Xreferat.com » Рефераты по психологии » Особливості формування етнічних стереотипів

Особливості формування етнічних стереотипів

народу в набагато більшому ступені, ніж будь-яка інша сфера культури» (34) А. Потебня по праву вважав, що мова є не тільки головною етнодиференційною, але і етноформуючою ознакою що обумовлює само існування етносу. Аналіз імен, етнонімів, топонімів, навіть астронімів показує глибоку закріпленість у мові своєрідності місця існування і нерозривно пов'язаного з нею мислення народу: «Повний список імен народу не тільки містить вказівки на негативно оцінювані явища природного середовища (імена-обереги), але дає достатньо ґрунтовну характеристику тваринному і рослинному світу, клімату і ландшафту середовища етносу» (29,30). Походження назв етносів також далеко не випадкове, а, навпаки, є наочною ілюстрацією того, як сприймали предки свій і сусідні народи. Наприклад, слово svensk (швед) містить корінь sve, що означає «свій». Це знов обертає нас до дихотомії «Ми» - «Вони»: «Ми (мій народ, всі шведи) - люди; всі чужі - не люди»: «Природні особливості території життєдіяльності етносу, виступаючи основою його розмежування з сусідніми людськими колективами, формують і таку константу етнічної свідомості, як самоназва етносу» (10,29,30).

Узагальнюючи сказане, доцільно відзначити, що чисто психологічний підхід до питання про походження етнічних стереотипів (у руслі психоаналізу або необіхевіорізму) не володіє достатнім арсеналом фактів для вичерпного обґрунтування причин і механізмів формування стереотипів виключно виходячи з індивідуально-психологічних характеристик. Як відомо, етнічні стереотипи детерміновані, по-перше, реальними специфічними рисами групи, що стереотипізується ; по-друге, специфікою заломлення цих рис через апарат сприйняття стереотипізуючої групи; по-третє, всім комплексом економічних, політичних і культурних взаємин груп, що піддаються стереотипізації. (17). Вітчизняні психологи достатньо одностайні у визнанні того факту, що вивчення походження етнічних уявлень неможливе у відриві від всестороннього аналізу відповідної соціальної ситуації: «У основі формування етнічних стереотипів лежать системи етнічних уявлень. Етнічні уявлення, виникаючи на базі традиційних думок, що існують в суспільній свідомості етносу, є продуктам епохи і соціокультурного середовища» (18).

Цікавий аспект формування етнічних стереотипів в руслі концепції

когнітивного дисонансу зачіпає Р. Оганджанян: він зв'язує цей процес з мірою задоволеності деяких соціальних потреб в багатонаціональному і переважно мононаціональному населенні і підкреслює важливість специфіки цих зв'язків залежно від міграційної ознаки. Автор відзначає, що людина, що переселяється в нове середовище, заздалегідь створює певний образ житла і взаємин з місцевими жителями, формуючи таким чином якусь систему очікувань. Якщо нове оточення виявляється менш привабливим, або не складаються відносини з «аборигенами», то людина випробовує дисонанс. Зменшення загальної міри дисонансу може здійснюватися за рахунок збільшення нових когнітивних елементів, в даному випадку - негативних етнічних автостереотипів (або уявлень про власну етнічну групу) і позитивних етнічних гетеростереотіпов (або уявлень про чужу спільності). У моноетнічному середовищі, на думку автора, міра задоволеності соціальних потреб особливо помітно впливає на характер етнічного автостереотипу: частка людей з позитивними автостереотипами збільшується по мірі зростання задоволеності соціальних потреб. Автор також підкреслює, що «причини власних невдач люди часто шукають у вчинках тих, що оточують, а в мононаціональному середовищі ці уявлення в певних умовах можуть перетворюватися в етнічні стереотипи» (28).

Приведені дані зайвий раз доводять, що на характер вже сформованого або того, що ще формується стереотипу безпосередньо впливають особливості безпосереднього етноконтактного середовища: «Основою формування стереотипів служать реальні культурні відмінності, які можуть бути легко сприйняті на рівні поведінки в ситуації міжкультурної взаємодії» (43,44).

На симпозіумі з міжнаціональних проблем в 1989 році багатьма учасниками також зачіпалося питання про джерела стереотипних уявлень про свій і інший народи. Наголошувалася роль масової свідомості у формуванні образів інших національностей, де основними постачальниками фактів виступають «література, мистецтво, чутки, розповіді; у меншій мірі «колега по роботі» або «короткочасна епізодична зустріч» (27). Підкреслювався факт формування стереотипу в макросередовищі, де психології відводиться роль підсилювача: «Коли формується стереотип, то спочатку формується відношення, а потім воно вже наповнюється конкретними мовними і дієвими компонентами». Хорошою ілюстрацією до сказаного є стереотип-перевертень (інша назва «атрибуції-перевертні»), коли один і той же стереотип протягом дуже короткого часу може перетворитися на свою протилежність по знаку і навіть по мовному оформленню. Це пара атрибуцій, практично тотожних за значенням, але протилежних, наприклад: «скупий» - «жадібний», «обережний» -«боязкий» і т.д. (10). Залежно від характеру етноконтактної ситуації полюс «перевертня» по відношенню до групи, що стереотипізується, може мінятися на протилежний. Цілком логічно, що автостереотип зазвичай носить «виправдувальний» характер, позитивніше оцінюваний з точки зору загальноприйнятих норм, а «гетеростереотип» - «звинувачувальний». Але, як відзначає Р. Солдатова, «це не означає, що позитивні якості «перевертнів» доводяться строго на автостереотип, а негативні входять тільки в гетеростереотип. «Перевертень» - єдиний, позитивне і негативне в нім склеєно. Наприклад, актуалізація негативного полюса «перевертня» в гетеростереотипі «гасить» позитивні атрибуції» (43,44).

Кожен етнос в процесі своєї життєдіяльності на певній території у конкретних соціально-економічних і історичних умовах виробляє свій унікальний стереотип поведінки, який «поставляє» членам етносу загальноприйняті моделі поведінки в тих або інших стандартних ситуаціях. У даному контексті «стереотип» означає не стільки уявлення про інші етноси, скільки «стійкі, регулярно повторювані елементи способу життя, які хоч і володіють відомою соціальною значущістю, проте не носять «дієвого характеру» і не усвідомлюються носіями поведінки як «вчинки» (46). Етнічний стереотип поведінки це набір типових програм, направлений, перш за все, на «нейтралізацію тенденції до індивідуалізації поведінки, заборони зростання його варіативності, бо нічим не контрольоване зростання різноманіття неминуче привело би до розпаду суспільства» (4). Таким чином, етнічні особливості поведінки виступають найважливішим етноконсолідуючим чинником і підставою для порівняння і зіставлення з іншими етносами. За словами З. Арутюнова, «етнічні відмінності виявляються в тому, як люди одягаються, як вони їдять, в їх улюблених позах стояння або сидіння, хоча всі люди на землі і одягаються, і їдять, і сидять» (3,4). У різних етнічних культурах одним і тим же діям може додаватися різний зміст, або один і той же зміст може знаходити різне вираження у вчинках. Стереотипні уявлення якраз і формуються при спробі інтерпретувати поведінку представника іншого етносу, яка звичайне здійснюється з погляду особливостей своєї власної культури.

Це міркування логічно підводить нас до висновку про те, що етнічний

стереотип приречений на неадекватне і упереджене віддзеркалення дійсності.

Література як джерело етнічних стереотипів

Найбільш популярним джерелом стереотипних уявлень про національні характери є так звані міжнародні анекдоти, тобто анекдоти, побудовані на шаблонному сюжеті: представники різних націй, потрапивши в одну і ту ж ситуацію, реагують на неї по-різному, відповідно до тих рис їх національної вдачі, які їм приписують на батьківщині анекдоту.

Європейські стереотипи добре видно в наступному жарті: “Paradise is where cooks are French, mechanics are German, policemen are British, lovers are Italian, and it is all organized by the Swiss. Hell is where cooks are British, policemen are German, lovers are the Swiss, mechanics are French, and it is all organized by Italians (Рай там, де кухарі - французи, механіки - німці, поліцейські - англійці, коханці - італійці, а організовують всі швейцарці. Пекло - де кухарі англійці, поліцейські - німці, коханці - швейцарці, механіки - французи, а організовують всі італійці)” (57).

Отже, одне джерело, де з обмовками і великою обережністю можна шукати національні характери, - це міжнародні жарти і анекдоти різних видів: ті, які розповідають про себе самі представники тієї або іншої культури, і ті, які створені іншими культурами.

Іншим джерелом можна вважати національну класичну художню літературу. Слово класична в цьому контексті невипадково, тому що література, що має цей ранг, пройшла випробування часом: її твори заслужили визнання, вплинули на розуми і відчуття представників даного народу, даної культури (31,48).

Приведемо в приклад цитату з антифашистської казки Е. Шварца «Коли лицар Ланцелот прибув в місто, що було поневолене жорстоким Драконом, він, на свій подив, почув про доброту Дракона. По-перше, під час епідемії холери Дракон, дихнув на озеро і закип'ятив у ньому воду. По-друге, він позбавив місто від циган. "Але цигани - дуже милі люди", - здивувався Ланцелот. "Що ви! Який жах! - вигукнув архіваріус Шарлемань. - Я, правда, в житті своїм не бачив жодного цигана. Але я ще в школі проходив, що це люди страшні. Це бродяги за природою, по крові. Вони вороги будь-якої державної системи, інакше вони влаштувалися б де-небудь, а не вешталися б туди-сюди. Їх пісні позбавлені мужності, а ідеї руйнівні. Вони крадуть дітей. Вони проникають усюди". Зверніть увагу: Шарлемань сам не бачив циган, але їх погані якості не викликають у нього ніяких сумнівів. Навіть реальний Дракон кращий за міфічних циган. До речі, джерелом інформації про "циганську загрозу" був не хто інший, як сам пан Дракон (24).

Антифашистська казка Е. Шварца дуже точно фіксує зв'язок між політичним деспотизмом і расовою дискримінацією. Упередження проти "чужаків", що укорінені в суспільстві, перетворилися на норму суспільної поведінки, розділяють людей, відволікають їх увагу від корінних соціальних проблем і тим самим допомагають пануючим класам утримувати свою владу над людьми».

ЗМІ як чинник формування етнічних стереотипів

У сучасному світі засоби масової інформації стали могутнім чинником дії на масову свідомість і джерелом формування всіляких стереотипів, зокрема етнічних. В умовах наявності в російському товаристві об'єктивних передумов (нелегальна міграція, політична нестабільність і так далі) для виникнення нетерпимості по відношенню до представників «інших» етнокультурних і етноконфесійних груп ЗМІ грають вирішальну роль в розповсюдженні і посиленні ксенофобії (тоді як потенціал ЗМІ міг би бути з успіхом використаний в зворотному процесі - в подоланні негативних етнокультурних стереотипів і вихованні в українських громадян установок толерантності) (35).

Як показало проведене дослідження українські ЗМІ, етноконфліктогенні публікації з найбільшою періодичністю зустрічаються в розділах кримінальної хроніки, а також в аналітичних статтях, що зачіпають теми криміналу, тероризму і міграції. Продукування ксенофобії (етнофобії) найчастіше відбувається за допомогою вибіркового позначення журналістами етнічної приналежності героїв кримінальних сюжетів (вказівки на етнічність переважно «неукраїнських» злочинців), що об'єктивно сприяє формуванню в масовій свідомості представників етнічної більшості негативних етнокультурних стереотипів Інших (іноетнічних) (58).

Журналісти, слідуючи страхам, що існують в масовій свідомості українців, і фобіям, усвідомлено або мимоволі етнізують кримінальну ситуацію, мотивуючи етноконфесійними чинниками проблеми, що відбуваються в соціально-економічній і політичній сферах. Об'єктом нападок і некоректних звинувачень журналістів в негативному впливі на економічні і соціальні процеси в Україні в основному стають приїжджі трудові мігранти з країн СНД, особливо - вихідці з середньоазіатських республік. Публікації на ці теми нерідко мають характер етнічної ксенофобії, провокуючи у читацької аудиторії негативні установки по відношенню до росіян, білорусів, узбеків, корейців та ін. і взагалі іноетнічних приїжджих. У окремих публікаціях іммігранти інтерпретуються буквально як цивілізаційні вороги України і українців, що представляють для нас загрозу не тільки соціальну, економічну і політичну, але також культурну і демографічну (56,57).

Однією з типових форм трансляції негативних етнічних стереотипів і упереджених буденних типізацій є публікація інтенцій, що містять узагальнення про риси «національного» характеру або «культурних» особливостях способу життя і поведінки представників різних етнокультурних груп. Як перші, так певною мірою і другі у ряді випадків служать чинником формування ксенофобії, негативних міжетнічних установок в масовій свідомості, сприяють загостренню взаємодії етнічної більшості з представниками іноетнічних груп.

Створенню негативних етнічних образів (Чужого, Ворога) сприяють також твердження журналістів про фізичну, інтелектуальну, духовну, моральну неповноцінність тієї або іншої етнічної групи або її окремих представників, а також згадка різних етнонімів в принизливому, образливому контексті (зокрема в «етнічних» анекдотах) (58).

Як свідчить аналіз зібраних матеріалів, тиражування установок ксенофобії часто є наслідком не позиції редакції того або іншого засобу масової інформації, а етнологічної некомпетентності і професійної некоректності журналістів. Внаслідок цього конфліктогенні враження справляють не тільки статті, що містять прямо викладені інтолерантні позиції і думки (яких зафіксовано не так багато), але і цілком нейтральні за змістом тексти, в яких, проте, спосіб подачі матеріалу або окремі формулювання сприяють формуванню негативних етноконтактних установок.

Унаслідок спотвореного розуміння природи етнічності «якості окремих осіб і подій беруться за властивості всіх членів даної етнічної групи або всіх етнічно маркірованих соціальних ситуацій» (43). Таким чином, етнічна ксенофобія і расизм у суспільстві знано поширюються саме завдяки ЗМІ.


1.3 Етнічні стереотипи і міжкультурне спілкування


Стереотипізація у міжетнічному спілкуванні

Зрозуміти зміст і сенс етнічного стереотипу не так складно, як вирішити питання про взаємовплив міжетнічних відносин і самих етнічних стереотипів. Сила впливу реальних відносин між етносами на стереотипи може бути продемонстрована на прикладі феномена “дзеркального образу”, коли члени двох конфліктуючих груп приписують ідентичні позитивні риси собі (автостереотипи), а ідентичні негативні - супротивникам (гетеростереотипи). На даний час в західній соціальній психології все більшого поширення набуває точка зору, згідно якої “зміст стереотипів швидше результат, ніж причина існуючих міжгрупових відносин” (17). У численних емпіричних дослідженнях доведено, що контакти ведуть до зміни стереотипів, причому не стільки в спрямованості, скільки в ступені їх сприятливості і несприятливості. У дослідженні Н.В. Бахарєвої (1979) було виявлено, що одним з чинників, що призводять до послаблення і подолання негативних етнічних стереотипів, є “збільшення знань про об'єкт відношення”. Роль міжетнічних взаємодій у формуванні і функціонуванні стереотипів можна виявити лише з урахуванням характеру цих відносин, їх соціально обумовлених форм: співпраці або суперництва, домінування або підпорядкування. Саме від їх характеру залежить спрямованість і ступінь сприятливості стереотипів. Було виявлено, що автостереотипи, як правило, сприятливіші, ніж гетеростереотипи. Проте на тлі загальної тенденції зустрічаються і зворотні явища, головною причиною виникнення яких є відмінність в соціальному статусі груп: нерівність в політичному, економічному і інших відносинах. Співтовариства з низьким статусом, гноблені етнічні меншини схильні розвивати негативні автостереотипи і позитивні гетеро стереотипи (1,2).

Але можна поглянути на проблему з іншого боку: чи впливають стереотипи на міжетнічні відносини? Дійсно, наявність стереотипів, особливо узгоджених, виразних і емоційно забарвлених, в якійсь мірі сприяє стабільності існуючих відносин. У спокійній міжетнічній ситуації широко поширені схемі характеристики етносів можуть бути відсунуті на периферію людської пам'яті або можуть сприйматися з гумором і не грати практично ніякої помітної ролі у відносинах між сусідами. Але актуалізовані або мобілізовані у момент будь-якої напруженості, що починається, в суспільстві, стереотипи, особливо негативні, можуть істотно посилити конфлікт, різко розмежувавши людей на етнічні або етноконфесійні групи, викликаючи образи і підсилюючи протистояння. Хоча очевиднішою є дія стереотипів не на міжетнічні відносини як різновид соціальних відносин, а на міжособистісні взаємини представників різних етнічних груп і на їх спільну діяльність. Так, руйнування негативного стереотипу може “поліпшити” відношення до конкретної людини іншої національності, але такі локальні зміни не визначають характер міжетнічних відносин в цілому (6,7).

Головні висновки досліджень в області соціального стереотипу були підсумовані Г. Тешфелом у вигляді наступних шести положень:

1. Люди з легкістю проявляють готовність характеризувати обширні людські групи (або «соціальні категорії») недиференційованими грубими і упередженими ознаками.

2. Така категоризація прагне залишатися абсолютно стабільною протягом дуже тривалого періоду часу.

3. Етнічні стереотипи в деякій мірі можуть змінюватися в залежності від соціальних, політичних або економічних змін, але цей процес відбувається украй повільно.

4. Етнічні стереотипи стають «виразнішими» і ворожими, коли виникає соціальна напруженість між групами.

5. Вони засвоюються дуже рано і використовуються дітьми задовго до виникнення власних думок про ті групи, до яких вони відносяться.

6. Соціальні стереотипи не представляють великої проблеми, коли не існує явної ворожості у відносинах груп, але їх надзвичайно важко модифікувати і управляти ними в умовах значної напруженості і конфлікту (19,20,21).

Залишається відкритим питання, чи існує пряма залежність між змістом етнічних образів і фактичними діями або вчинками по відношенню до членів інших етнічних груп. Ця проблема була позначена ще в 1934 р. класичним експериментом Ла-П‘єра, суть якого полягала в дослідженні невідповідності установок і реальної поведінки. Об'єктивна наявність етнічного стереотипу у власників готелів, виявлена в їх письмовій відмові поселити у себе китайських гостей, не відбилося на реальній поведінці (що, проте, могло пояснюватися превалюванням в конкретний момент інтересів фінансової вигоди над етнічними забобонами). Р. Мінардом було виявлено суперечність між поведінкою білих в процесі спільної з неграми роботи в шахті і у вільний час. Емпірично виявлені у білих расові забобони «не працювали» під землею і навпаки, визначали реальну поведінку «на землі» (43,44).

Результати численних досліджень показують, що установки заломлюються через складну сукупність чинників всіх трьох рівнів (суспільства, групи і особи), виступаючих як «буфер» між змістом свідомості і поведінкою. Проте, на думку деяких учених, цілком адекватно проводити паралель між свідомими діями і етнічними стереотипами у зв'язку з інтенціональним характером останніх. Як відзначає Р. Солдатова, засоби захисту групової ідентичності частіші припускають не агресивні форми вираження відношення до іноетнічних груп, а швидше когнітивне спотворення: «Чим вище рівень міжетнічної напруженості, тим сильніше спотворені і неадекватні установки, і тим частіше вони як «дії свідомості» співпадають з реальними вчинками. В умовах конфлікту етнічне виступає на перший план, головним критерієм зіставлення її учасників виявляється етнічна приналежність» (43). Таким чином, об'єктивний характер взаємин між етнічним групами додає те або інше забарвлення і спрямованість стереотипам: при погіршенні міжнаціональних відносин етнічні стереотипи набувають негативного афективного заряду, відмічається зростання неадекватності і спрощеності їх когнітивного змісту, що, у свою чергу, сприяє втіленню установок в реальну поведінку.

Стереотипи в міжнаціональних шлюбах

В умовах гетеронаціонального шлюбу кожен в подружжі має свою точку зору на організацію сімейного побуту. Суперечності у підходах чоловіка і дружини до цього питання можуть призвести до внутрішньосімейних конфліктів, що, у свою чергу, негативно впливає на стабільність шлюбу. Оскільки механізмом виявлення національних особливостей є етнічний стереотип, то можна припустити, що розбіжність в етностереотипах подружжя впливає на стабільність шлюбу як системи подружніх стосунків, їх збереження протягом часу (49,53).

Як проявляється, впливає на стабільність шлюбу етностереотип, що є стабілізуючими та дестабілізуючими факторами в гетеронаціональних сім‘ях, розглянемо нижче.

На думку Байбуріна А.К., характер міжособистісних стосунків в сім‘ях представників різних етнічних спільностей має свою специфіку в:

1. Характері міжособистісних стосунків між подружжям, дітьми та іншими членами сім‘ї.

2. Моральних цінностях, формах поведінки та діяльності, специфіці світосприймання та світорозуміння.

3. Факторах та причинах виникнення конфліктів між членами сім‘ї (4).

Подружні конфлікти в гетеронаціональних шлюбах мають свою етнопсихологічну специфіку. Конфлікти можуть бути більш або менш емоційно насиченими, тривалими залежно від національних традицій чоловіка та дружини; своєрідними, оскільки на них накладають відбиток специфічні форми взаємовідносин та поведінки, притаманні нації, більш або менш легко регулюємі в залежності від досвіду нації у вирішенні схожих проблем; зовсім особливими, коли мова йде про сім‘ї, у яких поєдналися представники різних націй.

Серед специфічних факторів, що впливають на стабільність саме гетеронаціональної сім‘ї, можна назвати такі:

− релігійна приналежність подружжя;

− державне законодавство;

− стереотипи поведінки, організації побуту;

− національний склад країни, у якій живе сім‘я;

− подібність соціально-професійного та галузевого складу населення;

− сумісність етичних норм сімейного спілкування;

− ставлення до шлюбу найближчих родичів та друзів, їх реакція на внутрішньосімейні конфлікти;

− політика держави в ставленні до національно-змішаних шлюбів;

− схожість культур (4).

Культурно-історичний досвід різних народів не може бути ідентичним. Достатньо велика варіабельність фольклору, традицій, звичаїв та т.ін. створює основу, на якій формуються ті ключі (стереотипи), що досить сильно відрізняються однієї культури від іншої, які в умовах своєї культури забезпечують швидку і досить вірну орієнтацію особистості в її безпосередньому соціальному оточенні. Але в нетипових умовах ті ж самі ключі можуть перетворитися на перепони для формування адекватного уявлення про особистість іншої людини (42).

Сучасні норми міжособистих контактів все більше впливають на відносини людей в сфері шлюбу, число гетеронаціональних шлюбів зростає. Однак, у багатьох народів ще досі переважають внутрішньоетнічні шлюби.

Оскільки стереотипи культури формують не тільки екстеріорні, а й інтеріорні сторони людської діяльності, задаючи людям стандарти їх переконань, то й орієнтації у сфері шлюбних стосунків залежать в багатьох аспектах від рівня схожості традиційних етнічних стереотипів.

За рівнем стабільності можна виділити такі типи гетеронаціональних шлюбів:

Благополучна сім‘я - це подружжя, яке з дитинства звикло до своєрідності гетеронаціональних шлюбів, тому легко адаптувалось до етнічно своєрідних традицій одне одного.

Конфліктна сім‘я - у якій між подружжям існують постійні сфери, де їх потреби, інтереси, своєрідні національно-психологічні особливості призводять до зіткнення, що породжує негативні емоційні стани. Однак, шлюб може зберігатися завдяки іншим факторам, а також завдяки компромісним рішенням.

1. Кризова сім‘я - шлюб, у якому протистояння інтересів та потреб має особливо гострий характер та захоплює важливі сфери життєдіяльності всіх членів. У таких сім‘ях подружжя займає ворожі позиції одне до одного та не погоджується на компроміси. Як правило, такі сім‘ї розпадаються відразу або знаходяться на межі розпаду.

2. Невротична сім‘я відрізняється наявністю особливо несприятливих передпосилань для розбіжностей та довготривалих сварок між подружжям. Часто причиною їх є протистояння родичів одного з подружжя, особливо коли вони з самого початку не були прибічниками цього шлюбу або є представниками іншої етнічної спільності (4,42).

В умовах сучасної України з її тенденціями до гетеронаціональних шлюбів, збільшенням кількості населення інших націй та народностей, що спричинено демографічною ситуацією в Україні та еміграційною політикою держави, проблема стабільності гетеронаціональних шлюбів стає все більш актуальною, являючи собою одну із сфер діяльності практичного психолога.

Основними напрямками психологічної допомоги подружжю в гетеронаціональному шлюбі є:

1. Формування, розвиток та корекція уявлень про гетеронаціональні шлюби, своєрідність їх формування та зміцнення. Об‘єктами психологічної допомоги є як окремі члени сім‘ї, так і сім‘я в цілому на найважливіших стадіях її життєдіяльності.

2. Запобігання розвитку негативних психологічних явищ в сім‘ї, у окремих її членів, або зниження конфліктності між ними спеціальними психотерапевтичними та іншими засобами.

3. Запобігання складним соціально-психологічним ситуаціям в різних сферах життя сім‘ї.

4. Ліквідування наслідків впливу негативних психологічних явищ спільного життя в сім‘ях з різною етнічною приналежністю подружжя (4,58).


1.4 Наслідки стереотипізації


Наслідки стереотіпізациії

Етнічні стереотипи здійснюють найзгубніший вплив і на їх жертв, і на їх носіїв.

Перш за все, етнічні стереотипи обмежують сферу спілкування між представниками різних етнічних груп, викликають настороженість з обох боків, заважають встановленню ближчих, інтимних людських відносин. Відчуженість же у свою чергу ускладнює контакти і породжує нові непорозуміння (2,9).

При високому ступені упередженості етнічна приналежність національної меншини стає вирішальним психологічним чинником і для самої меншини, і для більшості. Увагу звертають перш за все на національну або расову приналежність людини, решта всіх якостей здається другорядними в порівнянні з цим. Іншими словами, індивідуальні якості особи губляться у загальних і у свідомо односторонньому стереотипі.

У меншини, що піддається дискримінації, виробляється такий самий спотворений, ірраціональний, ворожий стереотип більшості, з якою воно має справу (13,15).

Дискримінація навіть в порівняно "м'яких" формах негативно впливає на психічний стан і особистісні риси меншин, що піддаються їй. За даними американських психіатрів, серед таких людей вище відсоток невротичних реакції. Свідомість того, що вони безсилі змінити своє нерівноправне положення, викликає у одних підвищену дратівливість і агресивність, у інших - знижену самооцінку, відчуття власної неповноцінності, готовність задовольнятися нижчим положенням. А це у свою чергу тільки закріплює стереотип. Негр з неблагополучного кварталу не вчиться тому, що, по-перше, не має для того матеріальної можливості і, по-друге, його до цього психологічно не заохочують ("знай своє місце!"); освіченій людині ще важче зносити дискримінацію (59).

Виступаючи на захист гноблених національних меншин, не слід в той же час ідеалізувати їх. Наївно, наприклад, думати, ніби той, хто сам піддається національному гніту, через це автоматично стає інтернаціоналістом. Соціологічні дослідження показують, що меншина, що дискримінується, засвоює в цілому систему етнічних уявлень навколишньої більшості, зокрема його упередження відносно інших меншин.

Американські соціологи ретельно досліджували вплив різних виховних засобів і переконалися в їх вельми обмеженій ефективності. Масова пропаганда, радіопередачі доброї волі в захист меншин, що дискримінуються, порівняно мало дієві, тому що їх в основному слухає та меншина, про яку виявляється турбота. Що ж до людей упереджених, то вони або зовсім не слухають таких програм, або вважають, що це підступи їх ворогів. Кращі результати давали індивідуальні бесіди, роз'яснювальна робота в невеликих групах із залученням життєвих матеріалів, безпосередньо знайомих людям, але не осмислених або помилково символізованих ними. Але і це достатньо міцних і глибоких результатів не дає, не говорячи вже про те, що індивідуальна робота - справа надзвичайно тривала і важка (58,59).

Велику роль в пом'якшенні і подоланні ворожих установок грають неформальні особистісні контакти між представниками різних етнічних груп. Сумісна праця і безпосереднє спілкування послаблюють стереотипну установку, в принципі дозволяючи побачити в людині іншої раси або національності не окремий випадок "етнічного типу", а конкретну людину.

Проте і це буває далеко не завжди. Психолог Гордон Оллпорт, узагальнюючи великий матеріал спостережень і спеціальних експериментів, відмітив, що міжгруповий контакт сприяє послабленню упередження, якщо обидві групи володіють рівним статусом, прагнуть до загальних цілей, позитивно співробітничають і взаємозалежать один від одного, і якщо їх взаємодія користується активною підтримкою властей, законів або звичаю. Якщо таких умов немає, контакти не дають позитивних результатів, а то навіть і підсилюють старі забобони (31).

Етнічні стереотипи у сучасній Україні

В Україні традиційним вважається високий рівень міжнаціональної толерантності в суспільстві. Прийнято вважати, що міжнаціональні стосунки в Україні — доволі благополучна сфера суспільного життя. Зокрема, соціологічні дослідження демонструють, що серйозні конфлікти в сфері міжнаціональних відносин суспільству не загрожують. Значущих антагонізмів у сфері міжнаціональних стосунків не спостерігалося протягом історії незалежної України. А конфлікти в Криму в контексті інтеграції кримських татар в українське суспільство коректно розглядати як конфлікти між цим народом та владою. Варто звернути увагу на дані опитування громадської думки, які красномовно демонструють деякі аспекти усвідомлення в українському суспільстві власного «конфліктогенного» потенціалу. «Як Ви вважаєте, чи існують в українському суспільстві міжнаціональні конфлікти?»(%)

1. Так, існують і дуже серйозні – 11% 2. Існують, і доволі серйозні - 14% 3. Існують, але не значні - 41% 4. Конфліктів зовсім немає - 27% 5. Важко сказати - 11% Опитування проводили Фонд «Демократичні ініціативи» та Центр «Соціальний моніторинг» з 11 до 16 травня 2004 року в усіх областях України, АР Крим та місті Києві. Всього опитано 2038 респондентів віком від 18 років і старше. Варто звернути увагу на те, що 41% опитаних вказують, що незначні конфлікти таки існують. Постає логічне запитання, а в чому вони полягають? Однозначно відповісти на нього складно. Адже ситуація не актуалізована. Аналізуючи сферу міжетнічних взаємин в сучасній Україні, можна побачити, що сьогодні відповідна зона «конфлікту» у сфері міжнаціональних взаємин міститься у площині певного міжетнічного дистанціювання у взаєминах між більшістю та окремими етнічними громадами. Експерти спостерігають міжетнічне дистанціювання, культурну неприязнь, що в принципі є далекою від реального напруження, яке існує між «більшістю» та окремими етнонаціональними спільнотами. Це можуть бути як етнічні громади, які є традиційними для українського суспільства, так і новітні мігрантські спільноти. Останній чинник напруження пов’язаний зі збільшенням кількості нелегальної міграції через територію України, зі зростанням числа тих осіб, які нелегально проживають в Україні. В основному це вихідці з Китаю, країн Південної Азії, Африки, країн Близького Сходу. Потенційне збільшення напруження у взаєминах між «більшістю» та представниками нових мігрантських спільнот може бути також пов’язане не так з соціально-економічними чинниками (питання працевлаштування, народження етнічного бізнесу та, відповідно, й конкуренції), як з певними етностереотипами, в тому числі і в релігійній сфері. Зокрема, щодо взаємин між християнами та мусульманами вони дістали відповідну актуалізацію після 11 вересня. Гетеростереотипи також транслюються не тільки щодо новітніх мігрантських спільнот, а й стосовно громад, традиційних для України. Цьому нерідко активно «сприяють» ЗМІ, а

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: