиліном.
Дерево
Матеріали та інструменти:
дерев'яні бруски; рейки; фанера; ножівка; стамески; шевські ножі; наждаковий папір; ручний дриль; рашпіль; столярний клей і т.д.
Виконання моделі з дерева досить трудомістка робота, і до цього прибігають тільки у випадках необхідності, наприклад, коли модель потрібно зробити на виставку так, щоб вона з фотографічною точністю передавала оригінал. Перевага дерев'яної моделі в тім, що вона найбільш міцна і стійка в часі. Дерево володіє такими коштовними властивостями, як піддатливість, твердість. З нього одержують легкі і міцні макети, вони довговічні і транспортабельні. Дерево гарно обробляється, що відповідає фарбуванням його можна імітувати під різні натуральні матеріали. Як макетний матеріал дерево класифікують по технологічних ознаках (твердості) і художнім (декоративності).
По декоративних властивостях дерево підрозділяють на шляхетне і неблагородне. Бук, горіх, дуб відносять до шляхетних, хоча і важкообробляючі породи. Вільху, березу, липу — до неблагородних, оскільки вони не володіють власними декоративними властивостями (якостями).
Не завжди під рукою може бути дерево потрібної товщини, тому приходиться склеювати шматки, щоб набрати потрібний обсяг для моделі. Їх склеюють натуральними клеями: казеїновим, столярним, риб'ячим чи синтетичним — епоксидним, ПВА. Найкраще дерево клеїти столярним клеєм.
Не обов'язково виконувати моделі тільки з одного матеріалу. Замість того, щоб на дерев'яній чи пластмасовій моделі імітувати металеві деталі, краще їх виготовити з металу. Можна сполучити в одній моделі кілька матеріалів: дерево і пластмасу, метал і пінопласт і т.д.
Моделі можна фарбувати в потрібний колір, виходячи з психологічних і ергономічних вимог. Якість фарбування багато в чому залежить від підготовки поверхні, що перед фарбуванням ґрунтують.
Оргскло і полістирол
Оргскло буває в листовому і блоковому виді. По зовнішньому вигляді мало чим відрізняється від звичайного скла, зате має широкі можливості ручної і механічної обробки. При нагріванні оргскло розм'якшується, що використовують для одержання гнутих і об'ємних деталей. Лінію перегину нагрівають електроструною, розм'якшують - легко згинають під потрібним кутом. Склеювати оргскло можна дихлоретаном чи оцтовою есенцією, розчином стружки оргскла в дихлоретані. Для різання оргскла використовують дискові фрези. Обробку його ведуть різними способами: гострінням, фрезеруванням, свердлінням. При ручній обробці матеріал часто не ріжуть, а ламають, попередньо зробивши з двох сторін неглибокі надрізи. Після обламування крайки деталей зачищають наждаковим папером, напилком. Оргскло застосовують для виготовлення прозорих деталей та макетів усіх масштабів.
Полістирол в основному буває тільки листовий. Це пластмаса. Його найчастіше використовують для відтворення гнутих і штампованих деталей макетів. При нагріванні до 80 °С полістирол стає еластичним, що використовується при формуванні.
Полістирол легко ріжеться: товстий —пилкою чи лобзиком, тонкий чи плівковий — ножицями. Аркушевий полістирол незамінний матеріал для плоских, гнутих і циліндричних елементів демонстраційних макетів.
Для склеювання застосовують органічні розчинники типу дихлоретана і спеціальні клеї для пластмас, для фарбування — суміш нітроемалі з дихлоретаном (склад токсичний, фарбування роблять при наявності витяжної вентиляції і запобіжних заходів).
Формування невеликих об'ємних елементів, що мають вид гнутих і штампованих, роблять у наступному порядку: розм'якшений при нагріванні лист полістиролу укладають на дерев'яну чи гіпсову матрицю і притискають пуансоном у виді рамки. Якість формування залежить від ступеня витяжки, тобто відносини висоти деталі до ширини і швидкості витяжки. Потрібно встигнути набрати потрібну висоту деталі поки лист полістиролу не остигнув. Часто в полістиролі фіксують рішення, знайдені за допомогою паперових і картонних макетів, що не дають такого чіткого представлення про предмет.
ВИСНОВОК
Працюючи над кваліфікаційною роботою „Особливості художнього конструювання електротехнічних виробів, як об’єктів дизайну”, цікавим є те, що у масових побутових виробах людина цінує майстерність художника-дизайнера з погляду створення комфорту й одержання емоційного враження від форми виробу, по якій певною мірою він може судити про досягнення в даній області виробництва. У цій узагальненій формі інформації і полягає особлива привабливість для людини, що відчуває себе співучасником суспільного процесу.
Вибір матеріалу і спосіб виконання моделі залежить від художника, що працює над формою і зовнішнім виглядом виробу.
Макет вносить уточнення в попередні рішення, дає відповідь на питання, чи можна задовольнитися отриманими результатами чи необхідно почати пошук нових, тому що макет є еталоном не тільки зовнішнього вигляду, але й конструктивного рішення.
Макет забезпечує ефективне впровадження розробок, тому що, витрати праці і часу на усунення недоліків у макеті незначні. Таким чином макет є засобом, що дозволяє реалізувати задум.
Працюючи над кваліфікаційною роботою, було опрацьовано багато літератури і матеріалу, які можна використати в роботі над створенням макету. Це пластилін, гіпс і глина, папір і картон, пінопласт, оргскло, полістирол.
Але для виконання свого макету я використала папір.
Паперовий макет виконують складеним, що дозволяє виготовляти і відпрацьовувати кожен елемент окремо комбінаторним прийомом, використовувати різні їхні сполучення. Таким чином, паперовий макет дозволяє вирішити не тільки морфологічні, але і конструктивно-технічні задачі.
ЛІТЕРАТУРА
Шпара П.Е. Техническая эстетика и основы художественного конструирования. Ч.1, Киев, ХИИКС, 1969
Шпара П.Е. Техническая эстетика и основы художественного конструирования. Ч.2, Киев, ХИИКС, 1970
Шпара П.Е. Техническая эстетика и основы художественного конструирования. Ч.3, Харьков, УЗПИ, 1973
Фольта О.В. Смоленський Р.І. Основи художнього конструювання. Київ, „Вища школа”, 1973
Борисовский Г.Б. Красота и стандарт. М., издательство Комитета стандартов, 1968
Грейнер Л.К. Основы технической эстетики и художественного конструирования., Л., СЗПИ, 1968
Вакс И. Художник в промышленности. Л – М, „Искусство”, 1965
Сомов Ю.С. Композиция в технике. М. Машиностроение. 1977 – 271с.
И.Т.Волкотруб. Основы художественного конструирования. Киев, 1988
Быков З.Н., Минервин Г.Б. Художественное конструирование. Проектирование и моделирование промышленных изделий. М. Высшая школа, 1986 – 239с.