Проблема адаптації ліворуких дітей
Є цілий ряд вимог і вправ, що допоможуть маленькому лівші не тільки не відставати від своїх однолітків, а й бути в ряді випадків успішнішими за інших.
Вимоги
Під час письма, малювання, читання світло повинне падати з правої сторони. Орієнтація у класі, положення класної дошки не дають змоги посадити ліворуку дитину обличчям до класу, тому добре б посадити її біля вікна, ліворуч за партою. Там краща освітленість, а крім того, вона не заважатиме сусіду, що працює правою рукою. Варто звернути увагу на посаду ліворукої дитини, положення рук, тулуба, голови під час право похилого положення зошита і на положення книги під час списування і читання.
На уроках праці також необхідно продумати, де посадити таку дитину, щоб вона штовхала ліктем сусіда, як розташувати інструменти і як їх заточити. На уроках фізичної культури вчитель має подумати про розвиток координації як лівої (робочої), так і правої руки [12, с. 18 -20].
Вправи і рекомендації
Діти-лівші практично не здатні до вироблення внутрішнього автоматизму щодо виконання різних дій, вони не ставлять собі запитання, як це зробити. Не слід сердитися і чекати, коли дитина сама навчиться (просто дивлячись на вас) користуватися ложкою, ножицями тощо. Краще відразу взяти її руки у свої і кілька разів разом повторити потрібний рух.
Лівші зазвичай дуже повільні. Важливо не квапити таку дитину, дати їй стільки часу, скільки потрібно, не примушуйте робити кілька справ одночасно - і результати не змусять себе довго чекати.
Дитині-лівші провести аналогію чогось із чимось практично неможливо. Для неї задачі про машини із піском і задача про метри тканини - зовсім різні. Тому для кратного розуміння умови задачі дитину необхідно забезпечити зошитом для малювання.
Нехай малює машини і рулони тканини, яблука, дерева, тому що вона все одно малює в у своїй уяві [12, с.18-20].
2.3 Вплив переучування лівшей на психіку
До сьогодні не існувало чіткої відповіді на питання, що є причиною ліворукості, і чим відрізняються психологічні характеристики ліворуких та праворуких дітей. Ясно одне: ліворука дитина відрізняється від більшості праворуких однолітків, і педагогам та батькам потрібно зробити все, щоб допомогти розкритися його неповторній індивідуальності.
Основне питання, на яке намагаються дати відповідь сучасні психологи невропатологи, педіатри звучить так: чи потрібно та чи можна переучувати ліворуку дитину і змушувати її писати правою рукою?
Зараз існує вже багато свідчень того, що насильне переучування і негативне відношення до ліворукості призводить до нервово-психічних розладів, які згубно впливають на здоров’я, розвиток та навчальні успіхи дітей, батьки яких не змогли допомогти їм відстояти своє право на ліворукість.
Головною перешкодою на шляху до спокійного прийняття педагогами та батьками ліворукості дитини є висока кількісна перевага оточуючих людей на користь праворуких: батьки намагаються підготувати свою “незвичайну” дитину до життя в праворукому світі.
За даними нейрофізіолога В.А.Арапетьянц, серед 7 – 9-літніх дітей виділялось 13,3% ліворуких хлопчиків та 10% ліворуких дівчат, але до 14-15 рокам ліворуких хлопчиків було тільки 4,4%, а дівчат – 4,1%.
Відомо, що у 95% правшей центри мовлення розташовані в лівій півкулі. А щодо лівшей, то в лівій півкулі мовленнєві центри знаходяться у 70% ліворуких дітей, в правому – у 15%, в обох – у решти 15%. Про що це говорить? Лівші, які в дитинстві спокійно переучувалися на праву руку, більш за все, відносяться до тих 70%, у яких мовленнєві центри знаходяться в лівій півкулі. Видно, цим і пояснюється феномен правші, який не знає, що від народження він – лівша, але з віком відчуває “поклик лівої руки”. Наслідки насильного переучування на праву руку тих 15% лівшей,у яких мовленнєві центри розташовані в правій півкулі, можуть негативно впливати і на психіку, і на інтелектуальний розвиток дитини.
Активне переучування тих 15% лівшей, у яких мовленнєві центри розташовані в обох півкулях, приводять до серйозних проблем у формуванні пізнавальних особливостей, які пов’язані з функціональною спеціалізацією правої та лівої півкулі мозку. Також страждають зорово-рухові координації, вміння аналізувати просторові відношення, послаблюється увага, різко сповільнюється темп інтелектуальної діяльності [5, с. 7]. Наслідку від переучування неможливо передбачити. Чинник перенавчання (декстра-стрес) є по суті високо специфічним психогенним чинником для виникнення неврозів ліворуких дітей.
1. Астенічний невроз. Симптоми цього виду неврозу виявляються в наступному: підвищена стомлюваність, виснаження нервової системи, різке зниження працездатності. Фізично діти активно можуть працювати тільки на перших двох уроках, а потім збудити їх увагу дуже важко, та зате виникає рухова расторможенность. Приготування уроків будинку зазвичай затягується, а результати бувають незадовільними. З особливими труднощами виконуються письмові завдання. Почерк нестійкий (букви різної величини, різного нахилу, не дотримується рядок, багато додаткових штрихів, виправлень). У хлопчиків і дівчаток невроз, як правило, виявляється по-різному. Хлопчикам властива розторможеність, непосидючість, руховий неспокій. У дівчаток характерно знижується настрій, з’являється млявість, плаксивість.
2. Невроз нав'язливих станів. Цей вид неврозу виявляється в сім'ях, де батьки тривожно відносяться до ліворукості і вважають, що вона може стати завадою в подальшому житті. Якщо батьки примушують дітей виконувати всі дії правою рукою, ті зазвичай слухаються і стараються, хоч це погано виходить. Батьки дуже часто бачать в цьому неслухняність, каприз, упертість і карають. У таких дітей з'являється тривожне очікування невдачі, а надалі - нав'язливі думки про свою неповноцінність. Таких дітей досить часто турбують шкільні страхи перед невдачами, перед письмовими роботами.
3. Невротичний енурез. В більшості випадків наголошується тільки нічний енурез, але він може виявлятися і вдень. Енурез викликає відчуття провини, страх перед покаранням. Ще більше знижується працездатність, дитина не може зосередитися, утворюється замкнутий коло.
4. Невротичні тіки. До тиків відносять: мигання, облизування губ, зморщування лоба, сіпання носом. Такі явища рідко викликають хвилювання і неспокій батьків. Вчителі найчастіше приймають це за кривляння, дурощі. А дитина не контролює ці рухи. Тики безпосередньо не пов'язані з виконанням завдань правою рукою, але посилюються, коли дитина втомлюється, нервує.
5. Істеричні неврози. Прояв цього виду неврозу вельми різний: від істеричної сліпоти до психомоторних припадків. При істеричній сліпоті діти скаржаться, що не бачать зошитів. Перед відходом в школу у дитини може початися блювота. При психомоторних припадках діти з гучним плачем падають навзнак, безладно б'ють себе по руках і ногах [17, с. 65 - 72].
Отже батькам потрібно в першу чергу звернути увагу на такі симптоми:
порушення апетиту;
головний біль;
болі в животі, блювота;
страхи;
енурез;
заїкання;
нав'язливі рухи;
підвищена збудливість, дратівливість;
заколисування в транспорті;
підвищена чутливість до жари, духоти, запахів;
руховий неспокій;
млявість;
загальмованість. Також може спостерігатися дзеркальне письмо, до того ж як у праворуких, так і у ліворуких, зазвичай воно зникає до 8-10 рокам, коли остаточно формується стабільні зв’язки між півкулями.
До цього віку однією з причин, яка може викликати дзеркальне письмо, наявність не стійкого домінування однієї з півкуль, і спроби правої півкулі контролювати руку, якою дитина пише.
Однак, якщо ліворуку дитину насильно переучували, то процес віддзеркалення літер під час письма,а також дзеркальне малювання може продовжуватися, так як “нова ведуча”, але більш слабка, рука починає віддзеркалювати рухи руки, яка від природи сильна.
До того ж, дзеркально написаний текст легко читається дитиною. Дуже часто ця властивість зберігається на все життя [16, с. 12].
Розглядаючи проблему цього феномена, не можна оминути питання про порушення читання в ліворуких (дислексія).
Це порушення не є результатом розумової відсталості чи фізичної травми. Причини порушень мають зерново-просторовий характер діти мають труднощі у сприйнятті слова як цілого, не здатні вловити зв'язку між буквосполученням і типом поняття, що вони відображають.
Однак, з якими б труднощами не зіткнулась ліворука дитина і в дитсадку, і в школі, він з успіхом подолає будь-які труднощі, якщо буде постійно відчувати батьківську підтримку, розуміння та любов, а також не буде відчувати негативного відношення до ліворукості у людей, чия думка йому важлива.
2.4Психокорекційна робота
Психокорекційна робота з ліворукими дітьми набула статусу самостійної науково-практичної проблеми лише в останні роки, хоча необхідність психолого-педагогічного підходу до таких дітей усвідомлена батьками та педагогами давно. Щоб психокорекційна робота з лівшами була ефективною, потрібно створювати атмосферу взаємодовіри та розуміння між ним та психологом. Для цього необхідна постійна увага до дитини, щира зацікавленість її настроєм, самопочуттям та переживаннями. Чудові результати в роботі з лівшами дає метод, який називається “поповнення емоційного резервуару дитини”. Цей метод рекомендується використовувати по відношенню до всіх дітей, тим паче до ліворуких, так як вони в силу своїх психогенетичних особливостей більш схильні до емоційного дисбалансу та зношенню. В основі цього методу є визнання педагогом дитини як рівноцінного партнера (не рівноправного). На практиці цей метод виконується з використанням різних вербальних та невербальних засобів впливу. Перерахую найважливіші з них:
контакт очей (теплий погляд вчителя, батька);
відкрита поза викладача;
пантомімічні та мімічні засоби;
спокійний, упевнений голос;
плавність, повільність рухів;
фізичний контакт (поглажування, “прогрівання” руки). Наступна велика група методів, або психокорекційна система – це ігротерапія. Ігрова терапія – метод психотерапевтичної взаємодії на дітей і дорослих з використання гри. Загальні показники до проведення ігротерапії: соціальний інфантилізм, фобічні реакції, надмірна конфорність та слухняність, некомунікабельність, порушення поведінки та шкідливих звичок, неадекватна статева ідентифікація.
Основні психологічні механізми корекційного впливу гри:
Моделювання системи соціальних відносин в наочно-дійовій формі в ігрових умовах, дотримання їх дитиною та орієнтація в цих відносинах.
Зміна позиції дитини в напрямку подолання особистого егоцентризму, завдяки чому відбувається усвідомлення власного “Я” у грі та зростає міра соціальної компетентності і здібності до розв’язання конфліктних ситуацій.
Формування (на рівні з ігровими відносинами) реальних відносин як рівноправної партнерської співпраці та кооперації між дитиною і одноліткам, які забезпечують можливість позитивного особистого розвитку.
Організація поетапного відпрацювання у грі нових, більш адекватних способів орієнтування дитини в проблемних ситуаціях.
Формування здібностей дитини до мимовільної регуляції діяльності на основі підкорення поведінки системі правил, які регулюють виконання конкретної ролі [20, с. 34 -35].
Основні задачі, які стоять перед психологом, що веде ігрові заняття:
створення атмосфери прийняття дитиною;
емоційне співчуття дитині;
відображення та вербалізація його почуттів і переживання в максимально точній та зрозумілій дитині формі;
забезпечення в процесі ігрових занять умов які активізують переживання дитиною почуття досягнення та самоповаги [20, с. 35]. Існує декілька видів ігротерапія: ігротерапія в психоаналізі, ігротерапія, сконцентрована на клієнті, ігротерапія побудови відносин та ін. Для проведенні ігротерапія можуть використовуватися різноманітні ігри, іграшки та матеріали. При роботі з ліворукими дітьми застосовується також артотерапія, музична терапія, бібліотерапія. Артотерапія – спеціалізована форма психотерапії, заснована на творчій діяльності та мистецтві. Музична терапія – використання різноманітних музичних творів в якості засобу психічної корекції. Особливо ефективна дана методика при лікуванні різних нервових станів у дітей раннього дитячого аутизму. Бібліотерапія – корекційний вплив на клієнта за допомогою читання спеціально підібраної літератури, з метою нормалізації або оптимізації його психічного стану. По відношенню до ліворуких дітей бібліографію можна застосовувати, перш за все, для формування позитивної мотиваційної основи, для опосередкованого підвищення самооцінки. Методика “проекційного малюнка” також добре підходить для роботи з лівшею, оскільки сприяє відкриттю його творчого потенціалу. Особливо ефективна ця методика при корекції різноманітних дитячих страхів, в тому числі і шкільних. Психогімнастика – метод невербальної психокорекції, де в якості основного інструмента використовується так звана рухова експресія. Психогімнастика сприяє зменшенню напруження, зняттю страхів та заборон, розвитку уваги і чутливості до власної рухової активності та активності інших людей. Цей метод неначе спеціально створений для корекційної роботи з лівшею, оскільки дозволяє йому активно використовувати обидві руки, розвивати дрібну моторику та підкорення частин тіла. Але тут є одне велике “але”. Психогімнастика – груповий метод, тому цей метод підходить для роботи з ліворукою дитиною, яка пройшла первинну індивідуальну психокорекцію і готова до групової форми роботи [20, с. 36]. Кожному психологу, який працює з лівшею, необхідно враховувати його психофізіологічні особливості і вище особистих амбіцій ставити проблеми чутливої ліворукої дитини.
Розділ ІІІ. Дослідження ліворуких дітей
3.1 Методи дослідження ліворуких дітей
Чи може сам вчитель визначити провідну руку? Я вважаю, що не тільки може, але і винен це робити саме вчитель.
Існує декілька способів визначення ведучої руки: один з них — опитувальник, другий, — експериментальне тестування в діяльності при виконанні дітьми побутових і графічних дій. Не зупиняючись детально на методиці і техніці подібних досліджень, ми хочемо привести спрощений варіант тестування, запропонований співробітниками НДІ фізіології АПН СРСР М. Г. Князевою і В. Ю. Вільдавським. Ці тести містять ігрові завдання, підібрані з урахуванням способів маніпулювання, властивих дітям дошкільного і молодшого шкільного віку. При виконанні тестування вчитель повинен сісти напроти дитини (краще за столом), але не збоку. Обстановка повинна бути спокійною, доброзичливою, не слід фіксувати увагу дитини на тому, що ви визначаєте «рукість». Можна почати тестування наступними словами: «Зараз ми з тобою пограємо» або «Давай ми попрацюємо разом: я даватиму тобі завдання, а ти постарайся їх добре виконати». Всі пристосування, допомога, предмети треба покласти перед дитиною суворо на середину столу на рівній відстані від правої і лівої руки.
Перше завдання — малювання. Покладіть перед дитиною лист паперу і олівець (фломастер), запропонуєте йому намалювати те, що він хоче (або може). Не квапите дитину. Після того, як він закінчить, попросите його намалювати те ж саме іншою рукою. Часто діти відмовляються: «Я не умію», «У мене не вийде».Можете заспокоїти його: «Я знаю, що це важко намалювати такий же малюнок правою (лівою) рукою, але ти постарайся», підбадьорити, що він робить все вірно. У цьому завданні враховується не тільки якою рукою дитина працює, але і при роботі якою рукою краще якість виконання малюнка.
Друге завдання — відкриття невеликої коробочки, наприклад сірникової коробки. Дитині пропонується декілька коробочок (можна пофарбувати їх в різні кольори або обклеїти кольоровим папером). Завдання: «Знайди сірник в одній з коробочок». Ведучою вважатиметься та рука, яка здійснює активні рухи: закриває, відкриває, виймає сірник.
Третє завдання — побудова колодязя з сірників. Ведуча — та рука, якою активніше виконуються всі дії.
Четверте завдання — гра в м'яч. Потрібний невеликий (можна тенісний) м'яч, який можна кидати і ловити однією рукою. М'яч кладеться на стіл прямо перед дитиною, і ви просите дитину якомога точніше кинути його в якусь заздалегідь намічену ціль кілька разів. Ведуча — та рука, якою дитина кидає м'яч.
П'яте завдання — вирізування ножицями по контуру малюнка на будь-якій листівці (вирізувати квітку, машину, Чебурашку і т. п.). Ведуча — та рука, якою дитина тримає ножиці. Але буває і так, що дитина погано володіє ножицями: він просто тримає їх і активніше працює (повертає листівку) іншою рукою. В цьому випадку спробуйте попросити його узяти ножиці в іншу руку і оцініть, якою рукою завдання виконується краще.
Шосте завдання — нанизування бісеру, намистинок або ґудзиків на голку з ниткою. Ведучою вважається та рука, яка виконує активний рух незалежно від того, в якій руці голка. Активний рух може здійснювати як рука з голкою, так і рука, що тримає і насаджує намистинку або ґудзик на голку.
Сьоме завдання — виконання обертальних рухів при відкритті і закриванні кришок на пляшечках. Пропонують 2—3 пляшечки з кришками, що закручуються (краще від мазей, ліків з широкою кришкою). Ведуча — та рука, яка здійснює активні рухи (крутить кришку або пляшечку).
Восьме завдання — розв'язування вузликів. Заздалегідь потрібно нещільно зав'язати декілька вузликів (на невеликій відстані) з шнура середньої товщини. Ведуча — та рука, яка розв'язує вузлик.
Дев'яте завдання — «Побудуй з кубиків будинок, машину, фортецю і т. д.». У цьому завданні оцінити провідну руку важче, ніж в попередніх, оскільки цей вид роботи діти виконують зазвичай двома руками. Тому не квапте дитину, а простежте, якою рукою частіше вона бере, укладає, поправляє кубики.
Якщо ви відмітили, що дитина втомилася, треба дати йому можливість відпочити, встати, розім'ятися. При виконанні завдання не слід фіксувати увагу на тому, якою рукою малюк це робить, і, звичайно, краще тестувати дітей поодинці.
Для того, щоб мати об'єктивні результати виконання кожного завдання, зручно в ході дослідження заповнювати ось такий протокол (тоді не потрібно буде все «тримати в пам'яті», згадувати) .
Ще одне дуже важливе питання необхідно з'ясувати і занести в протокол: чи є у дитини родичі-лівші (брати, сестри, батьки, бабусі, дідусі). Можна зробити це в процесі бесід з батьками, можна (і навіть потрібно) поставити це питання в анкету знайомства з хлопчиком або дівчинкою при записі в школу або в перші дні навчання. За наявності сімейної ліворукості знак плюс заноситься в графу «Ліва рука», за відсутності — в графу «Права рука».
Ліворукою вважатиметься та дитина, у якої в графі «Ліва рука» більше плюсів. Якщо дитина однаково добре володіє і правою і лівою рукою, то вибір руки для листа визначатиметься не тільки тим, якою рукою він малює і пише, але і тим, яка якість малюнка і лівою, і правою рукою. [1, с. 137-139; 3, с. 12 -13]
Для точнішого визначення індивідуальних особливостей леворуких дітей необхідно враховувати всю сукупність ассиметрий людини. Тому в сучасній психології уживається термін "індивідуальний профіль латеральності організації функцій" (ПЛО), який позначає певне поєднання сенсорної і моторної асиметрії.
Для достовірного визначення ПЛО (а тим самим і виявлення можливого лівшества) розроблена методика, яка включає три групи тестів: мануальні, слухо-мовні і зорові.
При визначенні моторної системи використовуються наступні тести:
1. Переплетення пальців рук;
2. Схрещування рук, або "Поза Наполеона";
3. Аплодування;
4. Проведення вертикальних ліній.
При визначенні слухо-мовної системи використовують тести "Шепіт" і "Цокання годинника". Рис.3.1.Наочний вигляд виконання методики
Для визначення зорової системи (визначення ведучого ока) можна використовувати тести:
1. Моргання одним оком;
2. Розгляд в підзорну трубу;
3. Проба Розенбаха;
4. Карта з діркою. [3, с.11-13]
3.2 Результати дослідження ліворуких дітей
Зазвичай в молодшому дошкільному віці батьки і вихователі рідко звертають увагу на те, яка рука у дитини ведуча, але тоді, коли дитина починає більше малювати, вчиться писати, починає активніше маніпулювати в своїй діяльності одній з рук (зазвичай в 4—5 років), на це звертають увагу і, як правило, дорослі вимагають «змінити» руку. Особливу увагу на провідну ліву руку звертають в сім'ях з так званою спадковою ліворукістю, тобто в сім'ях, де ліворукість спостерігається у батьків, братів, сестер, бабусь, дідусів. Найчастіше саме ці батьки турбуються, помічаючи, що дитина надає перевагу лівій руці замість правої, саме вони прагнуть перенавчити дитину ще до школи. Важко сказати, що є тут причиною, швидше за все, батьки хочуть захистити по можливості свою дитину від тих труднощів, з якими вони зіткнулися самі при навчанні в школі, і вважають, що раннє перенавчання позбавить дитину від подібних труднощів. . Наприклад, батьки ліворукого хлопчика Олексія С., що звернулися до психолога за консультацією, розповіли, що в їх сім'ї ліворукість передається по спадку по чоловічій лінії: ліворуким був дідусь, його перенавчали, і вивчився він писати, правда, дуже погано, тільки до десяти років, двієчником був і батько (правда, це не перешкодило йому стати відомим хіміком), але правопис і досі жахливий, один порятунок — диктофон і друкарка. Олексія почали перенавчати буквально з народження; перенавчання закінчилося тим, що він взагалі перестав брати в руки олівець. Батьки наполягли, щоб Олексій вчився писати правою рукою, і, коли вони звернулися до психолога (у другому класі), перенавчати його знову на ліву руку було вже пізно, правою він писав «як курка лапою». Але що-небудь змінити, враховуючи і стан психоневрологічного статусу дитини, було неможливо.
Про ліворукість дитини, яку перенавчили до школи, вчитель може не знати, а батьки найчастіше не вважають потрібними про це говорити. З такими дітьми часто звертаються за допомогою, але, як правило, в кінці першого, в другому і навіть в третьому класах, тобто тоді, коли найчіткіше виявляються всі труднощі, пов'язані з перенавчанням. Віктор Л. (8 років) вчиться в другому класі. Віталій — неуспішний: пише погано, дуже повільно, ряд букв з дзеркальним відображенням, труднощі письма почалися з першого ж дня, але він дуже старався — багато писав, займався. У другому класі додалася велика кількість помилок (пропуски, заміни), правопис погіршав. Труднощі не тільки з письмом, але і з читанням, а в другому класі — і з математикою. По характеристиці вчителя Віктор занадто рухливий, вже в середині першого класу у нього з'являлися млявість, тривожність. Тоді ж, за словами матері, погіршав сон, з'явилися нічні страхи, він став дратівливим. Після літнього відпочинку все нібито пройшло і вчитися він почав нормально, але в кінці жовтня (у другому класі) все почалося знову і стало «навіть гірше».
Тестування показало, що Віктор— типовий лівша; крім того, у нього і тато ліворукий (теж перенавчений). Перенавчати Віктора почали з трьох років, і до школи він вже звик тримати олівець в правій руці (але навіть зараз при тестуванні лінії, що виконуються лівою рукою, були точнішими, рівнішими, всі рухи лівою рукою виконувалися без труднощів, а правою — з прикушеним від старанності язиком). Вчителька досі не знає, що Віктор — лівша, і вважає причиною труднощів порушення психоневрологічного статусу дитини, мама теж не пов'язує стан і труднощі навчання з перенавчанням. Ну, а зараз давайте розберемося, «що від чого»: невроз від ліворукості, вірніше, від перенавчання або труднощі навчання від неврозу? Розвивався Віктор нормально, до школи був готовий, перші півроку ніяких відхилень в його стані і поведінці не було — були тільки труднощі навчання письму (це природно: адже йому потрібно було писати лівою рукою), але все змінилося в середині навчального року, коли стали виявлятися перші ознаки неврозу, причиною якого, звичайно ж, були надмірне навантаження (багато займався додатково), постійний часовий цейтнот (писав дуже поволі), незадоволеність своїми успіхами, страх перед незадовільними оцінками (тривожність) і т.д. Звичайно ж, були і невпевненість в собі, і конфлікти з вчителем і однолітками, і невідповідність вимог і можливостей — весь комплекс, що визначив розвиток неврозу, зниження рівня працездатності і підвищеної стомлюваності. А це у свою чергу зумовило подальші труднощі навчання вже в другому класі. До речі, відпочивши влітку, набравшись сил, Віктор зміг спокійно працювати лише вересень і початок жовтня, а потім стан його різко погіршав.
Звичайно, перенавчати|переучувати| Віктора зараз (повторно) не можна: адже інакше все доведеться|припасти| засвоювати йому заново, а це може закінчитися|припинитися| серйозним захворюванням.
Висновок
При зустрічі з ліворукою дитиною слід пригадати, що у такої дитини з великою ймовірністю є ліворукі батьки. Крім того, якщо їх зацікавити рішенням проблем дитини, то вони згадають, які труднощі переживали в дитинстві самі і як змогли їх подолати. І тоді вони зможуть розповісти про це своїй дитині, допомогти їй подолати труднощі і самі навчаться розуміти сина чи дочку. В повсякденному житті слід надавати дитині самому вирішувати ,якою рукою він буде виконувати звичайні дії. Виняток складає їжа, оскільки краще одразу навчити дитину діяти ножем та виделкою прийнятими в Європі способами,коли обидві руки активні в різних діях: ніж знаходиться в правій руці, а виделка – в лівій. Оскільки користуватися ложкою не визначається правилами, то дитина може це робити зручною для неї рукою. З цієї сторони завдання дорослого – не навчати дитину тому, що він сам вміє єдиним відомим йому методом, а разом з дитиною заново вивчати світ, можливо, дещо іншим способом. Цей підхід відрізняється від першого тим, що буденний захід – передача знань за допомогою відомих стереотипів – перетворюється у чудовий процес пристосування до іншого навколишнього, іншого відчуттю, повторний вхід в цей світ. Цей процес взаємного збагачення: дитина отримує досвід дорослого, ще не досяжний йому самому, а дорослий знову дивиться на світ поглядом дитини. Цей процес взаємної поваги не має жодного відношення до безвідповідального потурання, коли дитині дозволяється все, оскільки він – унікальна особа. Завдання вчителя в тому, що, максимально виявляючи свої індивідуальні якості, дитина не обмежувала ними ні права, ні можливості виявлення унікальних якостей інших дітей та дорослих. З цієї позиції потрібно заохочувати ліворуку дитину, відноситись до письма як до малювання. Нехай вона змальовує слова зручним способом, досягаючи максимальної точності. Можна дозволяти їй писати повільніше, але акуратніше, дещо довше,ніж іншим дітям. При