Інноваційні форми і методи соціальної роботи з сім’єю
3. Виявлено, що аналіз роботи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді є корисним для прогнозування динаміки взаємодії з іншими державними структурами і громадськими об’єднаннями у напрямку подолання негативних явищ.
4. Доведено, що ефективне використання програм щодо подолання насильства у сім’ї, через механізм співпраці державних установ й громадських об’єднань, можливе лише за умов стабільного розвитку суспільства, підвищення рівня життя людей, зростання їх духовно-морального потенціалу. Подолати прояви насильства у суспільстві означає зменшити вплив чинників агресії не лише у відносинах між окремими людьми в сім’ї, а й у суспільстві в цілому, в міждержавних стосунках. Це шлях до виключення конфліктів та криз із суспільно-політичних процесів; шлях до побудови моделі суспільства на правових засадах і роль центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в цьому процесі невід’ємна.
5. Виникає нагальна необхідність на державному рівні у створенні у кожній області України спеціалізованих закладів – кризових центрів та притулків, у яких би надавалася допомога жертвам насильства і здійснювалася профілактична робота з тим, хто чинить насильство.
Отже, практика останніх років свідчить про концептуальне осмислення в Україні явища насильства в сім'ї як соціальної проблеми. Свідченням цього є і прийняття нової законодавчої бази в Україні, і створення кризових центрів, і розширення мережі громадських організацій, що надають допомогу жертвам насильства, і організація науково-практичних семінарів та конференцій.
2.6 Вирішення проблеми насильства в сім'ї
За даними МВС України на профілактичному обліку за 2010 р. перебувало 87831 особа, які вчинили насильство в сім'ї. З них: 77664 чоловіків; 9098 жінок; 1069 дітей.
У 2010 р. взято на облік більше 65 тисяч осіб, з яких за насильство: фізичне - 37728 осіб; психологічне - 24382 особи; економічне - 2916 осіб.
Винесено 76865 попереджень, близько 5830 захисних приписів. Фізичне та психологічне насильства є найбільш розповсюдженими видами насильства, на які припадає 95 % випадків.
Статистика Міністерства внутрішніх справ України свідчить про неухильне щорічне зростання кількості зареєстрованих злочинів, пов'язаних з насильством в сім'ї (в 2009 році було здійснено 78 145 виїздів на сімейні конфлікти, в 2010 - 84 041), винесених захисних приписів (від 55 711 в 2009 році до 61565 в 2010), осіб, поставлених на облік за скоєння насильства в сім'ї (47 984 в 2009 році та 50 277 у 2010) [51].
Кількість випадків насильства в сім'ї щодо неповнолітніх збільшується з кожним роком. Однак дані офіційної статистики не можна вважати абсолютно точними, оскільки вони фіксують лише ті випадки, в яких було офіційне звернення до органів виконавчої влади. Даних, які б відображали реальну кількість випадків насильства в сім'ї не існують з цілком зрозумілих причин: через закритість сім'ї як системи; взаємозалежність жертв і агресорів; відсутність доступу до сім'ї соціальних робітників, недостатність інформації з медичних закладів та правоохоронних органів, що не дозволяє робити висновків про розміри даного явища в нашому суспільстві. Стереотипні уявлення про стосунки батьків-дітей, де покарання розглядається як природна складова виховання, призводять до того, що про факти насильства дуже рідко повідомляють правоохоронні чи інші органи.
Тому, проблема насильства над дитиною в сім'ї сьогодні не втрачає своєї актуальності, її аналіз виходить за межі вивчення офіційної статистики звернень, оскільки ця проблема має глибоке коріння.
Насильство в сім'ї, зокрема, між подружжям є однією з провідних причин розлучень по всій країні, а також причиною злочинів скоєних на побутовому ґрунті. І важко усвідомлювати, що це вже стає нормою для нашого суспільства. Сімейне насильство - явище досить поширене в усьому світі і у всіх верствах населення, що охоплює людей різних рівнів освіти та будь-якої національності.
Проблема сімейного насильства в Україні обтяжена тим, що дана тема досі не стала об'єктом відкритого громадського обговорення; жертви домашнього терору не вірять у можливість реального захисту з боку держави, проводиться недостатня кількість дослідницьких робіт, відсутня система соціального захисту населення від насильства.
Щоб докорінно змінити ситуацію з проявом насильства, необхідна перш за все консолідація зусиль правоохоронних органів і населення з питань профілактики та попередження цього ганебного для нашого суспільства явища.
Для подолання насильства на перше місце серед правових засобів слід поставити формування правосвідомості і правової культури громадян та профілактику правового нігілізму населення України. В країні вже здійснюються певні заходи в цьому напрямку розроблена Загальна Концепція правової політики в галузі прав людини.
Суспільство повинно бути об'єктивно та суб'єктивно підготовленим для втілення прав і свобод людини й громадянина. 3 точки зору суб'єктивної підготовки, як і в самому утвердженні людських прав, велику роль відіграє формування нової молодої української генерації, всебічне моральне виховання, поглиблена та фундаментальна фахова підготовка, де положення «Прав і свобод людини й громадянина» повинно стати фундаментом професіоналізму науково-практичних кадрів та правоохоронних органів України.
У разі реальної небезпеки для життя та здоров’я жертви сімейного насилля можуть скористатися притулками-стаціонарами, кризовими центрами, притулками з комплексом соціальних послуг. Гострі економічні негаразди надають право звертатися по адресну соціальну або екстрену допомогу. Підтримка соціального функціонування може забезпечуватися соціально-психологічною реабілітацією у важкій життєвій ситуації, заходами з перепідготовки або перенавчання їх потрібнішим професіям, консультаціями або іншою правовою допомогою для захисту їхніх прав.
Усі ці завдання, як правило, фахівці із психолого-соціальної роботи виконують спільно з працівниками соціального комплексу, правоохоронними органами, службами зайнятості, медичними й освітніми установами тощо. Захист від насильства може відбуватися як в умовах стаціонарного спостереження, так і поза стаціонаром. Робота нестаціонарних установ поєднує, як правило, діяльність правоохоронних органів і установ соціального обслуговування. Перші припиняють насильство, другі — надають реабілітаційну, юридичну та інші види допомоги його жертвам (морально-психологічна реабілітація, інформування, консультування, надання соціальних ресурсів для їхнього захисту) [38, c. 43-46].
Важливо, щоб робота цих організацій не порушувала прав допомоги яким вони покликані, аби їхня діяльність булла прозорою у плані змісту і методів роботи, а також інформаційно-доступною всім.
Отже, слід відзначити, що діяльність соціальних організацій і кризових центрів має бути спрямована на розв’язання проблем жінок і дітей - жертв насильства. Створення і функціонування цих організацій є необхідною умовою існування будь-якого цивілізованого суспільства. Досягнення поставлених завдань реалізується в результаті спільної роботи професійних психологів, дитячих лікарів, фахівців із соціальної роботи. Так сім’ї підходять до розв’язання конфліктних ситуацій, а потерпілі від насильства отримують психологічну підтримку.
Створення нових центрів сприяє інформуванню населення, а також ефективнішій адаптації та включенню в нормальне життя жертв насильства.
Не менш важливим завданням у наданні допомоги людям, які зазнали сімейного насилля є ефективність створення програм, проектів, моделей боротьби із насильством в сім’ї. Змістовне формування послуг державної підтримки повинне мати чітке формулювання критеріїв допомоги та швидку дію у досягненні поставлених цілей протидії насильству.
РОДІЛ 3 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА АПРОБАЦІЯ ФОРМ І МЕТОДІВ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ЛЮДЬМИ, ЯКІ ЗАЗНАЛИ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї
3.1 Проект Кризовий Центр для жертв насильства в сім'ї «Родина»
В даний час популярним і ефективним є метод проектів. У рішенні соціальним проблем соціальне проектування знаходить також усе більш широке вживання.
Проект – завдання з певними вихідними даними і необхідними результатами (цілями), обумовлюючими спосіб її рішення.
У свою чергу, проектування, в найбільш спрощеному вигляді можна розглядати як процес розробки і створення проекту (прототипу, передбачуваного або можливого об'єкту або стану).
Проект є описом конкретної ситуації, яка має бути покращена, і конкретних методів і кроків по її реалізації.
Проектна діяльність – діяльність, направлена на розробку моделі об'єкту або бажаного майбутнього, програми і плани організаційної роботи по його досягненню. Соціальні проекти багатообразні. Їх можна розрізняти по суб'єктах, який розробляє проект. Залежно від розміру об'єктів виділяють проекти мікросистеми, системи середнього рівня і проекти системи на рівні держави.
Соціальне проектування є спосіб вираження ідеї поліпшення довкілля мовою конкретних цілей, завдань, заходів і дій з їх досягнення, а також опис необхідних ресурсів для практичної реалізації задуму і конкретних термінів втілення описуваної мети.
Соціальні проекти направлені на досягнення змін в соціальному середовищі.
Об'єктом соціального проектування можуть виступати різні соціальні групи.
Мета соціального проектування полягає в організації процесу, який дає початок змінам в соціальному середовищі.
Проект Кризовий Центр для жертв насильства в сім'ї «Родина» (Додаток А).
Тип проекту - соціальний.
Наш проект включатиме наступні компоненти:
1. Суб'єктна сторона, на який спрямований проект.
2. Зміст послуги.
3. Сфера діяльності.
4. Ресурси.
5. Індикатори життєздатності проекту.
1. Суб'єктна сторона, на який спрямований проект
1. Цільова група/клієнти, на яких спрямований проект.
Цільовою групою проекту виступають жінки, які зазнають/зазнавали насильства в сім'ї чи по відношенню до яких існує загроза вчинення насильства. Оскільки проект буде спрямований також на надання екстренної допомоги, що передбачає організацію цілодобового телефону довіри то прямими бенефіціарами також будуть виступати люди, які перебувають в кризі, мають гострі емоційні проблеми (будь-який член громади).
До групи непрямих бенефіцаріїв належать: діти, які були свідками насильства в сім'ї чи зазнавали його; чоловіки, які здійснюють насильство в сім'ї; родичі жертви, молодь; члени громади.
2. Характеристика та потреби групи/клієнтів, на яких спрямований проект.
Порушення, які виникають внаслідок насильства над жінкою в сім'ї з боку чоловіка, мають прояви на всіх рівнях людського функціонування (психологічного, соціального, фізичного, поведінкового), і призводить до стійких особистісних змін. Такими характерними наслідками насильства в психічному стані жінок виступають явище набутої безпорадності, формування симптомів посттравматичного стресового розладу, депресія, віктимність. Вони проявляються при соціальній взаємодії жінки з іншими людьми та оцінюванні її стану при проведенні втручання. Тому процес надання допомоги жінці, яка зазнала насильства, потребує відповідної кваліфікації спеціалістів соціальних служб та дотримання стандартів професійної діяльності. Окрім того, широкий спектр фізичних, психологічних та соціальних наслідків насильства в сім'ї над жінкою свідчить про різноманіття специфічних потреб у цієї групи жінок. Основними потребами жінок, які зазнають насильства в сім'ї є:
- потреба у захисті;
- потреба в спілкуванні та приналежності до соціальної групи;
- потреба в любові та прийнятті;
- потреба у самоповазі та впевненості в собі;
- потреба у матеріальному забезпеченні;
- потреба у працевлаштуванні для забезпечення проживання окремо від кривдника;
- потреба в емоційній підтримці;
- потреба у лікуванні чи реабілітації;
- потреба у догляді за дітьми;
- потреба в самореалізацїї.
3. Зовнішня ситуація та положення цільової групи/клієнтів в громаді.
Про характер та поширення проблеми насильства над жінками в сім'ях у місті свідчать дані Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області. Згідно з даними на 19.02.2010 року, на обліку перебували 4 особи чоловічої статі. У той же час, за даними від 01.06.2010 року їх кількість зросла і становила відповідно 43 особи. Інформація про факти насильства надійшла від органів внутрішніх справ, лише в одному випадку від Управління у справах сім'ї та молоді. Жодна з сімей, де чоловік перебував на обліку не була охоплена соціальним супроводом. Водночас, за оперативними даними, їм були надані інформаційні (11), психологічні (5), юридичні 10) послуги. Уже за даними на 4 квартал 2010 року за вчинення насильства сім'ї поставлені на облік 14 громадян міста (усі чоловічої статі віком від 21-го до 53-х років). В середньому 6 чоловік на місяць стають на облік, що визначає потенційну цільову групу Кризового Центру.
2. Зміст послуги
Основні послуги аудиторії прямих та непрямих бенефіціарів з координовані в таких напрямках діяльності (Додаток Б, В):
- забезпечення захисту від різних форм насильства;
- надання короткотривалого притулку для жінок та їх дітей, які опинились в загрозливій для життя та здоров'я ситуації;
- робота з клієнткою, членами її сім'ї щодо корекції сімейних стосунків;
- психотерапевтична та соціальна робота з клієнтом;
- навчання навиків самооборони;
- профілактика насильства в сім'ї;
- робота з громадськими організаціями, ЗМІ, соціальними службами і метою роз'яснення небезпеки насильства, його витоків, способів новонародження насильницької поведінки;
- координація діяльності з органами охорони здоров'я в плані надання медичної допомоги тим, хто зазнав насильства, проведення програм статевого виховання;
- взаємодія з правоохоронними органами з метою захисту прав жінок, які зазнали насильства в сім'ї; виявлення випадків насильства та швидким реагування на них.
Надання екстреної допомоги жертвам насильства при гострій травмі чи в кризі.
Основна мета екстреного супроводу: оцінка безпеки членів сім'ї, заходи по забезпеченню їх фізичної та психологічної безпеки, нормалізація психічного стану.
Основні види послуг.
- «гаряча лінія»;
- кризове втручання;
- індивідуальне консультування;
- групове консультування (дебрифінг, дефузування);
- притулок (транзитне житло, захисне проживання);
- направлення (переадресація) до медичних та правоохоронних органів.
Надання тривалої психологічної підтримки та супроводу.
Основна мета: забезпечення задоволення потреб цільової групи в соціальній, психологічній, юридичній допомозі у випадках реальної небезпеки для їх життя та здоров'я.
Основні види послуг:
- психотерапевтичне індивідуальне та групове консультування (екзистенціально-гуманістичний підхід, психодрама, арт-терапія, когнітивно-поведінкова терапія);
- структурна сімейна психотерапія;
- тренінги соціальних навичок та вмінь;
- курси самооборони.
Налагодження партнерських стосунків

Рисунок 3.1. Мережа служб для переадресації клієнта КЦ

Рисунок 3.2. Мережа служб для направлення жінки до КЦ
4. Ресурси.
Ресурсом даного проекту вважається персонал - сукупність трудових ресурсів , які знаходяться у розпорядженні і є необхідними для виконання соціальних функцій, досягнення цілей діяльності і перспективного розвитку проекту (Додаток Д).
5. Індикатори життєздатності проекту.
- КЦ продовжує надавати послуги цільовій групі.
- КЦ розширює цільову групу.
- КЦ залучає спеціалістів для надання послуг на контрактній основі.
- КЦ збільшує кількість штатних працівників.
- КЦ бере участь у конкурсних програмах задля отримання додаткового фінансування Центру.
- КЦ розширює види послуг.
- КЦ залучає благодійні та підприємницькі організації для фінансової підтримки діяльності.
- КЦ бере участь у соціальних проектах з розвитку громади ініційованими членами громади, обласними та місцевими органами влади.
- КЦ співпрацює з закладами освіти, охорони здоров'я, правоохоронними органами з надання комплексних та якісних послуг.
- КЦ співпрацює з обласним Кризовим Центром (м. Хмельницький) та іншими організаціями, які надають допомогу у випадках насильства в сім'ї, та поширює інформацію про досвід роботи.
3.2 Проведення педагогічного експерименту форм і методів соціально роботи з проблеми випадків насилля в сім'ї стосовно дітей в КЦ «РОДИНА»
Захист більш слабких членів сім'ї, у першу чергу дітей, від жорстокого ставлення в сім'ї – одне із найважливіших завдань соціального працівника. Часто діти, які піддавались жорстокому ставленню, налякані, не в змозі розповісти про те, що з ними відбувається, через непорозуміння, малий вік, інтелектуально-психічні обмеження чи з якихось інших причин. Тому слід знати прямі і не прямі ознаки жорстокого ставлення до дітей у сім'ї: агресивність дітей, роздратованість, відчуженість, байдужість, надмірна поступливість, підвищена сексуальна інформованість, неспокійний сон та ін.. дитина не довіряє дорослим, може робити спроби втеч із дому, самовбивства.
Сукупність цих ознак має стати причиною для серйозного дослідження ситуації в сім'ї і містить у собі наступні етапи:
Ідентифікація і фіксація випадку. Постановка на облік
Збір інформації й оцінка ситуації клієнта (сім'ї) (діагностика).
Основне завдання – визначити, чи піддавалася жертва насильству, і якщо так, то якому саме його виду, у якій формі.
Планування і контрактування.
Втручання в ситуацію (корекція).
Контроль, оцінка і завершення роботи. Оцінка і завершення роботи. Оцінка впливу зроблених послуг на стан клієнта.
Ідентифікація випадку. Діяльність на етапі ідентифікації випадку припускає збір первинної інформації, розслідування і складання заяви. Інформація яка повинна бути зібрана за заявою повинна включати основні формальні зведення (ім'я, адреса, стать, вік жертви) і контактну інформацію. Ці данні отримувались у результаті прямого інтерв'ю, на підставі спостережень чи звертання у відповідні служби.
Діагностика випадку. На стадії діагностики детальне фізичне обстеження проводиться медичним персоналом. Об'єктивно треба звернути увагу на ознаки фізичного і психологічного насильства.
Для ідентифікації подібних ситуацій використовується спеціальна карта. Для вирішення даного завдання і підвищення ефективності діяльності розроблена тактика ведення інтерв'ю-розслідування.
Планування і контрактування. Цей етап передбачає визначення пакету послуг, підбір фахівців, організацій призначених для ведення випадку. Контрактування – узгодження етапів і змісту роботи взаємних прав, обов'язків і відповідальності.
Втручання в ситуацію (корекція). У процесі втручання в ситуацію і впливу на неї можуть використовуватися різні методи і організаційні форми. Передбачено два основних організаційних підходи для вирішення проблеми:
державні і благодійні служби повинні надавати члену сім'ї, який зазнає насильство допомогу і підтримку в домашніх умовах у приміщенні служб без вилучення з родини.
жертва дистанціюється від потенційної чи реальної небезпеки, тобто їй надається можливість тривалого проживання і утримання в спеціальному закладі, яким можуть бути кризовий центр, притулок чи пансіонат.
Контроль, оцінка. Особливу увагу необхідно приділяти спостереженню за тим, наскільки успішно проходить процес реабілітації і чи не варто переглянути методи і підходи до її проведення.
Завершення процесу. На заключному етапі треба допомогти людині прийняти рішення про доцільність використовувати постійні системи підтримки. Підвести підсумки дати оцінку досягнутим результатам.
Ефективність проведеної роботи оцінювалась за наступними критеріями:
Порівняння даних психо-діагностичного обстеження дитини до і після роботи:
Наявність адекватної самооцінки
Зниження рівня тривоги
Поліпшення соціометричного статусу.
Порівняння даних психо-діагностичного дитячо-батьківських відносин до і після роботи:
1. Зменшення частки патологічних факторів, таких як не сформованість батьківських почуттів.
Загальною ефективністю слід вважати досягненням таких результатів:
- сім'ї, члени яких узяті на облік правоохоронними органами, у випадках вчинення насильства охоплені соціальним супроводом;
- жінки та їхні діти, які потребують негайного вилучення із кризової ситуації у сім'ї, охоплені захисним поживанням;
- прямі бенефіціари (жінки, які зазнали насильства в сім'ї) активно звертаються до КЦ;
- телефонні дзвінки від прямих бенефіціарів (люди, які перебувають її кризі) цілодобово надходять на ТД;
- збільшення кількості звернень на ТД щодо гострих емоційних проблем та проблеми насильства в сім'ї;
- непрямі бенефіціари (чоловіки, які здійснюють насильство в сім'ї) проходять інтерв'ю із соціальним працівником КЦ;
- жінки, які зазнали насильства в сім'ї, надають позитивний звороти і її зв'язок щодо роботи КЦ;
- жінки, які зазнали насильства в сім'ї, вказують на поліпшення їхнього емоційного стану;
- жінки, які зазнали насильства в сім'ї, наголошують на позитивних результатах вирішення правових питань;
- жінки, які зазнали насильства в сім'ї, об'єднуються в групи взаємодопомоги, громадські об'єднання;
- представники правоохоронних органів засвідчують про зміни ставлення чоловіків до проблеми насильства в сім'ї та їхньої поведінки при проведенні первинного оцінювання в сім'ї;
- зменшення кількості повторних викликів у сім'ї, де здійснювалося насильство;
- збільшення кількості волонтерів, бажаючих надавати допомогу на КЦ;
- налагоджена чітка система переадресації клієнтів КЦ;
- члени місцевої громади позитивно оцінюють діяльність КЦ;
-члени місцевої громади засвідчують поліпшення рівня інформованості щодо проблеми насильства в сім'ї;
- освітні заклади, лікарні надають позитивний зворотній зв'язок щодо проведених навчальних програм та роздаткових матеріалів, наданих КЦ.
Отже, проблема жорстокого поводження з дітьми в сім'ї має багатомірну природу. Це обумовлює необхідність багатомірного, комплексного підходу до вирішення проблеми. Ключ до ефективності можливий при спільних діях правоохоронних органів і соціальних служб. Саме такий напрямок роботи є основним у діяльності соціальних служб КЦ, який безпосередньо працює із сім'ями в яких здійснюється насильство.
3.3 Розробка методичних порад щодо попередження та подолання насильства в сім'ї шляхом урізноманітнення форм і методів соціальної роботи з сім'єю
Насильство - це явище, яке виникає в результаті діяльності людини. Насилля над жінкою в сім'ї – це приниження людської гідності жінки, яке перешкоджає її вільному і активному розвитку в суспільстві; а також виховні проблеми, пов'язані з явищем так званої соціальної естафети, коли діти, коли діти, які стають свідками насилля в сім'ї, переносять отриманий негативний досвід на своє власне життя.
Діти, які зазнають жорсткого поводження, переживають психічну травму, внаслідок якої вони розвиваються з певними особистісними, емоційними та поведінковими особливостями.
У випадках, коли жертвою насильства є дитина, необхідно організувати роботу з тими, хто відповідає за її виховання – вчителів і батьків з метою формування в них мотивації до змін, надання їм психолого-педагогічної допомоги.
Батьки звертаються за допомогою, не з проблемами свого ставлення стосовно дітей, і не з бажанням змінитися, а зі скаргами на дитину. Вивчення дитячого досвіду цих батьків виявляє серйозні проблеми в їхньому власному дитинстві. В більшості випадків вони також переживали моральне чи фізичне насильство з боку своїх батьків, і в спілкуванні зі своєю дитиною знову відтворюють ситуацію свого дитинства не вміючи діяти по-іншому. Друга особливість цих батьків є прямим наслідком вищевикладеного. Вони не вміють бути «гарними батьками», тобто не розуміють своїх дітей, емоційно відчужені, не знають як виразити позитивні почуття, мають бідний поведінковий репертуар. Третя особливість – батьки не мають позитивних цілей виховання дитини, їхні дії не послідовні, хаотичні. Таким чином, для попередження насильства в сім'ї слід враховувати наступні фактори:
травматичний досвід батьків у дитинстві;
відсутність чітких цілей як у вихованні дітей, так і стосовно власного майбутнього;
перевага деструктивних партнерів спілкування в сім'ї;
відсутність навичок конструктивної взаємодії;
внутрішньо-особистісні порушення дитини.
Покращення реального стану процесу сімейного виховання, попередження та подолання проблеми сімейного насильства в сучасних умовах, на мою думку, вимагає розробки спеціальної програми психолого-педагогічної просвіти батьків, яка буде сприяти повноцінному функціонуванні сім'ї і попередженню проблем у взаємостосунках батьків та дітей. З цією метою впроваджено навчальну програму для батьків «Гармонізація дитячо-батьківських взаємовідносин» реалізація якої зорієнтована на досягнення основної мети – налагодження гуманних взаємостосунків між батьками та дітьми. Зміст її передбачає вирішення таких завдань:
Формування у батьків спрямованості на пошук найоптимальніших методів виховання;
Творче засвоєння психолого-педагогічних знань для того, щоб вони стали керівництвом до дій і сприяли підвищенню ефективності виховання дітей;
Формування здатності усвідомлювати сімейну діяльність, вміння приймати найбільш ефективніші рішення в співвідношенні їх з закономірностями, принципами виховання;
Взаємне збагачення досвідом дитячо-батьківських взаємостосунків.
На мою точку зору доцільно проводити спеціальну роботу щодо формування та розвитку вміння спілкуватися з дитиною, налагодження емоційного взаємозв'язку.
З цією метою було розроблено тренінг «Домашнє насильство» (див. додаток Е). Під час тренінгу використовуються різноманітні методи навчання: «мозковий штурм», «робота в малих групах», рольові ігри та ін..
Вправи тренінгу: «Очікування», «Визначення домашнього насильства», «Джерела домашнього насильства», «Шляхи подолання домашнього насильства». Навчання під час тренінгу відбувається у вигляді виконання певних вправ.
Під час проведення дослідження було використано дані відповідей трьох груп – сімей: А, Б, С, Д, Е.
Робота в колі.
Групи визначають п'ять основних типів домашнього насильства, з якими вони стикаються.
Таблиця 3.1
Визначення видів домашнього насильства залежно від осіб, які в ньому беруть участь
|
Запитання |
Групи |
||||
|
А |
Б |
С |
Д |
Е |
|
| 1. Насильство чоловіка над жінкою | - | + | + | + | - |
| 2. Батьків над дітьми | + | + | + | + | + |
| 3. Дорослих дітей над батьками | - | - | - | - | - |
|
4. Старших дітей над молодшими |
- | - | - | - | - |
|
5. Одних членів сім'ї над іншими |
- | - | - | - | - |
Як видно із пунктів 3-5 серед груп, які аналізуються насилля у цій категорії не здійснюється. Натомість насильство чоловіка над жінкою виявлено у трьох групах із п'яти, хоча насилля батьків над дітьми визначено у всіх категоріях. Зобразимо це графічно у відсотках (Рисунок 3.3).

Рисунок 3.3. Типологія домашнього насильства серед досліджуваних груп
Робота в малих групах.
Кожна група обговорює певний тип домашнього насильства (Табл. 3.2).
Перед цим проводиться теоретичний огляд типів насилля.
Таблиця 3.2
Визначення типів домашнього насильства залежно від осіб, які в ньому беруть участь
|
Типи насилля |
Групи |
||||
|
А |
Б |
С |
Д |
Е |
|
| Економічний | - | - | + | + | + |
| Сексуальний | + | - | - | - | - |
| Фізичний | + | + | - | + | - |
|
Психологічний |
+ | + | + | + | + |
Отже, дослідження показало, що у всіх групах застосовується психологічний тип насилля, натомість дещо менший відсоток містить фізичний та економічний тип. Лише в одній групі виявлено сексуальне насилля (Рисунок 3.4).

Рисунок 3.4. Типи насилля у відсотках
Робота у великому колі.
Робиться узагальнення серед груп дослідження та обговорюється питання стосовно повчальності даного тренінгу (Табл.3.3). Зокрема до узагальнення відносять такі запитання:
- Що нам дає поділ домашнього насильства на типи, види?
- Для чого нам це потрібно?
- Як, яким чином ці знання допоможуть нам перебороти домашнє насильство?
Таблиця 3.3
Узагальнення тренінгу
|
Запитання |
Групи |
||||
|
А |
Б |
С |
Д |
Е |
|
| Це дало нам змогу теоретично визначити критерії типів та видів насилля | + | + | + | + | + |
| Це дало нам змогу зрозуміти точність вчинків до жертви насилля | + | + | + | + | + |
| Це дало нам змогу частіше відвідувати КЦ у зв'язку із повчальним та виховним характером | + | + | - | + | - |
| Це дало нам змогу визначити заходи подолання насилля. | + | + | - | + | + |
Отже, за підсумками опитуваних стало зрозуміло, що більша частина груп мала змогу теоретично визначити критерії типів та видів насилля та зрозуміти точність вчинків до жертви насилля. В середньому відношені групам дало змогу визначити заходи подолання насилля. Та найменшу частину результатів тренінгу групи виявили бажання відвідувати КЦ у зв'язку із повчальним та виховним характером.
Крім того, у діяльності КЦ було створено «Орієнтовну програму занять з батьками» (див. додаток Ж). Будь-яка робота з батьками більш ефективна якщо вона зорієнтована на потреби конкретних батьків або груп сімей в тій чи іншій інформації.
Можна використовувати різні моделі допомоги сім'ї залежно від характеру причин, що викликають проблему дитячо-батьківських стосунків.
Розроблено методичні поради щодо попередження та подолання насильства в сім'ї (див. додаток З). З метою виявлення у батьків знань щодо особливостей юнацького віку можна використати методику «Чи знаєте Ви юнацьку психологію?» спрямовану на виявлення особливостей сімейного виховання та ставлення до дитини та ряд інших психодіагностичних методик.
Оскільки сім'я являє собою цілісну систему, тому проблеми діади «батьки – діти» не можуть бути вирішені за допомогою психокорекції тільки дітей або тільки батьків. Причини неефективного батьківського ставлення можуть бути різноманітними. Психологічна корекція дозволяє виправити більшість з них. З цією метою використовуються батьківські групи. Паралельна робота (тобто із дітьми, і з батьками) дозволяє підвищити ефективність занять батьківської групи. Особистісні проблеми обговорюються лише в тій мірі, в якій це необхідно для вирішення батьківських проблем. Основний метод корекції батьківських ставлень – когнітивно-поведінковий тренінг. Основним змістом занять корекційних батьківських груп є обговорення і психодраматичне програвання типових ситуацій внутрішньо сімейного спілкування і особливостей взаємодії з підростаючою дитиною. Можна використати різноманітні допоміжні методи психокорекції.
Метод групової дискусії підвищує психолого – педагогічну грамотність батьків їх загальну симпатію до дитини та їх проблем, дозволяє виявити індивідуальні стереотипи виховання.
Метод вербальної дискусії навчає культурі діалогу в сім'ї, виробляє вміння аргументувати свої доводи і уважно розглядати думки іншої людини, у тому числі і власної дитини.
Метод конструктивної суперечки допомагає порівнювати різні точки зору батьків на позицію дітей у вирішенні проблемних ситуацій, прислуховуватися одне до одного, обирати найбільш раціональні та ефективні підходи на основі співробітництва.
Метод гри дозволяє моделювати і відтворювати в контрольованих умовах сімейні ситуації. Прикладом таких ігор можуть бути:
«Архітектор і будівельник» - «будівельник» із зав'язаними очима під керівництвом архітектора, якому заборонені будь-які дії руками, повинен розмістити у певній послідовності кубики на великій карті. При цьому кожен з присутніх має побудувати у різних ролях;
«Приємні спогади» - необхідно згадати і поговорити про щось приємне для сім'ї і одного з батьків, та показати як це було;
«Неприємні спогади» - необхідно згадати і програти останню сварку одного з батьків з власною дитиною, а потім поговорити про почуття, що відчували обоє.
Метод спільних дій оснований на виконання дитиною і одним із батьків спільного завдання, після чого проводиться його аналіз.
Спеціальні вправи на розвиток навичок спілкування. Прикладом таких вправ може бути вправа «Тренінг ефективного вербального спілкування, в комунікації один із батьків – дитина (Як будувати Я – повідомлення)»
Були використані завдання на основі виборів, які здійснюються як дії. Мета таких завдань – відволікти сім'ю від інтелектуальних обговорень, рішень, цінностей і образів, і, одночасно зорієнтувати її на символічну (але також і реальну) взаємодію, яка наочно представляє поведінку у сім'ї.
Одним