Українське Православне Церковне Братство "Діяльно–Христова Церква": еволюційні та інсталяційні аспекти становлення особового складу (1920–1927 рр.)
***Т. Хомжа (1891 - ? рр.) (згідно з власної автобіографією) – народився 11 жовтня на Уманщині в с. Бабинці. Закінчив Велико – Сорочинську учительську семінарію, виховував підростаюче покоління в школах Уманщини. Після завершення служби в армії перейшов до учительської діяльності. Працював в кооперативних установах які вели великі посередницькі операції. Після великого сімейного горя (смерті матері, дружини та дочки упродовж 3-ьох років) "дав обітницю Богові посвятити останні дні мої Спокуті служінню Творцю всіх, вірі і Церкві православній".
**Детальніше про причини та наслідки цих протиріч див.: Кузовенков Д. До питання про причини утворення Братства "Діяльно – Христова Церква" у 20 – х роках ХХ ст. // Історія релігій в Україні: науковий щорічник / упоряд. О. Киричук, М. Омельчук, І. Орлевич. – Львів : Львівський музей історії релігії; Видавництво "Логос", 2010. – Книга ІІ. – С. 107 - 115.
***М. Пивоварів – народився в с. Богоявленському Маріупольського повіту Катеринославської губернії. Закінчивши парафіяльну школу, він знайшов себе в церковній справі. Брав участь в церковно – визвольному русі 1917 – 1920 рр. З 1921 р. був членом Президії ВПЦР та обраний до складу Київської губерніальної церковної ради. В цьому ж році – делегат Першого Всеукраїнського Церковного Собору. З 1924 р. приєднався до Братства "ДХЦ", але з 1927 р. вимушений вернутися в лоно УАПЦ в результаті ліквідації "ДХЦ". У 1929 р. заарештований і засуджений на 10 років ув‘язнення. Помер у Вінниці.
***П. Тарнавський (1873 – 1938 рр.) - народився в Звенигородщині. Закінчив Київську духовну семінарію та академію. У 1916 р. викладав в Київській духовній академії. З 1917 р. – член Київської єпархіальної ради та ВПЦР. З 1919 р. священик с. Баришівки (Полтавщина) та обраний до складу 2-ої ВПЦР. На Соборі Київщини в травні 1921 р. отримав сан протоієрея. З 1922 р. – хіротонізовано на єпископа УАПЦ.
**Надзвичайний Собор УАПЦ був скликаний в січні 1930 р. з метою ліквідації Автокефальної Церкви в Україні, яка знесилилась від постійного атеїстичного тиску та постійних переслідувань з боку тоталітарної влади Рад.