Xreferat.com » Рефераты по социологии » Прийомна сім’я як об’єкт соціальної роботи

Прийомна сім’я як об’єкт соціальної роботи

молодіжних організаціях, любов близьких та ін. За даними останніх досліджень, підвищення самооцінки є надійним засобом профілактичної роботи щодо паління, алкоголю, наркотиків: особи з високою самооцінкою не потребують самоутвердження через такі дії.

Адаптація в прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу

Рівень пристосування дитини до нового соціального середовища -прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу визначається за показниками:

- емоційна реакція дитини на членів сім'ї;

- взаємостосунки з членами сім'ї, їхніми родичами, друзями тощо. Можливо, вивчення адаптації прийомної дитини в прийомній сім'ї/

ДБСТ не є актуальним на першому оцінюванні потреб дитини. Спочатку на більшість членів сім'ї та друзів реакція дитини буде настороженою. Як правило, дитина вибирає одного із членів родини: маму чи батька, як безпечний об'єкт спілкування. До інших дитина відноситься сторожко, обережно. Тому на першому місяці перебування дитини в сім'ї плануються загальні заходи щодо адаптації дитини в родині. Привільніше, конкретних заходів не планується, тому що дитина не потребує додаткової уваги. її слід залишити тільки з членами родини, виключити спілкування з рештою родичів та знайомих.

Після оцінки потреб через 3 місяці, півроку перебування в сім'ї, можуть виникнути проблеми адаптації, і будуть внесені в план соціального супроводження відповідні позиції.

Взаємостосунки з дитячим оточенням

Стосунки дитини-вихованця з дитячим оточенням оцінюються відповідно кількох рівнів:

- специфіка побудови відношень дитини з однолітками;

- наявність друзів, товаришів;

- стосунки в дитячих колективах дошкільних закладів, шкіл, інших навчальних закладів;

- стосунки з дітьми за місцем проживання;

- можливості розширення кола спілкування з однолітками - участь у діяльності позашкільних закладів, громадських організацій.

Ця проблема є актуальною не лише на етапі влаштування дитини у сім'ю, а може виникати на різних етапах проживання дитини в прийомній сім'ї чи ДБСТ, залежно від віку дитини. Найбільш актуальна вона для підлітків. У цьому віці потрібно не тільки берегти існуючих друзів, а й находити спільну мову з новими. Для малюків ця проблема практично не існує й не потребує уваги в плані соціального супроводження.

Слід зауважити, що досвід діючих в країні прийомних сімей показує, що проблеми адаптації з однолітками в деяких випадках на певний час стають головною проблемою дитини в прийомній сім'ї.

Контакти з біологічними родичами

Оцінка підтримання контактів з біологічними родичами дитини стосується:

- можливості налагодження позитивних контактів з біологічними батьками дитини;

- контактів з іншими біологічними родичами.

Проблема контактів з біологічними батьками є дуже неприємною і не завжди прийнятною для прийомних батьків та батьків-вихователів, які в більшості випадків не прощають біологічним батькам покинутих дітей. У той же час самі біологічні батьки не дуже бажають зустрічі зі своїми дітьми, тому реально проблема не є такою актуальною, як здається.

Можна виділити декілька груп біологічних батьків, які бажають спілкуватися з дітьми. В першу чергу - це психічно хворі особи. Потребу налагодження контактів з такими батьками визначає опікунська рада, залежно від діагнозу і стану здоров'я батьків. Залежно від рішення, соціальний працівник визначає свою діяльність і діяльність прийомних батьків у напряму підтримки кровних зв'язків дитини.

Ще одна категорія батьків, щодо підтримки контактів з якими має бути рішення на момент влаштування дитини у сім'ю - батьки, які перебувають у місцях позбавлення волі. Одним із очікуваних результатів оцінювання потреб має стати визначення необхідності підтримання контактів дитини з батьками чи повна відмова від стосунків.

У випадку можливості повернення дитини до біологічних батьків після закінчення терміну ув'язнення прийомні батьки та батьки-вихователі мають бути зорієнтованими на підтримку контактів біологічних батьків та дитини. Якщо контакти дитини з біологічними батьками, які перебувають у місцях позбавлення волі, суперечать інтересам дитини, цей факт має бути визначеним на рівні рішення опікунської ради і одним із пунктів соціального супроводження має бути визначено прийняття рішення суду щодо позбавлення батьків батьківських прав.

При визначенні потреби підтримки контактів дитини не слід також забувати про інших біологічних родичів - бабів, дідів, тіток та ін. Кровні зв'язки стануть у нагоді дитині у дорослому житті, підтримувати стосунки з біологічними родичами слід при можливості з дитинства, за умови що вони не суперечать інтересам дитини. В цьому плані одним ізпунктів подальшої роботи соціального працівника є відстеження впливу контактів з родичами на стосунки дитини з прийомними батьками. На практиці непоодинокі випадки, коли біологічні родичі налаштовують дітей-вихованців на негативне сприйняття прийомної сім'ї, в такому випадку в плані соціального супроводження має бути передбачена робота з біологічними родичами, а у випадку негативного розуміння, прийняття рішення щодо припинення контактів як таких, що суперечать інтересам дитини. [9]

Освіта та навчання

Оцінка потреб щодо освіти та навчання дітей здійснюється за такими показниками:

- успішність у навчанні;

- розвиток особливих здібностей;

- рівень умінь і навичок дитини відносно вікового розвитку.

Відповідно віку дитина має володіти певними уміннями та навичками, що є базовими потребами її поступального успішного розвитку. Діти, які приходять на виховання, як правило, не мають необхідних умінь та навичок, що пояснюється специфічними умовами їхнього попереднього життя. Прийомні батьки мають бути готовими до необхідності розвитку у дитини ряду вмінь, якими вона не оволоділа в певний момент свого життя. Це стосується і гігієнічних процедур, вміння користуватися елементарними побутовими приладами, навичок самообслуговування тощо.

Щодо рівня успішності у навчанні це найбільш зрозумілий напрям оцінювання потреб дитини - бажаний результат будь-якої родини, що виховує дитину, - гарна успішність. Для дітей, які приходять на виховання в прийомні сім'ї, проблема навчання є дуже актуальною. Слід попередити, що дії щодо підвищення успішності вихованців є дуже копіткою роботою і не завжди досягають бажаних батьками результатів. Є багато прикладів, коли за декілька місяців діти досягали великих успіхів у навчанні, проте у визначенні рівня очікуваних результатів мають враховуватися можливості дитини щодо засвоєння матеріалів і мотивації успішного навчання.

Розвиток особливих здібностей дитини є не менш актуальним з досягнення гідного рівня успішності. Діти, які приходять на виховання, як правило, мають занижену самооцінку, а визначення і розвиток талантів створює підґрунтя до формування у дитини мотивацій успіху, престижу, що сприяє у вирішенні ряду психологічних проблем, налаштування контактів з дитячим оточенням, організації змістовного дозвілля. Розвиток особливих здібностей може стати пріоритетним напрямом у забезпеченні подальшого влаштування молодої людини у самостійному дорослому житті.

Вирішення юридичних питань і проблем захисту майнових прав дитини

Вирішення юридичних питань передбачає:

- оформлення соціального статусу дитини;

- виявлення та вирішення майнових прав дитини (житло, інше майно).

Проблема визначення соціального статусу дитини вирішується службою у справах неповнолітніх і має передувати розміщенню дитини у прийомну сім'ю, оскільки є підставою для забезпечення соціальних виплат на дитину. Тому цей напрям є актуальним тільки на початку перебування дитини в прийомній сім'ї.

Захист майнових і житлових прав дитини є запорукою влаштування її після виходу із прийомної сім'ї. Це питання має бути одним із пріоритетів реалізації соціального супроводження з перших днів влаштування дитини у сім'ю, оскільки створити юридичні підстави збереження житла і майна, яке належить дитині, набагато простіше, коли ще живими є біологічні батьки, бабусі та дідусі, коли житло ще не продано, перебуває у придатному для проживання стані та ін. [8]

Одним із завдань, яке у процесі соціального супроводження делегується службам у справах неповнолітніх, є визначення майнових прав дітей та здійснення нагляду за їх використанням на період перебування дитини у прийомній сім'ї/дитячому будинку сімейного типу.

Умови проживання дитини

Проблеми наявності місця, меблів, необхідного обладнання для життя дитини, забезпечення техніки безпеки у приміщенні є проблемами, які вирішуються в перші місяці перебування дитини у прийомній сім'ї/ДБСТ. Проте ці питання можуть виникати в певні проміжки часу, враховуючи необхідність забезпечення комфортних умов проживання, враховуючи зростання дитини як у фізіологічному сенсі, так і в розвитку певних уподобань, поглядів тощо.

Самостійність

Формування самостійності є проблемою постійною, яка ускладнюється з віком дитини і стосується таких параметрів:

- формування життєвих навичок і вмінь подбати про себе (відповідно до віку), самообслуговування; володіння побутовою технікою тощо;

- навички вирішування побутових проблем за межами місця проживання - придбання товарів у магазинах, аптеках, звернення за необхідними довідками та документами до різних інстанцій тощо; - досвід використання кишенькових грошей;

- вміння організовувати змістовне дозвілля.

Формування навичок самостійного обслуговування залежать від віку, в якому дитина прийшла в сім'ю. Найбільш складною є ситуація, коли в прийомну родину влаштовується підліток, який не має сформованих навичок самостійного вирішення власних проблем та забезпечення потреб. Для розвитку самостійності підлітків соціальним працівникам необхідно передбачити проведення спеціальних тренінгів, рольових ігор, що значно полегшить завдання прийомних батьків/батьків-вихователів щодо "прискореного" розвитку життєво необхідних навичок.

Підготовка до самостійного життя після виходу з прийомної сім'ї

Забезпечення самостійного життя вихованця передбачає розв'язання двох життєво необхідних потреб:

- профорієнтація та набуття професії;

- вирішення питання місця проживання після виходу із сім'ї.

Для підлітків і прийомних батьків/батьків-вихователів вона є найбільш актуальною, оскільки забезпечує безболісний вихід дитини із сім'ї у доросле самостійне життя. На сьогодні не існує реальних гарантій для вихованців прийомних сімей і ДБСТ на отримання житла, працевлаштування з гідним рівнем заробітку. Тому питання професійної орієнтації та житлового забезпечення мають розглядатися на рівні оцінки потреб дитини з огляду її інтересів, здібностей як основи професійної орієнтації.

Безпосереднє вирішення питань професійної орієнтації та подальшого забезпечення житлом має стати одним із пунктів плану соціального супроводу вихованця-підлітка.

Розглянуті вище показники оцінки потреб дитини визначають пункти планів соціального супроводження дитини на перші півроку-рік проживання у сім'ї. Окремі позиції - зокрема розвиток здібностей, підтримка контактів з біологічними родичами - можуть потребувати більшого терміну, тому будуть складовими планування значний проміжок часу.

Аналіз потреб прийомної сім'ї

Соціальне супроводження прийомної сім'ї/ДБСТ передбачає надання соціальної допомоги не тільки дитині, але й забезпечення соціальної підтримки родині, проведення соціальної роботи з членами сім'ї. Проте надання соціальних послуг сім'ї в першу чергу спрямоване на створення сприятливих умов щодо розвитку, виховання, утримання дитини. Тобто завданням соціального супроводження не є створення "оазису щастя" в окремій сім'ї, а створення необхідних умов для розвитку прийомної дитини.

Вивчення потреб прийомної сім'ї/ДБСТ передбачає здійснення детального аналізу її функціонування, що передбачає визначення сильних та слабких сторін родини, ресурсів самої сім'ї та її найближчого оточення, найбільш ефективних для даної сім'ї форм і методів виховання, надання соціальних послуг.

Щоб оцінити наскільки сім'я є здатною, спроможною на реагування в ситуації змін (зовнішніх чи внутрішньосімейних), доцільно проаналізувати її функції. Розуміння соціальної та внутрішньосімейної спрямованості функціонування сім'ї є базовим поняттям сильних та слабких сторін її функціонування за умови виховання прийомної дитини.

Характеристики функціонування сім'ї


Таблиця 2

Внутрішньосімейні функції

Соціальні функції

• склад сім'ї та його структура;

• сімейна комунікація;

• сімейна згуртованість;

• здатність сім'ї переживати труднощі та перелік засобів, які вона для цього використовує.

• соціальний статус;

• місце проживання;

• матеріальний достаток;

• рівень освіти;

• стан здоров'я;

• соціальна інтеграція;

• сімейна історія.


Функції сім'ї спрямовані як на задоволення потреб своїх членів, так і на виконання замовлення соціального оточення, а отже вони можуть бути соціальними (щодо запитів соціуму) й індивідуальними (стосовно задоволення потреб особистості). [12]

Сім'я, яка гармонійно реалізує свої внутрішньосімейні та соціальні функції, має високу самооцінку, безпосередню та ясну комунікацію, гнучкі та зрозумілі правила поведінки. Члени таких сімей зорієнтовані 1) на соціальний ріст; 2) їхні соціальні зв'язки тяжіють до відкритості; 3) на позитивні установки та надії, незалежно від етнічного чи соціального положення.

Сім'я здатна адекватно реалізувати історично та традиційно закріплені за нею функції та змінювати їх наповнення за потребою. Суспільна та сімейна динаміка функцій проявляється в тому, що їхній перерозподіл відбувається між членами сім'ї відповідного до компетенції останніх та можливостей задоволення їхніх потреб в сім'ї, громаді та суспільстві. [8]

Таблиця З

Назва Суспільне значення Індивідуальне значення
Духовна

розвиток особистості членів суспільства;

акумулювання соціально-виховного потенціалу.

збереження, розвиток та передача духовних цінностей та родинних традицій;

об'єднання сім'ї;

Емоційна емоційна стабілізація індивідів.

задоволення потреб у психічному комфорті та емоційній підтримці, почуття безпеки, цінності та значимості власного "Я";

відчуття особистого щастя;

Сексуальна контроль за сексуальними контактами; задоволення сексуально-еротичних потреб
Соціально-економічного статусу

- відновлення соціальної культури;

- відновлення соціальної структури, надання відповідного статусу членам сім'ї.

- задоволення потреби в соціальному зростанні;

- надання стартових характеристик для особистісного соціального зростання.

Рекреативна

- організація раціонального відпочинку;

- соціальний контроль.

- охорона здоров'я членів сім'ї, організація їх відпочинку, зняття стресового стану;

- підтримка та збагачення взаємних інтересів.

Первинного соціального контролю - соціальний контроль за поведінкою своїх членів у різних сферах життєдіяльності. - формування та підтримка правових та моральних санкцій за неналежну поведінку у взаємостосунках між членами сімей.
Репродуктивна - біологічне відтворення суспільства. - народження дітей та продовження свого роду.
Первинної соціалізації - відновлення соціальної культури. - передача дитині моделей сімейних комунікацій та суспільної поведінки.
Виховна - підтримка культурного розвитку суспільства. - задоволення потреби в батьківстві, контактах з дітьми, їх вихованні та реалізації в дітях.
Економічна, господарсько-побутова

- економічна підтримка власного життя та непрацездатних членів суспільства;

- підтримка фізичного здоров'я.

- спільне ведення господарства, розподіл обов'язків між членами сім'ї;

- взаємодопомога та взаємообмін щодо отримання послуг.


Набуття сім'єю статусу "прийомної" або "дитячого будинку сімейного типу", влаштування на виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дещо змінюють звично діючі в сім'ї функції, надаючи їм іншого забарвлення та розширюючи їхнє соціальне значення. Прийомна сім'я має:

• вести більш відкритий спосіб життя, ніж раніше;

• мати трішки більший внутрішньосімейний запас стресостійкості ;

• дещо по-іншому організовувати взаємостосунки в своїй родині та планувати проведення свого вільного часу тощо.

Зміни у виконанні сімейних функцій пов'язані із включенням у життя сім'ї таких чинників як:

• цільове матеріальне утримання прийомної дитини;

• повноваження батьків та членів сім'ї стосовно прийомної дитини;

• розширення своїх контактів за рахунок родичів прийомної дитини;

• внесення відповідної регламентації життя, зумовленої розширенням соціального компоненту.

Влаштування на виховання двох і більше дітей значно розширює коло соціальних функцій сім'ї. У випадку створення дитячого будинку сімейного типу відбувається перерозподіл не лише соціальних функцій, а й внутрішньосімейних установок - родина є більш орієнтованою на виховну та соціалізуючу функції, що певним чином деформує родинні стосунки.

Зміна звичного способу у виконанні своїх функцій членами родини за рахунок розширення їхнього соціального значення може привести до неочікуваних і небажаних змін, різних викривлень, як-то: гіпертрофічного сприймання нової своєї ролі чи її недооцінки тощо. Така ситуація буде стресогенною для сім'ї, може ініціювати включення механізмів психологічного захисту і тим самим призвести до деформації сімейних стосунків, що негативно впливатиме на розвиток та виховання дитини/дітей.

Перерахуємо ситуації, коли у функціонуванні сімейної системи можуть виникати порушення, що можуть провокуватися влаштуванням на виховання нового члена родини:

1) функціональна цінність члена сім'ї по-різному трактується її членами;

2) функція виконується спотворено чи частково;

3) ігнорується поведінка одного із членів сім'ї;

4) функція нав'язується члену сім'ї і не відповідає його індивідуальним або віковим особливостям;

5) зміни в ситуації зумовлені необхідністю різкої переміни сімейного життя: переїзд, зміна виду діяльності тощо;

6) розуміння внутрішньосімейних функцій вступає в протиріччя із їхнім загальносоціальним тлумаченням, релігією, територіально діючими традиціями тощо.

Сім'я може протидіяти своїм труднощам як еволюційним (що переводить сім'ю на новий етап розвитку), так і стагнаційним способом (що утримує сім'ю на межі її попередніх досягнень). Останній проявляється через надмірне включення сімейних міфів, посилення або послаблення правил та традицій; формування у членів сім'ї різних залежностей (психічна, алкогольна, наркотична) та сімейних "хвороб", посилення жорсткості в розподілі сімейних ролей та включення в сімейне життя родичів; створення сімейних тайн та коаліцій тощо. В різних ситуаціях, залежно від ставлення до них членів сім'ї, будуть обиратися ті чи інші засоби вирішення та шляхи задоволення потреб членів сім'ї. Створення прийомної сім'ї/дитячо^ будинку сімейного типу розширює соціальну сторону всіх сфер функціонування родини, висуває підвищені вимоги до її внутрішньосімейного життя. Одним із завдань соціального працівника є оцінка потреб прийомної сім'ї/дитячого будинку сімейного типу, що складає основу планування соціальної підтримки родини в процесі реалізації соціального супроводження.

Процес вивчення потреб родини є аналогічним вивченню потреб дитини. Першим кроком вивчення ситуації в прийомній родині чи ДБСТ є аналіз різних характеристик сім'ї, ознайомлення з сімейними традиціями, визначення ресурсів її та її найближчого оточення шляхом будь-якого з наведених вище способів. Це дозволить розуміти існуючі й потенційні зміни в сім'ї.

Стан здоров'я членів сім'ї багато в чому є результатом способу життя родини, в першу чергу, відношенням до свого здоров'я. Далі буде описано як впливає влаштування прийомної дитини, дитини-вихованця на членів сім'ї. Тому в плані соціального супроводу (в частині допомоги сім'ї) важливим буде не тільки звернення до лікарів, а й формування здорового способу життя в сім'ї.

Адаптація сім'ї до прийомної дитини/вихованця, взаємостосунки між членами сім'ї (наявність конфліктів, проблем та ін.), готовність членів сім'ї до контактів дитини з біологічними батьками, родичами, створення умови для проживання дитини, взаємостосунки біологічних і прийомних дітей/вихованців, вміння батьків вирішувати проблеми дітей, орієнтованість батьків на підготовку дитини до самостійного життя більш детально буде наведено в наступних розділах і висновки відносно позицій оцінки потреб прийомної сім'ї будуть сформульовані нижче.

Готовність батьків до виховання прийомних дітей передбачає розуміння ними власного життя та його усвідомлення, наявність у них певних особистісних якостей1. Доповнити оцінку рівня готовності батьків до виконання завдань по вихованню дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, можливо за використання таких методик як сімейне інтерв'ю; сімейна генограма; сімейна соціограма; лінія часу; сімейна групова нарада; екомапа (рольова карта сім'ї)

Оцінивши потреби дитини та прийомної сім’ї провести аналіз планування, реалізації, завершення соціального супроводження прийомної сім’ї.

2.3 Планування, реалізація, завершення соціального супроводження прийомної сім’ї


Планування соціального супроводження

Реалізація соціального супроводження прийомної сім'ї/дитячого будинку сімейного типу передбачає періодичне планування соціальної роботи з дитиною, батьками, членами родини, соціальним оточенням тощо.

План соціального супроводження містить комплекс послуг щодо забезпечення умов для підвищення виховного потенціалу сім'ї та створення умов для утримання, виховання та розвитку прийомної дитини/дитини-вихованця. Планом передбачаються конкретні заходи щодо надання со-ціально-економічних, соціально-побутових, юридичних, психологічних, соціально-медичних, соціально-педагогічних та інформаційних послуг.

План соціального супроводження формується на кожну дитину персонально на основі Оцінки потреб дитини. Базова інформація щодо розробки плану соціального супроводження при влаштуванні дитини до прийомної сім'ї/ДБСТ міститься в оцінці потреб дитини і сім'ї. Процес планування здійснюється за участю прийомних батьків/батьків-вихователів і дитини, якщо дозволяє вік, стан здоров'я.

Структура плану соціального супроводження

Структура плану соціального супроводу визначена орієнтовно основних проблемних питань: адаптація дитини до умов сімейного життя; здоров'я; контакт з біологічними батьками, родичами; освіта та навчання; особливості характеру; соціальні проблеми; фізичний розвиток; юридичні питання тощо. Планом передбачено: 1) розробка заходів, спрямованих на забезпечення дитини в розвитку та вихованні і 2) створення умов щодо розвитку та виховання дитини в прийомній сім'ї / дитячому будинку сімейного типу.

Забезпечення дитини в розвитку та вихованні передбачає характеристику положень, відносно яких провадилася Оцінка потреб прийомної дитини/дитини-вихованця. Планування заходів щодо створення умов для розвитку й виховання дитини в прийомній сім'ї/ДБСТ базується на пунктах, які попередньо були визначені при Оцінці потреб.

У плані соціального супроводу фіксуються такі положення:

• конкретні потреби - питання, які мають бути вирішені - проведення медичного обстеження дитини, пошук біологічних родичів, організація оздоровлення, влаштування дитини до дитячого садка тощо;

• очікувані зміни - яких результатів планується досягти в процесі надання соціальних послуг;

• зміст послуги - що необхідно зробити для вирішення конкретного питання;

• виконавець - особа, яка відповідає за розв'язання проблеми (со ціальний працівник, батьки, дільничний педіатр, ін.);

• планований термін розв'язання проблеми;

• види послуги відповідно до Порядку здійснення соціального супроводження прийомної сім'ї/ДБСТ, що заповнюється відповідним кодом: 1.1 - правові послуги; 1.2 - психологічні; 1.3 - соціально-педагогічні; 1.4 - соціально-економічні; 1.5 - соціально-медичні; 1.6 - інформаційні; 1.7 - інші (посередництво та представництво сім'ї, проведення супервізії, ін.). [2]

План соціального супроводу розробляється на основі інформації про індивідуальні потреби конкретної дитини і має включати ті позиції, які є актуальними на відповідний термін реалізації соціального супроводження.

Доволі часто в практиці реалізації соціального супроводження прийомної сім'ї/ДБСТ при плануванні певних заходів надання соціальної допомоги соціальні працівники зміщують акценти щодо обов'язків по вирішенню окремих потреб та проблем, беручи на себе ряд повноважень, які мають вирішувати прийомні батьки та батьки-вихователі. В процесі налагодження взаємодії з батьками соціальний працівник має чітко усвідомлювати, що прийомні батьки та батьки-вихователі є законними представниками інтересів дитини і при влаштуванні прийомної дитини в сім'ю саме батьки беруть на себе основні обов'язки щодо виховання, розвитку, забезпечення дитини.

Соціальне супроводження виступає не як заміна піклування про прийомну дитину або дитину-вихованця, а як організація соціальної підтримки та допомоги прийомним батькам та батькам-вихователям у розв'язанні тих питань, які вони самостійно не можуть ефективно виконати.

Мова йде про те, що соціальний працівник у розробці плану соціального супроводження за умови потреби розвитку ігрових навиків дитини не буде щоденно приходити і гратися з вихованцем, а акцентує увагу батьків на необхідності проведення з дитиною певних ігрових методик, проконсультує або надасть методичну пораду щодо того, яким чином це робити. У випадку необхідності проходження медичного огляду дитини соціальний працівник налагодить контакти з медичною установою щодо можливості проходження огляду всіх спеціалістів за один день і скерує батьків щодо того, коли і де це буде відбуватися.

Виходячи із обов'язків прийомних батьків, батьків-вихователів більша частина пунктів плану соціального супроводження має включати їх як безпосередніх виконавців. Знову таки, залучення соціального працівника та фахових спеціалістів доцільно планувати у тих випадках, коли батьки не в змозі самостійно забезпечувати рішення проблем: юридичне оформлення документів, налагодження взаємодії між представниками різних структур, захист інтересів дитини на рівні органів місцевого самоврядування тощо.

Якщо розглянути розподіл зобов'язань прийомних батьків/батьків-вихователів та соціальних працівників щодо забезпечення основних життєво необхідних потреб вихованців, то переважна більшість пунктів буде визначена як спільна взаємодія. Проте процес соціального супроводження не повинен перетворюватися на постійну інтенсивну опіку прийомної сім'ї. Основне завдання - досягнення максимальної самостійності сім'ї виконувати внутрішньосімейні та соціальні функції. [2]

План соціального супроводження затверджується директором центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та зберігається у особовій справі прийомної сім'ї. Протягом першого півріччя функціонування прийомної сім'ї та дитячого будинку сімейного типу план соціального супроводу складається на кожний місяць, потім - на півріччя, у подальшому - щорічно.

У випадку, якщо дитина, яка виховується у прийомній сім'ї, має суттєві розлади здоров'я (інвалідність, ВІЛ-інфікована, хронічні захворювання, травми) і потребує постійного медичного нагляду, соціальний працівник спільно з дільничним педіатром розробляє план медичного супроводження дитини, що фіксує медичні заходи, що є необхідними для забезпечення здоров'я та розвитку дитини, та термін їхнього виконання. План медичного супроводження підписується завідувачем відділення медичного закладу і визначає медичні показання, яких мають дотримуватися прийомні батьки, дільничний педіатр та соціальний працівник. План медичного супроводження переглядається раз на рік при проходженні прийомною дитиною/дитиною-вихованцем обов'язкового медичного обстеження або ж корегується за потребою.

Корегування плану соціального супроводження

План соціального супроводження, за потребою, але не рідше ніж раз на рік, аналізується та корегується за участю прийомних батьків/батьків-вихователів та дитини з урахуванням її віку та стану здоров'я. При цьому беруться до уваги результати супервізії соціального супроводження прийомної сім'ї/дитячого будинку сімейного типу, щорічна інформація про ефективність функціонування прийомної сім'ї/ дитячого будинку сімейного типу. [14]

У разі необхідності, при виникненні обставин, які потребують термінового вирішення (необхідність медичного консультування, корекція стосунків між членами родини тощо), може бути проведено корегування плану соціального супроводження. Соціальний працівник оформлює відповідну пояснювальну записку щодо обставин, що потребують корегування плану, та переоформлює план відповідно до нагальних потреб дитини.

Реалізація соціального супроводження прийомної сім'ї

Соціальні працівники центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді використовують різноманітні форми надання соціальних послуг батькам та дітям вихованцям: консультації, групи взаємодопомоги, тематичні тренінги, тематичні вечори, проведення організованого оздоровлення тощо. Один з напрямів реалізації соціального супроводження прийомної сім'ї/дитячого будинку сімейного типу посередницька діяльність соціального працівника між батьками та службами, установами, які захищають права дитини, налагодження співпраці з різними фахівцями для забезпечення якнайкращих умов виховання дитини у сім'ї.

Зустрічі соціального працівника та прийомних батьків/батьків-вихователів, частота візитів у сім'ю залежить від етапу адаптації дитини у сім'ї. Рекомендовано першого місяця перебування дитини у сім'ї відвідувати її щотижня, наступні три місяці - один раз на 2 тижні, в подальшому - за потребою, але не рідше одного разу на місяць. Проте ці норми є рекомендованими, якщо цього вимагають потреби дитини або про це просять прийомні батьки, то візити у сім'ю можуть відбуватися частіше. Також слід частіше зустрічатись, за умови якщо прийомні батьки/батьки-вихователі не мають досвіду виховання дитини-сироти, якщо дитина влаштовується вперше, якщо планується перехід дитини до іншої сім'ї, якщо виникає кризова ситуація або якщо дитина потребує спеціальної допомоги. [8]

Рідше зустрічатись можна за обопільною домовленістю між соціальним працівником та прийомними батьками, виходячи із міцності їх стосунків та вимог дітей та їх батьків, визначених планом соціальних послуг. Ні за яких обставин не можна зустрічатись рідше, ніж раз на два-три місяці.

Соціальний працівник обов'язково документує результати соціального супроводження. За бажанням, він може вести Щоденник роботи з прийомною сім'єю/дитячим будинком сімейного типу, в якому фіксуються окремі проблеми та питання, свої роздуми та висновки, які пов'язані з тією чи іншою сім'єю, дитиною. Безумовно, це полегшить підготовку звіту, щорічної інформації про ефективність функціонування прийомної сім'ї та розвитку прийомних дітей/вихованців, а також може стати цікавим й важливим документом для наукових досліджень. Зафіксовані факти соціальної роботи з сім'єю дають змогу простежити за діями соціального працівника в ході реалізації соціального супроводження.

Формами роботи є зустрічі з батьками, дитиною, телефонна бесіда з батьками, відвідання сім'ї, організація консультування спеціалістів, оздоровлення дитини тощо. Якщо мова йде про зустрічі з батьками, сім'єю, то, як правило, вони відбуваються у вечірні години чи по вихідних днях. Отже, соціальний працівник, який здійснює супровід прийомних сімей та, має знати, що він потребує гнучкого графіка роботи. Керівництво центрів СССДМ повинно сприяти у створенні належних умов для забезпечення якісного соціального супроводження. [13]

Як свідчить зарубіжний досвід, ефективність соціального супроводження прийомної сім "і/дитячого будинку сімейного типу, як правило, підвищується за умови, якщо з дитиною щодо її проблем і потреб, контактує інший спеціаліст, ніж той, хто здійснює соціальне супроводження сім'ї і безпосередньо спілкується з прийомними батьками/батьками-вихователями. Такий розподіл дозволяє виявити проблемні питання, що не завжди розкриваються батькам та соціальному працівнику, який з ними контактує, враховує вікові особливості. Треба визнати, що поки що такий розподіл для абсолютної більшості ЦСССДМ залишається перспективою на майбутнє, але перспективою, про яку вже сьогодні варто знати, до якої треба прагнути. Виходячи із малої кількості спеціалістів центрів, практика розподілу соціальних працівників, які працюють з прийомними батьками і дітьми, не визначена як обов'язкова умова. Проте практичний досвід роботи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, зокрема у Харківській області та м. Києві, доводить ефективність і доцільність такого розподілу обов'язків.

У випадках, коли є змога залучити команду соціальних працівників для здійснення соціального супроводу прийомної сім'ї, той соціальний працівник, який відповідає за роботу з дитиною, повинен підтримувати

постійний зв'язок з нею з метою забезпечення її безпеки та задоволення потреб у розвитку. Зустрічі спеціаліста з дитиною мають проводитися щонайменше один раз на місяць. Зустрічі можуть відбуватися і частіше, якщо цього вимагають потреби дитини або з таким проханням звертаються батьки. Соціальний працівник, який контактує з дитиною/дітьми, співпрацює з соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід сім'ї, у визначенні першочергових потреб і проблем дитини.

Соціальний працівник у процесі соціального супроводження веде справу прийомної сім'ї/дитячого будинку сімейного типу, яка вміщує в собі документи, що фіксують процес роботи з сім'єю.

Абсолютна більшість документів, що стосуються прийомної сім'ї, процесу соціального супроводу мають суто службовий характер. Варто завжди пам'ятати про це.

Міжгалузева взаємодія спеціалістів

Соціальний працівник у ході соціального супроводження виступає як менеджер інтересів дитини і сім'ї у різних установах та організаціях.

За необхідності, враховуючи потреби дитини та сім'ї, соціальний працівник може залучати до взаємодії представників та спеціалістів різних структур: місцеві органи виконавчої влади; ограни опіки та піклування; службу у справах неповнолітніх; відділ реєстрації актів громадянського стану; паспортний стіл; територіальне дитяче медичне об'єднання; територіальне медичне об'єднання для дорослих; відділ освіти; службу працевлаштування; відділ соціального забезпечення; кримінальну міліція; міжнародні та громадські організації тощо.

До здійснення соціального супроводження на різних етапах роботи з сім'єю, за потреби, можуть залучатися спеціалісти різного фаху як працівники центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, так і інших установ і організацій - юристи, лікарі, педагоги, психологи, медичні працівники тощо. В результаті формується мультидисциплінарна команда фахівців, обізнаних з проблем та потреб конкретної сім'ї. При потребі прийняття соціальним працівником, який здійснює соціальне супроводження прийомної сім'ї/дитячого будинку сімейного типу, рішень щодо форм роботи з дитиною, сім'єю, які потребують різнобічного розгляду, проводиться зібрання спеціалістів щодо обговорення проблеми та прийняття рішень, враховуючи, в першу чергу, інтереси та індивідуальні потреби дитини, яка виховується в сім'ї. [4]

Потреби в залученні до роботи з прийомною сім'єю/дитячим будинком

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: