Експериментальне дослідження уяви і творчості дітей дошкільного віку
Дошкільникам можна запропонувати такі розвивальні ігри та вправи: Ігри на розвиток дослідницької активності, уміння знаходити протилежності: «І добре, і погано», «Чомучка», «Що в руці?». Ігри на переформулювання: «Винахідник», «Золоті руки». Ігри на розвиток здатності генерувати ідеї: «Настрій у кольорі», «Пантоміма для кмітливих», «Придумай речення», «Чарівні кола», Прямокутне королівство». Ігри на розвиток творчої уяви: «А що далі», «Домалюй фігуру», «Незакінчений малюнок», «Придумай історію». Ігри на розвиток уміння створювати кілька образів і вибирати з них оригінальний: «На що схожа фігура?», «Ляпки», «Найсмішніше». Ігри на уміння використовувати предмети - замінники: «Живі фігурки», «Водій таксі», «Скринька з казками». Ігри на розвиток здатності створювати образ предмета за його словесним описом: «Чарівний мішечок», «Відгадай загадку», «Буває — не буває». Ігри на уміння комбінувати ціле з частин: «Збери картинку», «Пазли». Ігри на розвиток просторової уяви: «Серветки з візерунком», «Кубики-невидимки». Ігри на розвиток творчої уяви: створення і реалізація задуму: «Розшифруй казку», «Морські пригоди», «Космічна подорож», «Архітектор». Самостійна творчість дитини передбачає експериментування і пошукову діяльність, спрямовану на подоланні невизначеності проблемної ситуації. На думку В.А.Моляко дослідницька поведінка є однією з найважливіших умов розвитку інтелектуально-творчого потенціалу дошкільника, а пізнавальні потреби, що виявляються в дітей у формі дослідницької пошукової активності, є загальною характеристикою їхнього творчого потенціалу. Моляко В.А. Психологические проблемы творче ской одаренности. -~- К.: Знание, 1995. — 52 с.
Дослідження особливостей розуміння старшими дошкільниками творчих завдань здатності адекватно їх оцінювати також констатують наявність і розмаїття ознак їхнього творчого потенціалу. Поділяючи думку Н.А.Ваганової, яка вважає, що в дослідженнях необхідно орієнтуватися на широкий діапазон ознак обдарованості, а тим паче на значну прихованість творчого й інтелектуального потенціалу в дітей, віднесемо до принципово важливих показників творчого потенціалу дітей такий важливий розумовий процес, як розуміння. Ваганова Н.А. Розуміння як показник інтелектуальної та творчої обдарованості старших дошкільників // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. — К., 2001. — Т.III. - Ч. 8. - С. 56-64.
Розглядаючи процеси розуміння як безпосередні показники загальної розумової обдарованості дітей, наприклад, опанування значного обсягу інформації, здатність успішно інтегрувати й синтезувати нову інформацію, досить високий рівень суб'єктивної організації цієї інформації, уміння робити логічні висновки, ми можемо говорити про наявність яскраво виражених (чи прихованих) компонентів інтелектуального або творчого потенціалу. Отже, високий творчий потенціал у дошкільному віці може бути обумовлений активним розвитком одного або кількох компонентів творчого мислення і творчих здібностей дитини в певному виді діяльності й виявлятися в готовності і здатності дитини до самостійної творчої діяльності. Створення умов для розвитку творчого потенціалу сприятиме розкриттю творчої особистості та її обдарованості. Показниками виявлення творчого потенціалу будуть кількісні та якісні характеристики творчої діяльності дітей: оригінальність, ознаки здогаду й фантазування, швидкість досягнення результату. В. П. Нікітін — видатний батько-новатор, який протягом свого життя виростив 7 дітей, багато з яких раніше закінчили школу (в 16 і 15 років), деякі з них раніше закінчили інші навчальні заклади. Всі вони вміли творчо мислити і вирішувати життєві проблеми з творчого боку. І все це завдяки двом основним принципам Нікітіних — ранньому фізичному розвитку та розвиваючим іграм. Свій досвід Б.П.Нікітін виклав в книгах «Ми та наші діти», «Развивающие игры или ступени творчества», «Первый день, первый год».
Нікітін показує, що у тих дітей, що вже до школи мали високий рівень розвитку, не виникає, як правило, труднощів з навчанням. Чим молодше діти, тим ближче вони по розвитку, тим менше вони відрізняються один від одного. При цьому „чим краще дитина розвинена фізично, тим краще вона буде розвинена інтелектуально”. Никитин Б.П.. Развивающие игры. - 5-е изд. доп. - М.: „Знание”, 1994.-с.76.
Нікітіни, наприклад, просовували навонародженому в стиснені калачки по пальцю, і дивувалися, як міцно він тримається, як легко його можна посадити, поставити на ніжки й навіть підняти. У трьохмісячного він в кроватці закріпив перекладину, за яку дитина сама хапалася, садилася й намагалася встати. Він дозволяв своїм дітям повзати по всьому дому. Деякі вчені, відносять раннє та вільне повзання до “сильнодіючих факторів інтелектуального розвитку”. Важливими були й інші фактори: раннє знайомство з літерами на кубіках, літерами зігнутими з проволоки, з крейдою та дошкою для малювання, з олівцем та папером, а також з інструментами й матеріалами в майстерні. Перші роки життя дитини — найцінніші для його майбутнього й потрібно найповніше їх використовуати. Розвинути, виховати в дітей творче мислення – завдання кожного педагога, при цьому особливо вражаючим є досвід педагогів-новаторів. Вони, впроваджуючи нові, нестандартні методи навчання, роблять неймовірне – прищеплюють дітям жадобу знань, насаджують в них зернята творчості, а в результаті отримують розумних, талановитих учнів, які люблять навчатися, прагнуть нових знань, здібні до творчого мислення, творчої діяльності. Дошкільний вік – важливий етап виховання творчого мислення дитини. У пошуках методів розвитку творчого потенціалу слід враховувати особливість психіки, своєрідність пізнавальної та емоційної сфер дітей цього віку. І тут особливу увагу потрібно звернути на такі моменти. Організувати спостереження: діти “дивляться”, але “не бачуть”. Потрібно акцентувати увагу дітей на суттєвому, новому, тому, що робить роботу оригінальною. Стимулювати творчу уяву: діти 3-5 років яскраво сприймають світ, для них характерна особлива емоційність уяви. Потрібно допомогти зрозуміти побачене, почуте, пережите, допомогти віднайти зв’язки, відношення між явищами та предметами, і тим самим закласти основи творчого мислення. Розвинути потребу творчості: створити атмосферу престижності творчого процесу. Варто використати притаманну дітям цього віку імпульсивність та спрямувати її на творчість: запропонувати придумати риму, загадку, казку, самостійно віднайти цікаве у природі тощо. Підтримувати позитивні емоції: відомо, що діти молодшого шкільного віку сильно цінують думку дорослих, радіють власним і чужим успіхам. Тому завдання педагога – дозволити дитині отримати почуття задоволення від власних досягнень, від власної творчої праці. Відомий грузинський педагог-новатор Шалва Амонашвілі, автор багатьох навчально-методичних збірок, в художній формі аналізує головні чинники та методи формування у дітей бажання вчитися, дізнаватись нового та постійно вдосконалюватися. На думку Амонашвілі, “головною силою, яка встановлює погоду в духовному світі дитини є враження, і тому потрібно, щоб воно було добрим і звеличуючим. Які у дитини створюються враження в організованому нами виховальному процесі - від цього буде залежати направленість її особистісних орієнтацій, мислення та поведінки.” Амонашвілі Ш.А. „Какживёте дети?”- М.: “Просвещение”.- 1991.- с.112.
Висновки до розділу I
уява творчість психологія дитина
Різноманіття форм дитячої творчості тісно пов'язане з особливим, поки мало вивченим класом емоцій, суперечливих і несподіваних, як сам процес творчості. У кожному конкретному випадку взаємодії творчості і емоцій утворюється якісно неповторна єдність, яка і визначає новизну, оригінальність як самого творчого процесу, так і одержуваного продукту. Дослідження по розвитку дитячої творчості дозволяють виділити як одну з основних ліній педагогічної роботи з дітьми дошкільного віку формування у них загального творчого відношення до явищ навколишньої дійсності як в плані сприйняття і пізнання цих явищ, так і в плані їх практичного перетворення. Творчість — одна з найбільш змістовних форм психічної активності дітей, яку можна розглядати як універсальну здатність, що забезпечує успішне виконання найрізноманітніших дитячих діяльностей.
Розділ II. Експериментальне дослідження уяви і творчості дітей дошкільного віку
2.1 Експериментальне дослідження уяви у дітей дошкільного віку
Сучасні люди все більше усвідомлюють, що саме творчість є найважливішою складовою особистого щастя і професійного успіху. Творчі люди постійно перші у роботі — відкривають підприємства, щось вигадують, будують, живуть повноцінним життям, зустрічаються з цікавими людьми, мандрують, стають лідерами в компаніях, бо знають, як вирішувати проблеми і як заряджати енергією інших. На жаль, більшість людей упевнена, що здатність творити — вроджена і її не можна розвинути. Щоб дізнатися, чи є у вас схильності до творчості, спробуйте виявити свої творчі досягнення. З роками наш творчий рівень помітно знижується. Іронія долі в тому, що кожен із нас — природжений художник, поет, музикант, експериментатор, але ми змушені стримувати свої бажання, бо мусимо підкорятися багатьом правилам, учити, іноді не замислюючись, навіщо. А тим часом „творчі здібності атрофуються, як нетреновані м'язи”.Ваганова Н.Розвиток творчого потенціалу в дошкільному віці //Психолог.- 2006.-№20.-с.16-18.
Для розвитку творчих здібностей велике значення мають такі психофізіологічні стани особистості, як фантазія, натхнення, інтуїція, уява, інсайт. А традиційне навчання розвиває у дітей здебільшого виконавчі здібності, тоді як творчі залишаються на низькому рівні. Фантазія — відображення об'єктивної реальності в людській свідомості або уявлення про реальні та нереальні явища, засновані на уяві. Уява — це створення в нашій свідомості нових образів, предметів та явищ шляхом сполучення і переробки уявлень, які вже є в пам'яті людини. Будь-які нові уявлення — це активність клітин нервової системи. Активність потребує енергії. Тому натхнення виникає з активізації душевних сил. Натхнення та інсайт приходять лише в тому випадку, коли працюють, усвідомивши мету і внутрішню домінантну потребу у розв'язанні проблеми. Інсайт можливий за умови згорнутої логічної операції в активній грі асоціацій. Натхнення являє собою відображення неясно відчутих образів, які потребують виявлення. Інтуїція — здатність до внутрішнього осяяння, завдяки якому людина може пізнати істину без участі логічної діяльності свідомості. Коли розум мовчить, інтуїція робить людину дивовижною, інформація про навколишній світ доходить до нас, оминаючи фільтри понять мислення. Порівняно з натхненням, інтуїцією, інсайтом, у сучасній системі освіти більше розвивають уяву. Уяву поділяють на три типи: Логічна уява. Виводить майбутнє з теперішнього за допомогою формально-логічних перетворень. Критична уява. Шукає, що в сучасній техніці, суспільному житті потребує змін. Творча уява. Породжує принципово нові ідеї та уявлення, їй належить вирішальна роль у розвитку цивілізації. Уява вкрай необхідна для творчої діяльності. Без уяви неможливий процес праці, якщо тільки вона не підпорядкована жорсткій стандартизації. „Розпочинаючи будь-яку роботу, ми повинні уявляти її результат. Без уяви неможливо щось планувати”.Венгер Л.А., Мухина В.С. Психология.– М., 1988.
Творча уява — це здатність яскраво уявити відсутнє. З точки зору фізіології будь-яка творча діяльність являє процес створення нових функціональних відношень у структурі мозку. Здатність до творчої уяви формується поступово, проходячи кілька стадій розвитку. В історії психології творчості визначають багато різних фаз, етапів творчого процесу, що є аналогом розвитку творчої уяви. Різні автори (французький математик Ж.Адамар, психолог Росмен, американський філософ Д.Дьюї) пропонують різні класифікації. Але загалом їх зміст зводиться до таких положень: накопичення знань, навичок, які необхідні для чіткого з'ясування та формулювання завдань, свідома робота; зосередження, пошук додаткової інформації; відхід від проблеми, переключення на інші види занять, несвідома робота над проблемою, інкубація спрямованої ідеї; перехід ідеї з несвідомого у свідоме, натхнення та ідея у вигляді гіпотези, принципу, задуму; свідома робота, розвиток ідеї, її оформлення, перевірка. Розвиток та виховання творчих якостей особистості потребує вдосконалення сучасної системи освіти, а також розв'язання різних творчих завдань в естетичному середовищі. Узгоджена з віком творча діяльність учнів сприятиме підвищенню мотивації до праці, розвитку інтелекту, максимальному розкриттю здібностей кожного з них. Важливою сферою широкої та вільної реалізації творчого потенціалу особистості є спілкування.У процесі міжособистісної взаємодії відбувається обмін ідеями, думками, почуттями, міркуваннями, інтересами, що неможливо без наявності в індивіда творчої уяви. Спілкування стимулює творчий процес. Дослідники вважають, що 99 % конструктивних ідей виникають під час контакту з думками інших людей. Спілкування є важливою умовою життя людини в суспільстві та існування суспільства загалом. Основною формою спілкування між людьми є діалог. Діалог — це розмова, бесіда між двома особами, яка має на меті пізнання предмета чи явища в процесі обміну думками суб'єктів спілкування. Діалог — це конкретна подія спілкування, у процесі якої відбувається міжособистісний взаємовплив. Діалог, який використовується в системі освіти, має три значення; кожне наукове поняття — це діалог різних логік, культур, способів розуміння; під час навчального діалогу виникає особливе спілкування між дітьми та вихователями, у якому учасники знаходять своє бачення світу. Це діалог голосів; навчальний діалог адекватний сучасному діалогічному мисленню тоді, коли зіткнення логічних та культурних блоків зіставляється з внутрішнім діалогом мислення із самим собою. М.Лазарєв вважає, що діалогічне спілкування— це орієнтація не лише на свої потреби, а й на інтереси і потреби дітей. Воно передбачає свободу дискусії, прагнення творчості, особистісного та професійного зростання, імпровізації, готовності до пошуку, домінування методів і прийомів. Тільки „загальна творча взаємодія педагога та учнів через діалог дає змогу успішно вирішити актуальні проблеми формування творчої особистості”. Лазарєв М.О. Основи педагогічної творчості. — Суми: ВВП «Мрія»-ЛТД, 1995. — 212 с.
Важливою умовою творчого розвитку дітей є використання діалогічних методів. Багато педагогів використовували і використовують діалогічні методи для розвитку творчих здібностей дітей, серед них — В.Шаталов, А.Толстих, І.Волков, О.Вербицький, С.Падалко, Т.Гончарова, А.Павлова, В.Андрєєв, М.Лазарєв, С.Курганов, Джон Арнольд, Ф.Зарянова, В.Дьяченко, В.Архіпова, Джон Дьюї, О.Пометун. Для дослідження уяви у дітей дошкільного віку використовують такі методики: методика діагностики рівня креативности дошкільників, заснована на модифікації тестів Е.П.Торранса МТТМ (Миннесотскі тести творчого мислення), тестів Г.Роршаха «Чарівні плями», тестів С.Медника RAT (тест віддалених асоціацій), тест Керна – Герасика, проективна методика Р.Бернса «Автопортрет» на визначення високого, середнього та низького рівня творчої уяви. Щоб зрозуміти, що твориться в душі дитини, треба заглянути в його "творчу лабораторію" - туди, де він найбільшою мірою самовиражається. Більше всього на світі дитина любить ігри і творчість. Тому, давайте поглянемо на те, як і що він малює. Зазвичай для тестування використовують малюнки на наступні теми: Автопортрет – зображення людини, створене їм самим. По тому, який намальований автопортрет, можна зробити висновок про душевний стан людини, його уявлення про самому себе, про характерні особливості особи. Для проведення необхідний простій олівець середньої твердості, лист паперу стандартний. Папір повинен бути орієнтований вертикально. Інструкція: "Намалюй свій портрет". На всі уточнюючі питання слід відповідати, що він може малювати так, як йому хочеться. Неіснуюча тварина, за інструкцією якої пропонують намалювати неіснуючу тварину, якої випробуваний не бачив у мультфільмах і про яку не читав у книжках. Одна з найбільш поширених проектних методик для оцінки агресивності дитини, а також для з'ясування або уточнення рис особи, установок і психологічних проблем дитини. Для проведення необхідний простій олівець середньої твердості, лист паперу стандартний. Папір повинен бути орієнтований вертикально. Інструкція: "Придумай і намалюй неіснуючу тварину і назви його неіснуючим ім'ям". Далі можна уточнити, що небажано брати тварину з мультиків, оскільки воно вже кимось придумано. Вимерлі тварини теж не підходять. Моя сім'я.Уявляє багату інформацію про сімейну ситуацію дитини. Він допомагає виявити відношення дитини до членів своєї сім'ї: сімейні відносини, які викликають тривогу або конфлікти для того, що малює, показують, як дитина сприймає взаємовідношення з іншими членами сім'ї і своє місце в сім'ї. Для виконання тесту дитині дається стандартний лист паперу, кольорові олівці і гумка. Інструкція дитині: "Будь ласка, намалюй свою сім'ю, щоб її члени були чем–то зайняті". На всі уточнюючі питання слід відповідати без яких – або вказівок ("Можеш малювати, як хочеш"). Під час малювання слід записувати всі спонтанні вислови дитини, відзначати його міміку, жести, а також фіксувати послідовність малювання членів сім'ї. Після того, як малюнок завершений, з дитиною проводиться бесіда по наступній схемі: Хто зображений на малюнку, що робить кожен член сім'ї; Де працюють або вчаться члени сім'ї; Як в сім'ї розподіляються домашні обов'язки; Які взаємовідношення між членами сім'ї. „Будинок - дерево – чоловік”. Допомагає оцінити ступінь конфліктності дитини, негативізм, ворожість, агресивність, особливості його особи. Для виконання тесту дитині пропонується папір, простій олівець і гумка. Інструкція для дитини: "Намалюй, будь ласка, якнайкраще будинок, дерево і людину". На всі уточнюючі питання слід відповідати, що він може малювати так, як йому хочеться. Багату інформацію дає спостереження за тим, як дитина малює. Записуються всі спонтанні вислови, наголошуються які-небудь незвичні рухи. Коли дитина закінчує малювати йому задається ряд питань про його малюнок. Опит зазвичай починається з малюнка людини. Наприклад, питається, кого він намалював, вік намальованої людини, який у нього настрій, чи нагадує він кого-небудь із знайомих.
2.2 Експериментальне дослідження творчості у дітей дошкільного віку
Розвиток творчих здібностей дітей передбачає впровадження в навчальну практику гуманістичного принципу організації освіти, коли в центрі навчально-виховного процесу знаходиться особистість дитини з її потребами, інтересами і можливостями, а вихователь за допомогою педагогічних форм, методів і засобів виконує функцію «екранування», щоб не допустити згубної дії зовнішніх чинників на розвиток творчих здібностей дітей, і певною мірою стимулює останні. Тунік Е. Психодиагностика творческого мышления // Школьный психолог. — 2001. — № 45.
Залучення дітей до творчої діяльності розкриває перед ними горизонти людських можливостей і сприяє правильному визначенню свого місця на широкому полі знань, умінь та здібностей. Це відбувається з тієї причини, що в творчості дитина реалізує в усій повноті свої знання, уміння та здібності, а отже, отримавши можливість випробувати себе в різних видах діяльності, наочно переконується в наявному арсеналі знань, умінь та здібностей і цим самим адекватно оцінює свої можливості, що безумовно, сприяє правильному вибору професії. Романовська Д. Методи та прийоми стимулювання творчої активності //Психолог.-2006.-№11.-с.13-16.
Своєчасне виявлення і розвиток творчого потенціалу дитини є досить складним завданням. Для вивчення початкового рівня розвитку дітей з метою виявлення їхніх творчих здібностей здійснюють такі дії: анкетування батьків за допомогою тесту «Чи талановита ваша дитина?»; опитування з метою вивчення творчого потенціалу педагогів і батьків; діагностування дітей за допомогою тесту визначення творчих нахилів дітей; інтерв'ювання дітей і батьків; аналіз результатів творчих робіт дітей. Психологічні тести для діагностування дітей з метою виявлення індивідуальних творчих особливостей. Тест «Домальовування фігур»: дітям 3 – 6 років пропонують індивідуальні завдання по модифікованому варіанту методики Е.П. Торренса – дорісовать задану фігуру так, щоб вийшла картинка (всього 16 фігур – по одній на окремій картці; запропоновані фігури були контурами елементів наочних зображень або простими геометричними фігурами різного ступеня схожості з наочним зображенням). Для оцінки рівня розвитку продуктивної уяви дошкільників за основний показник беруть коефіцієнт оригінальності (Кори.); його параметри: флуенция (кількість відповідних завданню відповідей), флексибильность (вариативность відповідей у однієї дитини) і оригінальність (частота відповіді, що зустрічається, в групі). Окрім цього було виділено 6 основних типів виконання завдань на уяву дітьми різних дошкільних вікових груп: 0-дитина не сприймає завдання побудови образу з використанням заданого об'єкту; найчастіше малює поряд з еталоном, не використовуючи його, або зовсім відмовляється малювати. 1-«окремі об'єкти»: фігура добудовується до цілого; результатом домальовування стає один схематично зображений, не деталізований об'єкт. 2-«об'єкти з деталями»: одиничний образ наділений великою кількістю деталей. 1 і 2 типи характерні для дітей молодшої групи дитячого саду. 3-«сюжети»: детально домальовував пропоновану фігуру, дитина вбудовує її в сюжет, співвідносить його з деякою ситуацією – це комплексний образ. 4-«сюжет з додаванням об'єктів»: дитина малює декілька об'єктів об'єднаних в сюжеті; це образ – ансамбль. 2, 3, 4 типам рішення вдаються дошкільники середньої і старшої груп. 5-«включення»: задана фігура включається як один з другорядних елементів об'єкту, що зображається. Здесь – новий спосіб створення образу: дитина співвідносить сприйману дійсність не з цілісним наочним уявленням, а з однією з його деталей. Це забезпечує найбільшу оригінальність і вариативность в рішенні задачі. «Асоціативне поле»–на задане слово дитина називає всі слова, які приходять на думку. Пред'являють 6 слів. Сказані дитиною асоціації оцінюються по Кори. (оригінальність, вариативность і продуктивність відповідей) і по переважному використанню слів у функції узагальнення або у функції наочної отнесенности. «Твір казки» - дітям пропонується скласти казку на задану тему. Оцінюється продуктивність, оригінальність і вариативность (описується 5-балльная системи оцінки). Специфіка використання слова як засоби уяви полягає, в основному, в особливостях структури семантичних полів, які починають складатися у дітей старшої групи. При цьому для характеристики рівня розвитку уяви не существен сам тип такої структури (переважне використання слова в його номинативной або категоріальній функції). Набагато важливіше можливість переходу від однієї структури до іншої (зміна контекстів, в яких використовується задане слово) і широта кожного такого контексту. З дітьми проводяться повчальні заняття, направлені на формування специфічних особливостей використання слова: уміння широко використовувати контекст слова і гнучко переходити від одного контексту до іншого. Було проведено 8 однотипних занять на різному матеріалі. Описуються 3 серії експерименту: констатуюча, така, що формує і контрольна, - а також результати, показані дітьми двох груп, – експериментальною і контрольною. В ході формуючих занять були виділені основні тенденції: збільшення від заняття до заняття загальної кількості званих слів до кожного заданого слова, що говорить про розширення семантичних полів кожного слова; зростання нестандартних відповідей за рахунок зміни контекстів слів;
зменшення повторів, але повного їх зникнення не відбулося; перехід від зовнішніх ознак до функціональних, не наочних; поява метафор – істотне розширення зв'язків слова і їх перехід на новий якісний рівень (зв'язки за відвернутими ознаками). Направлений розвиток специфічних особливостей використання слова як засоби уяви сприяє активізації уяви дитини. Такими специфічними особливостями виступають, широта семантичних полів і можливості переходу від одного контексту використання слова до іншого. Існує диференційований підхід до виховання і навчання дошкільників. Психологами, педагогами проведений ряд досліджень. Об'єкт досліджень діти 4-5 років. Дьяченко О.М., Кириллова А.И. О некоторых особенностях развития воображения. Вопросы психологии. №2 1980г.
Мета дослідження - виявити вплив стимулювання уяви, як психологічного процесу, на розвиток творчої активності дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Через проблеми діагностики такі традиційні методи, як запитальники, виявляються неефективними. Дошкільники і молодші школярі зазнають труднощі, пов'язані з недостатнім умінням усвідомлювати аналізувати, висловлювати свої проблеми. Тут необхідно встановлення тривалого довірчого контакту, в ході якого стає можливим вільне, відверте обговорення конкретних переживань дитини. Таким чином, не маючи необхідних умов для тривалого контакту, доводиться використовувати графічні методи дослідження. Що у свою чергу дає добрі результати. Існують наступні методи і способи.
Дослідження вивчення оригінальності рішення задач на уяву. Підготовка дослідження. Підібрати альбомні листи на кожну дитину з намальованими на них фігурами: контурне зображення частин предметів наприклад, стовбур з однією віткою, кружок - голова з двома вухами і т. д., і прості геометричні фігури ( круг, квадрат, трикутник і т. д.). Підготувати кольорові олівці, фломастери. Проведення дослідження. Дитину 5-8 років просять домальовувати кожну фігур так, щоб вийшла яка-небудь картинка. Заздалегідь можна провести вступну бесіду про уміння фантазувати ( пригадати на що бувають схожі хмари на небі і т. д.). Обробка даних. Виявляють ступінь оригінальності, незвичності зображення. Встановлюють тип рішення задач на уяву. Нульовий тип. Характеризується тим, що дитина ще не приймає завдання на побудову образу уяви з використанням даного елементу. Він не домальовував його, а малює поряд щось своє ( вільне фантазування). Перший тип. Дитина домальовувала фігуру на картці так, що виходить зображення окремого об'єкту ( дерево ), але зображення контурне, схемне, позбавлене деталей. Другий тип. Також зображається окремий об'єкт, але з різноманітними деталями. Третій тип. Зображаючи окремий об'єкт, дитина вже включає його в який-небудь уявний сюжет ( не просто дівчинка, а дівчинка, що робить зарядку ). Четвертий тип. Дитина зображає декілька об'єктів по уявному сюжету ( дівчинка гуляє з собакою ). П'ятий тип. Задана фігура використовується якісно по новому. Якщо в 1-4 типах вона виступає як основна частина картинки, яку малював дитина ( кружок - голова і т.д. ), то тепер фігура включається як один з другорядних елементів для створення образу уяви ( трикутник вже не дах будинку, а грифель олівця, яким хлопчик малює картину). Далі обчислюється коофіціент оригінальності: сума типів рішення завдань на уяву/кількість дітей. Гильбух Ю. З. Внимание: одаренные дети. М.: „ Знание”, 1991.- с. 44.
Робота по розвитку уяви, на підключення творчого потенціалу дитини.
Журнал небилиці в особах. Захід проводиться у вигляді змагання. Група дітей ділиться на дві команди. Кожна команда - це так звана редакція журналу. У кожного члена редакції свій порядковий номер. Ведучий починає казку: „Жил-был маленький Гвинтик. Коли він з'явився на світло, то був дуже красивий, блискучий, з новеньким різьбленням і вісьма гранями. Всі говорили що його чекає велике майбутнє. Він разом з деякими гвинтиками буде брати участь у польоті на космічному кораблі. І ось нарешті настав той день коли Гвинтик опинився на борту величезного космічного космічного корабля... На найцікавішому місці ведучий зупиняється із словами: ”Продовження триває в журналі “.......” в номері .......” Дитина, у кого у руках цей номер, повинен підхопити нитку сюжету і продовжити розповідь. Ведучий уважно стежить за оповіданням, в потрібному місці перериває. Дитина повинна сказати: ”Продовження триває в журналі “.......” в номері .......” Перервати казку може ведучий словами: ”Закінчення в журналі “.......” у номері .......” В результаті дитячої творчості головний герой побував на багатьох планетах, зустрівся з інопланетянами. Проте діти один раз склавши продовження про нову планету і її жителів, повторювали потім те ж саме змінивши лише назву планети. В цілому цей вид діяльності показав, що дітям важко ще підключити вільне фантазування. Вони краще справляються з роботою по готових шаблонам. Презентація миру. Наочне сприйняття навколишнього світу, властиве дітям ( ось кішка, місяць, лавка, людина, палиця і т. д.), з розвитком дитини перетвориться в соціально-ціннісне сприйняття, коли підростаюча людина виявляє за предметами відношення, бачить ціннісні зв'язки і взаємини. Таке перетворення протікає непомітно, воно не позначається якимсь різким переходом, коли б раптом проста “лавка” перетворилася б на “місце для відпочинку старого, побачення для закоханих” і т.д. Воно здійснюється через соціалізацію особи, її духовний розвиток інтелектуального і емоційного збагачення. Зміна наочного сприйняття, проте, не завжди відбувається взагалі. Іноді ми бачимо людину, яка живе серед предметів, фактів, випадків але він випадає з суспільних відносин, культурних цінностей. Зовні - живе як все, по суті - живе поза всіма, оскільки виключений з системи ціннісних відносин. “Презентація миру” направлена перш за все на переклад наочного сприймання миру в його ціннісне сприйняття. Пред'являється який-небудь предмет групі дітей і пропонується описати роль цього предмету в житті людини, навіщо він для людства, яку роль він грає в прагненні людини на щастя, які відносини несе в самому собі, коли включений в повсякденний побут. Таким чином виявляється для дітей духовна цінність матеріального предмету,