Xreferat.com » Рефераты по психологии » Сімейні традиції та їх вплив на розвиток дитячого алкоголізму

Сімейні традиції та їх вплив на розвиток дитячого алкоголізму

впливає на плід, тобто на дитину, більше, аніж на матір. Коли алкоголь досягає мозку плоду, утворення нервових клітин зупиняється, тому мозок росте повільніше і функціонує гірше. Ризик таких ускладнень тим більший, чим молодший вік жінки.

А також алкоголь порушує структуру клітин печінки, призводячи до переродження її тканин. При систематичному споживанні спиртного жирові зміни в клітинах печінки призводять до омертвіння печіночної тканини - розвивається цироз печінки, що майже завжди пов'язано з хронічним алкоголізмом. Ураження клітин печінки призводить до порушень у білковому і вуглецевому обміні та у синтезі вітамінів і ферментів. Алкоголь «роз'їдає» слизову оболонку стравоходу, шлунка, порушує секрецію і склад шлункового соку, що ускладнює процес травлення і, врешті решт, несприятливо відбивається на рості і розвитку підлітка.

Алкоголь володіє вираженою дією на епітелій, що вистилає стравохід, шлунок, порушує секрецію і склад шлункового соку, що, у свою чергу, веде до розладу переварюючої здатності шлунку і різних диспепсичних явищ.

Небайдужі до вживання алкоголю і швидкозростаючі в пубертатному віку легені. Адже близько 10% прийнятого алкоголю віддаляється з організму через легені, і, проходячи через них, він залишає після себе патологічно змінені клітки [34, с. 25].

Чуйно реагує на присутність алкоголю і серце зростаючої людини. Змінюються ритм, частота сердечних скорочень, змінні процеси в м'язі серця. Природно, що в таких умовах не може бути правильного і повноцінного формування як м'язового, так і нервового апарату серця підлітка.

Нарешті, токсична дія алкоголю позначається і на крові. Активність лейкоцитів, що грають важливу роль в захисті організму, знижується, сповільнюється рух еритроцитів, що несуть кисень до тканин, патологічно змінюється функція тромбоцитів, що мають велике значення для згортання крові.

Основним фактором сприйнятливості до алкоголю є ступінь сприйняття алкоголю організмом – толерантність до алкоголю. Цей фактор є вродженим і визначається особливостями організму. Підвищена толерантність – передумова хвороби на алкоголізм. Частіше підвищена толерантність до алкоголю спостерігається в тих дітей, батьки яких зловживали алкоголем. Переважно схильність до вживання алкоголю передається по чоловічій лінії: батько – син.

Спадковий характер полягає не в передачі «гена потягу до алкоголю», а в передачі механізмів, що відповідають за обмінні процеси. Порушення таких механізмів спричинюється не лише пияцтвом батьків, а й шкідливим впливом на генетичний код-радіаційним, хімічним, токсичним. Тобто невживання родичами спиртного – не гарантія того, що в дитини немає порушень у функціонуванні біохімічних процесів організму. Такі порушення і провокують хворобливий потяг до алкоголю. Саме тому, навіть перша спроба алкоголю може стати небезпечною [42, с. 31].

Алкоголь надає глибоку згубну дію на зростаючий організм в період отроцтва. Він ослабляє, гальмує і пригноблює правильний розвиток і дозрівання всіх буквально органів і систем.

І при цьому, чим молодше організм, тим більш згубна дія на нього алкоголю. Це обумовлено анатомо-фізіологічними і соціально-психологічними особливостями дитячого і підліткового віку. Зокрема, бурхливо протікаючі зміни в центральній нервовій системі, внутрішніх органах, ендокринній системі, пов'язані із зростанням і дозріванням організму, сприяють підвищенню його реактивності, в зв'язку с. чим алкоголь може привести до швидкого розвитку того або іншого патологічного процесу [42, с. 35].

Кажучи про особливості підліткового віку, не можна не торкнутися і такої важливої соціально-гігієнічної проблеми, як акселерація, яку інколи зводять до прискорення фізичного і статевого розвитку. Проте суть явища не лише в цьому. Сучасні умови життя надають на нервову систему дитяти інтенсивнішу дію, ніж півстоліття назад.

В той же час у підлітків зберігаються дитячі інтереси, емоційна нестійкість, незрілість цивільних вистав і так далі Виникає диспропорція між фізичним розвитком і соціальним статусом. І за наявності такої диспропорції вживання алкогольних напоїв в підлітковому віці нерідка сприяє загостренню таких рис вдачі, як дратівливість, агресивність, замкнутість, відчуженість.

Отже, анатомо-фізіологічні і психологічні особливості дитячого і підліткового віку, що полягають в посиленому розвитку організму, ендокринних зрушеннях, статевому дозріванні, формуванні особи і психіки, підвищують сприйнятливість молодої людини до різних негативних впливів, у тому числі алкогольних напоїв.

Соціальні наслідки алкоголізації підлітків проявляються, передусім, у прогулах за місцем навчання або роботи. Крім того, частішають конфлікти з батьками та родичами, додаються фінансові проблеми.


Розділ 3. Соціально-педагогічна діяльність з дітьми схильними до вживання алкоголю


3.1 Соціально-педагогічна діяльність с сім’єю алкоголіків


Робота соціального педагога повинна вестися в тісному контакті з правоохоронними органами, а також органами опіки і опікування. Сім'я алкоголіків, маючи низький соціальний статус в якій-небудь з сфер життєдіяльності або в декількох одночасно, не справляється в покладеними на неї функціями, адаптаційні здібності алкоголіків істотно понижені, процес родинного виховання дитини протікає з великими труднощами, повільно, малорезультативно. Даному типу сім'ї, зрозуміло, необхідна допомога з боку соціального педагога.

Перш за все, звичайно, соціальний педагог повинен починати свою роботу з вивчення сім'ї. Вивчення стосунків усередині сім'ї і їх обговорення допоможуть педагогові представити положення в ній підлітка. В разі роботи з сім'єю алкоголіка діагноста виявляє основну причину зловживання спиртними напоями і супутні обставини.

Причини зловживання алкоголем можуть полягати в родинній схильності, в деяких особливостях особового статусу, в традиціях родинного або соціального оточення або в ілюзорній спробі піти від проблем за допомогою наркотично спотвореної свідомості. У реальності, втім, всі ці причини можуть бути зв'язані один з одним. Необхідний їх аналіз, бо видима на поверхні конфліктність сім'ї в результаті пияцтва одного або декількох з її членів може представляти спотворену картину: до пияцтва прибігають саме для того, щоб в такий спосіб здолати конфліктність, хоча в своїй уяві [35, с. 273].

Соціальний педагог складає «карту сім'ї» [Додаток А], де дається характеристика кожному членові сім'ї, вказуються дати народження, знаменні дати в сім'ї. Робота з питущими батьками ведеться по трьох напрямах: медико-фізіологічному, соціально-педагогічному і правовому .

Медико-фізіологічний напрям здійснюється лікарями, перш за все наркологами і психіатрами.

Соціально-педагогічний напрям реалізується переважно школою спільно з іншими установами і організаціями. Головна його мета – розкрити батькам і що вчиться негативний вплив алкоголю на взаємини між людьми, у тому числі на родинні стосунки, показати збиток, який пияцтво наносить сім'ї. Правовий напрям має своєю основною метою роз'яснення наслідків від дії і поведінки осіб, що знаходяться в стані алкогольного сп'яніння і їх відповідальності перед законом.

Таким чином, основне завдання соціального педагога в роботі з сім'єю алкоголіків – зміцнення взаємодії з ними, використання всього комплексу педагогічних засобів для зміни стилю спілкування між батьками і дітьми, розвиток відповідальності за виховання, дія на стан підлітка, коректування його поведінки. Соціальний педагог допомагає батькам усвідомити позитивні і негативні події, що відбуваються в сім'ї, побачити реальну можливість зміни важкій ситуації, учить долати перешкоди на дорозі досягнення родинного благополуччя. Він ставить за мету відновити виховний потенціал сім'ї [Додаток Б].

Визначається статус сім'ї, житлові умови, сусідство, релігійна і національна приналежність сім'ї. Доповненням «карти» є вивчення виховання підлітка в сім'ї [Додаток В].:

як і скільки батьки проводять часу з підлітком. Чи є у них загальні справи, яка форма спілкування;

чи проводять вони разом вільний час;

що читають;

чим цікавиться підліток;

з ким дружить;

які стосунки в класі, школі і т.д.;

яке здоров'я підлітка;

які у нього проблеми [35, с. 282].

Соціальному педагогові важливо враховувати всі взаємини усередині сім'ї, відношення дорослих між собою, між дорослими і підлітками, родичами і неродичами, які живуть в сім'ї. Слід з'ясувати і те, що знають підлітки про своїх батьків, їх смаки, інтереси, друзів і авторитет на роботі, турботах, проблемах, здоров'ї.

Залежно від характеру проблем соціальний педагог надає сім'ї освітню, психологічну, посередницьку допомогу в рамках довготривалих форм роботи.

Освітня складова включає два напрями діяльності соціального педагога: допомога в навчанні і виховання. Допомога в навчанні направлена на запобігання виникаючим родинним проблемам і формування педагогічної культури батьків.

Одним з методів соціального педагога – консультування, мета якого полягає в підвищенні педагогічної культури батьків. В ході консультування педагог прагне встановити контакт з дорослими членами сім'ї, допомагає усвідомити причини родинного неблагополуччя, характер виховних помилок, коректує взаємини батьків і підлітків. Також соціальний педагог може надавати індивідуальну допомогу підліткові, що знаходиться в сім'ї алкоголіків. Суть індивідуального підходу складає гнучке використання психологом різних форм і методів виховання з метою досягнення оптимальних результатів по відношенню до кожного підлітка.

Допомога у вихованні проводиться спеціальним педагогом, в першу чергу з батьками, шляхом їх консультування, а також з підлітками за допомогою створення спеціальних виховуючих ситуацій для вирішення завдання своєчасної допомоги сім'ї в цілях її зміцнення і якнайповнішого використання її виховного потенціалу. При роботі соціальний педагог використовує методи, які діляться на дві групи.

Першу групу методів складають методи повсякденного спілкування, ділової, довірчої взаємодії. Другу групу складають методи педагогічної і психологічної дії педагога на особу підлітка в цілях корекції його свідомості і поведінки.

Наступний вигляд допомоги – психологічна складова соціально-педагогічної допомоги – включає два компоненти: соціально-психологічну підтримку і корекцію. Підтримка направлена на створення сприятливого мікроклімату в сім'ї в період кризи. Найбільш ефективною робота буде у тому випадку, коли допомога сім'ї виявляється комплексно: соціальний педагог визначає проблему, аналізуючи міжособові стосунки сім'ї, положення підлітка в сім'ї, стосунки сім'ї з суспільством. Соціальний педагог повинен зробити так, щоб взаємодії були конструктивнішими [49, с. 108].

Робота соціального педагога з сім'єю алкоголіків дуже тривала і не завжди ефективна, оскільки проблема алкоголізму розповсюджена в нашій країні, а фахівців в цій області мало. Соціальний педагог виконує ще 2 ролі: роль педагога і батька для підлітка. Адже таким підліткам не вистачає ласки, кохання, турботи, і соціальний педагог хоч би частково повинен замінити їм батьків.

Соціальний педагог покликаний забезпечити соціально-педагогічний захист дітей в сім'ї і підвищити педагогічно-психологічну культуру батьків. Його мета – налагодити певні дороги взаємодії між людиною (дорослим і дітьми) і його сім'єю, з одного боку, і суспільством, соціальним оточенням, з іншою.

У роботі з підлітками увага соціального педагога направлена на підвищення рівня їх розвитку з тим, аби вирівняти можливості для соціального старту, заповнити збиток, нанесений формуванню особи родинними обставинами. Поодинці педагогові з цими завданнями не впоратися, доводиться мобілізувати всі соціальні сили: сім'ю, освітні установи, поліклініку, мікросоціум, засоби масової інформації, трудові колективи і так далі.


3.2 Робота соціального педагога з дітьми та підлітками по профілактиці схильності до алкоголізму


Серед молодих людей пияцтво виникає частіше у осіб з, так званими, труднощами характеру. Ці люди своїми незвичними переживаннями і відповідно важкою поведінкою випадають із середовища ровесників. Одні з них звертають на себе увагу схильністю до конфліктів, інші – хворобливою сором'язливістю, ранимістю, душевною напруженістю з приводу своєї «малоцінності», «нікчемності», треті – в'ялістю, примітивністю духовних зацікавлень, ослабленою волею. Нерідко вони починають пом'якшувати труднощі характеру вином. Спочатку це ніби допомагає: зникає на деякий час злість, сором'язливість, виникає впевненість у собі. У багатьох з них алкоголізм протікає злоякісно [49, с. 108].

Хронічний алкоголізм – токсико-органічний процес, який пошкоджує перш за все ті мозкові структури, з якими пов'язана духовна, моральна індивідуальність, тобто те неповторне чим людина відрізняється від іншої людини.

Соціальна профілактика – це динамічна система діяльності, спрямована на досягнення повного збереження особистості та соціального статусу дітей та молоді методом, головний зміст якого в опосередкуванні через його особистість інформаційно-відновлюючих впливів та заходів.

Сьогоднішня профілактика пияцтва і алкоголізму ґрунтується на двох взаємопов'язаних факторах. Перший – це виховання установки в людей на абсолютну тверезість і другий – виховання здатності людини досягати творчого натхнення в праці, захопленнях, в спілкуванні з людьми і природою, тобто відчувати і переживати ту насолоду життя, заради якої хочеться жити тверезо без винного й іншого дурману. Досвід показує, що саме другий момент є найважливішим в психопрофілактиці пияцтва, особливо у дітей та підлітків із труднощами характеру.

Переважна більшість дітей із труднощами характеру – це акцентуйовані особи. Вони, на відміну від основної маси ровесників, виявляють не патологічні, але все ж суттєві труднощі характеру і поведінки, які виникають у звичайній життєвій обстановці. Це пов'язано з їх особистісним реагуванням на звичайні обставини. Вони більш вразливі в плані виникнення у них різних хворобливих розладів при травмуючих обставинах, ніж ті здорові підлітки, які живуть без суттєвих труднощів у переживаннях і поведінці, якщо не виникають справді важкі (в загальноприйнятому розумінні) і для них ситуації [49, с. 110].

Профілактика пияцтва творчим самовираженням є одним із прийомів, яким треба керуватися в роботі з важкими підлітками. Творче самовираження – це емоційно-стресова психотерапія. Термін «стрес» не повинен вводити в оману. Будь-який душевний, духовний підйом, який викликаний певними обставинами життя, має біологічною основою стрес, як адаптаційний генералізований підйом життєвих сил організму.

Фундатор вчення про стрес канадський патолог Г.Сельє говорить, що стрес – це будь-яка більш чи менш відчутна, пристосувальна по своїй суті, напруженість сил організму. Вона може пошкодити, але може бути зцілюючою, яка приносить задоволення. Стрес – це не просто нервове напруження. Стрес – не завжди результат пошкодження і тому стресу не слід уникати.

Тому, виділяють такі види профілактики:

1. Профілактика творчим спілкуванням з літературою, мистецтвом, наукою. Для цього необхідно на заняттях демонструвати слайди картин художників, слухати твори композиторів, вірші поетів. Підлітки самі підбирають вдома уривки із художніх творів, особливо близькі і співзвучні їм, і через них знову і знову показують себе в групі, класі і глибше себе пізнають в порівнянні з іншими.

Педагогу важливо самому досить глибоко знати душевні особливості художника із його творів, біографічних і автобіографічних робіт, щоб допомогти дітям знайти в мистецтві своє, порадити звернути увагу на того чи іншого письменника, художника. Клас після деяких підготовчих занять може відправитися в художній музей, на виставу, в філармонію чи на екскурсію, присвячену архітектурним пам'ятникам. При цьому не слід забувати головного: що це не просто розвага, невпорядковане пізнання нового, а пошук себе в мистецтві, виявлення себе в індивідуальності. Не потрібно втискувати в себе те поетичне, живописне, що не йде в душу або йде з трудом, потрібно шукати радість співзвуччя, коли спілкування з твором мистецтва стає таким же легким, вільним, як із самим собою. А інший твір по можливості слід вивчити, щоб розуміти інших, з ким живеш поруч [49, с. 111].

2. Профілактика із залученням до творчих колекціонувань.

Творчі колекції дають в певній мірі опору в місці і часі невпевненій у собі людині, яка в'яло відчуває життя. Так альбом із значками міст, в яких побував в такому-то році, дає відчуття прожитих років, значки з гербами, пов'язують нас духовно з минулим. Але головне, щоб кожен значок, календарик, кожна сірникова етикетка несли в собі риси індивідуальності збирача, тобто були йому до душі.

3. Профілактика творчим заглибленням в минуле.

Суть її полягає в набутті індивідуальності через пошук співзвуччя в своєму особистому минулому (в дитинстві), в минулому свого народу, Землі, Всесвіту [49, с. 112].

Для зміцнення своєї особистості, пізнання себе і своїх співвітчизників через історію, духовні особливості свого народу, важливо читати не тільки історичні художні і наукові твори, але й вивчати мову, обряди, звичаї. творчим самовираженням якраз і несе в собі той одухотворений стрес життя, який Сельє радить перенести кожній людині і яким нерідко живуть своє довге життя художники, артисти, вчені і інші, закохані в свою професію люди.

Отже, розглянемо деякі методики профілактики творчістю. На ділі, вони переплетені між собою і ніби розчинені одна в одній:

створення власних творів;

творче спілкування з природою;

творче спілкування з літературою, мистецтвом, наукою;

творче колекціонування;

творче заглиблення в минуле;

ведення щоденника, записної книжки;

творчі мандри;

творчий пошук одухотвореності в повсякденному житті [49, с. 112].

Термін «творчий» у кожній методиці означає свідоме привнесення у будь-яку справу своєї індивідуальності. Мета прийому – допомогти людині стати духовно багатшою в розумінні усвідомлення своєї індивідуальності, відчути свою причетність до світу, найти найбільш корисне застосування своїх здібностей.

4. Профілактика шляхом ведення щоденника і записних книжок. Записування своїх роздумів, переживань допомагає зрозуміти себе, своє місце серед інших людей. Тут прозова творчість «зливається» із заглибленням у минуле, з творчим спілкуванням з літературою, з мистецтвом. Ці записи відрізняються тим, що в них є внутрішня свобода, незакінченість і незалежність. Важливо усвідомлювати, що в кожному такому записі є щось своє, неповторне. Цього ніхто, ніде і ніколи не напише.

5. Профілактика творчими мандрівками.

Тут важливо готуватися до мандрівки, читати, виписувати з довідників і словників відомості про місця, куди людина відправляється, щоб більше там побачити, глибше зрозуміти побачене і головне з'ясувати своє ставлення до нового, зміцнити свою індивідуальність.

6. Творчий пошук одухотвореності в повсякденному житті. Незвичайне в повсякденному можна розгледіти лише завдяки своїй індивідуальності, оригінальності сприйняття [49, с. 114].

Можливо, це квінтесенція всіх інших методик. Це той момент коли людина починає цінити кожну мить свого життя, усвідомлює, що неможливо жити планами на майбутнє і мріями, а потрібно жити тепер, радіти тепер, шукати і знаходити себе тепер. Все це проявляється в яскравому сприйнятті буденних явищ, які самі по собі неповторні, як і все життя. І своїми оригінальними поглядами на те чи інше явище потрібно ділитися і обговорювати їх.

Проведення протиалкогольних профілактичних заходів у школі повинно базуватися на розумінні педагогами того, що спиртне у свідомості деяких неповнолітніх виступає як фактор, що сприяє виникнення в питущого почуття «емоційного благополуччя, розв'язання проблем. Шкільна профілактика повинна включати два основних напрямки роботи: перше – «витиснення» зі свідомості батьків, учнів питаних традицій як способу задоволення ряду людських потреб, друге – нейтралізація «факторів ризику» раннього прилучення до алкоголю, причому, найбільш істотним тут є зусилля по заміні будови й ієрархії мотивів поводження неповнолітніх, поведінкові реакції яких, всиляють педагогові побоювання [Додаток Г].

Учневі, що вживає спиртне, необхідно роз'яснити шкідливість усіх видів алкогольних напоїв, у тому числі і пива. Для «питущого школяра» варто створити умови, що сприяють виявленню його інтересів і схильностей, постійно направляти ці інтереси в соціально прийняте русло, наприклад, у рамках групового організованого і контрольованого дозвілля [Додаток Д].


3.3 Особливості психотерапії при лікуванні та профілактики алкогольної залежності в дітей та підлітків


У дорослих психотерапія в даний час стала розглядатися як основний метод лікування алкоголізму, без якого лікарська терапія в більшості випадків надає нестійкий ефект. У дії самих лікарських речовин (апоморфіну, тетураму і ін.) справедливо вважається провідний психотерапевтичний (умовнорефлекторний, бихевіоральний) компонент.

Хоча необхідність психотерапії при алкогольній залежності в підлітковому віці ніким не оспорюється, проте є певні вказівки на малу ефективність як індивідуальною раціональною, так і груповій психотерапії. Коли підлітка насильницьки заставляють лікуватися, то само лікування, включаючи спілкування з психотерапевтом, розглядається ним як форма покарання і викликає лише протест. У цих умовах на успіх психотерапії, як і всього лікування, розраховувати важко [46, с. 21].

Індивідуальна раціональна психотерапія неефективна при хронічному алкоголізмі, якщо він розвинувся на тлі нестійкої психопатії і акцентуації характеру. Основна дорога впливу лікаря – роз'яснення шкоди алкоголю для здоров’я і соціального статусу в сьогоденні і майбутньому – нестійкого підлітка залишає байдужим. Проте для підлітка епилептоїдного типа турбота про власне здоров'я, своє майбутнє, небезпека постраждати або піддатися переслідуванням в безпорадному стані «відключення» можуть виявитися проблемами, що досить хвилюють. Але для цього потрібні не лише «підхід» до підлітка, його «довіра до лікаря» але і упевненість самого підлітка у високій компетентності і особливій увазі до нього лікаря. Інформація про шкоду алкоголю «взагалі», представлена у формі, особисто його не торкаючись, для такого пацієнта малозначима. Епілептоїдному підліткові буває корисно показати результати його обстежень – наприклад, електроенцефалограму, електрокардіограму, аналізи крові, шлункового соку і тому подібне і зіставити їх з нормами, що наводяться в керівництві, з аналогічними дослідженнями у його однолітків, аби очевидними стали виражені відхилення саме його показників (електроенцефалограма особливо зручна в цих цілях). Виробляють інколи також враження розповіді про тяжкі наслідки вчинків, здійснених в стані «відключення» [46, с. 24].

Мета індивідуальної психотерапії – добитися того, аби підліток сам прийняв рішення лікуватися і припинити алкоголізацію.

У підлітків гіпертимного і істероїдного типу завдання психотерапії інша – постаратися знайти поле діяльності, привабливіше, ніж випивка, і здатне задовольнити жадаю спілкування з товаришами, відкрити можливість престижного положення в їх оточенні. При нашаруванні рис нестійкості на гіпертимне, істероїдне або інше ядро (включаючи епілептоїдне) психотерапія стає настільки ж нерезультативною, як і у підлітків нестійкого типа.

При лабільній і шизоїдній акцентуації психотерапія повинна носити не стільки «антиалкогольний» характер, скільки бути направленою на подолання тих труднощів і життєвих проблем, які підштовхнули до алкоголізації. Емоційно-лабільний підліток нерідка страждає від емоційного відкидання в сім'ї (що, наприклад, мало непокоїть нестійкого); він шукає в алкогольній компанії емоційні контакти, потребує «друга-психотерапевта», «друга-опікуна».

Якщо для шизоїдного підлітка алкоголь служить «комунікативним допінгом», то треба постаратися умовити його взяти участь в груповій психотерапії, завданням якої є навчання вербальним і невербальним прийомам контактів з однолітками [37, с. 9].

Групова психотерапія може виявитися не лише марною, але і шкідливою, якщо група зібрана з підлітків, що зловживають алкоголем і що не мають щирого бажання припинити випивки. Така група лише об'єднує зібраних підлітків в алкогольну компанію, а до груповим обговорень шкоди алкоголю вони віднесуться байдуже або іронічно.

Групова психотерапія може мати сенс для підлітків гіпертимного, істероїдного і лабільного типів, якщо їх включають в неалкоголізуючуюся групу (але що не чваниться своєю тверезістю); де сам процес групового спілкування виявляється для них привабливим через загальні інтереси, можливість проявити себе, знайти емоційні прив’язаності і тому подібне В цілому групова психотерапія зазвичай стає успішною, якщо вона ставить не прямі протиалкогольні цілі, а служить способом відвернення від алкоголю.

Всі інші психотерапевтичні методи (сугестія терапія, емоційно-стресова терапія і інші) у підлітків можуть виявитися ефективними лише за однієї обов’язкової умови – бажання лікуватися [37, с. 10].

Особливої уваги у питанні соціальної роботи з профілактики алкоголізму заслуговують діти з сімей алкоголіків. Вище наголошувалося, що дуже часто алкоголізм і інші адитивні проблеми стають родинною традицією. Більше п’ятдесяти відсотків сьогоднішніх алкоголіків є дітьми алкоголіків, крім того, в мільйонів людей є інші серйозні проблеми. Соціальні працівники можуть зіграти важливу роль в цьому процесі за допомогою ефективних профілактичних заходів. І індивідуально, і колективно соціальні працівники повинні стати голосом і твердою силою для дітей, які не завжди можуть висловитися у власний захист. У цьому процесі можна використовувати методи, якими користуються лікарі-психологи, такі як: точна інформація, відповідна для дітей даного віку, навчання навикам, встановлення зв'язків і прив’язаностей, витікаючих із здорових стосунків [30, с. 137].

У сім’ях алкоголіків панує правило, що зводиться до відмови, обману відчуттів, принципу «жодних розмов». Таким чином, діти алкоголіків часто не розуміють, що відбувається у них в сім'ї. Тому не дивно, що вони у всьому звинувачують себе. Переважаюче у багатьох дітей відчуття – це не страх, гнів або образа; це – постійне непереборне замішання.

Дітям алкоголіків потрібна точна інформація про алкоголь, про інші наркотики, а також про алкоголізм як про хворобу. Дізнавшись про заперечення, провали пам'яті, рецидиви і зцілення, діти можуть не лише зрозуміти, що відбувається у них в сім'ї, а також зрозуміти, що вони не повинні себе за це винити, і що вони не можуть все змінити на кращий. Украй поважно піднести ці важливі факти дітям, враховуючи їх вік, аби вони не були більш приголомшені, обтяжені і не випробовували б замішання.

Ось те, що поважно чути дітям алкоголіків:

Алкоголізм – це хвороба.

Ти не можеш поліпшити положення, що створилося.

Ти гідний того, аби тобі допомогли.

Ти не один.

Є надійні люди і організації, які можуть допомогти.

Є надія [30, с. 142].

Діти алкоголіків потрапляють в групу підвищеної ризику відносно поведінкових і емоційних проблем. Наприклад, деякі діти стикаються з важкими ситуаціями, пов'язаними з биттям в сім'ї, із занедбаністю і іншими проблемами. Ці діти можуть виучитися всіляким методам подолання важкої ситуації і догляду за собою. Психолог може навчити їх, як виражати свої відчуття здоровим чином, особливо надійним людям, яким вони можуть довіряти. У інших дітей може не хапати упевненості і відчуття власної гідності. Ці діти можуть навчитися любити і поважати себе через життєві ситуації, які дають їм можливості досягти успіху і розцвісти.

Не дивлячись на те, що точна, відповідна для конкретного дитячого віку інформація і навчання безмежно допомагають дітям, найважливішим даром є ті встановлені зв'язки і прихильність, яких вони набувають через здорові стосунки з іншими людьми. Із-за порушених обіцянок, грубих слів і погроз жорстокого відношення до них діти, зростаючі в багатьох сім'ях алкоголіків, дуже добре вивчають правило «Не вір»; мовчання і ізоляція можуть стати їх постійними супутниками [8, с. 64].

Створення довіри – це процес, а не подія. Ключем до нього є час. При лікуванні у психолога цей процес може стати критично важливою подією в житті дитини з сім'ї алкоголіка. У міру розвитку терапевтичного процесу слова психолога починають набувати додаткового значення і важливість, оскільки дитина починає глибоко аналізувати джерело вимовних слів. Може виявитися, що дитина вперше чутиме точну інформацію про алкоголізм в абсолютно новому світлі. Більш того, дитина може укріпити власні сильні сторони і власну гнучкість в результаті свідомого моделювання поведінки дбайливого дорослого.

Особливо важливою для психолога має бути здатність дитини розвивати і підтримувати хороші основні стосунки з іншими. Цілком імовірно, що у багатьох дітей і підлітків, що лікуються у психологів, відсутні бажані взаємини з їх однолітками або з дорослими. У багатьох дітей алкоголіків є те, що психологи іменують проблемою «соціальної відчуженості». Їх стосунки з іншими людьми є поверхневими, а число і інтенсивність їх контактів з іншими людьми обмежені. Працюючи з такою проблемою, психолог має бути особливо чутливий в питаннях оцінки сильних і слабких сторін спілкування дітей алкоголіків з іншими людьми. Психологи повинні спиратися на вже існуючі стосунки, аби сприяти створенню міцніших, а також нових соціальних зв'язків для своїх клієнтів.

Психологи мають багато стратегій для оцінки природи взаємовідношення людини з іншими людьми. Наприклад, один метод оцінки рівня впливу інших людей на дітей алкоголіків – це соціограма. Соціограма – це ряд кіл, в яких суб'єкт, – або клієнт – представлений в центральному колі, або «яблуці мішені». Наступний крупний круг представляє «близьких людей» дитини – людей, найбільш емоційно близьких і важливих клієнтові. У цей круг зазвичай входять члени сім'ї і близькі друзі. У міру додавання інших кругів, кожен подальший круг надаватиме на дитину весь менший вплив. Заповнюючи імена людей в кожному крузі за допомогою дитини, психолог в змозі отримати інформацію про те, в якій мірі різні люди впливають на дитину [8, с. 69].

Проте психолог не повинен прагнути до досягнення батьками дитини тверезості і не

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: