Особливості української демонології
3. Демонологія в літературі
Дуже широко використовувались українські пізнання з демонології і в літературі. Наприклад, «Лісова пісня» Лесі Українки. З одного тільки складу драми-фейерії видно,що вона вся наскрізь прошита демонологічним мотивом,але з західним характером. Та не тільки Леся Українка зверталась до народних вірувань. Говорячи про демонологію просто не можна не помітити таку постать,як М.В.Гоголь. Всі дивились фільми або читали його твори «Вій», »Вечори на хуторі близ Диканьки» та ін. Не обминув цього питання і Т.Г.Шевченко. Але в його творчості ми найчастіше зустрічаємо цю саму «нечисть» як обездолених та нещасливих,що покінчили життя самогубством.
Отже, підсумовуючи вище викладене,українська демонологія має за основу руську культуру. Якраз у руський період демонологія і набрала найбільшого розвитку і розквіту. Прихід протилежного за релігійними цінностями християнства частково зупинив розвиток цього напрямку українського фольклору. Та розвиток продовжувався, і навіть саме християнство поступово набрало деякого язичницького колориту. Яскравою ознакою української демонології є дуже багатий пандемоніум, що базується на силах природи. Не обминули демонології також і видатні українські письменники. На мою думку,не зважаючи на тисячолітнє (!!!) панування християнства, стійке вірування в сили природи у вигляді нечистої сили збереглись і понині.