Професійна деформація
Педантизм, на думку деяких авторів [23, 24, 34], розвивається з такої якості особистості, як пунктуальність. Останнє характеризується прагненням до позитивності і грунтовності в своїх діях, сумлінністю у виконанні своїх обов'язків, які поєднуються з тенденцією продумувати все до останньої дрібниці [23]. Пунктуальність є професіонально важливою якістю особистості працівника пенітенціарної системи [16, 25], оскільки забезпечує методичне, акуратне і розсудливе виконання службових обов'язків. Проте, дуже частий і інтенсивний неспокій з приводу зробленого утрудняє вияв ініціативи і ухвалення розв'язань і перешкоджає успішному здійсненню професійних функцій. Однією з форм захисту пунктуальних людей від постійних сумнівів може стати спеціально вироблений педантизм, в основі якого лежить ідея про те, що якщо все наперед ретельно продумати, передбачити і потім діяти, не відступаючи від наміченого плану, то нічого небезпечного не станеться [24].
На поведінковому рівні педантизм, як і підозрілість, призводить до здійснення працівником шаблонних, стереотипних дій, не завжди адекватних професійної ситуації і утрудняючих успішне виконання оперативних службових функцій.
Чинники особистісної властивості можна також позначити як особові передумови розвитку професійної деформації. Якщо ці передумови під впливом службової діяльності і професійної ролі стають сильно виразними, то ми розглядаємо їх як вияви професійної деформації.
Висновки до параграфу: до виявів професійної деформації відносяться фіксовані і неадекватні службовій ситуації професійні стереотипи і установки, правовий нігілізм, перенесення своєї службової ролі в позаслужбові взаємини, такі особистісні особливості, як надмірна підозрілість і педантичність, а також поведінка, до розвитку якої призводить дію неадаптивних захисних механізмів особистості працівника пенітенціарної системи.
Кожний з названих виявів має дві складові – психічну і соціально-психологічну. Іншими словами, професійна деформація розпюджується на різні рівні особистості. Це виражається в специфічних змінах психічних процесів, станів, властивостей і поведінки.
Таким чином, аналіз сучасного стану проблеми професійної деформації дозволяє зробити ряд обгрунтованих висновків:
1. Виконання професійної діяльності працівником пенітенціарної системи викликає у нього певні особові зміни, у тому числі розвиток професійної деформації.
2. Сутність професійної деформації полягає в тому, що це явище представляє собою результат специфічних особових змін, що відбуваються у фахівця в ході виконання професійної діяльності під впливом різних чинників. До останніх в науковій літературі відносять чинники, обумовлені специфікою професійної діяльності, особовими особливостями працівника пенітенціарної системи і соціально-психологічним кліматом в службовому колективі і за його межами.
3. Чинниками, сприяючими виникненню професійної деформації працівника пенітенціарної системи і пов'язаними із специфікою служби, є детальна правова регламентація діяльності і її екстремальний характер, владні повноваження працівників пенітенціарної системи, умови організації і об'єкт службової діяльності, психічні і фізичні перевантаження, підвищена відповідальність і корпоративність.
В самостійну групу виділяються чинники, представлені деякими особовими особливостями представника підрозділів пенітенціарної системи. До них відносяться нереалістично високі особові очікування фахівця, його недостатня професійна підготовка, професійні установки, деякі професійно важливі якості особистості і випереджаюче формування трудових навиків по відношенню до цих якостей. Крім того, до цієї групи відносять професійний вік, деякі особові зміни, що відбуваються в процесі соціально-психологічної дезадаптації особистості працівника пенітенціарної системи і в процесі його професійного пристосовування.
Чинники, сприяючі розвитку даного явища, можуть бути пов'язані з соціально-психологічними особливостями як професійного, так і позаслужбового середовища. До даної групи чинників відносять неадекватний стиль керівництва, напружені відносини в колективі працівників пенітенціарної системи, низьку соціальну оцінку професійної діяльності і несприятливий вплив найближчого соціального оточення поза службою (сім'ї, друзів).
4. В результаті узагальнення наукових даних виявилося можливим
виділити деякі сукупності особових характеристик, названі виявами, або ознаками, професійної деформації працівника пенітенціарної системи. Аналіз і теоретичне вивчення цих виявів показали, що вони виявляють себе щонайменше на двох рівнях – психічному і соціально-психологічному (поведінковому) – і включають жорсткі і неадекватні професійні стереотипи і установки, правовий нігілізм, неадаптивні захисні механізми особистості, надмірно виразимі підозрілість працівника пенітенціарної системи по відношенню до оточуючих людей і педантичність, а також перенесення своєї службової ролі в позаслужбові взаємини.
5. Спираючись на попередні роботи в області психології, педагогіки і інших наук, можна зробити висновок, що характеристики професійної деформації, пов'язані з особовими особливостями працівника пенітенціарної системи, виступають самостійним аспектом психологічного дослідження і можуть вивчатися психологічними методами і методиками.
Особливо актуальним представляється виявлення і вивчення таких особистісних особливостей, які ще не сталі виявами професійної деформації, але при певних умовах службової діяльності можуть призвести до їхнього розвитку. Іншими словами, ці особливості створюють особову схильність, схильність працівників пенітенціарної системи до розвитку виявів професійної деформації і можуть бути названі особовими передумовами даного феномена.
У зв'язку з цим, емпірична частина даної роботи направлена на виявлення і вивчення особливостей проявів професійної деформації працівників пенітенціарної системи за допомогою методів різної спрямованості.
2.Характеристика вибірки та методів дослідження
В теоретичній частині даної роботи центральне місце займає феномен професійної деформації співробітників пенітенціарної системи. Цей феномен виділяється на тлі проблеми особового і професійного розвитку фахівця в період зрілості.
Феномен професійної деформації розглядається нами як єдине ціле: складалася цілісна картина характеристик цього феномена, вивчених в науковій літературі. Особлива увага зверталася на докладний опис характеристик професійної деформації, що відносяться до двох її аспектів – виявам і чинникам.
Особові передумови до розвитку професійної деформації не є виявами даного феномена, але при певних умовах службової діяльності створюють схильність до розвитку цих виявів. Дані характеристики професійної деформації виступають самостійним її аспектом. Проте, не дивлячись на існування досліджень обговорюваного явища, зараз відсутній інструментарій, достатній для більш точної і своєчасної діагностики особових характеристик, що спричиняють за собою його розвиток. Тому виникає потреба в знаходженні наукових методів і методик, які дозволяли б визначати особову схильність співробітників пенітенціарної системи до виникнення виявів професійної деформації.
У зв'язку з цим нами було організоване і проведене емпіричне дослідження, направлене:
а) на перевірку гіпотез, що стосуються виявлення ролі специфіки службової діяльності і стажу роботи в системі виправних закладів в розвитку професійної деформації працівників пенітенціарної системи;
б) на визначення можливостей окремих психологічних методів у виявленні особових передумов розвитку професійної деформації працівників.
2.1 Характеристика досліджуваних осіб
Дослідження проводилося в Олексіївської виправно-трудової колонії №25 та Виправно-трудової колонії №42 м. Харкова.
У дослідженні взяли участь працівники:
Начальницького складу колонії (НС);
Офіцерській склад чергових варт колонії (ОСЧВ);
Рядовий та сержантський склад чергових варт(РтаССЧВ).
Кількісний розподіл досліджуваних за підрозділами та стажем роботи наведений у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1. Кількісний розподіл досліджуваних
| Групи досліджуваних | Розподіл досліджуваних | |
| Кількість чоловік | % | |
| За підрозділами | ||
| РтаССЧВ | 47 | 49,47 |
| ОСЧВ | 27 | 28,42 |
| НС | 21 | 22,11 |
| За стажем роботи в колонії | ||
| До 5 років | 7 | 7,40 |
| 5 – 10 років | 67 | 70,51 |
| 10 – 15 років | 12 | 12,63 |
| Більш 15 | 9 | 9,46 |
Загальна кількість працівників колонії, які прийняли участь у дослідженні склала 95 чоловік. Це були чоловіки віком від 22 до 48 років.
2.2 Характеристика методів дослідження
Дослідження проводилося за допомогою таких методів:
Методика Ямпольського.
Методика особистісного диференціалу.
Методика портретних виборів Сонді.
Методика Ямпольського.
Методологічною основою тесту є синтез двох різних підходів до дослідження особистості, втілених у методиках ММРІ (діагностика типу особистості) і 16-Р (підхід до досліджень особистості на базі рис). Таким чином, автором ПДТ була здійснена побудова нової системи понять, інтегральної щодо нових підходів.
Тест побудований на базі структурно-ієрархічної моделі особистості і призначений для практичних психологів, що працюють в області підбору і розміщення кадрів.
Методика складається з 187 стверджень.
Відповідно до методики Ямпольского, особистість містить у собі наступні шкали.
– Фактор «невротизм» (шкала 1) призначений для виміру рівня невротизації. Змістовно фактор близький до поняття астенічної особистості в прикордонній психіатрії, а також факторам «нейротизм» і «мобілізація енергії-регресії» у моделях особистості Г. Айзенка і Р.Б. Кеттелла. Дослідження показують, що високі показники по шкалі говорять про високу тривожність, збудженість у сполученні зі швидкою втомленістю:
– у міжособистісних відносинах (афективні спалахи швидко змінюються каяттям, слізливістю);
– у сфері самосвідомості (тривожність, боязкість, ранимість, вразливість)
– у сфері фізичних відчуттів (візити до лікарів без об'єктивних причин, іпохондричні відчуття).
Низькі показники: спокій, невимушеність, емоційна зрілість, об'єктивність в оцінці себе й інших людей, сталість у планах і прихильностях. Загальна картина характеризується відчуттям сили, бадьорості, здоров'я, волею від тривог і невротичної скутості, від переоцінки самого себе і своїх особистих проблем і від надмірного занепокоєння з приводу можливого неприйняття інших людей.
– Фактор «психотизм» (шкала 2) призначений для виміру ступеня психічної адекватності особистості. Фактор змістовно близький до фактора «психотизм-нормальність» у моделі особистості Г. Айзенка і до фактора «реалізм-психотична тенденція» у моделі Р.Б. Кеттелла.
Високі показники: аутізм, відособленість, чудакуватість, ексцентричність. У сполученні високим невротизмом «мимозоподібність», хвороблива ранимість, втеча у світ вимислів і фантазій. У сполученні низьким невротизмом – заповзятливість, енергійність, цілеспрямованість, крайній суб'єктивізм, агресивність, безцеремонність.
Низькі: стандартність, стереотипність у мисленні і поводженні, повне злиття із середовищем, безумовне пристосування до навколишнього оточення. Ступінь соціалізації поводження прямо залежить від значимої групи. У соціальному середовищі швидко засвоюються психопатичні форми поводженні. У сприятливих умовах – акуратність, миролюбство, товариськість. Низький рівень активності й ініціативи.
– Фактор «депресія» (шкала 3) призначений для виміру глибини суб'єктивних переживань, що виникають при зниженні загального фону настрою. Змістовно фактор відбиває самооцінку домінуючого фону настрою, ідеї самозвинувачення, низьку фрустраційність, толерантність, суб'єктивні труднощі в організації діяльності.
Високі показники: похмурість, заглибленість у власні переживання, за якими схована чуйність і постійна готовність до самопожертви. Швидка стомлюваність при інтелектуальних навантаженнях. Нерідко – повільність, неоперативність, скарги на загальне почуття «важкості», «ліні». Максимальна форма протесту – «суїцид».
Низькі показники: природна життєрадісність, енергійність і заповзятливість. Багатство і гнучкість психіки, невимушеність у міжособистісних відносинах. Недолік контролю над власними імпульсами веде до непослідовності, безтурботності, що призводить до втрати довіри й з боку навколишніх.
– Фактор «совісність» (шкала 4) вимірює ступінь поваги до соціальних норм і етичних вимог. Фактор позитивно корелює з успішністю навчання і рівнів досягнень у соціальній сфері. Високі показники характерні для осіб професія яких вимагає акуратності, обов'язковості, і сумлінності: адміністраторів, юристів. Низькі оцінки характерні для асоціальних психопатів, правопорушників.
Високі показники: почуття відповідальності, сумлінності, стійкість моральних принципів. Висока сумлінність сполучається з високим самоконтролем до ствердження загальнолюдських цінностей.
Низькі показники: мінливість, відхилення від виконання своїх зобов'язань, схильність ігнорування загальноприйнятих правил, зневага брехня заради одержання суб'єктивної вигоди.
– Фактор «розторможеність» (шкала 5) розроблений для виміру ступеня стриманості соціалізованості поводження особистості.
Високі показники: розкутість, живий відгук на будь-які події, що відбуваються. Відсутність соціальної конформності, поганий самоконтроль, імпульсивність, що пов'язана з недостатньою соціалізацією потягів, прагнення до гострих афективних переживань.
Низькі показники: підвищена ідентифікація із соціальними вимогами, конформність, поступливість, стриманість, обережність поводження. Можливе звуження кола інтересів і ослаблення потягів. Нелюбов до змін, упереджене відношення до нового, перевага обов'язковості, ніж обдарованості. Вузькість кола або відсутність власних захоплень, несхвальне відношення до чужих захоплень.
– Фактор «загальна активність» (шкала 6) вимірює загальний рівень активності й енергійності особистості. Шкали аналогічного змісту маються в більшості тестів для дослідження темпераменту.
Високі показники: стенічність, заповзятливість, активне досягнення цілей. Прагнення (і здатність) бути у колективі, узяти на себе роль лідера, згуртувати, правильно розподілити обов’язки, власність.
Низькі показники: пасивність, безініціативність, підвищена стомлюваність, повільність у рухах. Прагнення не брати на себе зайвої відповідальності, ухилятися від виконання додаткових обов'язків.
– Фактор «боязкість» (шкала 7) призначений для виміру незручності, скутості в інтерперсональних, чутливість до погроз. По змісту близький до фактора «Н» у моделі особистості Р.Б. Кеттелла.
Високі показники: сором'язливість, нерішучість при боротьбі мотивів за необхідністю прийняття рішень. Прагнення знаходитися в тіні і ні в що не втручатися. Успішність у виконанні справ, що вимагають старанності, ретельності.
Низькі показники: сміливість, рішучість, схильність до ризику, швидкість рішень і їхнє виконання навіть при зіткненні з незначними обставинами, нестерпність відтягнень, подвійності, чекання. Воля, незалежність у колективі, прагнення бути на очах, в усе втручатися.
– Фактор «комунікативності» (шкала 8) спрямований на вимір широти й інтенсивності спілкування, на змістовному рівні має багато загального з факторами «А» і «Q4».
Високі показники: багатство і яскравість емоційних проявів, природність і невимушеність поводження, готовність до співробітництва, доброта і м'якосердечність, прагнення працювати і відпочивати в колективі.
Низькі показники: млявість афектів, холодність, формальність міжособистісних відносин. Прагнення уникати близькості, підтримувати лише зовнішні форми товариських відносин, «спілкуватися» лише з книгами і речами.
– Фактор «естетичної вразливості» (шкала 9) вимірює чутливість до естетичних і художніх цінностей. Шкала складається переважно з питань факторів «І» і «М» опросника 16-Р і питань шкали Мf із ММРІ.
Високі показники: багатство уяви, схильність до захоплень. Судження про життя носять безпосередньо-чуттєвий, інтуїтивний характер. У спілкуванні не вистачає почуття відповідальності, реалізму, мисленню бракує порядку і зв'язаності. Протипоказані роботи потребуючі пильності і точності.
Низькі показники: зрілість, урівноваженість, розсудливість, твереза оцінка обставин і людей, переважність розумового та абстрактного типу мислення, пам'яті і сприйняття. У несподіваних ситуаціях може не вистачати уяви і спритності, оскільки безпосереднє сприйняття виражене слабко.
– Фактор «жіночності» (шкала 10) вимірює ступінь ідентифікації з жіночою роллю, що вказується культурою і суспільством.
Високі показники: чутливість, м'якість, схильність до хвилювань, поступливість, скромність у поводженні (але не в самооцінці), підвищений інтерес до людей і нюансів міжособистісних відносин. Доступне розуміння рушійних сил людського поводження, уміння без натиску залучити на свій бік.
Низькі показники: сміливість, заповзятливість, схильність до самоствердження, ризику, до швидких і рішучих дій без достатнього їхнього обмірковування та обґрунтування. Інтереси вузькі і практичні, у поводженні бракує оригінальності, віра в силу і презирство до рефлексії і самоаналізу.
– Фактор верхнього рівня «психічна неврівноваженість» (шкала 11) призначений для інтегральної оцінки психічної стійкості. Оцінка по цій шкалі є узагальненням оцінок по трьох шкалах нижнього рівня: невротізма, психотізма, депресії.
Високі показники: стан дезадаптації, тривожність, втрата контролю над потягами, дезорганізація поводження. Хронічна втома, почуття власної неповноцінності, непристосованості. Напруженість, конфліктність. Недолік конформності та дисципліни.
Низькі показники: відсутність внутрішньої напруженості, задоволеністю собою і своїми успіхами, готовність відповідати соціальним нормам і вимогам.
– Фактор верхнього рівня «асоціальність» (шкала 12) сформований з питань двох шкал нижнього рівня – совісність і розторможеність і призначений для оцінки соціальної пристосованості.
Високі показники: моральна неповноцінність. Відсутність вищих соціальних почуттів: відповідальності, любові, сорому. Байдужість до похвали і покарань. Посилення вітальних насолод – тяга до насолоди сильніше всяких затримок і обмежень. Бажання нестійкі, якщо переважає низька совісність, по опису поводження – це моральне кредо, якщо ж розторможеність, то безвідповідальність активно реалізується в спілкуванні.
Низькі показники: підвищена ідентифікація із соціальними нормами, конформність, поступливість, скромність, залежність. Можлива вузькість кола інтересів. У діяльності не вистачає напористості, особливо в досягненні сугубо особистої мети. Постійна готовність вислухати і прийняти поради від старших чи більш досвідчених людей.
– Фактор верхнього рівня «екстраверсія» (шкала 13) вимірює ступінь соціальної контактності особистості. Оцінка по шкалі формується шляхом узагальнення 3-х шкал нижнього рівня: загальна активність, боязкість, комунікативністьть. Аналогічні по змісту фактори маються також у моделях особистості Г. Айзенка і Р.Б. Кеттелла.
Високі показники: труднощі в контактах, замкнутість, прагнення до діяльності не пов'язаної із широким спілкуванням. Швидка дезорганізація в ситуаціях змушеного спілкування, інтриги не властиві. Повага до прав інших, чужій точці зору. Добре виконана робота розглядається як нагорода.
Низькі показники: екстравертованість, активність, честолюбство, прагнення до суспільного визнання, до лідерства, велика соціальна спритність, жива мова, вміла оцінка взаємин у колективі, здатність використовувати інших людей для досягнення своїх власних цілей.
– Фактор верхнього рівня «сензитивність» (шкала 14) призначений для виміру тонкості емоційних переживань і узагальнює інформацію від шкал нижнього рівня – естетичної вразливості і жіночності.
Високі показники: тонкість духовної організації, чутливість, ранимість, артистичність, м'якість, заглибленість у поезію, музику, фантазії. Незважаючи на ввічливість і чемність у поводженні, виражена тенденція вносити дезорганізацію і розбіжність у налагоджену групову діяльність, відволікати від основної діяльності членів групи, заважати групі йти реалістичним шляхом.
Низькі показники: емоційна зрілість, не схильність до фантазій, тверезе і реалістичне мислення, вузькість і однотипність інтересів, зневага до суб'єктивних і духовних цінностей, тенденція керуватися лише реально відчутними цілями, нічого не робити без особистої вигоди. У спілкуванні не вистачає тактовності, однак це навколишніх не кривдить, оскільки в цьому бачать не озлобленість, а прямоту і відвертість.
Методика особистісного диференціалу
Методика особистісного диференціала (ОД) сформувалася в нашій культурі у вигляді представлення про структуру особистості. Метою її розробки було створення компактного і валідного інструмента вивчення визначених властивостей особистості, її самосвідомості, міжособистісних відносин, що міг би бути застосований у клініко-психологічній і психодіагностичній роботі, а також у соціально-психологічній практиці.
ОД сформований шляхом репрезентативної вибірки слів сучасної російської мови, що описують риси особистості, з наступним вивченням внутрішньої факторної структури своєрідної «моделі особистості», що існує в культурі і розвивається в кожної людини в результаті засвоєння соціального і мовного досвіду.
З тлумачного словника російської мови Ожогова були відібрані 120 слів, що позначають риси особистості. З цього вихідного набору відібрані риси, найбільшою мірою полюси, що характеризують, 3-х класичних факторів семантичного диференціала:
1. Оцінки.
2. Сили.
3. Активності.
Випадковим образом вихідний набір рис був розбитий на 6 списків по 20 рис. Застосовувалося три рівнобіжних методи класифікації рис усередині кожного з цих списків.
1. Оцінка випробуваними (по 100-бальній шкалі) імовірності того, що людина, що володіє властивостями особистості А, володіє і властивостями особистості В. За результатом усереднення імовірностей індивідуальних оцінок отримані узагальнені показники представлень про спряженість рис особистості, що складають так звану імпліцитну структуру особистості, властиву для усієї вибірки в цілому.
2. Кореляції між самооцінками по рисах особистості. Випробувані заповнювали 6 бланків самооцінок, кожний з який був складений з 20 рис особистості і вимагав оцінити їхню наявність у випробуваного по 5-бальній шкалі.
3. 120 рис особистості оцінювалися по 3 шкалам (7-бальним), що представляють фактори семантичного диференціала, оцінки усереднювались.
У ОД відібрана 21 особистісна риса. У декількох випадках вихідний список не містив одного з членів необхідної антонімічної пари і був доповнений. Шкали ОД заповнювалися випробуваними з інструкцією оцінити самих себе по відібраних рисах особистості.
При застосуванні ОД для дослідження самооцінок значення факторів свідчать про рівень самоповаги. Високі значення цього фактора говорять про те, що досліджуваний сприймає себе як особистість, схильний усвідомлювати себе як носія позитивних, соціально бажаних характеристик, у визначеному змісті вдоволений собою.
Низькі значення фактора (О) вказують на критичне відношення людини до самої себе, його незадоволеність власним поводженням, рівнем досягнень, особливостями особистості, на недостатній рівень прийняття самого себе. Особливо низькі значення цього фактора в самооцінках свідчать про можливі невротичні чи інші проблеми, зв'язаних з відчуттям малої цінності своєї особистості.
При використанні ОД для виміру взаємних оцінок фактор (О) інтерпретується як свідчення рівня привабливості, симпатії, яким володіє одна людина в сприйнятті іншої. При цьому позитивні (+) значення цього фактора відповідають перевазі, що робиться об'єкту оцінки, негативні (–) – його відкиданню.
Фактор сили (С) у самооцінках свідчить про розвиток вольових сторін особистості, як вони усвідомлюються самим досліджуваним. Його високі значення говорять про впевненість у собі, незалежності, схильності розраховувати на свої власні сили у важких ситуаціях. Низькі значення свідчать про недостатній самоконтроль, нездатність триматися прийнятої лінії поводження, залежності від зовнішніх обставин і оцінок. Особливо низькі оцінки свідчать і вказують на астенізацію і тривожність. В взаємних оцінках фактор (С) виявляє відносини домінування-підпорядкування, як вони сприймаються суб'єктом оцінки.
Фактор Активності (А) у самооцінках інтерпретується як свідчення екстравертованості особистості. Позитивні (+) значення вказують на високу активність, товариськість, імпульсивність, негативні (–) – на інтровертованість, визначену пасивність, спокійні емоційні реакції. В взаємних оцінках відбивається сприйняття людьми особистісних особливостей один одного.
Фактор Успішність в роботі був введений для оцінки ефективності роботи працівників та для визначення взаємозв’язку з іншими факторами. Позитивні (+) значення вказують на високу ефективність працівників в роботі, негативні (–) – на низький рівень ефективності в роботі.
При інтерпретації даних, отриманих за допомогою ОД, завжди варто пам'ятати про те, що в них відбиваються суб'єктивні, емоційно-важливі уявлення людини про самого себе та інших людей, його відносини, що можуть лише частково відповідати реальному положенню справ, але часто самі по собі мають першорядне значення.
ОД може бути використаний у тих випадках, коли необхідно одержати інформацію про суб'єктивні аспекти відносин досліджуваного до себе і до інших людей. У цьому відношенні ОД зіставимо з двома категоріями психодіагностичних методів – з особистісними опитувальникам і соціометричними шкалами. Від особистісних опитувальників він відрізняється стислістю і прямотою, спрямованістю на дані самосвідомості. Деякі традиційні, одержувані за допомогою опитувальників характеристики особистості, можуть бути отримані і за допомогою ОД. Рівень самоповаги, домінантності-тривожності і екстраверсії-інтроверсії є досить важливим показником у таких клінічних задачах, як діагностика неврозів, пригранічних станів, диференціальна діагностика, дослідження динаміки стану в процесі реабілітації, контроль ефективності психотерапії і т.д. Стислість методу дозволяє використовувати його не тільки самостійно, але й у комплексі з іншими діагностичними процедурам.
Від соціометричних методів ОД відрізняється багатомірністю характеристик відносин і більшою їхньою узагальненістю. Як метод одержання взаємних оцінок ОД можна рекомендувати до застосування в двох областях: у груповій і сімейній психотерапії.
Методика портретних виборів Сонді
Методика Сонді належить до групи проективних методів, які дозволяють отримати обєктивну картину стану базисних, стрижньових, індивідуально-психологічних властивостей людини.
Теоритичні засади методу Сонді
Теоретичною базою методу є психодинамічна теорія З. Фрейда. Сонді вважає, що життя людини управляється, по-перше, латентною енергією ваблення, і, по-друге, енергією над-Я. Джерелом ваблення є гени. Генетично мінімальною одиницею ваблення є імпульсивна тенденція, яка не може бути успадкована одна, без відповідного батьківського партнера. Якщо на передній план виходить лише одна тенденція, то друга залишається латентною чекає свого прояву.
Таким чином, за Сонді, імпульсивні тенденції закладені завжди подвійно, як пари. Дві спадково зчеплені тенденції разом утворюють потребу або фактор.
Тест Сонді був задуманий як методика дослідження індивідуально-варіабельних механізмів ваблень і механізмів Я. Його основний принцип – інтерпретація простих імпульсивних виборів: з 6 серій по вісім фотографій обстежуваний вибирає ті, які здаються йому симпатичними і несимпатичними.
Фотографії представляють індивідів, які страждають на виражену тяжку патологію ваблень і клінічні діагнози яких точно відомі. Фотографії представляють хворих за вісьмома потребами (факторами). Хворі за кожним фактором зображені на шести фотографіях. Таким чином, загальне число фотографій розділено порівну між факторами, носіями яких є зображені на фотографіях хворі. Результат по певному фактору визначається спільним вибором симпатичних і антисимпатичних портретів.
Методика використання тесту Сонді
Тестовий апарат складається з 48 портретів по вісім у шести серіях. Кожен з восьми портретів, що складає серію, зображує індивіда, який за одним імпульсивним фактором явно хворий. В серії представлені усі вісім імпульсивних факторів, причому кожному фактору відповідає один портрет. Отже, в цілому тесті імпульсивні фактори представлені на шести фотографіях кожний.
Основне психодіагностичне обстеження ваблень за Сонді складається з двох частин. Перша частина полягає у виборі дванадцяти симпатичних і дванадцяти не симпатичних портретів, вона діагностує ті імпульсивні ваблення, які завдяки своїй епізодичній актуальності висуваються на передній план особистості.
Друга частина обстеження полягає у виборі тих 24 портретів, які залишились невибраними у першому відборі. За результатами другої частини складається висновок про імпульсивні ваблення тієї частини особистості, яка актуально і неусвідомлювано лишилась на задньому плані.
Літери на схемі профілю означають у закодованому вигляді ті потреби (фактори), яким відповідає кожен з восьми портретів певної серії, а саме:
H – сексуальна недиференційованість;
S – садизм;
E – епілептоїдні тенденції;
Hy – істеричні прояви;
K – кататонні тенденції;
P – параноїдні тенденції;
D – депресивно-меланхолічні риси;
M – маніакальні прояви.
За теорією Сонді, позитивні вибори свідчатьпро те, що обстежуваний задоволений данною тенденцією у собі і реалізації потреби заважають лише зовнішні обставини, людина лише чекає зручного моменту для задоволення цієї потреби.
Негативні вибори говорять про те, що людина не задоволена відповідною тенденцією, заперечує її прояви в собі, а реалізації даної потреби перешкоджають внутріособистісні заборони.
Фактор h – сексуальна недиференційованість (ерос фактор). Позитивні вибори свідчать про тенденцію до персональної любові і ніжності; негативні – про тенденцію до любові до людства, гуманізму.
Фактор s – садизм (фактор мужності або танатос фактор). Позитивні вибори свідчать про такі риси, як мужність, активність, агресивність, садизм; негативні – про протилежні риси – цивилізованість, пасивність, покірливість, готовність до самопожертви.
Фактор e – епілептоїдні тенденції (етос фактор). Позитивні вибори повязані з такими рисами, як доброта, справедливість, терпимість, готовність допомогти іншому; негативні – із такими, як збудливість, ревнощі, нетерпимість, ненависть.
Фактор hy – істеричні прояви (фактор моралі). Позитивні вибори свідчать про такі якості, як демонстративність, прагнення справити враження на навколишніх, артистизм; негативні вибори – про скромність, моральну цензуру, схильність до фантазування.
Фактор k – кататонні прояви (матеріальний фактор Я). Позитивні вибори означають присутність таких особистісних якостей, як егоцентризм, педантизм, нарцисизм, образливість; негативні вибори – про самовідречення, витіснення, індивідуально-деструктивні тенденції.
Фактор р – параноїдні тенденції (духовний фактор Я). Позитивні вибори свідчать про прагнення до лідерства, суперництва, завищену самооцінку; негативні про занижену самооцінку, заздрість, обережність, підозрілість.
Фактор d – депресивно-меланхолічні риси (фактор вірність – невірність). Позитивні вибори означають комунікабельність, активність, невірність; негативні – про песимізм, вірність, самовідречення, інтроверсію.
Фактор m – маніакальні прояви (фактор ваблення до контактів). Позитивні вибори підтверджують наявність прагнення до насолоди, веселощів, знаходження у групі; негативні вибори свідчать про тенденції до самотності, самостійність, незалежність.
Загальна математична обробка результатів дослідження проводилася з використанням методів математичної статистики. Підраховувалася середня арифметична варіаційного ряду і вірогідність відмінностей між середніми величинами за допомогою критерію Ст’юдента. Критерій Ст’юдента є параметричним і дозволяє прямо оцінити розходження в середніх, отриманих у двох вибірках, причому мінімальна вибірка повинна складатися з 5 чоловік. Різниця між показниками приймалася за статистичне достовірну при р< 0,05.
3. Дослідження особливостей проявів професійної деформації у працівників пенітенціарної системи різних підрозділів та з різним стажем роботи
3.1 Особливості проявів професійної деформації у працівників в залежності від умов професійної діяльності
Для аналізу впливу на процес формування та розвитку професійної деформації працівників пенітенціарної системи в різних умовах професійної діяльності було проведено дослідження, для участі в якому в було запрошено працівників, службова діяльність яких суттєво відрізняється. Це працівники Олексіївської виправно-трудової колонії №25 та Виправано-трудової колонії №42 м. Харкова, а саме-начальницький склад колонії, офіцерський склад чергових варт та рядовий і сержантський склад чергових варт.
Після обробки даних, отриманих за методикою Ямпольського, ми одержали такі результати (Табл. 3.1.).
Аналізуючи отримані результати ми бачимо, що серед рядового і сержантського складу чергових варт найбільший показник має фактор «розторможеності», який визначає ступінь стриманості соціалізованості поводження. Високі показники за цією шкалою свідчать про наявність у цих працівників розкутості, відсутності соціальної конформності, поганий самоконтроль, імпульсивність, прагнення до гострих афективних переживань.
Таблиця 3.1. Середні показники за методикою Ямпольського у працівників різних підрозділів
| Назва шкали | Підрозділ пенітенціарної системи | ||
| РтаССЧВ | ОСЧВ | НС | |
| 1. Шкала брехні | 29,48 | 17,77 | 22.00 |
| 2. Невротизм | 2,59±1,9 | 3,96 ±2,29 | 3,62 ±2,78 |
| 3. Психотизм | 5,23±2,02 | 8,04±2,61 | 6,33±1,59 |
| 4. Депресія | 5,00±1,79 | 5,52±2,29 | 5,62±2.01 |
| 5. Совіснісь | 5,00±2,34 | 3,66±1,84 | 4,76± 2,44 |
| 6. Розторможеність | 7,57±1,78 | 7,77 ±1,15 | 8,24± 1,44 |
| 7. Активність | 6,43±2,73 | 6,70±2,69 | 6,47 ±2,78 |
| 8. Боязливість | 3,51±2,46 | 3,33± 2,72 | 3,24±2,68 |
| 9. Комунікативність | 7,53±2,67 | 7,96±2,60 | 7,95±2,14 |
| 10. Естетична вразливість | 4,81±2,96 | 4,96± 3,45 | 6,71± 3,05 |
| 11. Жіночність | 5,15±2,32 | 4,26± 2,49 | 5,43 ±2,53 |
| 12. Психічна неврівноваженість | 3,26± 1,55 | 4,00 ±2,08 | 3,86 ±1,75 |
| 13. Асоціальність | 5,46±1,82 | 6,55±1,62 | 6,28±1,42 |
| 14. Екстраверсія | 7,47±2,29 | 7,70± 2,33 | 8,48±3,08 |
| 15. Сенситивність | 4,17±2,12 | 3,96± 2,59 | 12,95± 8,69 |
Другу позицію займає шкала «комунікативності», яка спрямована на вимір широти й інтенсивності спілкування. Високі показники за цією шкалою говорять про яскравість емоційних проявів, природність і невимушеність поводження, готовність до співробітництва.
Високі показники за цими шкалами серед рядового та сержантського складу чергових варт пояснюються тим, що саме їхня специфіка умов служби полягає в тому, що ці працівники знаходяться в постійному оточенні людей. Тому це і призводить до того, що вони є більш комунікативними, відкритими для контактів, екстравертованими особистостями.
Найменша кількість балів серед працівників рядового та сержантського складу чергових варт була набрана за шкалою «невротизма», яка призначена для виміру рівня невротизації. Низькі показники за цією шкалою у представників рядового та сержантського складу чергових варт говорять про спокій, емоційну зрілість, об’єктивність в оцінці себе й інших людей, сталість у планах і прихильностях, загальна картина самовідчуття характеризується відчуттям сили, бадьорості, здоров’я.
Серед офіцерського складу чергових найбільш вираженим для даної групи є фактор «психотизму». Він призначається для виміру ступеня психічної адекватності особистості. Високий показник за даною шкалою говорить про наявність у працівників реакцій аутізму, відособленості, ексцентричності. А так як у офіцерського складу чергових низькі показники за шкалою невротизму, то це говорить про енергійність, крайній суб’єктивізм, агресивність, безцеремонність.
Низькі показники для офіцерського складу чергових має шкала «боязливості», яка призначена для виміру незручності, скутості в інтерособистісних відносинах. Показники за цією шкалою говорять про сміливість, рішучість, схильність до ризику, швидкість рішень та їхнє виконання, навіть, при зіткненні з незначними обставинами. Такі особливості поведінки працівників офіцерського складу чергових можуть бути одними з проявів професійної деформації, а це явище знову ж таки визначається специфікою умов трудової діяльності. Низькі показники у представників даного підрозділу має шкала «совісності» та «сензитивності». Це говорить про зрілість, врівноваженість, розсудливість, абстрактний тип мислення. Таки показники особистісних факторів можна пояснити тим, що одним з наслідків трудової діяльності є професійна деформація, яка є сама по собі пристосовуючим, адаптаційним механізмом. І якщо працівники офіцерського складу чергових будуть мати невідповідні показники по шкалам, то це призведе до деструкції особистісних механізмів цих працівників.
Серед працівників начальницького складу колонії найбільш вираженими за кількістю балів є шкали екстраверсії та розторможеності. Високі показники за цією шкалою говорять про труднощі в контактах, замкнутість, прагнення до діяльності не пов’язаної з широким спілкуванням, швидку дезорганізацію в ситуаціях вимушеного спілкування. У той же час працівники цього підрозділу мають поганий самоконтроль, є імпульсивними, що пов’язано з недостатньою соціалізацією.
Низькі показники мають працівники начальницького складу колонії за шкалою невротизму та психічної неврівноваженості. Ці показники говорять про відсутність внутрішньої напруженості, задоволеністю собою і своїми успіхами, готовність відповідати соціальним нормам та вимогам. Низькі показники за цією шкалою у працівників цього підрозділу говорять про сміливість, рішучість, схильність до ризику, незалежності у колективі. Такі поведінкові реакції для них не є характерними.
За результатами таблиці 3.1., використовуючи коефіцієт виявлення статистично-значимих розбіжностей Стьюдента, були отримані такі показники.
За шкалою невротизму між рядовим та сержантським складом чергових варт та офіцерським складом розбіжності сягають р≤0,05.
За шкалою психотизму між працівниками колонії були отримані розбіжності з достовірністю р≤0,05.
За шкалою совісності між рядовим та сержантським складом чергових варт та офіцерським складом розбіжності сягають р≤0,05.
За шкалою естетичної вразливості між рядовим та сержантським складом чергових варт та начальницьким складом розбіжності сягають р≤0,05.
За шкалою асоціальності між працівниками колонії достовірність розбіжностей сягає р≤0,05.
За шкалою сенситивності між працівниками колонії розбіжності досягли рівня р≤0,05.
За всіма іншими шкалами розбіжності не досягли рівня статистичної значимості.
Аналізуючи дані методики «Особистісного диференціалу» були отримані наступні результати, які представлені в таблиці 3.2.
Таблиця 3.2 Вираженість факторів особистісної спрямованості у працівників різних підрозділів