Xreferat.com » Рефераты по психологии » Прояви агресивності молодших школярів

Прояви агресивності молодших школярів

вона приносить дитині можливість якоїсь емоційної розрядки і змушує мати, або інших близьких звернути увагу на неї.

Отже, потрапивши в ситуацію, коли її потреби не задоволені, дитина (як і дорослий) реагує на неї негативними емоціями – в залежності від темпераменту і психологічних особливостей це можуть бути гнів, страх, тривога. Для того, щоб встановити психологічний комфорт, у дитини є тільки два шляхи: - справитись із подіями і змінити ситуацію в потрібному їй напрямку; - встановити свою емоційну рівновагу, не дивлячись на несприятливу ситуацію (в основному за допомогою механізмів психологічного захисту: витіснення, придушення, заперечення і т.д.). В цьому випадку негативні емоції каналізуються в особисте безсвідоме, де і накопичуються до часу. Між тим, механізми психологічного захисту які управляються, ще не сформовані, тому звичайно дитина прагне змінити ситуацію, і нерідко за допомогою агресії. Але рано чи пізно прояви дитячої агресивності призводять до покарання з боку батьків, і це породжує у дитини почуття тривоги і страху. У неї виробляється комплекс провини, який згодом буде частково перетворюватися в почуття совісті і обростати моральними нормами, сприяючи її соціалізації і адаптації в оточуючому середовищі. Далі цей комплекс – провина, совість і мораль – будуть супроводжувати дорослішу дитину все життя, звичайно, змінюючись і розвиваючись [4]. Виявлено, що жорстокі покарання корелюють з високим рівнем агресивності у дітей, а недостатній догляд за дітьми, вседозволеність, пов`язані з асоціальною спрямованістю [1].

Отже, формування агресивних тенденцій у дітей виникає через декілька шляхів:

1. Батьки заохочують агресивність в своїх дітях безпосередньо, або показують приклад (модель) відповідної поведінки по відношенню до інших і оточуючому середовищу.

2. Батьки карають дітей за прояви агресивності. З досліджень можна виявити, що:

- Батьки, які дуже рідко придушують агресивність у своїх дітей, виховують в дитині надмірну агресивність.

- Батьки, які не карають своїх дітей за прояви агресивності, вірогідніше за все, виховують в них надмірну агресивність

- Батьки, які розумно придушують агресивність у своїх дітей, як правило, виховують вміння володіти собою в ситуаціях, провокуючих агресивну поведінку.

Характер агресивної поведінки в багатьох випадках визначається віковими особливостями. Кожний віковий етап має специфічну ситуацію розвитку і висовує певні вимоги до особистості. Адаптація до вікових вимог нерідко супроводжується агресивною поведінкою. Кожна людина протягом життя переживає вікові кризи, які поєднані з невдоволеністю своїм положенням, протесаною поведінкою, капризністю і неврівноваженістю. Вони супроводжуються зростанням агресивності, пов`язані з появою нових потреб, які не задовольняються існуючими відносинами і уміннями.

В цілому вікова динаміка агресії відповідає віковим «кризам» в 3 – 4 роки, 6 – 7 років і пубертаті. Для дітей дошкільного віку найбільш характерні такі форми агресії, як порча іграшок, кидання предметів, епізодично жорстоке поводження з тваринами, пасивно-агресивні реакції протесту, непоступливість і завищена впертість. Маленька дитина в групі однолітків, намагається стати в цьому середовищі популярним або авторитетним. Цим вона задовольняє своє бажання бути визнаною і захищеною, користуватися увагою. Комунікативні навички в цьому віці звичайно недостатньо розвинені, процеси збудження превалюють над гальмуванням, а моральні норми ще не сформовані, тому маленька людина часто намагається зайняти лідерську позицію за допомогою агресивних методів.

Молодший шкільний вік – це особливий період в житті дитини. За Ельконіним цей період супроводжується кризою 7-ми років. Це криза саморегуляції, яка виникає на основі особистої свідомості. Дитина починає регулювати свою поведінку правилами. Раніш слухняна, вона раптом починає пред`являти претензії на увагу до себе. В поведінці з`являється з одного боку, демонстративна наївність, яка роздратовує, так як інтуїтивно сприймається оточуючими як неправдивість. З іншої здається занадто дорослою: пред`являє до оточуючих норми. Для дитини розпадається єдність афекту і інтелекту. Дитина в цей період не володіє своїми почуттями (не може стримувати, але й не вміє управляти ними). Справа в тому, що втративши одні форми поведінки, вона не набула інші. В цьому віці діти вступають до школи. Перший рік навчання в школі – дуже складний переломний період в житті дитини. Зі зміною соціальної ситуації, змінюється весь склад життя дитини, місце в системі суспільних відносин, психоемоційне навантаження, до якого потрібно пристосовуватися [11].

Адаптація до нових вимог нерідко супроводжується різноманітними проявами агресивної поведінки. У дітей молодшого шкільного віку більш частими стають агресивні хобі і спалахи вербальної агресії. Частіше проявляється агресія по відношенню до слабких учнів в формі насмішок, тиску, образ, бійок. Ініціаторами агресії є не окремі особистості, як в дошкільному віці, а угрупування дітей, агресивна поведінка стає більш організованою. Інструментальна агресія поступово змінюється конструктивним способом досягнення мети, а ворожа деструктивність залишається незмінною. Окрім цього, діти все частіше намагаються вирішити проблеми в своєму колі. Формування угрупувань взагалі помітно змінює агресивну поведінку школярів. Перебування в групі дає можливість відчути почуття комфорті і захищеності, збільшення своїх можливостей. Наслідком цього буває зникнення страху покарання за прояв агресії, загострене бажання ствердитися в ролі повноправного учасника подій, зайняти в групі гідне місце. Тому жорстокість, руйнівництво, і інші прояви ворожої деструктивності різко зростають вже серед учнів початкової школи [4].


1.5 Вплив на прояви дитячої агресивності в молодшому шкільному віці відносин «батьки - дитина»


Говорячи про відносини «батьки - дитина», ми говоримо про взаємовідносини між ними. Гарбузов В.І. [6] виділив три типи негативних відношень батьків до дитини:

1. Тип А – відторгнення (неприйняття дитини, демонстрація недоброзичливого відношення).

2. Тип Б – гіперсоціалізація (зверх вимогливість, надмірна критика, прискіпливість, покарання за найменшу провину).

3. Тип В – гіперопіка (егоцентричне виховання:, над турботливе відношення, при якому дитина позбавлена можливості самостійно діяти).

Перший тип формує у дитини відчуття залишеності, незахищеності, невпевненості в собі. Дитина не відчуває підтримки, „ стіни ” за яку можна сховатися. Окрім цього, відторгнення руйнує механізм ідентифікації (дитина не приймає батьківські переконання). При холодних емоційних відносинах він не має позитивних поведінкових моделей реагування. Це знижує здатність саморегуляції дитини. Тобто агресивність визначається як „ відчай дитини, яка шукає визнання і любові ”.

Другий тип (гіперсоціалізація), начебто надає дитині зразок для розвитку і спрямований на формування сильної, вольової особистості, але все ж таки призводить до негативних результатів – озлобленості, прагненню робити заборонене „ тишком ” і т.д. Тут критика з боку батьків звичайно не є конструктивною і тому не призводить до позитивних результатів. Критика на адресу дитини формує у неї почуття неповноцінності, тривожності і очікування нових невдач. Найчастіше , дитина, яка займає таке положення в сім`ї, є не в змозі зайняти високе положення в групі. І саме це призводить до того, що агресивна поведінка дитини служить їй для самоствердження в групі.

Також, батьки, які пред`являють завищені вимоги до дитини, не враховують її особливостей і можливостей. Звідси, по А.І. Захарову, надмірна завантаженість дитини заняттями. Причому, заняття, які не відповідають віку і зацікавленнями дитини можуть призвести до виникнення неврозу, який провокує агресивну поведінку.

Третій тип (гіперопіка) також порушує нормальний розвиток особистості. Вона представляє дитині можливість отримання батьківської лагідності і любові, однак, надмірне піклування призводить до інфантилізму, несамостійності, нездатності приймати рішення і протистояти стресам, знижує особистісну здатність до саморегуляції.

Такі діти, вважають психологи, найчастіше стають жертвами агресії. І, враховуючи, що вони нездатні постояти за себе, у них спостерігається непряма агресія, тобто, свої негативні емоції вони виміщають на інших предметах (рвуть книжки, розкидають іграшки, карають їх в грі т.д.) .

Таким чином, неправильне відношення до дитини в сім`ї також призводить до формування агресивних тенденцій в поведінці дитини.

В даний час в суспільстві посилюються агресивні тенденції. Оскільки агресія починає проявлятися ще в дитинстві, актуальною стає проблема агресивності у молодших школярів. В цьому розділі були розглянуті різноманітні аспекти проблеми агресії, агресивності і агресивної поведінки, а саме:

- поняття агресії, її важливіші характеристики, теорії агресії, види і компоненти;

- специфіка і причини агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку;

- вплив сімейного виховання на формування , та становлення агресивних рис характеру дитини;

Огляд літератури в теоретичній частині роботи показав, що єдиної точки зору на джерело агресії немає, що значно ускладнює розуміння даної проблеми.

Молодші школярі засвоюють різноманітні моделі поведінки, як прийнятні, так і неприйнятні соціально, в ході взаємодії з іншими дітьми. Гра з однолітками дає дітям можливість навчитися агресивним реакціям, але не всі діти використовують свій деструктивний досвід для вирішення конфліктної ситуації. Одна з головних причин того, що більшість дітей постійно попадає в проблемні ситуації, є простою: в них не вистачає базових соціальних умінь, вони соціально не компетентні в питаннях комунікації і спілкування.

Агресивна поведінка молодших школярів може бути наслідком слабкого розвитку соціально-когнітивних навичок. Те, що діти думають про агресію, також може впливати на їх поведінку. Розрізнення в рівнях дитячої агресивності можуть бути пов`язані з різними шляхами пізнання дитиною оточуючого світу.


Розділ 2. Експериментальне дослідження агресивності, та її проявів у молодших школярів


Завдання експериментального дослідження:

Дослідити рівень агресивності та її проявів у молодших школярів.

Експериментальне дослідження було проведено на базі середньої школи №13, м. Ірпеня, в 1-Б класі.

Під час роботи були використані методики:

- метод спостереження за дітьми під час гри, показником методики є частота агресивних реакцій, також емоційних проявів, які супроводжують агресивну поведінку. Методика спрямована на більш детальний аналіз поведінки і емоційних реакцій дитини в ситуації змагання;

методика М.А. Панфілової - „ Кактус ”, методика дозволяє виявити стан емоційної сфери дитини, наявність агресії, її спрямованості та інтенсивності;

„ Кінетичний малюнок сім’ї ” представляє багату інформацію про суб`єктивний погляд дитини на сімейну ситуацію. Допомагає виявити відношення дитини до членів своєї родини, сімейні відносини, які викликають тривогу чи конфлікти для того, хто малює, показують, як дитина сприймає взаємовідносини з іншими членами сім`ї, та своє місце в сім`ї;

методика Дж. Бука „ Дім, дерево, людина ”, методика дозволяє діагностувати ряд агресивних рис дитини;

шкала прямої та непрямої агресії К. Б`єрквіста, розроблена для вимірювання у молодших школярів трьох типів агресії: фізичної, вербальної та непрямої;


2.1 Діагностика агресивності молодших школярів


1. Метод спостереження за дітьми під час гри.

В грі брали участь учні 1-Б класу, кількістю 24 дитини

Для цього були відібрані дві однотипні гри, сутність яких заключається в тому, що кожна дитина групи в певний момент залишалася поза грою. Дитині не вистачало стільця або кеглі, коли після закінчення певних рухів давався сигнал зайняти місця, або ухопити кеглю, кількість яких на одну менша, ніж дітей.

Метою гри була більш повна актуалізація мотиваційних тенденцій у дітей.

Інструкція націлює дітей на боротьбу та виграш. В ході гри велося спостереження за кожною дитиною і за спеціальною схемою відмічалися агресивні реакції дітей, представлені в наступних етапах:

вступ в гру; 2. ігрові етапи ( 6 етапів); 3. вихід з гри;

Поведінка дитини на кожному етапі фіксувалася за наступними категоріями: 1. вираз обличчя і поведінка взагалі; 2. мовлення; 3. агресивні прояви; 4. непряма агресія;


Таблиця 1.

№ Ім`я Вербальна агресія Фізична агресія Непряма агресія
1 Юля Б. + ++ ++
2 Аня Б. ++
+
3 Діма В. ++++ ++++ +++
4 Владік В. - - +
5 Дарина В.


6 Андрій Г. +++ ++++ ++
7 Костя Ж. ++ ++++ ++
8 Віка З. + + ++
9 Єгор З. +
++
10 Марина І.

++
11 Сніжана К


12 Дмитро М.

+
13 Дмитро Л. +
++
14 Діана М. +

15 Катя Н. +
+
16 Богдан Н.

+
17 Віка С.


18 Настя С. +++ +++ ++
19 Артем Т. +
+
20 Дарина Ф. + ++ ++
21 Сергій Х.

++
22 Христина Ч. +
++
24 Саша С.

+

В результаті проведення діагностики було виявлено схильність дітей до агресивних реакцій, таких як: вербальна , фізична та непряма агресія.

Більшість дітей схильна до таких реакцій, як негативізм, кидання іграшок на підлогу, образи, плач, порушення правил, зштовхування зі стільця, видирання іграшки один у одного, окрім цього деякі діти використовують образливі слова, лаються, та б`ються.

Це говорить про певний рівень агресивності серед даної групи дітей, невміння працювати командою, егоцентризм деяких дітей ( небажання програвати), невміння контролювати свої емоції.

Методика М. А. Панфілової „ Кактус ”.

За допомогою даної методики виявляють стан емоційної сфери дитини, виявлення наявності агресії, її спрямованості та інтенсивності.

Дітям видається лист паперу, формату А-4, олівці, і надається наступна інструкція: „ На листку паперу намалюй кактус, такий, який ти його собі уявляєш! ”. Питання з боку дитини й пояснення , з боку дорослого не допускаються. Дитині надається стільки часу, скільки їй необхідно.

Агресивність діагностується, коли в малюнку присутні голки, які розташовані часто, сильно стирчать, мають велику довжину, але не можна говорити про агресивність дитини за наявністю одних лише голок, так як це малюнок кактусу, і, можливо дитина бачила кактус саме колючий і намагалася відобразити його на малюнку. Тому по завершені, з дитиною проводиться бесіда, в якій з`ясовується наявність, або не наявність агресії.

Ось приблизні запитання:

Кактус домашній, чи дикий?

Його можна доторкнутися?

Кактусу подобається, коли за ним доглядають?

У кактуса є сусіди?

Які це рослини?

Коли кактус виросте, що в ньому зміниться?

Існують іще критерії, за якими можна з`ясувати емоційний стан дитини під час малювання, тип темпераменту, також залежність від інших, невпевненість в собі, прагнення до домашнього захисту, або до одиноцтва тощо.


Таблиця 2.

№ Ім`я Агресія Імпульсивність Єгоцентризм Залежність Невпевненість Демонстративність відкритість Прихованість обережність Оптимізм Тривога Жіночість Єкстравертованість Інтровертованість Прагнення до домашнього захисту Прагнення до одинацтва
1 Юля Б. - + +
+
+
+
+ +

2 Аня Б. - +
+

+
+
+ +

3 Діма В. + + +





+

+
4 Владік В. -
+


+
+
+ +

5 Дарина В. + + +


+
+
+ +

6 Андрій Г. + + +
+
+

+
+

7 Костя Ж. + +
+ + +



+ +

8 Віка З. +
+
+
+
+ +
+

9 Єгор З. -
+
+
+
+
+ +

10 Марина І. + +
+ +
+ + +
+ +

11 Сніжана К -

+
+ + + +
+ +

12 Дмитро М. - + +
+
+


+
+
13 Дмитро Л. + +
+
+
+

+
+
14 Діана М. +

+


+ + +
+

15 Катя Н. + +
+

+
+
+ +

16 Богдан Н. +
+

+
+

+ +

17 Віка С. -
+
+
+
+ +
+

18 Настя С. + + +
+
+
+ +
+

19 Артем Т. + +
+ +
+
+
+
+
20 Дарина Ф. +
+
+
+
+ +
+

21 Сергій Х. + +
+

+
+
+ +

22 Христина Ч. + + +
+
+
+ +

+
24 Саша С. - + +


+ +

+ +

Підсумок 15 15 14 9 11 4 18 6 16 8 15 18 5

В результаті проведення цієї методики, у більшості дітей було виявлено наявність агресивних проявів, також прагнення до домашнього захисту ( малювання кактусів в горщечках ), що говорить про агресивність, як захисну реакцію на оточуючий вплив. Наявність таких елементів, як прикраси, що теж є в достатній кількості на малюнках говорить про недеструктивну форму агресивності, а тільки як спосіб пристосування до оточуючого середовища. Але у деяких дітей агресія виражається в деструктивній формі (у мого кактусу немає сусідів, мені й так добре; колючий, тому що сильний, або злий;)

Методика Р. Бенса, С. Кауфмана „ Кінетичний малюнок сім’ї ”.

Метою даної методики – є виявлення особливості сприйняття дитиною сімейної ситуації, свого місця в сім`ї, а також її відношення до членів власної родини. Тест КМС складається з 2 частин: малювання своєї сім`ї і бесіди після малювання. Для виконання тесту дитині надається лист паперу, стандартного розміру, простий олівець, і ластик.

Інструкція: „ Будь ласка, намалюй свою сім`ю так, щоб кожен займався якоюсь справою ”.

На усі уточнюючі питання потрібно відповідати без будь – яких вказівок. Під час малювання потрібно записувати всі спонтанні виказування дитини, відмічати її міміку, рухи, а також фіксувати послідовність малювання. Після того, як малюнок закінчений, з дитиною проводиться бесіда за наступною схемою:

хто намальований на малюнку, що робить кожен член сім`ї?

де працюють і навчаються члени сім`ї?

як в сім`ї розподіляються домашні обов`язки?

які взаємовідносини з іншими членами сім`ї?

В системі кількісної оцінки КМС враховуються формальні і змістовні аспекти малюнка.

До формальних відносяться якість лінії, положення об`єктів на папері, стирання малюнка, затушовування окремих частин.

До змістовних – діяльність людей на малюнку, їх взаємодія та розташування, також відношення людей і речей на малюнку.

Для тесту КСМ розроблена система кількісної оцінки. Було виділено п`ять симптомокомплексів, кожен з них має високий, середній та низький рівень.


Симптомокомплекс високий середній низький
сприятлива сімейна ситуація 10-13 б. 6-9 б. 0-5 б.
тривожність 11-16 б. 6-10 б. 0-5 б.
конфліктність в сім`ї 13-18 б. 7-12 б. 0-6 б.
почуття неповноцінності 10-13 б. 6-9 б. 0-5 б.
ворожість в сімейній ситуації 8-11 б. 5-8 б. 0-4 б.

Таблиця 3.

Ім`я Сприятлива сімейна ситуація Тривожність Конфліктність в сім`ї Почуття неповноцінності в сімейній ситуації Ворожість в сімейній ситуації
Юля Б. 11 5 3 2 2
Аня Б. 7 4 3 4 2
Діма В. 4 9 14 9 5
Владік В. 12 5 1 - -
Дарина В. 8 6 7 3 2
Андрій Г. 7 5 9 7 8
Костя Ж. 5 11 15 10 10
Віка З. 8 4 2 2 2
Єгор З. 9 6 2 2 2
Марина І. 7 9 13 7 6
Сніжана К 6 11 7 10 6
Дмитро М. 9 5 3 2 2
Дмитро Л. 5 11 3 12 10
Діана М. 6 6 4 5 3
Катя Н. 8 7 8 3 2
Богдан Н. 6 12 8 5 3
Віка С. 8 7 3 2 4
Настя С. 12 9 5 7 2
Артем Т. 9 4 3 2 2
Дарина Ф. 11 8 4 3 6
Сергій Х. 5 5 12 6 6
Христина Ч. 4 4 8 9 7
Саша С. 8 6 3 2 2
високий 4 5 3 3 3
середній 14 9 7 6 6
низький 5 9 13 14 14

Згідно з отриманими результатами можна зробити висновок, що більшість досліджуваних дітей має сприятливу сімейну ситуацію, але у певних дітей дещо завищений рівень тривожності, що може бути наслідком навчання у школі, зміни соціальної ситуації дитини, вимог до неї, що згодом може змінитися. Також є деякі діти, які мають складну сімейну ситуацію, не адаптовані в колективі, їм важко виконувати ті вимоги, що є необхідними в даному віці і даній ситуації, вони потребують педагогічної та психологічної допомоги.

Методика „ Дім, Дерево, Людина ”.

Ця методика також дозволяє діагностувати ряд агресивних рис дитини. Для виконання тесту ДДЧ досліджуваному пропонується папір, простий олівець, ластик. Стандартний лист паперу складається навпіл. На першій сторінці в горизонтальному положенні печатними літерами написано „ Дім ”, на другій – „ Дерево ”, на третій – „ Людина ”, на четвертій – Ім`я та прізвище дитини, дата проведення дослідження. Для малювання звичайно використовується простий олівець твердістю 2М, так як при використанні цього олівця найбільш яскраво видні зміни в силі натиску.

Інструкція: „ Намалюй, будь ласка, як можна краще дім, дерево та людину ”. На всі уточнюючі питання дитини слід відповідати, що вона може малювати так, як їй заманеться. Само виконання тесту складається з 2 частин: процесу малювання і бесіди після нього.

Для аналізу малюнків використовуються три аспекти оцінки – деталі малюнків, їх пропорції і перспектива. Для експрес-оцінки агресивності дитини, та інших видів розладів поведінки в практиці використовують таблицю симптомокомплексів агресивності в тесті . Цих симптомокомплексів чотири, вони також вимірюються в балах, і кожен симптом має певну кількість балів:


Симптомокомплекс високий середній низький
ворожість 26-39 б. 14-26 б. 0-13 б.
конфліктність 13-18 б. 7-12 б. 0-6 б.
агресивність 25-38 б. 14-25 б. 0-13 б.
негативізм 13-19 б. 7-12 б. 0-6 б.

Отже, з отриманих результатів, які приведені в таблиці, можна зробити висновок про середній рівень агресивності у більшості дітей. Але певні прояви агресивних реакцій є у багатьох. Діти потребують поваги до себе, свого „ Я ”, прагнуть безумовної любові, не „ за щось ”, а „ навпаки ”, мають потребу в самовираженні, захисті від негативних впливів середовища, і захищають себе так, як можуть, що і є поштовхом до негативної поведінки, ворожості, та агресивності.


Таблиця 4.

№ Ім`я Ворожість Конфліктність Агресивність Негативізм Підсумок
1 Юля Б. 9 7 15 4 35
2 Аня Б. 10 9 11 7 37
3 Діма В. 29 16 27 12 84
4 Владік В. 7 4 12 3 26
5 Дарина В. 15 7 8 10 40
6 Андрій Г. 28 13 32 15 88
7 Костя Ж. 32 15 36 14 97
8 Віка З. 9 8 12 5 34
9 Єгор З. 11 8 14 6 39
10 Марина І. 19 12 17 9 57
11 Сніжана К 20 5 19 4 48
12 Дмитро М. 16 7 14 5 42
13 Дмитро Л. 19 6 18 7 50
14 Діана М. 6 4 11 5 26
15 Катя Н. 8 11 9 10 38
16 Богдан Н. 17 5 7 6 35
17 Віка С. 12 7 9 11 39
18 Настя С. 20 14 28 14 76
19 Артем Т. 24 13 24 12 73
20 Дарина Ф. 14 10 20 9 53
21 Сергій Х. 17 12 25 8 62
22 Христина Ч. 27 10 27 10 74
24 Саша С. 8 9 12 10 39
високий 4 5 5 3
середній 10 12 9 12
низький 9 6 9 8

Шкала прямої та непрямої агресії К. Б`єрквіста.

Шкільникам пропонують вказати, як веде себе кожен з однокласників, якщо він посварився зі шкільним товаришем, або сердиться на нього. Відповіді оцінюються за п`ятибальною шкалою: 0 – „ ніколи ”, 1 – „ рідко ”, 2 – „ іноді ”, 3 – „ доволі часто ”, 4 - „ дуже часто ”; Ця методика використовується для оцінки рівня того чи іншого типу агресії у кожного учня в класі. Всі отримані результати даної методики було зафіксовано в таблиці, в наступній формі:


Таблиця 5.

№ Ім`я Фізична агресія Вербальна агресія Непряма агресія Підсумок
1 Юля Б. 6 1 1 8
2 Аня Б. 5 1 1 7
3 Діма В. 24 24 15 63
4 Владік В. 5 2 2 9
5 Дарина В. 6 3 6 15
6 Андрій Г. 17 24 16 57
7 Костя Ж. 22 26 12 60
8 Віка З. 2 3 8 13
9 Єгор З. 6 4 5 15
10 Марина І. 13 8 11 32
11 Сніжана К 4 4 6 14
12 Дмитро М. 5 3 2 10
13 Дмитро Л. 6 4 3 13
14 Діана М. 3 4 2 9
15 Катя Н. 4 5 7 16
16 Богдан Н. 4 2 6 12
17 Віка С. 3 2 5 10
18 Настя С. 10 12 17 39
19 Артем Т. 13 13 12 38
20 Дарина Ф. 8 2 2 12
21 Сергій Х. 11 7 19 37
22 Христина Ч. 18 14 32 64
24 Саша С. 5 3 6 14

200 171 196

Отримані результати за цією методикою дозволяють нам стверджувати про наявність у певних дітей дещо завищеного рівня агресивності, яка проявляється в різних формах, але найбільш в фізичній. Діти намагаються образити, побити, штовхнути один одного. На другому місці - непряма форма агресії – діти підговорюють один одного, пліткують, кажуть про інших погане, тощо. Це говорить про невміння контролювати свої емоції, свій гнів. Діти не знають як правильно реагувати на певні речі, не вміють спрямовувати негативні емоції в конструктивному напрямку.


2.2 Аналіз отриманих результатів


Отже, на основі отриманих результатів діагностики по п`ятьом методикам дозволили диференціювати поведінку дітей по вище перелічених шкалах і співвіднести прояви видів агресії у дітей з високим , низьким і середнім рівнем агресії. По кількісних даних можна бачити, що дітям з високим рівнем агресивності притаманна поведінка, яка включає фізичну агресію. Вони використовують в своїй поведінці заборонені методи і ті, що караються по відношенню до однолітків. Для них характерна активна невербальна пряма агресія, активні вербальні і невербальні дії, спрямовані на предмети. Слід також відмітити, що цим дітям не характерна готовність до компромісу та співробітництву. Вони не в змозі дотримуватися правил гри, підтримувати інших. При підсиленні конфлікту частіше піддаються гніву, відсутній самостійний контроль за власними діями.

Діти ж з низьким рівнем агресії здатні приймати до уваги думку інших, розпитувати про причину конфлікту, рефлексувати почуття іншого.


2.3 Рекомендації


„У відношенні агресивності, як і інших проблем, важливо дотримуватись сталості відносно меж дозволеного і недозволеного. Це – частина довгострокової тактики заохочення дитини до інших форм вираження сильних емоцій. Негайні дії дорослих після агресивної реакції дитини будуть більш правильними і ефективними, якщо їх обмислювати в спокійний час, адже при розгортанні подій розмірковувати вже ніколи. Особливе значення в приборкані дитячої агресивності має те, що реакція дорослих повинна бути краткою і точною ”. – І.А. Фурманов (2006).

Отже, при проявах фізичної агресії, Фурманов, враховуючи психологічний ризик, пов`язаний з застосуванням батьками тілесних покарань, рекомендує наступні „ неагресивні ” моделі дисциплінарного впливу:

1. Терпіння. Тут потрібна витримка.

2. Пояснення. Слід пояснити дитині чому її поведінка неправильна, робити це треба максимально кратко.

3. Відволікання. Треба постаратися запропонувати дитині що-небудь більш цікаве, ніж те, що йому зараз хочеться.

4. Повільність. Не треба спішити карати дитину. Раптом вчинок повториться.

5. Нагороди. Краще схвалити дитину за хорошу поведінку. Це збудить в ній бажання ще раз почути похвалу.

6. Жарти. Рекомендується іноді пожартувати з приводу покарання і навіть придумати яку – небудь гру, щоб дитина теж мала привод покарати „ винуватого ” батька. Дуже важливо дати дитині можливість відчути, що і батьки підпорядковуються тим самим правилам поведінки. В цьому випадку дитина буде менш сердитися, коли буде покараний за порушення правил.

Вербальна агресія.

Повна профілактика бранних слів неможлива з тієї причини, що діти живуть в соціумі і не застраховані від впливу середовища. Але вплинути на них можливо, як вважає Е. Фромм, якщо порекомендувати батькам наступне:

1.Не сваріть дитину, не погрожуйте, що будете сварити її, якщо вона буде говорити бранні слова.

2. Постарайтеся зробити так, щоб вона була як можна більш відкрита з вами. Це дозволить безпосередніше висловлюватися в вашій присутності, і тоді те, чому вона навчиться вона скаже вам, а не при сторонніх.

3. Здивуйте дитину – це найкращий спосіб вплинути на неї. Коли вона стане говорити бранні слова, віднесіться до цього спокійно, м`яко добродушно.

4. Поясніть дитині, що говорити бранні слова так само неприйнятно, яке відригувати за столом чи не вибачитися в потрібний момент. Але поясніть це коротко, не караючи її.

5. Якщо станеться, що в дитини вирветься бранне слово при сторонніх, кратко вибачтеся за неї і одразу ж змініть тему розмови.

В якості профілактики непрямої агресивної поведінки психологи рекомендують:

1. Як можна м`якіше проявляти своє незадоволення та роздратування. Якщо дитина захоче що-небудь зламати, або навіть зламає в чужому домі, слід принести вибачення при дитині, пояснити їй, чому і батьки і всі інші не схвалюють її вчинок, запропонувати їй яке-небудь заняття, а при необхідності увести додому.

2. Не можна силою примушувати дитину до покорення з тієї причини, що ця тактика може викликати у неї прагнення ще більше ламати.

3. Допомога дитині в адаптації до оточуючих обставин і дорослих напевне зменшить її бажання ламати і руйнувати.

4. Більша участь в її житті – з точки зору дитини, а не з батьківської – дозволить їй почуватися коханою і бажаною. Чим більш впевненою стане дитина, тим менш вона буде відчувати гнів, заздрощі, тим менш в ній залишиться егоїзму.

5. Дуже корисно кожен раз пропонувати дитині усунути спричинений нею розгром. Найчастіше слідує відмова, але коли-небудь дитина може і відгукнутися на слова: „ Ти вже достатньо великий і сильний, щоб створити безлад, тому я впевнена, що ти допоможеш мені прибратися ”.Якщо прибирання призначається як покарання або дитину змушують допомагати, це навряд чи змінить руйнуючу поведінку; в контексті повинна бути впевненість дорослого, що „ великий ” хлопчик повинен нести відповідальність за свої справи. Якщо дитина все ж таки допоможе прибратися, вона, обов`язково повинна почути щире „ спасибі ” і жодних нагадувань – для неї інцендент вичерпаний.

Список використаної літератури


Агресія у дітей та підлітків : Навчальний посібник/ під ред. Н.М. Платонової. – СПб.: Речь, 2006;

Берон Р., Річардсон Д. „ Агресія ”. — СПб., Пітер, 2001. — 352 с: ил. — (Серія «Мастери психології»).

Берковіц Л. „ Агресія: причини, наслідки і контроль”/ СПб., 2001

Бреслав Г.Э. „ Психологічна корекція дитячої і підліткової агресивності ”: Навчальний посібник для спеціалістів і

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: