Xreferat.com » Рефераты по психологии » Формування світогляду молодших школярів

Формування світогляду молодших школярів

знання, орієнтуватись у стрімкому потоці наукової і політичної інформації. У процесі самостійного розв'язання пізнавальних завдань в учнів формуються мислительні операції аналізу і синтезу, конкретизації і систематизації фактів, почерпнутих із змісту навчальних програм чи життєвого досвіду, вміння відкривати закономірності розвитку природи і суспільства.

Дослідження навчально-виховного процесу показує ,що сприятливі умови для самостійного оволодіння учнями світоглядними знаннями створюються в процесі проблемного вивчення навчального матеріалу.

Наприклад, під час вивчення в четвертому класі теми "Джерела і ріки" вчителька ставить учням проблемне запитання: чому річки течуть постійно, "вічно"?

Для частини учнів таке запитання здається легким. Один з них відповідає:

Річки течуть з більш високої місцевості на нижчу. Вода в них поповнюється за рахунок джерел, дощу, снігу. Тому вони течуть постійно, "вічно".

Ця відповідь свідчить про недостатнє розуміння учнем взаємозв'язків у природі, про його конкретне мислення. Щоб дати вичерпну відповідь на поставлене запитання, учні повинні глибоко проаналізувати водну оболонку земної кулі, зрозуміти, чому змінюється погода, усвідомити взаємозв'язки в природі. Ця закономірність істотна у причинно-наслідкових зв'Язках, результатом яких є те, що річки течуть постійно, "вічно". Учні приходять до висновку про кругообіг води в природі. При цьому слід підвести їх до думки,що вода не зникає, а лише переходить з одного стану в інший. Тоді в процесі розв'язання проблеми учні самостійно зроблять висновок світоглядного характеру.

Створення проблемної ситуації - нелегке завдання. Вчитель повинен враховувати при цьому деякі психолого-дидактичні чинники. Для створення проблемної ситуації треба поставити учнів перед необхідністю виконати теоретичне чи практичне завдання. Знання світоглядного характеру і спосіб інтелектуальної дії, які слід засвоїти, мають бути невідомими.

Психологічний аналіз процесу розв'язання проблемного завдання показує, що початковим моментом (а водночас й імпульсом мислення) у створенні проблемної ситуації є розуміння учнями труднощів при сприйманні навчального матеріалу, зумовлених суперечністю між завданням і наявними в учня способами його розв'язання. У процесі осмислення труднощів в учнів з'являється потреба розв'Язати цю суперечність, подолати труднощі за допомогою пошуку знань, способів інтелектуальних і практичних дій.

Отже, механізм включення в розв'язання проблемного завдання такий: виникнення пізнавальної потреби, на основі якої з'являється пізнавальна активність як засіб її задоволення і пізнавальний інтерес як мотив цій активності.

Компонентами проблемної ситуації є усвідомлення учнями пізнавальних труднощів, розуміння поставленої проблеми, потреба в пошуку відповіді, достатній рівень набутих раніше знань, мислительних дій і операцій, які забезпечують розв'язання завдання, і, отже, самостійне відкриття змісту світоглядного характеру. При відсутності хоча б одного с цих компонентів проблемна ситуація, як правило, не виникає. У такому разі учні не можуть розв'Язати пізнавальне завдання.

Якщо вчитель сам показує, як розв'Язати завдання, дає в готовому вигляді певний світоглядний матеріал, користі від цього мало. Завдання без проблемності, як правило, не збагачують учнів глибокими світоглядними знаннями.

В умовах проблемної ситуації увага, пам'Ять, уява та інші психічні процеси ніби "загостряються", "зосереджуються" на об'єктах сприймання, завдяки чому відбувається проникнення в змістову сторону цих об'єктів, у логічні зв'Язки, що існують між подіями і явищами навколишньої дійсності.

Додержання принципу проблемності сприяє розвитку мислительних операцій учнів, формуванню інтересів до знань світоглядного характеру і до процесу їх набування. При цьому забезпечується самостійна пізнавальна діяльність учнів, яка є важливим фактором формування в них світоглядних якостей.

Формуючи в учнів погляди, переконання, ідеали, слід використовувати різноманітні методи і прийоми, що відповідають навчальному змісту світоглядного характеру.

Усі засоби впливу на учнів мають перебувати у взаємодії, доповнювати і поглиблювати один одного. Багатогранна робота, що пов'язана з формуванням в учнів світоглядної зрілості, повинна здійснюватись при додержанні принципів гуманізму, демократизму у викладанні предметів і застосуванні методів виховання.


1.2.3Особливості формування в учнів молодшого шкільного віку світоглядних умінь, понять, ідей

Формування в учнів світоглядних уявлень, понять, ідей здійснюється під час вивчення основ наук, у позакласній роботі, в процесі спілкування з людьми і т.д.

На першій сходинці пізнання учні набувають знань про навколишнє середовище у формі відчуттів, сприймань, уявлень. Чуттєві враження поступово розширюються і поглиблюються, збагачуючи світовідчування учнів. Такі враження об'єднуються, узагальнюються в процесі навчально-виховного впливу на учнів, перетворюючись згодом у чіткі уявлення про предмети і явища дійсності.

Відомо, що уявлення є перехідною формою від сприймання до абстрактного мислення. На відміну від відчуттів і сприймань, вони мають певний узагальнений характер, але ще не розкривають сутності речей. Уявлення забезпечують правильне орієнтування людини в навколишньому середовищі, вони є чуттєвою опорою в процесі формування світоглядних понять, створюють основу для розв'язання теоретичних і практичних пізнавальних завдань.

Важливу роль відіграють світоглядні уявлення, які формуються в процесі навчання (є й такі уявлення, що стихійно складаються у власному досвіді учнів). Якщо вчитель активізує пізнавальну діяльність учнів, їх світоглядні уявлення об'єднують враження стихійного і цілеспрямовано сформованого досвіду.

Поєднання навчального і стихійного досвіду - ефективний шлях формування уявлень. Зв'язок елементів навчального й стихійного досвіду учнів забезпечує стійкість світоглядних уявлень.

У формуванні стихійного досвіду учнів нерідко беруть участь відповідні емоції. Емоційно сприйняті уявлення про предмети і явища добре фіксуються в їх пам'яті. При формуванні світоглядних уявлень думка учнів швидко "переходить" від одного образу до іншого. Це зумовлюється тим, що пам'ять їх довго зберігає усталені "ряди", "ланцюжки" асоціацій. Знання, яких набувають вони під час вивчення програмного матеріалу без збудження відповідних емоцій не завжди включаються в такі "ряди", "ланцюжки" яскравих і привабливих образів.

Пробудження в учнів інтересу до тих предметів та явищ, у процесі пізнання яких у них формуються світоглядні уявлення є важливим завданням учителів. Коли учні перебувають у піднесеному настрої, коли в них пробуджені відповідні емоції, їх уявлення про певні факти дійсності стають більш повними, глибокими. Такі уявлення набувають ознак стійкості і надовго "зафіксовуються" в пам'яті учнів. Збагачуючись у процесі навчання новими ознаками, ці уявлення все повніше і точніше відображають об'єктивну реальність.

Формування в учнів точних і повних уявлень про простір і час, живу й неживу природу збагачує їхній власний емоційно-образний досвід. Чим багатший, різноманітніший цей досвід, тим кращі можливості створюються для формування в учнів світоглядних понять.

Ми переконані, що емоційний фактор ще не зайняв належного йому місця в навчально-виховному процесі. Адже емоції - це наш другий розум (з точки зору важливості їх у житті людини). Тому турбота про розвиток емоційної сфери учнів повинна бути одним із найважливіших завдань у процесі формування в них наукового світогляду засобами навчальної діяльності.

При наявності в учнів позитивних емоцій ідея "зігрівається" почуттями, набуває певної естетичної, моральної цінності і починає виконувати функцію регулятора дій особистості. Для формування в учнів яскравих, чітких світоглядних уявлень треба, щоб вони спостерігали за предметами і явищами, вміли фіксувати в пам'яті їх образи. Порівняння, зіставлення об'єктів споглядання сприяє утворенню більш змістовних уявлень, глибшому розумінню учнями особливостей цих об'єктів. Так, уявлення учнів про зовнішні ознаки різних речовин сприяють формуванню в них понять про фізичні властивості цих речовин.

Для формування світогляду важливо, щоб учні мали достатній арсенал чітких, яскравих уявлень, узагальнення яких приводить до утворення світоглядних понять.

Порівняно з уявленнями, які є чуттєвою формою пізнання дійсності, поняття є новим, вищим щаблем пізнання навколишньої дійсності. Поняття - це якісно нова форма наукового знання, яка відображає істотні ознаки предметів та явищ і закріплюється в спеціальних термінах.

Формуючи в учнів науковий світогляд, слід ураховувати, що з усієї розмаїтості якісних характеристик об'єктів дійсності поняття концентрує в собі лише істотні ознаки предметів та явищ, властиві певному розряду.

Формування світоглядних понять можна починати з розкриття їх істотних ознак. Такий шлях формування понять Л.С.Виготський назвав шляхом "згори вниз", тобто від визначення, яке вказує на істотні ознаки поняття, до реальних предметів і явищ.

Правомірним є й інший шлях формування понять - "знизу вгору" - від предметів і явищ до визначення понять. Вибір учителем індуктивного чи дедуктивного шляху формування понять залежить від конкретних умов навчання і виховання (рівня розвитку учнів, ступеня усвідомлення ними близьких, суміжних понять, фактора часу тощо).

Учні, особливо молодших класів, порівняно швидко оволодівають словесним виразом понять, а їх внутрішній зміст опановують поступово. Ця своєрідність у розвитку дітей полягає в тому, що дитина швидше починає застосовувати на ділі поняття й оперувати ними, ніж усвідомлює їх". Отже, треба, щоб учні глибоко засвоїли той логічний і чуттєвий матеріал, який лежить в основі поняття.

Ефективними засобами формування в учнів понять є застосування ними певного світоглядного поняття в контексті близьких, споріднених за змістом або протилежних понять, вичленення їх специфічних ознак, створення пізнавальних ситуацій, при розв'язанні яких поняття утворюються як результат самостійної мислительної діяльності, творчого пошуку учнів.

Слід мати на увазі, що в особистому досвіді учнів побутові поняття часто передують науковим. Між ними існує певний взаємозв'язок, який визначається співвідношенням ролі стихійно і цілеспрямовано сформованого досвіду учня в пізнавальній діяльності. Учитель створює такі умови, щоб у цій взаємодії провідна роль належала науковим поняттям.

Формування в учнів світоглядних понять - справа складна і тривала. Практика показує, що частина учнів недостатньо розуміє такі поняття, як "рух", "простір", "час" тощо. Це пояснюється тим, що ці поняття не мають належної опори в життєвому досвіді учнів, у них недостатньо формується вміння узагальнювати матеріал різних предметів, знаходити в ньому спільне, істотне.

Важливу роль в формуванні в учнів наукового світогляду відіграють моральні, ідейно-політичні поняття. Учні не відразу глибоко усвідомлюють їх зміст. Ці поняття багатогранні, вони потребують різносторонніх знань учнів про історію людського суспільства, державний і політичний лад багатьох країн як у минулому, так і тепер. Знання вчителем особливостей засвоєння учнями цих понять допомагає йому зрозуміти специфіку їх формування, правильно визначити методи і прийоми роботи в кожному конкретному випадку.

Моральні, ідейно-політичні погляди, переконання учнів значною мірою залежать від сформованості в них такого "генерального поняття" (К.Д.Ушинський), як "Батьківщина".

Частина учнів молодших класів не розуміє усіх істотних ознак поняття "Батьківщина". Нерідко вони включають у це поняття зміст, який свідчить про "територіальне". "географічне" розуміння Батьківщини. Щоб запобігти цьому, треба розкрити учням сутність економічного, політичного і культурного життя нашої країни. *

Систематичне виявлення і врахування особливостей розуміння учнями поняття про патріотизм, національну гордість дає можливість більш цілеспрямовано формувати в них відповідні світоглядні якості.

Частина учнів молодших класів вважає, що патріотами можуть бути лише люди зрілого віку. Наведемо приклад такого розуміння: "Патріоти - це люди, які будують нафтопроводи, залізниці, космічні кораблі. Вони завжди там, де важко, і виходять переможцями. Ми не можемо бути патріотами, тому, що ми ще діти" (Оксана, 3 клас).

Деякі учні під патріотизмом розуміють військові подвиги або трудові звершення в ім'я Батьківщини. Вони повністю ототожнюють патріотизм з героїзмом людей.

Неадекватність осмислення учнями такого поняття виявляється в тому, що вони усвідомлюють лише емоційну сторону його (любов до природи, певної місцевості тощо), не розуміючи його істотні ознаки. Тому слід уважно стежити, чи поєднують учні в понятті "патріотизм" такі його ознаки, як активний, дійовий характер, органічний зв'язок з наполегливою працею. Учні повинні осмислити ці важливі світоглядні поняття як складні ідейно-політичні, морально-етичні комплекси певних ідей, почуттів і вольових зусиль, спрямованих на здійснення вчинків, дій, корисних для суспільства.

Чинне місце в навчальному процесі займає вивчення закономірностей розвитку природи, суспільства. Певна сукупність уявлень і понять відображає ці закономірності. Відкриті в процесі абстрагування закономірності розвитку об'єктивної реальності відповідно формулюються. У структурі знань людини про навколишній світ, зокрема в навчальному матеріалі, вони набирають форми провідних положень, ідей, які об'єднують, цементують знання в єдине ціле. Оволодіваючи певною сукупністю понять, учні пізнають і відповідні світоглядні ідеї.

Таким чином, можна в загальних рисах простежити поетапність засвоєння учнями світоглядних ідей.

Доцільно розрізняти такі основні етапи засвоєння учнями ідей у процесі навчання:

Виникнення потреби розв5'язати певне пізнавальне завдання, науково пояснити те чи інше явище.

Сприймання і осмислення певного обсягу навчального матеріалу, змісту наукових понять, які відображають світоглядну ідею.

Становлення і прояв особистого ставлення до ідеї в ході набування знань.

Поглиблення, закріплення ідеї, застосування її в практичних діях.

Узагальнення ідеї, усвідомлення її як однієї із закономірностей розвитку дійсності (на основі встановлення внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків тощо).

Оволодіння світоглядними ідеями є результатом тривалої пізнавальної діяльності, узагальнення певної суми знань, життєвого досвіду.

Вироблення в учнів умінь помічати провідні ідеї, забезпечення глибокого осмислення ідей та емоційного ставлення до них, вихованні вмінь застосовувати ідеї в дальшій пізнавальній і практичній діяльності - обов'язкові умови формування в учнів світогляду.

Слід підкреслити, що переконання учнів в істинності світоглядних понять, ідей поглиблюються і закріплюються, стають органічним здобутком особистості в процесі безпосередньої практичної діяльності: у суспільно корисній праці, трудовій діяльності, повсякденній поведінці.

Формування наукового світогляду - процес комплексний. Науковий світогляд найбільш успішно формується в учнів тоді, коли вчитель одночасно поглиблює їх світоглядні уявлення, поняття і формує переконання, ідеали.

Урахування особливостей вироблення в учнів світоглядних уявлень, понять, ідей є важливою запорукою формування в них наукового світогляду в процесі вивчення основ наук і в позакласній роботі.


1.3 Мистецтво і світогляд


Світоглядні орієнтири людини та суспільства мають також і мистецьки окреслений характер.

Мистецтво - це відображення людиною світу в художніх образах. Мистецтво - це естетичне освоєння світу в процесі художньої творчості. При цьому під художньою творчістю розуміють особливу сферу людської діяльності, в межах якої відбувається відображення дійсності в конкретно-чуттєвих образах відповідно до певних естетичних ідеалів.

Загальноприйнятим вважається положення про те, що мистецтво зародилося у первісному суспільстві доби пізнього палеоліту. Про це свідчать різноманітні пам'ятки, наприклад малюнки в печерах, різьблення на кістці та камені, ритуальні танці, знаряддя праці, зброя тощо.

З моменту свого зародження і до сьогодення мистецтво пройшло тривалий і складний шлях, з кожним етапом свого розвитку збагачуючись і вдосконалюючись.

Мистецтво країн стародавнього світу, а також мистецтво Київської Русі, гуманістичний живопис, архітектура і література епохи Ренесансу, класицизм ХУІІ - ХУІІІ ст. і романтизм кінця ХУІІІ - початку XIX ст.; критичний реалізм XIX ст. та прогресивні напрями сучасного демократичного мистецтва збагатили людство невмирущими художніми цінностями, які несуть в собі колосальний обсяг знань і життєвий досвід цілих епох, поколінь і суспільних культур.

Мистецькі знання і життєво - художній досвід відіграють значну роль у діяльності людини. І ця роль проявляється передусім у мистецько-орієнтованому світогляді. Як органічно-цілісне явище мистецтво в цілому виступає у вигляді складної системи видів і жанрів, що історично еволюціонують і за змістом та формальними ознаками утворюють певні напрями, стилі, школи та манери художньої творчості, зумовлені особливістю образного відтворення дійсності в специфічному матеріалі: дереві, камені, фарбах, металі, звуках, слові тощо. Зародження стилів, манери, напрямів мистецтва здійснюється як під впливом відповідного рівня духовності, так і завдяки історично-визначеним соціальним і природним потребам та інтересам людини і суспільства. Суттєвий вплив на зародження і розвиток того чи іншого виду і жанру мистецтва справляє культура, звичаї, традиції і обряди, концепції і теорії художньо-образного бачення світу.

Одним із найперших видів мистецтва є живопис - зорове втілення задуму (теми, сюжету) митця за допомогою композиції й малюнка. Живопис - це також зорове втілення обсягу і розташування у просторово - часовому вимірі постатей і предметів, що передається за допомогою світлотіні, лінійної та просторово-кольорової перспективи. Найважливішим зображувальним та емоційним засобом живопису є колір. За допомогою кольору, зведеного в творі в гармонійну систему, підкреслюється різноманітність барв реального світу, їхнє природне забарвлення та зміни цього забарвлення залежно від освітлення навколишнього світло - повітряного середовища. Залежно від призначення живопис визначають як монументальний, декоративний, станковий, декораційний і мініатюру. Відповідно до тематики і предмета зображення розрізняють жанри живопису: анімалістичний, побутовий, історичний, батальний, портрет, пейзаж, натюрморт, міфологічний, релігійний та алегоричний.

Визначення рівня світоглядного впливу живопису залежить від глибини і правдивості зображення дійсності, майстерності застосування художніх і технічних засобів та ідейно-емоційного духу живописного твору.

Глибин зародження первісного суспільства сягає такий вид мистецтва, як графіка.

Графіка - це специфічне зображення людиною реальних предметів чи задуму за допомогою таких засобів, як лінія, штрих і пляма у взаємодії з незайманим тлом. За технікою виконання графіку поділяють на рисунок твердими матеріалами (олівець, вугіль, крейда), малюнок - рідкими (чорнило, туш, акварель) та друковану графіку (гравюра, літографія). Графіка має багато жанрових різновидів. Найголовнішими з них є: станкова графіка, книжкова графіка - ілюстрації, журнальна і газетна графіка, ужиткова - поштові марки, етикетки та малюнки на упаковці товарів, фірмові та фабричні знаки тощо. Масовість, яка досягається тиражуванням інформації, здатність оперативно відгукуватися на події та явища сучасності зумовлюють важливість світоглядного значення графіки.

У первісному суспільстві зароджується й такий вид мистецтва, як архітектура. Архітектура - мистецтво створення будинків і споруд, а також їхніх комплексів і самі будинки і споруди, які формують просторове середовище для життя та діяльності людей.

Головні засоби створення художнього образу в архітектурі - формування простору й архітектоніка, а також симетрія і асиметрія, контрасти, ритм, пропорції, масштаб. Архітектура виконує світоглядну функцію, яка проявляється в тому, що вона, з одного боку, розкриває загальнолюдське у стилі і характері, організації умов людського життя, з другого - показує своєрідність національних рис, побут і духовну культуру різних народів.

Скульптура - вид мистецтва, основним засобом художньої виразності якого є співвідношення обсягових форм у реальному просторі. Скульптурне мистецтво вміло використовує закономірності пропорційності та ритму й враховує освітлення. Скульптурні твори виконують з твердих або пластичних матеріалів - глини, пластиліну, граніту, мармуру, дерева, бронзи, чавуну, неіржавіючої сталі, міді, алюмінію. Об'єктом скульптурного зображення є людина, іноді тварина. Основними двома видами скульптур є: кругла скульптура, розрахована на круговий огляд (статуя, бюст) і рельєф, де опукле зображення виступає з площини, що становить основу твору. Завдяки цьому скульптор у рельєфі має більше, ніж у круглій скульптурі, можливостей вільно групувати постаті та відтворювати елементи пейзажного і архітектурного середовища. Залежно від того, наскільки високо виступає зображення над фоном, розрізняють барельєф, горельєф і контр рельєф. Своєрідним різновидом рельєфу є медаль. За призначенням скульптуру поділяють на монументальну (пам'ятник надгробок), монументально-декоративну (фонтан, каріатида) та станкову (скульптура у музеях, на виставках, в інтер'єрі громадських, державних та особистих будівель). Окремим різновидом станкової скульптури є скульптура малих форм (статуетки людей, тварин).

Скульптура відіграє важливу світоглядну роль, оскільки сприяє формуванню ідеалів, дає змогу людині побачити себе збоку.

До найдавніших видів мистецтва належить і декоративне мистецтво широка галузь мистецтва, пов'язана з естетично-художнім формуванням матеріального середовища, що створюється людиною.

Серед основних складових декоративного мистецтва чільне місце належить декоративно-ужитковому мистецтву та оформлювальному мистецтву.

Декоративно-ужиткове мистецтво - це таке явище, що охоплює ряд галузей творчості, пов'язаних із створенням художніх виробів для побуту.

Декоративно-ужиткове мистецтво розв'язує водночас практично-світоглядні завдання, воно сприяє художній організації предметного середовища, яке відповідає естетичним запитам людини. Твори декоративно-ужиткового мистецтва є надбанням матеріальної культури тієї епохи,за якої вони створюються, й тісно пов'язані з її звичаями раціональними та етнічними особливостями, соціальними відносинами.

Суттєву роль у формуванні світоглядно-мистецького бачення дійсності відіграє фольклор (народна творчість). На сучасному рівні світоглядної культури фольклор розглядається, з одного боку, як народна поетична творчість, з другого як сукупність народних традицій, поглядів, звичаїв, обрядів, вірувань, що отримали художньо-творче, мистецьке оформлення.

Специфічним різновидом творчої діяльності і спілкування людей є музика вид мистецтва, який відображає світ у художніх, звукових образах. Вона відображає почуття, думки, процеси, що переймають внутрішній світ людини, його становлення і розвиток. Змістом музики є втілений у музичних образах ідейно-художній задум композитора, результат емоційного відображення, перетворення й естетичної оцінки явищ об'єктивної дійсності в свідомості музиканта. Музика не може, як слово, виражати конкретні почуття і наочно, як образотворче мистецтво, зображувати зміст. Образні системи музики дають змогу втілювати поняття, що визначають світоглядні ідеї. Для конкретизації ідей своїх творів композитори вдаються до синтезу музики зі словом, сценічною дією, танцем, зображенням. Музика має велике пізнавальне, виховне, організуюче значення в житті суспільства. Як важливий засіб світоглядного виховання людини вона формує естетичні смаки та ідеали, розвиває емоційну чутливість, відчуття прекрасного. Вона здатна збуджувати співпереживання, впливати на сферу почуттів, інтелект людини, її поведінку.

Музика є предметом дослідження окремої галузі мистецтвознавства -музикознавства. Наше завдання - знайомити в загальних рисах з музикою як могутнім мистецьким фактором формування високого рівня світоглядної культури людини.

Родову сутність мистецтва особливо яскраво демонструє театр - вид мистецтва, який відображає світ у художньо-сценічних образах. Театральне мистецтво є своєрідним проявом світоглядної культури, засобом естетичного та ідейного виховання людини і суспільства. Театр відображає особливості встановлення людини, її душевний стан, ідеали і суперечності суспільства. Театр як вид мистецтва поділяється на види: драматичний театр, музичний театр (опера, балет), музично-драматичний (поєднує ознаки двох перших), оперета; театр ляльок, тіньовий театр, пантоміма; до них примикає театр одного актора. Види театру мають різноманітні структурні варіанти, жанрові модифікації. Так, драматичний театр ставить трагедію, комедію, драму тощо. Драма буває соціальна, сімейно-побутова, психологічна, камерна, історична, лірична тощо. Деякі театри мають жанрову спеціалізацію (театр сатири, комедії, водевілю, малих форм) або орієнтуються на певне коло глядачів (театр молодіжний, юного глядача).

Кіномистецтво - вид мистецтва, який засобами кінематографічної техніки, оперуючи рухомим зображенням і звуком, відтворює світ у художніх та художньо-документальних образах.

Виділяють чотири основні види кіномистецтва: художнє (ігрове) кіно, яке засобами виконавської майстерності втілює твори кінодраматургії, документальне кіно, мультиплікаційне кіно і науково-популярне кіно. Кожен із видів має свої особливості і завдання. Жанри художнього кіно: мелодрама, пригодницький фільм, кінокомедія, вестерн, детектив та ін.

Доступність фільмів широким масам, особливий ефект достовірності екранного зображення, інформативність визначають соціальні функції і світоглядне значення кіномистецтва, яке справляє величезний ідейно-художній вплив на формування поглядів та переконань, естетичних смаків і почуттів на свідомість людей, їх духовну культуру.

Нині найбільш відомим і поширеним є телевізійне мистецтво - вид мистецтва, що відтворює світ за допомогою телебачення. Телебачення - передавання на відстань зображень рухомих і нерухомих об'єктів за допомогою електричних сигналів, що поширюються каналами зв'язку?

Термін "телевізійне мистецтво" вживається переважно в значенні "художнє телебачення". На відміну від інформаційного, науково-популярного і навчального телебачення телевізійне мистецтво відображає життя в художньо-образній формі, розкриває характери людей.

Набуло поширення радіо мистецтво - різновид словесно-звукового мистецтва, яке виникло з розвитком технічних засобів радіо. В поняття "радіо мистецтво" входять літературні, театральні, музично сценічні твори, які з використанням творчих прийомів і технічних засобів радіомовлення набувають нових художньо-образних якостей і нових особливостей естетичного впливу. Специфіка радіо мистецтва - невидимість того, що відбувається у радіовиставі та в інших літературних формах, які використовує радіо. Художній образ у ньому поєднує в собі численні звукові компоненти. Особливого значення набуває звучання акторського слова, а також багатоманітні звуки дійсності, музика, акустичні ефекти. Радіомистецтво вимагає від актора достовірної, психологічно глибокої гри з тонкими голосовими нюансами, характер якої залежить від змісту образу, від його тлумачення, а також жанру твору. Радіомистецтво, потужно виражаючи почуття і думки у словесних діях героїв переважно в роздумах, монологах, діалогах тощо, є важливим засобом формування світогляду людини.

Потужним засобом художньо-образного освоєння людиною світу є фотомистецтво - різновид творчості, суттю якої є використання відображувальних можливостей фотографії. Розрізняють документальне фотомистецтво, художню фотографію та ужиткове фотомистецтво. Фотомистецтво стало одним із засобів формування світогляду, оскільки є безцінним фактичним матеріалом, без якого для людини світ не є таким виразно-зримим і досяжним.

Серед сучасних видів мистецтва особливе місце посідає дизайн. Ця особливість окреслюється перед усім тим, що дизайн - це художнє конструювання. Як творча проектно-конструкторська діяльність, дизайн покликаний вдосконалювати предметне середовище, що оточує людину. Це вдосконалення веде до розробки не лише естетичних властивостей промислових виробів, а й до розв'язання ряду соціальних проблем. Світоглядний фактор дизайну проявляється у прагнення людини свідомо моделювати візуальні й функціональні елементи середовища з урахуванням специфіки промислового виробництва.

Виклад матеріалу про співвідношення мистецтва і світогляду буде неповним, якщо не згадати величезну мистецьку силу художньої літератури, яку детально розглядає літературознавство.


Розділ 2. Експериментальна перевірка впливу системи засобів художньо-творчої діяльності на формування світогляду молодших школярів


Як відомо, специфіка світогляду полягає в цілісному, осмисленому відображенні дійсності опосередкованому індивідуальними потребами, інтересами, ідеалами особистості. У своєрідному переломленні певні загальні сторони природної та соціальної дійсності так чи інакше відображають наука, мистецтво, література, мораль. Світогляд має цілісний зміст і служить як для відображення об'єктивної дійсності, так і для визначення різних елементів духовного життя.

Мистецтва завжди було могутнім засобом пізнання. І тому нам хотілося б акцентувати увагу на тісному зв'язку світогляду з художньо-творчою діяльністю дітей. Адже розвиток ставлення до дійсності у процесі формування наукового світогляду повинен здійснювати не тільки у сфері навчально-пізнавальної діяльності, а й у сфері праці, природи, спілкування.

У зв'язку з цим ми й визначили мету і завдання нашого дослідження, пов’язаного з експериментальною перевіркою впливу засобів художньо-творчої діяльності на формування світогляду.

Експериментальне дослідження здійснювалось нами протягом 2009—2010 навчального року на базі ЗОШ № 25 Московського району м. Харкова у З-А та З-Б класах.


2.1 Визначення показників первісного рівня сформованості науково-матеріалістичного гуманістичного світогляду в експериментальному і контрольному класах


Об'єкт дослідження - формування науково-матеріалістичного світогляду молодших школярів.

Предмет дослідження - використання системи засобів художньо-творчої діяльності як шлях формування світогляду молодших школярів.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність використання системи засобів художньо-творчої діяльності в процесі формування світогляду молодших школярів.

Гіпотеза дослідження - у своєму дослідженні ми виходимо з припущення про те, що використання системи засобів художньо-творчої діяльності, розробленої на основі принципів наочності, свідомості і активності учнів, зв'язку навчання з життям, які сприяють узагальненню та розвитку знань, емоційних оцінок, поглядів, переконань, ідеалів, в яких особистість відображає ідейну спрямованість усього життя, діяльності та поведінки, виражає своє ставлення до оточуючого її природного і соціального середовища буде позитивно впливати на формування світогляду молодших школярів.

Завдання дослідження:

На основі аналізу наукових джерел з теми дослідження розкрити сутність понять "світогляд", "знання", "погляд", "переконання", "ідеал", виявити структуру світогляду, дослідити його залежність від діяльності, розглянути педагогічні умови формування наукового світогляду школярів 1-4 класів.

Теоретично обґрунтувати необхідність використання системи засобів художньо-творчої діяльності, розробленої на основі принципів наочності,

свідомості і активності учнів, зв'язку навчання з життям, при формуванні світогляду молодших школярів.

Експериментально перевірити вплив системи засобів художньо-творчої діяльності на формування світогляду молодших школярів.

Методи дослідження: аналіз наукової літератури з проблеми дослідження, і вивчення учнівських робіт, педагогічне спостереження, педагогічний експеримент, методи математичної статистики.

З метою визначення показників первісного рівня сформованості світогляду учнів 3-А та 3-Б класів нами було проведено констатуючий експеримент. Зокрема, було визначено критерії та показники вимірювання.

Критерії вимірювання:

Володіння науковими поняттями, пов'язаними зі змістом художньо-творчої діяльності.

Сформованість поглядів і переконань, пов'язаних з діяльністю, поведінкою та особистісним розвитком людини.

Готовність реалізувати переконання в конкретних життєвих ситуаціях через вираження свого ставлення до людини, праці, мистецтва, природи.

Показники вимірювання:

володіє термінологією, правильно і науково розкриває зміст понять і термінів - 3 бали

має достатньо повне і точне уявлення про зміст понять і термінів, що характеризують художньо-творчу діяльність людини - 2 бали

має поверхове знання, недостатньо науково і точно визначає поняття і терміни - 1 бал

низький рівень сформованості наукових уявлень про сутність і зміст художньо-творчої діяльності - 0 балів.

має чітко визначені і стійкі погляди та переконання, пов'язані з усвідомленням, розумінням залежності розвитку людини від змісту і характеру її діяльності - 3 бали *

має достатньо визначені погляди і переконання, пов'язані з впливом діяльності людей на їх розвиток - 2 бали а

погляди і переконання характеризуються відносною стійкістю, недостатньо сформовані і узагальнені - 1 бал а

відсутність чітко визначених поглядів і переконань - 0 балів

проявляє впевненість і об’єктивність в оцінюванні, аргументує свою позицію у ставленні до навколишнього світу - 3 бали

не завжди об’єктивно і правильно оцінює окремі життєві ситуації 2 бали

недостатньо чітко і аргументовано виражає, свою позицію - 1 бал

аргументація вчинків і дій в певних життєвих ситуаціях непереконлива, хибна, або відсутня зовсім 0 балів.

Учням обох класів було запропоновано відповісти на запитання анкети (див. додаток А).

Опрацювання результатів анкетування здійснювалось за таблицями 1 і 2.


Таблиця 2

Облік результатів анкетування учнів З-Б класу

п.п.

Прізвище, ім"я учня

Вар. від.

1 2 3

Кільк. балів Вар.від. 4 5 6 Кільк. балів Вар.від. 7 8 9 Кільк. балів Заг.кільк Балів
1. Білик В. А б б 7 В в а 5 Б б в 5 17
2. Бірюкова І. Б а г 5 Г в б 5 А г г 3 13
3. ВласенкоО. А б а 8 Б а а 8 А а а 9 25
4. Гуленко С. В в б 4 Г в в 7 Б г в 5 11
5. Ісаєв Н. В б в 4 А а б 8 Г а в 4 16
6. Катков В. В б б 5 А б а 8 А б б 7 20
7. Кликова А. Б в б 5 Г в в 2 А в в 5 12
8. Кушнір Ю.

Г в в

2 Б в г 3 А в г 4 9
9. Левіна М. А б а 8 А а а 9 А а а 9 26
10. Масалов О. Г в б 5 Б а г 5 А г г 3 13
11. МорозоваГ. А а в 7 Г б в 3 А б а 8 18
12. Обабко Ю. А б г 5 А б в 6 Б в в 4 15
13. Обухов А. А б а 8 А а а 9 А б б 7 24
14. Ліерлова Н. А а б 8 В а в 5 В в б 4 17
15. Плахов Д. В а а 7 А а б 8 Б б б 6 21
16. Рибін М. А а а 9 А а а 9 А а а 9 27
17. СеменоваК. В г а 4 А б г 5 Б б в 5 14
18. Скляров Р. В б б 5 А б а 8 Б б а 7 20
19. ТрибановМ Г а в 4 В б б 5 Г б а 5 14
20. ФедорчукГ. Вав 5 А б б 7 Б б г 4 16
21. Цупко Н. А а б 8 В в в 3 Б г б 4 15
22. Шаповал Т. А а а 9 А а а 9 А б а 8 26
23. Шевчук Б. Б б б 6 В б г 3 Б б г 4 13
24. Ярина А. А а б 7 Б б б 6 А б в 6 19

«А» - З бали

«Б» - 2 бали

«В» - 1 бал

«Г» - 0 балів


Групування учнів за результатами анкетування з метою визначення первісного рівня сформованості науково-матеріалістичного світогляду ми здійснювали за правилом Заціорського, як

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: