Соціальні стереотипи і їх роль у сприйманні людиною людини
М.Ю. Кистяковська вказує, що вже у віці від трьох до шести місяців у дитини виникає вибіркове ставлення до дорослих. Тримісячна дитина виділяє свою матір з навколишнього, а шестимісячна починає відрізняти чужих від своїх. У яслах, дитячому садку, у дворі різко збільшується коло осіб, з якими дитина пов'язана. Вона стикається з необхідністю диференціювати їх, виділяти в них подібне і різне. Поглибленням пізнання дитиною інших людей є перехід від називання дорослих в залежності від виконуваних по відношенню до неї функцій (мама, тато, няня) до розрізнення людей за зовнішніми (віковою і статевою) ознаками, і особливо перехід до використання в розмові займенників для позначення оточуючих. У процесі оволодіння мовою у дитини встановлюються тимчасові зв'язки між тією чи іншою людиною з її оточення і позначають їх словами, між позою, виразом обличчя, жестом і їх словесним позначенням. Зоровий образ іншої людини збагачується за рахунок вмісту, закріпленого в позначеннях людини, чорт його зовнішності і різних проявів. Смисловий зміст слова з'єднується з чуттєвим образом людини. Спілкуючись з близькими дорослими людьми, а потім і з людьми з більш широкого оточення, діти вчаться диференціювати відтінки експресивного поведінки і за ним «читати» пережите людський стан. Про це свідчать пережиті маленькими дітьми співчуття, страху, радості та інших переживань. [1, 150-152].
Величезну роль у розвитку відображення дитиною дійсності, у розвитку сприйняття їм людьми відіграє школа. А.А. Бодальова були виявлені наступні дані:
1. З віком при словесному відтворенні зовнішності сприйманої людини в створюваний портрет все більш часто включаються в якості істотних ознак компоненти, що утворюють фізичний вигляд. До 21 -26 років відсоток фіксування цього боку зовнішності в порівнянні з відсотком фіксування і відображення її дітьми 7-8 років зростає майже в 2,2 рази.
2. З віком при словесному відтворенні зовнішності все більш часто включається в портрет іншої людини опис рис її експресії як суттєвих ознак зовнішності. Відсоток фіксування особливостей експресії до 21 - 26 років у порівнянні з відсотком фіксування цього боку учнями 1 класу збільшується майже в 3,6 рази.
3. З віком неухильно падає включення в портрет сприйманої людини описів елементів, що утворюють оформлення зовнішності людини. Відсоток фіксування цього боку зовнішності в описах зовнішності сприйманого людини в порівнянні з відсотком фіксування її дітьми 7-8 років падає до 21 - 26 років у 14,9 рази.
Величезну роль у розвитку відображення дитиною дійсності, у розвитку сприйняття їм людьми відіграє школа. А.А. Бодальовим були виявлені наступні дані:
1. З віком при словесному відтворенні зовнішності сприйманої людини в створюваний портрет все більш часто включаються в якості істотних ознак компоненти, що утворюють фізичний вигляд. Розвиток сприйняття зовнішнього вигляду іншої людини характеризується також тим, що з віком люди відзначають більшу кількість ознак у виділюваних ними частинах обличчя, тіла, експресії сприйманого людини. Якщо першокласник може виділити порівняно невелику кількість ознак, що вказують на розмір, контур, положення, колір та інші особливості того чи іншого елемента фізичного вигляду, то старші бачать і називають у тих же самих елементах велике число різних особливостей [1, 150-157].
Порівняння сприйняття людини піддослідними різних вікових груп, проведене А.А. Бодальовим показує, що в міру формування індивіда як суб'єкта пізнання зростає ступінь точності відображення їм ознак зовнішності сприйманих людей. Це відноситься як до відбиття й оцінки піддослідними рис фізичного вигляду, особливостей оформлення зовнішності людини, так і її виразної поведінки, виконуваних їю дій.
Сприймаючи інших людей і відтворюючи потім їх вигляд, дорослі люди виділяють перш за все зрост, очі (колір), волосся (колір), міміку (вираз очей і обличчя), ніс, особливості будови тіла людини. А.А. Бодальовим були виявлені також і індивідуальні особливості сприйняття людини людиною, відзначаючи фізичні риси людини у портреті, разом з тим порівняно повно і детально фіксує особливості її експресії, звертаючи увагу як на міміку, так і на інші її сторони. Крім того, є люди, для яких не характерна тенденція виділяти в образі сприйманих людей ознаки по перевазі якоїсь однієї категорії. Зазначена тенденція має стійкий характер і в ній безумовно знаходить вираз індивідуальна манера бачення людиною інших людей. Вона проявляється не тільки при сприйнятті інших людей, але і в уявленнях пам'яті.
Існують індивідуальні пороги розрізнення змін в експресії. З умінням краще або гірше бачити і диференціювати особливості експресії людини прямо пов'язане формування здатності особистості психологічно адекватно взаємодіяти з іншими людьми-проявляти чуйність, тактовність, вчасно переживати. Більш тонке розрізнення відтінків експресії та їх значення одними людьми і більш грубе - іншими є наслідком конкретної практики спілкування, яка формує кожної людини як суб'єкта пізнання інших людей [1, 140-145].
Неоднаковість сприйняття одної і тої ж людини різними людьми проявляється в тому, що різна словесна форма, в якій вони фіксують і оцінюють ознаки його зовнішнього вигляду. Судження, за допомогою яких люди позначають і осмислюють особливості зовнішнього вигляду інших людей, А.А. Бодальов умовно розділив на чотири види:
1) позначають вид, величину, колір, положення, форму того чи іншого компоненту у зовнішньому вигляді («худорляву статуру», «кругле обличчя»);
2) штампи буденної свідомості або уявлень, почерпнутих з літератури, живопису («типове російське обличчя», «пальці музиканта»);
3) тлумачення виразного поведінки («похмуре обличчя», «сумні очі»);
4) естетична оцінка того чи іншого компонента або всієї зовнішності.
Таким чином, відображаючи вигляд одних і тих же людей, випробовувані заломлюють його через ту систему образно-понятійного знання про людей, яка у них до цього часу склалася. І вона у кожної людини індивідуально своєрідна, тому що індивідуально своєрідний досвід праці, пізнання і спілкування, який у кожному випадку формував цю систему. Тому і характер осмислювання різними піддослідними вигляду одних і тих же людей також завжди більш і менш різний.
2.4 Професійні особливості сприйняття людини людиною
Неодмінною умовою перетворення кожної людини в суб'єкт пізнання інших людей є діяльність, включаючись в яку людина виявляється пов'язаним з цими людьми безліччю певних відносин.
Зазвичай в ситуаціях безпосередньої взаємодії людей завжди вирішується якесь певне завдання. І для кожного з учасників взаємодії в інших партнерах по діяльності важливі, перш за все, ті компоненти їх вигляду і поведінки, які найбільш значимі для рішення завдання діяльності. Відображення цих компонентів в зовнішності і поведінці один одного учасниками діяльності включає два взаємопов'язаних моменти: по-перше, безпосереднє розрізнення і розпізнання їх серед інших компонентів образу і в загальній картині поведінки і, по-друге, інтерпретацію того психологічного змісту, який, як здається учасникам діяльності, укладено в цих компонентах-сигналах і має відношення до розв'язуваної задачі. Зрозуміло, що індивід може отримувати інформацію про іншу людину не тільки шляхом безпосереднього сприйняття його зовнішнього вигляду і поведінки, але й через мову. У цьому випадку слова виступають як код реальних ознак зовнішнього вигляду іншої людини, пережитих їм станів, його дій, намірів, думки. Оскільки в кожному конкретному виді безпосередньої взаємодії людей (спілкування педагога і школяра, контакт лікаря і хворого) для вирішення завдання діяльності мають значення певні компоненти вигляду і поведінки, в які спілкуються осіб створюється установка на відображення і осмислення в іншій людині, насамперед цих компонентів.
Таким чином, сприйняття людьми один одного, виконуючи в діяльності, яка їх об'єднує, пізнавальну і регулятивну роль, разом з тим саме виявляється під сильним впливом цієї діяльності: факт впливу професійної установки на формування у людини образу сприйняття іншої особистості чітко дає себе знати і тоді , коли люди взаємодіють в інших, ніж ця діяльність, умовах. Створюючи стійкий образ і фіксуючи зміни в цій людині і її поведінці у зв'язку з певними причинами, сприйняття дає особистості можливість діяти в спілкуванні доцільно.
3. Методики соціально-психологічної діагностики
Надзвичайно складна природа процесу міжособистісного сприйняття змушує з особливою ретельністю досліджувати проблему точності сприйняття людини людиною. Це питання пов'язане з рішенням більш загальної теоретико-методологічної проблеми: що взагалі означає «точність» сприйняття соціальних об'єктів. При сприйнятті фізичних об'єктів ми можемо перевірити точність сприйняття, зіставивши його результати з об'єктивною фіксацією, вимірюванням деяких якостей і властивостей об'єктів. У разі пізнання іншої людини враження, отримане про нього сприймаючим суб'єктом, нема з чим порівняти, тому що відсутні методики прямої реєстрації численних якостей особистості іншої людини. Звичайно, певну допомогу можуть в даному випадку зробити різні особистісні тести, але, по-перше, не існує тестів для виявлення і вимірювання всіх характеристик людини (отже, зіставлення якщо й можливо, то тільки за тими характеристиками, для яких існують тести), по друге, як це вже зазначалося, тести не можна розглядати як єдиний інструмент дослідження особистості, оскільки їм притаманні ті чи інші обмеження. [Андр,86]
Аналогічна проблема виникає і в тому випадку, коли використовується метод експертних оцінок. В якості експертів вибираються люди, які добре знають тієї людини, яка виступає об'єктом сприйняття. Їх судження про нього («експертні оцінки») зіставляються з даними суб'єкта сприйняття. У порівнянні з тестами експертні оцінки володіють важливою перевагою: тут ми маємо справу з критерієм, практично не лімітує вибір параметрів міжособистісного сприйняття (Жуков, 1977. С. 31), як це має місце у випадку застосування тестів. Ці експертні оцінки відіграють роль того зовнішнього критерію, який представляє собою «об'єктивні дані». Але і в цьому випадку ми по суті маємо знову два ряди суб'єктивних суджень: суб'єкта сприйняття та експерта (який теж виступає суб'єктом сприйняття, і, значить, його судження аж ніяк не виключають елементу оцінки).
Проте і тести, і експертні оцінки в певних випадках приймаються в якості зовнішнього критерію, хоча їх застосування не знімає основні труднощі. Ця трудність - відсутність можливості перевірити точність сприйняття іншої людини шляхом прямого зіставлення з даними об'єктивних методик - змушує шукати інші підходи до самого розуміння проблеми та шляхів її вирішення.
Один з таких шляхів - осмислення всієї сукупності «перешкод», що стоять на шляху міжособистісної перцепції. До таких «перешкод» можуть бути віднесені всі розглянуті нами механізми, ефекти, що виникають у цьому процесі. Звичайно, знання того факту, що враження про людину категорізуються в основному на основі минулого досвіду або що при формуванні їх діє ефект первинності, непрямим чином допомагає у встановленні неточності міжособистісного сприйняття. Однак знання цих механізмів може лише вказати на факт такої неточності, але не допомагає у визначенні міри її.
Те ж стосується й іншого ряду засобів, а саме - до більш пильного вивчення перцептивних здібностей суб'єкта сприймання. У цьому випадку можна встановити (і зробити це досить точно), яке співвідношення характеристик сприймає і об'єкта сприйняття. В експериментах по міжособистісної перцепції встановлюються чотири групи факторів: а) змінні, за допомогою яких суб'єкт сприймання описує самого себе, б) раніше знайомих особистостей, в) відносини між собою і об'єктом сприйняття, нарешті г) ситуаційний контекст, в якому здійснюється процес міжособистісної перцепції . Якщо співвіднести між собою ці чотири групи факторів, можна принаймні визначити, в який бік властиво зміститися сприйняттю в кожному конкретному випадку. Важливим чинником підвищення точності сприйняття іншої людини є отримання від нього зворотного зв'язку, що допомагає відкоригувати образ і сприяє більш точному прогнозу поведінки партнера по спілкуванню (Соловйова, 1992 ).
3.1 Методика «Q-сортування» тенденцій поведінки в групі
Мета: вивчення уявлень випробуваного про себе. Може бути також використана для визначення «ідеального« Я »» індивіда або його уявленні про те, яким його бачать інші. Дані параметри можуть бути досліджені на підставі аналізу 6 тенденцій поведінки людини в групі: залежність, незалежність, товариськість, нетовариськість, прийняття боротьби і ухилення від боротьби.
Порядок дослідження. Текст методики складається з 60 висловлювань і може бути пред'явлений випробуваному у вигляді списку або на окремих картках. Випробуваному пропонується ознайомитися з твердженням і відповісти «так», якщо воно відповідає його уявленню про себе, чи «ні», якщо воно суперечить його поданням. У виняткових випадках дозволяється відповісти «сумніваюся». Відповіді фіксуються в реєстраційному бланку. У разі використання карток випробуваний розкладає їх залежно від відповіді на три групи.
Інструкція: «вашій увазі пропонується 60 тверджень, що стосуються поведінки людини в групі. Прочитайте послідовно кожне з них і дайте відповідь «так», якщо воно відповідає вашому уявленню про себе, чи «ні», якщо не відповідає йому ».
Текст методики:
Я критичний до товаришів НІ
У мене виникає тривога, коли в групі починається конфлікт ТАК
Я схильний слідувати порадам лідера ТАК
Я не схильний створювати занадто близькі відносини з товаришами НІ
Мені подобається дружність у групі ТАК
Я схильний суперечити лідеру НІ
Відчуваю симпатію до одного-двох певних товаришів ТАК
Уникаю зустрічей і зборів у групі НІ
Мені подобається похвала лідера ТАК
Я незалежний у судженнях і манері поведінки ТАК
Я готовий стати на чийсь бік у суперечці ТАК
Я схильний керувати товаришами ТАК
Радію спілкуванню з одним-двома друзями ТАК
При появі ворожості з боку членів групи я зовні спокійний ТАК
Я схильний підтримувати настрій усієї групи ТАК
Не надаю значення особистим якостям членів групи НІ
Я схильний відволікати групу від її цілей НІ
Відчуваю задоволення, протиставляючи себе лідеру НІ
Хотів би зблизитися з деякими членами групи ТАК
Волію залишатися нейтральним у суперечці ТАК
Мені подобається, коли лідер активний і добре керує ТАК
Волію холоднокровно обговорювати розбіжності ТАК
Я недостатньо стриманий у вираженні почуттів НІ
Прагну згуртувати навколо себе однодумців ТАК
Незадоволений занадто формальним (діловим) ставленням ТАК
Коли мене звинувачують, я гублюся і мовчу НІ
Волію погоджуватися з основними напрямками в групі ТАК
Я прив'язаний до групи в цілому більше, ніж до певним товаришам НІ
Я схильний затягувати і загострювати суперечку НІ
Прагну бути в центрі уваги ТАК
Я хотів би бути членом більш вузької групи НІ
Я схильний до компромісів ТАК
Відчуваю занепокоєння, коли лідер чинить всупереч моїм очікуванням НІ
Болісно відношуся до зауважень друзів НІ
Можу бути підступним і вкрадливим НІ
Я схильний прийняти на себе керівництво в групі ТАК
Я відвертий у групі ТАК
У мене виникає занепокоєння під час групового розбіжності ТАК
Волію, щоб лідер брав на себе відповідальність при плануванні робіт ТАК
Я не схильний відповідати на прояви дружелюбності НІ
Я схильний сердитися на товаришів НІ
Я намагаюся вести інших проти лідера НІ
Легко знаходжу знайомства за межами групи ТАК
Намагаюся уникати бути втягнутим в суперечку ТАК
Легко погоджуюся з пропозиціями інших членів групи ТАК
Чиню опір утворенню угруповань у групі ТАК
Коли роздратований, я глузливий і іронічний НІ
У мене виникає ворожість до тим, хто намагається виділитися НІ
Віддаю перевагу меншу, але більш інтимну групу НІ
Намагаюся не показувати свої справжні почуття НІ
Стаю на бік лідера в групових розбіжностях НІ
Я ініціативний у встановленні контактів у спілкуванні ТАК
Уникаю критикувати товаришів ТАК
Віддаю перевагу звертатися до лідера частіше, ніж до інших НІ
Мені не подобатися, що відносини в групі занадто фамільярні НІ
Люблю затівати суперечки НІ
Прагну удержати своє високе положення в групі НІ
Я схильний втручатися в контакти знайомих і порушувати їх НІ
Я схильний до перепалок, задерикуватий НІ
Я схильний виражати невдоволення лідером НІ
Обробка даних та інтерпретація результатів
Залежність 3, 9, 15, 21, 27, 33, 39, 45, 51, 54 13
Незалежність 6, 12, 18, 24, 30, 36, 42, 48, 57, 60 7
Товариськість 5, 7, 13, 19, 25, 31, 37, 43, 49, 52 15
нетовариськість 4, 10, 16, 22, 28, 34, 40, 46, 55, 58 5
Прийняття «боротьби» 1, 11, 17 , 23, 29, 35, 41, 47, 56, 59 4
Уникнення «боротьби» 2, 8, 14, 20, 26, 32, 38, 44, 50, 53 16
Відповіді випробуваного, згідно ключу, розподіляються по 6-ти тенденціям. Підраховується частота прояву кожної з тенденцій. Причому кількість відповідей «так» за однією з тенденцій підсумовується з кількістю відповідей «ні» з полярної тенденції, в сполученої парі. Наприклад, кількість позитивних відповідей по шкалі «залежність» складається з кількістю негативних відповідей за шкалою «незалежність».
Тенденція до залежності розуміється як внутрішнє прагнення індивіда до прийняття групових норм, стандартів і морально-етичних цінностей. Тенденція до товариськості свідчить про контактності, прагненні утворювати емоційні зв'язки як у своїй групі, так і за її межами. Тенденція до «ухвалення боротьби» розглядається як активне прагнення до досягнення більш високого статусу в системі міжособистісних відносин. Протилежна тенденція - ухилення від боротьби свідчить про прагнення піти від взаємодії, зберегти нейтралітет у групових суперечках і конфліктах, схильність до компромісних рішень. Кожна з цих тенденцій, мабуть має внутрішню і зовнішню характеристику, тобто може бути внутрішньо властивою індивіду, а може бути зовнішньої, своєрідною «маскою», що приховує справжнє обличчя людини. Якщо отримане число, про який говорилося вище, наближається до 20-ти, то можна говорити про справжній перевагу тієї чи іншої стійкої тенденції, властивої індивіду і виявляється не тільки в певній групі, але і за її межами.
У разі, якщо кількість відповідей «так» однієї тенденції виявляється рівною кількості позитивних відповідей по протилежній тенденції (наприклад, залежність-незалежність), то таке положення може говорити про наявність внутрішнього конфлікту особистості, яка знаходиться у владі однаково виражених протилежних тенденцій.
3-4 відповіді «сумніваюся »за окремими тенденціям розглядаються як ознака нерішучості, ухильності, астенічні, однак в інших випадках це може свідчити про відому вибірковості в поведінці, про тактичної гнучкості, стеничности. Ці якості можна верифікувати, аналізуючи їх сукупності з іншими особистісними особливостями.
У даному випадку, можна говорити про чітку вираженість у людини такої риси, як «уникнення боротьби», що свідчить про прагнення піти від взаємодії, зберегти нейтралітет у групових суперечках і конфліктах, схильність до компромісних рішень.
Також досить однозначна тенденція до залежності, що розуміється як внутрішнє прагнення індивіда до прийняття групових норм, стандартів і морально-етичних цінностей. Тенденція до товариськості свідчить про контактность, прагнення утворювати емоційні зв'язки як у своїй групі, так і за її межами.
3.2 Діагностика мотиваційних орієнтації у міжособистісних комунікаціях (І.Д. Ладанов, В.А. Уразаева)
Призначення. Методика націлена на визначення основних комунікативних орієнтації та їх гармонійності в процесі формального спілкування.
Інструкція. Вам необхідно вибрати один з варіантів відповідей на запропоновані в опитувальнику твердження:
а) саме так;
б) майже так;
в) здається, так;
г) може бути, так.
У процесі роботи з методикою намагайтеся спиратися на свій досвід спілкування з партнерами по діловому спілкуванню.
Опитувальник
Мій партнер дивиться на предмет обговорення всебічно, враховуючи і мою точку зору. А
Мій партнер вважає мене гідним поваги. А
Коли обговорюються різні точки зору, ми вникаємо з партнером у справу за суті. Дрібниці нас не хвилюють. А
Я впевнений, що партнер розуміє мої наміри з приводу створення добрих взаємовідносин з ним. А
Мій партнер завжди гідно оцінює мої висловлювання. А
Мій партнер відчуває, коли в ході бесіди треба слухати, а коли говорити. Б
Я упевнений, що при обговоренні конфліктної ситуації проявляю стриманість. А
Я відчуваю, що партнер може зацікавитися предметом мого повідомлення. А
Мені подобається проводити час у бесідах з партнером. А
Коли ми з партнером приходимо до угоди, то добре знаємо, що кожному з нас робити . Б
Якщо обстановка того вимагає, то мій партнер готовий продовжити обговорення проблеми до її з'ясування. А
Я намагаюся йти назустріч проханням мого партнера. А
Обидва, мій партнер і я, намагаємося догодити один одному. А
Мій партнер зазвичай говорить по суті, без зайвих слів. Б
Після обговорення з партнером різних точок зору я відчуваю, що це йде мені на користь. А
Будучи засмученим, я використовую занадто різкі висловлювання. Г
Я намагаюся щиро зрозуміти намір мого партнера. А
Я цілком можу розраховувати на щирість мого партнера. А
Я вважаю, що добрі взаємини залежать від зусиль обох сторін. А
Після будь-якої сварки з партнером ми зазвичай намагаємося бути один до одного уважніше. А
Обробка та інтерпретація результатів
Діагностуються комунікативні орієнтації визначаються за допомогою ключа.
Ключ
Орієнтація на прийняття партнера: 2, 5, 9, 12, 14, 18, 20; 27
Орієнтація на адекватність сприйняття і розуміння партнера: 1, 4, 6, 8, 11, 15, 19; 27
Орієнтація на досягнення компромісу: 3, 7 , 10, 13, 16, 17, 21. 24
Діапазон кожної із шкал коливається від 7 до 28 балів.
Кількісна значимість відповідей (у балах) визначається наступним чином:
а) Саме так - 4 бали;
б) Майже так - 3 бали;
в) Здається, так - 2 бали;
г) Може бути, так - 1 бал.
Про ступінь вираженості кожної з шкал можна судити на підставі наступних показників:
21 і більше - висока;
8 -20 - середня;
7 і менше - низька.
Загальний сумарний показник, що характеризує абсолютну гармонійність комунікативних орієнтації, дорівнює 84 балам.
Рівні загальної гармонійності комунікативних орієнтації можуть бути представлені в наступному вигляді:
64 і більше - високий рівень;
30-63 - середній рівень;
29 і менше - низький рівень.
У даному випадку, усі орієнтації дуже ярко виражені, абсолютна гармонійність комунікативних орієнтації, дорівнює 78 балам з 84 можливих, що говорить про гармонійність відносин ділових партнерів.
3.3 Діагностика комунікативного контролю (М. Шнайдер)
Призначення. Методика призначена для вивчення рівня комунікативного контролю. Згідно з М. Шнайдеру, люди з високим комунікативним контролем постійно стежать за собою, добре інформовані, де і як себе вести. Управляють своїми емоційними проявами. Разом з тим вони відчувають значні труднощі в спонтанності самовираження, не люблять непрогнозованих ситуацій.
Люди з низьким комунікативним контролем безпосередні і відкриті, але можуть сприйматися оточуючими як зайво прямолінійні і нав'язливі.
Інструкція. Уважно прочитайте 10 висловлювань, що відображають реакції на деякі ситуації спілкування. Кожне з них оціните як вірне (В) або невірне (Н) стосовно до себе, поставивши поруч з кожним пунктом відповідну літеру.
Опитувальник
Мені здається важким наслідувати інших людей. Н
Я зміг би зваляти дурня, щоб привернути увагу оточуючих. В
З мене міг би вийти непоганий актор. В
Іншим людям іноді здається, що мої переживання більш глибокі, ніж це є насправді. В
У компанії я рідко опиняюся в центрі уваги. Н
У різних ситуаціях у спілкуванні з іншими людьми я часто поводжуся по-різному. В
Я можу відстоювати тільки те, у чому щиро переконаний. В
Щоб досягти успіху в справах і в стосунках з людьми, я часто буваю саме таким, яким мене очікують бачити. В
Я можу бути дружелюбним з людьми, яких не виношу. В
Я не завжди такий, яким здаюся. Н
Обробка та інтерпретація
По 1 балу нараховується на відповідь «Н» на питання 1, 5, 7 і за відповідь «В» на всі інші питання. Підраховується сума балів.
0-3 бала - низький комунікативний контроль; висока імпульсивність у спілкуванні, відкритість, розкутість, поведінка мало піддається змінам залежно від ситуації спілкування і не завжди співвідноситься з поведінкою інших людей.
4-6 балів - середній комунікативний контроль; у спілкуванні безпосереден, щиро ставиться до інших. Але стриманий в емоційних проявах, співвідносить свої реакції з поведінкою оточуючих людей.
7-10 балів - високий комунікативний контроль; постійно стежить за собою, керує вираженням своїх емоцій.
В даному випадку людина набрала 6 балів, що свідчить про її щирість у спілкуванні та безпосередність.
Висновок
Стереотипи є невід'ємним елементом повсякденної свідомості. Соціальні стереотипи формуються відносно легко, оскільки наше власне виховання і культура породжують у нас ряд очікувань щодо поведінки та рис інших людей. Джерелом формування соціальних стереотипів є як особистий досвід людини, так і вироблені суспільством норми, які людина отримує при навчанні, вплив засобів масової інформації та безпосередніх контактів із значущими і авторитетними людьми.
Відповідно до завдань нашого дослідження, ми познайомилися з різними теоретичними підходами, наявними в психологічній літературі з даної проблематики, і структурували інформацію, виділивши, на наш погляд, основні закономірності формування соціальних стереотипів.
В умовах повсякденної взаємодії з різними людьми - людина поступово вчиться типізувати і класифікувати їх, причому в цю класифікацію включається більше чи менше число типів. Наявності такої «класифікації» людина у себе, як правило, не усвідомлює, проте окремі її «ланки» при пізнанні ним інших людей постійно «говорять своє слово», що особливо помітно, коли йому доводиться сприймати незнайомих людей і давати оцінку їх особистості. При виявленні у пізнаваного обличчя таких же ознак, як ті, на підставі котрих у людини перш сформувалося поняття про певний тип особистості, він, знаючи, як веде себе даний тип в тій чи іншій ситуації, прогнозує поведінку названої особи і вибирає для себе по відношенню до нього спосіб дій, якого він звик дотримуватися при спілкуванні, з представниками зазначеного типу.
В образі, який у індивіда виникає в процесі спілкування з іншою людиною, в характері розуміння ним інших людей завжди знаходить вираз сформованість самого пізнає людини як суб'єкта праці, пізнання і спілкування. У них проявляється рівень розвитку його як представника певної народу, суспільного класу, групи, як члена певного колективу. У них виступає також його громадянська і психологічна зрілість, його професія, сформовані у нього вимоги до людей.
Система образів і понять, в яких узагальнено досвід пізнання людей і виражені вимоги до їх вигляду і поведінки, складається в основному під впливом суспільства, членом якого він є, і разом з тим завжди несе на собі печатку того неповторимого шляху, який пройшла людина, формуючись як особистість.
Список використаної літератури
1. Агєєв В.С. Міжгрупова взаємодія: соціально-психологічні проблеми / В. С. Агєєв - М., 1990.
2. Агєєв В.С. Психологічне дослідження соціальних стереотипів / В.С. Агєєв / / Питання психології. - 1986. - № 1.
3. Андрєєва Г.М. Соціальна психологія / Г.М. Андрєєва. - М.: АСПЕКТ-ПРЕСС, 1999.
4. Бабаєва А.В. Чоловіче і жіноче поведінку в історії культури (посібник зі спецкурсу) / А. В. Бабаєва. - Воронеж, 2000.
5. Бергер П. Соціальне конструювання реальності / Бергер П., Лукман Т. - М., 1997.
6. Бодальов А.А. Про соціальні еталони і стереотипи та їх ролі в оцінці особистості / А.А. Бодальов, В.М. Куніцина, В.М. Панфьорова / / Людина і суспільство: (вчені записки НИИКСИ). - Л.: вид-во Л. ун-т. - Вип. 9. - 1971.
7.Бодальов А.А. Особистість і спілкування: Вибрані праці. - М.: Педагогіка, 1983.-272с.
8. Бодальов А.А. Психологія про особистість. М.: Изд-во Моск. Ун-ту, 1988. -188с.
9. Бодальов А.А. Сприйняття і розуміння людини людиною. М., 1982.
10. Виготський Л.С. Історія розвитку вищих психологічних функцій. Собр. соч. М., 1983, т. 2.
11. Демьянков В.З. Стереотип / Демьянков В.З. / / Короткий словник когнітивних термінів / Кубрякова О.С., Демьянков В.З., Панкрац Ю.Г., Лузіна Л.Г. Під заг. ред. Є.С. Кубрякова. - М.: філологіч. фак-т МГУ ім. М.В. Ломоносова, 1996.
12. Знаків В.В. Психологічне дослідження стереотипів розуміння особистості учасників війни в Афганістані / В.