Xreferat.com » Рефераты по психологии » Особливості мотивів поведінки дошкільників

Особливості мотивів поведінки дошкільників

мотив заохочення, найменш слабким обмежувачем в обох групах виступає заборона дорослого, не посиленого іншими додатковими мотивами.

Мотив "власне слово" чинить істотний вплив на більш старших дітей, для молодших дітей він є ще слабким мотивом. На поведінку дітей починають чинити вплив і мотиви морального характеру, але у дітей 3-5 років вони ще слабо виражені.

Дослідження виявило також, що в умовах присутності дорослих і інших дітей діти проявляють більше здатності до заборони своїх безпосередніх спонукань, ніж у випадках поза видимим контролем.

Наявність співпідчиненості мотивів дає можливість дитині відмовитися від привабливої в даний момент речі, заняття заради виконання важливішого, хоча і, можливо, нуднішого заняття[7, c.257].

Мотиви діяльності в дошкільному і молодшому шкільному віці поступово перестають бути рівнозначними для дитини, вони придбавають певну систему, одні з них починають переважати над іншими. Те, які з мотивів виступатимуть головними, визначить спрямованість усієї поведінки дитини. У дошкільні роки стержень особи тільки починає складатися, але певна спрямованість в поведінці дитини вже спостерігається. Вона може бути різною від украй егоїстичної, індивідуалістичної до громадської, високоморальної (звичайно, в межах можливості цього віку).

Вже в дитячому віці в поведінці одних дітей проявляються тенденції творчого типу особи, а у інших - руйнівного, споживчого. Вихователям і батькам важливо за незначними на перший погляд ознаками помітити прояв певної тенденції в поведінці дітей, з тим, щоб вчасно уміло коригувати розвиток особистості дитини, формувати суспільно цінні потреби і мотиви, забезпечити кожній дитині повноцінні шляхи самовираження і самоствердження[3],[5],[20].

Таким чином, дошкільний вік характеризується інтенсивним розвитком мотиваційної сфери дитини. З'являються нові мотиви, які по своєму характеру можна визначити як громадські, такі, що чинять сильний вплив на усю поведінку дитини. Проте поява таких мотивів залежить від виховного впливу дорослих.

На цьому фоні також актуалізуються пізнавальні мотиви, що лежать в основі формування майбутньої учбової діяльності. І тут важливим являтиметься те, яким чином вихователь, батько або іншою значущий дорослий зможе правильно скористатися цією особливістю дошкільника для ефективної організації його учбової діяльності.

1.3 Особливості формування особистості дитини-дошкільника


Дошкільний вік характеризується виникненням нової соціальної ситуації розвитку. У дитини вже з'являється коло елементарних обов'язків. Змінюються взаємини з дорослими, набуваючи нових форм: спільні дії поступово змінюються самостійним виконанням дитиною вказівок дорослого.

З'являється можливість систематичного навчання згідно з певною програмою, хоча останню можна реалізувати лише в тій мірі, в якій вона стає власною програмою дитини.

Окрім того, в цьому віці дитина вже вступає в певні стосунки з однолітками, що також визначає ситуацію її розвитку.

Внутрішня позиція дошкільника стосовно інших людей характеризується передусім усвідомленням власного "Я" та своїх вчинків, величезним інтересом до світу дорослих, їхньої діяльності та взаємин.

Особливості соціальної ситуації розвитку дітей-дошкільнят виражаються в характерних для них видах діяльності, передусім у сюжетно-рольовій грі, яка створює сприятливі умови для доступного засвоєння зовнішнього світу [3;28].

Дошкільник набуває власного досвіду і засвоює доступний йому досвід інших, спілкуючись із дорослими, граючи в рольові ігри, виконуючи трудові доручення тощо, тобто він постійно вчиться. Окрім того, в цьому віці розпочинається освоєння форм навчальної діяльності.

Навчальна діяльність - це спілкування з дорослими, які не тільки активізують, спрямовують, стимулюють дії, а й керують процесом їх формування. Діти засвоюють знання, вміння й навички, оскільки вивчають необхідні для цього дії та операції, оволодівають способами їх виконання. Серед таких дій назвемо передусім цілеспрямоване сприймання об'єктів, виділення їх характерних ознак, групування предметів, складання оповідань, перелічування предметів, малювання, читання, слухання музики тощо.

Сенсорний розвиток дошкільника включає дві взаємозв'язані сторони - засвоєння уявлень про різноманітні властивості предметів та явищ і оволодіння новими діями, які дають змогу повніше та більш диференційовано сприймати світ.

Ще в ранньому віці у дитини накопичилося певне коло уявлень про ті чи інші властивості предметів, і деякі з таких уявлень виконували роль зразків, з якими порівнювалися нові предмети у процесі їх сприймання. Водночас же починається перехід від предметних зразків, які базуються на узагальненні індивідуального досвіду дитини, до використання загальноприйнятих сенсорних еталонів, тобто вироблених людством уявлень про основні різновиди властивостей і відношень (кольору, форми, розмірів предметів, їх розташування у просторі, висоти звуків, тривалості проміжків часу тощо)[3; 56].

Поступове ознайомлення дітей з різними видами сенсорних еталонів та їх систематизація - одне з найважливіших завдань сенсорного виховання в дошкільному віці. Його основою має бути організація дорослими дій дітей з обстеження та запам'ятовування основних різновидів кожної властивості, що здійснюється передусім у процесі їх навчання малюванню, конструюванню, ліпленню та ін.

Паралельно дитина засвоює слова, що означають основні різновиди властивостей предметів. Слово-назва закріплює сенсорний еталон, дає змогу точніше й усвідомленіше його застосовувати. Але це можливо за умови, що слова-назви вводяться на основі власних дій дитини з обстеження та використання відповідних еталонів.

У дошкільному віці відбувається зниження порогів чутливості (зорової, слухової та ін.). Зростає гострота зору, спроможність розрізняти відтінки кольорів, розвивається звуковисотний та фонематичний слух, відчуття дотику тощо. Усі ці зміни є наслідком того, що дитина оволодіває новими способами сприймання, які мають забезпечити обстеження предметів та явищ дійсності, їх різноманітних властивостей та взаємозв'язків.

Перцептивні дії, адекватні об'єкту, починають формуватися у дітей п'яти - шести років, їх характерною ознакою є розгорненість, включення до свого складу великої кількості рухів рецепторних апаратів, що здійснюються рукою чи оком.

У тісному зв'язку з удосконаленням сприймання розвивається і мислення дитини. Як уже зазначалося, наприкінці раннього дитинства на основі наочно-дійової форми мислення починає складатися наочно-образна форма. У дошкільному віці має місце її подальший розвиток. Мислення стає образно-мовним, тобто таким, що спирається на образи уяви і здійснюється за допомогою слів. Усе це є свідченням того, що мислення набуває певної самостійності, поступово відокремлюється від прак­тичних дій, у які було вплетене раніше, стає розумовою дією, спрямованою на розв'язання пізнавального мислительного завдання.

Зростає роль мовлення у функціонуванні мислення, бо саме воно допомагає дитині мислено ("про себе") оперувати об'єктами, порівнювати їх, розкривати їхні властивості та співвідношення, виражаючи цей процес та його результати в судженнях і міркуваннях. Мотивами такої діяльності є прагнення зрозуміти явища оточуючої дійсності, з'ясувати їхні зв'язки, причини виникнення тощо.

Розвиток мислення дітей дошкільного віку значно прискорюється, якщо він відбувається не стихійно, а в умовах цілеспрямованого і правильно здійснюваного керування з боку дорослих за цим процесом.

Уже в дошкільному віці починає реально формуватись особистість дитини, причому цей процес тісно пов'язаний з розвитком емоційно-вольової сфери, із формуванням інтересів та мотивів поведінки, що, відповідно, детерміновано соціальним оточенням, передусім типовими для даного етапу розвитку взаєминами з дорослими.

Джерелом емоційних переживань дитини є її діяльність, спілкування з оточуючим світом. Освоєння в дошкільному дитинстві нових, змістовніших видів діяльності сприяє розвитку глибших та стійкіших емоцій, пов'язаних не лише з близькими, а й з віддаленими цілями, не тільки з тими об'єктами, що дитина сприймає, а й тими, які уявляє.

Діяльність породжує передусім позитивні емоції, причому своєю метою, сенсом, якого вона набуває для дитини, та самим процесом її виконання.

Зростає потреба дошкільника в товаристві ровесників, внаслідок чого інтенсивно розвиваються соціальні емоції (симпатії, антипатії, уподобання тощо). Виникають інтелектуальні емоції. У процесі спілкування дитини з дорослими формуються її моральні почуття. Урізноманітнюються прояви почуття власної гідності: розвивається як самолюбство, так і почуття сорому, ніяковості.

Важливе значення у формуванні моральних почуттів мають дитячі уявлення про позитивні еталони, що дозволяють передбачати емоційні наслідки власної поведінки, завчасно переживати задоволення від її схвалення як "хорошої" або ж невдоволення від її оцінки як "поганої". Таке емоційне передбачення грає вирішальну роль у формуванні моральної поведінки дошкільника.

Дошкільник починає відособлюватися від дорослого, диференціюючи себе як самостійну людську істоту. При цьому поведінка дитини зорієнтована на дорослого (його вчинки та стосунки з людьми) як зразок для наслідування.

Вирішальну роль у засвоєнні зразків поведінки відіграє оцінка, яку авторитетні для дитини люди дають іншим дорослим, дітям, героям казок та розповідей тощо.

Дошкільник робить перші кроки у самопізнанні, розвитку самосвідомості. Об'єктами самопізнання є окремі частини тіла, дії, мовні акти, вчинки, переживання та особистісні якості.


Розділ ІІ. Практичне вивчення поведінки старших дошкільників в контексті дієвості у них громадського і особистого мотиву


2.1 Опис методики і ходу проведення дослідження


Дослідження мотивів поведінки дошкільників проводилося на базі ЗОШ № 9 і ЗОШ №3 м. Рівного. У дослідженні взяли участь дві групи дошкільників. Перша група у кількості 10 чоловік складалася з дітей 5-5,5 років; друга група (мала таку ж кількість учасників) - з дітей 6,5-7 років.

Усі учасники дослідження були підібрані таким чином, що б їх соціальний і інтелектуальний рівень був приблизно однаковим. Усі діти виховувалися в повних сім'ях, не мали серйозних проблем в поведінці, характеризувалися загалом із задовільного боку.

Для вивчення поведінки дошкільників в контексті дієвості громадського і особистого мотиву використовувалася однойменна методика, пропонована Г. А. Урунтаевой і Ю.А. Афонькиной в "Практикумі по дитячій психології"[22, c.64-65].

Вибір цієї методики обумовлюється, передусім, її простотою і зручністю застосування з групою дітей-дошкільників.

Розглянемо детально вищезгадану методику, оскільки вона, по суті, відображує головний зміст цієї глави.

Для проведення дослідження необхідно підготувати шкаралупу волоських горіхів, кольоровий папір.

Дослідження складається з двох етапів.

На першому етапі експериментатор учить дітей робити човники з вітрилом з шкаралупи волоського горіха, потім пропонує узяти їх додому і пограти з ними у воді. Після цього експериментатор проводить повторне заняття з тим же матеріалом: "Давайте зробимо човники для малюків. Вони люблять пускати човники, а майструвати їх не уміють. Але якщо ви хочете, можете зробити човники і залишити їх собі".

У кінці заняття тим, хто вирішив подарувати іграшку, індивідуально задається питання: "Чому ти хочеш подарувати човник малюкам"?

На другому етапі експериментатор учить дітей робити вертушку. Він говорить: "Зроблені іграшки ви можете подарувати малюкам, так це принесе їм велике задоволення. А можете залишити собі".

Якщо дитина намагається піти на компроміс ("можна, я дві зроблю"), треба сказати, що більше немає матеріалу, і він повинен сам вирішити, кому дістанеться іграшка.

Після проведених етапів дослідження здійснюється обробка отриманих даних. На кожному етапі підраховується кількість дошкільників, що вирішили подарувати іграшку малюкам (діють по громадському мотиву) і що залишили іграшку собі (діють по особистому мотиву). Порівнюють, наскільки дієві особисті і громадські мотиви у дошкільників в різних ситуаціях.


2.2 Аналіз і інтерпретація отриманих результатів


Для зручності демонстрації отриманих результатів (див. дод. 1 і 2) приведемо їх у вигляді нижченаведеної таблиці.

Порівняльна частота прояву громадських і особистих мотивів у дошкільників

Отже, як випливає з таблиці у дітей першої і другої вікової групи спостерігається зниження дієвості громадських мотивів на другому етапі (коли у них просять зробити вертушку і подарувати її малюкам).

Таке зниження обумовлене, мабуть, тим, що вертушка ще не використовувалася дітьми в грі, і їм хотілося б її тут же випробувати в справі. У той час коли їм експериментатор пропонує подарувати новий виріб малюкам після його виготовлення, крім того з човниками вони вже грали, у них вже є по одній, а тому інтерес до них вистачає прохолонув.

Таким чином, можна укласти, що на другому етапі дослідження у дітей усіх вікових груп більшою мірою проявляються особисті мотиви. Саме вони направляють їх поведінку у разі, коли щось нове і цікаве потрапляє в полі їх зору. Дитині дошкільникові важко утриматися, що б не пограти з тим, що йому ще не знайомо або викликає певний інтерес.

Крім того, потрібно врахувати, що у своїх відповідях багато дітьми досить логічно аргументували свою позицію по відношенню до пропонованого вибору. Наприклад, Олексій Р. (молодша група) в першому випадку відповів, що човник у мене є, хай і у малюків буде. У другому випадку, що собі я ще зроблю, а малюки не зможуть. Таку відповідь можна віднести до дієвості громадського мотиву тільки в другому випадку, так для першого випадку пояснення має швидше особовий відтінок.

У цьому сенсі можна говорити про недоробітки самої використовуваної методики.

Також заслуговують на увагу відповіді Євгенія С. (старша група випробовуваних) і Тетяни Ж. (молодша група випробовуваних). Обидва дошкільники посилаються на те, що у них є молодші сестри і брати, а тому їм необхідно допомагати. Ймовірно, що у тих дітей, які виховуються в сім'ї не одні, громадські мотиви поведінки будуть представлені яскравіше. Проте для подібного роду ув'язнень потрібне проведення дослідження з групами дітей, які виховуються одні і які мають братів і сестри. Оскільки, наприклад, Тетяна Ж. на другому етапі все-таки вирішила залишити вертушку собі, на відміну від Євгенія.

Іншим цікавим фактом, що заслуговує на увагу в контексті проведеного дослідження являється те, що і в першій і в другій серії експерименту кількість громадських мотивів у старших дітей в два рази більше ніж у молодших (див. таблицю вище).

Такий результат можна пояснити тільки тим, що старші діти має більш довільну сферу самоконтролю. Представленность необхідності громадського в їх свідомості займає важливе місце і у зв'язку з великим особовим розвитком, і у зв'язку з бажанням скоріше стати дорослими, а також відповідністю своєму новому статусу майбутнього учня. Саме переживання цього статусу переддошкільника може викликати у них почуття заступництва по відношенню до молодших своїх товаришів.

Тому і у відповідях дітей, що належать до старшої групи можна частіше зустріти такі як, : "Я вже великий і повинен допомагати молодшим. Тому, що малюкам потрібно допомагати".

Таким чином, на закінчення цієї глави, на підставі проведеного дослідження можна укласти, що поведінка дошкільників визначається особистими і громадськими мотивами. Проте залежно від віку дитини можуть переважати або ті або інші. Так для старших дітей в порівнянні з молодшими в більшій кількості випадків характерний вибір громадських мотивів.

Другим значущим чинником, виявленим в ході дослідження, є характер здійснюваного вибору. Дошкільникам складніше керуватися громадськими мотивами у своїй поведінці, особливо коли вибір торкається того, що ним цінніше, викликає непідробний інтерес.

До сказаного необхідно додати, що в деяких випадках дошкільники хоча і робили вибір на користь своїх молодших товаришів (за методикою малюків), проте їх відповіді мали швидше особовий характер (напр. відповіді Михайла М., Романа К. з молодшої групи, Наталії Р., Дарини М. із старшої групи) і відбивали дієвість особистого мотиву. Таке протиріччя може вказувати на те, що потрібна подальша робота над вдосконаленням подібних методик.

Висновок


Підводячи підсумки курсової роботи можна укласти наступне.

Мотиваційна складова особи людини пронизує усі аспекти, усі рівні його буття, чинить вирішальний вплив на здійснювані їм вчинки, регулює і направляє його діяльність, служить джерелом життєвої активності. Зважаючи на це істотним є подальше вивчення проблематики мотивації людської поведінки в контексті рішення прикладних завдань що стоять перед суспільством.

Особливе місце в психолого-педагогічній науці займає вивчення проблеми мотивації поведінки дошкільників у зв'язку зі значущістю змін, які відбуваються в цьому віці.

Дошкільний вік характеризується інтенсивним розвитком мотиваційної сфери дитини. Актуалізуються пізнавальні мотиви, що лежать в основі формування майбутньої учбової діяльності, з'являються нові мотиви, які по своєму характеру можна визначити як громадські, такі, що чинять сильний вплив на усю поведінку дитини. Проте поява і розвиток таких мотивів залежить від виховного впливу дорослих.

Практичне дослідження, проведене у рамках цієї курсової роботи, по вивченню дієвості громадських і особистих мотивів в поведінці дошкільників показало, що переважаючий вплив громадських або особистих мотивів визначається віком дитини, а також характером здійснюваного вибору : дошкільникам складніше керуватися громадськими мотивами у своїй поведінці, особливо коли вибір торкається того, що ним цінніше, викликає непідробний інтерес.

Усе вищесказане, таким чином, є підтвердженням висуненої гіпотези.

Крім того, виявлено певне протиріччя між відповідями дітей і віднесенням цих відповідей до того або іншого мотиву, що вказує на необхідність подальшого удосконалення подібного роду методик.

Література


Бабанский Ю. К. Оптимизация познавательного процеса. – М.: Просвещение, 1982.- 192 с.

Божович Л.И. Проблеми розвитку мотиваційної сфери дитини //Вивчення мотивації поведінки дітей і підлітків. (М.: "Освіта", 1972.

Божович Л.И. Етапи формування особи в онтогенезі//Питання психології, 1978.№4.С. 28-35. Великий психологічний словник/Сост. і общ. Ред. Б.Г. Мещери, В. П. Зинченко.-Спб.: Прайм-Еврознак, 2007.-672с.

Бордовская., Н.В. Реан А.А. Педагогіка. Підручник для внз ( СПб: Пітер, 2000.

Виготский Л.С. Психологія. М.: Вид-во ЕксМо-прес, 2000. - 1008 с. (Серія "Світ психології").

Давидов В. В..Учбова діяльність: стан і проблеми дослідження // Вопр. психол. 1991. № 6. С. 5 - 14.

Загльна психологія: Навч.посібник для В. Н З Допущено Мін. освіти України / М’ясоїд П. А. – К., 2000. – 479 с.

Загальна психологія: Навч. посібник для В. Н З / Максименко В. Д., Соловіенко В. О. – К.: 2000.-256 с.

Загальна та прикладна психологія: Курс лекцій / Цигульська Т. Ф. – К., 2005.- 187 с.

Коломинский Я.Л., Панько Е.А., Игумнов С. А. "Психічний розвиток дітей в нормі і патології". -СПб.: Пітер, 2004.-480с.

Кондрашова Л.В. Гуманизация учебно-воспитательного процесса школы: история, теория, поиски. - Кривой Рог: КГПИ, 1996. - 76 с.

Кондрашова Л.В. Методика подготовки будущего учителя к педагогическому взаимодействию с учащимися: Учебное пособие. - М.: Издательство "Прометей" МГПИ им. В.И.Ленина, 1990. - 158 с.

Кравцова, Е.Е. психологічні новоутворення дошкільного возарста//Вопр.психол.- 1996, -№6

Кульчицкая Е.И. Родителям о воспитании культуры детей. - К.: Радянська школа, 1980. - 126 с.

Леонтьев, А.Н. Проблеми розвитку психіки. ( М.: "Психологія", 1972.

Леонтьев, А.Н. Потреби і мотиви діяльності //Психологія. ( М., 1962.

Мазуркевич А.Р. Литература в школе: поиск новой методики //Советская педагогика. - 1991. - № 11. - С.10-12.

Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. – К.: Педагогічнга думка, 1999. – 142-159 с.

Маркова А.К. та ін. Формування мотивації вчення: Книга для учителя. - М.: Освіта, 2002.

Мотивація і особа / А. Маслоу. 3-е видавництво - СПб: Пітер, 2003. - 352с.

Особливості психічного розвитку дітей 6-7 літнього віку/Під. Ред. Д.Б. Ельконниа, А.Л. Венгера. - М.: "Педагогіка", 1988.

Подласий, И.П. Педагогіка. Новий курс: Підручник для студ. пед.вузов. У 2-х кн. М.: ВЛАДОС, 1999.-Кн.1: Процес навчання.

Психологічна енциклопедія. 2-е видавництво../Под ред. Р. Корсини, А. Ауербаха. -Спб.: Пітер, 2006.-1096с.

Психологія. Підручник для ин-у физич.культ. Під ред. Рудика П. А. М.: Фізкультура і спорт, 1974.-512с.

Рубінштейн, С. Л. Основи загальної психології. - СПб., Пітер, 2002. - 720 с.: мул. - (Серія "Майстра психології").

Симонов, П. В. Вища нервова діяльність людини (мотиваційно-емоційні аспекти). М.: Психологія, 1975.-237с.

Столяренко, Л.Д. Основи психології. 4-е видавництво, перераб. І доп. Ростов н/Д: "Фенікс", 2001.-672с.

Столяренко, Л.Д. Педагогічна психологія. Серія "Вища освіта". - 3-е видавництво, перераб. і доп. - Ростов н/Д: "Фенікс", 2004.

Субботский, Е.В. Генезис особової поведінки дошкільників і стиль спілкування//Вопр.психології.- 1981, -№2.

Сухомлинский В.А.Серце віддане дітям. –Вибрані твори в 5 томах.-Т. 3-К.: Рад. шк, 1977. – с. 201.

Урунтаева Г. А. Афонькина Ю.А. Практикум по дитячій психології. М.: Освіта: Владос, 1995. -291с.

Чиркова, Т. И. психолгическаяя служба в дитячому саду: Навчальний посібник для психологів і фахівців дошкільної освіти. М.: Педагогічне суспільство Росії, 1998.-255с.

Щукіна, Г. И. Проблема пізнавального інтересу в педагогіці. - М.: Педагогіка, 2002.

Якобсон П.М. Психология художественного воспитания. - М.: Искусство, 1964. - 86 с.

Размещено на

30


Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: