Психологічні проблеми статевої освіти молоді та статевого виховання підлітків
Побоюючись передчасно сказати учням щось «зайве», школа фактично усунулась від вирішення питань, а якщо й приступає до їх вирішення, то робить це значно пізніше, ніж потрібно. Проте підлітки саме через свою надмірну цікавість вступають у ранні статеві стосунки. А неосвіченість хлопця і дівчини з цих питань – одна із причин небажаних наслідків. Тому слід пам’ятати, що знання не можуть принести шкоди. Ще А.С.Макаренко зазначав, що оволодіння мінімумом необхідних знань, пов’язаних з особливостями психіки статі, поведінки, є основою для вироблення переконань, що становлять підґрунтя моральності, тому треба виховувати у підлітків уміння володіти інстинктами статі, що пробуджуються, формувати усвідомлення високого призначення людини, відповідальність за інших людей, за здоров’я майбутньої сім`ї.
Зі статевим дозріванням зростає і зацікавленість підлітків питаннями міжстатевих стосунків. І хибною є тактика уникнення питань статевого виховання, замовчування та покарання дітей за непристойні, на думку старших, запитання. Відомо, що діти, які обізнані в питаннях статевих стосунків, отримують «моральний імунітет» щодо «освіти» вулиці або інших джерел інформації.
Виходячи із зазначеного, можна дійти висновків, що школа, як і батьки, фактично не займається статевим вихованням школярів, не дає необхідних знань про морально-етичні норми між статевого спілкування. Низький рівень розвитку емоційної сфери призводить до проявів хибної дорослості, не принциповості у стосунках між хлопцем та дівчиною.
На жаль, через постійне скорочення годин шкільного компоненту, теми, пов’язані зі статевим вихованням, у школах нашого міста або дають на самостійне ознайомлення, або вивчають їх оглядово. Часто ні вчителі біології, ні класні керівники психологічно не готові читати ці теми.
Співпраця школи з урядовими та неурядовими організаціями характеризується несистематичністю проведення заходів зі статевого виховання, непостійністю вибірки слухачів, тому часто результатом є епізодичні знання. На статеве виховання, як і раніше, здебільшого впливають улиця, телебачення, друкована продукція, яка майже завжди надає примітивну спотворену інформацію про стосунки між чоловіком та жінкою.
Проте проблема обізнаності учнівської молоді щодо питань психології сімейних взаємин, психосексуального розвитку є однією з основних у старшому шкільному віці. Тому як вихід із цієї складної ситуації ми пропонуємо широке впровадження в освітній шкільний цикл програми з підготовки старшокласників до сімейно-шлюбних стосунків. Введення курсу «Етика і психологія сімейних взаємин» має забезпечити системне засвоєння старшокласниками бажаних моделей сімейних взаємин. Курс можна викладати як факультатив або спецкурс, він може входити до інваріантної та варіантної частини типового навчального плану.
Курс «Етика і психологія сімейних взаємин» має сприяти: засвоєнню певної суми знань про психологію та соціологію шлюбу та сім`ї, багатогранні соціальні ролі чоловіка та дружини, батька та матері, господаря та господині.
Програма курсу передбачає вивчення п’яти розділів: «Особистість», «Особливості міжособистісних стосунків», «Основи сімейних взаємин», «Сексологічні основи сімейного життя», «Сім`я і діти».
Особлива увага приділяється вивченню розділу «Сексологічні основи сімейного життя».
Сьогодні весь світ говорить про фатальні наслідки епідемії захворювань, які передаються статевим шляхом: високий рівень смертності, сирітство, зруйновані сім`ї через ВІЛ/СНІД, ракові захворювання та шкода, завдана немовлятам…Стає зрозумілим, що настала світова медична криза. Проте цього можна уникнути. Ці захворювання є , як правило, поведінковими: інфікування відбувається тільки тоді, коли ці хвороби отримують на це шанс. А шанс найчастіше з’являється у випадку неконтрольованих сексуальних стосунків. Отже, які варіанти захисту? Що ми можемо зробити?
Різні погляди на проблему та її розв’язання знаходять своє відображення у двох різних підходах до профілактичних методів, які застосовують у всьому світі. Їх ми пропонуємо в розділі «Сексологічні основи сімейного життя». Амбівалентність ставлення до статевого виховання в сучасному світі лежить в основі методу зменшення ризику та методу усунення ризику.
Філософія підходу зменшення ризику базується на переконанні, що утримання від дошлюбних статевих стосунків є насправді нереальним для більшості молодих людей. І оскільки більшість із них прийме рішення розпочати статеве життя до шлюбу, навчальні програми повинні зробити цей досвід якомога безпечнішим. Більшість послідовників такого руху, хоча й не всі, вважають, що секс є нормальною частиною розвитку і що він є небажаним лише у тих випадках, коли обидва підлітки ще не готові до зрілих статевих стосунків. У цьому контексті зрілі статеві стосунки визначаються як такі, у яких молоді люди достатньо відповідальні для того, щоб ужити заходів для свого «захисту» від ХПСШ та вагітності й готові взяти на себе відповідальність за негативні (чи позитивні) наслідки таких стосунків. Ідея, яка лежить в основі такого підходу, базується на тому, що підлітки та дорослі не будуть утримуватися від статевих стосунків до шлюбу та не будуть вірними своєму партнеру в шлюбі.
Криза інституту в наш час є очевидною. Актуальність осмислення психології сімейних відносин у юнацькому віці, основ їх розуміння має теоретичне і практичне значення в плані досягнення благополуччя і стабільності майбутнього сімейного життя. У формуванні соціально зрілої особистості, готової до реалій життя, важливе місце посідає підвищення психологічної культури юнаків та дівчат, передусім з етики і психології сімейного життя. Багатогранні соціальні ролі чоловіка та дружини, батька та матері, господаря й господині потребують сукупності навичок, широкого кола знань.
Проблема обізнаності учнівської молоді з питань етики і психології сімейного життя, психосексуального розвитку і культури міжстатевих відносин є однією з основних у старшому шкільному віці. Курс «Етика і психологія сімейного життя» забезпечить системне засвоєння старшокласниками бажаних моделей сімейних відносин.
Головним завданням курсу «Етика і психологія сімейного життя» є:
Підвищення відповідальності молоді перед шлюбом і сімейним життям.
Формування в юнаків та дівчат високого рівня етико-психологічної культури.
Підвищення соціальної престижності ролі батьківства та материнства.
Формування психологічної готовності юнаків та дівчат до шлюбу.
Опанування учнями навичок самоаналізу й саморозуміння, розуміння почуттів і мотивів поведінки оточуючих, уміння робити вибір і брати на себе відповідальність.
Засвоєння учнями навичок конструктивного спілкування, усвідомлення потреби в нових знаннях.
Посилення антиалкогольної та антинаркотичної пропаганди.
Висвітлення питань ведення домашнього господарства, організації бюджету сім`ї.
Проблеми курсу:
1 .Діяльне усвідомлення соціальної суті сім`ї.
2. Виховання й самовиховання життєво необхідних у шлюбі рис.
3. Проблема формування адекватних шлюбно-сімейних уявлень.
Курс «Етика та психологія сімейного життя» має сприяти засвоєнню певної суми знань про психологію та соціологію шлюбу й сім`ї.
У цих розділах розкриваються особливості психофізіологічної структури кожної статі; значення статевої гігієни; культура сексуальної поведінки і формування морального характеру; емоційно-естетичний та духовний компоненти міжособистісних взаємин, необхідність дотримання моральних принципів у сфері інтимних стосунків і розуміння руйнівного чинника сексуальної безвідповідальності тощо.
В основі такого курсу лежить принцип наступності, який дозволяє найповніше розкрити одну і ту ж тему у кожному класі з урахуванням вікових особливостей учнів
Особистісно зорієнтований підхід у статевому вихованні передбачає насамперед повагу до кожної особистості при міжстатевих стосунках. Ці стосунки будуються, по-перше, на визнанні суверенітету особистості, її індивідуальності, свободи вибору, думок, бажань, інтересів; по-друге, на визнанні позитивного в особистості; по-третє, на основі створення оптимістичної перспективі та визнанні прав і обов’язків кожної особистості.
З боку вихователя особистісно зорієнтований підхід у статевому вихованні є основою педагогічної позиції, фактором, який визначає, наскільки педагог спрямований на дитину, її особистість. Даний підхід обумовлює стратегію діяльності вихователя за умови застосування таких принципів, як: суб’єктності – утверджую повагу до особистості, до світу емоцій та переживань, дій і вчинків, що пов’язані зі статевим розвитком дитини, і водночас сприяє формуванню поваги до дитини до себе та до інших, виключає догану, наказ вихователя, передбачає взаємоповагу, взаємодопомогу вихователя й вихованця; орієнтація на цінності людини та ціннісні ставлення – передбачає уважне та зацікавлене ставлення вихователя до вчинків, емоційних реакцій та ставлення підлітків до себе через вироблення таких моральних цінностей, як відповідальність, гідність, скромність порядність тощо; природовідповідності – полягає у розумінні вихователем особливостей фізіологічного розвитку дитини, врахування індивідуальності кожного вихованця.
Для підвищення рівня статевої вихованості підлітків доцільно застосовувати тренінги як таку форму групового спілкування, при якій вирішуються різні проблеми його учасників, відбувається зміна установок, розширення знань, формування умінь, набуття досвіду між статевого спілкування. Такі тренінги допомагають організувати роботу в малих групах, групову взаємодію, прийняття рішень, норм, налагодити зворотний зв'язок і взаємо підтримку, тренування комунікативних умінь (уміння слухати, проявляти свої почуття, побажання, розуміти емоційний стан, мотиви та потреби людини, розв’язувати конфліктні ситуації).
Тренінгові форма є однім із способів підвищення компетентності учнів у сфері між статевого спілкування. При цьому вони вчаться самостійно аналізувати та усувати причини своїх труднощів, глибше пізнавати себе, однолітків і тим самим набувати певного досвіду спілкування з особами протилежної статі.
Ураховуючи вікові особливості підлітків і теоретичні знання учнів, які вони здобули під час проведення спеціальних бесід, важливу роль у реалізації завдань тренінгу відведено різноманітним ігровим методикам.
Рольові та імітаційні ігри, драматизації тощо мають виховний потенціал для формування певних поведінкових правил, що, в свою чергу, сприяє підвищенню рівня статевої вихованості учнів. Зумовлено це тим, що перебування на різних позиціях під час гри, їх зміна, взаємини, до яких залучаються діти згідно з правилами, створюють сприятливі умови для набуття досвіду знаходити правильне вирішення конкретної життєвої ситуації відповідно до моральних норм. Участь у іграх розвиває самосвідомість дитини, її емоційні ставлення диференціюються, а сфера їхньої дії поступово, але неперервно розширюється.
Також особливу роль відіграє сюжетно-рольова гра. Сутність її полягає в тому, що поставлена проблема розв’язується учасниками шляхом імпровізованого розігрування певної ситуації .Учасники гри мають знайти у діалогічному спілкуванні шляхи вирішення певних життєвих ситуацій. Основні правила такої гри: брати участь у сюжетно-рольовій грі повинні всі учні почергово, така обов’язковість дещо приховує їхню ніяковість і долає боязкість; рольовій групі обов’язково надається деякий час для ознайомлення з текстом заданого діалогу; при виконанні сюжетно-рольової гри її учасники отримують позитивну оцінку і вдячність від групи; будь-який варіант вирішення ситуації сприймається серйозно, як життєва реальність, і стає предметом аналізу та роздумів; якщо сюжетно-рольова гра набрала гумористичного відтінку, потрібно це використати, почуття гумору дуже необхідне для сімейного життя і виховання дітей.
Але, на жаль, значна частина вчителів залишається на позиціях авторитарної педагогіки, не сприймає прогресивні зміни, не вміє і не може реагувати на них. Занепокоєння викликає і позиція вчителів, які вважають себе гуманістами, відстоюють думку про те, що вини діють в інтересах особистості, а насправді в спілкуванні з учнями простежується та ж авторитарність, тільки замаскована.
Міністерство освіти і науки України підтримує та запроваджує в регіонах України низку тренінгових програм, які сприяють зміцненню та збереженню здоров’я учнів.
Затверджено Концепцію формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді, де велика увага приділяється формуванню в учнів стійких моральних якостей, особистої відповідальності за власне здоров’я, свідомому вибору на користь безпечного материнства і відповідального батьківства. Нижчезазначені програми, навчальні курси спрямовані на реалізацію важливих державних документів, у яких чітко визначені завдання для працівників освітньої галузі щодо посилення уваги до здоров’я дітей та учнівської молоді:
«Концепція державної сімейної політики» (схвалена Постановою Верховної Ради України 17.09.1999 року № 1063-ХІV);
«Про додаткові заходи щодо забезпечення виконання Національної програми «Діти України» на період до 2005 року (затверджена Указом Президента України від 24.01.2001 року № 42/2001);
«Про Національну програму «Репродуктивне здоров’я 2001-2005 рр.» (затверджена Указом Президента України від 26.03.2001 р. № 2003/2001);
Програма «Українська родина» (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2001 р. № 243);
Міжгалузева Комплексна програма «Здоров’я нації на 2002-2011 роки» (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 р. № 14);
«Про затвердження Комплексної програми проти дії торгівлі людьми на 2003-2005 роки» (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 5.06.2002 р. № 766);
«Про затвердження заходів щодо реалізації Концепції безпечного материнства на 2002-2005 роки» (затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.10.2002 р. № 583-р).
II.3 Методи формування статевої культури у вихованців
Статеве виховання слід здійснювати із застосуванням усіх традиційних методів педагогічного впливу, не зводячи його в ранг чогось особливого, спеціального, а тим більше таємничого. Не все те, що має значення для статевого виховання, можна використовувати спеціально, більше того, нарочитість деяких ситуацій може лише перешкодити виховному ефекту.
Слід враховувати, що виховання ґрунтується на інформації, яку дістає дитина. Ця інформація може мати словесну або наочно-образну форму – особистий приклад, певна ситуація, в якій дитина є діючою особою чи спостерігачем. Ефективною у відношенні буде та інформація, яка не залишається на рівні запам’ятовування, а стосується особистості. Для цього необхідно, щоб ця інформація впливала на почуття, викликала певні емоції.
Засобами виховного впливу при статевому вихованні є:
правильна і своєчасна реакція дорослих на ті або інші особливості поведінки підлітків, їх взаємовідносини з ровесниками, емоційна оцінка цих особливостей; правильна реакція на ті або інші прояви сексуального розвитку дівчат та хлопців, які ґрунтуються на міцному знанні того, що в їх розвитку є нормальним, а що – відхиленням від норми. Педагоги зобов’язані завжди пам’ятати, що їхня реакція на всі ці прояви – один з важливих шляхів статевого виховання;
приклади правильних стосунків дорослих з представниками іншої статі, що ґрунтуються на повазі не тільки людини взагалі, а й людини як представника протилежної статі. Дорослі не повинні з’ясовувати свої стосунки при дітях, доводити до їх відома свої конфлікти і т. д. Учитель має спеціально звертати увагу школярів на позитивні приклади стосунків людей різної статі, на взаємні прояви любові, уваги й турботи чоловіків і жінок, супроводжуючи їх відповідними коментарями. Це може розглядатися як спеціальний метод статевого виховання – виховання на позитивних прикладах. Приклади можна взяти також з творів художньої літератури, кіно і т. д.;
повідомлення ученикам певним чином орієнтованої інформації як відповіді на їх запитання, так і з власної ініціативи, індивідуально або у вигляді спеціально організованих бесід, занять тощо, а також інформації, включеної в зміст різних навчальних предметів. Цю інформацію можна донести як роздільно – за статевою належністю, так і спільно для хлопчиків і дівчаток, юнаків і дівчат. Важливе значення має контроль за прочитаною літературою, відповідні рекомендації, обговорення прочитаних книжок.
Відомо, що для закріплення певних виховних впливів необхідна відповідна діяльність виховуваного
Специфіка статевого виховання полягає в тому, що людина в будь-якому виді діяльності не може виступати як істота без статі. З одного боку, це означає, що для статевого виховання можна використати будь-які види діяльності, з другого, – що важко знайти якусь особливого роду діяльність, яку потрібно було б спеціально організовувати або стимулювати в інтересах статевого виховання. Тому будь-який вид діяльності учнів – робота, спілкування пізнання – може служити інтересам статевого виховання, якщо педагоги дають особливостям цієї діяльності свою оцінку не взагалі, а з позицій існування двох статей, важливості і суспільної цінності певного характеру між ними.
Інформація, що повідомляється школярам, незалежно від того, відповідь це на запитання, бесіда або ж заняття, повинна мати доступний розумінню підлітків рівень, бути природно-науковою за характером з акцентом на моральний бік, цікавою і достатньо вичерпною, щоб школярі були нею задоволені і не шукали інших джерел інформації, коректною за формою, навіть якщо запитується щось не зовсім пристойне з погляду педагога, за своїм характером спонукаючою, тобто такою, що викликає прагнення дізнатися щось нове, задуматися над моральним та суспільно значущим аспектом відносин представників чоловічої та жіночої статі.
Основними принципами статевого виховання є:
- єдність виховних зусиль школи, сім`ї, громадськості, врахування кола спілкувань і шляхів інформації підлітків, пошук і реалізація можливостей впливу на них;
- повне використання всіх можливостей для виховної роботи, що їх мають навчальні предмети, уроки, позакласна робота, а також їх взаємозв’язок; невіддільність статевого виховання від інших аспектів морального виховання, від усієї навчально-виховної роботи;
- комплексність і систематичність виховних впливів в інтересах статевого виховання, їх здійснення з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей підлітків, на основі доброзичливості, розуміння, поваги і вимогливості.
Правильне здійснення статевого виховання є важливим фактором підготовки до самостійного життя, в тому числі й до сімейного.
Зміст статевого виховання включає такі питання: 1) фізіологічні, педагогічні, психологічні особливості підлітків, пов’язані з її статевою належністю; значення цих особливостей для її взаємовідносин з іншими людьми в усіх сферах людської діяльності; 2) сім`я і взаємовідносини в ній; 3) народження і виховання дітей, наступність поколінь.
Диференціюючи статеве виховання молодших і старших підлітків, слід враховувати, по-перше, рівень загального розвитку виховуваних, здатність їх до сприймання, усвідомлення, аналізу інформації різного ступеня складності; по-друге, об’єктивну та суб’єктивну їх зацікавленість у здобутті певної інформації, буде це словесна інформація або ж інформація у наочно-образній формі; по-третє, характер діяльності виховуваних, а також особливості їхньої поведінки з представниками своєї та протилежної статі, по-четверте, рівень «біологічної» зрілості, характер фізіологічних змін в організмі; по-п`яте, загальні закономірності формування класного колективу, а також конкретні особливості класу; по-шосте, особливості взаємовідносин у сім`ї та її впливу на виховуваних
Як уже зазначалось, способи і методи статевого виховання різні. Це можуть бути і спеціальні заняття з учнями з окремих тем, і різні ситуації з життя, і приклади з художньої літератури, історії і т. д. У зв’язку з цим для статевого виховання можуть використовуватися будь-які елементи шкільної діяльності, спільної діяльності педагогів і учнів, школярів різної статі. Обов’язковою умовою здійснення статевого виховання є зацікавленість педагогів і батьків у статевому вихованні, наявність у них правильних настанов щодо іншої статі і правильне розуміння самого статевого виховання.
Здійснюючи статеве виховання старшокласників, слід враховувати, що основною особливістю періоду є їх активна діяльність на основі формування стійких мотивів поведінки. Завершення статевого дозрівання сприяє тому, що в крові постійно циркулює значна кількість статевих гормонів. Їхнім впливом пояснюється поновлення й посилення інтересу між хлопчиками й дівчатками. Як відзначалося вище, вся інформація сексуального характеру стає актуальною. Вона вже не проходить мимо, а фіксується, концентрується й об’єднується у певну систему специфічних уявлень. У представників іншої статі починають оцінюватися такі особливості, як вторинні статеві ознаки, специфічні статеві риси характеру. На основі зростаючого інтересу до іншої статі і зростаючої здатності оцінювати особистісні якості інших людей, у тому числі і специфічно статеві, інтерес до іншої статі конкретизується, спостерігається виражена його вибірність, перевага когось одного перед іншими. Водночас відбувається розширення сфери спілкування підлітків за межами школи і розширення їхніх інтересів, які більше не обмежуються інтересами навчання. Пошук свого місця серед інших людей, зростаючий потяг до спілкування, інтерес до іншої статі – усе це приводить до того, що старші підлітки можуть опинитися в різних компаніях, які часом дуже різняться між собою.
Діяльна активність і яскрава мотивація поведінки старшокласників дають хорошу можливість для формування особистості. Однак у разі нерозуміння дорослими внутрішньої логіки їхніх інтересів і поведінки виховні можливості можуть бути упущені і позитивні в основі спонукання (до спілкування, активної діяльності, до пізнання і т. д.) можуть набути негативної спрямованості.
Найтиповішими несприятливими для цього віку є моменти, пов’язані з неправильними формами спілкування (насамперед погані компанії), що призводять до запозичення шкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю), до раннього статевого життя, до антисоціальних вчинків. Слід підкреслити, як правило, виникають саме в зв’язку з втягненням їх у погані компанії. Фактом є те, що в компанії хлопчики і дівчатка можуть інколи дозволити собі те, що вони не дозволили б собі в індивідуальному спілкуванні. Тому, виховуючи старших підлітків, потрібно систематично проводити лінію на диференціювання компанії і колективу й обов’язково роз’яснювати для кожного школяра власної лінії поведінки, яка узгоджується насамперед із загальними вимогами суспільства й моральними принципами, а не з вимогами якоїсь вузької групи людей, будуть це ровесники чи дехто із старших.
Особливості розвитку старших підлітків дають можливість рекомендувати такі форми статевого виховання, як диспути, наукові повідомлення учнів з проблеми, поставленої педагогом перед класом. Матеріал, який подається педагогом або учнем, може мати наукову форму, звучати проблемно («Стан питання…» або «Сучасні проблеми…» і т. ін.). Корисні обговорення художнього твору, твір на тему, близьку до завдань статевого виховання (наприклад, «Моральні якості людини» або «Якою б я хотіла виховати свою дитину» і т. д.). Постановка таких тем дає крім того можливості для виявлення рівня грамотності учнів, вона, певно, корисніша, ніж переказ відомих літературних творів, оскільки спонукає замислитися над серйозними життєвими питаннями.
У цей період необхідно поглибити розглянуті раніше питання сімейних стосунків. Значну увагу слід приділити правильній мотивації поведінки людини у сфері взаємовідносин статей, з акцентом на соціальне їх значення. Потрібно формувати в підлітків переконання про необхідність власного стилю поведінки і наявність внутрішньої постійної мотивації поведінки. Це виховує стійкість проти випадкових несприятливих впливів.
Аналізуючи шкідливі звички (куріння, вживання алкоголю), педагоги повинні виходити з того, чим саме вони приваблюють підлітків. Практика показує, що запобігання цим звичкам на основі роз’яснення їх шкідливості недостатньо ефективне; необхідно насамперед переконувати підлітків у сумнівності переваг, які в їхній уяві пов’язані з курінням вживанням спиртного. Шкідливість цих звичок потрібно роз’яснювати саме в тому аспекті, який пов'язаний з сумнівними перевагами, що їх вони начебто дають у спілкуванні. Наприклад, хоч дівчина, яка курить, і привертає увагу певної частини представників чоловічої статі, та привертає вона її внаслідок більшої її доступності; привертаючи спочатку увагу, потім вона зазнає втрат, оскільки, крім шкоди здоров’ю, гіршим стає колір обличчя, рано з’являються зморшки, хриплість у голосі й т. д. Це різко знижує її привабливість для чоловічої статі. Знання гігієни тіла взагалі і статевих органів зокрема слід розширювати за рахунок введення медичних, соціальних, правових аспектів венеричних захворювань, відомостей про основні захворювання сечостатевої системи.
Саме в старших класах найчастіше виявляються дефекти минулих років у вихованні і становленні особистості. Це виражається в пасивності, утриманстві, егоїзмі, в завищеній оцінці власної значущості деякими учнями. Педагог має можливості й зобов’язаний допомогти старшокласникам знайти собі гідне місце в суспільстві, причому не лише з погляду професійної орієнтації, а й з точки зору правильних життєвих настанов, моральної спрямованості особистості.
Слід відзначити, що дівчат рідше підстерігає небезпека бути спокушеними, ніж старших підлітків. Однак з’являється інша небезпека – захоплення недостойною людиною, оскільки остаточної зрілості в оцінці й умінні правильно розібратися в об’єкті своїх почуттів ще немає. Небезпека підстерігає не тільки романтично настроєних дівчат, а й дівчат, вихованих у міщанському уявленні про щастя. Вони несвідомо прагнуть до швидкого заміжжя, обов’язково вигідного, і на цьому ґрунті нерідко зазнають життєвої невдачі.
У цей період статеве виховання повинно бути насамперед спрямоване на адаптацію дівчат до нових соціальних умов, що полягають у визнанні їхньої дорослості людьми, які їх оточують, у дедалі більшій свободі їхньої поведінки і спілкування з іншою статтю, організації їхнього дозвілля. Для цього необхідно розглянути широке коло питань і застосувати в статевому вихованні різні форми педагогічного впливу. При цьому слід враховувати, що ефективність виховної роботи можлива лише за умови обов’язкового врахування педагогами нового становища старшокласників у «світі дорослих». Це дає можливість сподіватися на встановлення довірчих і рівноправних відносин між підлітками.
У зв’язку з тим, що юнаки і дівчата в основному відповідально ставляться до свого майбутнього, практично немає недозволених меж, в яких можуть обговорюватися основні питання. Важливо лише, щоб пізнання законів і норм взаємовідносин статей здійснювалося в коректній формі і було суворо науковим по суті.
Основними темами для серйозної розмови зі старшокласниками повинні бути такі проблеми, як основні життєві цінності людини, особиста відповідальність людини перед суспільством та ін. Раніше одержані гігієнічні дані необхідно доповнити фізіологією вагітності і родів, про методи запобігання вагітностей й т.д. Велику увагу слід приділити фізіологічним аспектам народження дітей, питанням догляду за дитиною, відповідальність батьків за виховання дітей.
Розглядаючи питання сім`ї і сімейних стосунків, перевагу слід віддати темам, що пов’язані з плануванням дітородіння й демографічною політикою держави. Водночас велику увагу треба приділити питанням надійності сім`ї, психологічної сумісності подружжя, питанням сімейного щастя. Потрібно також розглянути питання законодавства України про сім`ю і шлюб, про характер правових стосунків між подружжям. Необхідно також дати дівчатам основні відомості про сексуальні взаємовідносини між подружжям і основну небезпеку, яка їх підстерігає, особливо на перших етапах спільного життя.
Ефективність статевого виховання забезпечується усвідомленістю вихователем мети виховання, здатності оцінювати та застосувати певні методи впливу до кожної особистості.
Важливим елементом діяльності вихователя є діагностика рівнів сформованості статевої культури у вихованців за допомогою певних характеристик. Такими характеристиками на нашу думку, є когнітивний, емоційно-мотиваційний і діяльнісний критерії.
Завдання когнітивного критерію полягає у наявності і свідомому засвоєнні анатомо-фізіологічних знань про людину, розумінні різних понять, системи стосунків «людина-людина»; визначення своїх обов’язків і ролі у міжстатевому спілкуванні; можливості робити узагальнення і власні висновки; застосуванні різноманітних методів пізнання самостійного дорослого життя і навколишньої реальності; визначенні рівня логічного і абстрактного мислення у міжстатевому спілкуванні. Когнітивний критерій характеризує рівень знань про такі моральні цінності, як доброта, товариськість, дружба, кохання, відповідальність; розуміння ознак статевої вихованості. Завдяки застосуванню даного критерію можна простежити зв’язки між сформованістю знань про взаємини між представниками різних статей та реальним їх втіленням у взаємодії суб’єкта з власним «Я» і оточуючими людьми; встановити ступінь об’єктивності сприйняття, розуміння і оцінювання суті статевого виховання.
Когнітивний критерій набуває більшої значущості при визначенні проявів ознак статевої вихованості підлітків, коли до оцінювання знань особистості додається аналіз її емоційних станів. Емоції є зовнішнім виявом оцінювання отриманої інформації, вони підкріплюють значущі для особистості знання і відкидають непотрібні, також є мотивуючим фактором. Сильні емоції можуть активізувати весь організм. Емоції стабілізують психічний стан, актуалізують у пам’яті людини позитивний досвід, що сприяє успішному діагностуванню життєвих ситуацій при взаємодії з самим собою, іншими людьми.
При застосуванні емоційно-мотиваційного критерію маємо можливість визначити, наскільки усвідомлено підлітки ставляться до протилежної статі, до ситуацій і явищ, що відбуваються у повсякденному житті; їх ставлення до питань міжстатевих взаємин; соціальну компетентність, ціннісні орієнтації, мотиви, ідеали, переконання.
Даний критерій дозволяє встановити місце емоцій у процесі статевого виховання, мотиви вчинків особистості.
Знання та мотиви реалізуються в її поведінці. Діяльнісно-поведінковий критерій характеризує практичний аспект статевого виховання підлітків. З його допомогою можна оцінити готовність особистості до реалізації власних переконань у міжстатевому спілкуванні, визначити життєву позицію підлітка, наявність елементів статевої культури, уміння спілкуватися з протилежною статтю. Крім того, даний критерій розкриває ступінь сформованості навичок статевої вихованості при взаємодії з людьми, показує, як у процесі діяльності, спрямованої на себе і оточуючих, реалізуються основні завдання статевого виховання. Діяльнісно-поведінковий критерій дозволяє зіставити рівень знань зі статевої культури з практичними навичками, виявити уміння та звички, сформовані у процесі статевого виховання, у конкретній ситуації. Він є основним у процесі статевого виховання школярів.
Когнітивний, емоційно-мотиваційний та діяльнісно-поведінковий критерії гармонійно доповнюють один одного, виступають індикаторами сформованості рівня статевої вихованості. Завдяки їх поєднанню можливий аналіз кількісних і якісних показників сформованості статевої культури у школярів.
На основі даних критеріїв встановлюємо рівневі характеристики статевої вихованості учнів: низький, середній, високий.
Низький рівень – недостатнє розуміння морально-етичних норм спілкування з особами протилежної статі. Зовнішні мотиви домінують над внутрішніми. Поверхневі знання з анатомії, фізіології, гігієни людини. Нерозуміння цінності понять «товаришування», «дружба», «кохання» у житті людини.
Середній рівень – учні з таким рівнем мають слаборозвинену потребу у міжстатевому спілкуванні. Мають місце епізодичні прояви хибної дорослості, проте досить добре володіють анатомо-фізіологічними знаннями про людину. Характерне ситуативне сприймання ними цінності іншої людини як представника протилежної статі.
Високий рівень – відмінні анатомо-фізіологічні та гігієнічні знання про людину мають умотивовану потребу у спілкуванні, товаришуванні, дружбі, пізнанні нового; супроводжується ініціативністю та самостійністю. Характерні моральність поведінки, активність у міжстатевому спілкуванні, попередження і вирішення конфліктних ситуацій, самовдосконалення, самостійне отримання знань з художньої і спеціальної літератури про дружбу, кохання.
Отже, кожен наступний рівень доповнює позитивні ознаки попереднього на більш високому рівні має сформовані ознаки, що відрізняють його від іншого рівня.
ВИСНОВКИ
У школах нерідко спостерігається застарілий авторитарний підхід у вихованні, вимушена лінія поведінки вчителя, учень розглядається нерідко як об’єкт виховної системи, основними формами спілкування є настанови, роз’яснення, нотації, погрози, покарання, заборони, вимоги тощо. Як наслідок – відчуження учня і вчителя. Вихованець залишається наодинці зі своїми проблемами.
Усі зазначені негативні явища і зумовлюють низький рівень статевої свідомості підлітків, негативно відображаються на їх статевій культурі, нівелюють цінність власного життя та інших людей. Аналіз нинішніх соціально-педагогічних процесів дозволяє зробити висновок, що досліджувана проблема статевого виховання у позаурочній діяльності потребує постановки нової мети, оновлення змісту і технологій, які б