Формування здорового способу життя дітей з неблагополучних сімей
Отже, численна кількість випадків проституції, садизму, гомосексуалізму та інших збочень, як зазначають дослідники, є наслідком названих соціально-економічних умов. Адже статеве дозрівання означає злам чи різкий поворот не тільки у фізичному розвитку, але й розвитку вищих душевних та духовних властивостей людини та всього того, що загалом визначається поняттям культури. Цілком очевидно, що патологічна сексуальність впливає на етичні поняття безпритульних дітей.
Усілякі шкідливі впливи в цьому віці зумовлюють різке відхилення від нормального фізичного й психічного розвитку дитині. Найбільш руйнівними для нервової системи є алкоголь, кокаїн та нікотин - невід'ємні супутники життя "дітей вулиці".
За довготривалого вживання кокаїну різко змінюється фізичне й психічне обличчя дитини. Головними ознаками хронічного отруєння кокаїном є хирлявість та моральний розлад. Надалі виникають чуттєві й рухові розлади, безсоння і навіть епілептоїдні судоми. Настають також зорові, слухові й смакові галюцинації, хибні ідеї. До тяжких явищ через утримання від кокаїну, належать: пригнічений стан духу, плач, стогін, туга, млявість з одночасною деморалізацією.
У хронічних кокаїністів, які почали нюхати кокаїн у ранньому віці, спостерігається сильне гальмування росту, старечий вираз обличчя. Це стається через зменшення харчування, тому що апетит під час вживання кокаїну зникає і психічно кокаїніст легше переносить голод. Але кокаїн не вгамовує голоду, а лише паралізує закінчення чутливих нервів взагалі і особливо шлунка, і кокаїніст за цей самообман розплачується своїм фізичним та психічним станом.
Велика кількість хворих на коросту, екзему та лишай зумовлена антисанітарними умовами життя безпритульних. Більше ніж половина з них (майже всі молодшого віку) десь по три місяці не миються, не мають звички вмиватися, мити руки. їхній одяг дуже занедбаний. Але найбільше занедбані в них очі. Майже третя частина безпритульних хворіла на гострі форми запалення слизової оболонки очей (кон'юнктивіт) та в'їдливе запалення залоз слизової оболонки очей з уразливим процесом (трахома). Фізично діти дуже ослаблені, а майже в 50% були прояви прихованого туберкульозу.
Виснаження фізичних сил негативно позначалося на розумовому розвитку дітей.
1.2 Здоровий спосіб життя і його складові
Здоров'я людини, захворюваність, перебіг і наслідок хвороб, тривалість життя, робочий і творчий потенціал залежать від багатьох факторів, які об'єднуються в один потік інформації. До основних складових здорового способу життя належать: спосіб життя, культура, здоров'я в ієрархії потреб, мотивація, зворотні зв'язки, настанова на довге здорове життя, навчання здоров'ю.
Спосіб життя має велике значення для здоров'я людини. Він складається з чотирьох категорій: економічної (рівень життя), соціологічної (якість життя), соціально-психологічної (стиль життя) і соціально-економічної (устрій життя). Здоров'я людей значно залежить також від стилю й устрою життя, що зумовлені історичними традиціями, закріпленими у свідомості людей.
Багато поколінь наших предків жили у тісному зв'язку з природою, ритм їхнього життя залежав від часу доби, періоду року. Зараз люди живуть у ритмі виробничого циклу, стаючи тільки "користувачем" свого здоров'я, але не його "виробником".
Збереження і відновлення здоров'я прямо залежить під рівня культури. Слід пам'ятати, що людина — суб'єкт і одночасно головний результат своєї діяльності. Культура з цієї точки зору — це самосвідомість, само-виробництво людини у конкретних формах її матеріальної і духовної діяльності. Тому під культурою розуміють особливого виду ставлення — ставлення до самого себе, властиве тільки людині.
Культура — це не тільки сума знань, це поведінка і сукупність моральних засад. Людині передалися від пращурів знання про природу, про організм і, звичайно ж, про хвороби. Однак люди дуже часто нехтують ними, ведуть неправильний спосіб життя: не дотримуються рухового режиму, переїдають, курять, зловживають алкоголем. Тому для здоров'я потрібні знання, які ввійшли б у повсякденну звичку людини.
Здоров'я в ієрархії потреб не завжди займає перше місце порівняно з речами та іншими матеріальними благами. Звичайно, здоров'я залежить від добробуту. Проте для багатьох людей накопичення модних і дорогих речей стало ціллю всього життя. Заради цього вони нехтують фізичним і духовним удосконаленням, гармонійним розвитком особистості, знищують природу, забруднюють навколишнє середовище, чим шкодять своєму здоров'ю і здоров'ю майбутніх поколінь. Здоров'я повинне займати перше місце в ієрархії потреб людини.
Мотивування в основному визначає спосіб життя Не можна стверджувати, що люди не розуміють значення здоров'я, не цінують його. Однак, на превеликий жаль, ціну здоров'я більшість усвідомлює лише тоді, коли воно значно втрачене. Тільки тоді (і то не зав виникає мотивування — вилікувати захворювання, стати здоровим. Для того щоб кожна людина була зацікавлена у зміцненні свого здоров'я, важливе значення мають матеріальні стимули. Наприклад, при платному лікуванні свідомість людини та її психологія буде спрямована на зміцнення здоров'я і дотримання здорового способу життя.
Зворотні зв'язки — це важливий фактор ефективної діяльності численних безумовних і умовних реакцій, що забезпечують високу адаптацію до змінюваних умов зовнішнього середовища. Багато людей нерозумно і довго випробовують стійкість свого організму неправильнім способом життя, алкоголем, нікотином. І тільки через десятиліття спрацьовують їхні зворотні зв'язки. Тоді вони перестають курити, зловживати алкоголем, проте уже буває запізно. Слід пам'ятати, що зворотні зв'язки поволі реалізуються не тільки на негативні, але й на позитивні впливи. Наприклад, ефект ранкової гімнастики, заняття фізичною культурою і гартування організму проявляється не через декілька днів, а через місяць. Люди цього не розуміють і тому, не отримавши ефекту через декілька днів від корисних для здоров'я дій, вони припиняють їх. Сповільнена дія та довге невиявлення зворотніх зв'язків — одна з головних причин негігієнічної поведінки людей, недооцінка здорового способу життя.
Настанова на довге здорове життя — категорія суб'єктивна, водночас це важливий об'єктивний фактор здоров'я. У протилежному випадку людина думає тільки про хворобу, входить у неї, не мобілізує резерви свого організму — універсальні внутрішні ліки.
Стародавній сірійський лікар А. Фаридж так звертався до хворого: "Дивись, нас троє: я, ти й хвороба. Якщо би будеш на моєму боці, нам буде удвох легше подолати її". Фокусування па здоров'я підвищує захисні сили організму, що допомагає швидкому видужанню. Дуже важливо для людини зосередити увагу на довгому здоровому житті.
Навчання здоров'ю, норм і навиків здорового способу життя спеціально ніде і ніколи не вчать. Єдиним джерелом знань у цій ділянці є приклад батьків і санітарна освіта. Найкращі педагоги тут — це батьки. Навчити здоров'ю бажаючих — сьогодні першочергове завдання. Виховання загальної культури здоров'я — мета глобальна і віддалена. Навчання здоров'ю треба поєднувати з працею, іграми, чим відновлюється єдність людини, її діяльності та проблеми її здоров'я.
Дитина знаходиться в постійній взаємодії з навколишнім середовищем. У цьому виявляється закономірність єдності організму і середовища.
Постійно змінюються метеорологічні умови (сонячне випромінювання, температура повітря і води, опади, рух і іонізація повітря, атмосферний тиск на рівні моря і на висоті) можуть викликати істотні біохімічні зміни в організмі, що приводять до визначених фізіологічних і психічних реакцій: до зміни стану здоров'я і працездатності людини, ефективності фізичних вправ, тактики і техніки виконання, до створення ситуацій, що провокують травматизм. Отже, необхідно враховувати вплив зовнішніх факторів при виконанні фізичних вправ учнями. Прагнення прогнозувати, керувати мірою і характером впливу факторів зовнішнього середовища на дітей, які займаються фізичними вправами привело до створення самостійної галузі науки - біометеорології спорту.
Використання природних сил природи в процесі фізичного виховання здійснюється по двох напрямках:
1. Природні сили природи як супутні фактори, що створюють при грамотному обліку їхньої дії найбільш сприятливі умови для занять фізичними вправами. Вони доповнюють і підсилюють ефективність виконання рухів на організм людини.
2. Природні сили природи як відносно самостійні засоби оздоровлення і загартовування у виді спеціальних процедур, сонячних, повітряних і водяних панн. При оптимальному впливі ці процедури, включені в режим трудової і навчальної діяльності, стають формою активного відпочинку, підвищують ефект відновлення і створюють позитивні емоції.
Одним з головних вимог при використанні природних сил природи є системне і комплексне застосування їх у сполученні з фізичними вправами. При визначенні оптимальної дози необхідно враховувати особливості тих, хто займається і характер педагогічних задач. Правильне використання природних сил природи дозволить реалізувати механізм переносу ефекту загартовування, тобто виявити придбаний людиною в процесі фізичного виховання ефект загартовування в трудовій, навчальній і військовій діяльності; створить можливості для застосування більш високих навантажень, а отже, підвищення працездатності людини; підвищить опірність організму до дії радіації, перевантажень, вібрації, заколисування й ін.; створить можливість на більш високому рівні виявити вольові якості.
Реалізація принципу оздоровчої спрямованості системи фізичного виховання можлива тільки за умови, якщо заняття фізичними вправами стануть органічною частиною життєдіяльності людини. З іншого боку, фізичні вправи дадуть належний ефект тільки при дотриманні необхідних гігієнічних норм. Будучи неспецифічними засобами фізичного виховання, гігієнічні фактори здобувають велике значення для повноцінного рішення задач фізичного виховання. Як би добре ні був організований педагогічний процес, він ніколи не дасть бажаного результату при порушенні, наприклад, режиму харчування і сну, якщо заняття будуть проходити в антисанітарних умовах. От чому в шкільній програмі але фізичному вихованні існує розділ теоретичних зведень, що містить обсяг гігієнічних знань школярів.
Гігієнічні фактори являють собою велику групу різноманітних засобів, умовно поділюваних на дві підгрупи. У першу підгрупу входять засобу, що забезпечують життєдіяльність людини поза процесом фізичного виховання: норми особистої і суспільної гігієни праці, навчання, побуту, відпочинку, харчування, тобто умови для повноцінних занять фізичними вправами.
Другу підгрупу складають засобу, що включаються в процес фізичного виховання: оптимізація режиму навантажень і відпочинку відповідно до гігієнічних норм, забезпечення раціонального харчування на дистанції, створення зовнішніх умов для занять фізичними вправами (чистота повітря, достатня освітленість, штучна аероіонізація, справність інвентарю, зручність одягу і т.д.) і відновлення після них (масаж, баня, ультрафіолетове опромінення і т.п.).
Максимальний ефект можна одержати тільки при систематичному і комплексному застосуванні цих засобів.
Розділ 2. Соціально-педагогічна діяльність по формуванню здорового способу життя
2.1 Діяльність ЦСССДМ у напрямі формування здорового способу життя у дітей з неблагополучних сімей
Дітям з емоційними розладами часто пропонують вплив психотерапевтичних або медикаментозних засобів (лікування антидепресантами). Цим дітям необхідна індивідуальна допомога (найкраще постійних наставників з числа професіоналів) у наполегливому і систематичному подоланні труднощів, необхідно навчити їх дивитися на себе з боку, бачити в житті позитивне, уміти передбачати перспективу майбутнього. Украй виражені норми, що закріпилися в поведінці, фрустрації вимагають допомоги з боку шкільного психолога; психотерапевта, а часом і психіатра.
Найкращим засобом психологічного захисту від фрустрації є виховання толерантності (терпіння і поважності), як риси характеру, тісно пов'язані з наполегливістю. Наявність толерантності вкрай необхідно для дітей з неблагополучних родин щоб послабити реагування на несприятливі фактори родини в результаті зниження чутливості дитини до їх впливу. Ці діти повинні бути поміщені в педагогічно контрольовані колективи, досвід організацій яких дають А.С. Макаренко, В.К. Дьяченко, і їм необхідна допомога найчастіше впливом на їх психіку: клінічна або особистісно-орієнтована. Перша спрямована на зм'якшення або ліквідацію наявної симптоматики. Особистісна психотерапія (індивідуальна і групова) спирається на різного виду аналіз внутрішніх і зовнішніх конфліктів дитини. Групова психотерапія для соціально запущених дітей і підлітків повинна вестися з урахуванням знання законів міжособистісного впливу в малій групі. Ці діти уже відібрані життям і обставинами. Їм необхідно авторитетно пояснити сутність їх поведінки, обґрунтовано прогнозувати можливість і терміни корекції, навчати релаксації, аутогенному тренуванню, організовувати з ними тренінги спілкування по програмі ресоціалізації. З ними можливі - у залежності від різного ступеня неблагополуччя - і форми сімейної групової психотерапії, психотерапії спільної діяльності, ігрової психотерапії Традиційні методи психотерапії - спостереження, рефлексія й інтерпретація - можуть сьогодні з урахуванням нашого менталітету використовуватися разом зі схваленнями, порадами і вказівками. Методи сенсибілізації і десенсибілізації, метод, "виключеного часу" допомагають конкретним, дітям у конкретних ситуаціях. Дружнє спілкування в одних випадках і директивній прямолінійності в других дозволяють зробити допомогу ефективною.
Практика свідчить, що необхідно якомога раніше забрати дитини з неблагополучного середовища. По глибокому переконанню великого практика А.С. Макаренко, "головні основи виховання закладаються до 5 років, і те, що ви зробили до 5 років, - це 90% усього виховного процесу" [6]. Устигнути допомогти - це дуже важливо.
Дитячі оздоровчі заклади з цілодобовим перебуванням дітей, заслуговують на увагу та серйозну державну підтримку завдяки їх потенційним можливостям щодо виховання дітей, але в останні роки різко скоротилась їх мережа. Причинами такого явища стали:
- наслідки аварії на Чорнобильській атомній станції, що призвели до закриття оздоровчих закладів, в яких було виявлено підвищений рівень радіаційного забруднення відповідно до встановлених на той час норм;
- складна економічна ситуація в Україні спонукала "збіднілі підприємства" до закриття відомчих оздоровчих закладів;
- низька заробітна плата та важкі умови праці, сприяли процесу постійної плинності основної маси педагогічних та керівних кадрів дитячих позаміських оздоровчих закладів, а це, в свою чергу, призвело до зниження загального рівня їх комплектності, професійного рівня фахівців, що не дозволяло оперативно перебудувати зміст і форми виховної діяльності у цих закладах. У кращому стані опинились дитячі оздоровчі заклади з досить професійно орієнтованим керівництвом та педагогічним колективом, які перейшли на нові методи фінансування та господарювання на рівні підприємств, які, в свою чергу, сприяли екологічному становленню позаміських оздоровчих закладів.
У сучасному українському суспільстві за умов трансформації усіх сфер життя та переходу до ринкової економіки молодь, (а майже 20% населення України молодші 15 років), як і переважна більшість інших верств населення, опинилась у кризовому стані.
Щоб допомогти дітям вижити у складних економічних та соціальних умовах уряд України здійснює цілеспрямовані заходи, реалізовує програми, організовує структури для підтримки та допомоги молоді. Насамперед реалізацію програм щодо підтримки, соціального становлення та розвитку молоді здійснює система соціальних служб для молоді, яких налічується в Україні на кінець 1999 року — 546.
Під системою соціальних служб для молоді слід розуміти основні структури, зокрема спеціалізовані соціальні служби для молоді та центри соціальних служб для молоді, які уповноважені державою брати участь у реалізації державної молодіжної політики та надавати соціальні послуги і соціальну допомогу молодим громадянам. Нині на державному рівні проблемами молоді (окрім сфери освіти, яка завдяки своїй специфіці має справу з дітьми та молоддю) займаються Державний комітет молодіжної політики, спорту та туризму, Український інститут соціальних досліджень та соціальні служби для молоді (ССМ), які діють відповідно на обласному, міському та районному рівнях.
Центри соціальних служб для молоді це спеціалізовані заклади, на які покладено державою завдання практичного здійснення підтримки соціального становлення та розвитку молоді.
Центри соціальних служб для молоді є основною державною ланкою, яка здійснює соціальну роботу з дітьми та молоддю. Всі центри соціальних служб для молоді об'єднанні спільною метою, є єдиним механізмом держави, у реалізації соціальної політики для молоді, утворюючи таким чином систему — сукупність елементів об'єднаних за спільними ознаками та призначенням. Система центрів ССМ характеризується ієрархічною структурованістю та впорядкованістю її структурних одиниць, що забезпечує її стабільність, гнучкість та динамічність.
Як показав теоретичний аналіз проблеми, функціонування системи ССМ, обґрунтування наявного статусу системи захисту працівників, посилення уваги суспільства до окремої дитини чи молодої людини і зміни методологічних факторів у взаємодії людини і соціуму на принципах первинності особистості і мікросоціуму по відношенню до суспільних інститутів. Саме тому суспільство повинно постійно допомагати людині, підтримувати її становлення як самостійної, гуманістичної особистості.
Соціальні служби для молоді є по суті інтегрованими спеціальними закладами по роботі з різними категоріями населення, які потребують допомоги. Система соціальних служб побудована за певною моделлю діяльності ССМ, напрямів роботи, моделі діяльності тощо.
Системний підхід дозволяє розглядати соціально-педагогічну діяльність як сукупність складних суспільно значущих компонентів, що характеризуються наявністю загальних і відмінних ознак. Саме цим і зумовлюється необхідність врахування у процесі створення системи ССМ усіх об'єктивних і суб'єктивних чинників, від яких залежить якісний рівень соціально-педагогічної роботи. Це стосується, перш за все, загальних та окремих аспектів і компонентів, оскільки, той, хто береться за окремі питання без вирішення загальних, весь час буде натикатися на невирішені загальні питання.
Головна відмінність функціональних систем соціальних служб полягає у специфіці їхньої діяльності. Серед соціальних служб можна виокремити такі, що працюють у сферах охорони здоров'я, житла, соціального забезпечення, соціальної роботи та освіти. Саме це й диктує гак звані "функціональні" відмінності, тобто відмінності, які базуються на розподілі праці.
Соціальні служби, що орієнтовані на певну групу клієнтів, можуть надавати послуги лише окремим групам клієнтів — людям похилого віку, дітям чи безробітним. І, відповідно, їхні компоненти (форми, методи, засоби) мають "працювати" саме на конкретного клієнта і в конкретному середовищі.
Соціальні служби, які репрезентують систему ССМ територіального охоплення, відповідальні за те, що відбувається в певній місцевості. Основою для створення такої ССМ може бути регіон, район чи невелика громада.
Обґрунтовуючи структуру моделі соціальних служб для молоді, ми виходимо із Концепції діяльності центрів соціальних служб для молоді, яка визначає основні функції системи ССМ. Відповідно до Концепції, це: діагностична, прогностична, координаційна, посередницька, комунікативна, організаторська, охоронно-захисна, превентивно-профілактична, корекційно-реабілітаційна. Виходячи із пріоритетних напрямів діяльності, функцій системи ССМ, ми визначаємо основні види діяльності центрів соціальних служб для молоді.
1) Практична діяльність спрямована на безпосереднє досягнення статутних цілей — забезпечення реалізації соціальних програм, забезпечення допомоги конкретному клієнту.
2) Організаційна діяльність присвячена встановленню взаємовідносин і взаємодії служб з іншими суспільними та державними інституціями.
3) Ресурсна спроможна поновити та використати ресурси, необхідні для реалізації програм будь-якого рівня. До ресурсної діяльності, в першу чергу, слід включити роботу з підготовки кадрів та фінансового забезпечення.
4) Аналітична визначає цілі та здатна оцінити досягнуті результати (аналітична робота), а також проводить збір та моніторинг інформації про діяльність Центрів ССМ (інформаційне забезпечення). Усе це в сукупності дозволяє здійснювати соціальну роботу за основними напрямами, які реалізуються соціальними службами для молоді:
1. Соціальна підтримка різних категорій сімей.
2. Соціальне становлення жіночої молоді.
3. Соціальна підтримка дітей та молоді з особливими потребами.
4. Соціальна підтримка дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків.
5. Профілактика алкоголізму та наркоманії.
6. Профілактика ВІЛ/СНІДу та венеричних захворювань.
7. Профілактика правопорушень.
8. Сприяння працевлаштуванню.
9. Правова освіта молоді.
10.Сприяння розвитку творчої, обдарованої молоді.
11 .Соціальна підтримка неповнолітніх та молоді, які повернулися з місць позбавлення волі.
12. Соціальна підтримка військовозобов'язаної молоді.
Таким чином, систему ССМ не можна віднести до числа соціальних служб, які лише виконують вузько специфічні види соціальної роботи. Вона є багатогранною, має численні компоненти і цілі, саме тому є підстави вважати її поліфункціональною.
З іншого боку, слід зазначити, що при центрах ССМ України діє понад 1250 спеціалізованих формувань, які мають конкретні завдання відносно певної категорії клієнтів. Так, наприклад, консультативні служби для тих, хто бере шлюб вони мають за мету лише підготовку молоді до сімейного життя.
Одним із важливих напрямів діяльності центрів соціальних служб для молоді сьогодні є профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі (наркоманії, алкоголізму, тютюнопаління, правопорушень, ВІЛ/СНІДу). Програми профілактики негативних явищ розраховані на проведення профілактичної роботи передусім серед неповнолітніх та молоді, їхніх батьків, на професійної допомоги, що надається педагогічним колективам навчальних закладів. Особлива увага приділяється дітям та молоді, схильним до адиктивної поведінки, неповнолітнім, які перебувають на обліку в кримінальній міліції, а також неповнолітнім та молоді, які засуджені умовно, з відстрочкою виконання вироку, та неповнолітнім і молоді, які звільнилися з місць позбавлення волі, безпритульним та бездоглядним дітям.
Основним змістом у системі соціально-профілактичної роботи є:
• соціально-педагогічна профілактика;
• соціально-психологічна допомога;
• соціальна адаптація і реабілітація.
Соціально-педагогічний характер діяльності центрів ССМ активно реалізовується шляхом накопичення і удосконалення форм і методів первинної профілактики. У профілактичній роботі, як свідчить аналіз інформаційно-аналітичних та статистичних звітів центрів ССМ, працівники центрів віддають перевагу масовим формам роботи. Практично кожний четвертий масовий захід (акція, фестивалі, конкурси), організований центрами ССМ і був присвячений питанням профілактики негативних явищ саме у молодіжному середовищі.
У діяльності центрів ССМ широко поширені такі масові форми роботи, як акції "Молодь — за здоровий спосіб життя", різноманітні конкурси, вистави, просвітницька робота, яка включає лекторії, розробку та розповсюдження інформаційно-рекламних листівок профілактичного спрямування, виступи на радіо, в телепередачах по формуванню і збереженню знань та навичок здорового способу життя, розрахованих на широкий загал дітей та молоді.
Однією з найпоширеніших і, на думку центрів ССМ, ефективних форм профілактичної роботи, що досить часто використовується у практиці, залишається лекційна робота, яка насичується новітніми технологіями та прийомами. 43% загальної кількості лекцій проведених центрами ССМ, були присвячені питанням профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі, соціальної підтримки молоді девіантної поведінки та осіб, котрі повернулися з місць позбавлення волі. Під час лекцій використовуються профілактичні програми вітчизняних та закордонного авторів, проводяться дискусії, вікторини, рольові ігри тощо.
Варто звернути увагу, що для профілактичної роботи фахівці центрів соціальних служб для молоді широко використовують масові профілактичні акції, які організовують під час Всесвітніх днів без тютюну, боротьби з наркотиками, боротьби зі СНІДом. До проведення масових профілактичних акцій центри ССМ активно залучають різноманітні творчі колективи, котрі підсилюють інформаційні фактори емоційними. Нерідко практикуються індивідуальні консультації спеціалістами різного профілю.
Соціально-психологічна допомога молоді девіантної поведінки надається як в індивідуальній, так і груповій формі. Спеціалісти ЦССМ впроваджують в практику роботи тренінги для підлітків та молоді з девіантною поведінкою з метою зняття схильності до конфліктну, агресивності, а також для формування здорових навичок і норм поведінки. Тренінги проводяться працівниками центрів ССМ період функціонування таборів, у різних молодіжних і підліткових клубах, у притулках для неповнолітніх тощо.
Соціально-психологічна допомога клієнтам надається переважно через систему спеціалізованих служб центрів ССМ: консульт-пункти (стаціонарні та виїзні), громадські приймальні, школи здорового способу життя, лекторії, "Телефони Довіри", пункти медико-психологічного консультування.
Стаціонарні консультативні пункти створюються як на базі ЦССМ, так і на базі закладів освіти (у школах-інтернатах, гуртожитках навчальних закладів), Міністерства внутрішніх справ (приймальниках-розподільниках, виховно-трудових колоніях для неповнолітніх) тощо. Виїзні консультативні пункти створюються з метою консультативної допомоги в містах та районах, де відсутні ЦССМ. Можна з впевненістю сказати, що виїзні консультативні пункти залишаються ефективною і майже єдиною формою соціальної роботи в сільській місцевості, де надається індивідуальна і групова допомога. До роботи консультативних пунктів залучаються висококваліфіковані фахівці: юристи, наркологи, сексопатологи тощо.
Основні завдання спеціалізованих пунктів медико-психологічного консультування надати індивідуальну допомогу підліткам та молоді, які належать до груп ризику. Залучені фахівці проводять не тільки медико-психологічні консультації, а й здійснюють психокорекцію, надають різноманітні види психологічної допомоги.
Однією з форм соціально-психологічної допомоги підліткам та молоді з груп ризику є залучення їх до роботи клубів. З метою активізації цієї роботи у системі центрів ССМ створюється мережа різного типу молодіжних клубів та об'єднань, завданням яких є вироблення у молодих учасників клубу навичок психологічної стійкості, здорового способу життя.
Соціально-психологічна допомога фахівцями центрів ССМ надається і під час проведення спеціальних рейдів з метою виявлення бездоглядних дітей, неповнолітніх жебраків, дітей, котрі не відвідують школи, дорослих осіб, які втягують неповнолітніх в злочинну діяльність, незаконні дії з наркотичними речовинами. З таким контингентом дітей проводиться психолого-корекційна робота.
Останнім часом одним із напрямів соціальної роботи з молоддю є запровадження патронажного обслуговування сімей, чиї діти перебувають на обліку кримінальної міліції у справах неповнолітніх за епізодичне вживання алкоголю, наркотичних речовин чи за скоєні правопорушення. З батьками та дітьми проводяться індивідуальні бесіди, надається кваліфікована допомога педагогами, психологами, лікарями.
Для категорії дітей та неповнолітніх, схильних до девіантної поведінки, спеціалісти ЦССМ створюють молодіжні табори соціально-психологічної реабілітації, спеціалізовані та профільні зміни тощо. Саме в цей період у нормальній обстановці дітям та підліткам спеціалісти ЦССМ надають соціально-психологічну допомогу, спрямовану на корекцію поведінки, зняття агресивності, тривожності, на розвиток їхніх комунікативних здібностей.
Соціально-адаптаційне і реабілітаційне спрямування діяльності центрів ССМ проблематичне, оскільки провести комплексну реабілітаційну роботу з молоддю, яка вживає алкогольні напої, наркотики, фактично неможливо без медичного лікування. Хоча і не можна заперечувати того факту, що досвід такої роботи поступово накопичується. Найбільша увага приділяється активізації діяльності груп взаємопідтримки за програмою "12 кроків". Фахівці ЦССМ виступили ініціаторами створення товариств, асоціацій, клубів, що сприяють соціальній адаптації молоді та неповнолітніх із груп ризику. В деяких центрах почали створюватися терапевтичні групи соціально-психологічної реабілітації хворих на алкоголізм та наркоманію.
2.2 Програми, спрямовані на формування здорового способу життя
ПРОГРАМА
профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу
Метою Програми є запобігання зараженню ВІЛ, зниження впливу негативних наслідків епідемії ВІЛ-інфекції на суспільство, концентрація зусиль, спрямованих на боротьбу із ВІЛ-інфекцією/СНІДом.
У результаті виконання Програми очікується:
стабілізація епідемічної ситуації в країні;
зниження рівня ризику в поведінці молоді;
ослаблення соціальної напруги в суспільстві та негативних наслідків епідемії.
1. Розробити і запровадити в загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах, закладах післядипломної освіти навчальні програми, курси з питань здорового способу життя, в яких передбачити вивчення тем щодо профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу.
2. Для забезпечення підготовки педагогічних кадрів запровадити спеціалізацію з курсу "Здоров’я і фізична культура".
3. Розробити і включити до програм службової підготовки особового складу курс "Основи здорового способу життя", в якому виділити окремий розділ "Профілактика ВІЛ-інфекції/СНІДу".
4. Розробити і запровадити викладання у Гуманітарному інституті Національної академії оборони спеціального курсу з питань здорового способу життя та профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу.
5. Підготувати і видати навчальні посібники, дидактичні та відеоматеріали, призначені для педагогічних, медичних, соціальних працівників, учнів, студентів та їх батьків, з питань формування здорового способу життя, профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу.
6. Підготувати, видати і розповсюдити інформаційно-просвітницькі матеріали (буклети, плакати, пам’ятки) щодо правил безпечної поведінки для різновікових груп дітей та молоді.
7. Розробити і впровадити соціальну рекламу з питань профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу в навчальних закладах, закладах охорони здоров’я, фізичної культури і спорту, засобах міського та приміського пасажирського транспорту, місцях масового відпочинку молоді (студентські табори, дискотеки, нічні клуби тощо).
8. Розробити і видати для педагогічних, медичних і соціальних працівників методичні матеріали щодо проведення семінарів з проблем пропаганди серед дітей та молоді здорового способу життя, профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу та започаткувати проведення таких семінарів.
9. Організувати проведення семінарів для студентів (учнів) — волонтерів з метою проведення роботи з молоддю за методом передачі знань "рівний-рівному" (peer-education).
10. Запровадити систематичне проведення семінарів з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу та формування навичок безпечної поведінки для членів збірних спортивних команд України, вихованців дитячо-юнацьких спортивних шкіл, спортивних дитячо-юнацьких шкіл олімпійського резерву, шкіл вищої спортивної майстерності, вищих училищ фізичного виховання і центрів олімпійської підготовки.
11. Сприяти проведенню спеціалістами центрів соціальних служб для молоді індивідуальних консультацій, лекцій і семінарських занять з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу, наркоманії та пропаганди здорового способу життя серед шкільної, студентської молоді, курсантів, військовослужбовців строкової служби, молоді, що не працює та не навчається, батьків.
12. Забезпечити широке інформування населення про заклади і установи, які проводять консультаційну, профілактичну роботу та здійснюють діагностику ВІЛ-інфекції/СНІДу.
13. Сприяти діяльності мобільних пунктів для дітей та молоді (передусім у сільській місцевості) з проблем здорового способу життя, профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу.
14. Проводити інформаційно-консультаційну роботу з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу в лікувально-фізкультурних диспансерах та інших медичних закладах фізкультурно-спортивного спрямування.
15. Створити пілотні регіональні центри з проведення інформаційно-освітньої роботи з дітьми, молоддю, батьками і педагогами з метою формування мотивацій до здорового способу життя і навичок безпечної поведінки.
16. Створити у структурі закладів охорони здоров’я мережу кабінетів для молоді ("клінік, дружніх до молоді") з метою надання безоплатних анонімних послуг з питань репродуктивного здоров’я, профілактики та лікування хвороб, що передаються статевим шляхом, ВІЛ-інфекції/СНІДу.
17. Провести Всеукраїнську науково-практичну конференцію "Ефективні форми роботи з попередження епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу серед дітей та молоді".
18. Вивчити і поширити передовий зарубіжний досвід щодо інформування населення про загрозу ВІЛ-інфекції/СНІДу та формування у дітей та молоді навичок безпечної поведінки за такими напрямами:
діяльність громадських, дитячих і молодіжних організацій стосовно профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу;
діяльність закладів соціального спрямування для неповнолітніх та молоді (соціальні служби, "телефони довіри", громадські приймальні, центри ресоціалізації наркозалежної молоді тощо).
інформаційно-просвітницька робота в навчальних закладах з проблеми попередження хвороб, що передаються статевим шляхом, і ВІЛ-інфекції/СНІДу.
19. Створити і забезпечити функціонування загальноукраїнського тематичного веб-сайту в мережі Інтернет для накопичення інформації щодо діяльності державних та громадських організацій з питань протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу.
20. Видати інформаційний довідник з питань діяльності державних і недержавних вітчизняних і зарубіжних закладів та установ, які проводять консультативну, профілактичну роботу та здійснюють діагностику ВІЛ-інфекції /СНІДу.
21. Створити єдиний міжгалузевий інформаційний центр з питань профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу.
22. Забезпечити систематичне проведення для журналістів навчальних семінарів (у тому числі інтернет-семінарів) з різних аспектів проблеми ВІЛ-інфекції/СНІДу.
23. Вивчати і поширювати передовий вітчизняний та зарубіжний досвід щодо формування у громадськості толерантного ставлення до ВІЛ-інфікованих осіб.
24. Створити призначені для журналістів навчальні посібники та відеоматеріали з питань здорового способу життя, у тому числі методик висвітлення проблем ВІЛ-інфекції/СНІДу.
25. Створити прес-клуб "Анти-СНІД" для обміну досвідом висвітлення у засобах масової інформації проблем ВІЛ-інфекції/СНІДу.
26. Розробити засади проведення єдиної координованої державної інформаційної політики щодо ВІЛ-інфекції/СНІДу.
27. Забезпечити систематичне (не рідше одного разу на квартал) проведення прес-конференцій із залученням фахівців з медичних та соціальних аспектів ВІЛ-інфекції/СНІДу.
28. Запровадити проведення для друкованих та електронних засобів масової інформації щорічного конкурсу на кращу соціальну рекламу з питань профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу.
29. Вжити заходів до вміщення у провідних друкованих засобах масової інформації загальнодержавної, регіональної та місцевої сфери розповсюдження щомісячних тематичних публікацій з проблем ВІЛ-інфекції/СНІДу.
30. Забезпечити випуск щороку на національних та обласних радіоканалах щонайменше 10 радіопрограм, присвячених проблемам ВІЛ-інфекції/СНІДу, тривалістю до 10 хвилин.
31. Організувати щоквартальний вихід в ефір щонайменше трьох телевізійних програм, присвячених профілактиці ВІЛ-інфекції/СНІДу, та 3-5 сюжетів в інформаційних передачах на національних та обласних телеканалах.
32. Забезпечити систематичну публікацію науково-практичних статей, інформаційно-методичних розробок з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу у фахових періодичних виданнях (медичних, юридичних, педагогічних, психологічних та інших).
Цільова комплексна програма
"Фізичне виховання - здоров'я нації"
Необхідність розроблення та