Сутність поняття "темперамент" в диференціальній психології
Вивчення генеалогічним методом сімей осіб, які страждають психічними хворобами, показало накопичення в них випадків психозів та аномалій особистості. Збільшення частоти випадків хвороби серед близьких родичів було встановлено для хворих на шизофренію, маніакально-депресивним психозом, епілепсію, деякими формами олігофренії. Таким чином, близькі родичі хворих психічним захворюванням мають підвищений ризик за аналогічною хворобою і практично можна виділяти: а) групи підвищеного ризику - діти, один з батьків яких хворий психічним захворюванням, а також сібси (брати, сестри), дизиготні близнюки і батьки хворих; б) групи найвищого ризику - діти двох хворих батьків і монозиготні близнюки,один з яких захворів. Рання діагностика, вчасна кваліфікована психіатрична допомога становлять суть профілактичних заходів щодо цього контингенту людей.
5. ВИСНОВОК
Отже, диференціальна психологія і фізіологія володіє усім знаряддям методології щодо розуміння оптимальних умови формування особи з метою максимального прояву всіх її можливостей, виходячи з її природних даних.
Психологія праці, мистецтва, навчання та виховання мають застосувати знання психологічних закономірностей особистості, індивідуальних відмінностей між людьми.
Індивідуальні властивості залежать від функціональних асиметрій, які накладають свій відбиток на особистість. Діяльність і поведінка людини зумовлюються не лише соціальними умовами життя, а й індивідуальними особливостями її психофізичної організації. Це виразно виявляється в темпераменті особистості. І хоча гіппократівська класифікація типів темпераментів дуже застаріла штука – вона все таки становить основу будь яких сучасних досліджень. І будь-яка діяльність (трудова, навчальна, ігрова) висуває вимоги не лише до знань і рівня розумового та емоційно-вольового розвитку особистості, а й до типологічних особливостей нервової системи, а отже до темпераменту людини.
Таким чином, стиль діяльності кожної людини значною мірою залежить від типу вищої нервової діяльності, що входить до структури її темпераменту.
6. Список використаної літератури
Айала Ф., Кайгер Дж. Современная генетика: В 3 т. М.: Мир, 1987
Либин А.В. Дифференциальная психология: На пересечении европейских, российских и американских традиций: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – 3-е изд. – М.: Смысл, Издательский центр «Академия», 2004.
Мерлин В.С. Очерк теории темперамента. – Пермь, 1964.
Малых С.Б., Егорова М.С., Мешкова Т.А. Основы психогенетики. М.: Эпидавр, 1998
Москаленко В. Д., Шахматова И. В., Гиндилис В. М. Медико-генетическое консультирование при шизофрении (методические рекомендации). — М.: Минздрав СССР, 1981
Небылицын В.Д. Основные свойства нервной системы. – М.: Педагогика, 1991.
Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – М.: ОГИЗ, 1946.
Русалов В.М. Предметный и коммуникативный аспекты темперамента человека // Психологический журнал. – 1989. – Т. 10. - № 1. – С. 10-21.
Равич-Щербо И.В., Марютина Т.М., Григоренко Е.Л. Психогенетика: Уч. для вузов. М.: Аспект Пресс, 1999 Роль среды и наследственности в формировании индивидуальности человека / Под ред. И.В. Равич-Щербо. М.: Педагогика, 1988
Теплов Б.М. Избранные труды: в 2 т. – М.: Педагогика, 1986.
Размещено на
1 лат. temperamentum - належне співвідношення рис від tempero - змішую в належному стані. Характеристика індивіда з боку динамічних особливостей його психічної діяльності, тобто темпу, швидкості, ритму, інтенсивності, що складають цю діяльність психічних процесів і станів. Темперамент- якість особистості, що сформувалося в особистому досвіді людини на основі генетичної обумовленості його типу нервової системи і значною мірою визначальний стиль його діяльності. Темперамент відноситься до біологічно обумовлених підструктур особистості. Розрізняють чотири основних типи темпераменту: сангвінік, холерик, флегматик і меланхолік.
2 На думку С. Л. Рубінішейна, розвиток здібностей у сукупності з задатками здійснюється у вигляді спіралі. Реалізація можливостей, які надають здібності одного рівня розвитку, відкриває нові можливості для подальшого розвитку здібностей більш високого рівня і т. д. Обдарованість людини визначається діапазоном нових можливостей, котрі відкриває реалізація наявних можливостей. Здібності людини - це внутрішні умови її розвитку, які формуються в сукупності з задатками під впливом зовнішніх умов у процесі взаємодії людини з навколишнім середовищем.
3 Ф.Гальтон двоюрідний брат Ч.Дарвіна
4 Дмитро Іванович Менделєєв народився 8 лютого 1834 року (за новим стилем) в Тобольську, помер 2 лютого 1907 року в Петербурзі. Найбільшою заслугою було відкриття в 1869 році Періодичного закону хімічних елементів, одного з основних законів природознавства, і створення на його основі періодичної системи елементів. Сучасне формулювання періодичного закону: властивості елементів (які у простих речовинах і з'єднаннях) знаходяться в періодичній залежності від заряду ядер їхніх атомів. «Політехнічний словник» (М., 1980)