Ідеї Юнга та сучасна психологія
Як показали дослідження, конформним особам властиві негнучкість психічних процесів, бідність ідей, знижена здатність володіти собою, поверхове уявлення про себе, їм бракує віри в себе, вони виявляють більшу пасивність, навіюваність і залежність від інших.
Сукупність позитивних якостей волі, властивих людині, зумовлює її силу волі. Як позитивні, так і негативні якості волі не є вродженими.-Вони розвиваються протягом життя та діяльності.
Слабка воля, причини цього і шляхи подолання
Відсутність волі так чи інакше виявляють різноманітні фізичні та розумові дії. Характерними її ознаками є зниження рівня загальної активності, психічна млявість, вагання в тих випадках, коли необхідно діяти.
Люди, воля яких слабка, здебільшого не закінчують розпочатої справи, нездатні долати навіть незначні труднощі, відкладають справу надалі. Вони легко відволікаються від важливої діяльності, беруться за дрібні, непотрібні завдання. Вони не мають постійних зацікавлень, цілеспрямованих інтересів, самостійності і критичного ставлення до себе та оточення.
Ці люди не мають власної думки, легко підпадають під вплив інших, легко піддаються навіюванню та самонавіюванню, внаслідок чого не впевнені у своїх діях. Вони здебільшого не виявляють ініціативи, хоча і певною мірою компетентні. Вони не здатні стримувати свої бажання, долати власні емоційні стани - гнів, страх, афекти.
В екстремальних обставинах вони розгублюються, стають безпорадними. Вони мрійники, і хоча часом подають цікаві пропозиції, проте не реалізують їх.
Слабка воля- це ознака конформності особистості, яка схильна уникати самостійних рішень, пасивно сприймає погляди інших, пристосовується до певних стандартів поведінки.
Випадки хворобливо слабкої волі мають назву «абулі».
Ослаблення волі зумовлюється багатьма причинами. У деяких випадках його спричиняють органічні або функціональні порушення діяльності кори великих півкуль головного мозку, особливо лобових його ділянок, що виявляється в дисоціації, роз'єднаності образів дії та рухів, пасивності ідей, уявлень.
Причиною цього є різні хвороби і особливо вживання алкоголю, наркотиків, які є причиною пасивності розумової діяльності, порушення гальмівної функції кори великих півкуль головного мозку, внаслідок чого активізуються підкоркові процеси, зокрема емоції.
Але слабкість волі типу класичної "обломовщини", "маніловщини" зумовлена здебільшого вихованням. Обмеженість рухів і діяльності дітей, прагнення в усьому їм допомагати виховують їх пасивними. Надмірне опікування приводить дитину до того, що пасивність стає її звичкою, яку важко здолати в старшому віці.
Формування у дітей працьовитості, залучення до праці, спонукання закінчувати розпочату справу є найважливішими засобами подолання слабкої волі. Фізичне виховання, спорт, різноманітні види змагання значною мірою сприяють розвиткові активності, самовладання, сильної волі.
Психологічні особливості навчання. Стратегії формування нових вмінь та навичок
Навчання — шляхи одержання знань, процес оволодіння знаннями, передачі і засвоєння знань, умінь і навичок, а також діяльності. У процесі навчання реалізуються цілі освіти. Навчання завжди носить виховний характер, оскільки в його процесі формується світогляд, розвиваються пізнавальні здібності, мислення, пам'ять, творчість, ініціатива, самостійність і ін.
Знання — це цілісна система наукових понять про закони розвитку природи, суспільства і мислення, накопичених людством у процесі активної перетворюючої діяльності, спрямована на подальше пізнання і зміну об'єктивного світу.
Принцип – це керівна ідея, основне правило або вимога до діяльності.
Принципом навчання називають вихідні вимоги до процесу навчання, що випливають із закономірностей його ефективної організації. Виділяють наступні принципи:
принцип гуманістичної цілеспрямованості (навчання і виховання всебічно гармонічно розвинутої особистості, чемна її індивідуальність і соціальні умови).
принцип зв'язку з життям, із задачами які вирішуються суспільством, колективом, особистістю в їхній єдності.
принцип співробітництва викладача і студента, родини і громадськості, трудового (студентського) колективу в досягнення намічених задач навчання і виховання.
принцип науковості в організації навчання (розробка цілей, добір змісту, вибір методів і форм організації навчання, розробка нових технологій навчання).
принцип наочності, єдність абстрактного і конкретного, матеріально-предметного, наочно-образного, словесно-знакового.
принцип доступності в навчанні, єдність науковий і емпіричного, облік індивідуальних рівнів розвитку творчих здібностей людини, що навчається.
принцип доступності вимагає, щоб навчання будувалося на реальних можливостях тих, кого навчають.
Процес навчання виконує три основних функції:
- освітня функція - основна, визначальна. Головне призначення навчання -формування спеціальних і загальнонаукових умінь і навичок.
- виховна - припускає рішення основних задач у процесі навчання, формуючи світогляд, духовні, моральні, трудові, эстетические представлення, переконання, погляди, ідеї.
- розвиваюча функція - забезпечує процес створенні особистості, розвиває її сприйняття, мислення, вольові, емоційну і мотиваційну сфери.
Навчальна діяльність має особливості, що виокремлюють її серед інших видів учіння. Психологи вирізняють такі особливості:
спрямована на володіння навчальним матеріалом та розв’язання навчальних завдань;
сприяє засвоєнню загальних способів дій і наукових понять, що передує розв’язанню завдань – у цьому полягає принципова відмінність навчальної діяльності від учіння методом спроб і помилок, коли програма дій попередньо засвоєна;
зумовлює зміни в суб’єкті (зміни психічних властивостей і поведінки людини залежать від результатів її дій).
Засвоєння системи знань у процесі навчання має поєднуватися з формуванням відповідних навичок. Найпоширенішим є трактування навички як дії, доведеної внаслідок багаторазових, цілеспрямованих вправ до досконалості виконання. Такій дії притаманні відсутність контролю з боку свідомості, якісне та швидке виконання.
Ефективність набуття навичок залежить від багатьох факторів, до яких насамперед належать (табл. 1):
Правильний розподіл вправ у часі;
Розуміння, осмислення учнями принципу, загального плану виконання дії;
Знання результату виконуваної дії;
Вплив раніше засвоєних знань і сформованих навичок на формування конкретної навички;
Раціональне співвідношення репродуктивності та продуктивності..
Процес формування навичок характеризується певними особливостями і підпорядкований деяким закономірностям. Для нього, зокрема, характерні цілеспрямованість; внутрішня мотивація і зовнішня інструкція, які створюють установку; правильний розподіл вправ за періодами (етапами) навчання; включення процесу тренування у значущу навчальну ситуацію; постійна поінформованість учня про результати виконання дії; розуміння учнем загального принципу, схеми дій, в яку включено процес тренування; урахування впливу перенесення та інтерференції навичок, що сформовані раніше.
Таблиця 1
| Етап розвитку навички | Характер навички | Мета формування навички | Особливості виконання дії |
| Ознайомлювальний | Осмислення дії і її подання | Ознайомлення з прийомами виконання дії | Чітке розуміння мети, нечітке – способів її досягнення; грубі помилки при виконанні дії. |
| Підготовчий (аналітичний) | Свідоме, але ще невміле виконання | Опанування окремих елементів дії; аналіз способів їх виконання | Чітке розуміння способів виконання дії, однак неясне і нестійке її виконання; багато зайвих рухів, дуже напружена увага; зосередженість на своїх рухах; поганий контроль. |
| Стандартизований (синтетичний) | Автоматизація елементів дії | Співвіднесення і об’єднання елементарних рухів в одну дію | Удосконалення рухів, їх об’єднання, усунення зайвих, перенесення уваги на результат, поліпшення контролю, перехід до мускульного контролю. |
| Варіативний (ситуативний) | Пластичне пристосування до ситуації | Опанування довільного регулювання характеру дії | Гнучке доцільне виконання дії; контроль забезпечується спеціальними сенсорними синтезами; інтелектуальні синтези (інтуїція) |
Успіх будь-якої діяльності залежить від уміння її виконувати. Під умінням розуміють здатність використовувати наявні знання, поняття, оперувати ними для виявлення істотних властивостей об’єктів і явищ, успішного розв’язання певних теоретичних чи практичних завдань. Вміння як системне утворення містить комплекс знань, прийомів, навичок, інших компонентів індивідуального досвіду (чуттєвого, практичного, інтелектуального)суб’єкта. таким чином, уміння – це готовність людини успішно виконувати певну діяльність, яка ґрунтується на знаннях і навичках. Вміння як складні комплексні дії формуються у процесі виконання учнями різноманітних завдань. Головними умовами успішного формування вмінь є усвідомлення мети завдання та розуміння його змісту і способів виконання. Це досягається поясненням завдання, демонструванням кращих зразків його виконання та безпосередньо дії виконання.
До умов формування вмінь належать також наявність свідомого ставлення, готовності особистості до вироблення вмінь, інтересу до кращого виконання дій, пов’язаних з виконанням завдання. Не менш важливу роль відіграють індивідуальні особливості: тип нервової системи, попередній досвід, теоретичні знання, нахили і здібності.
Вміння формуються також залежно від умов навчання, організації процесу вправляння (слід дотримуватись послідовності засвоюваних дій, поступового переходу від найпростішого до складніших завдань, від повільного до швидкого темпу їх виконання). Однак необхідно враховувати, що тривале, без перерв, вправляння, як і тривалі перерви в ньому, не сприяють успішному формуванню вмінь.
Література
Заброцький М.М . Педагогічна психологія, Київ, 2000.
Максименко С.Д. Загальна психологія, Вінниця, Нова книга, 2004.
Басова Н.В. Педагогика и практическая психология. М.: 1999
Трофімов Ю.Л. Психологія. - К".: 1999
Цигульська Г.Ф. Загальна та прикладна психологія. - К.: 2000
Леонтьев А.П. Избранные психологические произведения.
Леонгард К. Акцентуированные личности. - К. 1991
Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. - М. 1984
Мерлин В.С. Очерк интегрального исследования индивидуальности, - М. 1986
Немов Р.С. Психология. В 3-х тт. - М. 1995
Норман Д.А. Память научение, - М. 1985
Ольшанникова А.Е. Эмоции и воспитание. - М. 1986
Общая психология. - М. 1986
Основи психології. - К. 1995
Основы педагогического мастерства. - К. 1987
Педагогика (под ред. Бабанского Ю.К.) - М. 1983
Педагогічна психологія. - К. 1991
Психология эмоций. Тексты. - М. 1984
Психология личности. Тексты. - М. 1982
38. Психология индивидуальных различий. Тексты. М. 1982
Психология формирования и развития личности. - М. 1981
Психологические основы формирования личности в педагогическом процесе. - М. 1981
Розвиток освіти і педагогічної думки на Україні. - К. 1991
Роменець В.А. Історія психології. - К. 1978
Ребер М.А. Тильман Ф. Психология индивида и группы. - М. 1988