Історія розвитку юридичної психології та структура злочинних груп
Висновки
Розглянувши два теоретичних питання можна зробити наступні висновки.
Виділяють такі основні етапи розвитку юридичної психології:
I — описовий (з давнини до початку XIX ст);
II — порівняльно-аналітичний (XIX ст);
III — природничо-науковий (з початку XX ст. до теперішнього часу).
Можна виділити три етапи розвитку юридичної психології в Україні:
1) кінець XVII ст. — перша половина XVIII ст. (епоха Просвіти) — перші спроби проникнути в психологію (душу) злочинця, критично осмислити психологію людей, що вершать правосуддя;
2) кінець XVIII ст. —остання чверть XIX ст. —характеризується початком читання курсів із юридичній психології;
3) XX ст. — початок XXI ст. — оформлення юридичної психології як галузі психологічної науки і становлення її як експериментальної дисципліни.
Юридична психологія в Україні сьогодні представлена такими основними напрямами:
1) кримінальна психологія;
2) психологія процесуальної (слідчої, судової, адвокатської та ін.) і непроцесуальної (оперативно-розшукової, управлінської та ін.) діяльності;
3) пенітенціарна психологія;
4) правова психологія;
5) психологія юридичної праці;
6) судово-психологічна експертиза.
Злочинна група — це неформальне антисуспільне об'єднання осіб для спільного вчинення злочинів, що є єдиним, особливим суб'єктом діяльності. Саме спільність вчинення злочинів певного виду (корисливих, корисливо-насильницьких, насильницьких) —головне, заради чого існує злочинна група.
Закономірності функціонування злочинних груп:
1) добровільність об'єднання учасників для здійснення злочинної діяльності;
2) розвиток групи від простого об'єднання для вчинення одиничного злочину (ситуативні та тимчасові групи) до більш складних і організованих форм злочинних об'єднань, діяльність яких стає все більш цілеспрямованою, утаємниченою, жорстокою;
3) удосконалення функціонально-психологічної структури: склад учасників стабілізується, визначається злочинна спеціалізація (злочинні плани та об'єкти злочинних домагань).
Структура злочинних груп:
лідер;
відповідальні виконавці;
виконавці;
"опозиціонери".
4) заміна емоційних стосунків між учасниками на суто функціонально-ділові;
5) вимушена відособленість, замкнутість щодо інших людей та соціального середовища;
6) розвиток групи супроводжується територіальним розповсюдженням злочинної діяльності, розширенням сфер впливу (мікрорайон — район — місто — область — регіон) та виникненням суперництва з іншими групами, що з часом призводить до їх перерозподілу.
Зазначені психологічні особливості, в тому числі й закономірності функціо-нування, стосуються злочинних груп загалом. Можна виділити окремі різновиди злочинних груп, що матимуть свою специфіку:
1. Злочинні групи неповнолітніх і молоді.
2. Злочинні групи раніше засуджених.
3. Злочинні групи розкрадачів державної чи приватної власності.
4. Злочинні групи, що вчиняють пограбування та розбійні напади з метою заволодіння державною та приватною власністю.
5. Злочинні групи, що вчиняють насильницькі злочини.
Список використаної літератури
Бараненко Б. І. Психологія оперативно-розшукової діяльності: Навчальний посібник. –– К.: ЦУЛ, 2007. –– 272 с.
Бедь В. В. Юридична психологія: Навчальний посібник. –– Львів: Новий Світ-2000, 2004. –– 376 с.
Іванов В. М. Юридична конфліктологія: Навчальний посібник. –– К.: МАУП, 2004. –– 224 с.
Коновалов В. Е. Правовая психология: Учебное пособие для юристов. –– Харьков: Основа, 1990-1991. –– 198 с.
Костицкий М. В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы. –– К.: Выща школа, 1990. –– 259 с.
Сабуров А. С. Юридична психологія: Навчальний посібник. –– К.: ТП Прес, 2003. –– 208 с.
Юридична психологія: Підручник. –– К.: КНТ, 2007. –– 360 с.