Газопостачання району мiста
- теоретично необхідна кількість повітря Vо, (м3/м3), розраховується за формулою
.
(3.8)
![]()
- об’єм двоокисю
вуглецю (вуглекислого
газу)
,
(м3/м3), розраховується
за формулою
.
(3.9)
![]()
- об’єм азоту
,
(м3/м3), розраховується
за формулою
(3.10)
![]()
- об’єм водяної
пари
,
(м3/м3), розраховується
за формулою
(3.11)
де d - вологовміст природного газу, г/кг. Якщо він невідомий приймають
d =10,1 г/кг.
- об’єм надлишкового
кисню
,
(м3/м3), розраховується
за формулою
(3.12)
![]()
- сумарний
об’єм продуктів
згорання
,
(м3/м3), розраховується
за формулою
(3.13)
![]()
Визначається
густина продуктів
згорання природного
газу при температурі
0 0С і тиску
101325 Па,
,
(кг/м3) за формулою
(3.14)
![]()
3) Витрата
продуктів
згоряння природного
газу через
димохід
,
(м3/год), визначається
за формулою
(3.15)
![]()
4) Розраховуємо
охолодження
продуктів
згоряння
,
(оС), за формулою
(3.16)
де tнi – температура газів, що ідуть, на початку ділянки, єС;
tов – температура повітря, що оточує димохід, єС;
Qпс – витрата продуктів згоряння через димохід, м3/год;
k – коефіцієнт теплопередачі стінок димоходу, Вт/(м2∙К);
F – поверхня теплообміну, м2
F = p·d·l . (3.17)
На першій ділянці температуру tнi приймаємо рівній температурі газів, що ідуть. Значення k приймаємо за [1]. Температуру tов приймаємо рівній середній температурі приміщення, у якому встановлений газовий прилад (для кухні 20 єС).
Розрахунок ведеться у відповідності зі схемою, приведеної на рисунку 3.1.

Рисунок 3.1 – Схема відводу продуктів згоряння
Температуру
газів, що ідуть,
наприкінці
ділянки
,
(oC),
визначаємо
за формулою
.
(3.18)
Ділянка ВПГ-1
F= 3,14 · 0,14 · 0,5 = 0,22 м2;

![]()
![]()
Ділянка 1-2
F = 3,14 · 0,14 0,45 = 0,198 м2;

![]()
Ділянка 2-3
F = 0,14·0,14·0,61= 0,012 м2;

![]()
Ділянка 3-4
F = 0,14·0,14·1,235 = 0,024 м2;

![]()
Ділянка 4-5
F = 0,14·0,14·2= 0,039 м2;

![]()
Температура газів, що ідуть, більше точкики роси (171,74 єС > 46 єС), значить випадання конденсату на поверхні каналу не буде.
Тяга, створювана вертикальними ділянками ВПГ-1 і 2-5, Рiт, (Па), визначається за формулою
(3.19)
де Н – висота вертикальної ділянки, м;
– температура
навколишнього
повітря,
єС;
– середня
температура
продуктів
згоряння на
ділянці,
єС,
розраховується
за формулою
(3.20)
де tн і tк – температури газів, що ідуть, на початку і наприкінці ділянки, 0С.
– барометричний
тиск, Па.
Сумарна тяга Рт, (Па), дорівнює
(3.21)
![]()

![]()

![]()
6) Визначаємо втрати на тертя по довжині ΔΡтр, (Па), за формулою
(3.22)
де ΔΡi – утрати на тертя по довжині на і-той ділянці, Па, які визначаються за формулою
(3.23)
де λ – коефіцієнт тертя, прийнятий для цегельних каналів і металевих окислених труб – 0,04;
l – довжина ділянки, м;
d – діаметр ділянки, м. Якщо перетин прямокутний, то приймаємо еквівалентний діаметр dекв.
- швидкість
руху продуктів
згоряння, м/с;
визначаємо
за формулою
(3.24)
де f – площа перетину труби, м2;
– густина
газів, що ідуть,
кг/м3.
а) у приєднувальній трубі
![]()
![]()

б) у димоході
![]()
![]()

![]()
7) Визначаємо втрати на місцеві опори ΔΡм.с, (Па), за формулою
(3.25)
де ΔΡім.с. – утрати на місцеві опори на і-той ділянці, Па, які визначаються за формулою
(3.26)
де Sz - сума коефіцієнтів місцевих опорів на ділянці.
а) у приєднувальній трубі:
Коефіцієнти місцевих опорів: при вході в тягопереривач x1 = 0,5; 2 поворота x2 = 0,9·2 = 1,8; на вході в цегельний димохід x3 = 1,2, Sx = 3,5.
![]()
б) у димоході:
Коефіцієнт опору при виході x = 1,5.
![]()
![]()
8) Визначаємо розрідження перед газовим приладом D Рроз, (Па)
D Рраз = D Рт - (D Ртр + D Рм.с.). (3.27)
D Рроз = 18,03– (0,66+3,22) = 14,15 Па.
Розрідження перевищує мінімально необхідне (2 Па), отже, димохід забезпечить нормальну роботу водонагрівача.
4. Розрахунок інжекційного пальника середнього тиску
Вихідні дані для розрахунку:
- продуктивність пальника V = 5,5-8 м3/год;
- тиск перед пальником Р=25,7 кПа;
Розрахунок складається з визначення наступних конструктивних елементів пальника: сопла, горловини змішувача, конфузора і розмірів вогневих отворів.
Визначається теоретично необхідна кількість повітря для горіння газу Vт, м3/м3:
Vт = 0,0476· [0,5·Н2 + 0,5·СО + Σ(m +n/4)·CmHn – О2]. (4.1)
![]()
Дійсна кількість повітря при α=1,02, Vд, м3/м3, визначається за формулою
Vд = α·Vт. (4.2)
Vд = 1,02·9,624=9,82 м3/м3.
Задаємося швидкістю витікання газоповітряної суміші з пальника Wкр=10 м/с, температура суміші на виході з кратера tкр= 130 єС (кратер охолоджується повітрям) і знаходимо площу кратера fкр, м2 і діаметр кратера dкр, м, за формулами
(4.3)
(4.4)
![]()

Обчислюється перетин fд, м2, і діаметр вихідного кінця диффузора dд, м:
fд = (1,5ч2)·fкр; (4.5)
(4.6)
fд = 1,5·0,0024=0,0037 м2;

Діаметр горловини dг, м:
dг = 0,55·dд. (4.7)
dг = 0,55·0,068=0,038 м.
Робиться перевірка балансу енергії, кДж/м3, для того, щоб розташовувана енергія струменя газу, що випливає із сопла пальника, була більше усіх втрат енергії в пальнику і на виході з неї:
(4.8)
де Е – прихід енергії, кДж/м3;
Еп – витрати енергії на створення швидкості інжекційного повітря, кДж/м3;
Ег – витрати енергії на зміну швидкості струменя газу, кДж/м3;
Ед – витрати енергії в дифузорі, кДж/м3;
Ен – витрати енергії у насадці-кратері пальника, кДж/м3;
Екр – витрати енергії с вихідною швидкістю газоповітряної суміші з кратера пальника, кДж/м3.
Визначається
швидкість
газоповітряної
суміші в горловині
,
м/с за формулою
(4.9)
де tсум – температура газоповітряної суміші на виході з отворів, приймається рівній температурі повітря в приміщенні 20 єС;
![]()
Швидкість
виходу газу
із сопла
,
м/с визначається
за формулою
(4.10)
![]()
Визначається
енергія струменя
газу, що випливає
із сопла
,
м/с за формулою
(4.11)
![]()
Визначаються
витрати енергії
на створення
інжекційного
повітря,
,
кДж/м3:
(4.12)
![]()
Визначаються
витрати енергії
на зміну швидкості
струменя газу
в горловині
пальника
,
кДж/м3:
(4.13)
![]()
Швидкість
руху газоповітряної
суміші на виході
з диффузора
,
м/с, визначається
за формулою
(4.14)
де t – температура газоповітряної суміші в горловині пальника приймається рівної 20 0С.
![]()
Витрати
енергії в дифузорі
,
кДж/м3 визначаються
за формулою
(4.15)
де
- коефіцієнт
корисної дії
дифузора; При
приймається
0,8.
![]()
Визначається
щільність
газоповітряної
суміші у вихідному
перетині диффузора
,
кг/м3:
(4.16)
![]()
Визначаються
витрати енергії
в насадці
,
кДж/м3:
(4.17)

Визначаються
витрати енергії
в кратері пальника
,
кДж/м3, але для
цього визначається
густина газоповітряної
суміші на виході
з кратера
,
кг/м3:![]()
(4.18)
(4.19)
![]()
![]()
Перевірка
балансу енергії
в пальнику:
![]()
![]()
Визначається
необхідний
тиск газу при
мінімальному
навантаженні
,
Па:
(4.20)
де
- коефіцієнт
витрати, приймається
за табл. 1.1 [3].
![]()
Межа
регулювання
навантаження
пальника
,
складе:
(4.21)
![]()
Визначається
максимальна
продуктивність
пальника
,
м3/год, за формулою
(4.22)
м3/год,
що більше 8 м3/год.
Визначаються
діаметри сопла
,
мм і конфузора
,
мм:
(4.23)
(4.24)
де Wв - швидкість повітря в конфузорі, приймається рівною 1-2 м/с.


Визначаються довжини горловини, дифузора, конфузора, кратера і сопла:
(4.25)
,
приймаємо 250
мм;
(4.26)
(4.27)
(4.28)
де α – кут розкриття дифузора, приймається щоб уникнути відриву струменя від стінок дифузора рівним 8 є;
β – кут розкриття конфузора, приймається 40 є;
β1 – кут розкриття кратера, приймається 30 є.



Довжина
,
мм і діаметр
,
мм тунелю:
(4.29)
(4.30)
![]()
![]()
Список використаних джерел
1. Ионин А.А. Газоснабжение - М.: Стройиздат, 1989. – 439 с.
2. ДБН В.2.5-20-2001. Газоснабжение. К.: Госстрой Украины, 2001.-252 с.
3. Методические указания к расчету газовых горелок в курсовом проекте " Газоснабжение района города"/ Макеевка, ДонГАСА, 1987, 20 с.
4. Методичні вказівки до виконання курсового проекту "Газопостачання району міста або селища" (для студентів спеціальності 6.092100 "Теплогазопостачання і вентиляція")/ Укл.: В.І. Захаров, З.В. Удовиченко, О.В. Захаров – Макіївка: ДонНАБА, 2009. - 33 с.
5. СНиП 2.01.01.-82 Стоительная климатология и геофизика. /Госстой СССР-М., Стройиздат, 1983 г., 136с.