Характеристика технології виробництва сиру кисломолочного
Нормалізоване або знежирене молоко заквашують закваскою, приготовленою на чистих культурах молочнокислих стрептококів, які утворять у молоці в міру щільний згусток, який не буде розшаровуватись. Кількість внесеної закваски встановлюють поклад від пори долі, тривалості сквашування та її активності в межах 1...5% від маси молока. Температура заквашування молока в літню пору долі складає 24...28°С, у зимову - 26...50° С.
Готовій згусток перемішують протягом 3 хв і гвинтовим насосом подають у прямоточний підігрівник (апарат ТОЗ), де нагрівають у секції нагрівання до температури 48...54°С для виготовлення сиру і з масовою часткою жиру 9%, до 46...52°С, для виготовлення сиру селянського і до 42...50°С для одержання нежирного сиру. Нагрівання триває протягом 4...7 хв за допомогою води з температурою 70...90°С, яка циркулює в сорочці підігрівника.
![]()
![]()
![]()
З
підігрівника
згусток надходить
у секцію витримування,
де знаходиться
протягом 1,5..2,5 хв.
Після витримування
він спрямовується
до секції
попереднього
охолодження,
де охолоджується
до температури
30...40°С. З крижаною
водою що циркулює
в сорочці. Із
секції охолодження
апарата ТОЗ
згусток надходить
у пристрій для
зневоднювання.
Згусток у процесі переробки періодично через кожні 0,5 год. перемішують у ємності протягом 2...5 хв.
Для зневоднювання сирного згустку застосовується обертовий зневоджувач барабанного типу, обтягнутий фільтруючою тканиною. Масову частку вологи в сирі регулюють шляхом зміни кута нахилу барабана зневоджувача до горизонту і температури підігрівання або охолодження згустку.
Охолодження сиру. Відпресованій сир необхідно негайно охолодити щоб припинити молочнокисле бродіння, яку виникає з наростанням зайвої кислотності. Знезводненій сир з температурою +28 Із спрямовується в охолоджувач, у якому охолоджується крижаною водою чи розсолом, що надходить у сорочку циліндра і барабанів охолоджувача, до кінцевої температури +8...+12°С. Охолодженій сир перевіряють на відповідність вимогам діючого стандарту за масовою часткою вологи і жиру та спрямовують на розфасування з наступним доохолодженням до +3...+8°С у холодильних камерах.
Розфасування,
упакування
і зберігання
сиру. Розфасовують,
упаковують,
маркірують
сир відповідно
до діючого
стандарту і
технічних
розумів. Розфасований
продукт направляють
у холодильну
камеру, після
чого технологічний
процес вважається
закінченим.
Розфасованій
та охолоджений
сир зберігають
до реалізації
в холодильних
камерах за
температури
близько нуля,
але не вище
+4°С.
Готовій сир зберігають не більше 36 год. з моменту закінчення технологічного процесу, у тому числі на підпрнємстві-вигоговлювачі - не більше 18 год.. за температури не вище+8 С.
Варто мати на увазі, що за зазначеної температури зберігання якість сиру знижується внаслідок ферментативних процесів, подальшого розпаду лактози і білкових речовин.
Як відомо, діяльність ферментів не припиняється навіть за низьких позитивних температур. Тому сир після дво-тридобового зберігання за температури +4...+6°С переводять з вищого гатунку в перший; за тривалого зберігання якість його ще більше погіршується.
Вади сирові: кислий смак; невиражений «порожній» смак, прісний; нечистий смак і запах; гіркий смак; прогірклий смак; гншіьний і аміачний присмак; дріжджовий присмак; пухка консистенція; мастка, або крихка, або суха і груба консистенція; гумиста консистенція; ослизла консистенція.
1.2 Асортимент кисломолочного сиру
Сир білоруський клинковий.
Цей сир залежно від вживаної сировини і способу вироблення випускають наступних видів: жирний, нежирний, солоний, несолоний, з додаванням або без додавання спецій — тміну. Форма сира клинкова. Маса клинка від 0,5 до 1 кг Довжина 12—21 см, ширина гострого кінця клинка 4—7 см, ширина тупого кінця клинка 10—14 см, товщина сира 3—5 см. Поверхня сира гладка, допускаються поглиблення і невеликі сліди складок від запрессовки. Консистенція однорідна, зв'язкова, не крошлива і ущільнена без очок. Колір сира рівномірно білий, злегка жовтуватий по всій масі. При додаванні спецій — рівномірно розподілені усередині і по поверхні сиру зерна тміну. Сир володіє чистим, ніжним, кисломолочним смаком; для сирів з тміном — наявність аромату і смаку тміну. Даний вид сиру виробляють з пастеризованого молока та суміші знежиреного молока з пахтою. При виробленні сира з молока і пахти їх беруть в співвідношенні 1 : 1 або 2: 1.
Сировину, призначену для вироблення сира, пастеризують при 72—85°С, охолоджують до 30—32°С і заквашують чистими культурами молочнокислого стрептокока з розрахунку 2-5%. Для кращого відділення сироватки від згустку і зменшення витрати сировини в квашене молоко вносять 40%-ний розчин хлористого кальцію з розрахунку 1250 мл на 1 т квашеного молока. Потім вносять 1 г сичужного ферменту на 1 т для жирного молока і 0,8 г для знежиреного молока. Суміш ретельно перемішують і залишають в спокої для згортання. Після закінчення 8—10 год. молоко сквашують, виходить згусток достатньої щільності кислотністю 75—80° Т. Готовий згусток ріжуть на квадратні стовпчики розміром 4х4 або 5х5 см і відварюють при 40°С. Відварювання вважається закінченим, коли свіжа маса декілька ущільнюється.
Відварену сирну масу розкладають в тонкі металеві або мішки однакових розмірів і підвішують для стікання сироватки. До кінця стікання сирна маса займає половину мішка. Ударами пальців масу зміщують в низ мішка, мішки зав'язують без утворення складок і поміщають під прес. Сир в мішках пресують протягом 6—8 ч під навантаженням спочатку 1 би і через 2 ч 1:12 або 1:15.
Сир, що відпресували, виймають з мішків і солять дву-, триразовим натиранням поверхні сира сіллю. Потім сири встановлюють у вертикальному положенні, потовщеною частиною вниз, на сирних столах і витримують, поки сіль не вбереться сирною масою.
Допускається посол в зерні. Кількість натирань сіллю залежить від бажаного ступеня посолу (не вище 2%). Зазвичай потрібний дво-, триразове натирання. Посолені і витримані у вертикальному положенні.
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Сири
достатньо
ущільнюються
і можуть бути
відправлені
на реалізацію.
У разі поломки
сира його знов
перепресовують
в мішку під
пресом, сир, що
для чого зламався,
закладають
в мішок, розтирають
руками сирну
масу в мішку
і туго зав'язують
його. Навантаження
при пресуванні
1: 15. За годину сири
відновлюють
колишню форму.
При виробленні сирів з тміном останній вносять до сирної маси перед пресуванням в кількості 0,05— 0,1% і добре перемішують для рівномірного розподілу.
Якісні показники сира білоруський клинковий приведені в табл. 7.
Таблиця 7
| Солоний | Несолоний | |||
| жирний | нежирний | жирний | нежирний | |
|
Жиру % Волога %, не більше.... Солі %, не більш .... |
20+2 59 |
70 260 2 |
20+2 9 |
70 260 |
Кожен клінок сиру упаковують в целофановий мішечок або пергаментний папір, єтикують і укладають в ящик по 5 рядів.
Зберігають сир в холодильних камерах при температурі не вище 8° С. Заморозка сиру не допускається. Сир споживають в свіжому виді при тому зберігати його більше 1—2 днів не можна.
Зернений сир (котедж).
У США широко поширений сир котедж (у перекладі на російський — домашній сир). Це кисломолочний сир, який не піддається дозріванню. По складу він близький до маложир-ного сиру; відрізняється від останнього зернистою структурою з достатньо щільною консистенцією зерен.
У США сирий котедж випускають двох видів: вершковий і звичайний (нежирний).
Вершковий котедж випускають без добавок (підсоленний), з різними добавками - фруктами (ананаси, персики, вишня і ін.) і свіжими або сушеними овочами (червоний; і зелений перець, морква, цибуля, пастернак, кріп, петрушка і ін.).
Популярність цього сиру пояснюється хорошими смаковими якостями, порівняно низькою ціною, можливістю виготовлення на будь-якому молочному заводі, відносно простій технологією, а головне високою харчовою цінністю.
Склад сира (у %): жиру 0,2—5,0, білків 16—20, вуглеводів 0,2—0,8, мінеральних речовин 0,4—1,2, молочної кислоти 0,2—0,9, волога 74—80. Кислотність готового сиру не вища за 150° Т.
Готують його в основному із знежиреного молока, а в зимово-весняний період — також із знежиреного молока, що згущує і сухого.
У США для приготування домашнього сиру застосовують наступне устаткування двостінні сирні ванни ємкістю близько 5т з приводними мішалками і підведенням водопровідної і гарячої води пари, спеціальні ножі для різання згустку на кубики, а для ручного перемішування згустку - металеві мішалки або дерев'яні весла. Викладають готове зерно з ванн у візки, фляги або цебри металевими лопатами. Розфасовують па спеціальних розфасовочно-упаковальних автоматах.
Технологія сира наступна: пастеризація знежиреного молока, охолоджування до температури закваски, закваска молока молочнокислою закваскою, внесення сичужного ферменту, квашення, різання згустку, постановка зерна, обсушування зерна, промивка, додавання підсолених сливок і різних ароматичних речовин, перемішування, розфасовка і упаковка, охолодження, транспортування в місця споживання.
ВИЇМІ в 1962 р. на основі технології сира котедж, вживаною на молочних заводах США, розробив наступну технологію зерненого сиру.
![]()
Свіже
знежирене
молоко кислотністю
не вище 19°Т, щільністю
1,030, без пороків
смаку, запаху
і консистенції
і свіжі вершки
жирністю 12—20%,
кислотністю
не вище 17°Т
пастеризують
18—20 хв. з при температурі
72—76°С і охолоджують
до температури
закваски (30—32°С).
Потім направляють
в сирні ванни
з приводними
мішалками і
вносять закваску,
приготовану
на чистих культурах
Leuconostoc mesenteroides subsp. cremoris і
Entrrococcus durans в співвідношенні
40:40:20 в кількості
3—5% до маси молока.
При ретельному перемішуванні молока (як і при виробництві сиру) додають хлористий кальцій безводний в кількості 400 г у вигляді 40%-ного розчину і 1 г сичужного порошку активністю 100 000 одиниць у вигляді 1%-ного водного розчину на 1 т молока. Ванни закривають кришками.
Квашення вважають закінченим, коли кислотність сироватки, досягне 47—50° Т (згустка 55—58° Т), а рН 4,6—4,7 і згусток буде достатньо щільним. Зазвичай це відбувається через 8—10 ч.
Готовий згусток розрізають ножами на кубики розмірами по ребру 12,5 мм.
Згусток, що розрізає, залишають для ущільнення на 20—30 мін, потім проводять підігрівання (відварювання) і постановку зерна. У ванну із згустком додають теплу воду (45—46°С) з таким розрахунком, щоб рівень вмісту в ній підвищився на 5—7 діб. Потім подають гарячу воду в міжстіний простір і згусток починають уручну перемішувати металевою або дерев'яною мішалкою, переміщаючи його обережно від бічних стінок і дна ванни.
Підігрівання до 38—40°С З ведуть так, щоб температура згустку підвищилася па 1°С за 10 мін, а до 48—53°С на 1°С за кожних 2 хв.
Різниця між температурою води в сорочці і згустку спочатку підігрівання складає 10-15°С, а до кінця процесу 15-20° С.
При температурі сироватки у ванні 37-38°С її перемішують механічною мішалкою при мінімальному числі; оборотів, а при 48—55°С зі швидкість обертання підвищують. Вимішують зерно при цій температурі 30— 60 хв. залежно від того, наскільки швидко воно ущільнюється.
Періодично перевіряють готовність зерна — після охолоджування водою при легкому стисненні в руці воно повинне зберігати свою форму.
Закінчивши відварювання, видаляють з сорочки гарячу воду і з ванни сироватку через сітчастий фільтр, який розміщують уздовж бічної внутрішньої стінки. Ванну охолоджують водопровідною водою, що подається в сорочку.
Для подальшого ущільнення зерна і охолоджування до температури нижче 10°С його промивають водопровідною водою різної температури в три прийоми: спочатку при 26-27°С, потім 15—18°С і нарешті 2—4°С. При промиванні вперше кількість води приблизно рівна кількості видаленої сироватки.
Вміст ванни обережно вимішують протягом 10—15 хв., видаляють першу промивну воду і вводять другу приблизно в тій же кількості. Для останньої промивки кількість води повинна бути достатньою для охолоджування зерна до температури нижче 10°С. Зерно може знаходитися у ванні 20-30 хв.
Після видалення промивної води зерно лопатами зрушують уздовж стінок ванни так, щоб утворився жолоб; у такому вигляді воно обсушується близько години.
Якщо зелений сир готують без вершків, то в зерно вносять харчову куховарську сіль сорту екстра в кількості, що забезпечує її вміст в готовому продукті не більше 1%. При виробленні вершкового сиру додають зливання жирністю 20%, щоб вміст жиру в готовому продукті був 4%. Заздалегідь сливки нагрівають до 60—65°С, гомогенізують, пастеризують 20—30 мін при 90—92°С і охолоджують до 2—5°С. Потім в них вносять необхідну кількість куховарської солі.
Після ретельного перемішування готовий продукт розфасовують в стакани з полімерних матеріалів або в картонні короби з прокладкою з паперу з нанесеним на неї полімерним матеріалом.
Склад сиру (у %): волога 74—80%, солі не більше 1%, жиру не менше 4% (у вершковому); кислотність не вище 150° Т, температура не більш 8°С.
В середньому з 6,25 кг знежиреного молока отримують 1 кг зеленого сиру. Залежно від вмісту сухих речовин в знежиреному молоці вихід сиру може коливатися від 5,2 до 6,85 кг
Сирні литовські сири.
Залежно від жирності і способу обробки сирні сири підрозділяють на:сирний литовський 13%-ной жирності; сирний литовський 20%-ной жирності; сирний знежирений.
Сири виробляють з сиру, отриманого кислотним способом із знежиреного або нормалізованого молока і пахти.
Квасять молоко заквасками чистих молочнокислих культур, вживаних для виробництва масла і сметани.
В деякі сири додають тмін. 20% сирний сир піддають сушці і тому вміст вологи в нім набагато менший, ніж в решті сирів.
Сири повинні задовольняти наступним вимогам:
Сирні сири повинні мати смак і запах кислий, ніжний, кисломолочний, в міру солоний, за наявності тміну — його присмак і запах. Колір сирів - від -білого, до ясно-жовтого, поверхня гладка без трісчин, злегка зморшкувата із слідами тканини від пресування, консистенція однорідна, щільна, така, що не мажеться. При різанні пластинками сир неповинен розсипатися на крихти.
У реалізацію сири випускають в свіжому вигляді, загорнуті у полієтиленову плівку, целофаном, пергаментом. Упаковують їх в ящики залані всередині пергаментом, нетто не більше 20 кг При зберіганні повинні строго дотримуватися санітарних правил: температура зберігання 2—10°С, Термін реалізації для сиру 13-%-ної жирності 12 год., для сушеного 20%-ної жирності — не більше 2 місяців, для сиру знежиреного— 24 ч з моменту вироблення.
Сир геленджинський.
Цей сир добового дозрівання споживається в свіжому вигляді. Молоко кислотністю не вище 21° Т пастеризують при температурі 80—82°С, потім охолоджують до 37—38°С і заквашують. У суміш, нормалізовану з розрахунку отримання змісту жиру в готовому сирі не менше 60%, вносять закваску ацидофільної палички в кількості 1,5% і молочнокислого стрептокока 0,2%. Потім туди ж вносять пастеризований розчин хлористого кальцію з розрахунку 10 г безводої солі па 100 кг молока, після чого суміш ретельно перемішують і залишають
По закінченню 70 хв. після внесення закваски до суміші додають сичужний фермент з розрахунку 1,5 г ферменту (фортецею 100 тис. одиниць) па 100 кг суміші.
Отриманий згусток помірної щільності ріжуть на кубики розміром 3—5см, після чого залишають в спокої на 5 хв. Потім ріжуть до отримання зерна розміром 0,8—1 см і знову залишають в спокої на 10 годин. Потім сирне зерно вимішують протягом 3—5 мін, після чого видаляють 50—60% сироватки. Далі у ванну вносять розчин солі з розрахунку 1,2 кг сухої солі на 100 кг суміші, ретельно перемішують і залишають в косовицю на 15—20 хв. Після видалення сироватки сир формують, для чого сирне зерно поміщають в прямокутні форми, заздалегідь серпянкой, що вистилають. Заповнені форми закривають серпянкой і залишають для самопресуваня, яке триває 30 хв. при триразовому перевертанні.
Після закінчення самопресування форми з сиром подають на пресування, яке триває 50хв. з двократною перепрессовкою.
Після пресування сир виймають з форми і завертають в пергамент.
Допускається утворення сирного пласта в сирній ванні з подальшим пресуванням його у ванні, а також пресування сирної маси на столі в серпянкі.
Готовий продукт повинен містити не більше 62% вологи і не більше 1 % солі.
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Тісто
сира ніжне,
щільне, злегка
ломке, біле або
злегка жовтувате
кольори, з невеликою
кількістю очок.
Форма сира - прямокутний брусок заввишки ;5—7 см, завдовжки 10—12 див. Маса кожного бруска 0,5—1 кг
Сир кименю.
Залежно від змісту сира в сухій речовині сир виробляють 10, 20 і 40%-ний.
Зміст солі при зрілому сирі не більше 1,5%, тміну 0,5%, волога в 20 і 40%-них сирах не більше 55,0%, а в 10%-ному — не більше 60,0%.
Сир кименю може бути парафінованим, під плівкою, а також і без покриття. Парафінований сир має чисту, рівну, без цвілі і пошкоджень поверхню, покриту нефарбованою парафінованою сумішшю.
. Сир кименю під плівкою має чисту, без цвілі поверхня з щільно прилеглою до неї полімерною плівкою.
Сир без покриття володіє коркою, що підсохнула, від ясно-жовтого до жовтого кольору, без поразки цвіллю.
Смак і запах зрілого сиру чистий, злегка кисломолочний, ясно виражений, із запахом тміну. Тісто сира м'яке, зв'язане, без крупинок. Допускається на розрізі наявність ядра з щільнішого сирного тіста. Колір тесту від слабо-жовтого до жовтого, однорідний по всій масі, з рівномірним розподілом тміну. Малюнок відсутній. Сир кименю кисломолочний національний сир, що виробляється зі свіжого цілісного або знежиреного молока і сиру з додаванням сливок, яєць, солі і тмину з подальшою їх термічною обробкою.
Молоко цілісне, знежирене, пастеризують в двостінній ванні при 85—90°С. Кислотність молока не повинна перевищувати 20°Т. В пастеризоване молоко додають добре подрібнений сир в кількості, передбаченій рецептурою. При цьому температуру підтримують 85—90°С.
З виділенням сироватки нагрівання припиняють.
Сироватку, що відокремилася, відсисають, а сирну масу викладають на серпянку для повнішого видалення сироватки. Кислотність сироватки повинна бути не більш 21—23°Т.
Сирну масу поміщають у ванну з мішалкою і паровим обігрівом, потім вносять вершки, яйця з розчиненою в них куховарською сіллю і тмін. Після додавання компонентів масу ретельно перемішують і температуру підвищують до 80°С. Перемішування продовжують до тих пір, поки не вийде однорідна маса з декілька тягучою консистенцією. Тривалість обробки маси з механічним приводом 10—15 хв., а вручну – 20-30 хв. Готову сирну масу формують в дерев'яних та металевих формах, викладених усередині марлевою серветкою. Для охолоджування і обсушування поверхні сиру форми переносять в приміщення з температурою 4—8°С. Тривалість охолоджування і обсушування 6—7 год. Протягом цього часу сир 2—3 рази перевертають, потім виймають з форм і обережно, щоб не пошкодити поверхневий шар, і знімають марлю.
Поверхневий шар сиру повинен бути рівний, сухий і еластичний.
Обсушений і охолоджений сир або парафінують, або покривають плівкою або випускають без покриття.
Форма для 10%-ного сиру - прямокутний брусок із злегка закругленими кутами завдовжки 24-25 см, шириною 11 -13 см, заввишки 6-8 см; для 20%-ного - низький циліндр діаметром 15-18 см; для 40%-ного - чотирикутний брусок з довжиною сторін 15—18 см, заввишки 5-8 см. Маса однієї головки 1—2 кг.
Термін реалізації сиру кименю - 15 діб для сиру в плівці, 10 діб для парафінованого сиру і 3 доби для сиру без покриття.
Гарцкий сир.
Цей сир виробляють з сиру, що містить 68% вологи. Він дозріває за участю аеробної мікрофлори (дріжджі, цвіль, мікрофлора сирного слизу), тому він володіє смаком, декілька що нагадує смак дорогобужского сира, і аміачним запахом.
Знежирене молоко пастеризують при 72—75°С, охолоджують до температури квашення (26—30°С), додають 3—5% чистих культур і залишають па 10— 16 год. до квашення. Отриманий щільний згусток розрізають на призмі з довжиною сторін 3—5 см, помішуючи, відварюють при температурі 32—38°С. Після відварювання сир відокремлюють від сироватки і пресують, пока'не доведуть вологість до 68—70%. При виробленні гарцкого сира для регулювання кислотності додають так звані прискорювачі — соду і обложену крейду. Сир, що добре відпресував, розтирають в однорідну масу, пропускаючи його через вальцювання, додають 3% солі і прискорювач (0,25% обложеної крейди в пороші або до 1% двовуглекислої соди). Кислотність сиру перед формуванням повинна бути біля 180°Т. Подготовленний таким чином сир формують в невеликі сирки по 30—100 г і направляють на дозрівання. Сирки переносять в сушильну камеру при температурі 20—22°С, в якій їх щодня перегортають за для того щоб утворилася тонка кориночка (завдяки скориночці сир не деформується). Сушильна камера повинна добре вентилюватися. У ній сири витримують 3—4 дні, потім їх забарвлюють рідкою фарбою анато, розведеною водою. Обсушені сири укладають в сухі ящики в 2 шаруючи. Ящики ставлять штабелями один на одного. Верхній ящик закривають кришкою і переносять в камеру з температурою 18—20°С. На сирках через 2—3 дні з'являється жовтий слиз, який змивають. Відмивши слиз, сирки розкладають під нахилом на столі і дають стекти воді і обсохнути, а потім їх знову укладають в ящики. Через 2—3 дні в ящиках сирки міняють місцями, а через 12—15 днів переміщають в камеру з нижчою температурою (10- 12°С) до дозрівання. Термін дозрівання 20—30 днів.
Гарцкий сир дозріває з поверхні всередину. Він має форму циліндра діаметром 3—6 см, заввишки 1,5—2 см.