Xreferat.com » Рефераты по безопасности жизнедеятельности » Вплив мобільних телефонів на організм людини

Вплив мобільних телефонів на організм людини

Размещено на /

Зміст


Вступ

Загальна частина

1. Історія розвитку

1.1 Неелектричні телефони

1.2 Електромагнітні передавачі

1.3 Вугільно – зернистий мікрофон

1.4 Винахід Белла

1.5 Бездротовий телефон (радіотелефон)

1.6 Існують супутникові та мобільні телефони

1.7 Приклад розвитку мобільних телефонів Nokia

Спеціальна частина

Хвороби та ушкодження спричиненні неправильним використанням мобільним телефоном

1.1 Виникнення ракових пухлин

1.2 Вивихи частин тіла

2. Вплив ЕМП на організм людини

2.1 Головні болі

2.2 Вплив на нервову систему

2.3 Вплив на ендокринну систему та нейрогуморальну реакцію

2.4 Вплив ЕМП на імунну систему

2.5 Вплив ЕМП на статеву систему

Вплив ЕМП на біополе людини

3. Мобільні телефони і діти

4. Методи захисту і профілактика захворювань

4.1 Існуючі методи захисту

4.2 Універсальний пристрій біокорекції організму людини

Висновки

Список використаної літератури

Додатки


Вступ


Останнім часом мобільна мережа почала стрімко розвиватися. Розповсюдження мобільних телефонів швидко пішло в гору. Iце проявляється не тільки на Заході, але й у нас на Україні, де мобільний зв’язок, нарешті, перейшов в категорію «товарів народного споживання". В Європі, кількість «мобільних» користувачів за останні рік збільшилась вдвічі. І, звісно, стала з’являтися загроза здоров’ю зі сторони радіо випромінюючих приладів.

Ознайомившись з теоретичним матеріалом я визначив темумого дослідження: «Вплив мобільного телефону на здоров’я людини».

Зараз не тільки вчені, а й влада вирішила приділити велику увагу цьому питанню. Почалися детальні вивчення цієї проблеми. Після проведення досліджень багато вчених різних країн світу, вивчаючи цю проблему, зійшлися у поглядах. Вони прийшли до висновку, що випромінювання мобільних телефонів негативно впливають на весь організм людини.

Метою нашого дослідження є: «Дослідити вплив мобільного телефону на організм людини».

Предмет дослідження: Електромагнітне поле мобільного телефону, об'єкт – людина.

Для досягнення мети я поставив такі завдання:

1.Підібрати матеріали з даної проблеми.

2. Опрацювати матеріали з даної теми.

3. Систематизувати отриману інформацію з даного питання.

4. Дослідити вплив ЕМП на організм людини за матеріалами наукових досліджень.

5. Узагальнити отримані результати та зробити висновки.

6. Представити міри безпеки у користуванні мобільними телефонами.

У наш час відбувається дуже стрімкий розвиток мобільного зв’язку. Число мобільних телефонів стало більшим за число домашніх телефонів. Вчені досліджують вплив мобільних телефонів, і приходять до того висновку, що мобільні телефони все ж таки шкідливі. При довготривалому впливі ЕМП можливі дегенеративні процеси центральної нервової системи, рак крові, пухлини мозку, гормональні захворювання. Особливо небезпечним ЕМП для дітей, вагітних, людей з захворюванням центральної нервової, гормональної, серцево – судинної системи. Зокрема ЕМП впливають на нервову, імунну, ендокринну та статеву системи.


Загальна частина


1. Історія розвитку


Винахід телефону є результатом праці багатьох людей і його авторство не можна приписати одній конкретній особі (як і у випадку з, наприклад, фотографією чи кінематографом).

Перший прототип сучасного телефону запатентовано в 1876 році американським винахідником Олександром Белом. Трубка Бела служила почергово і для передачі і для прийому звуку. Вона не мала дзвінка, а виклик абонента відбувавався через трубку за допомогою свистка. Дальність дії такого приладу не перевищувала 500 метрів. На першість у винаході телефону, окрім Бела, претендувало близько трьох десятків вчених, серед яких були МакДоноут, Едісон, Грей, Долбір, Блейк, Ірвін і Фелькер. Це призвело до виникнення низки судових процесів у США, які лише підтвердили колективність винаходу, визнавши за різними винахідниками першість за окремими пунктами.

B 1877 році винахідник Ваден використав для виклику абоненту телеграфний ключ, який замикав коло дзвінка. Того ж року німецька компанія «Сіменс і Гальске» почала виготовляти телефонні апарати з двома телефонними трубками — одна для прийому, інша — для передачі мови.

Томас Едісон винайшов вугільний мікрофон, який майже без змін пропрацював до 1980 року.

Історія подальшого розвитку телефону включає винахід електричного мікрофона, який прийшов на заміну вугільному, гучномовний зв'язок, тоновий набір, цифрове стискання звуку, нові телекомунікаційні технології (IP телефонію, ISDN, DSL, стільниковий зв'язок, DECT).


1.1 Неелектричні «телефони»


Загалом телефон — це будь-який механізм, що має здатність передавати звук на велику відстань. Найперші телефони були механічними приладами, що базувались на передачі звуку, використовуючи повітря або інші фізичні засоби, на відміну від електричних приладів, що базуються на електромагнітних сигналах.

Згідно з листом у Peking Gazette, у 968, китайський винахідник Кунг-Фу-Вінг винайшов thumtsein, який імовірно передавав мову через труби. Розмови через труби використовуються й сьогодні.

Мотузковий телефон був також відомий століттями, зв'язуючи дві діафрагми з мотузкою або з дротом, які передають звук з одного кінця до іншого вібраціями мотузки, а не через електричний струм.


1.2 Електромагнітні передавачі


За деякими версіями, телефон винайшов у 1860 році Антоніо Меуччі, який називав його телетрофоном. Незважаючи на публічну заяву тогочасного Державного Секретаря США про те, що «існують необхідні докази, щоб надати пріоритет у винаході телефону Меуччі, а не Беллу» та не зважаючи на той факт, що Сполучені Штати ініціювали звинувачення у шахрайстві проти патенту Белла, розгляд справи у суді переносився на наступний рік, знову і знову, аж до самої смерті Меуччі у 1896. Потім справу було закрито.

Перша американська демонстрація винаходу Меуччі відбулася у 1860, про яку існує стаття, видана у Нью-Йоркській італійсько-мовній газеті. Меуччі винайшов поєднаний електромагнітний передавач та одержувач, де рух діафрагми модулював сигнал у котушці, переміщуючи електромагніт. Прилад передавав звук з високою точністю, але з дуже слабким сигналом. На жаль, серйозні опіки, погане знання англійської мови та невеликі здатності до бізнесу призвели до того, що Меуччі не зміг розвинути свої винаходи у комерційну сферу в США. Меуччі демонстрував деякі свої інструменти у 1849 році у Гавана (Куба) але свідки не змогли чітко сказати, чи то був електричний телефон або просто варіант телефону, що використовує вібрацію дротів для передачі звуків.

Меуччі було визнано першим винахідником телефону Конгресом США, 269 резолюцією, що датована 11 Червнем 2002.

У 1854 році у журналі «L'Illustration de Paris» Шарль Бурсей (Charles Bourseul), французький телеграфіст, опублікував план передачі звуків та навіть мови електрикою. Припустимо, пояснював він, що людина говорить поблизу чутливого диска, який не втратить жодного коливання голоса; цей диск почергово встановлює та роз'єднує струм з батареї: також на деякій відстані може розташовуватись інший диск, який буде одночасно виконувати такі ж вібрації… Певно, у близькому чи далекому майбутньому, мова буде передаватись електрикою. Я робив експерименти у цьому напрямі; вони делікатні та вимагають часу та терплячості, але ця справа обіцяє дати сприятливий результат.

У 1860 році Йоганн Філіп Райс (Johann Philipp Reis) виготовив прилад, який міг передавати музичні тони, і навіть слово чи два пошепки. Передавач Райса був передавачем типу натисни-відпусти. Тобто, голка прикладена до діафрагми натискалась, та відпускалась, коли звук проходив через діафрагму. Це натисни-відпусти сигналювання дозволяло передавати тони, та деякі голосні, проте через те, що воно не ішло за аналоговою формою звукової хвилі (контакт був винятково цифровим, тільки два значення) воно, сигналювання, не могло передати приголосні або складні звуки. Передавач був дуже складним у використанні тому, що позиція голки та контакту відносно оператора були критичними. Це можливо назвати «телефоном», оскільки прилад дозволяв передавати звуки на відстані, але це не телефон у сучасному розумінні, через те, що він не міг передавати точну копію звуків. Винахід Райса більш відомий як «музичний телефон».

Десь у 1870 році пан Кромвел Флітвуд Варлі (Cromwell Fleetwood Varley), відомий англійський електрик, запатентував декілька варіантів аудіотелеграфа, що базувався на ідеях Райса. Він ніколи не виготовляв та не планував пристрій, який би міг передавати мову, тільки чисті звуки.

Приблизно у 1874 році Пол ла Кур (Poul la Cour), датський винахідник, експериментував з аудіо телеграфами на телеграфній лінії між Копенгагеном та Фредерікією у Ютландія. Вібруючий камертон переривав струм, який, після проходження лінією, проходив крізь електромагніт, та притягував кінці камертона, змушуючи той грати ту ж ноту, що й перший камертон. І знову, винахід ла Кур не міг передавати мову, тільки чисті тони.

П. Еліша Ґрей (Elisha Gray), з Чикаго також винайшов тоновий телеграф схожий на той, що винайшов пан ла Кур. У цьому приладі вібруючий сталевий дріт перериває струм, який на іншому кінці проходить через електромагніт та змушує вібрувати сталевий дріт, розташований у полюсів електромагніту. Гармонійний телеграф Ґрея з вібруючими дротами використовувався телеграфною компанією Вестерн Юніон Телеграф (Western Union Telegraph Company). Через те, що більше ніж один набір вібрацій, а значить і більше ніж одна нота може бути передана через ту саму лінію одночасно, гармонійний телеграф може бути класифікований як “мультиплексний” телеграф, який здатен передавати декілька повідомлень через одну лінію за раз. Ці повідомлення можуть бути прочитані оператором або записані.

Гармонійний телеграф Ґрея йде шляхом Рейса та Бурсея — в основу покладено принцип переривання електричного струму вібруючим контактом. Ґрей розумів недолік точності такого приладі та аргументував, що, якщо струм був розташований ближче до моделі, буде можливо досягнути більшої точності. Ґрей збудував та запатентував рідинний мікрофон, де голка розташовувалась у контакті з рідким провідником і, коли діафрагма вібрувала, голка занурювалась у рідину більше-менше, що завершувалось більшим-меншим проходженням току на рідину. Белл використовував рідинний мікрофон для багатьох своїх публічних демонстрацій. Рідинний передавач мав проблему, що хвилі сформовані на поверхні призводили до перешкод.


1.3 Вугільно-зернистий мікрофон


Едісон Томас Ельва зробив наступний крок у розвитку точності телефонів зі своїм винаходом вуггільно - зернистого мікрофона. Едісон дізнався, що зернини вугілля, затиснуті між двома металевими пластинами мають опір, який змінюється з тиском, тобто зернини могли змінювати свій опір, коли пластини рухались у відповідь на звукові хвилі, та відтворювати звук з високою точністю, без проблем рідинного передавача. Цей тип мікрофона залишався стандартом до 1980-тих, та використовується і досі.


1.4 Винахід Белла


Белл Александер Ґрехем часто — проте невірно — вважається першим винахідником телефону. Класична історія про те, як він кричав: «Ватсон, ходіть сюди! Ти мені потрібен!» — по-простому міф, популяризований на Заході.

Підготовка Белла

Як професор в Бостонському університеті, Белл займався підготовкою учителів для глухих та експериментував автофонографом із Леоном Скоттом у галузі запису вібрацій вимови. Цей прилад складається з тонкої мембрани, яка вібрується голосом та несе легку голку, що малює на пластині димчатого скла хвилеподібну лінію, — та завдяки вібрації мембрани графічно відображує рух звукових хвиль у повітрі.

Дослідження у галузі вокальної фізіології підготовили Белла для роботи зі звуком та електрикою. У 1874 році працював він з музичним телеграфом, в якому за схемою «натисни-відпусти» використовував вібруючий сталевий язичок для переривання струму — який, із черги, змушував вібрувати одержувача, що складався з електромагніту, котрий змушував сталевий язичок на іншому кінці вібрувати, так само як, це зробили Бурсей, Рейс та Ґрей. Одного дня з'ясувалось, що язичок не реагував на переривчастий струм, — і Белл, припускаючи, що язичок забився у полюсів магніту, забажав, щоб асистент Ватсон, який був на іншому кінці лінії, посмикав за язичок. Асистент зробив як йому і повелено, — та на власне здивування Белл спостеріг, як подібний язичок на його кінці лінії почав вібрувати та випускати ті ж ноти, дарма що між ними не було переривчастого струму на лінії: подальші експерименти довели, що язичок вібрував завдяки електромагнітному струму, викликаного рухом віддаленим на лінії язичка біля магніту. Саме це відкриття привело Белла до відмови від струму з батареї — та цілковитим переходом на струм із магнітної індукції язичків. Удодатку стало зрозумілим що, через те, що струм ніколи не розбивається, усі складні вібрації мови можна конвертувати в струм, який, у свою чергу, міг відтворювати мову на великих дистанціях.

Белл з асистентом Ватсоном дізнався, що рух язичка у магнітному полі здатний передавати модуляції звука. Праця за аналогією з автофонографом, Белл створив одержувач, який складався з протяглої діафрагми або з нагнутої шкіри золотобіта з арматурою намагніченого заліза приєднаного до середини, та вібрував перед полюсом електромагніту на струмі з лінії.

Успіх Белла

Прилад був готовий 2 червня, 1875 року, і того самого дня йому вдалося передати звуки та аудіо сигнали електромагнітним струмом та без використання батареї. 1 липня, 1875, він інструктував свого асистента, як створити другий мембранний одержувач, який можна було б використати з першим, і через декілька днів вони були зв'язані одне з одним, на кінцях лінії, яка йшла з кімнати винахідника в Бостоні до підвалу внизу. Белл, у кімнаті, тримав один інструмент у руках, у той час, як Ватсон у підвалі слухав інший. Винахідник спитав, ' Ти розумієш, що я кажу?' і ми можемо тільки уявляти його задоволення, коли Ватсон вбіг у кімнату та, схвильований, сказав 'Так.' Проте, перший успішний двохсторонній телефонний дзвінок Белл не зробив до 10 березня, 1876 , коли Белл сказав у прилад « Ватсон, ходи сюди, Я хочу тебе бачити. » Та Ватсон відповів. Так, у 1875, Белл винайшов електромагнітний передавач, який до нього винайшов Меуччі. Перший дзвінок на велику відстань було зроблено 10 серпня, 1876 року Беллом з родинної ферми Брентфорд Онтаріо, асистентові який знаходився у Парижі, на відстані 16 км.

Потім він закінчив прилад, у якому передавач формувався подвійним електромагнітом, перед яким мембрана, витягнута на кільці, несла довгастий шмат м'якого заліза, закріпленого у середині. Мікрофон перед діафрагмою спрямовував звуки на неї, і так як вона вібрувала з ним, м'яка залізна арматура викликала відповідні струми у чарунці електромагніту. Ці струми після проходження лінії, опинялись у приймачі, який складався з трубчастого електромагніту, один кінець якого був частково закритий тонким диском з м'якого заліза, встановленого в одній точці на кінці труби. Цей одержувач був схожий на циліндричну металеву коробку з товстими стінками, з товстою залізною кришкою, закріплена до отвору одним гвинтом. Коли хвилеподібний струм проходив через котушку магніту, диск або кришка арматури починали вібрувати та давати звук.

Примітивний телефон був швидко покращений, подвійний електромагніт був замінений на один магніт-полосу з маленькою котушкою або бобіною дротів, які оточують один полюс, перед яким тонкий диск з феротіпія закріплений у круговому мікрофоні та служить як з'єднані мембрана та арматура. Коли говорять у мікрофон, залізна діафрагма вібрує з голосом у магнітному полі полюса, і таким чином збуджує хвилеподібний струм у котушці, який, після подорожі дротом на віддалене місце, приймається таким самим приладом. При пересіканні котушки приймача, струм посилює або ослаблює магнетизм полюса, і таким чином змушує диск вібрувати та відтворювати імітацію голосу. Ці звуки тихі і можуть бути почуті лише, коли вухо знаходиться близько до мікрофона, проте вони розбірливі та виразні, та легко впізнати того, хто говорить.

Публічні демонстрації

Найраніше публіка телефону Белла

Прилад був представлений в Сторічній Виставці (Centennial Exhibition) у Філадельфії, у 1876, де він привернув на себе увагу Бразильського імператора Педро II, та на зустрічі Британської Асоціації (British Association) у Глазгові, восени того ж року, Сер Вільям Томсон розповів про існування винаходу Європейській публіці. У опису його візиту - виставки, він сказав: ' В Канадському відділені я чув, "Бути чи не бути . . . ось у чому питання, " через електричний дріт; проте, ставлячись з презирством до односкладових слів, електрична артикуляція піднялася на вищі висоти, та дала мені уривки з випадкових Нью-Йоркських газет "Місто Нью - Йорк, " "Сенатор Мортон, " "Сенат вирішив надрукувати додатково тисячу копій, " «Американці в Лондоні вирішили своє четверте Червня, що наближається!» Це все мої власні вуха чули, як кажуть мені з безпомилковою розбірливості з круглої арматури диска іншого маленького електромагніта, такого самого, як я тримаю у руці.

Безсмертні слова Шекспіра, які вимовив маленький не одухотворений голос, дійсно викликали захоплення в палкого душею великого електрика. Здивування, створене серед публіки цим винаходом, будуть пам'ятати. Крім одного або двох винахідників, ніхто навіть не мріяв про телеграф, який буде розмовляти. Уява запрацювала у людей, представляючи можливі сфери вжитку телефону. Так винахідний журналіст передбачив час, коли друзі через океан зможуть шептатися один з одним під шум хвиль Атлантики. Зацікавленість, однак, не було повністю вгамована доки професор Белл, винахідник приладу, власноруч не продемонстрував його Британській публіці, та не отримав запальні оплески захоплених співвітчизників.

Пізніші публічні демонстрації

Більш пізнійваріанттелефону, що базувався на рідинному передавачі Грея, був публічно представлений 4 травня, 1877 року на лекції, що давав Професор Белл в Бостонському Музичному Холі. ' Ідучи до маленької телефонної коробки з приєднаними дротами, ' говориться у доповіді, ' пан Белл байдужо спитав, наче адресував своє питання комусь у сусідній кімнаті " Пане Ватсон, ви готові! " Пан Ватсон за п'ять миль звідси у Сомервіллі, швидко, позитивно відповів та скоро було чути голос співаючи «Америка.». Ідучи до іншого інструмента, з'єднаного дротом з Провіденс (Providence), сорок три милі звідси, пан Белл послухав трохи та сказав, «Сігнор Брігноллі, який допомагає мені на концерті у Музичному Холі в Провіденс, зараз заспіває для нас. » Через мить інтонація голосу тенора підвищилась та впала, звук був слабким, іноді взагалі пропадав, а потім знову ставав чутним. Пізніше, соло корнета, що грав у Сомервіллі, було дуже розбірливо чути. Ще пізніше, пісня у трьох частинах прийшла проводом з кінцевої станції Сомервілля, та пан Белл розважив аудиторію, коли вигукнув, «Я буду вимикати пісню з однієї частини кімнати до іншої так, щоб усі могли чути. »

Розмова телефоном 1910 рік

Саме в Массачусетсі був встановлений зв'язок з Бостоном, на відстані вісімнадцяти миль, та пан Ватсон співав "Auld Lang Syne", « Прикрашений Зірками Прапор (The Star - Spangled Banner)», та "Вітайте Колумбію (Hail Columbia), " у той час як аудиторія в Салемі підспівувала хором.

Резюме досягнень Белла

Белл прийняв у своїх приладах передавачі Грея та пізніше Едісона та пристосував комутатор, розроблений для телеграфії компанією Western Union. Було б неправильним применшувати внесок Белла у розвиток телефонії. Крім того, Белл досягнув успіху там, де інші не змогли, він зміг створити комерційну телефонну систему. Можна сказати, що Белл винайшов телефонну компанію.

Будова телефону 1972 року

Сучасна телефонна трубка з'явилася, коли шведський монтер прив'язав мікрофон та динамік до палки, щоб тримати руки вільними. Складаний переносний телефон був навмисною копією вигаданий футуристичних комунікаторів з телевізійного серіалу Star Trek.

Історія додаткових винаходів та покращень електричного телефону включає в себе вугільний мікрофон (пізніше замінений на електричний мікрофон, який зараз використовується майже у всіх телефонних апаратах), ручний комутатор, дисковий набір, автоматичну телефонну станцію, комп'ютеризований телефонний перемикач, тоновий набір (DTMF), та оцифрування звуків, використовуючи різні методи кодування, такі як імпульсно - кодову модуляцію PCM (також використовується для WAV файлів та компакт дисків).

Більш новіші системи включають IP телефонію, ISDN, DSL, стільникові телефони (мобільні телефони), бездротові телефони, та UMTS системи, які дозволяють виконувати високошвидкісну пакетну передачу даних.

Телефонна індустрія поділяється на виробників обладнання та телефонних операторів. Компанії-оператори часто тримають національну монополію. У Сполучених Штатах, компанія Bell System сильно зросла. Вона частково або повністю володіє компаніями, що надають телефонні послуги близько 80 % телефонів у державі та також володіє компанією Western Electric, яка виготовляє або закуповує усе обладнання, що використовується місцевими телефонними компаніями. компанія Bell System позбавляла себе місцевих телефонних компаній, щоб у 1984 році владнати антимонопольний позив проти себе з боку Міністерства юстиції Сполучених Штатів Америки.

Перший трансатлантичний телефонний дзвінок( додаток №1) з міста Нью-Йорк до міста Лондон було зроблено 7 січня, 1927 року.


1.5 Бездротовий телефон (радіотелефон)


Радіотелефон (бездротовий телефон) вперше був винайдений Тері Паллом у 1965, що складався з «бази», під’єднаної до телефонного кабелю, та зв'язаної за допомогою слабо-потужного радіо з віддаленою телефонною радіо трубкою. Це дозволяє використовувати трубку з будь - якого місця у зоні досяжності бази. Через те, що на передачу сигналів до трубки необхідна енергія, база під'єднана до електромережі. Такі телефони не функціонують без електрики.

Спочатку безпроводові телефони використовували частоту у 1.7 МГц для зв'язку між базою та трубкою. Через проблеми з якістю та зоною досяжності, такі телефони швидко були витиснені системами, що використовують частотну модуляцію на вищих частотах (49 МГц, 900 МГц, 2.4 ГГц, та 5.8 Ггц). Бездротові телефони, що працюють на частоті у 2.4 Ггц можуть конфліктувати з деякими протоколами бездротових локальних мереж (802.11b/g), через те, що вони використовують однакові частоти. Сучасні бездротові телефони звичайно працюють на декілька сот метрів.


1.6 Існують супутникові та мобільні системи


На відкритті телефонної станції у місті Будапешт, 1881 року, Нікола Тесла став головним електриком телефонної компанії (інженером Югославського уряду першої державної телефонної системи). Там Тесла винайшов прилад, який він називав телефонним підсилювачем. Пристрій міг працювати як гучномовець. Цей винахід ніколи не патентувався та не демонструвався публічно. В кінці кінців він використовувався для того, щоб виявляти сигнали у експериментах з бездротової передачі. Прилад, розроблений у цих експериментах, був попередником сучасних бездротових телефонів.

Мобільні телефони

Сучасні мобільні телефонні системи побудовані за принципом стільників. Радіо використовується, щоб зв'язуватись між трубкою та стільником. Коли трубка надто сильно віддаляється від стільника, комп'ютерна система дає команду найближчому до трубки стільнику встановити зв'язок з трубкою на іншому каналі без переривання дзвінка.

Сучасні мобільні телефони використовують стільникову систему через те, що радіо частоти — обмежений ресурс, який використовує багато абонентів. Стільники та трубки мають слабо потужний передавач так, щоб обмежена кількість радіо частот може використовуватись великим числом абонентів з меншою кількістю перешкод. Крім того батареї у трубках потребують меншої кількості енергії.


1.7 Приклад розвитку мобільних телефонів Nokia


Опис телефону " Nokia 1011"

Nokia 1011 важив 475 гр. Причому велика частина ваги припадала на нікелево-кадмієвих батарей, яка могла працювати без заряджання в режимі розмови всього 90 хвилин. Та й час роботи в режимі очікування було мізерно мало - всього 12 годин З точки зору сучасних високих технологій, інші технічні характеристики "піонера" також "вражають" уяву сьогоднішнього досвідченого користувача: розмір корпусу 195 x 60 x 45 мм, записна книжка на 99 номерів . Зрозуміло, що ні про який кольоровий дисплей, вбудовану камеру або карту пам'яті й мови не йшло. Але не будемо настільки зневажливі: Nokia 1011 - перший телефон з функцією SMS. Він працював в діапазоні 900 МГц, що цілком підходило таким великим операторам зв'язку, як британські Vodafone і Cellnet (нинішній O2).


Вплив мобільних телефонів на організм людини

Вплив мобільних телефонів на організм людини


Опис телефону Nokia N97 minigoldedition

Смартфон Nokia N97 mini є кілька зменшеним варіантом Nokia N97,але на відміну від оригінального апарату, корпус цього смартфона покритий 18-каратним золотом, що має товщину всього 14.2 мм. Апарат оснащений висувається сенсорним TFT-дисплеєм, що відображає до 16 млн. кольорів, з діагоналлю 3.2 "і QWERTY-клавіатурою. Nokia N97 mini створений на платформі Symbian OS 9.4 Series 60. У Nokia N97 mini вперше використаний сервіс LifecastingwithOvi. Даний сервіс є спільним проектом Nokia і Facebook і дозволяє оновлювати статуси і дані про місцезнаходження в особистому профілі на Facebook безпосередньо з екрану пристрою. Короткі технічні характеристики N97 mini: процесор ARM 11 434 МГц, пам'ять 8 Гб, робота в частотних діапазонах GSM 850/900/1800 / 1900, UMTS 850/900/1900/2100, підтримка стандартів передачі даних HSCSD, GPRS 32, EDGE 32, HSDPA 3.6 Мбіт / с., інтерфейси Bluetooth 2.0 + A2DP, microUSB 2.0, Wi-Fi 802.11 b / g, камера 5 Мпікс ., підтримка карт пам'яті формату microSD, об'ємом до 16 Гб, вбудовані чіпи GPS з функцією A-GPS і FM радіо. Роботу телефону Nokia N97 mini забезпечує потужний акумулятор на 1200 mAh, який дозволяє апарату працювати до 320 годин в режимі очікування і до 7.1 годин в режимі розмови.


Вплив мобільних телефонів на організм людини


Вплив мобільних телефонів на організм людини


Вплив мобільних телефонів на організм людини

Мобільний телефон "Nokia 1011" випустили 10 листопада 1992 року. Назва телефону походить з дати випуску. А телефон Nokia N97 minigoldedition випустили в 2010 році, таким чином зрівнявши ці два телефони, ми бачимо настільки швидко розвиваються мобільні телефони.


Спеціальна частина


Хвороби та ушкодження спричинені неправильним використанням мобільним телефоном


1.1 Виникнення ракових пухлин


Спеціалісти Московської медичної академії ім. І.М. Сеченова під керівництвом академіка РАМН Геннадія Румянцева в черговий раз намагались знайти відповідь на питання, чи шкідливі мобільні телефони для здоров'я.

Основним шкідливим фактором мобільних телефонів вважаються високочастотні дециметрового діапазону. Найбільш розповсюджений в Росії стандарт GSM працює на частотах 900, 1800 і 1900 МГц. Найбільш сильне випромінювання мобільника сильно коливаються. Це зв'язано як з самою конструкцією телефону, так і з умовами його використання і віддаленістю абонента від базових

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: