Xreferat.com » Рефераты по психологии » Прояв агресії у підлітків з адіктивною поведінкою

Прояв агресії у підлітків з адіктивною поведінкою

навіть культивує девіантні цінності і способи поведінки, робить сильний вплив. Існують особливі групи, для яких характерна установка на негайне задоволення бажань, на пасивний захист від труднощів, прагнення перекладати відповідальність на інших. Підлітків в цих групах відрізняє зневажливе відношення до навчання, погана успішність, бравада невиконання обов'язків: всіляко уникання виконувати будь-які обов'язки і доручення по будинку, готувати домашні завдання, а то і відвідувати заняття, подібні підлітки виявляються перед лицем великої кількості "зайвого часу". Але для цих підлітків характерне саме невміння змістовно проводити дозвілля.

Для підлітків існує вірогідність зв'язатися з поганою компанією і перейти в розряд малолітніх правопорушників. Агресивність, жорстокість, підвищена тривожність приймають стійкий характер звичайно в процесі стихійно-групового спілкування, що складається в компаніях. Але це спілкування, ця система відносин, у тому числі і жорстоких законів асоціальних підліткових груп, що будуються на ґрунті, є лише як ситуація заміщення при неприйнятті підлітка в світ соціально-значущих відносин дорослих, як ситуація сумісного переживання незрозумілості ними [25, 82].

Способи спілкування один з одним у підлітків, тобто їх групова культура, пов'язана з переходом у світ дорослих. Дорослі знову і знову оцінють різноманіття форм прояву таких культур з погляду їх тісної відповідності моральним відповідностям і цілям суспільства. Але дві теми при цьому завжди виносяться за дужки: по-перше, все пов'язане з сексуальністю, по-друге, пов'язане з насильством. Агресія і насильство залишаються прерогативою батьків (насильство у виховних цілях) і держави (державне насильство), тому вони як би автоматично стають першим пробним каменем для аніткультури [12, 70].


2.2 Агресія як один з наслідків адіктивної поведінки підлітків


Вихід з реальності шляхом зміни психічного стану може здійснюватися різними способами. В житті кожної людини можуть бути моменти, пов'язані з бажанням змінити свій психічний стан: позбутися пригноблення, "скинути" втомленість, відвернутися від неприємних роздумів, тощо. Для реалізації цієї мети людина "виробляє" індивідуальні підходи, що стають звичками, стереотипами. Елементи адіктивної поведінки властиві будь-якій людині, що йде від реальності шляхом зміни свого стану. Проблема адікції починається тоді, коли прагнення виходу з реальності, пов'язане із зміною свідомості, починає домінувати в свідомості, стає центральною ідеєю [20, 291].

Як відзначає І.С. Кон, не дивлячись на те, що девіантна поведінка виявляється в різних формах, всі вони взаємозв'язані. Пияцтво, вживання наркотиків, агресивна поведінка, протиправну поведінку утворюють єдиний блок. Залучення підлітка до одного виду девіантної поведінки підвищує вірогідність його залученої і в інші [19, 90].

Алкоголізація і наркотизація найтіснішим чином вплітаються в структуру девіантного способу життя підлітків.

Для молоді алкоголь засіб для розкріпачення і подолання сором'язливості, від якої страждають багато підлітків. Тим часом, агресивна поведінка підлітків нерідко пов'язана з алкоголізацією. Оскільки підлітки алкоголизуються, як правило, в групі, то підігріте алкоголем прагнення не "відставати від інших" і "жадання подвигу" часто прзиводять до демонстративних асоціальних вчинків. Особливо посилює подібні дії наявність в компанії підлітків жіночої статі. Нерідко вони ж є і організаторами протиправних дій. Причому, в порівнянні з підлітками чоловічої статі, у них наголошується більш виражене "огрублення" особистості. При цьому можна відзначити агресивні прояви [22, 11].

Майже всі прояви хуліганства скоюються в стані алкогольного сп'яніння або наркотичного збудження. Серед вуличних бешкетників переважають молоді люди, діючі, як правило, групами. Особистості домашнього хулігана більшою мірою властиві риси маргінала – хронічний алкоголізм, психічні аномалії, соціальна дезорганізація. Кожний четвертий має судимість, переважно за агресивне правопорушення. Як і крадіжки, хуліганство відрізняється високим ступенем рецидивізму: шість з десяти рецидивістів знов притягуються до кримінальної відповідальності за грубе, агресивне порушення громадського порядку. Пояснюючи свої погані вчинки, підлітки мають неправильне уявлення про моральність, справедливість, сміливість, хоробрість [45, 141].

Встановлено, що серед підлітків, осуджених за агресивні злочини, 90% вчинили злочини в нетверезому стані [42, 15].

Зв'язок між алкоголем і агресією непростий. Малі дози етилового спирту можуть підвищувати збудження автономної нервової системи, а великі дози можуть знижувати кортикальне збудження, проте ефекти, що відносяться до нервової системи, нестабільні. Добре відомі наслідки прийому алкоголю – це погіршення психомоторики, збільшення часу реакції і погіршення загального когнітивного функціонування. Дії на психіку варіюється залежно від типу і кількості алкогольного напою, а також від індивідуальних відмінностей в статурі, обміні речовин і придбаній толерантності. Дія на настрій і соціальну поведінку є високозалежними від соціального і культурного контексту. З урахуванням цього були висунуто декілька можливих пояснень зв'язку між алкоголем і агресією.

Грехем виділив чотири категорії теорій, які розрізняються залежно від ролі, приписуваної алкоголю як такому. Пряма теорія експлицитно розглядається в теоріях "розгальмовування", згідно яким алкоголь впливає на мозкові механізми, що містять агресію. Проте позиції такої теорії підриваються відсутністю доказів існування мозкових центрів агресії і мінливими ефектами алкоголю. Більш того, якщо врахувати високу частоту випадків, коли вживання алкоголю не призводить до агресивних наслідків, то гіпотеза розгальмовування здається занадто спрощеною [37, 225].

Теорія, що наводить доводи на користь непрямої причини, пропонує, що ефекти алкоголю впливають на зміни у збудженні та когниції. Тейлор і Леонгард рахують, що алкоголь знижує здатність надавати увагу множинним сигналам і перемикати увагу, внаслідок чого людина, яка знаходиться в стані сп'яніння, більш залежна від стимулів, менш керуєма гальмуючими сигналами або очікуваними наслідками та схильний до ризику [43, 210].

Третій підхід робить особливий акцент на мотивах вживання алкоголю, якими можуть бути досягнення зниження тривоги або придбання відчуття могутності, взаємодіючими з іншими ефектами алкоголю [5, 75].

Четверта категорія теорій розглядає кореляцію алкоголю, - агресія як відображення диспозиційних або ситуативних чинників. Особові чинники можуть примушувати людей і пити, і поводитися агресивно. Наприклад, в одному дослідженні був встановлений наступний факт: студенти, які повідомляли, що стають агресивними після вживання алкоголю, відрізнялися від тих, хто вживає алкоголь, але неагресивних більшої деліквентністю за даними самозвітів, більшою ворожістю, домінантністю та імпульсом, досвідом непослідовного виховання, а також підвищеним часом відновлення електропровідимості шкіри [26, 259].

Ці теорії частково співпадають, чим конкурують між собою. Чи приведе алкоголь до агресії залежатиме від взаємодії між індивідуальними особливостями п'ющого, психологічними ефектами алкоголю та провокуючими і стримуючими чинниками в конкретній ситуації.

Набагато менше даних про зв'язки між вживанням заборонених наркотиків та агресією. Наявні дані вказують на те, що марихуана, опіати та транквілізатори не сприяють агресії та навіть можуть її стримувати. Амфетаміни і барбітурати, напевно, все ж таки сприяють здійсненню насильства, але, як і у випадку, з алкоголем, результат, мабуть, залежить від індивідуальної схильності і ситуаційних чинників [20, 255].


Висновки до розділу 2


В становленні агресивної поведінки можуть грати помітну роль вікові особливості підлітка та соціальні чинники.

Традиційно головним інститутом виховання є сім'я. Важливість сім'ї як інституту виховання обумовлена тим, що в ній дитина знаходиться протягом значної частини свого життя, і по тривалості своєї дії на особистість жоден з інститутів виховання не може порівнятися з сім'єю.

По мірі дорослішання роль сім'ї слабшає і зростає роль однолітків. Елементарна підтримка, яку підлітки отримають від товаришів, надзвичайно важлива для їх розвитку.

Поєднання несприятливих біологічних, психологічних, сімейних та інших соціально-психологічних чинників спотворює весь спосіб життя підлітків. Підлітки попадають під сильний вплив підліткової групи, що нерідко формує асоціальну шкалу життєвих цінностей. Алкоголізація і наркотизація найтіснішим чином вплітаються в структуру девіантного способу життя підлітків.

Для молоді алкоголь засіб для розкріпачення та подолання сором'язливості, від якої страждають багато підлітків. Тим часом, агресивна поведінка підлітків нерідко пов'язана з алкоголізацією. Оскільки підлітки алкоголізуються, як правило, в групі, то підігріте алкоголем прагнення не "відставати від інших" і "жадання подвигу" часто прзиводять до демонстративних асоціальних вчинків.

Проте, чи приведе алкоголь до агресії, залежатиме від взаємодії між індивідуальними особливостями підлітка, психологічними ефектами алкоголю та провокуючими і стримулючими чинниками в конкретній ситуації.


3. Емпіричне дослідження прояву агресії у підлітків з адіктівною поведінкою


3.1 Обґрунтовування вибору методик дослідження


При дослідженні проявів агресії у підлітків з адіктивною поведінкою були обранi засоби тестування – особові опитувальники. Проведення опитування таким чином дозволило залучити як найбільше підлітків віком від 15 до 20 років [31, 441].

Під особовим опитувальником ми розуміємо сукупність методичних засобів для вивчення та оцінки окремих властивостей і проявів особистості. Кожна з методик є стандартизованою анкетою, що складається з набору пропозицій, із змістом яких випробовуваний (респондент) може або погодитися, або не погодитися. Пітання в анкеті сформульовані так, щоб, відповідаючи на них, випробовуваний повідомляв експериментатора про типові форми поведінки в різних ситуаціях, оцінював свою персону з різних точок зору, освітлював особливості своїх взаємостосунків з оточуючими. Особові опитувальники дозволяють отримати інформацію, характеризуючу персону випробовуваного в широкому діапазоні - від особливостей його фізичного та психічного полягання до його морально-етичних і суспільних установок. Такі опитувальники створюються на базі однієї або декількох шкал установок. Пітання групуються так, щоб відповіді на них дозволяли оцінити якусь властивість або полягання індивиду. Ці сгрупировані питання, що мають назву шкал, розрізняються між собою по найменуванню властивості особистості (шкали тривожності, лідерства, агресивності та ін.). Одержані безпосередньо після опиту дані переводяться за допомогою спеціальних статистичних процедур в стандартизовані бали. Основним недоліком особових опитувальників є те, що випробовувані, більшою чи меншою мірою, розуміючи показову цінність відповідей, можуть відповідати на питання згідно вимог ситуації опиту і очікувань, приписуваних ними особистості, що здійснює опит, тобто вільно або мимовільно спотворювати відомості, що повідомляються про собі [30, 335].

Чинники прояву агресії у підлітків з адіктивною поведінкою традиційно діляться на соціальні, психологічні і біологічні.

Соціальні чинники: мода, ступінь загрожуючої відповідальності, вплив групи підлітків.

Психологічні чинники: тип акцентуації характеру, привабливість виникаючих відчуттів і їх переживання, відсутність соціальних інтересів, прагнення до самоствердження. Біологічні чинники: ступінь початкової толерантності (індивідуальна непереносимість, висока стійкість) до алкоголю, обтяжило спадковості, органічні ураження мозку, хронічні хвороби, природа речовини, що вживається. Виходячи з цього були підібрані методики: на виявлення акцентуйованої поведінки, виявлення показників та форм агресії, та виявлення ранішніх ознак алкоголізму, які відповідають досягненню мети роботи. Риси особистості, які самі по собі ще не є патологічними, але можуть за певних обставин розвиватися в позитивному або негативному напрямках, досягаючи крайніх варіантів норми, кордонні з психопатіями, називаються акцентуйованими. К. Леонгард і І. Шмішек визначають 10 типів акцентуації характеру [49, 29].В свою чергу сморід поділені на дві групи, що відображають акцентуацію властивостей безпосереднього характеру або акцентуації властивостей темпераменту.

До першої групи відносяться застрягаючий (З), збудливий (В), демонстративний (Де), педантичний (П) типи.

До другої – гіпертимний (Г), дистимний (Ди), циклоїдний (Ц), екзольтований (Ек),тревожний (Т), емотивний (Ем) типи.

Типи акцентуації першої групи відображають в основному властивості характеру, в той же час як типи другої групи – особливості темпераменту і характеру, а також глибину афектних реакцій.

Наступна методика діагностики показників та форм агресії А.Басса і А. Дарки дає змогу виявити важливі показники та фоми агресії:

фізична агресія – використовування фізичної сили проти іншої особистості;

вербальна агресія – вираз негативних відчуттів як через форму (сварка, крик, виск), так і через зміст словесних звернень до інших осіб (загрози, прокляття, лайка);

непряма агресія – використовування обхідним шляхом направлених проти інших осіб пліток, жартів та виявлення неспрямованих, неврегульованих, вибухів люті ( в крики, тупанні ногами, тощо);

негативізм – опозиційна форма поведінки спрямована звичайно проти авторитету та керівництва, яка може наростати від пасивного опору до активних дій, проти вимог, правил, законів;

роздратування – схильність до роздратування, готовність при щонайменшому збудженні вилитися в запальності, різкості, грубості;

підозрілість – схильність до недовіри і обережного відношення до людей, що виникають з переконання, що оточуючі мають намір заподіяти шкоду;

образа – прояв заздрості і ненависті до оточуючих, обумовлені відчуттям гніву, незадоволеність кимось саме або всім світом за дійсні або уявні страждання;

аутоагресія – відносини і дії по відношенню до себе і оточуючих, виникаючі з можливого переконання самого обстежуваного в тому, що він є поганою людиною, поступає недобре: шкідливо, злобно або безсовісно [31, 125].

Виявити вплив зловживання речовин, що викликають стан зміни психічної діяльності, а відповідно теми бакалаврської роботи, виявити ранні ознаки алкоголізму допоможе опитувальник К.К. Яхина і Д.М. Мендельовіча, який містить три шкали: рівень алкоголізму, рівень побутового пияцтва та рівень здоров'я [24, 270]. Вибіркою були студенти коледжу Східноукраїнського національного університету. Дослідження проводилося в квітні 2007 року. Дослідження проводилося в звичних класних аудиторіях. Проведення дослідження було злагоджено з викладачами і адміністрацією коледжу. В дослідження брало участь всього 30 осіб, віком від 15 до 20 років, з них дівчат – 40%(12 осіб), хлопців – 60%(18 осіб), з них: 15-х – 3,3% (1 особа), 16-х – 16,7%(5 осіб), 17-х – 26,7%(8 осіб), 18-х – 30%(9 осіб), 19-х – 6,7%(2 особи), 20-х – 16,7%(5 осіб). Відповіді випробовуваних були цілком щирі.


3.2 Аналіз результатів виявлення акцентуації характеру за допомогою методики К. Леонгарда і М. Шмішека


Згідно методики визначення акцентуйованої поведінки людини були отримані наступні результати по 10 основним типам акцентуацій характеру:

застрягаючий тип – 13,3% (4 особи) випробовуваних, з них: 2 дівчини і 2 хлопця, з них, 16-х – 2 особи, 17-х – 1 особи, 18-х – 2 особи;

збудливий тип – 23,3% (7 осіб) випробовуваних, з них: 5 хлопців і 2 дівчини, з них: 16-х – 1 особа, 17-х – 1 особа, 18-х – 2 особи, 20-х – 3 особи;

демонстративний тип – 13,3% (4 особи) випробовуваних, з них: 1 дівчина і 3 хлопця, з них: 16-х – 1 особа, 17-х – 1 особа, 18-х – 1 чоловік, 19-х – 1 особа;

педантичний тип – 10% (3 особи) випробовуваних, з них: 2 хлопця і 1 дівчина, всі 18-річні;

гіпертимний тип – 46,7% (14 осіб) випробовуваних, з них: 10 хлопців і 4 дівчини, з них: 16-х – 1 особа, 17-х – 4 особи, 18-х – 3 особи, 19-х – 2 особи, 20-х – 2 особи;

дистимний тип – 6,7% (2 особи) випробовуваних: 1 дівчина і 1 хлопець, з них: 18-х – 1 особа, 20-х – 1 особа;

циклоїдний тип – 60% (18 осіб) випробовуваних: 12 хлопців і 6 дівчат, з них: 15-х – 1 особа, 16-х – 4 особи, 17-х – 3 особи, 18-х – 6 осіб, 19-х – 2 особи, 20-х – 2 особи;

екзальтований тип – 63,3% (19 осіб) випробовуваних: 11 хлопців і 8 дівчат, з них: 15-х – 1 особа, 16-х – 3 особи, 17-х – 4 особи, 18-х – 5 осіб, 19-х – 2 особи, 20-х – 4 особи;

тривожний тип – 13,3% (4 особи) випробовуваних: 1 дівчина і 3 хлопця, з них: 17-х – 1 особа, 18-х – 3 особа;

емотивний тип – 56,7% (17 осіб) випробовуваних: 11 хлопців і 6 дівчат, з них: 15-х – 1 особа, 16-х – 3 особи, 17-х – 5 осіб, 18-х – 3 особи, 19-х – 1 особа, 20-х – 4 особи.

Наочно результати дослідження наведені у таблиці 3.1.


Таблиця 3.1 Аналіз результатів визначення акцентуйованної поведінки


З З Де П Г Ди Ц Ек Т Ем
1.дівчата 6,7% 6,7% 3,3% 3,3% 13,3% 3,3% 20% 26,7% 3,3% 20%
2.юнаки 6,7% 16,7% 10% 6,7% 33,3% 3,3% 40% 36,7 10% 40%
3.15-і 0% 0% 0% 0% 0% 0% 3,3% 3,3% 0% 3,3%
4.16-і 26,7% 3,3% 3,3% 0% 6,7% 0% 13,3% 10% 0% 10%
5.17-і 3,3% 3,3% 3,3% 0% 13,3% 0% 10% 13,3% 3,3% 16,7%
6.18-і 6,7% 6,7% 3,3% 10% 10% 3,3% 20% 16,7% 10% 10%
7.19-і 0% 0% 3,3 0% 6,7% 0% 6,7% 6,7% 0% 3,3%
8.20-і 0% 10% 0% 0% 10% 3,3% 6,7% 13,3% 0% 13,3%

3.3 Аналіз результатів виявлення показників та форм агресії за допомогою методики А. Басса і А. Дарки


Згідно методики виявлення показників і форм агресії були отримані наступні результати 8 основних форм агресії:

фізична агресія – 16,7% (5 особа) випробовуваних: 1 дівчина і 4 хлопця, з них: 17-х – 2 особи, 18-х – 2 особи, 20-х – 1 особа;

вербальна агресія – 33,3% (10 осіб) випробовуваних: 3 дівчини і 7 хлопців, з них: 16-х – 1 особа, 17-х – 4 особи, 18-х – 3 особи, 19-х – 1 особа, 20-х – 1 особа;

непряма агресія – 13,3% (4 особи) випробовуваних: 3 дівчини і 1 хлопець, з них: 16-х – 1 особа, 17-х – 2 особи, 18-х – 1 особа;

негативізм – 36,7% (11 осіб) випробовуваних: 5 хлопців і 6 дівчат, з них: 15-х – 1 особа, 16-х – 2 особи, 17-х – 2 особи, 18-х – 4 особи, 20-х – 2 особи;

роздратування – 36,7% (11 осіб) випробовуваних: 7 хлопців і 4 дівчини, з них: 15-х – 1 особа, 16-х – 1 особа, 17-х – 4 особи, 18-х – 2 особи, 19-х – 1 особа, 20-х – 2 особи;

підозрілість – 36,7% (11 осіб) випробовуваних: 6 дівчат і 5 хлопців, з них: 16-х – 2 особи, 17-х – 4 особи, 18-х – 2 особа, 19-х – 1 особа, 20-х – 2 особи;

образа – 43,3% (13 осіб) випробовуваних: 7 хлопців і 6 дівчат, з них: 16-х – 2 особи, 17-х – 5 осіб, 18-х – 5 осіб, 20-х – 1 особа;

аутоагресія – 53,3% (16 осіб) випробовуваних: 16-х – 1 особа, 17-х – 4 особа, 18-х – 6 осіб, 19-х – 3 особи, 20-х – 2 особи.

Наочно результати дослідження наведені у таблиці 3.2.


Таблиця 3.2 Аналіз результатів виявлення показників та форм агресии


Ф В Непряма Н Р П О Ауто
1.дівчата 3,3% 10% 10% 20% 23,3% 20% 20% 23,3%
2.юнаки 13,3% 23,3% 3,3% 16,7% 13,3% 16,7 23,3% 30%
3.15-і 0% 0% 0% 3,3% 3,3% 0% 0% 0%
4.16-і 0% 3,3% 3,3% 6,7% 3,3% 6,7% 6,7% 3,3%
5.17-і 13,3% 13,3% 6,7% 6,7% 13,3% 13,3% 16,7% 13,3%
6.18-і 13,3% 10% 3,3% 13,3% 6,7% 6,7% 16,7% 20%
7.19-і 0% 3,3% 0% 0% 3,3% 0% 0% 10%
8.20-і 3,3% 3,3% 0% 10% 6,7% 0% 3,3% 6,7%

3.4 Аналіз результатів виявлення ранішніх ознак алкоголізму за допомогою опитувальника К.К. Яхина, Д.М. Мендельовича


Згідно методики виявлення ранніх ознак алкоголізму були отримані наступні результати по 3 рівням:

рівень алкоголізму – 30% (9 осіб) випробовуваних: 7 хлопців і 2 дівчини, з них: 15-х – 1 особа, 16-х – 2 особи, 17-х – 2 особи, 18-х – 2 особи, 19-х – 1 особа, 20-х – 1 особа;

рівень побутового пияцтва – 40% (12 осіб) випробовуваних: 6 дівчат і 6 хлопців, з них: 16-х – 2 особи, 17-х – 4 особи, 18-х – 3 особи, 20-х – 3 особи;

рівень здоров'я – 30% (9 осбі) випробовуваних: 4 хлопця і 5 дівчат, з них: 16-х – 1 особа, 17-х – 3 особи, 18-х – 4 особи, 20-х – 1 особа.

Наочно результати дослідження наведені у таблиці 3.3.


Таблиця 3.3 Аналіз результатів виявлення ранішніх ознак алкоголізму


Алкоголізм Побутове пияцтво Здоров'є
1.дівчата 6,7% 20% 16,7%
2.юнаки 23,3% 20% 13,3%
3.15-і 3,3% 0% 0%
4.16-і 6,7% 6,7% 3,3%
5.17-і 6,7% 13,3% 10%
6.18-і 6,7% 10% 13,3%
7.19-і 3,3% 0% 0%
8.20-і 3,3% 10% 3,3%

3.5 Методи профілактики агресії у підлітків з адіктивною поведінкою


Профілактика девіантної поведінки особливу значущість набуває в підлітковому віці. По-перше, це нелегкий кризовий період розвитку, що відображає не тільки суб'єктивні явища процесу становлення, але і кризові явища суспільства. А, по-друге, саме в підлітковому віці починають формуватися дуже важливі якості особи, звернення до яких могло б стати однією з найважливіших складових профілактики девіації. Це такі якості як прагнення до розвитку і самосвідомості, інтерес до своєї особистості та її потенціалів, здібність до самоспостереження. Важливими особливостями цього періоду є поява рефлексії і формування етичних переконань. Підлітки починають усвідомлювати себе частиною суспільства і знаходять нові суспільно значущі позиції; роблять спроби в самовизначенні.

Етапами профілактичної діяльності можуть стати наступні складові:

Діагностичний, включаючий діагностику особових особливостей, які можуть зробити вплив на формування девіантної поведінки (підвищена тривожність, низька стресостійкість, нестійка я-концепція, низький рівень інтернальності, нездатність до емпатії, некомунікабельність, підвищений егоцентризм, низьке сприйняття соціальної підтримки, стратегія уникнення при подоланні стресових ситуацій, спрямованість на пошук відчуттів, тощо), а також отримання інформації про положення дитини в сім'ї, про характер сімейних взаємостосунків, про склад сім'ї, про його захоплення і здібності, про його друзів та інші можливі референтні групи.

Інформаційно-просвітницький етап, що є розширенням компетенції підлітка в таких важливих областях, як психосексуальний розвиток, культура міжособових відносин, технологія спілкування, способи подолання стресових ситуацій, конфліктологія і власне проблеми девіантної поведінки з розглядом видів девіантної реалізації, динаміки розвитку девіантного процесу та наслідків.

Тренінги особистого росту з елементами корекції окремих особових особливостей і форм поведінки, що включають формування і розвиток навичків роботи над собою [3, 160].

Профілактика девіантної поведінки повинна торкнутися всіх сфер життя підлітка: сім'ї, освітнього середовища, суспільного життя в цілому.

В сім'ї для підлітка значущими чинниками є емоційна стабільність і захищеність, взаємна довіра членів сім'ї. Підліток потребує помірного контролю його дій і помірної опіки з тенденцією до розвитку самостійності та уміння приймати відповідальність за своє власне життя. Роберт Т. і Джина Байярд у зв'язку з цим пишуть: "дивує контраст між тими дітьми, які чинять опір надмірному контролю батьків, і тими, хто не робить цього. Іноді здібна дитина виявляється настільки залежною від рішень, що приймаються батьками, що досягає зрілості абсолютно неготовим до самостійного життя" [7, 52].

У сфері освіти необхідний перегляд деяких підходів у вихованні і викладанні учбових предметів. У зв'язку з проблемою девіантної поведінки актуальні такі сторони шкільного життя, як адекватне учбове навантаження дітей, додання особливої значущості особистому аспекту, що стосується і дитячого, і педагогічного контингенту. Доцільне включення в освітній цикл предметів, інтегрованих курсів, спецкурсів і факультативів, спрямованих на розширення об'єму знань про реальне життя. Дана інформація необхідна для отримання свободи вибору, для розвитку адаптивних здібностей і розуміння важливості уміння жити в реальному житті і вирішувати життєво-важливі проблеми без страху перед дійсністю, і користуючись різноманітними активними стратегіями подолання стресу [28, 201].

Повноцінна профілактика девіантної поведінки не можлива без участі в ній засобів масової інформації – авторитетного і популярного пропагандистського органу. На представників цієї могутньої індустрії повинна бути покладена моральна відповідальність за якість інформаційної продукції та за її зміст. В друкарських виданнях і телепередачах інформація для підростаючого покоління в даний час носить в основному розважальний характер. Діти сприймають засоби масової інформації, особливо телебачення, тільки як розвага, що може відводити їх від проблем реального миру в цілому і проблем підліткового віку зокрема.

В підлітковому віці "вирішальне значення набуває прагнення дітей знайти своє місце в суспільстві" [8, 163], "підлітки прагнуть визначити своє місце в житті, активно шукають ідеал – робити життя з кого?" [8, 165]. У зв'язку з цим, дуже важливо, які зразки поведінки пропонує суспільство. В суспільному житті велику роль може грати система психологічної і соціальної підтримки підлітків, яка забезпечує допомогу молодому поколінню в становленні, в здоровому задоволенні потреб.

Спрямованість на людей - "своєрідна психологічна звертання до людей" в істотній мірі залежить від того, наскільки самі люди, суспільство в цілому спрямоване на підростаюче покоління. Тому формування таких важливих якостей для міжособових відносин, як емпатія, доброзичливість, готовність до співпраці, тощо потрапляє під залежність від готовності суспільства відповідати підліткам тим же [8, 65].

Неоцінимий внесок в профілактику девіантності може внести культура релігійних відчуттів, якщо вона орієнтована не на вихід з реальності тлінного світу, а, навпаки, наділяє людину вищою духовною і етичною силою для протистояння труднощам і девіантним потягам. А також для формування поважного відношення до своєї особистості і осібистостей оточуючих, що є міцним фундаментом для будівництва міжособових відносин.

Особливе місце в профілактичній роботі треба наділяти формуванню круга інтересів підлітка також на основі особливостей його характеру і здібностей. Необхідно прагнути до максимального скорочення періоду вільного часу підлітка – "часу дозвільного існування і неробства" за рахунок залучення до позитивно формуючих особистість занять: читання, самоосвіта, заняття музикою, спортом, тощо.

При непродуктивній діяльності в період вільного часу – неминучий залучення підлітка до різних видів девіантної поведінки [22, 24].


Висновки до розділу 3


Щоб досягти мети роботи були підібрані методики: на виявлення акцентуйованої поведінки, виявлення показників та форм агресії, та виявлення ранішніх ознак алкоголізму. Вибіркою були студенти коледжу Східноукраїнського національного університету. В дослідження брало участь всього 30 осіб, віком від 15 до 20 років, з них дівчат – 40%(12 осіб), хлопців – 60%(18 осіб).

Згідно методики визначення акцентуйованої поведінки людини були отримані найвищі показники по 3 типам акцентуацій: циклоїдний тип – 60% (18 осіб) випробовуваних: 12 хлопців і 6 дівчат; екзальтований тип – 63,3% (19 осіб) випробовуваних: 11 хлопців і 8 дівчат; емотивний тип – 56,7% (17 осіб) випробовуваних: 11 хлопців і 6 дівчат. Це свідчить про те, що для цих респондентів характерний широкий діапозон ємоційних станів та різка зміна настрою, вчинків і дій без видимих причин.

Згідно методики виявлення показників і форм агресії були отримані найвищи результати по 2 формах агресії: образа – 43,3% (13 осіб) випробовуваних: 7 хлопців і 6 дівчат; аутоагресія – 53,3% (16 осіб) випробовуваних: 11 хлопців і 5 дівчат. Це свідчить про те, що респонденти проявляють заздрості і ненависті до оточуючих, обумовлені відчуттям гніву, виникаючі з можливого переконання самого обстежуваного в тому, що він є поганою людиною, поступає недобре: шкідливо, злобно або безсовісно.

Згідно методики виявлення ранніх ознак алкоголізму були отримані найвищи показники по рівню побутового пияцтва – 40% (12 осіб) випробовуваних: 6 дівчат і 6 хлопців. Це свідчить про те, що рівень молоді, яка зловживає психоактивними речовинами росте щорічно.

Етапами профілактичної діяльності можуть стати наступні складові: діагностичний, інформаційно – просвітницький, тренінги особистого росту.


Висновки


У бакалаврській роботі згідно з поставленої мети дослідження вивчалися питання впливу психоактивних речовин на прояв агресії у підлітків. В ході дослідження були отримані наступні результати:

1. Проведений теоретико-методологічний аналіз проблеми прояву агресії у підлітків з адіктивною поведінкою у вітчизняній та зарубіжній літературі. Дану проблематику розробляли: І.С. Кон, А.Е. Лічко, К. Леонгард, Д.Б. Ельконін, Н.Я. Іванов, Б.М. Слуцкин, А.М. Яковльов, В.А. Шаповал та ін. З зарубіжних дослідників та вчених: Ш. Бюлер, Х. Ремшмідт, Г. Фрейд, З. Фрейд, В. Штерн та інші. Теоретичний аналіз робіт показує, що девіантна поведінка - поняття соціально-психологічне, оскільки позначає відхилення від прийнятих в даному конкретно-історичному суспільстві норм міжособових взаємостосунків: дій, вчинків, скоюваних в рамках психічного здоров'я. Девіантна поведінка підрозділяється на дві великі категорії. По-перше, ця поведінка, що відхиляється від норм психічного здоров'я, мається на увазі наявність явної або прихованої психопаталогії. По-друге, ця антисоціальна поведінка, що порушує якісь соціальні та культурні норми, особлива правові.

2. Проаналізовані особливості прояву агресії у підлітків з адіктивною поведінкою. В становленні агресивної поведінки можуть грати помітну

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: