Xreferat.com » Рефераты по психологии » Методи психодіагностики рис особистості

Методи психодіагностики рис особистості

по відношенню до мене поступають несправедливо, то я про себе накликаю кривднику всякі нещастя.

7. Я часто злюся, коли мені заперечують.

8. Я думаю, що за моєю спиною про мене говорять погано.

9. Я набагато більше дратівливий, ніж здається.

10. Думка, що напад – кращий захист, правильна.

11. Обставини майже завжди сприятливіше складаються для інших, ніж для мене.

12. Якщо мені не подобається встановлене правило, я стараюся його не виконувати.

13. Я прагну знайти таке рішення спірного питання, яке задовольнило б всіх.

14. Я вважаю, що добро ефективніше помсти.

15. Кожна людина має право на свою думку.

16. Я вірю в чесність намірів більшості людей.

17. Мене охоплює лють, коли наді мною насміхаються.

18. В суперечці я часто перебиваю співбесідника, нав'язуючи йому мою точку зору.

19. Я часто ображаюся на зауваження інших, навіть якщо і розумію, що вони справедливі.

20. Якщо хтось корчить з себе важливу персону, я завжди поступаю йому наперекір.

21. Я пропоную, як правило, середню позицію.

22. Я вважаю, що гасло з мультфільму «Зуб за зуб, хвіст за хвіст» справедливий.

23. Якщо я все обдумав, то я не потребую порад інших.

24. З людьми, які зі мною люб'язніше, ніж я міг чекати, я тримаюся насторожено.

25. Якщо хтось виводить мене з себе, я не звертаю на це уваги.

26. Я вважаю нетактовним не давати висловитися в суперечці іншій стороні.

27. Мене ображає відсутність уваги з боку оточуючих.

28. Я не люблю піддаватися в грі навіть з дітьми.

29. В суперечці я прагну знайти те, що влаштує обидві сторони.

30. Я поважаю людей, які не пам'ятають зла.

31. Твердження: «Розум – добре, а два – краще» – справедливо.

32. Твердження: Не «обдуриш – не проживеш» теж справедливо.

33. У мене ніколи не буває спалахів гніву.

34. Я можу уважно і до кінця вислухати аргументи того, хто сперечається зі мною.

35. Я завжди ображаюся, якщо серед нагороджених за справу, в якій я брав участь, немає мене.

36. Якщо в черзі хтось намагається довести, що він стоїть попереду мене, я йому не поступаюся.

37. Я прагну уникати загострення відносин.

38. Часто я уявляю ті покарання, які могли б обрушитися на моїх кривдників.

39. Я не вважаю, що я дурніше інших, тому їх думка мені не указ.

40. Я засуджую недовірливих людей.

41. Я завжди спокійно реагую на критику, навіть якщо вона здається мені несправедливою.

42. Я завжди переконано відстоюю свою правоту.

43. Я не ображаюся на жарти друзів, навіть якщо вони злі.

44. Іноді я надаю можливість іншим узяти на себе відповідальність за рішення важливого для всіх питання.

45. Я прагну переконати іншого прийти до компромісу.

46. Я вірю, що за зло можна відплатити добром, і дію відповідно до цього.

47. Я часто звертаюся до колег, щоб взнати їх думку.

48. Якщо мене хвалять, значить, цим людям від мене щось потрібне.

49. В конфліктній ситуації я добре володію собою.

50. Мої близькі часто ображаються на мене за те, що в розмові з ними я ним рота не даю розкрити.

51. Мене не чіпає, якщо при похвалі за загальну роботу не згадується моє ім'я.

52. Ведучи переговори із старшим за посадою, я стараюся йому не заперечувати.

53. В вирішенні будь-якої проблеми я віддаю перевагу золотій середині.

54. У мене негативне відношення до мстивих людей.

55. Я не думаю, що керівник повинен рахуватися з думкою підлеглих, адже відповідати за все йому.

56. Я часто боюся каверзи з боку інших людей.

57. Мене не обурює, коли люди штовхають мене на вулиці або в транспорті.

58. Коли я розмовляю з кимось, мене так і підмиває швидше висловити свою думку.

59. Іноді я відчуваю, що життя поступає зі мною несправедливо.

60. Я завжди прагну вийти з вагону раніше інших.

61. Навряд чи можна знайти таке рішення, яке б всіх задовольнило.

62. Жодна образа не повинна залишатися безкарною.

63. Я не люблю, коли інші лізуть до мене з порадами.

64. Я підозрюю, що багато хто підтримує зі мною знайомство з користі.

65. Я не умію стримуватися, коли мені незаслужено дорікають.

66. При грі в шахи або настільний теніс я більше люблю атакувати, ніж захищатися.

67. У мене викликають жаль надмірно образливі люди.

68. Для мене не має великого значення, чия точка зору в суперечці виявиться правильною – моя або чужа.

69. Компроміс не завжди є кращим дозволом суперечки.

70. Я не заспокоююся до тих пір, поки не помщуся кривднику.

71. Я вважаю, що краще порадитися з іншими, ніж ухвалювати рішення одному.

72. Я сумніваюся в щирості слів більшості людей.

73. Звичайно мене важко вивести з себе.

74. Якщо я бачу недоліки у інших, я не соромлюся їх критикувати.

75. Я не бачу нічого образливого в тому, що мені говорять про мої недоліки.

76. Будь я на базарі продавцем, я не став би поступатися в ціні за свій товар.

77. Піти на компроміс – значить показати свою слабкість.

78. Чи справедлива думка, що якщо тебе ударили по одній щоці, то треба підставити і іншу?

79. Я не відчуваю себе ущемленим, якщо думка іншого виявляється більш правильною.

80. Я ніколи не підозрюю людей в нечесності.

Обробка і інтерпретація результатів тесту

Ключ до тесту

Запальність

• Відповіді «Так» по позиціях: 1, 9, 17, 65;

• Відповіді «Ні» по позиціях: 25, 33, 41, 49, 57, 73.

Напористість, наступательність

• Відповіді «Так» по позиціях: 2, 10, 18, 42, 50, 58, 66, 74;

• Відповіді «Ні» по позиціях: 26, 34.

Образливість

• Відповіді «Так» по позиціях: 3, 11, 19, 27, 35, 59;

• Відповіді «Ні» по позиціях: 43, 51, 67, 75.

Непоступливість

• Відповіді «Так» по позиціях: 4, 12, 20, 28, 36, 60, 76;

• Відповіді «Ні» по позиціях: 44, 52, 68.

Безкомпромісність

• Відповіді «Так» по позиціях: 5, 13, 21, 29, 37, 45, 53;

• Відповіді «Ні» по позиціях: 61, 69, 77

Мстивість

• Відповіді «Так» по позиціях: 6, 22, 38, 62, 70;

• Відповіді «Ні» по позиціях: 14, 30, 46, 54, 78.

Нетерпимість до думки інших

• Відповіді «Так» по позиціях: 7, 23, 39, 55, 63;

• Відповіді «Ні» по позиціях: 15, 31, 47, 71, 79.

Підозрілість

• Відповіді «Так» по позиціях: 8, 24, 32, 48, 56, 64, 72;

• Відповіді «Ні» по позиціях: 16, 40, 80.

Сума балів по шкалах «наступательність (напористість)» і «непоступливість» дає сумарний показник позитивної агресивності суб'єкта.

Сума балів, набрана по шкалах «нетерпимість до думки інших» і «мстивість», дає показник негативної агресивності суб'єкта.

Сума балів по шкалах «безкомпромісність», «запальність», «образливість», «підозрілість» дає узагальнений показник конфліктності.

Обробка результатів тесту

За кожну відповідь «Так» чи «Ні» відповідно до ключа до кожної шкали нараховується 1 бал. По кожній шкалі випробовувані можуть набрати від 0 до 10 балів.

2.2. Висновки щодо отриманих результатів дослідження психодіагностики рис особистості


Спочатку доцільно розглянури вибірку респондентів. Результати дослідження вібірки викладемо в таблиці 2.1.


Таблиця 2.1

Характеристика вибірки респондентної групи

Респонденти Стать Вік
Респондент 1 юнак 21 рік
Респондент 2 дівчина 19 років
Респондент 3 юнак 20 років
Респондент 4 дівчина 22 роки
Респондент 5 дівчина 19 років

Перша методика за якою буде проведене дослідження рис особистості це методика «Вивчення ригідності мислення». Результати дослідження приведені в таблиці 2.2, протоколи дослідження надані в Додатку А.


Таблиця 2.2

Інтегровані рузельтати після проведення дослідження за методикою «Вивчення ригідності мислення»

Респонденти № задачі Спосіб вирішення Час вирішення
Респондент 1
Показник скорості мислення (25 + 22 + 23 + 21 + 22 + 24 + 3 + 5 + 10 + 6) / 10 = 16,1
Скорость виработки установки (25 + 22 + 23 + 21 + 22) / 5 = 22,6
Залежність пошука рішення від установки (24 + 3 + 5 + 10 + 6) / 5 = 9,6
Характер виработки установки оптимальний
Чуттєвість до установки средняя
Фіксація установки низька
Визначення ригідності або гнучкості мислення середня гнучкість мислення
Респондент 2
Показник скорості мислення (19 + 18 + 17 + 16 + 16 + 12 + 12 + 12 + 14 + 10) / 10 = 14,6
Скорость виработки установки (19 + 18 + 17 + 16 + 16) / 5 = 17,2
Залежність пошука рішення від установки (12 + 12 + 12 + 14 + 10) / 5 = 12

Продовження таблиці 2.2

Характер виработки установки оптимальний
Чуттєвість до установки висока
Фіксація установки середня
Визначення ригідності або гнучкості мислення середня гнучкість мислення
Респондент 3
Показник скорості мислення (19 + 17 + 15 + 15 + 17 + 16 + 5 + 12 + 12 + 10) / 10 = 13,8
Скорость виработки установки (19 + 17 + 15 + 15 + 17) / 5 = 16,6
Залежність пошука рішення від установки (16 + 5 + 12 + 12 + 10) / 5 = 11
Характер виработки установки оптимальний
Чуттєвість до установки середня
Фіксація установки низька
Визначення ригідності або гнучкості мислення середня гнучкість мислення
Респондент 4
Показник скорості мислення (12 + 10 + 11 + 12 + 9 + 10 + 6 + 6 + 6 + 8) / 10 = 9
Скорость виработки установки (12 + 10 + 11 + 12 + 9) / 5 = 10,8
Залежність пошука рішення від установки (10 + 6 + 6 + 6 + 8) / 5 = 7,2
Характер виработки установки оптимальний
Чуттєвість до установки середня
Фіксація установки низька
Визначення ригідності або гнучкості мислення середня гнучкість мислення
Респондент 5
Показник скорості мислення (19 + 16 + 15 + 15 + 17 + 12 + 5 + 12 + 12 + 10) / 10 = 13,3
Скорость виработки установки (19 + 16 + 15 + 15 + 17) / 5 = 16,4
Залежність пошука рішення від установки (12 + 5 + 12 + 12 + 10) / 5 = 10,2
Характер виработки установки оптимальний
Чуттєвість до установки середня
Фіксація установки низька
Визначення ригідності або гнучкості мислення середня гнучкість мислення

Після проведення дослідження за методикою «Вивчення ригідності мислення» всі респонденти показали достатній рівень гнучкості мислення.

Друга методика за якою буде проведене дослідження рис особистості це методика «Шкала самоповаги Розенберга». Результати дослідження приведені в таблиці 2.3, протоколи дослідження надані в Додатку Б.


Таблиця 2.3

Інтегровані рузельтати після проведення дослідження за методикою «Шкала самоповаги Розенберга»

Твердження Респонденти

1 2 3 4 5
1 повністю згоден повністю згоден повністю згоден згоден згоден
2 абсолютно не згоден не згоден не згоден абсолютно не згоден абсолютно не згоден
3 повністю згоден повністю згоден повністю згоден згоден повністю згоден
4 повністю згоден повністю згоден згоден повністю згоден повністю згоден
5 абсолютно не згоден не згоден абсолютно не згоден абсолютно не згоден не згоден
6 повністю згоден повністю згоден повністю згоден повністю згоден повністю згоден
7 повністю згоден повністю згоден згоден повністю згоден повністю згоден
8 абсолютно не згоден абсолютно не згоден абсолютно не згоден абсолютно не згоден не згоден
9 абсолютно не згоден абсолютно не згоден не згоден абсолютно не згоден абсолютно не згоден
10 абсолютно не згоден не згоден абсолютно не згоден абсолютно не згоден не згоден
Разом 25 балів 22 бали 21 бал 23 бали 21 бал

Високий рівень самоповаги Високий рівень самоповаги Високий рівень самоповаги Високий рівень самоповаги Високий рівень самоповаги

Після проведення дослідження за методикою «Шкала самоповаги Розенберга» всі респонденти показали достатньо виской рівень самоповаги.

Третя методика за якою буде проведене дослідження рис особистості це методика «Особова агресивність і конфліктність». Результати дослідження приведені в таблиці 2.4, протоколи дослідження надані в Додатку В.


Таблиця 2.4

Інтегровані рузельтати після проведення дослідження за методикою «Особова агресивність і конфліктність»

Шкали Респонденти

1

2

3

4

5

Запальність 5 4 6 7 6
Напористість 8 6 3 4 8
Образливість 5 8 4 5 4
Непоступливість 8 5 5 6 5
Безкомпромісність 6 6 8 3 5
Мстивість 4 7 6 3 6
Нетерпимість до думки інших 4 4 2 3 8
Підозрілість 3 2 5 5 4
Показник позитивної агресивності = Напористість + Непоступливість 16 11 8 10 13
Показник негативної агресивності = Нетерпимість до думки інших + Мстивість 8 11 8 6 14
Узагальнений показник конфліктності = Безкомпромісність + Образливість + Мстивість + Запальність 20 25 24 18 21

Після проведення методики «Особова агресивність і конфліктність» можна зробити загальний висновок, ніхто з респонденті не виявив повищених показників негативних проявів таких як «показник негативної агресивності» та «загальний показник конфліктності» всі респонденти показали середній рівень за цими показниками.

2.3. Практичні рекомендації по розвитку особистісних якостей

психодіагностика риси особистість

Самооцінка пов'язана з однією з центральних потреб людини — потребою в самоутвердженні, з прагненням людини знайти своє місце в житті, затвердити себе як члена суспільства в очах оточуючих і в своїй власній думці.

Під впливом оцінки оточуючих в особистості поступово складається власне відношення до себе і самооцінка своєї особистості, а також окремих форм своєї активності: спілкування, поведінки, діяльності, переживань. Самооцінка може бути оптимальною і неоптимальною. При оптимальній, адекватній самооцінці особистість правильно співвідносить свої можливості і здібності, достатньо критично відноситься до себе, прагне реально дивитися на свої невдачі і успіхи, прагне ставити перед собою досяжну мету, яка можна здійснити на ділі. До оцінки досягнутого вона підходить не тільки з своїми мірками, але і прагне передбачати, як до цього віднесуться інші люди: товариші і близькі. Іншими словами, адекватна самооцінка є підсумком постійного пошуку реальної міри, тобто без дуже великої переоцінки, але і без зайвої критичності до свого спілкування, поведінки, діяльності, переживань. Така самооцінка є якнайкращою для конкретних умов і ситуацій. До оптимальної відносяться самооцінки «високого рівня» і вище середнього рівня» (особистість заслужено цінує, поважає себе, задовола собою), а також «середній рівень» (людина поважає себе, але знає свої слабі сторони і прагне самовдосконалення, саморозвитку). Але самооцінка може бути і неоптимальною — надмірно завищеною або заниженою.

На основі неадекватно завищеної самооцінки виникає неправильне уявлення про себе, своєї особистості і можливостей, яка ідеалізується, своєї цінності для оточуючих, для загальної справи. В таких випадках людина йде на ігнорування невдач ради збереження звичайної високої оцінки самої себе, своїх вчинків і справ. Відбувається гостре емоційне «відштовхування» всього, що порушує уявлення про себе. Сприйняття реальної дійсності спотворюється, відношення до неї стає неадекватним — чисто емоційним. Раціональне зерно оцінки випадає повністю. Тому справедливе зауваження починає сприйматися як причіпка, а об'єктивна оцінка результатів діяльності — як несправедливо занижена. Неуспіх предстає як наслідок чиїхсь підступів або обставин, що несприятливо склалися, жодною мірою не залежних від дій самого студента.

Особистість із завищеною неадекватною самооцінкою не бажає визнавати, що все це — слідство власних помилок, лінощів, браку знань, здібностей або неправильної поведінки. Виникає важкий емоційний стан — афект неадекватності, головною причиною якого є стійкість стереотипу завищеної оцінки своєї особистості. Якщо ж висока самооцінка пластична, міняється відповідно реальному стану справ — збільшується при успіху до знижується при невдачі, то це може сприяти розвитку особистості, оскільки їй доводиться прикладати максимум зусиль для досягнення поставленої мети, розвивати свої здібності і волю [27, 282].

Самооцінка може бути і заниженою, тобто нижче за реальні можливості. Звичайно це приводить до невпевненості в собі, боязкості і відсутності дерзань, неможливості реалізувати свої здібності. Такі особистості не ставлять перед собою серйозних цілей, обмежуються рішенням буденних задач, дуже критичні до себе.

Дуже висока або дуже низька самооцінка порушують процес самоврядування, спотворюють самоконтроль. Особливо це помітно в спілкуванні, де особистості із завищеною і заниженою самооцінкою виступають причиною конфліктів. При завищеній самооцінці конфлікти виникають через зневажливе відношення до інших людей і неуважного поводження з ними, дуже різких і необгрунтованих висловів на їх адресу, нетерпимості до чужої думки, прояву зарозумілості і зарозумілості. Низька критичність до себе заважає їм навіть помічати, як вони кривдили інших зарозумілістю і незаперечністю думок.

При заниженій самооцінці конфлікти можуть виникати через надмірну критичність людей. Вони дуже вимогливі до себе і ще більш вимогливі до інших, не прощають жодного промаху або помилки, схильні постійно підкреслювати недоліки інших. І хоча це робиться з якнайкращих спонук, все ж таки стає причиною конфліктів внаслідок того, що трохи можуть терпіти систематичне «пиління». Коли в тобі бачать тільки погане і постійно указують на це, то виникає неприязнь до джерела таких оцінок, думок і дій.

Вище згадувалося про афект неадекватності. Цей психічний стан виникає як спроба особистості із завищеною самооцінкою захистити себе від реальних обставин і зберегти звичайну самооцінку. На жаль, це приводить до порушення відносин з іншими людьми. Переживання образи і несправедливості дозволяє відчувати себе добре, залишатися на належній висоті у власних очах, вважати себе потерпілим або скривдженим. Це прославляє людину в її власних очах і виключає незадоволеність собою.

Потреба в завищеній самооцінці задовольняється, і відпадає необхідність змінити її, тобто упритул зайнятися саме управлінням. Це не кращий спосіб поведінки, і слабкість подібної позиції виявляється негайно або через деякий час. Неминуче виникають конфлікти з людьми, які мають інші уявлення про цього студента, його здібності, можливості і цінність для суспільства. Афект неадекватності — це психологічний захист, він є тимчасовою мірою, оскільки не вирішує основної задачі, а саме — радикальної зміни неоптимальної самооцінки, виступаючою причиною виникнення несприятливих міжособових відносин. Психологічний захист годиться як прийом, як засіб рішення найпростішої задачі, але не підходить для просування до головного, стратегічної мети, розрахованої на все життя.

Оскільки самооцінка складається під впливом оцінки оточуючих і, ставши стійкою, міняється дуже поволі, то змінити її можна, змінивши відношення оточуючих. Тому формування оптимальної самооцінки сильно залежить від справедливості оцінки всіх оточуючих людей. Особливо важливо допомогти підняти неадекватно занижену самооцінку, допомогти повірити у себе, в свої можливості, в свою цінність [27, 283].

Оскільки кожна людина прагне позитивного образу «Я», низька самоповага переживається як неприємний стан, а ухвалення себе асоціюється із звільненням від травмуючих переживань. Це спонукає людей поступати так, щоб зменшувати суб'єктивну вірогідність самознищення і підвищувати суб'єктивну вірогідність ухвалення себе. Люди, сильніше інших страждаючі від самоприниження, відчувають потребу в тому, щоб своєю поведінкою змінити цей стан. Тому людей, в цілому приймаючих себе, завжди значно більше, ніж запобігаючих собі, схильних до самоприниження.

Висновки до розділу 2


Для дослідження рис особистості було обрані наступні методики: «Вивчення ригідності мислення», «Шкала самоповаги Розенберга» та «Особова агресивність і конфліктність». Після проведення дослідження були сформовані практичні рекомендації щодо формування рис особистості.

По проведенню методик дослідження були отримані наступні результати:

«Вивчення ригідності мислення»: після проведення дослідження за методикою всі респонденти показали достатній рівень гнучкості мислення.

«Шкала самоповаги Розенберга»: після проведення дослідження за методикою всі респонденти показали достатньо виской рівень самоповаги.

«Особова агресивність і конфліктність»: після проведення методики можна зробити загальний висновок, ніхто з респонденті не виявив повищених показників негативних проявів таких як «показник негативної агресивності» та «загальний показник конфліктності» всі респонденти показали середній рівень за цими показниками.

Під впливом оцінки оточуючих в особистості поступово складається власне відношення до себе і самооцінка своєї особистості, а також окремих форм своєї активності: спілкування, поведінки, діяльності, переживань. Самооцінка пов'язана з однією з центральних потреб людини — потребою в самоутвердженні, з прагненням людини знайти своє місце в житті, затвердити себе як члена суспільства в очах оточуючих і в своїй власній думці.

Висновки


Для дослідження проблем рис особистості психологія використовує ряд соціологічних категорій, наприклад, структура особистості, соціальна активність, адаптація, соціалізація, норми, інтереси, мотиви, проблеми, ціннісні орієнтації, установки, поведінка, діяльність, типи особистості. Однією з найважливіших серед них є структура особистості, тобто сукупність найважливіших елементів особистості, взаємодії між якими реалізують її сутність.

У сучасній психології намітилося кілька підходів до дослідження структури рис особистості. Один з них можна визначити як “культурологічний” (або культурно-діяльнісний). Найважливішими компонентами структури особистості згідно з таким підходом є пам'ять, культура і діяльність. Пам'ять розуміється як система знань, що їх особистість засвоїла, інтегрувала в процесі життєвого шляху. Пережита реальна дійсність відбита в пам'яті у вигляді як наукових, так і щоденних знань. Ті й інші оформлені залежно від характеру цілей, який добивається особистість.

Культура особистості розглядається як сукупність соціальних норм і цінностей, практичної діяльності.

Діяльність розуміється як взаємодія людини з навколишньою природою з метою реалізації своїх потреб та інтересів.

Наступний підхід позначається як нормативний. Його сутність полягає у виділенні сукупності найважливіших рис ідеальної особистості, до досягнення яких слід прагнути. Такими нормативними елементами структури особистості є світогляд, духовне багатство, моральність. Такі нормативні структури мали “особистості комуністичного типу”, “всебічно розвинені особистості” та ін. Проте такі підходи малопридатні для реальної виховної роботи.

І, нарешті, функціональний підхід, сутність якого полягає у виділенні тих якостей структурних елементів рис особистості, якими вона наділена як реальних суб'єкт життєдіяльності. Такими елементами, завдяки яким особистість функціонує в оточуючому світі, є соціальний статус, соціальна роль і спрямованість особистості.

Під соціальним статусом особистості в психології розуміють її співвідносне положення в суспільній структурі. Вживання поняття “соціальний статус” у психологічному розумінні пов'язують з англійським істориком С. Мейном, а розвиток соціологічних теорій соціального статусу – з іменами Р. Лінтона, Ф. Мерілла.

У західній соціології соціальний статус визначає положення особистості в суспільстві згідно з віком, статтю, походженням, добробутом, професією, освітою, сімейним станом.

Усі теорії соціального статусу визнають виконання індивідом, що займає статус, певної соціальної ролі. Під соціальною роллю, як правило, розуміють нормативний взірець поведінки індивіда згідно з соціальною позицією, яку він займає, і виконання ним відповідних функцій. Із соціальною роллю звичайно пов'язують певні права та обов'язки індивіда. Зазначимо, що ступінь реалізації ролей залежить не лише від їх змісту. а й від можливостей і якостей самого індивіда. У разі невідповідності між роллю і набором якостей особистості може виникнути соціальний конфлікт. Причиною цього конфлікту може бути також невідповідність рольових вимог одночасно виконуваних індивідом ролей.

Не слід забувати. стверджує Я. Щепанський, що “з точки зору загальної теорії поведінки індивіда і поведінки спільноти біологічні, а особливо біопсихічні, рушійні елементи особистості та їх психологічні механізми важливі, і соціолог не може нехтувати знанням їх”. [43, 66].

Список використаної літератури 39


Абрамова Г.С. Практическая психология / Г.С.Абрамова - Екатеринбург: Деловая книга, 1998. - 368с.

Андрющук А.О. Реалізація на персональному комп'ютері визначення "Коефіцієнту інтелекту" за Г. Айзенком / А.О. Андрющук, Б.І. Горбачов; Східноукр. держ. ун-т.- Луганськ: Східноукр. держ. ун-т, 1998.- 57с.

Бурлачук Л.Ф., [словарь-справочник по психодиагностике] / Л.Ф. Бурлачук, С.М. Морозов – СПб.: Питер, 2001. – 528 с.

Вереина Л.В. Практикум по психодиагностике: [учебное пособие ] / Л.В. Вереина, С.В. Баранова – Луганск: Изд-во ВНУ им. В.Даля, 2002. – 184 с.

Губенко О.В. Внутрішня свобода як умова активізації творчого потенціалу особистості / О.В. Губенко // Практична психологія та соціальна робота. - 2003. - №10. - С.1-5.

Деркач А.А. Психология развития личности: развитие познавательных способностей / А.А.Деркач, В.С.Лазаренко; Рос. акад. гос. службы при Президенте РФ.- Луганск: Шлях, 1998.

Дружинин В.Н. Экспериментальная психология / В.Н. Дружинин – СПб: Издательство «Питер», 2000. – 320с.

Дьяченко М.И. Психология: Словарь-справочник / М.И. Дьяченко - Минск: Хэлтон, 1998. – 399 с.

Кон И.С. Психология ранней юности / И.С. Кон – М.: Просвещение, 1989. – 255с.

Краткий психологический словарь / [ред.-сост. Л.А. Карпенко; под общ. ред. А.В. Петровского и М.Г. Ярошевского]. - Ростов-н/Д.: Феникс, 1998. – 512 c.

Методы исследования в психологии: квазиэксперимент: [учебное пособие для вузов]. – М.: Издательская группа «ФОРУМ» - «ИНФРА-М», 1998. – 296с.

Немов Р.С. Психология: [учебник для вузов] В 3 кн. / Р.С. Немов Кн.3. Психодиагностика. Введение в научное психологическое исследование с элементами математической статистики. – М.: ВЛАДОС, 1998. – 632с.

Непомнящая Н.И. Психодиагностика личности: Теория и практика / Н.И. Непомнящая – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 20001. – 192с.

Основы психодиагностики: [учеб. пособие / под общ. ред. А.Г. Шмелева]. - Ростов/н Д.: Феникс, 1996. – 544 с.

Основы психодиагностики: Учеб.пособ./ Под общ. ред. А.Г.Шмелева.- Ростов/н Д.: Феникс, 1996.- 544с.

Овсянецька Л. Творчий потенціал людини: соціально-психологічна парадигма / Л. Овсянецька // Соціальна психологія. - 2004. - №2.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: