Xreferat.com » Рефераты по промышленности и производству » Основні матеріали, особливості виробництва та класифікація ювелірних товарів

Основні матеріали, особливості виробництва та класифікація ювелірних товарів

ПЛАН:


ВСТУП......................................................…………………………………….….3

РОЗДІЛ І. ОСНОВНІ МАТЕРІАЛИ, ОСОБЛИВОСТІ ВИРОБНИЦТВА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ЮВЕЛІРНИХ ТОВАРІВ

1.1. Основні матеріали для виготовлення ювелірних виробів.......……….…5

1.2. Особливості виробництва ювелірних виробів.....……………………...13

1.3. Класифікація й асортимент ювелірних товарів........…………………...15

РОЗДІЛ ІІ. ПРОБА ТА ЕКСПЕРТИЗА ЮВЕЛІРНИХ ТОВАРІВ

2.1. Проба ювелірних виробів з дорогоцінних металів……………………...29

2.2. Експертиза ювелірних товарів……………………………..………….......30

ВИСНОВОК...................................................................................................34

ДОДАТКИ....................................................................................................36

ВСТУП


Ювелірне мистецтво - один з найдавніших і широко розповсюджених видів декоративно-прикладного мистецтва. У ньому знаходить втілення властивого людині прагнення до краси. Ювелірні вироби – предмети прикраси і побуту зі шляхетних металів у сполученні з дорогоцінними, напівкоштовними каменями, а також художніх виробів з недорогоцінних матеріалів, виконаних з великою майстерністю.

Для ювелірного мистецтва характерне тонке розуміння особливостей матеріалу, уміле виявлення його декоративних властивостей і висока майстерність художнього виконання. Майстри-ювеліри прагнуть до того, щоб ожив камінь, заграв метал, заблискало скло.

Ювелірне мистецтво виникло ще в далекій давнині. У 7 столітті до нашої ери в Древній Греції зародилося мистецтво гліптики – різьблення по каменю. У Древньому Римі великою популярністю користалися різноманітні вироби з дорогоцінними каменями.

Золото і срібло здавна використовували у всіх видах давньоруського мистецтва. В 11-13 століттях ювеліри Києва і Новгорода з великою майстерністю обробляли створені природою різні кольорові камені. Особливо славився виробами з дорогоцінних металів (золота і срібла) Великий Новгород, відкіля це мистецтво потім перейшло у Великий Устюг.

За останні роки значно збільшився випуск ювелірних виробів, розширився їхній асортимент, покращилася якість і художнє оформлення. На багатьох ювелірних заводах країни впроваджена лазерна техніка, що забезпечує якісне зварювання, різання і свердління дорогоцінних металів, збільшився випуск ювелірних виробів з алмазним гравіюванням, емаллю, рельєфним малюнком.

Шедеври, створені геніальними майстрами – ювелірами всіх часів, - вироби з золота з діамантами, смарагдами, рубінами, сапфірами, перлами, золоті і срібний посуд – прикрашають кращі музеї світу.

Тема роботи: Формування асортименту ювелірних прикрас із золота в умовах ринку та їх якість.

Мета роботи: Визначення асортименту ювелірних прикрас із золота, їх вид, а також визначення їх положення в умовах ринку та їх якість.

Предмет дослідження: в даній роботі ми розглянули формування асортименту ювелірних прикрас із золота, а також їх якість.

Методи: теоретичний аналіз, літературні джерела, узагальнення, практичний досвід авторів по даній темі.

Структура роботи: курсова робота складається з двох розділів, вступу, висновків, додатків та використаної літератури.

РОЗДІЛ І. ОСНОВНІ МАТЕРІАЛИ, ОСОБЛИВОСТІ ВИРОБНИЦТВА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ЮВЕЛІРНИХ ТОВАРІВ


1.1. Основні матеріали для виготовлення ювелірних виробів.


До ювелірних товарів (від голл. juweell – дорогоцінний камінь) відносять вироби виготовлені з дорогоцінних металів і каменів, а також з деяких інших матеріалів високомистецької обробки.

Матеріали є одним з факторів, що впливають на формування споживчих властивостей і якості ювелірних товарів.

Основними матеріалами для виготовлення ювелірних товарів є благородні і кольорові метали і їхні сплави, дорогоцінні, напівкоштовні камені, янтар, перламутр, синтетичні камені, а також скло, емаль, кіста, ріг, пап'є-маше і пластичні маси.

Благородні метали відрізняються особливою хімічною стійкістю, тягучістю і красивим зовнішнім виглядом. Вони мають щільні кристалічні ґрати, мають гарний блиск, високу щільність, стійкістю до атмосферних впливів, а також пластичність. Усе це значно «підсилює» естетичні властивості ювелірних товарів.

Для виготовлення виробів у чистому вигляді ці метали не застосовують, тому що вони порівняно м'які і володіють малою механічною міцністю. Тому використовують сплави благородних металів з іншими металами. У порівнянні з чистим металом сплави володіють кращими механічними властивостями, більш низькою температурою плавлення і визначеним відтінком. Метали, що входять до складу таких сплавів, називають лігатурними. Склад сплавів строго регламентується державними стандартами і називається лігатурою.

До шляхетних металів відносять золото, срібло, платину, а також метали платинової групи (палладій, родій, рутеній, іридій і осмій).

У земній корі золото знаходиться в самородному стані. Самородне золото містить різні домішки – срібло, мідь, залізо й ін. елементи. У чистому вигляді золото володіє приємним яскраво-жовтим кольором. Це важкий, блискучий, м'який метал із щільністю 19,3 г/см3, твердість по шкалі Мооса 2,5, температура плавлення хімічно чистого золота – 1063ос.

При виготовленні ювелірних виробів застосовують сплави з визначеною кількістю золота і лігатури, що значно підвищує твердість і міцність сплаву. У залежності від складу сплаву міняються відтінки і колір золота.

Кількість чистого золота в сплаві називають пробою. Існує декілька систем проб.

У 1927 році в СРСР була прийнята метрична проба, тобто кількість хімічно чистого золота в 1000 вагових одиниць лігатурного сплаву. Найбільш розповсюдженим сплавом золота є сплав 583-ої проби.

В Україні ювелірні вироби виготовляють переважно з потрійного сплаву, що складається з золота, срібла і міді.

У самородному вигляді срібло зустрічається рідко. В основному його добувають зі свинцево-цинкових і мідних руд шляхом їхнього збагачення і спеціальної обробки.

Срібло – красивий блискучий, білий, м'який, тягучий метал, стійкий до окислювання, що володіє винятковою відбивною здатністю. Воно значно легше золота: щільність 10,5 г/см3, температура плавлення – 960,5 ос, твердість по шкалі Мооса – 2,7.

У виробництві ювелірних виробів застосовують головним чином срібно-мідний сплав, що містить найчастіше 87,5% срібла і 12,5% міді.

В Україні випускають срібні вироби переважно 875-ої проби. Виготовляють також вироби зі срібла 916-ої проби, що покривається емаллю. Крім того, зустрічаються вироби зі срібла 800-ої і 750-ої проб. Вироби з низькопробних сплавів відносно швидко покриваються темним нальотом у результаті впливу, що міститься в повітрі сірководню. Столове срібло також швидке сутеніє під впливом кислот, що містяться в їжі.

Зараз в Україні зі сплавів срібла виготовляють ювелірні вироби понад 1500 найменувань.

Платина. У самородному стані платина зустрічається головним чином у вигляді дрібних блискіток у глибинних гірських породах.

Платина – сріблисто-білий, важкий, тугоплавкий метал щільністю 21,4 г/см3, твердість по шкалі Мооса – 4,3, температура плавлення – 1773,5 ос. Це дуже стійкий метал, що не окисляється при найвищих температурах.

Сплави платини численні – з іридієм, родієм, палладієм, сріблом, міддю деякими іншими металами. У виробництві ювелірних виробів використовують сплав платини 950-ої проби, що містить 95% платини і 5% іридію. Сплави платини застосовують в основному для виготовлення оправ для кілець, каблучок і інших виробів при кріпленні діамантів, перлів і фарбованих каменів.

Метали платинової групи. Звичайно вони зустрічаються при видобутку платини, тісно пов'язані з нею і близькі між собою по властивостях. До них відносять палладій, родій, рутеній, іридій і осмій.

Палладій – метал сріблисто-білого кольору, по зовнішньому вигляді нагадує платину. Щільність палладія – 12,16 г/см3, твердість по шкалі Мооса – 4,8, температура плавлення – 1554,5 ос. палладій має гарну ковкість і тягучість, але менш стійка, чим платина.

У ювелірній справі палладій використовують у сплаві з іншими металами. Для виготовлення ювелірних виробів звичайно використовують сплав палладія 850-ої проби, що містить 85% палладія, 13% срібла і 2% нікелю. Широкого застосування у виробництві ювелірних виробів у наше країні не має. Сплави палладія раніше використовували для виготовлення кілець, каблучок, браслетів для годининників.

Родій – метал блідо-голубого кольору, по зовнішньому вигляду схожий на алюміній. Щільність родію – 12,4 г/см3, твердість по шкалі Мооса – 5,5-6, температура плавлення – 1966 ос. Хімічно стійкий. Застосовується для покриття найтоншим шаром срібних виробів для захисту їх від тускнення, а також виробів і окремих деталей зі сплаву білого золота для збереження блиску.

Рутеній – метал сріблисто-білого кольору, що одержується у процесі переробки й очищення сирої платини. По зовнішньому вигляду подібний із платиною. Щільність рутенію – 12,26 г/см3, твердість по шкалі Мооса – 6,5, температура плавлення – 2450 ос. Через крихкість рутеній не застосовується в ювелірній промисловості і лише в незначних кількостях використовується в ювелірній справі в сплавах із платиною.

Іридій зустрічається в платинових рудах, виходить у процесі переробки й очищення сирої платини. Це тендітний метал сріблисто-сірого кольору, хімічно дуже стійки (не розчиняється в кислотах і навіть у «царській горілці»), дуже важкий і твердий. Щільність іридію – 22,42 г/см3, твердість по шкалі Мооса – 6,5, температура плавлення – 2454 ос. У ювелірній справі застосовують платиново-іридієвий сплав, що містить 5-10% іридію.

Осмій зустрічається в платинових рудах у виді сплавів з іридієм. Це твердий, тугоплавкий, хімічно стійкий метал олов'яно-білого кольору із сіро-блакитним відтінком, найважчий серед металів платинової групи. Щільність осмію – 22,48 г/см3, твердість по шкалі Мооса – 7, температура плавлення – 2500 ос. Сплави осмію рідко застосовують для виготовлення ювелірних товарів.

До кольорових металів відносять мідь, цинк, нікель, олово, свинець, кадмій, хром і алюміній.

У ювелірній справі кольорові метали застосовують у вигляді сплавів, що нагадують по зовнішньому вигляді дорогоцінні метали. Основними компонентами сплавів є мідь, цинк і нікель.

Мідь – м'який, тягучий і ковкий матеріал червонуватого кольору, що легко плющиться в тонкий аркуш і витягається в дріт. Щільність – 8,93 г/см3, твердість по шкалі Мооса – 3, температура плавлення – 1083 ос. у вологому повітрі в присутності вуглекислоти мідь швидко окисляється. Добувають мідь головним чином з руд, але вона зустрічається й у самородках. Мідь застосовують як лігатурний матеріал у сплавах із золотом.

Цинк – легкоплавкий, тендітний матеріал синювато-білого кольору. Щільність цинку – 7,14 г/см3, температура плавлення – 419,4 ос. В вологому повітрі цинк окисляється, покриваючись захисним шаром окису. Його використовують як лігатурний метал у багатьох сплавах, у тому числі в срібних і в сплавах з міддю. Додавання цинку в сплави робить їхній більш світлими і знижує температуру плавлення.

Нікель – твердий, тугоплавкий, що не змінюється на повітрі метал сріблисто-білого кольору, із сильним блиском. Щільність – 8,9 г/см3, твердість по шкалі Мооса – 5, температура плавлення – 1445 ос. нікель широко використовують для покриття виробів з інших металів з метою захисту від корозії.

Олово – легкоплавкий, ковкий метал сріблисто-білого кольору. Щільність олова – 7,2 г/см3, температура плавлення – 231,9 ос. у чистому виді олово широко застосовують для пайки, покриття інших металів і виробів з них з метою захисту від корозії, а також використовують у різних сплавах.

Алюміній – легкий, пластичний, м'який метал сріблисто-білого кольору, що добре прокочується, кується і штампується. Основною сировиною для одержання є боксити. Щільність алюмінію – 2,7 г/см3, температура плавлення – 659,8 ос. Алюміній добре зберігається на повітрі, покриваючись тонкою плівкою окисла, що охороняє його від подальшого окислювання.

Алюміній широко використовують при виробництві різних прикрас (брошки, браслети, ланцюжки й ін.) і предметів побуту.

Хром – найбільш твердий кольоровий метал сріблистого кольору. Щільність хрому – 6,9-7,1 г/см3, температура плавлення – 1800 ос. Хром чинить гарну опір до механічного зносу. Він є одним з найважливіших легуючих металів. Використовують його в також для покриття тонким шаром (хромування) металевих ювелірних виробів з метою підвищення зносостійкості, опору корозії, одержання стійкої відбивної поверхні, додання красивого зовнішнього вигляду.

Кадмій – м'який, тягучий, ковкий метал сріблисто-білого кольору. Щільність кадмію – 8,6 г/см3, температура плавлення – 321 ос. Застосовується для виготовлення золотих і срібних сплавів, а також для покриття поверхні металевих поверхонь з метою запобігання корозії.

Сплави кольорових металів. Для виготовлення недорогих особистих прикрас, предметів сервіровки столу й інших виробів використовують сплави кольорових металів, по зовнішньому вигляду нагадує золото і срібло.

Латунь – сплав міді з цинком (40-50%), іноді з добавкою невеликої кількості інших металів. Щільність латуні – 8,2-8,8 г/см3. Латунь має красивий жовтий колір, подібний до кольору золота. Його широко застосовують для виготовлення багатьох видів ювелірної галантереї, предметів туалету й ін.

Томпак – сплав міді з цинком (10-12%). Застосовують для виготовлення ювелірної галантереї, стопок і інших побутових предметів.

Існує кілька класифікацій ювелірних каменів. У торгівлі і промисловості ювелірні камені класифікують по їхній відносній цінності на дорогоцінні, напівкоштовні і виробні. Дорогоцінні і напівкоштовні камені звичайно прозорі, вироблені – непрозорі кольорові мінерали, придатні тільки для шліфування. Дорогоцінні камені (алмаз, рубін, смарагд, сапфір) рідко зустрічаються в природі. Напівкоштовні камені (аквамарин, александрит, турмалін, гранат, аметист, опал, бірюза, топаз, янтар і ін.) поширені частіше, оправляють їх звичайно золотом, сріблом і мельхіором, а також використовують у каменерізних виробах. До вироблених каменів відносять агат, лазурит, нефрит, онікс, яшму, малахіт і ін.

Цінність ювелірних каменів визначається їхніми властивостями: твердістю, спайністю, щільністю, кольором, прозорістю, блиском, хімічною стійкістю.

Багато властивостей ювелірних каменів обумовлені умовами утворення цих мінералів і їхньою внутрішньою будовою, тобто структурою. Існує два типи будови речовин: кристалічний й аморфний. Структура ювелірних каменів в основному кристалічна, тому по складу вони однорідні, але фізичні властивості їх нерівнозначні у всіх напрямках, тобто характеризуються анізотропією.

Перше місце в ряді дорогоцінних каменів по вартості займає алмаз. Він має виняткову твердість, високе світлозаломлення, сильну дисперсію і яскравий блиск. З усіх дорогоцінних каменів алмаз має найбільш простий хімічний склад і являє собою кристалічний вуглець. У ньому часто є домішки (головним чином окис заліза), що додають алмазу жовтуватий відтінок і знижують його цінність. Діаманти по вазі умовно поділяють на дрібні (до 0,29 карата) і великі (від 0,30 карата).

Дрібні діаманти в залежності від прозорості, кількості, характеру і місцезнаходження наявних у них дефектів поділяють на 8 груп (великі – на 11 груп). Дефектами в діамантах можуть бути крапки, смужки, тріщинки, пухирці, мікрошви, включення графіту.

Рубін і сапфір є різновидом корунду. Розмаїтість і краса фарбування корундів, їхня висока твердість (9 по шкалі Мооса) перетворюють мінерали цього виду в дорогоцінні камені, ідеальні у всіх відносинах.

Найбільш коштовними вважаються рубіни, пофарбовані окисом хрому в червоний колір. Особливо цінуються рубіни кольору «голубиної крові» (червоного кольору зі лілуватим відтінком).

Сапфірами називають різновиду корунду, частіше синього кольору. Зелені, рожеві, чорні й інші відтінки сапфірів називають фантазійними.

Смарагд – це різновид берилла зеленого кольору. Найбільшу цінність представляють смарагди густо-зеленого кольору, не утримуючих включень і тріщин. Смарагд на відміну від інших зелених каменів зберігає фарбування при штучному висвітленні.

Перли являють собою органічні відкладення різних молюсків у раковинах. Він характеризується невеликою твердістю (2,5-4 по шкалі Мооса), а отже, недовговічний і вимагає обережного поводження з ним. Він підданий впливу кислот і навіть природних виділень людської шкіри, тому не слід мити руки, не знявши попереднє кільце з перлиною, тому що перли можуть забруднитися і відновити його первісний вид майже неможливо. Разом з тим краса перлів незаперечна. Перли бувають округлими, овальними; рожевого, жовтого, сірого, червонуватого, фіолетового і чорного кольорів.

Аквамарин – це голубий берил різних відтінків, твердістю 7,5–8.

Александрит є найбільш коштовним різновидом хризоберилу, що ніколи не користувався величезною популярністю внаслідок одержуваного ефекту «котячого ока». Це рідкий блакитнувато-зелений камінь (при штучному висвітленні фіолетово-малинового кольору), твердістю 8,5.

Турмалін перевершує більшість ювелірних каменів по розмаїтості фарбувань. Найбільше застосування мають турмаліни рожево-червоний чи рожевий кольори. Кристали турмаліну рідко бувають однородно пофарбованими; звичайно окремі частини кристалів мають різне, часто контрастне фарбування. Твердість турмаліну – 7,0-7,5.

Гранат являє собою групу мінералів складного хімічного складу. У ювелірній справі широко використовують вогненно-червоні, малинові, сизо-червоні і смарагдово зелені різновиди гранатів. Особливо високо цінуються гранати, близькі по фарбуванню до яскраво-червоного рубіна. Твердість граната – 7,0-7,5.

Аметист є різновидом кварцу фіолетового кольору різних відтінків. Особливо цінуються аметисти густо-фіолетового кольору. Аметисти, за винятком уральського, при штучному висвітленні здобувають сіруватий відтінок. Твердість аметиста – 7.

Обпа – це тендітний, що легко дряпається прозорий камінь аморфної структури, що складає з кренозема, твердістю 6-6,5. Виділяються кілька різновидів обпала: білий, чорний, вогненний.

Бірюза є непрозорим мінералом групи фосфатів небесно-голубого кольору. Твердість бірюзи – 6. Хімічно бірюза хитлива: вона легко усмоктує пари, поглинає вологу, тому перед миттям рук завжди варто знімати кільця з бірюзою, щоб уберегти її від забруднення і дії води.

Топаз – це фторсилікат алюмінію. Топази бувають безбарвними, жовтими різних відтінків, блакитними. Вони характеризуються високою твердістю – 8. Топази мають скляний блиск і часто винятково чисті, відмінно поліруються, здобуваючи сліпучий блиск. Для топазів характерна зроблена спайність, з цієї причини їх варто носити з особливою обережністю.

Янтар являє собою викопну смолу. Колір янтарю жовтий – від світлих до коричневих відтінків. Янтар набагато м'якше багатьох ювелірних каменів: його твердість усього близько 2,5.

Виробні камені підрозділяють на тверді (твердість 5,5-7) – родоніт, яшма, агат, лазурит, нефрит; середньої твердості (3,0-4,0) – малахіт, мармур; м'які – гіпс, селеніт.

Серед синтетичних аналогів дорогоцінних каменів особливе місце займає рубін. Це перший кристал, що почали штучно вирощувати в промислових масштабах понад 80 років тому. У ювелірних виробах використовують переважно синтетичні корунди червоного (рубіни) і синього (сапфіри) квітів, що, як природні, можуть бути зірчастими, з ефектом астеризму.

В даний час у ювелірній промисловості використовуються крім синтетичних корундів наступні види синтетичних каменів: смарагди, аметисти, опали, бірюза, фіанити. Перспективними також є отримані в 70-х рр. синтетичні камені: александрит, лазурит, турмалін, шляхетний жадеїт, малахіт і ін.

1.2. Особливості виробництва ювелірних виробів


Виробництво є одним з найважливіших факторів, що впливають на формування споживчих властивостей і якість ювелірних виробів.

Одна з особливостей виробництва ювелірних виробів полягає в тому, що при їхньому виготовленні майстер-ювелір прагне максимально виявити і показати своєрідну красу і декоративні властивості використовуваних матеріалів. Так, золото значно програє в товстих масивних деталях і, навпаки, красиво виглядає в тонких ажурних роботах. Вироби зі срібла звичайно оксидують, щоб підкреслити малюнок і додати красу закріпленому в оправі каменю. Велике значення має сполучення оправи з каменем. Аметист і перли, наприклад, добре сполучаються з золотою оправою, а для бірюзи краще срібна оксидована оправа. Діамант виграє в оправі з білого золота і платини.

По способу виробництва ювелірні вироби бувають індивідуального і масового (серійного) виробництва.

При індивідуальному виготовленні майстер-ювелір виконує всі роботи від початку до кінця вручну, використовуючи устаткування тільки для одержання первісної заготівлі чи необхідного профілю металу. Цей спосіб застосовується при створенні окремих зразків чи дорогих ювелірних виробів зі складною і тонкою художньою обробкою, а також при використанні нестандартних по розмірах і формам дорогоцінних і напівкоштовних каменів.

При масовому виготовленні виробу створюються механічною обробкою і точним литтям по виплавлюваних моделях. Кращі ювелірні вироби виготовляють малими серіями.

Основними процесами виробництва ювелірних виробів є наступні: заготівля матеріалів, створення форм виробів, філігранні й опоряджувальні роботи, декорування і закріплення каменів.

Заготівлю матеріалів здійснюють шляхом складання лігатури і її плавки, вальцювання, волочіння, кування і різання.

Плавку дорогоцінних металів роблять у графітових тиглях в електропечах (більш зроблений спосіб), а також у газових, нафтових і коксових печах. Спочатку плавлять тугоплавкі метали, потім вводять легкоплавкі.

Вальцювання роблять на спеціальному стані, при цьому одержують аркуші, смуги чи прутки металу бажаної товщини і форми. Отримані в результаті вальцювання смуги чи аркуші металу розмічають і розкроюють на заготівлі потрібних розмірів для використання в наступних операціях по виготовленню виробів.

Волочіння роблять шляхом протягання злитка круглого перетину до визначеного розміру через дротові вальці. Потім отриманий дріт протягають через отвори волочильних дощок до бажаного діаметра.

Кування – це зміна поперечного переріза заготівлі в гарячому чи холодному стані без зняття стружки.

Форми виробів створюють шляхом штампування, зборки деталей і пайки, литтям по виплавлюваних моделях.

Штампування на пресах деталей чи цілих виробів – це один з основних процесів. Для штампування застосовують сталеві штампи, що складаються з двох робочих частин (нижня частина називається матрицею, верхня – пуансоном).

Пайку роблять спеціальними припоями, що складаються зі сплавів металів, що відповідають пробі виготовлених виробів, але менш термостійкими. Припой по кольору не повинний відрізнятися від кольору виробу.

Лиття по виплавлюваних моделях є найбільш прогресивним способом виготовлення тонкостінних і складних по конфігурації виробів. Характерною рисою є використання спеціальних прес-форм, допоміжних матеріалів і примусове заповнення ливарної порожнини форм рідким металом під дією відцентрових сил чи вакуумного всмоктування. Цей метод дає можливість значно розширити асортимент, збільшити випуск виробів і підвищити їхню якість.

Після зборки і пайки виробу піддають подальшій обробці – опилюванню, очищенню, шліфуванню, поліруванню й ін.

До оздоблювальних операцій відносять операції, пов'язані з обробкою поверхні виробів: галтовку, піскоструминну обробку, крацовку, шліфування і полірування.

Галтовка – це очищення поверхні виробів шляхом обертання їх у барабанах, завантажених сталевими кульками, шкіряними обрізками, піском і іншими абразивними матеріалами.

Піскоструминну обробку ведуть сухим піском, що під тиском із сопла направляють на виріб. У результаті такої обробки виробу здобувають шорсткувату поверхню.

Крацовку роблять круглими щітками з тонкого латунного чи сталевого дроту на обертальному верстаті, щоб додати виробу необхідну матовану поверхню.

Шліфування виробів застосовують для створення рівної поверхні за допомогою обертових шліфувальних повстяних, фетрових чи бязевих кіл і порошків – пемзи, наждаку.

Полірування додає виробам глянець і дзеркальний блиск. Вручну виробу полірують гладилами зі сталі і гематиду (мінерал – окис заліза). Вироби, що мають форму тіл обертання, полірують на полірувальних верстатах за допомогою кіл з бавовняної тканини з застосуванням порошків – крокусу, трепелу. Широко застосовують електролітичне полірування й обробку поверхні золотих і срібних виробів алмазними різцями.

Ювелірні вироби декорують різними способами – золоченням і срібленням, оксидуванням, анодуванням, гравіруванням, чорнінням, нанесенням художньої емалі, інкрустуванням, карбуванням.

1.3. Класифікація й асортимент ювелірних товарів


Ювелірні товари поділяють по призначенню на наступні групи:

- предмети особистих прикрас;

- предмети туалету;

- приналежності для паління;

- предмети для сервіровки столу;

- письмового приладдя;

- предмети для прикраси інтер'єра;

- приналежності для годинника;

- сувеніри.

По використовуваному матеріалі ювелірні вироби можуть бути золотими, срібними, мельхіоровими, латунними, з кісти, каменю й ін.

Предмети особистих прикрас (кільця, брошки, браслети, кольє, кулони, медальйони і ланцюжки) дуже різноманітні по видах і фасонам. Усі вони красиво доповнюють одяг і повинні гармонійно з ним сполучатися. Крім штучних ювелірних прикрас, випускають так називані гарнітури – набори, виконані в одній композиції.

Кільця виготовляють із золота 375, 583, 750 і 958-ої проб, срібла 875-й і 916-й проб і сплавів кольорових металів (латуні, томпаку, мельхіору й ін.). Зустрічаються також кільця, виготовлені з платини 950-ої проби чи сплаву двох металів, наприклад золота і платини чи золота і палладія, де одна частина (нижня) із золота, а інша (верхня) з чи платини палладія.

Кільця з металу частіше називають заручними, а кільця, прикрашені вставками з дорогоцінних, напівкоштовних, виробних і синтетичних каменів, зі скла і пластмаси; накладенням емалі чи оброблені ажурними накладками, гравіруванням філігранню, рельєфними, штампованими прикрасами, черню, називають декоративними.

Кільця бувають самих різних форм і фасонів із шинками (ободками) різного перетину – круглого, напівкруглого, півовального, прямокутного, трикутного й ін.

Для кольє установлені розміри, що визначають по внутрішньому діаметрі, від 15 до 25 мм; різниця між кожним розміром – 0,5 мм.

Серьги дуже розповсюджений вид прикрас. Виготовляють їх з різних матеріалів – золота, платини, срібла і сплавів кольорових металів; з підвісками чи без них, різної форми, конфігурації і розмірів, для проколотих і непроколотих вух.

Бувають серьги гладкі, із гравірованим чи штампованим малюнком, з емаллю, філігранні чи з різними вставками з каменів дорогоцінних, напівкоштовних, вироблених, синтетичних, з янтарю, скла, пластмаси й ін.

Серьги для проколотих вух прикріплюють до мочки вуха гачком, замком на гачку, складним замком, пружинним відкидним чи замком замочком у вигляді гвинта з гаєчкою.

Серьги для непроколотих вух – кліпси – кріплять пружинною чи засувкою на затискних гвинтах. Кліпси в основному виготовляють зі сплавів кольорових металів. Це самий недорогий вид серьг.

Брошки бувають різних форм і розмірів. Їх виготовляють з дорогоцінних металів (золото 583-ої проби, платини 950-ої, срібла 875-ої і 916-ої проб), сплавів кольорових металів, пластмас і ін. Зустрічаються брошки з 500, 750 і 958-ої проб і срібла 800-ої проби.

Брошки мають різні вставки з дорогоцінних каменів, з янтарю, перламутру, скла й ін. Гладкі без уставок брошки прикрашають емалевим покриттям, гравіюванням чи штампованим малюнком. Бувають брошки ажурно-філігранні з вставками і без них, керамічні (теракота, майоліка, порцеляна, фаянс) з декоративно-художньою обробкою, з кісти з ажурно випиляним малюнком, з янтарю, перламутру, скла з декоративно-умовним малюнком, з дерева з декоративно-художньою обробкою поверхні різними способами.

Браслети. Розрізняють браслети для прикраси і для закріплення годинника на руці. Матеріалами для виготовлення браслетів служать золото, платина чи золото в комбінації з платиною, палладій, срібло, латунь, томпак, мельхіор, алюміній, янтар, кіста, пластмаси й ін.

Художня обробка браслетів буває найрізноманітнішою: вставки з каменів, скла, янтарю, пластмас і ін. Виготовляють браслети і без уставок: гладкі, гравіровані, зі штампованим малюнком, з емаллю, черню, філігранні, дротові й ін.

Браслети для прикрас підрозділяють на тверді і м'які. Тверді браслети роблять у вигляді обручки, підківки, витка в кілька оборотів чи із двох половинок, з'єднаних шарнірами. М'які браслети складаються з окремо з'єднаних між собою ланок різних форм і розмірів ( у виді пластин, кілець, ланцюжків, бусин і ін.) із закріплюють на руці за допомогою замочків різноманітних конструкцій.

Браслети для годинника виробляють в основному без додаткових декоративних обробок, головним чином м'які рухливі, з ланок різної конфігурації, з'єднаних шарнірами, у вигляді ланцюжка.

Намисто виготовляють з перлів, аметиста, аквамарина, топаза, кварцу, граната, гірського кришталю, агата, лазуриту, малахіту, орлеца, яшми, корала, янтарю, кісти, скла, порцеляни, пластмаси і дерева. Буває намисто металеві пустотілі – із золота, срібла, алюмінію, виготовлені шляхом штампування.

Намисто із напівкоштовних каменів звичайно виготовляють гранованими, з виробних – шліфованими, переважно круглої форми. Кораловому намист бувають круглими й у вигляді паличок, з янтарю – круглими й овальними, гладкими і гранованими, а також обробленими частково й ін. З кісти і дерева виготовляють гладкою намист чи із декоративною обробкою у вигляді орнаментного різьблення й ін.

Найбільш поширені круглі (кулястої форми) намисто, що у нитці можуть бути однакового чи розміру різного – у центрі більш великі, а до кінців поступово зменшувані. Кінці таких ниток постачені запором (застібкою), але намисто можуть бути з подовженою ниткою і надіватися через голову. Таке намисто здебільшого випускають без замка.

Кольє від намиста відрізняється тим, що має більш великі ланки різної форми, що звичайно розташовані в центрі, а до країв ці ланки поступово зменшуються. Застібається кольє замочком, що може мати декоративні прикраси в залежності від фасону кольє.

Виготовляють кольє з золота, платини, срібла, сплавів різних кольорових металів із з різного роду вставками з дорогоцінних, напівкоштовних, вироблених і штучних каменів, янтарю, скла, пластмас і ін. Буває кольє у вигляді ланцюгів і пластин різної конфігурацій, з декоративною обробкою поверхні.

Кулони. Вони являють собою одну підвіску (можливі різноманітні художні композиції) на тонкому ланцюжку, шнуру чи чорній оксамитній стрічці.

Виготовляють кулони з оправою з золота, платини і срібла, із вставками з дорогоцінних, напівкоштовних, виробних і синтетичних каменів чи у вигляді підвіски (без оправи) з напівкоштовних і виробних каменів, янтарю, кісти й ін. Є кулони з кераміки, порцеляни, фаянсу різних форм із додатковою декоративною обробкою, з металу у виді пластин – круглих, квадратних, овальних і інших форм, з емаллю, із гравірованим, штампованим чи карбованим малюнком.

У верхній частині підвіски просвердлюють отвір чи припаюють колечко, у яке уставляють вільно обертове вушко, що служить для просмикування ланцюжка. Випускають кулони, у яких, крім вушка для ланцюжка, на зворотній стороні до металевої оправи припаяна шпилька із шарніром і запором. Такий кулон одночасно є і брошкою.

Медальйони бувають овальної, круглої, прямокутної й іншої форм. У верхній частині медальйона є колечко для просмикування тонкого ланцюжка.

Виготовляють медальйони з золота, срібла і сплавів кольорових металів. Поверхня медальйонів прикрашають гравірованим чи штампованим малюнком, вставками з дрібних гранованих напівкоштовних чи синтетичних каменів, гранованого скла на фользі, художньою емаллю.

Розрізняють медальйони що відкриваються і невідкриваються. Що відкриваються складаються з двох половинок на шарнірах чи без шарнірів. Усередині медальйона звичайно є рамка, що дозволяє вставляти в нього мініатюрний портрет. Медальйони, що невідкриваються, також складаються з двох

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: