Xreferat.com » Рефераты по социологии » Вплив фемінізму на сім'ю у сучасному суспільстві

Вплив фемінізму на сім'ю у сучасному суспільстві

вік одруження чоловіків становить 30 років, жінок– 27. Стало "модно" не реєструвати шлюби, як кажуть у народі, жити на віру. Щоправда, така "мода" зовсім не відповідає українській традиції, але коли вже є таке, то головне знаходити спільну мову та любити один одного, тоді і добробут та щастя буде. Громадянський шлюб не зменшує ступінь переживань і болю від розлучення. Радше, збільшує. Оскільки людей, по суті, нічого не зв’язує, немає за що зачепитися. Людина почувається непотрібною. Стереотипне уявлення про повну сім’ю - мама, тато, син і дочка. Проте реальність сучасного світу інакша. Ще на початку 60-х років і протягом двадцяти років українська родина в середньому складалася з чотирьох чоловік — батько, мати, двоє дітей. У 90-х цей показник почав невблаганно падати і сучасні українські сім’ї дуже різні. Вже тільки перелік їхніх назв - "благополучна", "проблемна", "молода", "неповна", "багатодітна", "заможна", або "малозабезпечена", — яскраве тому підтвердження. Нині в Україні більшість сімей — неповні. Статистика каже, що понад два мільйони з них складається переважно з матері (їх понад 76,3 відсотка) і в таких сім’ях виховується 1,5 мільйона дітей. У надзвичайно складному становищі опинилися багатодітні й неповні сім’ї, а також сім’ї з дітьми або батьками-інвалідами. Отже‚ втративши національні сімейні традиції, сучасне українське подружжя намагається копіювати американський спосіб життя — з його прагматичними зв’язками, повною матеріальною незалежністю її членів тощо. Споконвіку в основі української сім’ї були взаємоповага, підтримка, взаєморозуміння. Шлюби укладалися один раз і на все життя. А нині щороку в Україні реєструється близько 400 тисяч шлюбів. А близько 200 тисяч пар – розлучається. Третина сімей розпадається протягом перших чотирьох років шлюбу, а ще через п’ять років розбігаються 30% сімей. І дуже рідко в основі цих розлучень – невирішувані проблеми. Найчастіше це просто небажання зрозуміти та прийняти думку іншого, поступитися, неготовність взяти на себе відповідальність за майбутнє та будувати рівноправні відносини з обранцем, надто висока вимогливість (але чомусь не до себе, а до партнера по шлюбу), звичайні побутові суперечки. Саме об це розбивається сьогодні більшість шлюбів. І, звичайно, не лише в Україні, а в усьому світі.


2.2 Трансформація традиційної сім'ї


" … патриархальная семья все еще

сохраняет большое значение, хотя

сомнительно, что так будет

продолжаться долго".

Б. Рассел

Сім'я – це одна з найважливіших форм організації життя людей, яка має фундаментальне значення як для індивіда, особистості, так і для суспільства.

Сім'я – це історична форма організації життя людей. Її форми і функції змінюються із розвитком виробництва, техніки, технології, суспільних відносин, культури в цілому. Розвиток сім'ї – одна із найважливіших складових розвитку суспільства та його культури.

Сім’я – це група людей, об’єднаних подружньо – родинними зв’язками, які спільно здійснюють відтворення населення, забезпечують спадкоємність поколінь, а також соціалізацію дітей, і підтримують один одного. [ 3‚ ст. 27]

Без сім’ї неможливе відтворення населення, його соціалізація і, нарешті, неможливе утворення всіх інших соціальних інституцій. Саме рівень розвитку сім’ї разом з характером праці зумовлюють суспільний порядок, за яким живуть люди в різних державах, за різних історичних умов.

Починаючи з 1960-х років дослідники у багатьох країнах світу виражають стурбованість кризовим станом сучасної сім’ї, ставлячи це явище в пряму залежність від глобальних соціальних трансформацій. Між іншим інститут

сім'ї – про що свідчить його багатовікова історія – виявився найбільш стабільною спільністю.

Впродовж всього минулого століття в науковій літературі посилаються на одні і ті ж соціальні чинники‚ які лежать на поверхні: збільшується число самотніх чоловіків і жінок росте кількість розлучень знижується рівень народжуваності стає більше "неповних" сімей‚ наростає кількість "повторних" шлюбів інтенсифікувалися сексуальні відносини зовні інституту шлюбу та інше. У справедливості цих тенденцій неможливо засумніватися: на їхній стороні більш чим сторічна статистика . Та все ж статистичні дані, наскільки б значними вони не були фіксують лише даність не пояснених глибинних соціальних перетворень. Очевидно, звідси спираючись на тотожні показники наприклад, народжуваності або "послідовній полігамії", так назвав цей феномен американський соціолог П. Лендіс одні фахівці інтерпретують їх як криза моногамії [4‚ ст. 33]; інші – як її трансформацію у бік акцентування особової своєрідності кожного з членів цього союзу, тобто відстоюють ідею модернізації інституту сім'ї.

Пов'язуючи все це із зростаючими у суспільстві тенденціями індивідуалізму і раціоналізму, учені стали говорити про другий демографічний перехід. В середині 1980-х р. про нього першими заговорили Дірк ван де Каа і Рон Лестіг, а декілька пізніше Каа стисло сформулював перелік характерних змін в стані сім'ї: від пари "дитина-король з батька"‚ до "пари королів з дитиною"; від контрацепції в цілях оберігання‚ до контрацепції як самовираженню; від однорідного господарства‚ до плюралістичних типів сім'ї і домашнього господарства

Причини згаданих змін продовжують обговорюватися ученими причому трактуються вони неоднаково. Мабуть має рацію А.Вишнєвський стверджуючи, що тільки економічна реформа, спад економіки і навіть криза не могли б обусловити демографічне положення, що склалося, яке виявилося також і в помітному зниженні народжуваності. Подібним же чином міркує і А. Романюк, який вважає, що коріння проблеми материнства - не у фінансовій сфері, а у зміні ціннісних орієнтацій [ 14‚ ст. 3].

Американська дослідниця Арлі Хохшілд відома своїми відкриттями нових соціальних фактів і феноменів, що впливають на глибинні емоційні зв'язки між людьми. У своїх книгах вона показує, що в сучасному суспільстві, що украй раціоналізовано, пронизаному ідеологією ринку, сім'я і будинок витісняються на периферію, стають маргінальним утворенням. Люди приділяють їм менше часу і сил, оскільки стрижнем їх життя стає робота, що вимагає все більше часу і постійній концентрації зусиль. "Час для емоцій" стає розкішшю, доступною небагатьом, а отже, сім'я починає сприйматися як тягар. Постійний брак часу і сил для виконання сімейних обов'язків викликає постійне відчуття провини (особливо властиве жінкам), роздратування, що веде до зростання конфліктів.

А. Хохшілд стверджує, що пресінг сучасного життя все глибше "заштовхує" чоловіків і жінок "в роботу" і "в супермаркет". У повсякденній реальності сім'я і близькі нам люди‚ все менш здатні залишатися центром життєвого світу, проте для більшості людей вони тим самим набувають вищої цінності, чим раніше. "Ми оберігаємо і леліємо в глибині душі ідею заповітної сім'ї, і ми відокремлюємо цей ідеал від практики. Ми не зв'язуємо те, про що ми думаємо, з тим, що ми робимо", - пояснює цей парадокс А. Хохшілд. [ 12. ]

Якщо "традиційна сім'я" (батько-годувальник і мати-домогосподарка, що прожили в шлюбі з юності до старості і виростили декілька дітей) визначала долю людини, то сучасна сім'я є одним з проектів, які людина здійснює протягом життя. На думку відомого англійського соціолога Ентоні Гідденса, це зв'язано із зміною ролі традиції в житті сучасної людини, а у сфері інтимного життя виражається зміною ідеалу любові. "Романтичний" ідеал, що припускав збереження подружніх відносин впродовж всього життя і економічну залежність жінки від чоловіка, поступово змінявся ідеалом "чистих відносин". У них на перше місце виходить цінність інтимності, яка припускає емоційну відвертість один одному і рівний "обмін" емоціями. "Чисті відносини" на відміну від романтичних, в принципі, не будуються з метою шлюбу або навіть співжиття. Засноване на таких відносинах сумісне життя продовжується лише до тих пір, поки зберігається взаємне, емоційне задоволення, відвертість і довіра один одному. .[5‚ ст. 66]

Більшість дослідників сходяться на думці, що сьогодні немає єдиної, нормативної моделі сім'ї. В останні півтора-два десятиліття більш менш єдину для всіх верств населення сімейну модель ("працююча мати") змінив вибір сімейних моделей. Люди, особливо молоді, більше готові до експериментування в особистому житті. З'явилися і навіть набувають популярності гостьові і екстериторіальні союзи (їх ще називають "шлюбами вихідного дня"). Подружжя проживає в різних квартирах (іноді по сусідству), бачиться раз-два в тиждень, найчастіше на вихідних. Вважається, що такі союзи укладають зайняті роботою, матеріально забезпечені люди, які особливо цінують особисту незалежність, автономію і бояться рутини повсякденності. Подібні союзи можуть тривати декілька років і навіть десятиліть, а можуть або швидко закінчитися розривом, або перетворитися на звичайний шлюб. Ще рідкісніші і екзотичні форми відносин - "відкриті" шлюби, коли кожний з подружжя користується повною сексуальною свободою, а також групові шлюби - приналежність молодіжної культури. У них об'єднуються декілька пар, які живуть "комуною" протягом двох-трьох років. У такі союзи частіше вступають люди, що тимчасово живуть і працюють у великих містах.

Для сучасної сім'ї характерна невизначеність гендерних і батьківсько-дитячих відносин. Центральний пункт суперечностей в ній - наявність сильних відцентрових тенденцій. Кожний з членів сім'ї прагне задовольняти свої індивідуальні прагнення, при цьому стають все розмитішими скріплюючі відносини норми, які були чітко прописані в традиційній сім'ї. Такі норми визначали, що економічний внесок чоловіка-батька - основа його сімейного верховенства і обов'язок жінки-матері - вести домашнє господарство і доглядати за дітьми. У сучасній сім'ї, навпаки, все є об'єктом обговорення - батьківство, сексуальність, розподіл домашньої роботи, фінанси. Це робить відносини крихкішими і конфліктними. У міру того як чоловіки, жінки і діти перестають орієнтуватися на патріархальну субординацію, на перший план висуваються їх емоційні потреби і індивідуальні прагнення.

У дев'яності роки XX століття посилилося економічне значення сім'ї, а сімейні відносини або відносини за типом сімейних в ще більшому ступені, ніж за радянських часів, стали сприйматися‚ як єдиний захист в нестабільному і ворожому зовнішньому світі. Сім'я перетворилася на головну гарантію виживання не тільки для "традиційних" і "нових" бідних, але і для забезпечених громадян. [ 20. ]

У пострадянську епоху сім'я - свого роду буфер, пом'якшуючий соціальну напругу в суспільстві. Вона стала резервом для неоплаченого і економічно неврахованої праці, компенсуючої провали в економіці. Разом з тим, гендерні відносини усередині домашніх господарств, в основному, будуються за схемою "чоловік - здобувач сім'ї", а жінки вважаються працівниками "другорядної значущості". У них обмежені можливості добитися кар'єрного зростання, і вони як і раніше несуть подвійний тягар професійної зайнятості і домашніх обов'язків.здравомислова

В пострадянському суспільстві існують два фундаментальні обмеження, що служать для більшості чоловіків і жінок простором особистого вибору. По-перше, це ризик бідності - результат обвального соціального розшарування, що почалося в 90-і роки. По-друге, невирішений конфлікт традиційних і модерністських цінностей - результат того, що не дивлячись на пережитий в ХХ столітті досвід радянського рівноправ'я, зростання освіченості серед жінок, їх конкурентоспроможність в професії, суспільство багато в чому залишається патріархальним. Про це свідчать суперечливі норми, які регулюють гендерні відносини в більшості російських сімей. [ 2‚ ст. 5]

Більшість чоловіків і жінок впевнено у тому, що верховенство в сім'ї не залежить від економічного внеску подружжя, і, як правило, саме жінка розпоряджається грошима. Дружина може мати не тільки власні професійні інтереси, але і прагнути до кар'єри, але материнські обов'язки вважаються безумовним пріоритетом для жінки-матері, яка винна на невизначений час залишити роботу і навіть думки про кар'єру. Сімейні обов'язки розглядаються як центр життя жінки, але не чоловіка, у якого інше призначення. Проте побутові обов'язки дружини повинні ділити порівну, оскільки признається, що ведення домашнього господарства - важка робота, а брак повинен ґрунтуватися на взаємній пошані подружжя, довірі і підтримці.

У пострадянській російській сім'ї вважається нормою, що діти не бояться батька, що батьки пояснюють їм свої рішення, що дитина розвивається вільно, а не так, як йому наказують батьки: вони контролюють круг спілкування дитини, а він, у свою чергу, погоджує з батьками, як, наприклад, витрачати зароблені гроші. Батьки повинні допомагати своїм дорослим дітям, а ті, збираючись одружуватися, повинні дістати схвалення батьків.

Багато вітчизняних досліджень показують, що жінки виступають за збереження основ рівноправної сім'ї радянського типу, додаючи до цього вимогу, що заробляти зобов'язаний чоловік. Жінка в такій сім'ї може працювати і навіть робити кар'єру, хоча основна відповідальність за сім'ю і дітей теж лежить на ній. Створюється враження, що жінки хотіли б зняти з себе відповідальність за економічну сторону сімейного життя, але при цьому не готові прийняти роль хатньої господарки і хочуть зберегти контроль над чоловіком і дітьми усередині сім'ї.

Чоловіки, перш за все молоді, мислять себе не інакше, як в ролі розділу сім'ї, і хотіли б побудувати подружні відносини по традиційному зразку, а батьківський-дитячі - по модернізованому, ослабивши батьківський контроль і опіку. Проте більшість чоловіків все-таки визнають, що кар'єра дружини так само важлива, як і кар'єра чоловіка, і подружжя повинне ділити між собою обов'язки по будинку. [ 12. ]

Залишилися майже не зачіпленими традиційні гендерні межі, які встановлюють відмінності між "справжнім чоловіком" і "справжньою жінкою", визначають уявлення про норму і відхилення в поведінці чоловіків і жінок. Проте, вважаючи такі межі природно заданими і непорушними, жінки і чоловіки часто виявляються дезорієнтованими перед лицем швидких змін, які вторгаються в їх повсякденне життя. Виграють ті, хто готовий переглядати колишні межі і встановлювати нові, менш жорсткі, міняючи тим самим умови "договору". Не йдеться, зрозуміло, про юридичний документ, регулюючий має рацію і обов'язки чоловіка і жінки в сім'ї. Внутрішньо сімейний гендерний договір - це непрописане правило взаємодії, що склалися в сім'ї. Вони визначають сфери компетенції чоловіка і жінки, міру відповідальності кожного за сім'ю і за збереження відносин, а також межі, порушення яких може привести до їх розриву. Такий договір грунтується на гендерній асиметрії, яка склалися в суспільстві, але, кінець кінцем, він визначається повсякденною практикою відносин чоловіка і жінки в сім'ї. [13. 41 ст.]


2.3 Вплив фемінізму на сучасну сім'ю


Жіночий рух починався з боротьби за рівні права. Ця боротьба за виборче право, за право власності і за свободу зробила величезний вплив на суспільне життя. Від результатів цієї боротьби виграли не тільки жінки, але і цивілізація в цілому.

Фемінізм перебільшив значущість рівної оплати за рівну працю, і продивився необхідність сімейної зарплати для підтримки дітей. Жінки завжди грали одну з найважливіших ролей в суспільстві, забезпечуючи спадкоємність поколінь і "етичну економіку", іншими словами, відтворення соціального порядку. Статевий розподіл праці і взаємодоповнювана тендерних ролей служили, з одного боку, підвищенню чоловічої самооцінки, запобіганню асоціальній поведінці, а з іншої - зміцненню гідності жінок. Сприймаючи себе частиною сімейного цілого, жінки задовольнялися роллю домогосподарки, а чоловіки - роллю годувальників, стаючи ближчим один до одного і розділяючи сумісну відповідальність за сім'ю. При цьому домінування на ринку праці допомагало чоловікам пригнічувати свої гірші риси. Фемінізм боровся за рівні можливості в працевлаштуванні і за державну підтримку матерів-одинаків, а в результаті чоловіків виштовхували не тільки з ринку праці, але і з сім'ї, позбавляючи їх ролі годувальника.

Безперечна ключова роль жінки в здійсненні найосновніших функцій цивілізованого суспільства, і, перш за все, в духовному аспекті, що є дійсним базисом суспільства. Всупереч феміністським атакам на релігію церква вважала жінок більш духовними і добродійними, ніж чоловіків. Незамінна також роль жінок як перші етичні наставниці своїх дітей - якщо держава задумає замінити жінок мережею агентств по вихованню і моральному навчанню дітей, то така мережа ляже непосильним податковим тягарем навіть на багаті нації. [18‚ ст. 65]

У 80 і 90-і роки минулого століття фемінізм концентрувався на правах жінок в збиток їх обов'язкам, тобто відмовився визнати відповідальність одних по відношенню до інших людей. У цьому пункті виявляється обмеження прав людини і прав жінок зокрема, що перешкоджає встановленню дійсної рівності статей. Слід підкреслити, що має рацію і обов'язки чоловіків і жінок не роздільні один від одного у зв'язку з взаємною доповнюваністю і єдністю тендерних ролей, що досягається завдяки посередництву сім'ї. Разом з тим, суперечність між правами, з одного боку, і обов'язками, з іншою, є дуже важливою проблемою як для індивіда, прагнучого до самореалізації, так і для суспільства, прагнучого до стабільності. Для будь-якого суспільства дуже важливо знайти правильний баланс між правами і обов'язками. Ключовим інститутом, що допомагає збалансувати має рацію і обов'язки, досягти не тільки самореалізації індивіда, але і сприйнятливості особи до запитів суспільства, є сім'я.

Саме у сім'ї чоловік дізнається, що індивідуальні права і свободи повинні бути співвіднесені з вимогами інших в рамках багатообразних зв'язків, які встановлюються в сім'ї як первинній соціальній системі. Впродовж всієї історії в самих різних культурах жінка грала найважливішу роль перш за все як мати в справі етичної освіти і соціалізації дітей. Нездатність феміністок визнати обов'язки жінок‚ як матерів і дружин є чинником, що провокує самоізоляцію фемінізму від контексту загальнолюдських цінностей.

Сім'я є ключовою соціальною одиницею, оскільки від правильного функціонування сім'ї залежить ефективна діяльність решти всіх суспільних інститутів. Наприклад, рольова поведінка, якій дитина вчиться в сім'ї, стає моделлю або прототипом поведінки в решті сегментів соціальної сфери. Усередині сім'ї зміст соціалізації забезпечується культурною традицією всього суспільства. Таким чином, сім'я, в якійсь мірі, є інструментом суспільства і, якщо вона функціонує неадекватно, то цілі і завдання всього суспільства не можуть бути досягнуті. Саме завдяки посередництву сім'ї суспільство здатне отримати індивідуумів, сприйнятливих до суспільного блага. А сім'я у свою чергу може існувати тільки тоді, коли її підтримує все суспільство.

Під впливом фемінізму сім'я стає все більше інтегрованою в політичну і економічну систему‚ сімейні відносини починають залежати від економічних умов життя суспільства і схильні мінятися разом з ним. В сучасній сім’ї розподіл ролей головування вже не залежить від економічного вкладу одного з подружжя.[13‚ ст. 38]

У постіндустріальному суспільстві змінюються базові "сімейні" цінності і ідеали. Патріархатний гендерний контракт або договір: ведення домашнього господарства і турбота про чоловіка і дітей для жінки і забезпечення матеріального достатку сім'ї для чоловіка‚ витісняється гендерним контрактом рівного статусу двох партнерів, відповідно до якого на зміну жорсткої ієрархії приходить вирівнювання положення, прав, можливостей чоловіків і жінок в публічній і приватній сферах.

Постмодерністська соціальна реальність зживає традиційний розподіл праці, більшість жінок зайнята зовні удома, і сфера професійної самореалізації для них така ж значуща, як і сімейна, приватна. Характерним для сучасної сім'ї стає те‚ що дружина може мати не тільки власні професійні інтереси‚ але і прагнути до кар’єрного зростання на рівні з чоловіком‚ і при цьому не відкидати свої материнські обов’язки‚ вони вважаються безсумнівним пріоритетом для жінки – матері‚ яка сприймає за належне можливість залишити роботу на деякий час і присвятити себе сім'ї.. Побутові обов'язки дружини ділять порівну, оскільки визнається, що ведення домашнього господарства - важка робота, а шлюб повинен ґрунтуватися на взаємній пошані подружжя, довірі і підтримці.

Еволюція соціальних ролей чоловіків і жінок, направлена на розширення соціально-професійних ролей жінок, їх економічній незалежності, змінює характер взаємин між чоловіками і жінками в сім'ї, коли жінки по-новому оцінюють власні можливості і потреби. Інакше кажучи, маючи високу самооцінку, вони по-новому оцінюють чоловіка як свого партнера, ставлять йому нові вимоги.

Жінки в рамках сучасного суспільства фактично володіють рівними правами з чоловіками і готові приймати переважно рівні партнерські відносини з ними. На думку феміністського соціального філософа Сьюзен Окин сім'я повинна бути реорганізована відповідно до принципу справедливості. Рівноправ'я в сім'ї означає для неї справедливий розподіл роботи по будинку і догляду за дітьми між дружинами і чоловіками, чоловіки повинні навчитися відходу і турботі про інших, що допоможе їм навчитися вставати на точку зору іншого і, головне, навчить бути справедливими.[ 7.]

Подібна ситуація не руйнує інститут сім'ї, як це іноді проголошується, але свідчить про кризу зростання сім'ї, коли раніше існуючі уявлення і цінності ставляться під сумнів. Криза сім'ї, таким чином, виражає завершення цілої епохи нерівноправних відносин полови, відносин панування і підпорядкування.

Більш менш гармонійне існування чоловіків і жінок в сім'ї пов'язане виключно з рівноправним стилем взаємодії. Безумовно, під цим не розуміється стирання границь між статями, фемінізм не закликає до нівеляції відмінностей. Сучасне суспільство, як і будь-яке інше диференційоване, але ця диференціація виключає дискримінацію за ознакою статі, включає право на відмінність, право на задоволення потреб в самореалізації, в прояві своєї індивідуальності, тобто прославляє жінку, створює дійсні можливості для особового зростання.

Існування безлічі варіантів фемінності і маськулінності, детермінованих не тільки відносинами в дитинстві, але активно формованих за допомогою культури і мови визначає існування різних типів шлюбів, різних типів домогосподарств. Із зміною самих жінок, їх потреб, коли спостерігається деяке відділення жінок від сфери сімейного життя, яке можна порівняти з відділенням чоловіків від сімейного життя в процесі індустріалізації, інститут шлюбу зазнає значні зміни, які виявляються в альтернативних формах шлюбу (наприклад, регулярно-роздільний брак або відкритий брак, що припускає незалежне партнерство в інтелектуальній, професійній інших сферах і т.д.), зростання числа розлучень і кількості людей, що скептично відносяться до шлюбу. При цьому можна припустити, що однією з найпоширеніших форм сім'ї майбутнього буде сім'я, що складається з одного батька - матері і її дітей. Таким чином, жінкам призначено грати все більш важливу роль ще і тому, що вони є і будуть опорою в більшості сімей. [ 1‚ ст.. 182]

Феміністська соціальна філософія запропонувала новий підхід, відповідно до якого існуючі гендерні відносини в сім'ї і будь-яка жіноча підлеглість розглядається як неприйнятна і така, що потребує зміни. Стуктурно- функционалістська теорія "статевих ролей", що доводить, що форма сім'ї з розділенням статевих ролей – оптимальна‚ була піддана критиці. Соціальні відмінності між чоловіками і жінками сконструйовані і використовуються в традиційному суспільстві для встановлення владних відносин над жінками.

Як підсумок можна сказати‚ що з погляду феміністської перспективи саме партнерські відносини дружин і чоловіків, коли кожний з них в рівній мірі проявляє турботу один про одного, можуть бути єдино можливою умовою успішного шлюбу. У такій сім'ї обоє партнерів зобов'язані піклуватися один про одного, задовольняти потреби один одного, нести один за одного відповідальність. В цілому феміністський підхід за допомогою залучення гендерної теорії дозволив не тільки виявити дискримінацію жінок, запропонувати способи її подолання, але і подолати дихотомії понять материнства і батьківства, жіночій і чоловічій сексуальності, роботи і дому, грошей і любові, егоїзму і альтруїзму, і, найголовніше, їх традиційні асоціації з маськулінностью і фемінностью.

Висновок до 2 розділу


Під влив фемінізму інститут сім'ї не просто трансформувався‚ він можна сказати перейшов на новий рівень‚ де рівноправні відносини виносяться на перше місце.

Змінилась також і роль жінки у сім'ї‚ жінка тепер не обмежується лише роллю матері та дружини‚ вона робить свій вклад у сімейний бюджет – працюючи, але при цьому вона залишається хорошою матір’ю своїх дітей і хорошою дружиною.

Звичайно не можна упускати і деякі негативні моменти в розвитку сім'ї. Ця ж таки необмеженість ролей жінки‚ приводить і до того‚ що вона весь час віддає роботі і сім'ю вважає тягарем‚ це можна яскраво спостерігати на таких проявах як зростання розлучень‚ збільшення числа самотніх людей‚ малодітність сімей або і бездітні сім'ї з можливістю народження і виховання дітей.

Змінюється суспільство і з ним трансформується сім'я. Вплив фемінізму не міг оминути сім'ю‚ як соціальний інститут. Змінилася сім'я‚ погляди на відносини у сім'ї‚ на розподіл обов’язків у сім'ї‚ розподіл сімейний ролей. Саме ці зміни і приніс фемінізм у сучасну сім'ю.


3. Статус жінки в сучасній сім'ї: крізь призму фемінізму


Завдяки першій діаграмі ми можемо оцінити ставлення до матеріально незалежних жінок.


Діаграма №1

Вплив фемінізму на сім'ю у сучасному суспільстві


На цій діаграмі (діаграма №1) ми бачимо‚ що найбільший відсоток припадає на відповідь №5‚що відповідає позитивному ставленню до проблеми‚ також звідси випливає‚ що негативно до матеріально незалежних жінок ставиться 0% респондентів.

Зміни у суспільстві дозволили сучасній жінці забезпечувати себе матеріально і при цьому не відчувати ніякого суспільного тиску. Як ми можемо побачити на діаграмі №1‚суспільство не засуджує працюючих жінок‚ але і ставить до цього‚ як до нормального явища‚ притаманного сучасному суспільстві.

Виходячи із проблеми статусу жінки у сучасному суспільстві‚ ми бачимо‚ що змінюються ролі жінок‚ жінка більше не є лише дружино і матір’ю‚ але і самостійною економічною одиницею.


Діаграма №2

Вплив фемінізму на сім'ю у сучасному суспільстві


Оцінюючи ставлення до матеріально незалежних жінок ми не можемо відкидати і суміжну ситуацію яка склалася у суспільстві – це ставлення до жінок – кар’єристок. На діаграмі №2 відображено ставлення до цієї ситуації. Отже‚ ми бачимо‚ що ставлення до кар’єристок є позитивним‚ але все таки воно на позицію відстає від матеріально незалежних жінок. Негативне ставлення‚ що відповідає першій позиції 0%, позитивне ставлення (п’ята позиція) рівне 7‚69%, а найбільше відсотків має четверта позиція – 38‚46%. З цього ми можемо зробити висновок‚ що хоча рольова ситуація змінилася‚ але все таки переважає традиційне ставлення до ролі жінки у суспільстві – жінка може працювати але не віддавати весь час роботі‚ і в першу чергу залишатись жінко і матір'ю.


Діаграма №3

Вплив фемінізму на сім'ю у сучасному суспільстві

Третя діаграма відображає ставлення до жінок які поєднують сім'ю і кар’єру‚ ранжування в нас залишилось таке саме як і в двох попередніх діаграмах де 1– негативне ставлення‚ 5– позитивне і 6– важко відповісти. На цій діаграмі ми спостерігаємо великий відсоток людей які сумніваються у своєму виборі‚ шоста позиція в нас займає 15‚38%, а позиції з третьої по п’яту мають рівне значення 23‚8%.

Виходячи із результатів цієї діаграми ми можемо оцінити ситуацію як таку‚ що є не визначеною‚ сталої більшості у нас не має і відповідно до цього можна сказати‚ що у суспільстві не має визначеної точної думки‚ щодо поєднання кар’єри і сім'ї жінко‚ але якщо звернути увагу на те що перша позиція у нас має 0% то можна твердо сказати‚ що у суспільстві не побутує строго негативна думка‚ щодо цього явища.


Діаграма №4

Вплив фемінізму на сім'ю у сучасному
    <div class=

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.
Подробнее

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: