Xreferat.com » Рефераты по психологии » Чинники, що впливають на ситуацію етичного вибору школярів середньої ланки

Чинники, що впливають на ситуацію етичного вибору школярів середньої ланки

Зміст


Вступ

1. Загальна психологічна характеристика підліткового віку

1.1 Особливості новотвору підліткового віку

1.2 Особливості емоційної, мотиваційної та вольової сфер

2. Моральна самосвідомість особистості

2.1 Моральне самопізнання особистості, його умови та способи здійснення

2.2 Ціннісні орієнтації особистості

2.3 Моральний вибір особистості


Вступ


Зміни, які відбуваються нині в політичному, економічному житті українського народу, потребують проведення реформ у формуванні духовності його, зокрема в сфері моралі. Без подолання окремих стереотипів у підході до формування морального обличчя громадянина молодої держави досягти вагомих зрушень у побудові справді гуманістичного, високоцивілізованого суспільства неможливо. Реформи в цьому плані потрібні й тому, що протиборство добра й злі набуло форм, які об’єктивно посилили необхідність урізноманітнення методів боротьби з ним, як і необхідність переглянути ряд вадливих аспектів і рис моральної культури суспільства в цілому. Усе це пояснюється такими факторами.

По-перше, необхідністю розширити діапазон впливу моральної регуляції, насамперед включаючи нові ділянки соціальної реальності (сфери політики, економіки, природи, процесу пізнання тощо).

По-друге, в суспільстві необхідно вирівняти надто складний і тонкий баланс прав та обов’язків, моральної свободи й відповідальності особистості, до чого спонукають демократичні перетворення в країні, зниження ролі соціального примусу в дотриманні тих форм поведінки, в яких зацікавлене суспільство.

По-третє, зниження ролі соціального примусу супроводжується перенесенням центру ваги в самій моралі з частини норм, у яких втілений її характер, як засобу стримуючого, забороняю чого, обмежуючого (за А.С.Макаренком) – це норми, які забезпечують "дисципліну гальмування" щодо норм, які стимулюють, активізують діяльність людини.

По-четверте, радикальні перетворення значно ускладнили ситуацію морального вибору, зробили вкрай значною необхідність правильно враховувати мотивації вчинків і всієї лінії поведінки в оцінній практиці.

По-п’яте, поруч з необхідністю розширити сферу впливу моралі відбувається активний процес перенесення значної частини моральних норм до числа складних як способом їх засвоєння індивідом, так і за характером їх творчої реалізації.

По-шосте, однією з найвагоміших змін у сфері сучасної моральної свідомості є висунення на передній план світоглядної функції моралі. В умовах зламу ідеологізованого типу світогляду, повернення до загальнолюдських цінностей як до критерію морального розвитку виникають закономірні труднощі організації моральної діяльності, забезпечення певної цілісної моральної свідомості людини.

Виховна діяльність у сфері моралі набере оптимального характеру лише за умови врахування названих рис моральності, властивої нашому суспільству. Оскільки саме в підлітковому віці (12-16 років) відбуваються чи не найінтенсивніші метаморфози в моральному становленні особистості.

Проблемою вивчення факторів, які впливають на ситуацію морального вибору людини займались і продовжують займатися багато вчених, серед яких можна назвати В.О.Лозового, Н.М.Вознюка, Н.І.Шаталову, В.С.Мухіну, Н.С.Назарова та ін.

Тема:

Чинники, що впливають на ситуацію етичного вибору школярів середньої ланки.

Об’єкт:

Ситуація етичного вибору школярів середньої ланки.

Предмет:

Мотиви, воля і самоконтроль як чинники впливають на ситуацію етичного вибору школярів середньої ланки.

Гіпотеза:

На ситуацію морального вибору можуть впливати наступні фактори:

пізнавальні мотиви;

самоконтроль (воля);

самооцінка.

Мета:

Виявити вплив таких чинників як мотиви, воля і самооцінка на ситуацію етичного вибору.

Завдання:

1. Проаналізувати науково – психологічну літературу і визначити компоненти і чинники, що впливають на ситуацію етичного вибору школярів середньої ланки.

2. Проаналізувати вплив таких чинників як мотиви, воля і самооцінка на ситуацію етичного вибору.

3. Організувати і провести емпіричне дослідження чинників, що впливають на ситуацію етичного вибору школярів середньої ланки.

4. Обробити емпіричні дані і проаналізувати отримані результати.

5. Сформулювати висновки щодо впливу мотивів, волі і самооцінки на ситуацію етичного вибору школярів середньої ланки.


1. Загальна психологічна характеристика підліткового віку


1.1 Особливості новотвору підліткового віку


Перехід до підліткового віку характеризується глибокими змінами умов, що впливають на особистісний розвиток дитини. Вони стосуються фізіології організму, відносин, що складаються в підлітків з дорослими людьми й однолітками, рівня розвитку пізнавальних процесів, інтелекту і здібностей. В усьому цьому намічається перехід від дитинства до дорослості. Організм дитини починає швидко перебудовуватися і перетворюватися в організм дорослої людини. Центр фізичного і духовного життя дитини переміщається з родини в зовнішній світ, переходить у середовище однолітків і дорослих. Відносини в групах однолітків будуються на більш серйозних, ніж розважальних спільних іграх, справах, що охоплюють широкий діапазон видів діяльності, від спільної праці над чим – небудь до особистого спілкування на життєво важливі теми. В усі ці нові відносини з людьми підліток вступає, вже будучи інтелектуально досить розвитою людиною і розташовуючи здібностями, що дозволяють йому зайняти визначене місце в системі взаємин з однолітками.

Головною особливістю підліткового віку є його перехідний характер – від дитинства до дорослості. Це період різкого збільшення темпів фізичного розвитку і полового дозрівання. Характерна його риса – прояв підлітками протилежних рис особистості, їхня несподівана зміна одна одної: то товариський, то замкнутий, то веселий, то сумний і т.д. Головна ж задача підлітка – формування самосвідомості й ідентичності (бути як інші однолітки).

Перехід від дитинства до дорослості не в усіх протікає гладко. У зв'язку з цим виділяють три типи розвитку особистості підлітка (Е.Шпрангер).

Для першого типу характерно бурхливий, кризовий плин, пережитий підлітком як друге народження. Його підсумок – становлення нового Я.

Для другого типу характерно плавна, без глибоких потрясінь зміна особистості.

Третій тип розвитку пов'язаний з активним і свідомим процесом самовиховання, самостійним подоланням тривог і криз.

Так Ш.Бюлер виділив психічну пубертатність, а усередині неї – три фази розвитку.

Перша з них – це прелюдія до періоду психічної пубертатності, окремі симптоми якої з'являються в 11 – 12 років, коли підлітки неприборкані, забіякуваті, коли дитячі ігри здаються їм нецікавими, а ігри старших підлітків ще не зрозумілі [12].

"Прелюдія" змінюється наступною, негативною фазою, тривалість якої від 11 до 13 років у дівчинок і від 14 до 16 років у хлопчиків, а основними рисами є підвищена чутливість і дратівливість, неспокійний і легко збудливий стан, фізичне і щиросердечне нездужання, незадоволеність собою. Тому нерідко можна бачити одночасно присутність у підлітка ненависті до себе і навколишнього світу, що змушує його почувати себе самотнім, чужим і незрозумілим оточуючими людьми. Дитина на цій стадії найбільш чуттєва до сприйняття негативного, що спонукує її або до агресивного самозахисту, або до пасивної меланхолії. Результатом цього стає зниження працездатності, ізоляція або активне вороже відношення до навколишніх. Закінчення негативної фази збігається з завершенням тілесного дозрівання.

Позитивна фаза починається з того, що підліток стає сприйнятливий до позитивних аспектів оточення. Перед ним відкриваються джерела радості, серед яких на перше місце Ш.Бюлер ставить "переживання природи – свідоме переживання прекрасного. При сприятливих умовах розвитку такими джерелами радості можуть стати мистецтво і наука. До цього приєднується і любов, "яка дає вихід найважчій напрузі" [9].

Звичайно процес загального інтелектуального розвитку дітей починається і завершується трохи раніш, ніж процес їхнього формування як особистості. Якщо інтелект дитини, що розуміється як здатність ставити і вирішувати задачі в практичному, образному і символічному планах, уявляється розвитим вже до початку підліткового віку, то становлення дитини як особистості тут активно продовжується і завершується набагато пізніше, у роки юності. Протягом трьох – чотирьох років навчання в старших класах школи оформляється мотиваційна сфера людини, визначаються її особисті і ділові інтереси, виявляються професійні схильності і здібності.

Підлітковість – це самий важкий і складний із усіх дитячих віків, що представляє собою період становлення особистості. Разом з тим це самий відповідальний період, оскільки тут складаються основи моральності, формуються соціальні установки, відносини до себе, до людей, до суспільства. Крім того, у даному віці стабілізуються риси характеру й основні форми між особистісної поведінки. Головні мотиваційні лінії цього вікового періоду, пов'язані з активним прагненням до особистісного самовдосконалення, - це самопізнання, самовираження і самоствердження.

На початку підліткового віку у дитини з'являється і підсилюється прагнення бути схожою на старших, дітей і дорослих, причому таке бажання стає настільки сильним, що, форсуючи події, підліток іноді передчасно починає вважати себе вже дорослим, вимагаючи відповідного звернення із собою як з дорослою людиною. У той же час він ще далеко не в усьому відповідає вимогам дорослості. Придбати якості дорослості прагнуть усі без винятку підлітки. Бачачи прояв цих якостей у старших людей, підліток часто некритично наслідує ім. Власне прагнення підлітків до дорослості підсилюється за рахунок того, що і самі дорослі починають відноситися до підлітків вже не як до дітей, а більш серйозно і вимогливо. З підлітка запитують більше, ніж з молодшого школяра, але йому багато чого і дозволяється з того, що не дозволяється першокласникам. Наприклад, підліток набагато більше, ніж молодший школяр, може знаходитися поза домом, на вулиці, у компанії друзів і серед дорослих. Йому дозволено брати участь у таких ситуаціях, до яких звичайно молодші школярі не допускаються. Цим підтверджується більш рівноправне і незалежне положення підлітка в системі людських відносин. Усе це разом узяте породжує у підлітка уявлення про себе як про людину, що перестала бути дитиною, що переступила за поріг дитинства. Підсумком цих процесів стає внутрішнє прагнення підлітка, що зміцнюється, скоріше стати дорослим, котре створює зовсім нову зовнішню і внутрішню ситуацію особистісного психологічного розвитку. Вона вимагає і породжує зміну всієї системи відносин підлітка з оточуючими людьми і самим собою.

Швидко дорослішати підлітка змушують також обставини життя, пов'язані з фізичними змінами його організму. Швидке змужніння, фізична міцність породжують додаткові обов'язки, які підліток одержує й у школі, і дома.

У підлітковому віці змінюються зміст і роль наслідування в розвитку особистості. Якщо на ранніх ступінях онтогенезу воно носить стихійний характер, мало контролюється свідомістю і волею дитини, то з настанням підлітковості наслідування стає керованим, починає обслуговувати численні потреби інтелектуального й особистісного самовдосконалення дитини. Новий етап у розвитку цієї форми навчання у підлітків починається з наслідування зовнішнім атрибутам дорослості [15].

Найлегший спосіб досягти мети "бути як дорослий" складається в наслідуванні зовнішнім формам поведінки, що спостерігається. Підлітки починаючи з 12 – 13 років (дівчинки трохи раніш, хлопчики пізніше) копіюють поведінку дорослих, котрі мають авторитет у їхньому колі. Сюди входять мода в одязі, зачіски, прикраси, косметика, особливий лексикон, манера поведінки, способи відпочинку, захоплення і т.п. Крім дорослих зразками для наслідування з боку підлітків можуть стати їхні більш старші однолітки. Тенденція походити на них, а не на дорослих у підлітковому середовищі з віком збільшується.

Для хлопчиків – підлітків об'єктом наслідування часто стає та людина, що поводиться "як дійсний чоловік" і володіє силоміць волі, витримкою, сміливістю, мужністю, витривалістю, вірністю дружбі. У дівчинок розвивається тенденція наслідувати тим, хто виглядає "як дійсна жінка": старшим подругам, привабливим, що користується популярністю дорослим жінкам. До свого фізичного розвитку багато хлопчиків – підлітків відносяться дуже уважно, і починаючи з 5 – 6 класів школи багато хто з них приступають до виконання спеціальних фізичних вправ, спрямованих на розвиток сили і витривалості. У дівчинок же більше спостерігається наслідування зовнішній атрибутиці дорослості: одягові, косметиці, прийомам кокетства і т.п.

У підлітковому віці продовжується процес формування і розвитку самосвідомості дитини. На відміну від попередніх вікових етапів він так само, як і наслідування, змінює свою орієнтацію і стає спрямованим на свідомість людиною своїх особистісних особливостей. Удосконалювання самосвідомості в підлітковому віці характеризується особливою увагою дитини до власних недоліків. Бажаний образ "Я" у підлітків звичайно складається з оцінювальних ними достоїнств інших людей [21].

Таким чином, як зразки для наслідування підлітків виступають як дорослі, так і однолітки і створюваний ними ідеал виявляється трохи суперечливим. Він сполучить у собі якості як дорослої, так і більш молодої людини, причому далеко не завжди ці якості виявляються сумісними в одній особі. У цьому полягає одна з причин невідповідності підлітків своєму ідеалові і їхнім постійним переживанням по даному приводу.


1.2 Особливості емоційної та мотиваційної сфер


Для емоційної сфери підлітка характерні:

дуже велика емоційна збудливість, тому підлітки відрізняються запальністю, бурхливим проявом своїх відчуттів, пристрасністю: вони гаряче беруться за цікаву справу, пристрасно обстоюють свої погляди, готові "вибухнути" на щонайменшу несправедливість до себе і своїх товаришів;

велика стійкість емоційних переживань в порівнянні з молодшими школярами; зокрема, підліток довго не забуває образи, нанесеної йому вчителем, тому останньому після свого необачного вчинку потрібно докласти багато зусиль, щоб відновити втрачений в очах учня авторитет;

в той же час для підлітків характерні перепади настрою – від нестримної веселості до смутку і назад, причому достатньо значущих причин для подібної зміни настрою може і не бути;

суперечність відчуттів: часто підліток з жаром захищає свого товариша, хоча розуміє, що той гідний засудження; володіючи високорозвинутим відчуттям власної гідності, він може заплакати від образи, хоч і розуміє, що плакати соромно; сентиментальність часом уживається з дивовижною черствістю, хвороблива соромливість – з розбещеністю;

переживання у підлітка виникають не тільки з приводу оцінки його іншими, але і з приводу самооцінки, яка з'являється у нього в результаті зростання його самосвідомості;

у підлітків сильно розвинене відчуття приналежності до групи, тому вони гостріше і боляче переживають несхвалення товаришів, чим несхвалення вчителя;

підлітки пред'являють високі вимоги до дружби, в основі якої лежить не сумісна гра, як у молодших школярів, а спільність інтересів, етичних відчуттів; дружба у підлітків більш виборча і інтимна, триваліша; під впливом дружби змінюється і підліток, правда, не завжди в позитивну сторону, тому не всяку дружбу потрібно вітати;

у підлітків сильно виявляється відчуття патріотизму (гордість за свою Батьківщину, любов до неї) [7].

У цьому віці в організмі і психіці дитини відбуваються істотні зміни, обумовлені статевим дозріванням. Це значно змінює сферу інтересів дитини. При цьому можна виразно прослідкувати дві тенденції в розвитку інтересів: з одного боку, поява нових інтересів (до суспільного життя, техніки, читання книг пригодницьких і героїчних; у багатьох виражені спортивні інтереси), з іншої – згортання і відмирання сталої раніше системи інтересів (звідси її негативний, протестуючий, негативний характер). Саме поєднання обох моментів, узятих разом, пише Л.С.Виготський, характеризує той на перший погляд дивний факт, що у підлітка спостерігається неначе загальне пониження, а іноді навіть і повна відсутність інтересів. Ця спустошуюча фаза, протягом якої підліток остаточно зживає своє дитинство, дала привід Л.М.Толстому назвати цей період "пустелею отроцтва".

Для цієї фази характерні також песимізм, розпад колективних зв'язків, розрив відносин, що склалися раніше, між дітьми, у тому числі і дружних, прагнення до самоти, різка зміна відношення до інших людей, зневага правилами суспільної поведінки.

В результаті більшої половини підлітків характеризуються індивідуалістичною спрямованістю. При цьому її пік доводиться на середніх підлітків, а до старшого підліткового віку, частка індивідуалістів декілька зменшується; проте суспільство, інші люди цікавлять їх опосередковано, через самих себе. Дівчаток з гуманістичною спрямованістю значно більше, ніж хлопчиків, в той же час більше хлопчиків з егоїстичною спрямованістю особи. Ці відмінності пов'язують з соціальними ролями, виробленими суспільством для осіб чоловічої і жіночої статі. Від жінки суспільство чекає більшою мірою дисциплінованості, старанності, ніж самостійності і незалежності, більшою мірою здатності співпереживати, приймати чужу точку зору, ніж відстоювати свою. Жінка більшою мірою повинна бути лояльна, терпима, уміти прощати і поступатися, що значною мірою відповідає гуманістичній спрямованості особи. Роль чоловіка наказує хлопчикові мати мужнішу, активнішу, самостійнішу і агресивнішу поведінку, велику незалежність думок і вчинків. Таким чином, його поведінка більш індивідуалістична [14].

Негативна тенденція у хлопчиків виявляється пізніше, ніж у дівчаток (у зв'язку з пізнішим статевим дозріванням), але виражається бурхливіше і тривало.

В мотиваційній сфері підлітків відбувається надзвичайно важлива зміна, що полягає в тому, що вони в значній мірі здатні керуватися в своїй етичній поведінці тими вимогами, які самі собі пред'являють, і тими завданнями і цілями, які перед собою ставлять. Отже, відбувається перехід від "реактивного" проходження вимогам ззовні до активної побудови своєї поведінки відповідно до свого власного ідеалу.

У підлітків наголошується більша, ніж раніше, стійкість цілей, достатньо розвинене відчуття довгу, відповідальності. Інтереси вже не ситуативні, а виникають поступово у міру накопичення знань. Часто інтерес до чого-небудь набуває характеру захоплення. Вважається, що підлітковий вік без захоплень подібний до дитинства без ігор. Захоплення підлітка – сильні і часто змінюють одне одного, але іноді приймають "запійний" характер; як правило, вони не пов'язані з учбовою діяльністю. Деякі з цих захоплень можуть сприяти розвитку особи підлітків, оскільки задовольняють їх пізнавальну потребу, сприяють формуванню корисних навиків. Проте при певних особових особливостях вони ж можуть скривлювати розвиток особи, формувати схильність до накопичення, порожньому проведенню часу з порушенням громадського порядку [20].

Наявність ідеалів, самооцінок, засвоєних норм і правил суспільної поведінки свідчить про значний розвиток особи підлітків, про формування у них "внутрішнього плану", що є істотним чинником мотивації і організації власної поведінки. Проте цей "внутрішній план" ще не організований в цілісну систему, недостатньо узагальнений і стійкий. Так, наявний ідеал неконкретний і часто міняється (сьогодні підліткові подобається один герой, якому хочеться наслідувати, а завтра - інший). Вимоги підлітка до себе потребують постійної підтримки з боку. Звідси – і нестійкість ряду мотивів, мінливість поведінки. Крім того, для даного віку характерна невідповідність цілей можливостям, що свідчить про завищений рівень домагань і стає причиною частих невдач в здійсненні задуманого.

Прагнення старших підлітків утвердитися у власній думці більшою мірою, ніж в думці тих, хто їх оточують, приводить до того, що мотиви у них формуються, перш за все, і головним чином з урахуванням власної думки, що зрештою виражається в їх упертості.

У молодшого підлітка з'являються нові потреби: вийти за рамки школи, залучитися до життя і діяльності дорослих, а також знайти і захистити своє місце в тому соціальному середовищі, яке його оточує. Задоволення цих потреб можливе тільки при зміні старої провідної діяльності (учбової) на нову. Таким стає спілкування.

Процес статевого дозрівання, що доводиться на цей вік, істотно змінює вольову сферу, причому не завжди в кращу сторону. Зростає сміливість (яка в цей період взагалі досягає найбільшого прояву), але знижується витримка, самовладання. Спостерігається установка на відмову від зусилля, тому завзятість виявляється тільки в цікавій роботі. Знижується дисциплінованість, посилюється прояв упертості, частково у зв'язку з тим, що поради дорослих сприймаються критично як затвердження свого "Я", права на власну думку, на свою точку зору [14].

Таким чином, для емоційної сфери підлітка характерні: дуже велика емоційна збудливість; велика стійкість емоційних переживань в порівнянні з молодшими школярами; перепади настрою; суперечність відчуттів; переживання у підлітка виникають не тільки з приводу оцінки його іншими, але і з приводу самооцінки, яка з'являється у нього в результаті зростання його самосвідомості; відчуття приналежності до групи, тому вони гостріше і боляче переживають несхвалення товаришів, чим несхвалення вчителя; високі вимоги до дружби, в основі якої лежить не сумісна гра, як у молодших школярів, а спільність інтересів, етичних відчуттів; відчуття патріотизму. У мотивах підлітків міститься аргументація і передбачення наслідків ухваленого рішення, що свідчить про значно повніше усвідомлення процесу мотивації і структури мотиву. Це знижує імпульсну дію і вчинки підлітків, особливо старших. Вельми суперечлива вольова сфера підлітків. Спостерігається перехід від зовнішньої стимуляції вольової активності до самостимуляції. Підліток прагне до самостійної поведінки. Підлітки хочуть бути вольовими. Проте цей механізм ще недостатньо сформований. Тому підлітки часто страждають від того, що у них немає "волі".


2. Моральна самосвідомість особистості


2.1 Моральне самопізнання особистості, його умови та способи здійснення


Формування необхідності у моральному самопізнанні визначається мірою усвідомлення соціальної необхідності в моральній саморегуляції та самовдосконаленні відповідно до вимог суспільства до її поведінки. Зароджуючись у відчуженні, ця необхідність досягає різної необхідності в юності та зрілому віці, при чому переживається тим сильніше, чим ясніше індивід розуміє протиріччя між власними домаганнями та відношенням до нього оточуючих, чим більше він сам зазнає сумнівів у своїй моральній правоті, незадоволення своїми рішеннями та вчинками. Подібного роду "когнітивний дисонанс" стає важливим стимулом переосмислення та критичної переоцінки самого себе.

Якщо безпосереднім критерієм істинності морального знання людини стає власна поведінкова практика, то непрямим показником достовірності самопізнання може бути багатократне співпадання автохарактеристики зі справедливою суспільною думкою. "Хто хоче точно знати, чого він вартий, може дізнатися про це лише від народу і, відповідно, повинен віддати себе на його суд. Звіряючись із думкою інших про мене, я впевнююсь у власній правоті або помилковості. Суспільство ж дійсно визначає мою реальну моральну цінність не лише за суб'єктивними спонуками, а й за об'єктивними наслідками моїх вчинків, прямо чи непрямо зачіпаючи інтереси інших осіб. Про приховані помисли та відчуття реальних особистостей можна достовірно судити лише за соціально важливими діями, мотивами, цілями та результатами, які далеко не завжди збігаються за моральним змістом. У характеристиці індивіда не можна також беззаперечно виходити з його уявлень про себе самого, тому що, по-перше, у силу різних об'єктивних та суб'єктивних причин далеко не кожен спроможний скласти про себе правильну думку, а по-друге, не завжди він зважиться привселюдно визнати те, що думає про себе, особливо якщо це може характеризувати його негативно. При аналізі й оцінці власних переконань та вчинків "дуже легкі мимовільні непорозуміння із самим собою; тут відкрите, при всій добропорядності людини, найбільш широке поле помилок перед самим собою" [12].

Складність морального самопізнання полягає в тому, що об'єкт його динамічний та якісно невичерпний, бо моральна діяльність та відносини особистості безкінечно мінливі, різнорідні за змістом та формами прояву. Гносеологічний образ "Я" у моральній самосвідомості суб'єкта в даний момент вибірково відображає лише деякі фрагменти його багатомірного морального життя, знаходячись у безперервному розвитку, оскільки сам він спрямований у майбутнє, творить себе. Особистість як потенційний та актуальний об'єкт морального самопізнання за своїм змістом значно багатша, ніж її суб'єктивний образ.

За певних умов ще не стають або не є предметом самопізнання окремі моменти моральної діяльності, що не становлять особливого інтересу для самого суб'єкта в даний момент, випавши з його уваги або забуті ним, надміру важкі для розуміння чи самоочевидні, що виникли несвідомо або витіснені в сферу підсвідомого як звичні, неприємні, неприйнятні для нього. Людина далеко не завжди визнає значення та динаміку своїх внутрішніх й зовнішніх моральних дій, їх суб'єктивні звички та об'єктивні наслідки, хоча в принципі "будь-який несвідомий зміст може стати надбанням свідомості" [12]. Але навіть те в складі моральної діяльності, що безпосередньо є предметом пізнання, не осягається нею відразу, цілком та адекватно. У моральному самопізнанні неминучі суб'єктивності та обмеженість знань про себе долаються поступово на основі моральної практики у процесі руху від незнання, помилок, або відносно істинного про власне моральне обличчя до все більш повного та глибокого об'єктивно істинного знання; від чуттєво-конкретного, ситуативного самосприйняття до логічно-абстрактного, узагальненого поняття про моральне "Я".

"Оскільки моральна діяльність як система вчинків виступає у формі спілкування, не можна повністю погодитися із припущенням, ніби пізнання самого себе через діяльність має інші способи, прийоми та рівні, ніж методом спілкування" [33]. Адже моральне самопізнання можливе лише через спілкування в процесі моральної діяльності, через самоспостереження, рефлексію, інтуїцію, на рівні розуму

Важливим методом морального самопізнання слугує цілеспрямоване активне самоспостереження, за допомогою якого суб'єкт виділяє, збирає, фіксує, описує конкретні факти власної життєдіяльності. При цьому моральне самосприйняття залежить від світосприйняття особистості та чинить зворотну суб'єктивну дію на нього. "Немає свідка більш об'єктивного, ніж кожен стосовно до самого себе", але немає й більш тенденційного. Це проявляється вже в відборі й інтерпретації тієї цінної інформації про наші внутрішні стани та їх зовнішні прояви, яка отримана шляхом інтроспекції.

У процесі самопізнання елементарне відчуття безпосередньої тотожності людини із собою у самопереживанні через ідентифікацію себе з іншими здіймається до самоідентифікації в узагальненій думці про себе як Я. Систематично зіставляючи результати спостереження інших осіб з даними самоспостереження в контексті самоспілкування, індивід встановлює схожість та різницю між собою та ними, уподібнює та переносить на себе характерні їм риси, а свої - на них. У його самосвідомості виникають уявлення та поняття про себе як людину певної статі, віку, соціальної, етнічної, професійної приналежності, сімейного положення. У складі цільного образу Я, що формується, все тісніше переплітаються загальні, особливі та неповторно індивідуальні риси.

Чим повніше в моральній діяльності виражені типові риси представника певної епохи, країни, соціальної спільності і чим глибше методом самоаналізу він осягає їх у собі, тим вища науково пізнавальна цінність його автопортрету і тим достовірніше втілена в ньому моральна самосвідомість суспільства.

У науковій літературі часом дається розширене пояснення моральної рефлексії як здібності суб'єкта до раціонального обґрунтування суспільних та власних моральних ідеалів, принципів й норм, до пояснення та оцінки своїх вчинків. У такому поясненні рефлексія виступає як важлива ознака моральності, показник прогресу моральної свідомості, вираженого у здібності раціоналізованої мотивації, самоорієнтації, самостійному виборі, автономному самоконтролі. Доцільно виділити поняття моральної рефлексії в більш вузькому значенні як роздуму особистості над власною моральною діяльністю, її передумовами та результатами; здібності усвідомлювати свої вчинки, наміри, мотиви. Особливість подібної саморефлексії проглядається у такому аналізі своєї свідомості та поведінки, який приводить до узагальнення власних моральних позицій, рішень та дає відчуття внутрішньої свободи. "Етичне рефлектування стає при цьому способом внутрішнього самостановлення людини у зіткненні з обставинами". За допомогою рефлексії людина піднімається над собою, вириваючись за межі чуттєвої поглинутості безпосереднім потоком життя. На відміну від рефлективного роздуму про іншу особу або розумового діачогу з нею, саморефлексія є самоаналіз у формі діалогу із самим собою, особлива з приводу критичних ситуацій, у яких суб’єкту доводиться здійснювати радикальний моральний вибір [15].

У процесі морального самопізнання використовуються ті самі логічні операції, що і в інших формах ціннісного пізнання, з поправкою на специфіку предмета та характер дослідження. Прояв морального аспекту своєї життєдіяльності припускає здатність тимчасово абстрагуватися від інших її характеристик, у даному випадку неістотних для суб'єкта. Виходячи із власних моральних установок, суб'єкт у суцільному потоці інформації про самого себе виділяє, аналізує, зіставляє, диференціює та оцінює окремі вчинки і їх компоненти, які потім інтегрує й узагальнює у цілісний образ "Я". У результаті конкретні ситуативні прояви моральної діяльності у самосвідомості рефлектуючої особистості синтезуються та генералізуються у вигляді суттєвих моральних якостей, створюючи системне знання про її моральне обличчя - відносно стійку і у той же час динамічну "Я-концепцію", яка складається в двоєдиному процесі вивчення та узагальнення на основі соціального утвердження та самоствердження.

Ступінь саморозуміння характеризується адекватністю та глибиною проникнення суб'єкта в свою соціально-моральну сутність, цілісністю й повнотою охоплення її багатьох проявів, стабільністю та упорядкованістю знань про власне Я, здібністю ефективно використовувати їх у саморегуляції, прогнозуванні та вдосконаленні своєї моральної діяльності відповідно до вимог даного суспільства, класу. Там, де родова сутність людини викривлена її одномірним існуванням та в ілюзійному вигляді відображається суспільною думкою, розчарована самосвідомість не в змозі осягнути ні моральної значущості окремих вчинків, ні суті життя взагалі. Відмовившись від намагань зрозуміти себе та оточуючих, багато людей обмежуються бездумним спогляданням гри своїх та чужих пристрастей або цілком поглинуті метушнею життєвих розрахунків.

Моральне самопізнання стає розумним у міру того, як все глибше проникає в сутність не лише окремих вчинків і якостей особистості, а й усієї її моральної діяльності та морального обличчя в їх системній єдності та суперечливому розвитку, осягаючи загальне в одиничному, необхідне у випадковому, належне в сущому. Моральна проникливість розуму проявляється не стільки в здатності відчувати найтонші нюанси в мотивах та вчинках, скільки в поясненні всієї поведінки складним комплексом соціальних та психологічних, об'єктивних та суб'єктивних, суттєвих та несуттєвих причин у контексті різнорідних суспільних відносин. Дійсно розумне ставлення до себе, на відміну від розважливості як морально-прагматичної якості, спрямованої в основному на забезпечення власного блага та щастя, зумовлює насамперед піклування про блага та щастя інших людей. Лише людина, адекватно пізнавши глибокий взаємозв'язок соціального та особистого, здатна повною мірою стати морально вільною та нести відповідальність за власні помисли та діяння, спосіб життя та долю. Вона розуміє свої достоїнства та вади, вживаючи заходи для утвердження перших та викорінення других. Самокритично обдумуючи своє минуле та теперішнє, вона прагне правильно прогнозувати та творчо вдосконалювати моральну діяльність [17].

Одна із основних функцій моральної самосвідомості є оціночно-емоційие ставлення людини до себе як особлива форма моральних відносин, суб'єктом і об'єктом яких виступає

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: