Особливості психологічної готовності жінки до материнства
Особливості вживання перерахованих методів діагностики і корекції входять в спеціальні курси по підготовці фахівців в області психологічного консультування і психотерапії [117].
2.2 Проблема психологічної допомоги в материнстві і існуючі форми психологічної допомоги
Переживання вагітності і динаміка стилю переживання вагітності відображає цінність дитини, типа інтерференції цінності дитяти з іншими значимими для жінки цінностями, є прогностичним для виявлення особливостей материнського відношення і динаміки цінності дитяти після пологів. Це дозволяє будувати гіпотезу про можливі ускладнення материнсько-дитячої взаємодії в пологах і після пологів. Після народження дитини стилі, що відхиляються від адекватного переживання вагітності конкретизуються в процесі післяродового періоду і переходять в стійкі стилі материнського відношення. У вагітності можливо передбачити вміст деяких компонентів материнської поведінки (наприклад, стилі емоційного супроводу, використання засобів контролю при визначенні стану дитини, динаміку цінності дитяти і деякі інші) і міру відхилення стилю материнського відношення від адекватного. Крім того, у вагітності можливий прогноз виникнення післяродових депресій або психозів на основі прогнозованого різкого зниження цінності малюка або тенденції до виняткової цінності малюка у поєднанні із загальною динамікою стилю переживання вагітності і схильності до депресивних або психотичних станів.
Вивчення психологічного стану жінок під час виношування дитини (В.І. Брутман, А.Я. Варга, М.С. Радіонова, Г.Г. Філіппова, І.Ю. Хамітова і ін.) дозволяє передбачити, що у вагітності є власна, властива для неї динаміка загострення і ослабіння проблем, що є у жінки. У першому триместрі актуалізуються і гостро відчуваються проблеми з власною матір'ю і іншими об'єктами прихильності, проблеми стосунків з чоловіком. У другому і третьому триместрах з'являється виражене уникнення негативних емоцій, проблеми першого триместра явно послабляються, актуальними стають страх перед пологами і своїй некомпетентністі в післяпологовому періоді. На початку третього триместра виражений «синдром облаштування гнізда», який виявляється в підвищенні активності, прагненні упорядкувати наявні проблеми.
Напрям активності в цей період на підготовку до пологів і післяпологовий період співвідноситься із сприятливою динамікою перебігу вагітності і цінності дитини, активність, не пов'язана з дитиною, - з несприятливою динамікою. До закінчення вагітності найчастіше слабішають страх пологів, своїй некомпетентності, знижується напруга всіх останніх проблем. Зворотна ситуація відображає виражену несприятливу динаміку переживання вагітності і цінності дитини.
Показано, що особливості материнської сфери є відносно стійкими для кожної жінки. Проте вони можуть варіювати відносно кожної конкретної дитини. До моменту народження дитяти в матері є деякий «стартовий рівень» вмісту всіх блоків материнської сфери, обумовлений історією її розвитку, включаючи досвід, отриманий з попередніми дітьми. Актуальне материнство (взаємодія саме з цією дитиною) модифікує вміст материнської сфери залежно від конкретних умов. Найбільш стійкими є стиль емоційного супроводу, деякі інший вміст операційного блоку (операції спілкування, baby tolk, виховні стратегії і ін.). Більш варіативен потрібністно-эмоційний блок (потреба у взаємодії з дитиною, потреба в турботі і охороні і особливо потреба в материнстві, найбільш підвладна досвіду власного материнства). Ціннісно-смисловий блок є самим лабільним, оскільки залежить від розвитку всієї особи і динаміки інших цінностей.
Сучасні дослідження дозволяють використовувати об'єктивні критерії для діагностики стилю переживання вагітності і прогнозу стилю материнського відношення, цінності дитини і її динаміки. Одним з основних критеріїв успішності материнства є здатність матері швидко і адекватно реагувати на стани дитини і якісно задовольняти його потреби (у тому числі і в емоційному спілкуванні). Для цього матері необхідно відчувати емоційний і фізичний стан малюка, орієнтуючись на свій стан, а не на раціональні способи контролю, тобто уміти синхронізуватися з емоційним станом малюка. Одним з найбільш старих і ефективних засобів емоційної синхронізації є інтонація вокалізів партнера по спілкуванню, яке добре виражене у ссавців, у тому числі і в приматів. Ця форма поведінки використовується у внутрішньостадній взаємодії і яскраво виражена у взаємодії матері з дитинчам. У мовному спілкуванні дорослих з дитиною така інтонація є одним з компонентів baby tolk. Наявність інтонації вокалізів дитяти дозволяє матері визначити емоційний стан малюка, сформувати засоби невербальної взаємодії з ним, підвищити суб'єктивізацію дитини, надати йому свідоцтво своєї емоційної участі і можливість для освоєння засобів спілкування. Розпізнавання матір'ю інтонацій плачу немовля є об'єктивним показником її материнської компетентності (дослідження Н.Я. Кушнір). Новонароджені діти чутливі до інтонацій голосу дорослого, вони віддають перевагу збігу джерела голосу і зорової стимуляції (обличчя матері). Використання інтонації при передачі емоційного сенсу ситуації є онтогенетично більш ранньою в порівнянні із смисловою. Діти дошкільного віку при скруті в поясненні емоцій використовують інтонації (дослідження Н.В. Соловьевой). Все це дозволяє передбачити, що інтонація матір'ю вокалізів дитяти є одним з показників її материнської компетентності і сприятливої спрямованості на ситуацію взаємодії з дитиною. У вагітності можна виявити появу такої зміни голосу матері, його зв'язок з ситуацією взаємодії з дитиною.
Психологічна допомога матері і дитині на різних етапах розвитку материнства і материнсько-дитячої взаємодії повинна будуватися з врахуванням всіх особливостей вмісту і розвитку материнської потрібністно-мотиваціоної сфери жінки.
Своєчасна діагностика вмісту і розвитку материнської сфери дозволяють виявити групу ризику (порушення материнсько-дитячої взаємодії, девіантне материнство, післяпологові депресії і тому подібне) «а перших місяцях вагітності і навіть в період планування вагітності (у центрах планування сім'ї, в жіночих консультаціях). Спираючись на уявлення про онтогенетичні етапи материнської сфери, можна будувати профілактичну і корекційну роботу в закритих дитячих установах. Діагностика і направлена психологічна допомога по проблемах материнства необхідні для ситуації усиновлення дитяти.
Самостійним напрямом є вивчення материнства у психічно хворих жінок, для яких стає можливим психологічний супровід вагітності, пологів і післяродового періоду з метою зменшення ризику психічних порушень у дитини після народження.
Психологічна допомога для жінки по проблемах материнства може здійснюватися в рамках різних форм психологічної практики. Найчастіше це не спеціалізовані психологічні служби. Можна виділити чотири напрями психологічної практики, де жінка може отримати більш менш повноцінну і кваліфіковану допомогу по проблемах материнства:
Підготовка до пологів і материнства (курси для майбутніх батьків, школи підготовки до пологів і таке інше).
Індивідуальне і родинне психологічне консультування і психотерапія.
Психологічна допомога матері і дитині.
Комплексна психологічна допомога по проблемах материнства.
Кожен з цих напрямів грунтується на всіляких психологічних підходах і техніці консультування і терапії і більш менш включає проблематику материнства.
Підготовка до пологів і материнства
Така підготовка здійснюється різними медичними і психологічними організаціями, а також неформальними об'єднаннями батьків і індивідуально практикуючими фахівцями (психологами, акушерами і тому подібне). Це можуть бути курси і школи для майбутніх батьків та інші, які в основному ставлять своєю за мету підготовку вагітних жінок і родинних пар до пологів. У таку підготовку входить навчання техніці розслаблення, дихання, регуляції своїх емоційних станів, освоєння різних навиків для полегшення пологів, у тому числі «родового голосу» і тому подібне Зазвичай включаються заняття по підвищенню батьківської компетентності, гімнастика, різні форми творчої діяльності.
В деяких випадках програма ширша, з акцентом на психологічну підготовку до пологів і материнства. Використовуються різні форми групової роботи, направленої на розвиток творчих здібностей, особове зростання, розвиток емоційної сфери, зняття тривоги, опрацювання образу дитини, своїх чекань від пологів, використовуються методи пренатального навчання і налагодження взаємодії матері з дитиною протягом вагітності.
Заняття в таких школах проводяться групові, часто спільні для майбутніх матерів і батьків. Включаються методи арттерапії, груповій психотерапії, музичній і тілесно-орієнтованій терапії, аутотренінг, хоровий і індивідуальний спів і тому подібне, частково адаптовані для цілей підготовки до пологів і материнства. Розроблені деякі оригінальні методи, наприклад опрацювання образу дитяти і своїх чекань від пологів за допомогою медитацій, малюнків, інших видів творчої діяльності, групове обговорення проблем вагітності і пологів, освоєння родового голосу і спів колискових пісень і ін. Проводиться тренінг поведінки в пологах, взаємодії з дитиною, родинних стосунків.
За кордоном такі школи і курси досить широкий поширені і найчастіше проводяться на базі пологових будинків або місцевих медичних установ.
Недоліком цієї форми психологічної допомоги, окрім її недостатньої поширеності і малодоступності для населення, є орієнтація на пологи як основну і часто кінцеву мету. Хоча в більшості випадків йдеться про налагодженні взаємовідношення з дитиною і вся підготовка будується з позицій забезпечення для нього кращого майбутнього, проте контакт з фахівцями після пологів уривається і подальші проблеми материнства мати вирішуватиме або самостійно, або вимушена звертатися до інших фахівців. Крім того, така підготовка орієнтована на групову роботу, часто взагалі без використання індивідуального консультування. Зазвичай не проводиться попередня індивідуальна діагностика особливостей материнської сфери, і жінки в процесі групових занять самі опрацьовують свої проблеми. Зрозуміло, цей спосіб також є дуже ефективним, особливо в тих випадках, коли підготовка до пологів поєднується з веденням самих пологів.
Індивідуальне і родинне психологічне консультування і психотерапія
Проблеми материнства можуть вирішуватися в рамках загальної родинної і індивідуальної консультаційної і психотерапевтичної роботи. В даному випадку поважно, наскільки психолог знайомий з проблемами вагітності і материнства.
Часто застосовуються психоаналітичні і мікропсихоаналітичні підходи до консультування і терапії, орієнтовані на опрацювання особових проблем матері, а також центрована для клієнта і родинна терапія і консультування.
У зарубіжній практиці вагітність розглядається як кризисний стан, що вимагає психологічної підтримки. Широко використовуються різні діагностичні методи - особові, проектні, для визначення рівня і динаміки тривожності і тому подібне. Вибір терапевтичної техніки грунтується на індивідуальних особливостях жінки і характері проблем, що існують у неї. Незрідка використовуються комплексні методи надання допомоги, що включають послуги гінекологів, психологів, психіатрів, педіатрів і так далі У нашій країні подібні методи застосовуються в дослідницьких і діагностичних цілях (роботи Г.В. Ськобло і О.Ю. Дубовик, О.В. Баженової, Л.О. Баз, О.А. Копил, Г.В. Козловськой і ін.).
Недоліком цих форм психологічної допомоги є їх несистематичність, розірвана з роботою інших фахівців, що мають відношення до ведення вагітності, пологів, педіатричними службами. Мати виявляється перед необхідністю звертатися до різних фахівців з різних приводів, пов'язаних з материнством. Краще йдуть справи при комплексному підході, але, на жаль, він дуже рідко буває доступний для жінки.
Психологічна допомога матері і дитині
Найчастіше цей вигляд психологічної допомоги орієнтований на дошкільний і більш старший вік дитяти. Для батьків з дітьми раннього віку така допомога виявляється психологами дитячих дошкільних установ або в спеціалізованих центрах, дуже рідко - в психологічних консультаціях.
Консультування для матерів з немовлятами, а тим більше новонародженими, не кажучи вже про пренатальний період, практично не проводиться. Виняток становлять окремі фахівці при науково-дослідних установах. За кордоном цей вигляд допомоги поширеніший, проте для батьків з найменшими дітьми він також менш доступний і найчастіше поєднаний з педіатричною практикою.
При наданні такого роду психологічної допомоги широко використовуються методи діагностики розвитку дитяти, його емоційного благополуччя, діагностиці батьківського відношення і взаємодії матері з дитиною. Цей рід психологічної практики традиційно орієнтований на проблеми дитини, матір, і її психологічні проблеми розглядаються (і коректуються) з позицій оптимізації умов розвитку дитини.
Найчастіше це дитячо-батьківське або родинне консультування, яке проводять фахівці в області психічного розвитку дитяти. Незрідка в цих випадках що відкриваються для матері її власні проблеми спонукали її звертатися до інших фахівців. Таке положення відносно проблем материнства знижує ефективність цього вигляду психологічної допомоги.
Комплексна психологічна допомога по проблемах материнства
В даний час ще немає такої розвиненої і самостійної служби. Така служба повинна об'єднати необхідну допомогу матері і дитині у всіх віках, починаючи з планування вагітності, а може бути, і ще раніше, включаючи консультування по формуванню материнської сфери в онтогенезі.
Структура і вміст психологічного консультування
Індивідуальне консультування по проблемах материнства починається найчастіше в період вагітності і може охоплювати післяродовою і пізніші періоди материнсько-дитячої взаємодії. Добре, якщо воно може поєднуватися з груповою роботою (підготовка до пологів, школа для батьків і тому подібне). Консультування включає декілька сеансів, кількість і тривалість яких залежать від конкретного випадку.
При загальному веденні вагітності доцільна наступна послідовність етапів консультування, кожен з яких може включати один або більше сеанси.
Етап планування вагітності. Проводиться діагностика змісту і онтогенезу материнської сфери жінки, визначається «стартова» цінність дитяти, вміст цінностей, що «упроваджуються», і тенденція їх інтерференції з цінністю дитини. При аналізі онтогенезу виявляються можливі порушення онтогенетичних етапів (недостатність досвіду, його неадекватний для завдань материнства вміст). При необхідності робляться профілактичні або корекційні заходи.
Перший триместр вагітності. Проводиться додаткова діагностика змісту материнської сфери і динаміки її розвитку на початку вагітності. Обговорюються ситуація ідентифікації вагітності, стиль переживання соматичної симптоматики, вміст і динаміка емоційного стану. Будується перша психологічна гіпотеза динаміки розвитку материнської сфери у вагітності і інтерференції цінності дитини з тими, що «упроваджуються».
Другий триместр вагітності. Обговорюється перше ворушіння дитини, відношення до ворушіння надалі. Проводиться діагностика динаміки розвитку материнської сфери, уточнюється первинна гіпотеза, будується прогноз особливостей пологів і післяродових взаємодій з дитиною. Обговорюються можливість і способи встановлення взаємозв'язку з дитиною на основі відчуттів від ворушіння.
Третій триместр. Проводиться подальша діагностика динаміки розвитку материнської сфери. Проектується пренатальна взаємодія з дитиною. Уточнюються гіпотеза і прогноз пологів і післяродового періоду.
Передродовий період. Основна мета - уточнення гіпотези і прогнозу пологів і післяродового періоду і психологічна підготовка до пологів.
Післяпологовий період. Патронаж вдома. Обговорення пологів, першого враження від взаємодії з дитиною, існуючих проблем. Налагодження контакту з дитиною, процесу годування. Уточнення гіпотези і прогнозу стилю материнсько-дитячих стосунків. Робиться прогноз можливого виникнення післяродової депресії.
Закінчення періоду новонародженності. Діагностика динаміки розвитку материнської сфери і актуальної материнсько-дитячої взаємодії. Загальна діагностика психічного розвитку дитини. Допомога в рішенні виникаючих проблем взаємодії з дитиною.
Подальші консультації в міру необхідності, бажано контролювати в кінці кожного півріччя життя дитяти.
В процесі консультацій вводяться необхідні дії. Їх форма залежить від результатів діагностики. Під час вагітності обов'язково включаються способи підготовки до пологів і материнства, що враховують можливість групової роботи. При необхідності робляться індивідуальні заходи психотерапії і психокорекції.
Розділ 3 Психодіагностичне дослідження психологічної готовності жінки до материнства
Об’єктом нашого емпіричного дослідження є психологічна готовність жінки до материнства, предметом – вплив післяродової депресії на психологічну готовність жінки до материнства.
Гіпотезою виступає припущення, що жінки з високим рівнем післяродової депресії мають низький рівень психологічної готовності до материнства.
Цілями практичного дослідження є теоретичне дослідження проблеми материнства та психологічної готовності до материнства, дослідження проблем післяродової депресії, встановлення зв’язку між післяродовою депресією та психологічною готовністю до материнства .
Задачі емпіричного дослідження:
узагальнення та систематизація теоретичних знань з проблеми материнства та психологічної готовності до материнства;
проведення діагностики молодих мам на виявлення степеню психологічної готовності до материнства, наявності післяродової депресії;
аналіз та узагальнення отриманих даних;
практичне дослідження взаємозв’язку між отриманими данними.
Незалежною перемінною у даному дослідженні виступає післяродова депресія, залежною – психологічна готовність до материнства.
При дослідженні психологічної готовності жінки до материнства була використана методика PARI (шкали надмірна турбота, відчуття самопожертвування, прагнення прискорити розвиток дитини) та анкета психологічної готовності жінки для материнства, для дослідження післяродової депресії – «Единбурська шкала післяродової депресії»[119]. Ці методики найбільш точно відповідають характеру дослідження, оскільки є валідними та надійними, вимірюють саме необхідні характеристики.
3.1 Наукове дослідження післяродової депресії
Першим етапом нашого емпіричного дослідження є підготовка та проведення тестування, яке відбулося на базі Херсонської половогого будинку при медечно-санітарної частини БПК імені Лучанського.
Досліджувані: молоді жінки, які народили дітей в половогому будинку при медично-санітарної частини БПК імені Лучанського. Всього було протестовано 46 жінок у возрасті 21- 34. Опитування проводилось на 4-5 сутки після пологів у пологовому будинку. У дослідженні використовувалися тестові методики PARI, анкета психологічної готовності жінки для материнства, «Единбурська шкала післяродової депресії». (їх подано у додатках 2, 3, 4). Опитування проводилося анонімно. Первинні дані подано у Додатку 1.
За результатами підрахування Еденбургскої шкали післяродової депресії, досліджуваних було поділено на три групи за кількістю набраних балів: 1-5 балів – низький рівень післяродової депресії (12 жінок), 6-11 балів – середній рівень післяродової депресії (26 жінок), 12-30 балів –високий рівень післяродової депресії (8 жінок). Таким чином, ми бачимо, що з виборки виявилося 53% жінок з середнім рівнем післяродової депресії, 28% досліджуваних з низьким рівнем післяродової депресії та 19% з високим рівнем післяродової депресії (мал.3.1).

Малюнок 3.1: Розподіл вибірки досліджуваних за результатами тестування за Еденбургскою шкалою післяродової депресії
3.1 Наукове дослідження рівня психологічної готовності жінок до материнства
Наступною досліджувалася залежна перемінна, а саме психологічна готовність жінок до материнства , що і є метою нашої роботи.
Для наукового дослідження ПГМ мі обрали методику PARI і використали три шкали: надмірна турбота, відчуття самопожертвування, прагнення прискорити розвиток дитини. Тому що на наш погляд ці шкали найбільш відповідають психологічній готовності до материнства.
За допомогою „Методики PARI” нами було визначено рівень психологічної готовності до материнства жінок з різним рівнем післяродової депресії (мал.3.2, 3.3, 3.4).
В групі з низьким рівнем післяродової депресії не виявилося жодної жінки з високим чи низьким рівнем психологічної готовності до материнства (мал. 3.2).
Малюнок
3.2: Група низького
рівня післяродової
депресії
Група з середнім рівнем післяродової депресії була поділена на дві: перша – жінки з середнім рівнем психологічної готовності до материнства (показники по методиці PARI в діапазоні між 10 та 18 балів), інша – жінки з низьким рівнем психологічної готовності до материнства (показники по методиці PARI в діапазоні між 5 та 9 балів) (мал. 3.3)
Малюнок
3.3: Група середнього
рівня післяродової
депресії
Група з високим рівнем післяродової депресії також була поділена на дві: перша – жінки з середнім рівнем психологічної готовності до материнства, інша – жінки з низьким рівнем (мал. 3.4).

Малюнок 3.4: Група високого рівня післяродової депресії
В процесі нашого дослідження не було виявлено жодної жінки з високим рівнем психологічної готовності до материнства. Ці результати тестування ще раз підтверджують данні про зміну сімейних стереотипів і цінностей сучасного суспільства.
3.3 Дослідження кореляційного зв’язку між рівнем післяродової депресії та рівнем психологічної готовності до материнства.
Щоб отримати достовірні дані, ми застосували у якості вторинної статистичної математичної обробки лінійну кореляцію Пірсона - безрозмірний індекс в інтервалі від -1,0 до 1,0 включно, який відображає міру лінійної залежності між двома безліччю даних.
Критерій Пірсона розраховується за наступною формулою:
де x та y — вибіркові середні значення.
Підсумкові данні були занесенні в таблицю3.1. Проведений надалі кореляційний аналіз Пірсона показав значимі кореляції між високим рівнем післяродової депресії та низьким рівнем психологічної готовності до материнства, між високим рівнем післяродової депресії та середнім рівнем психологічної готовності до материнства. Кореляції значимі при **р=0,001.
Таблиця 3.1: Таблиця кореляційного зв’язку рівня ПД з рівнем ПГМ. **р=0,01
| Низький рівень ПД | Середній рівень ПД | Високий рівень ПД | |||
|
|
Середній рівень ПГМ | Низький рівень ПГМ | Середній рівень ПГМ | Низький рівень ПГМ | Середній рівень ПГМ |
| Кількість осіб | 12 | 6 | 2 | 3 | 24 |
| Кореляційно зв'язок між ПД та ПГМ | 0,058 | -0,5 | -0,258 | 1** | -0,884** |
Отримані дані можна пояснити тим, що находячись в депресії, тяжко тверезо оцінювати ситуацію і адекватно реагувати на оточуюче середовище. Доглядати та виховувати дітей – дуже тяжка і виснажлива робота. Тому вона майже не по силам людині яка відчуває на собі всі симптоми депресії, а саме відсутність або зниження апетиту, розлади сну, відсутність сил і бажання що-небудь робити, що супроводжується постійним відчуттям втоми, неможливість концентруватися на простих життєвих ситуаціях, головні болі, мігрень.
За умов маленької вибірки отримані данні можуть бути не достовірними, тому ми вирішили перерозпреділити жінок на групи за рівнем ПД, з ціллю розширити кількість жінок в групах з високим та низьким рівнем ПД. До групи з низьким рівнем ПД увійшли жінки з результатами в діапазоні між 1 та 6, всього 14 жінок. Група з середнім рівнем ПД складалась з результатів у діапазоні 7-9, всього 10 жінок. Група з високим рівнем ПД складалась з 22 жінок з результатами у діапазоні 10-23.
Проводячи кореляційний аналіз ми отримали наступні данні які приведені у таблиці 3.2.
Таблиця 3.2: Таблиця кореляційного зв’язку рівня ПД з рівнем ПГМ (зі зміненими даними). **р=0,001
| Низький рівень ПД | Середній рівень ПД | Високий рівень ПД | ||||
| Низький рівень ПГМ | Середній рівень ПГМ | Низький рівень ПГМ | Середній рівень ПГМ | Низький рівень ПГМ | Середній рівень ПГМ | |
| Кількість осіб | 3 | 11 | 2 | 8 | 9 | 13 |
| Кореляційно зв'язок між ПД та ПГМ | 0,309 | 1** | 0,09 | -0,153 | -0,412 | |
При повторному проведенні дослідження кореляційний аналіз Пірсона показав значимі кореляції між середнім рівнем ПД та низьким рівнем ПГМ. Кореляція значима при **р=0,001.
Отримані дані можна пояснити так, що навіть з середнім рівнем післяродової депресії жінці важко самої доглядати за дитиною, прагнути прискорити розвиток своєї дитини.
3.4 Висновки та рекомендації
Підсумовуючи отримані результати дослідження, маємо зробити висновок, що дійсно жінки з післяродовою депресією мають низький рівень психологічної готовності. Це пов’язано з тим, що коли відчуваєш на собі симптоми депресії (наприклад такі як відсутність або зниження апетиту, розлади сну, відсутність сил і бажання що-небудь робити, що супроводжується постійним відчуттям втоми, неможливість концентруватися на простих життєвих ситуаціях, головні болі, мігрень) тяжко тверезо оцінювати ситуацію і адекватно реагувати на оточуюче середовище.
Отже з огляду на вищесказане, можна стверджувати, що гіпотеза, яку ми ставили на початку, підтвердилася, а саме жінки з високим рівнем післяродової депресії мають низький рівень психологічної готовності до материнства.
Крім того, в ході дослідження було виявлено цікавий факт: з усієї вибірки, а саме 46 жінок віком 21-34, було виявленно жодної жінки з високим рівнем ПГД. Це можна пояснити тим що в наш час ми маємо змінені сімейні стереотипи та цінності, спостерігається зріст незапланованих вагітностей серед неповнолітніх та абортів у жінок які ще не мають дітей.
Подальший розвиток у цьому напрямку ми бачимо у більш усесторонньому вивченні проблеми материнства, психологічної готовності до материнства, факторів які впливають на готовність до материнства. Оскільки данна проблема має велике практичне значення та є міждисциплінарною, бо полягає у сферах сімейної психології, психології особистості, вікової психології та ін..
Отже, при дослідженні впливу післяродової депресії на психологічну готовність до материнства було використано: методика PARI (шкали надмірна турбота, відчуття самопожертвування, прагнення прискорити розвиток дитини) та анкета психологічної готовності жінки для материнства, для дослідження післяродової депресії – «Единбурська шкала післяродової депресії». Ці методики найбільш точно відповідають характеру дослідження, оскільки є валідними та надійними для обраного дослідження та вимірюють саме необхідні характеристики.
Серед респондентів було виділено три окремі групи залежно від рівня ПД: з високим рівнем, середнім та низьким. Далі ми вивчали рівень ПГМ. Кожна окрема група була поділена ще на підгрупи залежно від рівня ПГМ. Всього ми отримали 5 груп.
Наступним етапом дослідження було проведення кореляційного аналізу за критерієм Пірсона. Ми підтвердили гіпотезу, але за умов того що група яка нас цікавила (високий рівень ПД та низький рівень ПГМ) складалась всього з двох жінок, ми вирішили жінок поділити на групи за іншими числовими показниками. І отримали значиму кореляцію в групі з середнім рівнем ПД та низьким рівнем ПГМ.
Рекомендації для жінок з середнім та високим рівнем післяродової депресії:
1.Не приймайте все дуже близько до серця, не драматизуйте - адже цей період обов'язково закінчиться.
2.Дуже важливо налагодити нормальний процес лактації - це гормонозависимий стан, при якому організм продукує пролактін і окситоцин (гормони зв'язку і кохання). Фахівці відмітили, що при добре налагодженій лактації післяродові неврози практично не виявляються (або в дуже легкій формі). Можливо, в разі проблем з лактацією є сенс звернутися до консультантів по грудному вигодовуванню - адже сучасні жінки рідко знають, як це «робиться», коли це вперше, а дослідні помічниці, як у наших прабабусь, не завжди є під рукою.
3.Не корите себе за байдуже або негативне відношення до маляти. Це наслідок вашого емоційно-гормонального зрушення в організмі.
4.Масажі і фізкультура хороші помічники в боротьбі з депресією. Якщо немає можливості ходити в спортзали, то вас врятує навіть проста утрішня гімнастика щодня.
5.Поспілкуйтеся з жінками, в яких була післяродова депресія, мабуть, у вас була дуже схожа ситуація, і вони поділяться своїм методом виходу з депресії.
6.Постарайтеся трохи більше приділяти часу собі, своєму зовнішньому вигляду. Побачивши у віддзеркаленні пошарпану з опухлими від сліз очима себе, у вас не додасться позитивних емоцій, а навпаки, стан лише посилиться.
7.Залиште хоч на декілька годинників дитяти бабусі і підіть з чоловіком прогулятися, а краще абикуди повечеряти. Ви зрозумієте, що є життя зовні удома. І вам захочеться швидше повернутися до неї.
8.Звернетеся до психолога за консультацією. Консультації вам допоможуть впоратися з неприємними відчуттями і вашими страхами. Як альтернатива, а краще доповнення - групова терапія, тренінги. Ви зможете іншими очима поглянути на свою ситуацію, взнати як інші жінки справляються з такими ж проблемами.
9.Добре допомагають аутотренинги, вправи на розслаблення
10.Розділяйте обов'язки по будинку. Попросите батька дитяти і близьких допомогти вам в догляді за дитям. Не соромитеся звертатися за допомогою, якщо потребуєте її. Це зовсім не є визнанням в слабкості. Це говорить лише про те, що ви людина, і ніщо людське.
11.Робота по будинку може почекати. Головне - це комфорт вашого дитяти і ваш. Брудний посуд або білизна можуть почекати, а ось якщо ви не виспалися, це набагато гірше.
Висновок
У даній роботі нами було розглянуто проблему психологічної готовності жінки до материнства. Завдяки узагальненню та систематизації теоретичних даних, отриманих при аналізі наукової літератури було визначено, психологія материнства - одна з найбільш складних і мало розроблених галузей сучасної науки.
Материнство - це одна з соціальних жіночих ролей, тому навіть якщо потреба бути матір'ю і закладена в жіночій природі, суспільні норми і цінності роблять певний вплив на прояви материнського відношення. Поняття «Норми материнського відношення» не є постійним, оскільки зміст материнських установок міняється від епохи до епохи. Тій або іншій соціальній установці відповідає певний образ дитини. Прояви материнського відношення, що відхиляються, існували завжди, але вони могли носити більш приховані або відкриті форми і супроводиться великим або меншим відчуттям провини залежно від суспільного відношення до цих актів.
Також розглянуті різноманітні вітчизняні та зарубіжні теорії материнства та функції матері.
Також подані рекомендації жінкам з середнім та високим рівнем ПД. Щодо роботи психолога, також нами розглянуто спектр методів його роботи по діагностиці даної проблеми та допомоги матерям і їхнім дітям.
Об’єктом емпіричного дослідження, яке було проведено нами та описане у даній роботі, виступила психологічна готовність жінки до материнства, а предметом – вплив післяродової депресії на психологічну готовність жінки до материнства.
В ході дослідження було підтверджено робочу гіпотезу, що жінки з високим рівнем післяродової депресії мають низький рівень психологічної готовності до материнства. А саме, за допомогою лінійної кореляції Персона було статистично значимо підтверджено.
Підводячи підсумок нашій роботі, маємо зазначити, що гіпотеза дослідження підтверджена, мета досягнута, завдання виконані.
Подальші дослідження по даній темі можуть бути направлені:
на розробку психологічної програми по підготовці жінок до материнства;
на додаткове вивчення особових особливостей жінок, очікуваючих дитяти;
на розробку медичної і психологічної програм по наданню своєчасній допомозі жінкам з несформованою готовністю до материнства;
на своєчасну діагностику і попередження девіантного материнства.
Список використаної літератури
Абрамова Г.С. Практическая психология. Екатеринбург,1998.
Авдеева Н.Н. Привязанность ребенка к матери и образ себя в раннем детстве// Вопросы психологии. 1997. 4.
Авдеева Н.Н. Вы и младенец: у истоков общения. -М.:Пр.1991.
Анерт Л.Т., Майшнер, А. Шмидт, В.А. Доскин Кросс-культурное исследование взаимодействия с детьми русских и немецких матерей. Л
Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л., 1968.
Ананьев Е.Г. О проблемах современного человекознания. М., 1977
Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2 т. Т. 1.М., 1980.
Андреева Н.Г. Этот удивительный младенец.- С-П., 1999.
Анна де Карвасдуэ. Девочка. Девушка. Женщина. Мир книги.-М., 2001.
Баз Л.Л., Скобло Г.В. Особенности общения со взрослыми младенцев от матерей с послеродовыми депрессиями // Психология сегодня. Ежегодник Российского психологического общества. Т. 2. Вып.3. – М., 1996
Баканов Е.Н., Иванников В.А.: О природе побуждения // Вопросы психологии. 83'4
Бангерская Т. Трудное счастье материнства//Семья и школа.- 1987.- №3.-с.29-32.
Батуев А.С. Психофизиолгичекие доминанты материнства. //Психология сегодня.-1996.-вып.4.-с.69-70.
Батуев А,С. Генетические и социальные факторы