Взаєморозуміння в сімейних відносинах
Узгодженість представлень подружжя про сімейне життя. Уявлення про характер сімейних взаємин, причини і основні сфери прояву конфлікту дуже часто не співпадають у обох подружжя. Як емпіричний показник такої неузгодженості нами введений індекс симетрії (Ісм) — відносини симетричних для діади структурних конфігурацій (конфліктних або безконфліктних) до загальної кількості структурних конфігурацій. За нашими даними, симетричність відповідей в більшій ступеню властива стабільним і нестабільним сім'ям, чим проблемним. Для стабільних пар характерна симетричність безконфліктних структурних конфігурацій, а для нестабільних — конфліктних. При цьому високий ступінь узгодженості представлень подружжя один про одного і про своє сімейне життя свідчить про достатній ступінь усвідомлення ними як позитивного, так і негативного характеру своїх відносин. Розузгодження цих уявлень в основному властиво діадам з нестійкими відносинами, сім'ям в період взаємної адаптації.
Таким чином, величина Ісм є показником стійкості характеру відносин між подружжям (чим ближче його значення до одиниці, тим вище стійкість відносин), а його знак «+» або «— » (симетричність конфліктних або безконфліктних структур) відображає приналежність даної пари до групи стабільних або нестабільних сімей. Наближення значення Ісм до нуля, незалежно від його знаку, є показником проблемної відносин між подружжям в даній сім'ї.
Співвідношення оцінок і самооцінок. Переважання взаємних негативних оцінок подружжя свідчить, як правило, про відкритий характер конфлікту. Проте можуть існувати такі конфліктні взаємини між подружжям, яке не виявляється безпосередньо в їх поведінці. Такі приховані конфлікти виникають зазвичай за рахунок недостатнього задоволення основних потреб в браку, низького рівня взаєморозуміння подружжя, слабкого ступеня їх взаємної адаптації. Емпірично це виражається в перевищенні рівня самооцінок над рівнем взаємних оцінок (навіть за відсутності негативних оцінок), тобто рівність або перевищення рівня оцінок над рівнем самооцінок свідчить про позитивні відносини подружжя, відображає збереження відчуття любові, взаєморозуміння в сім'ї, уважне і чуйне відношення до шлюбного партнера. Перевищення ж самооцінки над оцінкою партнера указує на високий ступінь автономності подружжя, перехідної у відчуження, підвищеної вимогливості один до одного.
Іншими словами, позитивна або рівна нулю величина різниці між оцінками подружжя і їх самооцінками властива більшою мірою стабільним сім'ям; негативна величина цієї різниці характерна для проблемних і нестабільних сімей (див. мал. 2.1). Якщо по одній осі відкладається величина оцінки, а по іншій — величина самооцінки, то величини Про — З Е Про розташовуватимуться на або вище за бісектрису кута, утвореного осями. У проблемних сім'ях перевищення самооцінки над оцінкою зустрічається частіше, ніж в нестабільних, але реальні конфлікти відкритого типу виникають рідше. Ми вважаємо, що це може мати місце за рахунок збереження в проблемних сім'ях загального позитивного характеру відносин і емоційної прихильності подружжя один до одного. У нестабільних сім'ях величина оцінок і самооцінок досягає максимальної відмінності, що узгоджується з даними естонських дослідників, які відзначають «високий ступінь готовності до конфліктів в браку» [1; 53], що руйнується, оскільки тут позитивна самооцінка шлюбних партнерів поєднується з їх негативними взаємними оцінками.

Мал. 2.1 - Співвідношення оцінки і сом оцінки свпівдружжя
Співвідношення оцінок і очікувань. Напруженість в міжособових відносинах, яка може привести до відкритого конфлікту на поведінковому рівні, виникає унаслідок розузгодження між взаємними оцінками і очікуваннями подружжя.
Найвищий рівень очікувань у нестабільних сімей, при цьому він поєднується з найнижчим рівнем взаємних оцінок. Відносини проблемних сімей характеризуються вищими взаємними оцінками і нижчим рівнем очікувань. Проте рівень їх очікувань помітно перевершує рівень оцінок. Стабільні сім'ї характеризуються перевищенням рівня взаємних оцінок над рівнем очікувань до партнера. У цих сім'ях до моменту вступу до браку, як правило, складається достатньо гнучка система взаємних очікувань, ясно усвідомлюються достоїнства партнера і цінність браку.
Рівень моральної мотивації. Для нормального розвитку сімейних відносин і успішної адаптації подружжя дуже важливо, щоб разом з взаємною емоційною привабливістю їх відношення регулювалися такими етичними категоріями, як совість, борг, відповідальність. Рівень моральної мотивації дій подружжя в різних сферах сімейного життя є найважливішим чинником, що впливає на стабільність сім'ї. Низький рівень моральної мотивації заснований переважно на безпосередніх переживаннях, спонуках або на заданих ззовні моральних нормах і вимогах (наприклад, на оцінках тих, що оточують), при вищому рівні регулятором поведінки виступають інтеріризовані моральні норми і принципи, що стали власною стійкою системою моральних цінностей. Мотиваційна структура цього типу відрізняється переважанням орієнтації на самооцінку як провідний мотив поведінки замість орієнтації на оцінку тих, що оточують.
Подружжя із стабільних сімей при високій самооцінці також високо оцінюють і рівень моральної мотивації партнера. Низький рівень взаємних оцінок моральної мотивації подружжя з нестабільних сімей при їх високій самооцінці свідчить про серйозне порушення взаємин між ними, їх загальній негативній спрямованості. У проблемних сім'ях при середньому рівні взаємних оцінок рівень моральної мотивації в самооцінках подружжя знижується в порівнянні з нестабільними, що свідчить про їх самокритичність, про спробу знайти причини сімейних утруднень не тільки в поведінці партнера, але в е р б. своєму власному.
Крім співвідношення загального рівня Про, О1 і З предметом нашого аналізу було також порівняння ієрархічних структур оцінки, самооцінки і очікувань в різних сферах життєдіяльності сім'ї, що дозволяло з'ясувати питання про сфери виникнення і характер конфліктів в даній подружній парі. Для оцінки ступеня конфліктності нами був введений спеціальний показник — рівень конфліктності (Ук). Разом з Ісм і рівнем задоволеності браком Ук дозволяє визначити тип обстежуваної сім'ї. У табл. 2 приведені деякі граничні величини показників МСЬК для трьох груп сімей.
Віднесенням обстежуваної сім'ї до тієї або іншої групи закінчується перший — діагностичний — етап роботи за допомогою методики МСЬК.
Наступний етап був пов'язаний з рішенням питання про спрямованість психотерапевтичної дії на подружню пару в цілому або на кожного з подружжя окремо, а також про вироблення рекомендацій щодо методів дії. У нестабільній сімейній парі, на наш погляд, практично відсутня повноцінна можливість корекції внутрісімейних відносин. В даному випадку виправдана лише індивідуальна робота з кожним чоловіком окремо для ослаблення психотравмуючого впливу розлучної і послеразводної ситуації.
Таблиця 2.1
| Группа | Средние обобщенные данные | Исм | Ук | Уровень моральной мотивации | ||||||
|
Ож |
Сж |
О1ж |
Ом |
См |
О1м |
|||||
| Стабильные | 4,6 | 3,9 | 4,1 | 4,0 | 4,3 | 3,8 | +0,9 | 25 | 10,1 | |
| Проблемные | 2,1 | 2,7 | 3,5 | 1,7 | 2,5 | 3,5 | —0,05 | 60 | 6,1 | |
| Нестабильные | 2,1 | 3,5 | 4,3 | 0,9 | 2,4 | 4,3 | —0,2 | 50 | 60,0 | |
Проблемні пари вимагають особливого підходу, залежно від того, на якій стадії формування відносин вони знаходяться. Корекція міжособових відносин доцільна, на наш погляд, для подружніх пар, що знаходяться у стадії взаємної адаптації, ускладненої особовими особливостями подружжя, при недостатньому ступені усвідомлення ними процесів, що відбуваються в сім'ї. Необхідне також бажання подружжя нормалізувати свої відносини, визнання ними цінності даного шлюбного союзу.
Отримане за допомогою методики МСЬК опис особливостей потребностних сфер подружжя, ступені задоволення ними в браку своїх провідних потреб, основних конфліктогених зон, частоти конфліктів і способів їх дозволу дає можливості для індивідуальної роботи як з кожним чоловіком окремо, так і з парою.
Методика МСЬК і робота з конкретною парою. Розглянемо можливості методики МСЬК в роботі з конкретною подружньою парою. Дружини Ш-е. Звернулися за консультацією з приводу погіршення відносин, утруднення подружнього спілкування, розбіжностей у вихованні дітей. Вік подружжя — 32 г, сімейний стаж — 3 г, мають 2 дітей, освіта вища, проживають в окремій 2-кімнатній квартирі, дохід — 75 крб. в місяць на одного члена сім'ї.
Результати обстеження МСЬК: Ісм=+0.7, тобто 70% всіх структур складають симетричні безконфліктні структури. Симетричних конфліктних структур немає. Умови для виникнення конфлікту (негативна величина різниць О— О1 і О—С) є в 15 сферах з 18.
Середній рівень:
| Ож | Сж | О1ж | Ом | См | О1м |
| 1,8 | 4,5 | 1,5 | 3,1 | 1,7 | 3,3 |
Ук=38, найбільш конфликтогенные сфери: способи вирішення конфліктів, сфера задоволення матеріальних потреб.
Подружжя високо оцінює рівень задоволення потреби в захисті «Я-концепції». Високі оцінки в цій сфері свідчать про наявність у подружжя взаємної психічної підтримки, взаєморозумінні, емоційному комфорті, що грає виключно важливу роль в усвідомленні подружжям цінності і значущості свого «я».
Структура потреб співпадає, що веде потребу — спілкування. Рівень моральної мотивації високий у дружини (поведінка детермінується в основному переконаннями і принципами, що пригнічують безпосередні спонуки), декілька нижче у чоловіка (більш виражена орієнтація на значущих інших). Обох чоловіків в своїх очікуваннях орієнтовано на відсутність сімейного лідера, не визнають ні себе, ні партнера розділом сім'ї.
Обидва чоловіки не вважають за необхідне сумісне проведення дозвілля, при цьому в своїх оцінках характеризують один одного протилежним чином, тобто як людей, що віддають перевагу сімейному дозвіллю. Задоволеність браком у дружини 4,0, у чоловіка — 1,5 (причому саме дружина є ініціатором звернення до консультанта).
Основною сферою прояву конфліктів в даній сім'ї є способи вирішення конфліктів. На думку чоловіка, дружина не використовує для дозволу конфліктних ситуацій конструктивних способів, таких як пояснення і відхід від конфлікту, тоді як він вважає саме ці способи найбільш прийнятними. На його думку, дружина не виключає бойкот як спосіб вирішення конфліктів, з чим він не згоден. На думку дружини, вона у вирішенні конфліктів використовує тільки конструктивні способи (пояснення, компроміс, відхід від конфлікту).
Таким чином, подружня пара відноситься до групи проблемних сімей. Формування нормальних сімейних відносин в цій парі в даному випадку ускладнене тим, що провідною потребою обох подружжя є спілкування при орієнтації на позасімейного дозвілля. За даними наших досліджень, домінування потреби в спілкуванні більшою мірою властиво нестабільним сім'ям, тоді як для стабільних і частково проблемних сімей характерне домінування потреби в духовному зростанні і самоудосконаленні. Проте в сучасній літературі з проблеми сім'ї зустрічається опис типу сім'ї, орієнтованої в основному на організацію дозвілля [4; 14]. Виходячи з цього, а також на підставі збігу структур потреб обох подружжя як в очікуваннях, так і в реальних оцінках, ми зробили спробу збереження даної сім'ї.
Коректувальна робота з сім'єю Ш-іх була побудована таким чином: індивідуальна робота з чоловіком, направлена на підвищення рівня його самооцінки, з дружиною — по навчанню конструктивним способам вирішення конфліктів; робота з парою, направлена на вироблення навиків кооперації і взаємодопомоги, з метою підвищення взаєморозуміння в даній сім'ї, пошук компромісів у сфері організації дозвілля як загальносімейного, так і індивідуального.
В процесі коректувальної роботи було проведено повторне обстеження. З'явилися деякі зміни в результатах, що відображають в основному індивідуальну роботу з кожним чоловіком: самооцінка дружини зменшилася до 3,8, самооцінка чоловіка збільшилася до 2,5; зменшилося до 10 кількість сфер життєдіяльності сім'ї, в яких є умови для виникнення конфліктів; збільшилася задоволеність браком у чоловіка до 2,0. Разом з тим рівень конфліктності продовжував залишатися високим (Ук=29) і напруженість відносин збереглася. За бажанням подружжя робота з ними була продовжена, хоча ми і вважали, що в даному випадку відбувається корекція переважно особових, а не подружніх утруднень.
Діагностична і коректувальна робота з конкретними сімейними парами виявила для нас напрями подальшого наукового пошуку: необхідна детальніша розробка питання про те, які саме конфліктні ситуації характеризують проблемні, а які нестабільні відносини; доцільне вивчення співвідношення рівня самооцінки особи і її самооцінки як шлюбного партнера.
Висновок
Сьогодні сім`я стає центром соціальної роботи. Оскільки через вирішення сімейних проблем, зміцнення сім’ї як головного соціального інституту можна вийти на вирішення багатьох проблем сьогодення. Так, як соціальна робота здійснюється соціальним працівником, то саме від компетентності та особистісних характеристик залежить не тільки налагодження стосунків, позитивного мікроклімату та благополуччі сімї, а в деяких випадків і життя клієнтів здатні до скоєння суїциду.
Сучасна сім`я потребує як матеріальної так і педагогічної та культурної допомоги. Певною мірою таку допомогу вона отримає від держави і виробничих організацій, закладів освіти і культури. Але так, як ці інститути не в змозі надавати соціально-педагогічну-психологічну допомогу одночасно, то держава посприяла розвитку соціальних служб для дітей, сімї і молоді.
Отже, діяльність соціального педагога, що до надання допомоги сім’ям спирається на розроблену програму, в якій закладено основний зміст, форми і методи роботи. Звичайно проблема є досить динамічною, постійно вдосконалюється, враховуючи інноваційні технології, які виробляються у процесі її реалізації, що я зрозуміла вивчаючи вплив сімейних відносин на формування особистості дитини в неблагополучних сім’ях та роль соціального працівника в цьому процесі.
Неблагополучна сім'я формує неблагополучних дітей . Батьки потребують конкретної кваліфікованої методичної допомоги з урахуванням особливостей виховання дитини в кожній неблагополучній сім'ї її потенціальних виховних можливостей , індивідуально-психологічних особливостей дитини. Цього можна досягти, якщо взаємостосунки соціальних працівників з батьками будуються на основі співробітництва , взаємодопомоги ,взаєморозуміння. Цьому сприяє зміцнення контактів з сім`єю розуміння складних процесів, що відбуваються в сучасній сім'ї, використання її позитивного виховного потенціалу, пропаганда кращого досвіду сімейного виховання та народної педагогіки .
Проблема подружніх відносин, інакше кажучи сімейна проблематика, в останні десять років займає у вітчизняній психологічній науці досить помітне місце. Рік за роком зростає число виконуваних досліджень і публікацій, проводяться спеціальні симпозіуми, успішно захищаються дисертації, робляться доповіді на конференціях різної спрямованості. Наукова й практична значимість родини як об'єкта психологічного дослідження й впливу визначає й подальший ріст уваги до цієї теми. Рівень розробок по якій-небудь проблематиці в значній мірі залежить від рівня методичної забезпеченості робіт, насамперед – від наявності надійних вимірювальних інструментів. Це стосується й досліджень подружніх відносин. Без доступних, досить універсальних і легких у проведенні психодіагностичних методик роботи з настільки делікатної проблеми не можуть бути справді професійними.
Опрацювавши літературу з даної тематики я ознайомилась з типологією сімей, проблемами, які виникають та напрямками роботами, які використовуються для вирішення проблеми.
Список літератури
Войтович С.О. Світ сім'ї і горизонти покликання. — К., 1989.
Дворецька Г.В. Соціологія. - К.: КНЕУ, 1999.
Журбицька Т.С. Молода сім'я. — К., 1988.
Каблуков В.А. Проблеми студентських сімей. — К., 1989.
Комарова А.І. Результати соціологічного дослідження «Сучасна сім'я. проблеми, перспективи розвитку». — К., 1994. — Т. 1.
Кон И.С. Введение в сексологию. — М., 1988.
Краснодемська 3. Родина в дзеркалі цифр і фактів // Уряд. кур'єр. — 1994.—№74.
Кутсар Д. Оценка і самооцінка. Порівняльний аналіз вступаючих в брак, пар, що розлучаються і подружніх: Дослідження за якістю браку. Тарту, 1982. С. 42—56.
Ладугін В.Д. Людина і економіка. Соціоекономіка. — К., 1996.
Левин Б.М., Петрович Н.В. Экономическая функция семьи. — М., 1984.
Льовковіч В. П., Зуськова О. Е. Социально-психологичеський підхід до вивчення подружніх конфліктів // Психол. журн. 1985. Т. 6. № 3. С. 126—137.
Малярова Н. В. Семейний конфлікт як об'єкт прикладного соціологічного дослідження: теоретичні і методичні проблеми: Автореф. канд. дис. М., 1984. 19 с.
Московский М.С. Социология семьи: проблемы теории, методологии и методики. — М., 1989.
Обозова А. Н., Штільбанс. Аксіоми шлюбу (психологія подружніх відносин). Л., 1984. С. 32.
Основы социальной работы / Отв. ред. П. Д. Павленок. – М.: ИНФРА-М, 2002.
Піча В.М. Соціологія сім'ї: Матеріали до лекцій з курсу «Соціологія». — Львів, 1995.
Семья: социально-психологические и этические проблемы: Справочник. — К.: Политиздат Украины, 1990.
Системный подход в социальной работе: Методологический семинар / Составитель-редактор В. В. Колков. – М.: Институт социальной работы, 1997.
Смелзер Н. Социология. — М., 1994.
Социальная работа / Под ред. В. И. Курбатова. — Ростов н/Д: Феникс, 2003.
Социальная работа и социология.Материалы методологического семинара / Под ред. А. И. Ковалевой, В. А. Лукова, В. В. Колкова. Часть 2. – М., 1999.
Социальная работа с семьей // Настольная книга специалиста. — М., 1996.
Технологии социальной работы: Учебник под общ. ред. проф Е.И. Холостовой. — М.: ИНФРА-М, 2002.
Фролов С.С. Социология. — М.: Логос, 1996.
Хорчева В.Г. Основы социологии: Учебник. —М.: Логос, 1997.