Xreferat.com » Рефераты по промышленности и производству » Організація виробництва на АТ "Будівельник"

Організація виробництва на АТ "Будівельник"

привести в обертання один з барабанів – приводний, то стрічка починає рухатися і надає руху другому барабану – натяжної. Під стрічкою встановлюють підтримувальні ролики. Ніж ширше транспортерна стрічка, тим більша кількість матеріалу вона може перекинути за одиницю часу. Щоб матеріал не скидався зі стрічки, установлюється визначена швидкість руху.

Обробка піску. Пісок, що надходить з вибою до його вживання у виробництво, повинний бути відсіяний від сторонніх домішок – каменів, грудочок глини, гілок, металевих предметів і т.п. Ці домішки в процесі виробництва викликають шлюб цегли і навіть поломки машин. Тому над пісковими бункерами на БКСМ установлюють барабанні грохоти.

Вапно


Вапно є другою складовою частиною сировинної суміші, необхідної для виготовлення силікатної цегли.

Сировиною для виробництва сповісти є карбонатні породи, що містять не менш 95% вуглекислого кальцію CaCO3. До них відносяться вапняк щільний, вапняковий туф, черепашник-вапняк-черепашник, крейда, мармур. Усі ці матеріали являють собою осадову гірську породу, що утворилася головним чином у результаті відкладення на дні морських басейнів продуктів життєдіяльності тваринних організмів. На БКСМ використовується крейда, що добувається в кар'єрі «Зелена галявина».

Вапняк складається з вапняного шпату – кальциту – і деякої кількості різних домішок: вуглекислого магнію, солей заліза, глини й ін. Від цих домішок залежить фарбування вапняку. Звичайно він буває білим чи різними відтінками сірий і жовтий кольори. Якщо зміст глини у вапняках більш 20%, то вони звуться мергелів. Вапняки з великим змістом вуглекислого магнію називаються доломітами.

Мергель є вапняно-глинистою породою, що містить від 30 до 65% глинистої речовини. Отже, наявність у ньому вуглекислого кальцію складає всього 35 – 70%. Зрозуміло, що мергелі зовсім не придатні для виготовлення з них сповісти і тому не застосовуються для цієї мети.

Доломіти, так само як вапняки, відносяться до карбонатних гірських порід, що складають з мінералу доломіту (СаСО3*МgСО3). Тому що зміст у них вуглекислого кальцію менш 55%, те для випалу на вапно вони також непридатні. При випалі вапняку на вапно вживають тільки чисті вапняки, що не містять великої кількості шкідливих домішок у виді глини, окису магнію й ін.

По розмірах шматків вапняки для випалу на вапно поділяються на великі, середні і дрібні.

Діючим ДСТ 5331 – 55 установлені правила приймання вапняків і методи їхнього іспиту. Розмір партії вапняку встановлений у 100 т, причому залишок більш 50 т вважається також партією.

Зміст дріб'язку у вапняку визначають, просіваючи 1 т, породи через грохоти.

Основним в'язким матеріалом для виробництва силікатних виробів є будівельне повітряне вапно. По хімічному складі вапно складається з окису кальцію (СаО) з - домішкою деякої кількості окису магнію (МgО).

Розрізняють два види сповісти: негашену і гашену; на заводах силікатної цегли застосовується негашене вапно. Технічні умови на повітряне негашене вапно регламентовані ДСТ 9179 – 59, відповідно до якого вапно розділяється на три сорти.

При випалі вапняк під впливом високої температури розкладається на вуглекислий газ і окис кальцію і втрачає 44% своєї первісної ваги. Після випалу вапняку виходить вапно комове (кипілка), що має сірувато-білий, іноді жовтуватий колір.

При взаємодії комового вапна з водою відбуваються реакції гідратації СаО+ Н2ПРО = Са(ВІН)2; МgО+Н2ПРО=Мg(ВІН)2. Реакції гідратації окису кальцію і магнію йдуть з виділенням тепла. Комове вапно (кипілка) у процесі гідратації збільшується в обсязі й утворить пухку, білого кольору, легку порошкоподібну масу гідрату окису кальцію Са(ВІН)2. Для повного гасіння сповісти необхідно додавати до неї води не менш 69%, тобто на кожен кілограм негашеного вапна близько 700 м води. У результаті виходить досконала сухе гашене вапно (пушонка). Якщо гасити вапно з надлишком води, виходить вапняне тісто.

До вапна пред'являють наступні основні вимоги:

1) вапно повинне бути швидкогасящаєся, тобто час гасіння її не повинне перевищувати 20 хв.; застосування вапна знижує продуктивність установок;

2) сума активних окислів кальцію і магнію (Сао+Мgо) у вапні повинне складати не менш 85%;

3) зміст окису магнію у вапні не повинне перевищувати 5%, тому що магнезіальне вапно гаситься повільно;

4) зміст недопаленого вапна не повинне перевищувати 7%, тому що вона не активна і не впливає на твердіння цегли при запарюванні, а є баластом, що збільшує витрату вапна й удорожаючим собівартість готової продукції;

5) вапно не повинне бути перепаленої, тому що в такому виді вона повільно гаситься і викликає розтріскування цегли в запарочних казанах (автоклавах).

Вапно потрібно зберігати тільки в критих складських приміщеннях, що охороняють її від впливу вологи. Не рекомендується тривалий час зберігати вапно на повітрі, тому що в ньому завжди міститься невелика кількість вологи, що гасить вапно. Зміст у повітрі вуглекислого газу приводить до карбонізації сповісти, тобто з'єднанню з вуглекислим газом і тим самим частковому зниженню її активності.

Погашене вапно може бути використана для виробництва силікатної цегли. Однак унаслідок того, що вона після гасіння перетворюється в дрібний і дуже легкий порошок (пушонку), застосування її зв'язане з великими утрудненнями: збільшуються втрати, підвищується витрата вапна і собівартість.


Вода


При виробництві силікатної цегли воду застосовують на всіх стадіях виробництва: при гасінні сповісти, готуванні силікатної маси, пресуванні і запарюванні цегли-сирцю, одержанні технологічної пари.

Природна вода ніколи не буває зовсім чистої. Найбільш чистої є дощова вода, але і вона містить різні домішки, що потрапили в неї з повітря (розчинені гази, пил, мікроорганізми). Розчинених речовин у такій воді небагато і тому вона називається м'якої. Вода, що містить велику кількість вуглекислих солей кальцію і магнію (карбонатних), називається твердої. Застосовувати тверду воду в промислових цілях, наприклад для одержання технологічної пари, без попереднього зм'якшення її не можна, інакше при кипінні води на стінках промислових казанів утвориться шумовиння, що виводить їх з ладу. При постачанні казанів м'якою водою подовжується термін їхньої служби.

Боротьба із шумовинням у парових казанах здійснюється двома способами: обробкою води зм'якшенням до надходження її в парові казани і внутрікотлову обробку.

Воду пом'якшують двома способами: термічним і хімічної. Термічний спосіб заснований на розкладанні карбонатної твердості нагріванням води до 85 – 1100, при цьому утворяться важкорозчинні, що випадають в осад карбонат кальцію і гідроокис магнію. Цей спосіб звичайно застосовується в сполученні з хімічним методом. Реагентами при цьому є їдкий натр і кальцинована сода.

Внутрікотлова обробка полягає в розчиненні шумовиння соляною кислотою (5 – 7-процентним розчином), для чого через парові казани прокачують розчин. Тривалість промивання залежить від ступеня забруднення (але не більше - 10 – 20 година.). По закінченні кислотного промивання і після видалення кислоти казани промивають слабким розчином лугу.

Вода при нагріванні перетворюється в пару; якщо воду нагрівати в закритій судині, наприклад у казанах, то вона буде випаровуватися з поверхні і пару буде накопичуватися в просторі над поверхнею води доти, поки між водою і порома, що утвориться з її, не установиться динамічна рівновага, при якому в одиницю часу стільки ж молекул води випаровується, скільки і переходить назад у рідину. Пара, що знаходиться в рівновазі з рідиною, з якої він утворився, називається насиченим. У виробництві силікатної цегли для гасіння силікатної маси і для запарювання цегли-сирцю застосовується насичена пара, що виробляється в котельнях.

5. Опис технологічної схеми виробництва


Підготовка силікатної маси.

Дозування компонентів.

Для одержання сировинної суміші (силікатної маси) необхідної якості необхідно правильно дозувати їх.

Дозу сповісти в силікатній масі визначають не по кількості сповісти в ній, а по змісту тієї її активної частини, що буде брати участь у реакції твердіння, тобто окису кальцію. Тому норму сповісти встановлюють у першу чергу в залежності від її активності.

На кожнім заводі звичайно її встановлюють досвідченим шляхом. Середній зміст активного вапна в силікатній масі дорівнює 6 – 8%. При уживанні свіжо обпаленого вапна без сторонніх домішок і недопалу кількість її може бути зменшено; якщо ж у вапні міститься велика кількість каменю і сторонніх домішок, а також якщо вапно довго зберігалося на повітрі, норма її в суміші повинна бути збільшена. Як недостатнє, так і зайва кількість сповісти в силікатній масі спричиняє небажані наслідки: недостатній зміст сповісти знижує міцність цегли, підвищене зміст здорожує собівартість, але в той же час не робить позитивного впливу на якість. Активність сповісти, що надходить у виробництво часто змінюється; тому для одержання маси з заданою активністю потрібно часто змінювати в ній кількість сповісти. На БКСМ використовується вапно активністю 70 – 85%.

Практично на виробництві користаються заздалегідь складеними таблицями, що дозволяють визначати дозування вапна в кг на одиницю продукції (1 м3 силікатні чи маси 1000 шт. цегли).

Необхідна кількість піску відмірюється по обсязі, а вапно по вазі за допомогою бункерних ваг.

Крім вапна і піску, складовою частиною силікатної маси є вода, необхідна для повного гасіння сповісти. Вода також додає масі пластичність, необхідну для пресування цегли-сирцю, і створює сприятливе середовище для протікання хімічної реакції твердіння цегли при його запарюванні.

Кількість води повинна точно відповідати нормі. Недолік води приводить до неповного гасіння сповісти; надлишок води, хоча і забезпечує повне гасіння, але створює не завжди припустиму вологість силікатної маси. Волога частково надходить з піском, кар'єрна вологість якого коливається в залежності від кліматичних умов. Кількість води, необхідне для доведення вологості силікатної маси до потрібної величини, практично також можна заздалегідь розрахувати в залежності від кар'єрної вологості піску, що надходить у виробництво, і скласти таблицю для визначення витрати води на одиницю продукції (1000 шт. чи цегли 1 м3 силікатної маси). Кількість води (у л), потрібна для доувлажнення силікатної маси (на 1000 шт. цегли), у залежності від вологості піску, приведене в табл. .

Загальна витрата води для одержання силікатної маси необхідної якості складає близько 13% (від ваги маси) і розподіляється в такий спосіб (у%):

на гасіння сповісти...…………………………………………......2,5

на випар при гасінні...……………………………..........……......3,5

на зволоження маси……………………………………...…….....7,0

Хімічна реакція гасіння сповісти протікає по формулі:

СаО+Н2ПРО=Са(ВІН)2

Іноді для підвищення міцності цегли в силікатну масу вводять різні добавки у виді меленого піску, глини й ін.

Щоб досягти правильного співвідношення всіх складових компонентів, застосовують спеціальні дозовочні пристосування. Через того що готування силікатної маси необхідної якості є однієї з найбільш важливих операцій у технологічному процесі виробництва силікатної цегли, обов'язково регулярно перевіряти в лабораторіями її властивості.

Визначення швидкості гасіння сповісти варто робити не менш двох разів у зміну; у випадку подовження часу гасіння сповісти необхідно негайно змінити режим гасіння шляхом подовження циклу готування силікатної маси.

Визначення активності сповісти (зміст СаО+МgО) необхідно проводити також два рази в зміну і відповідно з активністю сповісти змінювати дозування її для одержання нормальної силікатної маси.

Активність і вологість силікатної маси варто перевіряти через кожні 1 – 1,5 години й у випадку відхилення одержуваних показників від заданих негайно змінювати дозування вапна і води.

Готування силікатної маси.

Вапняно-піщану суміш готують двома способами: барабанним і силосної. На Білгородському комбінаті застосовується силосний спосіб, і це цілком обґрунтовано.

Силосний спосіб готування маси має значні економічні переваги перед барабанним, тому що при силосуванні маси на гасіння сповісти не витрачається пара. Крім того, технологія силосного способу виробництва значно простіше технології барабанного способу. Підготовлені вапно і пісок безупинно подаються живильниками в заданому співвідношенні в одновальну мішалку безупинної дії і воложаться. Перемішана і зволожена маса надходить у силоси, де витримується від 4 до 10 година., протягом яких вапно гаситься.

Силос являє собою циліндричну судину з листової чи сталі залізобетону; висота силосу 8 – 10 м, діаметр 3,5 – 4 м. У нижній частині силос має конусоподібну форму. Силос розвантажується за допомогою тарілчастого живильника на стрічковий транспортер, при цьому відбувається велике виділення пилу. При вилежуванні в силосах маса часто утворить зводи; причина цього – відносно високий ступінь вологості маси, а також ущільнення і часткове твердіння її при вилежуванні. Найбільше часто зводи утворяться в нижніх шарах маси, у підстави силосу. Для кращого розвантаження силосу необхідно зберігати можливо меншу вологість маси. З досвіду роботи розглянутого заводу встановлено, що силоси розвантажуються задовільно лише при вологості маси в 2 – 3%. Силосна маса при вивантаженні більш порошить, чим маса, отримана по барабанному способі; звідси більш тяжкі умови для роботи обслуговуючого персоналу.

Перераховані вище негативні моменти не цілком, але якоюсь мірою усуваються механізацією розвантаження.

Робота силосу протікає в такий спосіб. Усередині силос розділений перегородками на три секції. Маса засипається в одну із секцій протягом 2,5 година., стільки ж потрібно і для розвантаження секції. До моменту заповнення силосу нижній шар устигає вилежатися протягом того ж часу, тобто близько 2,5 година. Потім секція вистоюється 2,5 години, і після цього її розвантажують. Таким чином, нижній шар гаситься близько 5 година. Тому що розвантаження силосов відбувається тільки знизу, а проміжок між розгрузками складає 2,5 години, те і всі наступні шари також витримуються протягом 5 год. у безупинно діючих силосах. У випадку утворення зводу при розвантаженні силосу і припиненні надходження маси на стрічковий транспортер категорично забороняється робітником знаходитися в силосі

Для полегшення розвантаження періодично включають вібратор, укріплений на стінці силосу; і цим зменшують прилипання маси до стінок. При більш серйозних зависаннях маси в силосах її шурують ломами через розвантажувальні вікна.

На БКСМ розвантаження маси з бункерів механізована. Розподільні щітки на транспортерній стрічці піднімають механічним пневмопідйомником. Над транспортерною стрічкою, що подає силікатну масу, установлені розподільні щітки, що переміщаються вертикально по рамі. Опускання і підйом щіток над стрічкою здійснюється з пульта керування, що оснащений світловою сигналізацією і пристроєм, що регулює подачу повітря в пневмоциліндри.

Пресування сирцю

На якість цегли й в основному на його міцність найбільше істотно впливає тиск, якому піддається силікатна маса під час пресування. У результаті пресування відбувається ущільнення силікатної маси. Ретельно ущільнити сирець – значить довести до мінімуму вільний простір між частками піску, зблизивши їхній настільки, щоб вони розділялися друг від друга тільки найтоншим шаром в'язкого речовини. Таке зближення зерен піску при подальшій водо-тепловій обробці цегли-сирцю в автоклаві забезпечує одержання щільного і міцного конгломерату.

На Білгородському комбінаті будівельних матеріалів 9 пресів СМ – 816 і два преси СМС – 152, що працюють під тиском 20 Мпа. Продуктивність преса – 2680 штук умовної цегли за 1 годину.

У момент пресування силікатної маси виникають сили опору стиску з боку зерен піску, що перешкоджають максимальному зближенню зерен. Сила тертя маси об стінки форми і зерен друг об друга переборюється шляхом застосування тиску. Тому тиск повинний розподілятися рівномірно по всій площі пресованого виробу. Пресування необхідно вести тільки до відомої межі, тому що при збільшенні тиску вище граничного в масі з'являються пружні деформації, що зникають після зняття тиску і ведуть до руйнування сирцю. Тому не можна підвищувати тиск до появи деформацій.

Істотне значення має швидкість, з яким виробляється тиск. Так, наприклад, ударний швидкий додаток зусилля викликає не ущільнення, а руйнування структури виробу. Тому для подолання внутрішніх сил тертя тиск повинний прикладатися плавно з поступовим збільшенням. Робочий тиск у пресах застосовується рівним 150 – 200 кг/див2.

На нормальну роботу преса, а отже, на одержання цегли гарної якості великий вплив робить зміст вологи в силікатній масі. В оптимальних умовах пресування цегли вологість маси повинна складати б – 7% від ваги сухої речовини і постійно контролюватися. Збільшення вологості вище оптимальної не дає можливості спресувати сирець, зняти його зі столу преса й укласти на вагонетку; зменшення вологості приводить до того, що спресований сирець важко зняти зі столу преса: він розламується під дією власної ваги. Крім того, недостатній зміст вологи в сирці позбавляє вапно необхідної пластичності, що забезпечує зв'язок між окремими зернами піску.

Процес пресування цегли складається з наступних основних операцій: наповнення пресових коробок масою, пресування сирцю, виштовхування сирцю на поверхню столу, зняття сирцю зі столу, укладання сирцю на запарочні вагонетки.

Силікатна маса, приготовлена в силосах, передається за допомогою транспортерної стрічки в бункер над прес-мішалкою преса. Подача маси в прес-мішалку повинна так регулюватися, щоб вона займала приблизно 3/4 обсягу прес-мішалки. Якщо маса, що надходить, має більш низьку вологість, чим потрібно, доувлажнення її виробляється в прес-мішалці, навколо стінок якої укладається водопровідна труба з дрібними отворами по її довжині, спрямованими вниз.

Сила струменя води, що надходить по трубці, регулюється пресувальником за допомогою вентиля. Зволожена маса ножами прес-мішалки при обертанні їх подається в пресові коробки через отвори в дні прес-мішалки. При повороті столу преса коробки, наповнені масою, переміщаються на визначений кут і займають положення між поршнем, що пресує, і верхньою стороною плитки контрштампа. Під тиском поршень поступово піднімається і виробляється пресування сирцю.

У момент пресування стіл преса зупиняється, а ножі прес-мішалки обертаються і заповнюють масою наступну пару пресових коробок. Після пресування стіл преса повертається так, щоб штампи преса разом із сирцем підійшли до поршня, що виштовхує. Сирець виштовхується поршнем у вертикальному напрямку; верхня пластина штампа при виштовхуванні виходить із пресових коробок на 3 – 5 мм вище рівня столу. Потім виштовхує поршень опускається вниз у первісне положення. Після зняття пари цеглин двома наймачами-пресувальниками стіл повертається і штампи підводяться під механічну щітку для очищення.

Верхні пластини очищаються від налиплої маси, штампи опускаються на величину наповнення пресових коробок і цикл починається знову.

Силікатна цегла по розмірах повинний відповідати вимогам ДСТ 379 – 53; у випадку відхилення від установлених розмірів сирець вважається шлюбом.

Щільність пресування сирцю досягається винятково зміною величини наповнення пресових коробок: чим більше висота наповнення, тим вище щільність сирцю і, навпаки, чим менше висота наповнення коробка, тим нижче щільність сирцю. Під час пресування необхідно стежити за тим, щоб сирець виходив однакової щільності; для цього потрібно підтримувати висоту наповнення пресових коробок однакової. Ножі прес-мішалки повинні бути закріплені від дна і стінок на однаковій відстані.

Після пресування отримані цеглини автоматом-укладальником укладаються на вагонетки, що транспортуються в автоклави, де виробляється тепло-волога обробка цегли.

Процес автоклавної обробки

Для додання необхідної міцності силікатній цеглі його обробляють насиченою парою; при цьому температурний вплив сполучається з обов'язковою наявністю в цеглі-сирці водяного середовища, що благосприяє протіканню реакції утворення цементуючих речовин з максимальною інтенсивністю. Насичена пара використовується з температурою 1750 при відповідному такій температурі тиску в 8 атм.

Автоклав являє собою трубу довжиною 19м і діаметром 2м, місткістю 12 вагонеток (V=5965 м3). Режим роботи автоклава:

1,5 година. – підйом пари,

5-6 година. – витримка,

1-1,5 година. – спуск пари.

У процесі автоклавної обробки, тобто запарювання цегли-сирцю, розрізняють три стадії.

Перша стадія починається з моменту впуску пари в автоклав і закінчується при настанні рівності температур теплоносія (пари) і оброблюваних виробів.

Друга стадія характеризується сталістю температури і тиску в автоклаві. У цей час одержують максимальний розвиток усі ті фізико-хімічні процеси, що сприяють утворенню гідросилікату кальцію, а отже, і твердінню оброблюваних виробів.

Третя стадія починається з моменту припинення доступу пари в автоклав і включає час остигання виробів в автоклаві до моменту вивантаження з нього готової цегли.

У першій стадії запарювання насичена пара з температурою 1750 під тиском 8 атм. впускають в автоклав із сирцем. При цьому пара починає прохолоджуватися і конденсуватися на цеглі-сирці і стінках автоклава. Після підйому тиску пара починає проникати в дрібні пори цегли і перетворюється у воду. Отже, до води, уведеної при виготовленні силікатної маси, приєднується вода від конденсації пари. Конденсат, що утворився в порах, розчиняє присутній у сирці гідрат окису кальцію й інші розчинні речовини, що входять у сирець. Відомо, що пружність пари розчинів нижче пружності пари чистих розчинників. Тому притікає в автоклав водяна пара буде конденсуватися над розчинами сповісти, прагнучи понизити їхню концентрацію; це додатково воложить сирець у процесі запарювання. І третьою причиною конденсації пари в порах сирцю є капілярні властивості матеріалу.

Роль пари при запарюванні зводиться тільки до збереження води в сирці в умовах високих температур. При відсутності пари відбувався б негайний випар. води, а отже, висихання матеріалу і повне припинення реакції утворення цементуючого речовини – гідросилікату.

З того моменту, як в автоклаві буде досягнута найвища температура, тобто 170 – 2000, настає друга стадія запарювання. У цей час максимальний розвиток одержують хімічні і фізичні реакції, що ведуть до утворення моноліту. До цього моменту пори сирцю заповнені водяним розчином гідрату окису кальцію Са(ВІН)2, безпосередньо дотичним з кремнеземом Si2 піски,

Наявність водяного середовища і високої температури викликає на поверхні піщин деяке розчинення кремнезему, що утворився розчин вступає в хімічну реакцію з, що утворився в плин першої стадії запарювання водяним розчином гідрату окису кальцію й у результаті виходять нові речовини – гідросилікати кальцію:


Організація виробництва на АТ "Будівельник"


Спочатку гідросилікати знаходяться в колоїдальному (желеобразному) стані, але поступово викристалізовуються і, перетворюючи у тверді кристали, зрощують піщини між собою. Крім того, з насиченого водяного розчину гідрат окису кальцію також випадає у виді кристалів і своїм процесом кристалізації бере участь у зрощуванні піщин.

Таким чином, у другій стадії запарювання утворення гідросилікатів кальцію і перекристалізація їх і гідрату окису кальцію викликають поступове твердіння цегли-сирцю.

Третя стадія запарювання протікає з моменту припинення доступу пари в автоклав, тобто починається спад температури в автоклаві, швидке чи повільне в залежності від ізоляції стінок автоклава і наявності перепуску пари. Відбувається зниження температури виробу і збідніння його водою, тобто вода випаровується і підвищується концентрація розчину, що знаходиться в порах. З підвищенням концентрації гідрату окису кальцію і зниженням температури цементуючого речовини силікати кальцію стають більш основними, і це продовжується доти, поки цегла не буде вивантажений з автоклава. У результаті підсилюється твердіння гідросилікатів кальцію і, отже, підвищується міцність силікатної цегли. Одночасно плівки цементуючого речовини сильніше збагачуються гідратом, що випадає з розчину, окису кальцію.

Механічна міцність силікатної цегли, вивантаженого з автоклава, нижче тієї, котру він здобуває при наступному витримуванні його на повітрі. Це порозумівається карбонізацією гідрату, що відбувається, окису кальцію за рахунок вуглекислоти повітря по формулі

Са(ВІН)2+СаСО2=СаСО3+Н2ПРО

Таким чином, повний технологічний цикл запарювання цегли в автоклаві складається з операцій очищення і завантаження автоклава, закривання і закріплення кришок, перепуску пари; впуску гострої пари, витримки під тиском, другого перепуску, випуску пари в атмосферу, відкривання кришок і вивантаження автоклава. Сукупність усіх перерахованих операцій складає цикл роботи автоклава, що дорівнює 10 – 13 година.

Запарювання цегли в автоклавах вимагає строгого дотримання температурного режиму: рівномірного нагрівання, витримки під тиском і такого ж рівномірного охолодження. Порушення температурного режиму приводить до шлюбу.

Для контролю за режимом запарювання на автоклавах установлені манометри і самописні дифманометри, постачені годинним механізмом, що записує на барограмі повний цикл запарювання цегли.

З автоклава силікатна цегла надходить на склад.

6.Контроль виробничого процесу і якості готової продукції


Дроблення вапна. Перевіряють один раз у зміну шляхом розсіву проби дробленого вапна на ситах з отворами 5, 10, 20 і 30 мм. При здрібнюванні в молотковій дробарці усе вапно повинне проходити крізь сито з отворами 10 мм, а залишок на ситі з отворами 5 мм не повинний перевищувати 25%. Якщо на заводі використовують щокові дробарки, то все дроблене вапно повинне проходити крізь сито з отворами 30 мм, а залишки на інших ситах повинні бути відповідно не більш 50, 30 і 20%.

Шихтовка пісків. Цю операцію контролюють на початку кожної зміни. У тому випадку, якщо крупність пісків відрізняється не більш ніж у три рази, їхню шихтовку варто припинити, тому що при цьому пористість пісків збільшиться, що приведе до перевитрати в'язкого.

При грубій шихтовці пісків у кар'єрі перевіряють, у якій пропорції завантажують чи вагонетки автосамосвали пісками різної крупності в кожнім вибої. При наявності декількох прийомних бункерів для різних фракцій піску необхідно перевіряти задану пропорцію пісків у шихті по кількості живильників однакової продуктивності, що одночасно вивантажує піски різної крупності. Якщо ж подача різних пісків здійснюється тільки з двох бункерів, то. у цьому випадку перевіряють кількість піску, видаваного кожним живильником, загальновідомими прийомами по швидкості руху стрічки живильника і площі перетину лежачого на ній піску з обліком його насипної щільності.

Відсівання включень з піску. На початку кожної зміни перевіряють стан сит на грохотах, тому що при розриві сит великі включення можуть попадати в просіяний пісок, а при замазуванні – пісок може надходити у відсівання.

Дозування компонентів в'язкого. Перевіряють єжезмінно положення чи шиберів ножів, що відтинають, при використанні об'ємних живильників і показання приладів, що реєструють, при використанні вагових дозаторів. Не рідше разу в тиждень роблять контрольні зважування порцій компонентів, видаваних живильниками і дозаторами за визначений проміжок часу (наприклад, за 15 – 20 с).

Тонкість помелу в'язкого. Контролюють не рідше одного разу в зміну шляхом просіву проби на механічному приладі для просівання цементу. Залишок на ситі із сіткою №021 не повинний перевищувати 2%, а на ситі із сіткою №008 – 10%. Питома поверхня в'язкого повинна бути не менш 4000 див2/м.

Дозування компонентів силікатної суміші. Цю операцію перевіряють на початку кожної зміни аналогічно контролю дозування компонентів в'язкого.

Готування суміші. Контролюють зволоження компонентів, їх паропідігрів (у випадку його застосування) і зміст активного окису кальцію в суміші не рідше трьох разів у зміну. Однорідність суміші визначають один раз у тиждень шляхом послідовного добору за 10 з у скляні бюкси з притертими кришками не менш 15 проб суміші, що виходить зі змішувача, і визначення змісту в них вологи й активного окису кальцію. Для визначення активності варто брати навішення суміші 7 м, тому що, при цьому виходять найбільш правильні результати. Потім відомими способами підраховують коефіцієнт варіації вологості й активності суміші, що повинний бути не вище 0,1. У випадку його перевищення необхідне ретельне регулювання роботи дозаторів, перевірка стану лопат змішувачів і частоти обертання їхніх валів.

Гасіння суміші. Перевіряють температуру надходить у силоси чи реактори і вихідної з них суміші три рази в зміну і ступінь погашеності сповісти один раз у зміну. Ступінь погашеності визначають по пробі масою 100 м, поміщеної в судину Дьюара, безпосередньо на місці добору, порівнюючи криву остигання проби з тарувальної кривої остигання судини Дьюара при однаковій їхній початковій температурі. У тому випадку, коли крива остигання проби розташована вище тарувальної кривої, необхідно збільшити терміни гасіння суміші.

Обробка гашеної суміші. Перевіряють не

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: