Психологічні особливості агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку
У процесі малювання Юля П. часто зверталася за підтримкою, перепитувала, чи правильно вона малює і чи усе вона правильно робить. При малюванні сильно натискала на олівець. Про підвищений ступінь тривожності свідчить «тривожна лінія». На малюнку зображеного будинку відсутні двері, з чого можна зробити висновок, що дитина відчуває труднощі при прагненні розкритися перед іншими (особливо це може бути в домашньому колі). Скорочені кисті рук свідчать про незначну практику у спілкуванні з дітьми. При цьому потреба в спілкуванні не обов'язково знижена. Можливо, що в дівчинки, навпаки, потреба в спілкуванні може бути дуже висока, але в силу несприятливих обставин ця потреба подавлена, загнана усередину. Волосся дівчинка зобразила сильним штрихуванням, що також може говорити про тривогу, яка пов'язана з мисленням чи уявою.
Для вивчення емоційної сфери дітей ми провели також методику "Малюнок неіснуючої тварини". У результаті проведеного експерименту ми маємо наступні показники, наприклад:
Аналізуючи малюнок Сашка К., ми бачимо елементи агресії, що виявляються в таких символах агресії, як гострі зуби, оскал тварини. Ми можемо говорити про агресію за назвою малюнка. Хлопчик назвав свою тварину "динозавр-гострозуб". Також у малюнку ми бачимо ознаки
руках тримає шпаги). На обличчі у людини не зображено очей і голова намальована в профіль. Таке розташування малюнка розглядається як прояв закритості дитини, відмови від спілкування. Відсутність таких основних деталей обличчя, як очі, може вказувати на визначених труднощах у спілкуванні.
Ми припускаємо, агресивність хлопчика виражається в прагненні домінувати над однолітками, прибігати до сили, як засобу розв'язання конфліктів, що можливо і є причиною виникнення труднощів у спілкуванні з іншими дітьми групи.
За результатами соціометричного дослідження видно, що Денис має тільки два вибори з усіх дітей групи, хлопчик має неблагополучну статусну категорію і з цього ми також можемо зробити висновок, що в хлопчика виникають труднощі у спілкуванні з іншими дітьми. Наслідком агресивності може бути і те, що більшість дітей відчувають з цієї причини до хлопчика негативні емоції і негативно їх оцінюють. Отже, не приймають Дениса Ю. у своє коло спілкування. У групі, при проведенні спостереження за дітьми, у Дениса Ю. проявлялися в поведінці ознаки агресії стосовно інших дітей. Діти часто скаржилися на нього («Денис кривдить мене...», «А Денис штовхається...»).
Також у малюнках багатьох дітей спостерігаються елементи демонстративності. Особливо це видно на малюнках дівчаток Світланки Д., Оленки А.. Дівчатка зображують принцес у пишних платтях, з коронами; на платтях безліч різноманітних кишеньок, нашивок, прикрас. Такий рівень декорованості фігури свідчить про перевагу демонстративних тенденцій у дітей.
Демонстративні діти користуються успіхом в ігровій діяльності, вони можуть запропонувати різноманітні й цікаві ігри. Тому з ними охоче і часто контактують однолітки, що створює враження успішності їхніх взаємин. У цих дітей підвищена потреба в увазі, тому в них можуть виникати проблеми у взаєминах у родині, а іноді й у групі.
тривожності: хлопчик багато разів стирав малюнок, не знав, де його розмістити. При малюванні запитував, чи правильно він малює, прикривав рукою малюнок. При малюванні дуже сильно натискав на олівець. Малюнок вийшов дуже великий, також можна сказати, що малюнок "забруднений", що говорить про легку напруженість і підвищений рівень тривожності.
Аналізуючи малюнок Юлі П. також можна сказати про існуючі елементи агресії, тому що на малюнку тварини Юля зобразила довгі пальці з гострими пазурами. Кілька разів стирала малюнок, не знала як розташувати. При малюванні дівчинка була напружена, що говорить про підвищений рівень тривожності. Розташування малюнка на аркуші папера вгорі говорить про прагнення відповідати високому соціальному стандарту, прагненню до емоційного тепла з боку оточення. У дівчатка можливо є потреба в спілкуванні з дітьми, але вона не реалізується (Юля має несприятливу статусну категорію).
Іринка Д. назвала свою тварину "кобра". Така назва говорить про деякі ознаки агресії. При малюванні Іра поводилася тихо, прикривала рукою малюнок, щоб інші діти не могли побачити, що вона малює. На малюнку видно сильний натиск на олівець, кілька разів стирала малюнок - ці ознаки говорять про прояв підвищеної тривожності. Малюнок розташований трохи нижче від центра аркуша, можлива деяка невпевненість у собі.
Зіставляючи отримані результати двох проективних тестів "Будинок. Дерево. Людина" і "Неіснуюча тварина" ми можемо зробити висновок, що в обох тестах ми бачимо прояв підвищеної тривожності в малюнках тих самих дітей. Також у більшості малюнків дітей відбиваються ознаки агресії, малюють тварин дуже великими, що говорить про характерний для дітей цього віку егоцентризм (6 -7 років).
З отриманих співвідношень видно, що чим вище рівень агресивності дитини, тим більша вірогідність того, що вона матиме несприятливий статус у колективі, особливо це характерно для дітей молодшого шкільного віку. У несприятливу статусну категорію потрапили всі діти з високим рівнем агресивності.
Таким чином:
У даному колективі більшість дітей мають низький рівень агресивності, декілька дітей мають середній рівень агресивності і три дитини мають високий рівень агресивності, а також невелика частина дітей мають середній рівень вираженості ворожості, конфліктності, незахищеності, недовіри до себе, депресивності, почуття неповноцінності, труднощів у спілкуванні, інші діти мають низький рівень вираженості.
У досліджуваній групі значна кількість дітей має несприятливий статус. Низький рівень благополуччя взаємин означає неблагополуччя більшості дітей групи в системі міжособистісних відносин, їхня незадоволеність у спілкуванні, визнані однолітками.
3. Порівнюючи статусне положення кожної дитини групи з властивим їй рівнем агресивності, ми одержали наступні результати: з групи дітей, що знаходяться на iv і v статусах, 9 мають низький рівень агресивності, 3 дітей мають середній рівень і три дитини мають високий рівень агресивності. З групи дітей, що знаходяться на І - ill статусах, 9 дітей має низький рівень агресивності і 4 дитини мають середній рівень агресивності.
Розділ 3. Система роботи з дітьми, схильними до агресивності
3.1 Корекційна програма по подоланню агресивної поведінки у молодших школярів
Оцінка психологічного стану дитини на основі запиту:
класного керівника;
батьків;
-ровесників, однокласників.
(Виявити причину, на основі чого був сформульований запит)
Збір інформації:
| Робота з дитиною | Робота з батьками | Робота з вчителем |
|
1. Розвиток дитини (сформованість когнітив-ної сфери); 2. Сформованість психіч- них функцій: розгальмованість; - стиль реагування; індивідуально-типологічні характеристики; прояв емоцій (через проективні методи) 3. постійно оцінювати стан дитини на конкрет- ний момент діяльності. (на уроках, в кабінеті психолога) |
1. Визначення психоло- гічної компетентності батьків. 2. Визначення ціннісних орієнтацій по відношен-ню до дитини. 3. Визначити причини агресії, моменти її прояву. 4. Стиль виховання. |
1. Психологічний практикум. "Робота з дітьми, які схильні до агресії". 2. Створення рекомендацій - вміння створити умови для стабілізації поведінки дитини; - врахувати психологічні особливості дитини при виникненні конфліктних ситуацій; - ігнорування агресивної поведінки; - постійний контакт з батьками дитини; - вирішення конфлікту в конкретній формі. |
Висновки
Кожна особистість наділена певним ступенем агресивності. Відсутність її веде до пасивності, конформності тощо. Надзвичайний розвиток її починає визначати весь обрис особистості, котра може стати конфліктною, нездатною на свідому кооперацію. Сама по собі агресивність не робить людину свідомо небезпечною, бо, з одного боку, існуючий зв'язок між агресивністю та агресією не є жорстким, а, з іншого боку, сам акт агресії може не приймати свідомо небезпечні та несхвалювані форми. Деструктивну поведінку, зокрема агресивну, зумовлюють передусім мотиви діяльності, ті цінності, заради досягнення та оволодіння якими розгортається активність людини.
У процесі проведеного дослідження виявилось, що наша гіпотеза підтвердилася. Згідно отриманих результатів ми бачимо, що чим вище рівень агресивності дитини, тим більша вірогідність того, що вона матиме несприятливий статус у групі, особливо це характерно для дітей молодшого шкільного віку.
У несприятливу статусну категорію потрапили всі діти з високим рівнем агресивності
Дитина з низькою популярністю, не сподіваючись на співчуття і допомогу з боку однолітків, нерідко стає егоцентричною, відчуженою. Це погано в обох випадках, тому що може сприяти формуванню негативного відношення до дітей, людей взагалі, ворожості, прагнення бути самотнім.
Рівень агресивності в хлопчиків і дівчаток різні. Хлопчики більш агресивні, аніж дівчатка.
Діти, яких вибрали всі чи майже всі однолітки з числа тих, кого вони самі вибрали, мають підставу для більш високого емоційного самопочуття, ніж ті діти, які залишилися поза вибором.
Список використаної літератури
Боришевський М.Й. Психологічні механізми розвитку особистості //Педагогіка і психологія.—1996.—№3 (12).
Бреслав Г.М. Эмоциональные особенности формирования личности в детстве: Норма и отклонения.- М.: Педагогика, 1990г.
Возрастная и педагогическая психология: Учебник для студентов пед. ин-тов/В. В. Давыдов, Т. В. Драгунова, Л. Б. Ительсон и др.; Под ред. А. В. Петровского. - 2-е изд., испр. И доп. -М. Просвещение, 1979. -288с.
Гарбузов В. И. Нервные дети: Советы врача. - Л.: Медицина, 1990г.-176с.
Я. Л. Коломинский, Е. А. Панько Диагностика и коррекция психического развития дошкольников: Минск, 'Уыверсггэцкае', 1997г.
Краткий психологический словарь/Сост. Л.А.Карпенко; под общ. Ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского.-М.,с.195
Мухина B.C. Детская психология: [Учеб. Для пед. ин-тов] / Под ред. Л.А.Венгера - М.: Просвещение, 1985г.
Немов Р. С. Психология. Учебник для студентов высш. пед. учеб, заведений. В 3 кн. Кн. 1 Общие основы психологии- 2-е изд. -М.: Просвещение: В Л АД ОС, 1995г. -576с.
Особенности агрессивного поведе-ния несовершеннолетних й основи его профилактики: Метод, рекоменда-ции.—К., 1991.
Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании: Учебное пособие. -М.: ВЛАДОС, 1996г. -529с.