Порівняльно-психологічний аналіз ігор вищих приматів і людей
Запрошення до гри використовується як засіб маніпулювання поведінкою не тільки дитинчати, але й дорослих мавп. Про це говорять наступні спостереження. В описаної де Ваалем (de Waal, 1978) Арнхеймскій колонії, що жила на досить великій, але все-таки обмеженої території, шимпанзе використовували запрошення до гри як засіб урегулювання соціальних конфліктів. Один із самців застосовував такий спосіб для запобігання гніву домінанта. Наприклад, коли альфа-самець проявляв ознаки агресії, до нього підходив самець, що займав в ієрархії 3-є місце, і, піднявшись на задні ноги, починав задкувати від нього з «ігровим вираженням» особи. І хоча альфа-самець не завжди звертав на нього увагу, ця тактика часто переводила його активність в інше русло.
Дж. Гудолл відзначає, що, на відміну від мавп цієї колонії, у вільних шимпанзе вона ніколи не спостерігала нічого подібного.
Як вона припускає, справа тут у тім, що колонія, що втримується в неволі, не має засобів для розрядки агресії, які мають тварини на волі. На волі самці могли залишати свою групу, могли йти убік від домінанта, могли повести самку й спаритися з нею, не залучаючи нічиєї уваги й т.д. На відміну від них, шимпанзе в неволі не мають можливості «розрядити» напруженість і тому змушені прибігати до особливих, більш витончених прийомів «соціального маневрування», таких, як утаювання намірів, підтримка тісних зв'язків із союзниками, а також примирення після конфлікту. Тому в неволі й можна спостерігати деякі форми соціальних взаємодій, яких немає або мало в шимпанзе на волі. Можливо, так само виглядає справа й із грою - в умовах неволі вона більш витончена й краще виявляє їхні потенційні можливості. Очевидно, одна з таких потенційних можливостей - запрошення до гри як відволікаючий від агресії прийом.
Література
1. Гудолл Дж. Шимпанзе в природе: обращение. - М., 1992.
2. Дембовский Я. Психология обезьян. - М., 1963.
3. Дембовский Я. Психика молодого шимпанзе//Хрестоматия по зоопсихологии и сравнительной психологии - М. , Русское психол. В. 1997 - с. 290-304.
4. Дерягина М.А. Формирование манипуляционной активности в онтогенезе приматов // Биол. науки. Высшая школа, 1980 - №12 - с. 55-62
5. Дерягина М.А. Манипуляционная активность приматов - М. Наука, 1986
6. Дьюсбери Д. Обращение животных. Сравнительные аспекты. – с.479
7. Крушинский Л.В. Биологические основы умственной деятельности. - М.: Изд-В МГУ. 1977; 2-е изд. - 1986.