Xreferat.com » Рефераты по психологии » Особливості ціннісних орієнтацій засуджених

Особливості ціннісних орієнтацій засуджених

природу правопорушень – про роль біологічного та соціального чинників. Представники одного з них абсолютизують значення вроджених якостей, інші – визначають детермінацію злочинної поведінки виключно за рахунок соціального [19, c. 150].

Ч. Ломброзо став родоначальником та яскравим представником антропологічного напряму у визначенні природи злочинця. Він за свою професійну діяльність вивчив близько 11 тисяч злочинців, провів розтин тисяч тіл правопорушників і дійшов висновку: злочинець – атавістична істота, яка є носієм інстинктів первісної людини . оскільки в злочинці відроджується дикун, він за своїм зовнішнім видом повинен відрізнятися від законослухняних громадян. Він вважав, що скляні, холодні, налиті кровґю очі, великий, загнутий донизу ніс, розвинуті щелепи – це вбивця; особлива рухливість обличчя і рук, маленькі бігаючи очі, випнута, поставлена кутом вушна раковина, кривий, вдавлений ніс – крадій; блискучі очі, великі щелепи, припухлі губи, дещо жіноча будова тіла – ґвалтівник. Пізніше під впливом критики Ч. Ломброзо пішов на деякі поступки і ввів поняття «випадкового злочинця» [19, c. 154] .

Ф. Галль, хоча і не став родоначальником антропологічного напряму, однак став його представником і вніс надзвичайно вагомий вклад в розвиток цієї течії. Він у 20 – тих роках ХІХ ст. намагався встановити зв'язок між злочинцями і відділами головного мозку, де кожен керує тією або іншою властивістю душі. Він вважав, що всі здатності і нахили людини вроджені і знаходяться в прямій залежності від будови певного відділу мозку. Вправи можуть посилити діяльність того або іншого відділу, лінощі – послабити. Зазначене є основою для виховання, яке може, в певних межах, змінити на краще розумові та моральні якості людини. Внутрішній і зовнішній боки черепа, за його словами, є точними відбитками поверхні головного мозку.

Е. Кречмер та У. Шелдон були засновниками конституціонального напряму у вивченні природи злочинця. Вони розробили систему так званих «соматотипів» і виділили три основних типи будови тіла (пікніки, астеніки, атлети). Це дозволило класифікувати індивідів за будовою тіла, а потім використовувати одержані дані як базу для визначення особливостей темпераменту. В одній із своїх робіт У. Шелдон доводив, що двісті молодих злочинців, які перебували на обліку в Бостонському агентстві з надання допомоги, відрізнялись за своїми тілесними характеристиками від не злочинців [16, c. 195].

Відкриття в галузі генетики оживили і загострили наукову дискусію щодо біологічних детермінант злочинності. На початку 50 – х років у США в злочинця, який вчинив декілька вбивств, при медичному дослідженні було виявлено наявність додаткової хромосоми типу «У». майже одночасно цю додаткову хромосому було виявлено також у злочинця, який вчинив вбивство у Франції. Тоді було оголошено, що нарешті виявлено «хромосому насилля», «хромосому жорстокості».

Для перевірки цієї гіпотези в тюрмах США і Франції провели дослідження засуджених. За їх результатами наявність додаткової хромосоми типу «У» було встановлено у 1,0 – 1,4 % осіб, що відбувають покарання. У ФРН було обстежено декілька тисяч осіб із метою порівняння. Виявилось, що серед правопорушників відсоток осіб, що мають таке хромосомне відхилення, не вищий, ніж серед населення загалом [16, c. 201].

Надзвичайно цікавим для науки являється думка фрейдистів щодо пояснення причин злочинності. Сам З. Фрейд не вивчав проблем злочинності, але його послідовники зробили чимало у напрямі пояснення причин злочинності. Їхня думка полягає в тому, що в найпотаємніших надрах свідомості людини є імпульси, які неможливо відокремити від нормальних, тобто людська істота приходить у світ як злочинець, соціально непристосованою.

Кожен індивід переживав в житті обставини, що травмували психіку. Спогади про них викликають страх, сором або інші неприємні почуття протягом років. Їх намагаються забути, витіснити спогади про них з памґяті. Іноді це вдається, але частіше це не вдається і тоді свідомість витісняє їх в глибини несвідомого.

З. Фрейд вважав, що цивілізованому суспільству постійно загрожує безпека дезінтеграції через первісну ворожість людей один до одного. Інтерес до спільної праці тримає їх разом, але інстинктивні прагнення виявляються сильнішими за усвідомлені інтереси. На відміну від Ч. Ломброзо, він приписував ворожі інстинкти не лише злочинцям, а й кожній людині.

В аналітичній психології К. Юнга простежується думка про те, що саме колективне несвідоме дозволяє пояснити причини злочинності: вони є р6езультатом досвіду людського співжиття, переживаннями минулого у підсвідомості [19, 432].

У своїй теорії диференційного звґязку Е. Сатерленд в центрі своєї уваги ставив частоту, інтенсивність і значення соціальних відносин, а не особливості особистості або характеристики оточення. Він установив, що в міських районах рівень деліктивності вищий, оскільки їх мешканці частіше зустрічаються зі злочинними моделями поведінки (теорія «поганої компанії»).

Запропонована Е. Сатерлендом теорія базується на наступних положеннях:

злочинній поведінці навчаються, взаємодіючи в процесі спілкування з іншими особами;

навчання злочинній поведінці відбувається переважно в групах, де відносини мають безпосередній, особистий характер;

специфічна спрямованість мотивів і прагнень формується на основі оцінок правових норм як прийнятих чи неприйнятих;

особа стає деліквентом внаслідок переважання в неї оцінок, сприятливих для порушення закону, над оцінками, що цьому не сприяють;

процес навчання злочинній поведінці в ході контактів з моделями злочинної і незлочинної поведінки включає в себе механізми, що діють в процесі будь – якого навчання.

Теорія аномії Р. Мертон присвячена питнням відповідності світогляду індивіда існуючій в суспільстві системі соціальних цінностей. Аномія – стан дезорганізації особистості, що виникає внаслідок її дезорганізації в складній соціальній ситуації (конфлікт норм, суперечливі вимоги). Розвиток аномії звичайно розпочинається в родині: діти відчувають, а пізніше – розуміють подвійну природу поведінки і нещирість батьків, які навчають чесності, а самі вдаються до обману. Перенесення батьками своїх амбіцій на дитину, бажання, щоб вона досягла успіху там, де вони зазнали поразки, також може сприяти розвитку аномії.

При аномії нормативні стандарти поведінки та поширені в суспільстві переконання послаблені або відсутні. Її наслідком стає відчуження – відхід індивіда від оточуючого світу або його недостатня внутрішня інтеграція. Зазвичай цей процес проявляється у соціальній ізоляції чи протиставленні себе суспільству, в тому числі у вигляді протиправної поведінки [19, C. 435].

Згідно теорії субкультур, людина розвивається відповідно до цінностей і норм свого оточення, не сприймаючи чи слабко сприймаючи цінності культури в цілому.

Природа делінквентної субкультури обумовлена соціальними цінностями ничжих прошарків суспільства. Прагнення до «стійкості» та «мужності» виявляється тут у неформальній установці, що підліток повинен «нікому і ні в чому не поступатися». Такі переконання сформувалися в результаті спроб інтеграції іммігрантів, внутрішніх мігрантів з сільської місцевості в міста та з однієї частини країни в іншу до «широкого суспільства».

Теорія делінквентної субкультури бзується на наступних положеннях:

для нижчих прошарків суспільства характерні власні цінності, що помітно відрізняються від загальноприйнятих у суспільстві;

конфлікт цінностей призводить до того, що цінності нижчого класу автоматично призводять до порушення законів.

Концепція нейтралізації С. Сайкса та Т. Матзи полягає у висвітленні механізмів виправдання делінквентної поведінки. Автори вважають, що делінквенти мають достатнє уявлення про соціальні норми, але виправдовують власну протиправну поведінку за допомогою наступних різновидів нейтралізації:

заперечення відповідальності (людина вважає себе скоріше обґєктом дії, ніж субґєктом, вона – жертва обставин);

заперечення шкоди (особа вважає, що насправді ніхто не страждає від її дій);

заперечення наявності жертви (спричинення шкоди не розглядається як протиправне);

засудження засуджуючих (людина вважає ліцемірами всіх, хто її засуджує);

посилання на вищі обставини (порушення вимог суспільства нейтралізується тим, що людина робить це в імґя відданості малим групам) [31, c. 200].

Отже, відповідаючи на центральне запитання проблеми особистості злочинця, кожна з наукових шкіл пропонує своє пояснення детермінації злочинної поведінки. Умовно всі школи можна поділити на два напрями: біологізаторський та соціологізаторський. Представники першого вважали, що всі злочинці мають певні особливості будови тіла (Ф. Галль, Ч. Ломброзо, Е. Кречмер), або говорили про те, що ген злочинності передається спадково, і він знаходиться у додатковій хромосомі типу «У». Прихильники соціологізаторської концепції придержуються думки про те, що саме суспільство спонукає особистість до злочину та формує її протиправну поведінку.


1.4 Ціннісні орієнтації засуджених


Ціннісні орієнтації є одним з елементів особистості, в цілому визначають активність людини і вибірковість його відносин.

Людина спрямовує свою психічну активність лише на ті явища, предмети, речі і тих людей, які безпосередньо його цікавлять, відповідають його запитам, прагненням, ідеалам і переконанням, задовольняють його потреби. Ці речі, предмети, явища, люди купують для нього ціннісне значення, а ставлення до них виступає як ціннісна орієнтація.

У структурі ціннісних орієнтації засуджених прийнято виділяти три основні компоненти:

1. Когнітивний компонент містить інформаційний аспект (знання та переконання людини, що стосуються даної цінності) і часову перспективу (ступінь впливу передбачуваних в майбутньому змін, пов'язаних з цінністю, на її сприйняття індивідом зараз). Крім того, він включає в себе сприйняття, оцінки та очікування суб'єкта щодо різних соціальних цінностей, стереотипи, що склалися в суспільстві, в оцінці якихось благ, групові думки щодо тих чи інших об'єктів.

2. Емоційний компонент включає спрямованість та інтенсивність переживань і відображає почуття, які відчувають суб'єктом до даної цінності. Кожне стійке перевагу як компонент ціннісної орієнтації містить позитивне переживання.

3. Динамічний, поведінковий компонент обумовлює зв'язок ціннісних орієнтації з реальним поводженням особистості. Він відображає той факт, що людина не тільки певним чином відноситься до даного об'єкту як до цінності виходячи зі своїх переконань, а й прагне вести себе відповідним чином [16, 288].

У своїх дослідженнях В. Ф. Пірожков та О. С. Міхлін виявили п'ять основних цінностей, що мають найбільше значення для засуджених: сімейне благополуччя, цікава робота, матеріальна забезпеченість, освіта, забезпеченість житлом. Вони встановили залежність ціннісних орієнтації від статі і віку засуджених, терміну покарання, виду установи [27, c. 200].

Ціннісні орієнтації засуджених залежать від їхніх вікових особливостей. Сімейне благополуччя вважають найбільшим благом всі засуджені, крім осіб у віці до 24 років і старше 60 років. Цікаву роботу як цінність відзначають засуджені у віці до 24 років. Середній вік засуджених, які вказують на освіту як цінність, - 26 років. Зацікавленість у матеріальній забезпеченості зростає у міру переходу від молодших вікових груп до старших. Проблема житла хвилює, як правило, засуджених старшого віку.

На ціннісні орієнтації осіб, які відбувають покарання у виправних установах, впливає характер вчиненого злочину, число судимостей, вид режиму і термін покарання. Ціннісні орієнтації засуджених відрізняються не тільки за ступенем інтенсивності та дієвості, але і за змістом, внутрішній структурі. Важливо з'ясувати те, яким цінностям засуджений віддає перевагу, що він вкладає в це поняття.

Дослідження, проведені у 80-х роках О. М. Олійником, називають й інші цінності, що сприяють ресоціалізації засудженого. До них відносяться:

- Свобода (чутливість до додаткових обмежень і заборон); безпека »на яку впливає стратифікація;

- Здоров'я, яке залежить від особливостей умов відбування покарання (переущільнення розміщення, незбалансоване живити-),

- Спілкування з близькими та знайомими. Вкрай рідкісні зустрічі з ними порушують родинні й соціальні зв'язки, сприяють напруженості відносин, загострюють сексуальний голод;

- Потреба у психічній розрядці. Відсутність різноманітного дозвілля та інших природних форм зменшення напруги стимулює розвиток конфліктів;

- Духовна (моральна) підтримка. Незадоволена потреба у відповідній, співчуваючим співрозмовника у зв'язку зі специфічним для місць позбавлення волі недовірою до оточуючих людей (як до інших засудженим, так і до персоналу) є причиною виникнення почуття самотності і відчуття своєї непотрібності;

- Зацікавлений працю. В умовах позбавлення волі використовується некваліфікована малооплачуваних працю, який посилює сприйняття його як примусового, тобто як засобу покарання.

Г.Ф. Хохряков і В.П. Голубєв в ході дослідження виявили наступні ціннісні орієнтації, які підтвердили тенденції в раніше проведених дослідженнях. Особливості ціннісних орієнтації зв'язуються з впливом їх на поведінку засуджених:

1) свобода;

2) минула і майбутнє життя, тобто життя до відбування покарання в місцях позбавлення волі і передбачувана життя після виходу на свободу;

3) «Я», тобто власна особистість, та «інші»;

4) справедливість;

5) сім'я, дружина (дівчина, наречена);

6) друзі;

7) праця, професія, навчання;

8) начальство;

9) режим як умова відбування покарання;

10) матеріальні блага.

Порівняння ціннісних орієнтації засуджених у 70-ті та 90-ті роки показало, що змінилася їх структура. Став також іншим їхній ранг:

1) здоров'я;

2) спілкування з друзями;

3) матеріальне благополуччя;

4) сім'я;

5) самостійність, незалежність;

6) освіта;

7) спокійна неутомітельная робота;

8) розваги та задоволення;

9) реалізація свого творчого, фізичного потенціалу, здібностей;

10) релігія;

11) високе суспільне та матеріальне становище.

Однак способи досягнення матеріального благополуччя, самостійності та незалежності, високого суспільного становища, як і раніше мають протиправний характер.

Виділяються групи засуджених з близькими, середніми і дальніми життєвими планами, орієнтовані на сучасні або традиційні соціально-економічні умови. Життєві плани визначають поведінку засуджених у колонії і ступінь готовності їх до життя в умовах ринкової економіки. Дослідження, проведене А. У. Напрісом, показало, що лише кожний 6-7-й із засуджених молодіжного віку орієнтується на реалізацію далеких життєвих планів, перебуваючи у виправній установі. Цю психологічну закономірність можна пояснити феноменом «ломки далеких життєвих планів», коли цінності можуть втратити своє мотиваційне значення при тривалому позбавленні можливості їх реалізувати.

Отже, у структурі ціннісних орієнтації засуджених прийнято виділяти три основні компоненти (когнітивний, емоційний, динамічний). Як показали дослідження проведені В. Ф. Пірожковим та Міхліном на ціннісні орієнтації осіб, які відбувають покарання у виправних установах, впливає характер вчиненого злочину, число судимостей, вид режиму і термін покарання. Ціннісні орієнтації засуджених відрізняються не тільки за ступенем інтенсивності та дієвості, але і за змістом, внутрішній структурі. Важливо з'ясувати те, яким цінностям засуджений віддає перевагу, що він вкладає в це поняття.

Висновки до першого розділу


Особистість у психології – активний носій свідомості, який має індивідуально – типову структуру психологічних властивостей і якостей, вибірково ставиться до оточуючої дійсності та виконує певні соціальні ролі. Під психологічними особливостями особистості розуміють відносно стабільну сукупність індивідуальних властивостей, що визначають типові форми її реагування та адаптивні механізми її поведінки, систему уявлень про себе, характер міжособистісних відносин і соціальної взаємодії. Інакше кажучи, це внутрішній компонент особистості, що є відносно стійким та індивідуально неповторним і забезпечує собі активну поведінку в суспільстві.

Особистість засудженого – свідомий суб’єкт, наділений сукупністю біологічно обумовлених і соціально детермінованих властивостей, поведінка якого визначається анти суспільною спрямованістю, що виникає під впливом певних суспільно – політичних, економічних та соціокультурних умов.

Центральним запитанням проблеми особистості злочинця є співвідношення наслідуваних (біологічних) та набутих (соціальних) властивостей злочинної поведінки. Відповідь на ці запитання багато в чому базується на двох історичних напрямах вчення про природу правопорушень – про роль біологічного та соціального чинників. Представники одного з них абсолютизують значення вроджених якостей, інші – визначають детермінацію злочинної поведінки виключно за рахунок соціального. Як відомо, в структурі особистості не останню роль відіграють ціннісні орієнтації, які являються ідеальними критеріями оцінки, способами раціоналізації поведінки.

Виникнувши на стику загально психологічної теорії установки і філософської концепції цінностей, поняття ціннісних орієнтацій не отримало однозначного трактування серед психологів, соціологів і філософів. У вивченні питання ціннісних орієнтацій можна виділити особливості дослідження цінностей в рамках різних наук. Так для філософського дослідження характерні: глобальність, а також розгляд цінностей у різних контекстах: історичному, культурному. В той час як для соціального і особливо соціально-психологічного дослідження характерним можна назвати: прагнення суворо розвести поняття "цінність", "потреба", "мета", "норма", "ціннісні орієнтації" і т.п.; спроби класифікації цінностей по різних підставах (М. Рокіч, Ш. Шварц), виділення структури цінностей особистості.

У вітчизняній психології підтримується традиція розуміння особистості виходячи з онтологічних підстав її життєдіяльності: зовнішнє і внутрішнє, індивідуальне і суспільне розуміються в їх нерозривності і єдності (С. Л. Рубінштейн, О. М. Леонтьєв, Ф. Є. Василюк, Д. О. Леонтьєв і ін).

Принципове розділення цих смислових структур відбувається відповідно за двома рівнями смислової регуляції діяльності . Перший рівень складають особистісні сенси і смислова установка, а другий - внеситуативні, стійкі і узагальнені утворення, що безпосередньо впливають на діяльність.

Формування особистісної ціннісної структури індивіда виступає найважливішим фактором процесу соціалізації, за допомогою якого людина стає повноправним членом суспільства у всій повноті соціальних взаємин.

Система особистісних цінностей складається в процесі діяльнісного розпредмечування індивідами змісту суспільних цінностей, об'єктованих у творах матеріальної і духовної культури. Як правило, для особистісних цінностей характерна висока усвідомленість, вони відображаються у свідомості у формі ціннісних орієнтацій і служать важливим фактором соціальної регуляції взаємини людей і поведінки індивіда. В основі ціннісних орієнтацій лежать узагальнені ціннісні уявлення, в яких відображається соціальний та індивідуальний досвід людини, його різноманітні зв'язки з найбільш значимими сторонами дійсності.

Функції ціннісних орієнтації полягають у тому, що з одного боку вони забезпечують, цілісність особистості, пов'язуючи когнітивну і мотиваційну сфери, а з іншого боку ціннісні орієнтації здійснюють психічну регуляцію соціальної діяльності та поведінки суб'єкта в соціальному середовищі.

Будучи структурними компонентами вербального усвідомлення, ціннісні орієнтації функціонують як ідеальні критерії оцінки, як способи раціоналізації поведінки. Вони тісно пов'язані з мотиваційно-потребностно сферою людини. Характер зв'язку з цим двосторонній. З одного боку ціннісні орієнтації, формуються вже на базі сформованих потреб людини, з іншого - засвоєння тих чи інших цінностей соціального середовища може стати базисом для формування нових потреб.

Людина слідкує ціннісним орієнтаціям у своїй поведінці, якщо вони в цілому відповідають його реальним можливостям, він практично не слідкує їм, якщо вони виконують функцію змістовної компенсації відсутніх можливостей і реально установленої поведінки.

На ціннісні орієнтації осіб, які відбувають покарання у виправних установах, впливає характер вчиненого злочину, число судимостей, вид режиму і термін покарання. Ціннісні орієнтації засуджених відрізняються не тільки за ступенем інтенсивності та дієвості, але і за змістом, внутрішній структурі. Важливо з'ясувати те, яким цінностям засуджений віддає перевагу, що він вкладає в це поняття.

Отже, цінності, ставши продуктом життєдіяльності суспільства і соціальних груп, займають особливе місце в структурі особистості кожного конкретного суб'єкта. Виступаючи автономними по відношенню до потреб джерелами смислоутворення, вони "підключають" індивідуальну життєдіяльність до життєдіяльності соціуму.


Розділ 2. Експерементальне вивчення ціннісних орієнтацій засуджених


2.1 Методи дослідження ціннісних орієнтацій


Для проведення психологічного дослідження сотосовно ціннісних орієнтацій засуджених були використані такі методики: СЖО Леонтьєва, «Ціннісні орієнтації» М. Рокича, «Діагностика реальної структури ціннісних орієнтацій особистості» С. С. Бубнова.

Такий вибір методик можна аргументувати тим, що вони є легкими для сприйняття та розуміння, змістовними, але не об’ємними. Крім того вони всебічно діагностують проблему системи ціннісної орієнтації особистості, доволі легкі в опрацюванні.

Методика СЖО Леонтьєва найчастіше використовується для повного вивчення системи ціннісних орієнтацій особистості. Досліджуваним пропонуються пари протилежних тверджень. Їхнє завдання- вибрати одне з двох тверджень, яке, на їх думку, більше відповідає дійсності, і відзначити одну з цифр 1, 2, 3, в залежності від впевненості вибору.

Обробка результатів зводиться до підсумовування числових значень для всіх 20 шкал і перекладу сумарного балу в стандартні значення (процентилі). Висхідна послідовність градацій (від 1 до 7) чергується у випадковому порядку з низхідній (від 7 до 1), причому максимальний бал (7) завжди відповідає полюсу наявності мети в житті, а мінімальний бал (1)-полюса її відсутності.

У висхідну шкалу 1 2 3 4 5 6 7 переводяться пункти - 1, 3, 4, 8, 9, 11, 12, 16, 17.

У спадну шкалу 7 6 5 4 3 2 1 переводяться пункти - 2, 5, 6, 7, 10, 13, 14, 15, 18, 19, 20.

Загальний показник ОЖ - всі 20 пунктів.

Субшкала 1 (цілі) - 3, 4, 10, 16, 17, 18.

Субшкала 2 (процес) - 1, 2, 4, 5, 7, 9.

Субшкала З (результат) - 8, 9, 10, 12, 20.

Субшкала 4 (локус контролю - Я) - 1, 15, 16, 19.

Субшкала 5 (локус контролю - життя) - 7, 10, 11, 14, 18, 19.

1. Цілі в житті. Бали за цією шкалою характеризують наявність або відсутність в житті випробуваного цілей у майбутньому, які надають життю осмисленість, спрямованість і часову перспективу. Низькі бали за цією шкалою навіть при загальному високому рівні ОЖ будуть притаманні людині, яка живе сьогоднішнім або вчорашнім днем. Разом з тим високі бали за цією шкалою можуть характеризувати не тільки цілеспрямованої людини, але і прожектерів, плани якого не мають реальної опори в сьогоденні і не підкріплюються особистою відповідальністю за їх реалізацію. Ці два випадки нескладно розрізнити, з огляду на показники по інших шкалах СЖО.

2. Процес життя, або інтерес та емоційна насиченість життя. Зміст цієї шкали збігається з відомою теорією про те, що єдиний сенс життя полягає в тому, щоб жити. Цей показник говорить про те, сприймає чи випробуваний сам процес свого життя як цікавий, емоційно насичений і сповнений глуздом. Високі бали за цією шкалою і низькі за рештою будуть характеризувати гедоніста, що живе сьогоднішнім днем. Низькі бали за цією шкалою - ознака незадоволеності своїм життям в цьому; при цьому, проте, їй можуть надавати повноцінний сенс спогади про минуле або націленість у майбутнє.

3. Результативність життя, або задоволеність самореалізацією. Бали за цією шкалою відображають оцінку пройденого відрізку життя, відчуття того, наскільки продуктивна і осмислено була прожита її частина. Високі бали за цією шкалою і низькі за рештою будуть характеризувати людину, яка доживає своє життя, у якого все в минулому, але минуле здатне надати сенс залишку життя. Низькі бали - незадоволеність прожитого частиною життя.

4. Локус контролю-Я (Я - господар життя). Високі бали відповідають уявленню про себе як про сильної особистості, що володіє достатнім свободою вибору, щоб побудувати своє життя відповідно зі своїми цілями і уявленнями про його сенс. Низькі бали - невіра в свої сили контролювати події власного життя.

5. Локус контролю-життя, або керованість життя. При високих балах - переконання у тому, що людині дано контролювати своє життя, вільно приймати рішення і втілювати їх у життя. Низькі бали - фаталізм, переконаність у тому, що життя людини непідвладна свідомому контролю, що свобода вибору ілюзорна і безглуздо що-небудь загадувати на майбутнє.

Методика «Ціннісні орієнтації» М. Рокича основана на прямому рангуванні списку цінностей. Саме ця обставина змушує сумніватися багатьох авторів в надійності методики, так як її результат сильно залежить від адекватності самооцінки досліджуваного. Саме тому, отримані дані за допомогою методики М. Рокича необхідно підкріпляти даними інших методик.

В ході проведення методики респонденту надається два списки цінностей (термінальні та інструментальні, по 18 цінностей у кожному списку). В поданих списках досліджуваний повинен присвоїти кожній цінності певний ранговий номер, що відповідає рівню значимості цінності на даному етапі життя. Після цієї процедури досліджуваному пропонуються наступні два списки цінностей, в яких необхідно прорангувати запропоновані цінності. На другому етапі проведення методики досліджуваний отримує дещо змінене завдання: йому необхідно присвоїти кожній цінності певний ранговий номер, що відповідає рівню значимості цінності, але вже через деякий час. У нашому випадку засудженим пропонувалося прорангувати цінності по значимості на даному етапі життя та після звільнення. Після того, як досліджуваний впорався із поставленим завданням експерементатор може задати декілька питань такого плану:

1. В якому порядку і в якому ступені реалізовані ці цінності у Вашому житті? (На це питання пропонується відповісти письмово, проставивши біля кожної цінності відсоток її реалізації у житті досліджуваного).

2. Як, на Вашу думку, розташувала би ці цінності ідеальна людина, довершена у всіх відносинах?

3. Як би розташували ці цінності, на Вашу думку, більшість людей?

Після проведення процедури тестування проводиться обробка та систематизація отриманих даних. Із запропонованих відповідей респондентів експериментатору необхідно вивести середнє значення рангування (порядковий номер цінності який найчастіше запропоновувався досліджуваними) певних цінностей, та середнє значення реалізації цих цінностей серед досліджуваних. Така сама процедура проводиться і з другим комплектом списків цінностей. Кількісний аналіз результатів подається в таблицях.

Якісний аналіз тестування дає можливість оцінити життєві ідеали, ієрархію життєвих цілей, цінностей – засобів та уявлення про норми поведінки, які особа розглядає в якості еталона.

Методика «Діагностика реальної структури ціннісних орієнтацій особистості» С. С. Бубнова призначена для вивчення ціннісних орієнтацій особистості в реальних умовах життєдіяльності. Методика містить 66 питань закритого типу, направлених на вивчення реалізації ціннісних орієнтацій в реальних умовах життєдіяльності. Ступінь враженості кожної із поліструктурної цінності визначається з допомогою ключа, що представлений у бланку відповідей. Згідно цьому підраховується кількість позитивних відповідей в одинадцяти стовпчиках цінностей. За результатами опрацювання індивідуальних даних будується графічний профіль, що відображає вираженість кожної цінності. Загальні результати тестування будуються шляхом складання суми балів кожної цінності кожного з досліджуваних. на основі отриманих групових результатів будується графічний профіль, що відображає ступінь враженості тієї чи іншої цінності. Щоб побудувати такий профіль по горизонталі фіксують кількісну вираженість цінностей, по горизонталі – види цінностей.

Отже, для дослідження системи ціннісних орієнтацій особистості існує велика кількість різномнітних методик, що базуються як на питаннях закритого типу, так і на завданнях де необхідно прорангувати цінності відповідно до їхзначимості у житті особистості. Але необхідно памятати, що для більш надійних та валідних результатів необхідно використовувати цілий комплект методик, які взаємодоповнюють одна одну. Нами для проведення цього дослідження були використані стандартизовані методики, що рекомендуються для діагностування системи ціннісних орієнтацій собистості: СЖО Леонтьєва, «Ціннісні орієнтації» М. Рокича, «Діагностика реальної структури ціннісних орієнтацій особистості» С. С. Бубнова.


2.2 Аналіз результатів дослідження ціннісних орієнтацій засуджених


В рамках даного дослідження нами вивчалися особливості ціннісної сфери осіб, що відбувають строк покарання в колонії посиленого режиму. Метою проведеного нами дослідження було вивчення системи ціннісних орієнтацій засуджених. В дослідженні приймало участь 20осіб, що мають першу судимість та відбувають строк покарання в Сумській виправній колонії № 116 віком до 25 років. В даному досліджені використовувався набір стандартизованих методик діагностики ціннісних орієнтацій: СЖО О.М. Леонтьєва, «Ціннісні орієнтації» Рокича, методика діагностики ціннісних орієнтацій С. С. Бубнова.

Кількісні результати, що були отримані в ході дослідження представлені у вигляді таблиць, та діаграм. Результати тестування за методикою СЖО Леонтьєва представлені у таблиці 2.1.


Табл. 2.1 Результати тесту СЖО Леонтьєва

Шкали СЖО М
загальна осмисленість життя 82, 80
ціль 26, 84
процес 23, 96
результат 19, 71
ЛК – Я 22, 23
ЛК - Життя 23, 07

Кількісні результати отримані за методикою «Ціннісні орієнтації» Рокича (термінальні цінності) наведені у таблиці 2.2 та 2.3 (інструментальні цінності).


Табл. 2.2 Групова ієрархія термінальних цінностей

№ п/п Цінності Ранг цінностей Реалізованість цінностей у %


В даний час Після звільнення
1 активна життєдіяльність 9 7 30, 86
2 життєва мудрість 8 12 28, 10
3 здоров’я 1 6 52, 65
4 цікава робота 7 11 32, 20
5 краса природи і мистецтва 16 17 29, 45
6 кохання 2 2 45, 94
7 матеріально забезпечене життя 4 5 30, 81
8 наявність вірних друзів 5 4 32, 27
9 громадське визнання 12 13 32, 75
10 пізнання 11 10 28, 36
11 продуктивне життя 14 8 30, 51
12 розвиток 13 15 32, 52
13 розваги 17 14 33, 67
14 свобода 3 1 32, 12
15 щасливе сімейне життя 6 9 35, 18
16 щастя інших 15 16 26, 26
17 творчість 18 18 19, 43
18 впевненість у собі 10 3 48, 92

Стовпчасті діаграми до табл. 2.2 «Групова ієрархія термінальних цінностей»


Особливості ціннісних орієнтацій засуджених


Мал. 2.2.1


На поданих стовпчастих діаграмах зображений ранг значення активної життєдіяльності для засуджених на даний час та після звільнення. Із отриманих даних видно, що позиції певної цінності на різних етапах життя неоднакові. Якщо на час знаходження в пенітенціарній установі ранг становить 9, то після звільнення значимість активної життєдіяльності дещо

підвищується (7 місце).

Особливості ціннісних орієнтацій засуджених


Мал. 2.2.2


На малюнку 2.2.2 показане положення життєвої мудрості для засуджених. На даний

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: