Xreferat.com » Рефераты по психологии » Негативні емоції у дітей 11-13 місяців як прояв прив’язаності до батьків

Негативні емоції у дітей 11-13 місяців як прояв прив’язаності до батьків

між сформованою в дитини примітивною моделлю взаємодії і відносинами, що ускладнюються, з дорослим. Далеко не завжди поведінка матері відповідає однозначному уявленню дитини про неї. Біполярні моделі усе більше диференціюються й підбудовуються до реальної ситуації, що ніколи не буває, ні що постійно відкидає, що ні постійно приймає. Крім того, в «амбівалентних» дітей взагалі відсутня модель взаємодії й стратегії поведінки. Таким чином, на початку дошкільного віку перед дитиною стоїть завдання побудувати і конкретизувати власні, що відповідають її індивідуальному стилю, способи поведінки, які багато в чому пов'язані з розвитком когнітивних процесів.

Стадії розвитку прив`язаності, за Дж. Боулбі, перекликаються з теорією розвитку інтелекту Ж. Піаже. Обидві ці теорії підкреслюють, що в процесі дозрівання мозкових структур змінюється організація розумової діяльності. Інтенсивне дозрівання когнітивних структур, що відбувається в дошкільному віці, сприяє все більш складним і тонким інтеграціям афекту й інтелекту в єдині поведінкові феномени. У якості одного із прикладів такої інтеграції розглядається феномен "соромливої поведінки".

"Соромлива поведінка" використовується для обеззброювання агресії й приховання страху. Їй дається чисто етологічне пояснення в традиції К. Лоренца. В ситуації боротьби тварина, що програє, намагається, як правило, зупинити конфлікт до свого фізичного знищення. Цій мети служить набір поведінкових паттернів, що підкреслюють перевагу й викликають "полегкість" у переможця (сюди входять переворот на спину, відкриття черева й шиї, відкрита паща без демонстрації зубів і косі погляди у бік переможця). Перші два сигнали підкреслюють беззахисність тварини, що програла, підтверджуючи тим самим сформовану ієрархію. Але якщо тварина постійна демонструє підпорядкування, то вона може бути дійсно атакована або вигнана зі зграї, тому необхідні способи встановлення також і соціальних відносин з домінуючим. За контрастом з оскалом, що означає агресію, і звичайною посмішкою дружелюбного настрою відкритий рот із прикритими зубами можна назвати ознакою що підкреслює відсутність агресії, а також подобою інфантильного сигналу-прохання про годування. Однак щирий стан того, хто програє включає одночасно страх і злість, майже лють із приводу того, що відбувається. [31, 39]

П. Криттенден вважає, що "соромлива поведінка" у дітей слугує тим же цілям і інтегрує такий же набір афективних сигналів, які обеззброюють агресію й викликають співчуття і підтримку в ієрархічних відносинах, що змінюються.

Отже, дана модель розглядає розходження в індивідуальному досвіді відносин як своєрідний ключ до розуміння особливостей розумового розвитку й поведінки людини. Через типи прив`язаності описуються певні способи організації розумової діяльності дитини й напрямок розвитку особистості в цілому. Використання двох факторів - виду інформації та ступені її інтеграції - дозволяє створити більш складну структуру для опису варіантів розвитку, ніж у класичній моделі. Особливості розумової діяльності в свою чергу впливають на поведінку, інтелектуальний і особистісний розвиток.

Однак, незважаючи на всі уточнення можливих шляхів розвитку, є декілька причин, за яких можливості даної теорії для передбачення ризику появи патологічних рис обмежені. П. Криттенден відзначає три такі причини:

розвиток не однонапрямлено, тобто при впливі безлічі факторів, крім паттернів специфічної для виду поведінки, дозрівання і типу прив`язаності;

природна здатність індивідів інтегрувати інформацію різна;

у кожній окремій долі певну роль грають випадок, вдача, які неможливо врахувати ні в якій теорії.

Одним з факторів, що впливають на розвиток, є індивідуальний генотип, що задає темперамент. У кожній дитині генетично закладені унікальні можливості та індивідуальний потенціал для їхньої реалізації. Те, як вони проявляються в окремому випадку, є результатом складної комбінації цього потенціалу, дозрівання, що склався завдяки типу прив`язаності, зовнішніх обставин і зворотного зв'язку. [10]

Хоча природні особливості не визначають тип прив`язаності, але залежно від батьківської поведінки вони можуть по-різному впливати на розвиток дитини. Відношення природних задатків і умов розвитку не статично, воно не фіксується раз і назавжди в якийсь певний момент (скажемо, у дитинстві), а являє собою динамічний процес, відкритий впливу досвіду та відносин, доступних людині. При цьому діти із прихильністю типу B мають переваги при реалізації свого природного потенціалу. Чутливим батькам скоріше вдається на основі вроджених особливостей, ефективно використовуючи їх у взаємодії, розвити позитивні риси особистості дитини. З іншого боку, цим дітям доступно більше інформації, ніж їхнім одноліткам із тривожним і захищеним типами прив`язаності, що ігнорує один з видів інформації.[37]

Відповідно до позиції П. Криттенден, інші люди (батьки) є джерелами інформації, зовнішнім середовищем, до якого дитина більш-менш успішно пристосовується. Його головне завдання - виробити ефективну стратегію пристосування, інтегрувати отриману інформацію і використовувати її в поведінці. Механізм формування такої стратегії досить простий і банальний: поведінка, що призводить до досягнення поставлених дитиною цілей, закріплюється й відтворюється, а ті способи, які виявляються неефективними й викликають дискомфорт, гальмуються і відмирають. У цьому механізмі неважко довідатися чисто біхевіоральну схему оперантного обумовлення. Теорія прив`язаності була переведена на мову біхевіоризму і теорій переробки інформації. При цьому емоції та переживання дитини йдуть на другий план і здобувають чисто службову, операціональну роль. Якщо прояв емоцій призводить до негативних наслідків, вони придушуються й стримуються (захищена стратегія), якщо ж їх відкрите, явне вираження сприяє досягненню свого, - дитина починає використовувати їх як засіб маніпулювання дорослим (вимушена стратегія). [40,41]

Таким чином, емоції з головного змісту відносини перетворюються у засіб вирішення когнітивного й поведінкового завдань.


1.4 Стадії розвитку прив`язаностей


Почуття прив`язаності не є вродженим, це придбана особливість і властива вона не тільки людям. Стосовно тваринного світу цю властивість називають «імпринтінг» - відображення. Ймовірно вам доводилося чути про те, що курчата вважають своєю матір'ю качку, яка їх висиділа і яку вони побачили першою, або щенята вважають своєю мамою кішку, яка їх вперше нагодувала власним молоком. Оскільки у немовляти, від якого відмовилася рідна мати, вона не відобразилася в мозку, а годували його абсолютно різні люди, навіть не беручи на руки, то у нього не встановлюється постійного зв'язку з конкретною людиною, тому і говорять, що у таких дітей порушено формування почуття прив`язаності (розлад почуття прив`язаності).

Формування прив`язаності в межах норми можна спрощено описати за допомогою наступного механізму: коли немовля відчуває голод, воно починає плакати, оскільки це заподіює йому дискомфорт, а іноді і фізичний біль, батьки розуміють, що найімовірніше дитина голодна і годують її. Таким же чином задовольняються і інші потреби дитини: в сухих пелюшках, теплі, спілкуванні. У міру задоволення потреб у дитини виникає довіра до людини, яка піклується про нього. Таким чином формується прив`язаність.

Початок прив`язаності закладається в міру розвитку у дитини реакцій на оточуючих її людей. Так, близько 3 місяців у дитини виникає «комплекс пожвавлення» (він починає побачивши дорослого посміхатися, активно рухати руками і ногами, виражати звуками радість, тягнутися до дорослого). Приблизно в 6-8 місяців дитина починає впевнено відрізняти членів сім'ї, яких бачить часто, від чужих людей. В цьому віці вона сильно прив'язана до матері, може не упізнати бабусь і дідусів, якщо рідко їх бачить. Вчиться показувати батьків у відповідь на запитання «де мама?», «де тато?». В 10-12 місяців починається формування мови – спочатку окремі слова, потім формується фразова мова. Як правило, в цьому віці дитина починає говорити із слів «мама», «тато», вчиться називати своє ім'я. Потім до них додаються значущі дієслова «пити», «дай», «грати» і т.д. Приблизно у віці 1,5 років другий раз виникає острах чужих.

Виділяють декілька стадій формування прив`язаності:

1) Стадія недиференційованих прив`язанностей (1,5 - 6 міс.) - коли немовлята виділяють матір, але заспокоюються, якщо їх бере на руки інший дорослий. Цю стадію також називають стадією початкового орієнтування і невиборчої адресації сигналів будь-якій особі - дитина стежить очима, чіпляється і усміхається будь-якій людині.

2) Стадія специфічних прив`язанностей (7 - 9 міс.) - для цієї стадії характерне формування і закріплення сформованої первинної прив`язанності до матері (дитина протестує, якщо її розділяють з матір'ю, неспокійно поводиться у присутності незнайомих людей).

3) Стадія множинних прив`язанностей (11 - 18 міс.) - коли дитина на підставі первинної прив`язанності до матері починає проявляти виборчу прив`язаність по відношенню до інших близьких людей, проте використовує матір як «надійну базу» для своїх дослідницьких дій. Це дуже помітно, коли дитина починає ходити або повзати, тобто стає здібною до самостійного пересування. Якщо простежити за поведінкою дитини у цей момент, то важливо, що її рух відбувається за достатньо складною траєкторією, вона постійно повертається до матері, і, якщо хтось затуляє їй матір обов'язково переміщається так, щоб бачити її.

Прив`язаність – це взаємний процес утворення емоційного зв'язку між людьми, який зберігається невизначений час, навіть якщо ці люди розлучені. Дорослим подобається переживати почуття прив`язаності, але вони можуть прожити і без нього. Дітям же переживати почуття прив`язаності необхідно. Вони не можуть повноцінно розвиватися без відчуття прив`язаності до дорослого, оскільки від цього залежить їх відчуття безпеки, їх сприйняття світу, їх розвиток. Здорова прив`язаність сприяє розвитку у дитини совісті, логічного мислення, здібності контролювати емоційні спалахи, випробовувати самоповагу, уміння розуміти власні почуття і почуття інших людей, а також допомагає знаходити спільну мову з іншими людьми. Позитивна прив`язаність також допомагає знизити ризик затримки в розвитку.

Порушення прив`язаності може вплинути не тільки на соціальні контакти дитини – розвиток совісті, відчуття власної гідності, здібності до емпатії (тобто здібності розуміти відчуття інших людей, співчувати іншим), але може вносити свій внесок і в затримку емоційного, соціального, фізичного і розумового розвитку дитини.

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЯВУ ПРИВ`ЯЗАНОСТІ У ДІТЕЙ 11-13 МІСЯЦІВ


2.1 Організація емпіричного дослідження та підбір методичного інструментарію


На основі теоретичного аналізу літературних джерел ми побачили, що прив`язаність має складні умови формування і, можливо, незвичні для дорослого форми прояву. В даній главі буде розкрито етапи емпіричної перевірки наявності прив`язаності дітей до батьків, фактори, що на неї впливають і форми прояву прив`язаності.

Мета: дослідити відмінності в емоційному прояві дітей в присутності матері як представника більш сильного об`єкта прив`язаності і в присутності батька.

Основна гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що існують статистично значущі відмінності у прояві негативних емоцій (вербальних, мімічних та рухових) у дітей 11-13 місяців в присутності матері і в присутності батька внаслідок більш сильної прив`язаності до матері.

Об’єкт: вік немовляти і початок раннього дитинства.

Предмет – прив`язанність дітей віку немовляти і раннього віку до батьків.

Для перевірки висунутих гіпотез дослідження та досягнення його мети були поставлені такі завдання:

- добір методик із метою перевірки гіпотез;

- якісний і кількісний аналіз отриманих даних емпіричного дослідження;

- обговорення отриманих результатів за підсумками дослідження;

- встановлення подальших перспектив розробки заявленої проблематики.

Досліджуваними були 19 дітей, з них 10 хлопчиків, 9 дівчаток, віком від 11 до 13 місяців. За тривалістю вигодовування груддю: годують груддю до теперішнього часу – 12 матерів, годували до 9-12 місяців – 3, тривалість годування не перевищувала 6-7 місяців – 4 матері. Були відмінності за стилями виховання у сім’ї: демократичний стиль – 6 родин, авторитарний – 6, гіперопека – 7 родин.

Для підбору до виборки використовувалась методика незнайомої ситуації, або методика М. Д. Айнсворт. У спостереженні, розділеному на вісім епізодів, вивчається поведінка дитини в ситуації розлуки з матір'ю, її вплив на поведінку немовляти і здатність матері заспокоїти дитину після її повернення. Особливо показовою є зміна пізнавальної активності дитини при розставанні з матір'ю. Для цього дитина залишається з незнайомим дорослим і новою іграшкою. Критерієм оцінки прив`язаності є особливість поведінки дитини після відходу матері і її повернення. В ході дослідження прив`язаності за методикою М. Ainsworth виділено 4 групи дітей (їм відповідають 4 типи прив`язаності):

1. тип А - діти не заперечують проти відходу матері і продовжують грати, не звертаючи уваги на її повернення. Діти з подібною поведінкою позначаються як «індиферентні» або «ненадійноприв’язані». Тип прив`язаності називається «ненадійноуникаючий». Він є умовно-патологічним. Виявляється у 20% дітей. Після розставання з матір'ю «ненадійноприв’язані» діти не стурбовані присутністю незнайомця. Вони уникають спілкування з ним так само, як вони уникають і спілкування з матір'ю.

2. тип В - діти не дуже сильно засмучуються після відходу матері, але пнулися до неї зразу ж після її повернення. Вони прагнуть до фізичного контакту з матір'ю, легко заспокоюються поряд з нею. Це «надійний» тип прив`язаності. Такий тип прив`язаності спостерігається у 65% дітей.

3. тип З - діти дуже сильно засмучуються після відходу матері. Після її повернення спочатку чіпляються за матір, але практично зразу ж її відштовхують. Даний тип прив`язаності вважається патологічним («ненадійно-афективний», «маніпулятивний» або «подвійний» тип прив`язаності). Виявляється у 10% дітей.

4. тип D - після повернення матері діти або «застигають» в одній позі, або «тікають» від матері, що намагається наблизитись. Це «дезорганізований неорієнтований» тип прив`язаності (патологічний). Зустрічається у 5-10% дітей.

Таким чином, до виборки увійшли діти тільки з «надійним» типом прив`язаності.

Для визначення темпераменту дітей використовувалась «Адаптація російськомовної версії опитувальника для вивчення темпераменту дітей раннього віку».(Див. Додаток Є) Опитувальник включає шкали:


ТАБЛИЦЯ 2.1.1

Шкали опитувальника для вивчення темпераменту дітей раннього віку

Назва шкали

Опис шкали

Рівень активності Рівень (частота і інтенсивність) крупної рухової активності, що включає частоту і протяжність переміщень в просторі
Стійкість уваги Тривалість безперервної орієнтації на об'єкті уваги; опір тому, що відволікає увагу
Переключення уваги Можливість переміщати фокус уваги від однієї дії (завдання) до іншого
Обійми Коли вихователь тримає малюка, той виражає радість і тулиться до нього всім тілом
Дискомфорт Кількість негативних емоцій, пов'язаних з якістю сенсорної стимуляції, включаючи інтенсивність, частоту і складність світла, звуку, фактури матеріалу
Страх Негативні емоції, що включають хвилювання, тривогу і нервозність, пов'язану з очікуваним болем, стражданням і/або потенційно загрожуючими ситуаціями, переляк при несподіваних подіях
Фрустрація Негативні емоції, пов'язані з перериванням поточних занять або перешкодою до досягнення мети
Задоволення високої інтенсивності Задоволення і радість, пов'язані з ситуаціями, що включають високу інтенсивність, частоту, складність, новизну і невідповідність
Імпульсна Швидкість виникнення реакції
Тормозний контроль Здатність зупинити, стримати або обмежити поведінку під впливом вказівки
Задоволення низької інтенсивності Задоволення і радість, пов'язані з ситуаціями, що включають низьку інтенсивність, складність, новизну і невідповідність
Моторна активність Повторні невеликі рухи
Сенсорна чутливість Виявлення слабких стимулів низької інтенсивності в зовнішньому середовищі
Позитивне передбачення Захоплення з приводу майбутніх приємних занять
Смуток Готовність розплакатися або понизити настрій у зв'язку з власним стражданням, засмученням, втратою предмету, або як реакція на страждання іншого
Сором’язливість Повільне або загальмоване наближення і/або дискомфорт в соціальних ситуаціях, що включають новизну або невизначеність
Товариськість Пошук взаємодій з іншими і задоволення від них
Здатність втішитися Швидкість відновлення після незадоволення, захоплення або загального збудження

За темпераментними відмінностями у виборці: 6 сангвініків, холериків - 5, флегматиків -5 , меланхоліків -3 дитини. Опитувальник заповнювався мамою, т. я. саме мами дітей, що увійшли до виборки, приділяли більше часу своїм дітям і ми припустили, що вони зможуть оцінити реакції і поведінку дитини більш об`єктивно.

В ході курсової роботи використовувалась методика PARI ( parental attitude research instrument , див. Додаток Ж), яка призначена для вивчення відношення батьків до різних сторін сімейного життя (сімейної ролі) і виховання дітей. Автори - американські психологи Е.С. Шеффер і Р.К. Белл.

В методиці виділено 23 аспекти-ознаки, що стосуються різних сторін відношення батьків до дитини і життя в сім'ї. З них 8 ознак описують відношення до сімейної ролі і 15 стосуються батьківсько-дитячих відносин. Ці 15 ознак діляться на наступні 3 групи: 1 - оптимальний емоційний контакт, 2 - зайва емоційна дистанція з дитиною, 3 - зайва концентрація на дитині.

Відношення до сімейної ролі описується за допомогою 8 ознак:

1 - обмеженість інтересів жінки рамками сім'ї, турботами винятково про сім'ю;

2 - відчуття самопожертвування в ролі матері;

3 - сімейні конфлікти;

4 - сверхавторитет батьків;

5 - незадоволеність роллю господині будинку;

6 - «байдужість» чоловіка, його невключеність в справи сім'ї;

7 - домінування матері;

8 - залежність і несамостійність матері.

Відношення батьків до дитини описується за допомогою 15 ознак, які діляться на наступні 3 групи:

Оптимальний емоційний контакт (складається з 4 ознак):

1 - надання дитині можливості висловитися, вербалізації;

2 - партнерські відносини;

3 - заохочення активності дитини;

4 - зрівняльні відносини між батьками і дитиною.

Зайва емоційна дистанція з дитиною (складається з 3 ознак):

1 - дратівливість, запальність;

2 - суворість, зайва строгість;

3 - ухилення від контакту з дитиною.

Зайва концентрація на дитині (описується 8 ознаками):

1 - надмірна турбота, встановлення відносин залежності;

2 - подолання опору, придушення волі;

3 - створення безпеки, побоювання образити;

4 - виключення позасімейних впливів;

5 - придушення агресивності;

6 - придушення сексуальності;

7 - прагнення прискорити розвиток дитини.

Кожна ознака вимірюється за допомогою 5 думок, урівноважених з погляду вимірюючої здатності і смислового змісту. Вся методика складається з 115 думок. Думки розташовані в певній послідовності, і відповідаючий повинен виразити до них відношення у вигляді активної або часткової згоди або незгоди.

Схема перерахунку відповідей в бали міститься в «ключі» методики.

За даними дослідження виявлено за стилями виховання у сім’ї: з демократичним стилем виховання – 6 родин, із авторитарним – 6, із гіперопекою – 7 родин.

Для дослідження прояву прив`язаності нами було обрано спостереження, яке складалося з двох епізодів: 15 хвилин дитина знаходилась с татом, після цього – 15 хвилин із мамою. Для забезпечення достовірності отриманих результатів, були запроваджені наступні заходи:

1.Під час спостереження батьки приблизно половину часу із дитиною грали, іншу половину – просто знаходились поруч.

2.Спостереження проводилось у дитини вдома, щоб забезпечити звичність ситуації.

3. Під час спостереження були задоволені всі біотичні потреби дитини: вона була нагодована, суха, через півгодини після сну.

4. Для запобігання впливу настрою дитини і батьків, перед основним спостереженням, за яким і відбувалося оцінювання, було проведено підготовче, за день до основного, за тих самих умов.

5. Спостерігач знаходився за полем зору дитини.

6. Прояв емоцій дитини фіксувався за трьома критеріями: вербальним, мімічним і пантомімічним.


2.2 Обробка та інтерпретація результатів емпіричного дослідження


Після проведення методик усі результати були занесені у таблицю (див. додаток А, Б). Це дало змогу швидко провести статистичну обробку потрібних нам показників.

Нашою гіпотезою було припущення, що прив`язаність дітей до батьків проявляється у демонстрації перш за все негативних реакцій. Для перевірки достовірності висунутої гіпотези ми використовували t-критерій Ст'юдента, за допомогою якого ми зіставили кількість негативних (вербальних, мімічних, рухових) проявів дитини у присутності батька із кількістю негативних (вербальних, мімічних, рухових) проявів дитини у присутності матері.

За отриманими результами діти 11-13 місяців у присутності матері проявляють більше негативних емоцій, у порівнянні із батьками, тобто наша гіпотеза підтвердилась.

Як показано в таблиці 2.2.1, найбільше значення t-показника за всіма досліджуваними, розділеними на дві групи отримано за вербальними проявами негативних емоцій, також отримані високі значення за руховими та за мімічними проявами негативних емоцій. Причинами отриманих значущіх відмінностей можуть бути:

а) Те, що негативні емоції є основним сигналом, за допомогою якого дитина звертає на себе увагу при виникненні фізіологічних потреб, і найчастіше саме мати відповідає за їх задоволення, тож у дитини просто з`являється просто «звичка» виявляти негативні реакції у присутності матері.

б) Постійна потреба у підтвердженні безумовності любові, а, як відомо, носієм безумовної любові є, знову ж таки, мама.

в) Можливо, має місце і вплив історично сформованих ролей батька і матері як суворого, сильного і доброї, тої, що піклується. Тим паче, що результати опитувальника PARI підтверджують таке припущення. Тобто, дитина підсвідомо за допомогою негативних проявів поведінки розраховує на більшу увагу зі сторони матері, ніж батька.

г) Більша потреба в увазі матері (в порівнянні із батьком) внаслідок більш сильної прив`язаності до неї і бажання будь-яким чином задовольнити цю потребу, навіть за допомогою негативних реакцій матері.


Таблиця 2.2.1

Отримані дані за всіма досліджуваними, розділеними на 2 групи


Середній показник в присутності папи Середній показник в присутності мами t-знач. p
вербальні прояви позитивних емоцій 6,95 8,58 1,30 0,20
мімічні прояви позитивних емоцій 4,58 5,47 1,14 0,26
рухові прояви позитивних емоцій 6,21 7,47 1,29 0,20
вербальні прояви негативних емоцій 1,95 5,37 5,36 0,01
мімічні прояви негативних емоцій 1,11 2,26 3,11 0,004
рухові прояви негативних емоцій 1,32 3,11 3,66 0,001

Негативні емоції у дітей 11-13 місяців як прояв прив’язаності до батьків


Діаграма 2.2.1 Порівняння вербальних, мімічних і рухових відмінностей за досліджуваними, розділеними на дві групи.


При аналізі додаткових показників, за якими відрізнялись між собою діти (тип темпераменту, стиль виховання, стать), нами були виявлені цікаві факти.

Так при аналізі відмінностей за темпераментом було виявлені значимі відмінності, які представленні у таблиці 2.2.2.


Таблиця 2.2.2.

Отримані дані за типом темперамента

Сангвініки Середній показник в присутності мами Середній показник в присутності папи t-знач. p
вербальні прояви позитивних емоцій 9,17 6,5 1,29 0,22
мімічні прояви позитивних емоцій 7,33 5,17 1,64 0,13
рухові прояви позитивних емоцій 9,83 6,67 2,07 0,065
вербальні прояви негативних емоцій 6,67 1,50 4,43 0,01
мімічні прояви негативних емоцій 2,00 0,50 1,77 0,10
рухові прояви негативних емоцій 4,00 1,17 3,40 0,01
Холерики Середній показник в присутності мами Середній показник в присутності папи t-знач. p
вербальні прояви позитивних емоцій 12,40 11,00 0,59 0,57
мімічні прояви позитивних емоцій 6,00 5,80 0,13 0,90
рухові прояви позитивних емоцій 8,60 7,80 0,44 0,67
вербальні прояви негативних емоцій 6,20 3,00 3,72 0,01
мімічні прояви негативних емоцій 3,00 2,00 1,83 0,11
рухові прояви негативних емоцій 3,00 2,00 1,19 0,27
Меланхоліки Середній показник в присутності мами Середній показник в присутності папи t-знач. p
вербальні прояви позитивних емоцій 5,00 3,33 2,50 0,07
мімічні прояви позитивних емоцій 4,00 3,00 0,65 0,554
рухові прояви позитивних емоцій 5,00 5,67 -0,28 0,79
вербальні прояви негативних емоцій 6,33 2,33 3,20 0,03
мімічні прояви негативних емоцій 1,67 2,00 -1,00 0,37
рухові прояви негативних емоцій 3,00 2,00 0,52 0,63
Флегматики Середній показник в присутності мами Середній показник в присутності папи t-знач. p
вербальні прояви позитивних емоцій 6,20 5,60 0,57 0,58
мімічні прояви позитивних емоцій 3,60 3,60 0,01 1,00
рухові прояви позитивних емоцій 5,00 4,40 0,44 0,67
вербальні прояви негативних емоцій 2,40 1,20 2,68 0,03
мімічні прояви негативних емоцій 2,20 0,40 4,02 0,01
рухові прояви негативних емоцій 2,20 0,40 2,85 0,02

Таким чином, можна побачити, що у вербальному прояві негативних емоцій холериків значимі відмінності виявлені тільки за вербальним показником, що може бути пов`язане із загальною емоційністю дітей із холеричним типом темпераменту, а саме з їх мовною експресивністю. У вербальному прояві негативних емоцій меланхоликів також значимі відмінності виявлені тільки за вербальним показником, що пояснюється чутливістю представників цього типу і посиленою потребою у турботі і підтримці, а за допомогою мовних реакцій бажаного легше за все домогтись.

У вербальних і рухових проявах негативних емоцій сангвініків. Дані відмінності також можна пояснити властивостями сангвінічного типу, а саме рухливістю і говорливістю. У дітей флегматиків відмінності прояву негативних емоцій значимі за всіма критеріями: вербальним, мімічним, руховим. На наш погляд, такі результати викликані однорідністю флегматичного типу темпераменту з точки зору розподілення емоційного і інформативного навантаження. За позитивними емоціями значимих відмінностей не виявлено.

Цікаві факти виявлені і за статтю дитини (див. Таблицю 2.2.3.)

Таблиця 2.2.3.

Отримані дані за статтю

Дівчата Середній показник в присутності мами Середній показник в присутності папи t-знач. p
вербальні прояви позитивних емоцій 9,11 7,44 0,82 0,42
мімічні прояви позитивних емоцій 5,44 5,00 0,42 0,68
рухові прояви позитивних емоцій 6,56 5,89 0,40 0,69
вербальні прояви негативних емоцій 5,33 2,56 3,14 0,01
мімічні прояви негативних емоцій 2,56 1,33 2,43 0,03
рухові прояви негативних емоцій 3,89 1,56 3,80 0,01
Хлопчики Середній показник в присутності мами Середній показник в присутності папи t-знач. p
мімічні прояви позитивних емоцій 5,50 4,20 1,09 0,29
рухові прояви позитивних емоцій 8,30 6,50 1,61 0,12
вербальні прояви негативних емоцій 5,40 1,40 4,33 0,01
мімічні прояви негативних емоцій 2,00 0,90 2,01 0,05
рухові прояви негативних емоцій 2,40 1,10 1,87 0,08

Тобто у хлопчиків значимі відмінності у прояві негативних емоцій присутні лише за вербальним критерієм, тоді як у дівчат – за всіма трьома: за вербальним, за мімічним, та за руховим. Таке явище можливе завдяки особливостям виховання дівчаток у порівнянні до хлопчиків: у дівчат емоційність схвалюється, а до капризів, проявів страху і суму відношення поблажливе. В хлопчиках – навпаки, виховується стійкість до негараздів, навіть у спостереженні явно проявлялися більш жорсткі реакції обох батьків на безпричинний плач сина. Частіше за дівчаток, на погляд спостерігача, хлопчиків карали за рухові прояви негативних емоцій (удари іграшкою, топання ногою). Щодо мімічних проявів, можна сказати, що вони взагалі більш емоційно насичені у дівчаток. Тож хлопчикам залишається більш менш безпечний і зручний спосіб виражати негативні емоції – за допомогою вербальних реакцій (слів, вигуків, невдоволеного стогіну).

За стилем сімейного виховання також виявлені значимі відмінності, що вказані у таблиці 2.2.4.


Таблиця 2.2.4.

Отримані дані за стилем виховання у родині

Демократичний стиль Середній показник в присутності мами Середній показник в присутності папи t-знач. p
вербальні прояви позитивних емоцій 7,67 7,13 0,31 0,76
мімічні прояви позитивних емоцій 4,33 4,63 -0,21 0,84
рухові прояви позитивних емоцій

7,00


5,00 1,18 0,26
вербальні прояви негативних емоцій 4,00 1,38 3,08 0,01
мімічні прояви негативних емоцій 1,33 1,00 0,59 0,57
рухові прояви негативних емоцій 1,83 1,50 0,59 0,56
Гіперопіка Середній показник в присутності мами Середній показник в присутності папи t-знач. p
вербальні прояви позитивних емоцій 8,86 13,00 -1,01 0,35
мімічні прояви позитивних емоцій 6,27 7,50 -0,73 0,49
рухові прояви позитивних емоцій 8,71 6,50 0,79 0,45
вербальні прояви негативних емоцій 6,29 3,00 1,65 0,14
мімічні прояви негативних емоцій 2,86 2,00 0,73 0,49
рухові прояви негативних емоцій 3,57 0,50 2,37 0,05
Авторитарний стиль Середній показник в присутності мами Середній показник в присутності папи t-знач. p
вербальні прояви позитивних емоцій 9,17 5,44 2,24 0,04 -
мімічні прояви позитивних емоцій 5,67 3,89 1,52 0,15
рухові прояви позитивних емоцій 6,50 7,22 -0,54 0,60
вербальні прояви негативних емоцій 5,67 2,22 3,59 0,01
мімічні прояви негативних емоцій 2,50 1,00 3,33 0,01
рухові прояви негативних емоцій 3,83 1,33 2,89 0,01

Тож,в родинах із переважно демократичним стилем виховання значущі відмінності виявлені тільки за вербальним показником, що може бути наслідком більш комфортної і вільної атмосфери для дитини, в якій вона має можливість без перешкод виражати негативні емоції. А з аналізу загальних показників за всіма досліджуваними, розділеними на дві групи, видно, що найвищий показник прояву негативних емоцій становить саме за вербальним критерієм. Тобто, можна припустити, що значущість вербального показника при демократичному стилі виховання найвища внаслідок вільного вияву негативних емоцій.

В родинах із переважанням гіперопіки над дитиною значущі відмінності у прояві негативних емоцій дитини виявлені лише за руховим показником, Скоріш за все, такі відмінності обумовлені особливостями даного стилю виховання. Так як діти, що увійшли до виборки, тільки вчаться ходити, батьки (а особливо, матері) дуже часто намагаються допомогти дитині, беручи за руку, підіймаючи з підлоги, тим самим обмежують рухову активність дитини і, як наслідок, викликають негативні емоції, що проявляються саме в руховій формі (дитина виривається, б`є іграшку або матір).

В родинах із домінуванням авторитарного стилю виховання значущі відмінності виявлені за всіма показниками прояву негативних емоцій, а саме вербальним, мімічним і руховим. Такі результати не є несподіваними і ще раз підтверджують нашу гіпотезу. Тобто малюк, розраховуючи на безумовну любов з боку матері, зустрічається із суворістю і необхідністю заслугування любові. Окрім того, обурення з приводу надмірної суровості викликає додаткове покарання збоку матері. Тобто виникає замкнуте коло. І дитина задля отримання материнської любові проявляє негативні емоції усіляко: криком, плачем, гримасою та ударами. Окрім того, у родинах із авторитарним типом виховання значимі відмінності були виявлені за проявом і позитивних емоцій за вербальним показником, що може бути зумовлено: а) складною диференціацією позитивних і негативних емоцій; б) прагненням дитини отримати позитивну реакцію матері; в) підсвідомим сприйняттям дитиною батька як більш авторитетного, менш емоційного і такого, що обмежує прояв будь-яких емоцій дитини.

Тобто наша гіпотеза підтверджується, прив`язаність дітей до батьків проявляється у демонстрації перш за все негативних реакцій.


Загальні висновки


Немовлячий і ранній вік є фундаментом у формуванні особистості. І рідні, що оточують маля з народження, без сумніву, сильніше за інших впливають на розвиток людини. До цих людей і формуються найсильніші, найважливіші в житті прив`язаності, які не виникають самі по

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: