Система соціального захисту сиріт і дітей
Соціальний захист дитини складається з упливу на умови та оточення, де вона росте, а також із надання підтримки її вихователям. За практичне здійснення захисту у Великобританії відповідають місцеві органи влади - соціальні служби. Разом із наданням загально-побутових послуг (догляд за дітьми в денний час, обслуговування вдома тощо) вони підтримують дитину й сім'ю індивідуально. Так, наприклад, у передмісті Лондона є мережа центрів для дітей раннього віку, які нагадують дитячі садки в Україні. Принципова відмінність – це обов'язкова робота з батьками. Тут вони можуть отримати консультації щодо виховання дітей. А ті батьки, чиї діти перебувають на вихованні у прийомній сім'ї, можуть поспілкуватися (під наглядом соціального працівника) із своїми дітьми[20, с. 133].
Головний принцип надання соціальної допомоги дітям у Великобританії - це сприйняття дитини як частини сім'ї. Тут діє система судів, які мають право винести рішення про обов'язкове відвідування батьками та дітьми відповідних центрів або про закріплення за сім'єю (ідеться про проблемні сім'ї, де є ризики для дітей) соціального працівника. Завдання такого працівника полягає в тому, щоб надати батькам кваліфіковану методичну допомогу щодо корекції недоліків виховання.
Центри підтримки сім'ї виконують дві головні функції: допомогу в критичних станах і превентивну діяльність. Відрив дитини від сім'ї застосовують лише в крайніх випадках, оскільки вважають, що позбавлена батьківського піклування й переведена в систему державної опіки, вона матиме набагато більше проблем у дорослому житті, ніж дитина, вихована в рідній сім'ї, навіть не зовсім благополучній. Тільки у випадку, коли робота соціальних служб не має позитивного результату, дитину вилучають із сім'ї і переводять до прийомної або до невеликого дитячого будинку.
В Угорщині заходи щодо охорони дитинства й виховання дітей здійснюються з раннього віку. Діяльність з питань захисту прав неповнолітніх регулює "Закон про охорону дитинства і відносин між батьками і дітьми" (1986 р.). Серед заходів, спрямованих на поліпшення виховання дітей, що живуть у неповних сім'ях, заслуговує на особливу увагу створення в містах мережі невеликих "сімейних" дитячих будинків для тих дітей, які були практично покинуті батьками, тобто для соціальних сиріт.
Слід зауважити, що в Угорщині і Румунії згідно з прийнятими у них законами щодо захисту прав дітей, будь-яка інтернатна установа має бути максимально наближеною до створення сімейної атмосфери виховання дитини. У закладі не може утримуватись більше 20-30 вихованців. На таку реформу інтернатних закладів уряд Угорщини виділив значні кошти з державного бюджету країни.
У Швейцарії за надання соціальної державної допомоги несе відповідальність громада. Усі соціальні служби керуються принципом "мінімального втручання держави" (А.М. Фішер-Ґейзер). До системи соціального захисту належать приватні соціальні служби, церковні, а також общинні, що безпосередньо належать до кантону (країна розділена на 26 кантонів і кожний з них має власне законодавство) [20, с. 135].
Надання соціальної допомоги ґрунтується на принципі: спочатку слід використати всі можливості в родині. Якщо їх виявляється недостатньо, тоді залучаються приватні чи церковні служби.
Існують центри соціальної допомоги в сфері судочинства, де роз'яснюють чинні правові акти щодо прав і обов'язків неповнолітніх. У різних частинах Швейцарії поширені й активно діють з 50-х років центри соціально-культурної анімації, які покликані організовувати вільний час дітей і підлітків.
Цікавий досвід накопичений Маннергеймською Лігою захисту дітей. У Фінляндії вона існує більш, ніж 70 років. Основна її функція - захист прав дітей і інтересів родини [14, с. 78]. Особлива увага приділяється профілактиці різного роду відхилень. її діяльність розпочалася у 40-х роках як служби допомоги сиротам - жертвам війни. У 90-і роки акцентується увага на становищі дитини в суспільстві, наявності здорового оточення, допомозі сім'ям з дітьми.
Соціальна політика Голландії базується на принципах рівності, унікальності й поваги до груп людей і окремих особистостей (Ніколас де Джон, Філіп Іденбург). Домінує в організації діяльності соціальних установ Голландії принцип соціальної підтримки, для якого характерне те, що державна допомога надається лише після того, як вичерпано усі можливості громадських організацій. За останні роки соціальна служба Голландії дещо трансформувалася, бо було розроблено нову систему соціального захисту. Почала реалізовуватися концепція соціальних інновацій, зміст якої ґрунтується на спільних діях уряду, організації місцевого самоврядування і громадськості.
Соціальна система у Німеччині ґрунтується на принципі: кожен громадянин зобов'язаний чинити в дусі соціальної солідарності, здійснювати індивідуальну і колективну самодопомогу. Особливою формою колективної солідарності є комуна. У випадку, коли людина не може допомогти собі сама, спочатку варто шукати допомоги в його родині, серед сусідів, груп самодопомоги і добровільних благодійних організацій і лише в крайньому випадку задіяти державу. Система соціального захисту ґрунтується на трьох пунктах: соціальне страхування, соціальна допомога і соціальна рівність, добродійність [20, с. 139].
Результатом інтенсивних дискусій останніх років у Німеччині стала актуалізація проблеми виховання в дитячих будинках та інтернатах, її співвідношення з іншими інститутами виховання і формами допомоги молоді. Німецькі вчені неоднозначно оцінюють існування закладів інтернатного типу. Вони вважають, що, по-перше, негативний характер інтернатних закладів як "тотальних інститутів" обмежує можливість розвитку і повноцінного життя дітей; по-друге, у результаті практичного розриву між навколишнім життєвим світом і світом дитячого будинку неминуче виникають нові проблеми", по-третє, саме існування таких закладів зумовлює ігнорування .інших форм допомоги зростаючому поколінню, альтернативних щодо їхньої відкритості і превентивного характеру.
Основний напрямок роботи з надання допомоги дітям-сиротам грунтується на створенні різного типу сімейних дитячих будинків і обов'язковому перегляді існуючих соціально-педагогічних позицій стосовно їхніх виховних можливостей.
Розділ 2. Аналіз соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківської опіки в Хмельницькому регіоні
2.1 Інформаційно-аналітичний показник системи соціального захисту дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування
З метою попередження дитячої бездоглядності та безпритульності, запобігання правопорушенням серед дітей, вжиття відповідних заходів щодо влаштування дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, до закладів соціального захисту та надання їм соціальної, правової, медичної допомоги службами у справах дітей у взаємодії з підрозділами кримінальної міліції у справах дітей за І квартал 2010 року проведено 884 профілактичні рейди, під час яких виявлено 318 дітей (1 квартал 2008 року - проведено 9001 профілактичних рейдів в результаті яких було виявлено 543 дитини).
Відносний показник дітей, які опинилися поза сімейним оточенням, виявлених під час проведення профілактичних рейдів, до загальної кількості дитячого населення в Україні становить за 1 квартал 2010 року 0,06% (за 1 квартал 2009 р. такий відносний показник становив 0,08%).
Це свідчить про проведення службами у справах дітей ефективної реабілітаційної роботи з дітьми, які опинилися поза сімейним оточенням, та їх батьками.
Співвідношення чисельності дітей, вилучених з вулиці, до чисельності дітей, вилучених з сімей, за 1 квартал 2010 року складає відповідно 25% до 75%.
В результаті проведення профілактичних заходів (рейдів) зменшився відсоток дітей (4%), які вилучені в результаті проведення профілактичних рейдів з комп’ютерних клубів та розважальних закладів порівняно з 1 кварталом 2009 року (21%) [26].
Заходами служб у справах дітей обстежено 4834 сім'ї, які опинилися у складних життєвих обставинах, вилучено з несприятливого побутового оточення 856 дітей.
За незадовільне виконання батьками своїх батьківських обов‘язків службами у справах дітей:
- попереджено про відповідальність 817 батьків,
- ініційовано притягнень до відповідальності 614 батьків.
Викликає стурбованість той факт, що за І квартал 2010 р. збільшилась на 3% чисельність виявлених дітей, які вживали спиртні напої.
В той же час за 1 квартал 2010 р. у регіонах України зафіксовано зменшення на 57 випадків порушень правил торгівлі спиртними напоями та тютюновими виробами.
Це свідчить про те, що не в повній мірі здійснюється відповідний контроль за продажем в торгівельній мережі спиртних напоїв громадянам, які не досягли 18-річного віку.
З метою недопущення втягування дітей у протиправні дії, службами у справах дітей за 1 квартал 2010 р. попереджено 84 посадові особи, ініційовано притягнення до різних видів відповідальності 106 посадових осіб, які порушують законні права та інтереси дітей[26].
Із загальної чисельності дітей, виявлених під час проведення рейдів-15,5% влаштовано до притулків та центрів, 6% до закладів охорони здоров’я, 8,5% повернено до інтернатних закладів, 70% повернено в сім‘ю.
Не зважаючи на те, що загальна чисельність дітей в інтернатних закладах по Україні зменшується, залишається ще досить високою чисельність дітей, повернутих до державних закладів.
Діти, повернуті в сім‘ю, це переважно діти з благополучних сімей, але за різних обставин: особливості віку, уподобань, суперечностей з батьками залишаються без догляду.
В цілому проведення службами у справах дітей міських державних адміністрацій рейдів "Діти вулиці", "Вокзал", "Урок" сприяє покращенню ситуації у дитячому середовищі.
Рейд "Урок" проводиться на виконання Державної програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки, наказу Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 20.08.2009 № 2960 "Про організацію проведення у 2009 році Всеукраїнського рейду "Урок" та з метою соціального захисту дітей, запобігання їх бездоглядності і безпритульності у зв’язку з початком навчального року.
Рейд "Урок" проводить Міністерство у справах молоді, сім‘ї та ґендерної політики Автономної Республіки Крим, служби у справах дітей обласних, державних адміністрацій.
Із загальної кількості виявлених 1613 (48%) дітей [26]:
129 (34% від загальної чисельності виявлених дітей) влаштовано до загальноосвітніх навчальних закладів, ПТУ;
50 (4% від загальної чисельності виявлених дітей) до інтернатних закладів;
18 (8% від загальної чисельності виявлених дітей) до притулків та центрів, де діти залучені до навчання за місцем знаходженням даних закладів;
2 (0,1% від загальної чисельності виявлених дітей) навчаються за екстернатною формою навчання;
21 (2% від загальної чисельності виявлених дітей) працевлаштовано.
Службами у справах дітей упродовж жовтня – грудня 2009 року будуть вживатися заходи щодо повернення на навчання до загальноосвітніх навчальних закладів, працевлаштування дітей, які виявлені під час проведення Всеукраїнського рейду "Урок", та ще залишилися не влаштованими.
Аналіз причин, внаслідок яких діти не приступили до навчання, свідчить, що головними причинами є: невиконання батьками своїх батьківських обов’язків та самовільне залишення дітьми навчальних закладів.
З метою залучення дітей до навчання службами у справах дітей проведено відповідну профілактичну роботу з дітьми та їх батьками:
- відвідано за місцем проживання сім‘ї;
- проведено бесіди.
За результатами обстеження умов проживання дітей у сім‘ях, які опинилися у складних життєвих обставинах та з метою забезпечення охоплення навчанням дітей шкільного віку, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування було надано адресну матеріальну, фінансову та гуманітарну допомогу 1319 дітям на загальну суму 7536,82 грн[26].
Службами у справах дітей систематично (щомісячно) проводяться профілактичні рейди "Діти вулиці", "Вокзал" тощо з метою удосконалення соціального захисту дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, застосування ефективних форм їх соціальної підтримки, профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, запобігання дитячій бездоглядності і безпритульності.
Так протягом 9 місяців 2009 року проведено 624 профілактичні рейди, під час яких виявлено 512 дітей.
Це діти вилучені не тільки з вулиці, а й з комп'ютерних клубів, розважальних закладів, ігрових залів, з сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, або перебування в яких загрожує життю та здоров‘ю дітей.
У порівнянні з аналогічним періодом 2008 р. співвідношення числа вилучених дітей під час проведення рейдів до загальної чисельності дітей в регіонах зменшилась на 1%, і становить 0,2%, що свідчить про збереження тенденції до зменшення чисельності безпритульних та бездоглядних дітей.
Питання попередження дитячої бездоглядності та безпритульності, запобігання правопорушенням серед дітей, вжиття відповідних заходів щодо влаштування дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, до закладів соціального захисту та надання їм соціальної, правової, медичної допомоги перебуває на контролі служб у справах дітей.
Крім того, у першому півріччі керівники міста Хмельницького урочисто вручили паспорти 17 дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, які досягли шістнадцятиріччя.
За даними служби у справах дітей міської ради в обласному центрі в сім’ях опікунів та піклувальників виховуються 200 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Протягом цього року влаштовано під опіку 23 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за минулий рік – 22.
Діти отримують всі соціальні гарантії, користуються пільгами та оточені турботою держави та міської влади.
Щороку зменшується кількість вихованців інтернатних закладів області з числа мешканців міста в зв'язку з влаштуванням дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім'ї усиновителів, опікунів і піклувальників, на альтернативні форми сімейного виховання.
Держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Діти-сироти користуються державними пільгами: безкоштовний проїзд у міському транспорті (на підставі єдиного проїзного квитка), безкоштовне харчування в школах, першочергове забезпечення підручниками, безоплатне утримання в дошкільних навчальних закладів, відвідання культурно-розважальних заходів, забезпечення безоплатними юридичними послугами, щорічне оздоровлення.
Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, надається у розмірі, що становить два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку. З 1 листопада ц.р. із збільшенням суми прожиткового мінімуму відповідно збільшилась сума виплат на дітей.
Двічі на рік діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, проходять обов'язкове комплексне медичне обстеження.
При досягненні дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування 18-річчя, забезпечується виплата одноразової допомоги в розмірі 1590 грн. Так, у цьому році 43 дітей отримають ці кошти, а в наступному передбачається виплата коштів 65 особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування[26].
На виконання завдань, покладених на службу у справах дітей, в Програмі соціально-економічного і культурного розвитку міста Хмельницького з 2008 року в окремий розділ виділено "Захист прав дітей".
За успіхи в навчанні діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, отримали комп'ютери завдяки місцевій владі, депутатам міської ради, спонсорам. В 2007 році подаровано комп'ютери 6 учням, які залишились без батьківського піклування. В 2008 році придбано 25 комп'ютерів і вручено їх дітям, які виховуються в сім'ях опікунів, старанні в навчанні. З нагоди святкування Дня Міста в 2008 році дітям вищеназваних категорій подаровано 15 ноутбуків. Для дітей комп'ютери стали справжньою підмогою в здобутті освіти.
Службою у справах дітей та іншими управліннями міської ради регіону постійно проводяться заходи для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: до Міжнародного дня захисту дітей, до Дня знань, до Дня Святого Миколая, до Новорічних та Різдвяних свят.
На виконання наказу Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 26.02.10 № 540 "Про впровадження рішення колегії Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту" робочою групою у складі представників Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини з 23 по 25 червня 2010 року було вивчено стан роботи органів місцевої виконавчої влади та органів місцевого самоврядування Хмельницької області щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, реалізації їх права на сімейне виховання (Табл. 2.1- 2.3) [26].
Таблиця 2.1 Зведений аналіз показників соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування за 2007 – 2009 рр.
| Значення | 2007 | 2008 | 2009 |
| Чисельність дітей в регіоні (Тис. осіб) | 273872 | 265733 | 258919 |
| Чисельність позашлюбних народжень (Тис. осіб) | 2,0 | 2,2 | 2,4 |
| Кількість зареєстрованих розлучень (Тис. одн.) | 5,5 | 5,5 | 5,0 |
| Чисельність померлих дітей (0-17 років) від навмисних само ушкоджень (включаючи самогубства) (Осіб) | 4 | 8 | 7 |
| Загальна кількість дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, (Осіб) | 2676 | 2108 | 2549 |
| Чисельність дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування на 100000 дітей (0-17 років), (осіб) | 977 | 793 | 984 |
| Кількість дітей які перебували під опікою чи піклуванням, (осіб) | 1709 | 1634 | 1478 |
| Чисельність дітей інвалідів, які одержують пенсію в органах пенсійного фонду, (осіб) | 4376 | 2852 | 1639 |
| Кількість дітей, що перебувають під опікою чи піклуванням, на яких призначено державну допомогу сім'ям з дітьми | 670 | 1150 | 1386 |
Таблиця 2.2 Кількість усиновлених дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування у 2009 р.
| Всього усиновлено протягом року | Із загальної кількості усиновлених | ||||
| громадянами України | іноземцями | ||||
| з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування | з числа дітей, які проживають з одним із батьків і усиновлені вітчимом (мачухою) | з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування | з числа дітей, які проживають з одним із батьків і усиновлені вітчимом (мачухою) | ||
| Україна | 5229 | 1784 | 1744 | 1670 | 31 |
| Хмельницька | 118 | 35 | 44 | 39 | - |
Таблиця 2.3 Окремі дитячі інтернатні заклади на кінець 2009 р.
| Школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування | Дитячі будинки, що перебувають у сфері управління МОН | Будинки дитини, що перебувають у сфері управління МОЗ | Будинки-інтернати, що перебувають у сфері управління Мінпраці | |||||
| кіль-кість закладів | в них дітей* | кіль-кість закладів | в них дітей* | кіль-кість закладів | в них дітей* | кіль-кість закладів | в них вихован-ців* | |
| Україна | 53 | 9145 | 115 | 5918 | 48 | 4398 | 56 | 7158 |
| Хмельницька | 2 | 331 | 1 | 72 | 1 | 99 | 1 | 50 |
2.2 Шляхи вдосконалення системи соціального захисту дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування
За останні десять років на 60 відсотків збільшилася кількість дітей, влаштованих до закладів усіх форм власності для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі — заклади). Тільки протягом 2004 року до будинків дитини влаштовано 500, дитячих будинків — 24 і до інтернатних закладів — 30 дітей.
На даний час державні заклади займають провідне місце в системі утримання та виховання, хоча статтею 5 Сімейного кодексу України (2947-14) визначено пріоритет сімейних форм виховання.
Перевантаженість закладів не дає можливості створити сприятливі умови для повноцінного виховання дітей.
У випускників інтернатних закладів виникають проблеми через відсутність житла, постійного місця роботи, а також труднощі із створенням власної сім'ї. Діти молодих одиноких матерів — колишніх випускниць закладів виховуються у тих самих закладах, в яких перебували їх матері.
В основу функціонування системи закладів покладено віковий принцип. Це означає, що до досягнення повноліття дитина перебуває в двох-трьох закладах — будинок дитини, дитячий будинок, інтернатний заклад, пристосовуючись кожного разу до нового середовища, педагогічного та дитячого колективу, що спричиняє їх психологічне травмування і ускладнює в подальшому соціальну адаптацію.
Державна програма реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі — Програма), поширюється на заклади усіх форм власності і спрямована на створення умов для реалізації державної політики щодо забезпечення державних гарантій і конституційних прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі — діти), їх соціального захисту, створення закладів нового типу із сімейними формами виховання[18, с. 81].
Метою Програми є:
- створення умов для реалізації державних гарантій і конституційних прав кожної дитини;
- реалізація права на розвиток у сім'ї, в територіальній громаді, тобто виховання дітей насамперед за місцем їх походження;
- створення умов для фізичного, розумового і духовного розвитку кожної дитини;
- забезпечення соціального захисту дітей, здобуття ними належної освіти та опанування навичок до самостійного життя;
- сприяння поширенню сімейних форм виховання дітей;
- запобігання дитячій безпритульності і бездоглядності, правопорушенням, жорстокому поводженню з дітьми, насильству над ними;
- забезпечення захисту прав дітей на спілкування з батьками та іншими родичами;
- розвиток здібностей кожної дитини;
- виховання братів і сестер в одному закладі;
- забезпечення надання дітям індивідуальних психологічних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних, юридичних та інформаційних послуг;
- утворення закладів нового типу із сімейними формами виховання;
- запобігання поширенню сирітства;
- посилення відповідальності місцевих органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування за забезпечення соціального захисту дітей.
Реформування системи закладів може проводитися з урахуванням місця походження та місця проживання дітей[18, с. 76].
У процесі реформування системи закладів слід враховувати місце походження дітей, оскільки при цьому більш повно забезпечується захист їх прав на спілкування з батьками та іншими родичами.
В Хмельницькій області накопичений певний досвід з розукрупнення інтернатних та утворення малокомплектних закладів, вихованцями яких є діти, що народилися в місцевості, де розташовані такі заклади. Діти, що виховуються в малокомплектних закладах, навчаються у середніх загальноосвітніх школах, підтримують стосунки з батьками та іншими родичами.
Реформування системи закладів повинне проводитися з дотриманням вимог щодо граничної чисельності дітей, що перебувають у них, з урахуванням місця походження з метою забезпечення їх прав на розвиток, спілкування з батьками та іншими родичами, а також захисту відповідно до статті 33 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (2342-15), житлових і майнових прав після досягнення дітьми повноліття. Право на житло зберігається за кожною дитиною, що влаштована до загальноосвітньої школи-інтернату, згідно з житловим законодавством.
Реформування системи закладів проводиться у чотири етапи:
перший — розроблення і затвердження Програми, вивчення і запровадження відповідного міжнародного досвіду, удосконалення діяльності закладів, запровадження сімейних форм виховання дітей;
другий — створення нормативної бази, регулювання діяльності закладів, пошук додаткових джерел для фінансування заходів, визначених Програмою, в тому числі за участю міжнародних організацій;
третій — утворення закладів нового типу, переведення до них дітей, перепідготовка педагогічних та соціальних працівників;
четвертий — перепрофілювання закладів та оптимальне використання їх приміщень.
Реформування системи закладів проводиться шляхом переведення дітей, що в них виховуються, до закладів нового типу, утворених місцевим органом виконавчої влади за місцем походження дітей, з урахуванням їх віку та соціального статусу[18, с. 80].
У результаті реформування передбачається утворити заклади нового типу, в яких виховуватиметься не більш як 50 дітей віком до 18 років. Навчання в середніх загальноосвітніх школах дасть їм змогу здобути належну освіту, опанувати навички до самостійного життя. До закладів нового типу в першу чергу переводяться діти віком до 7 років, а також діти, що перебували тривалий час за соціальними показаннями у закладах охорони здоров'я.
Під час переведення до закладів нового типу дітей віком від 7 до 18 років враховуються час їх перебування в закладі, готовність до зміни місця перебування та бажання продовжити навчання. При цьому діти віком до 10 років переводяться до закладів нового типу, а діти віком від 10 років, як правило, продовжують перебувати та навчатися у тих закладах, де вони виховувалися раніше, і вибувають з них за віком або у зв'язку із закінченням навчання. Усі діти, що влаштовуються до закладів уперше, направляються тільки до закладів нового типу.
Умови для проживання, розвитку та виховання створюються з урахуванням індивідуальних потреб кожної дитини, досвіду її життя. Територіальне наближення дітей до місця їх походження дасть змогу забезпечити їх спілкування з батьками та іншими родичами у разі, коли це не суперечить інтересам дітей.
Строк реформування встановлюється з урахуванням періоду, необхідного для випуску вихованців з числа дітей, що на даний час навчаються і виховуються у загальноосвітніх школах-інтернатах і з певних причин не переводяться до закладів нового типу.
Виконання Програми дасть можливість:
- зменшити кількість дітей, які виховуються в інтернатних закладах;
- створити умови для утримання та виховання дітей відповідно до вимог Конвенції ООН про права дитини;
- удосконалити механізм своєчасного виявлення безпритульних і бездоглядних дітей та їх влаштування, запобігти дитячій безпритульності і бездоглядності;
- забезпечити спілкування дітей з батьками та іншими родичами;
- провадити ефективну діяльність щодо повернення дітей до рідних батьків, підвищення їх відповідальності за виховання дітей;
- забезпечити розвиток системи сімейних форм виховання (усиновлення, встановлення опіки і піклування, прийомна сім'я, дитячий будинок сімейного типу);
- підвищити рівень освіти дітей шляхом організації навчання в середніх загальноосвітніх школах, забезпечити їх подальше працевлаштування та розв'язання житлових проблем;
- підвищити ефективність роботи і відповідальність органів опіки та піклування, місцевих органів виконавчої влади;
- забезпечити соціальне супроводження випускників закладів[18, с. 82].
Для виконання Програми необхідно забезпечити:
- запровадження механізму фінансування витрат, пов'язаних з утриманням дітей незалежно від форми їх влаштування, за принципом "гроші ходять за дитиною";
- виділення коштів для перебудови, реконструкції та обладнання інтернатних закладів;
- залучення іноземних інвесторів з метою реалізації проектів розвитку сімейних форм виховання.
Державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються незалежно від того, де така дитина перебуває на утриманні та вихованні, на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.
Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються щодо:
- мінімального матеріального забезпечення, витрат на харчування, одяг та взуття;
- житлового забезпечення на рівні, не нижчому за встановлені у Житловому кодексі Української РСР нормативи;
- житлового забезпечення таких дітей після завершення їх виховання в різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку, якщо вони не мають свого житла відповідно до житлових нормативів або мають житло з характеристиками, нижчими за встановлені житлові нормативи;
- мінімального стандарту щодо забезпечення гарантованого першого робочого місця, яке не може бути змінено за бажанням роботодавця протягом трьох років з моменту початку такої роботи, а в разі неможливості надання такого робочого місця - встановлення грошової компенсації на цей період, яка виплачується особі з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
- мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу чи при закінченні перебування таких дітей у різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку;
- мінімального стандарту щомісячного утримання таких дітей та осіб із їх числа за умови навчання їх у вищих навчальних закладах до досягнення ними 23-річного віку або до закінчення відповідних навчальних закладів;
- мінімального стандарту медичного обслуговування;
- мінімального стандарту забезпечення таких дітей іграшками, що сприяють розвитку, спортивним інвентарем, газетами і журналами відповідно дитячого, юнацького, загальнопізнавального та виховного спрямування;
- мінімального стандарту забезпечення дитини до надання їй статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;
- мінімального стандарту грошового забезпечення батьків-вихователів, прийомних батьків[18, с. 93].
Кабінет Міністрів України може встановлювати інші додаткові мінімальні соціальні стандарти, нормативи споживання та нормативи забезпечення для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Допомога та утримання таких дітей не можуть бути нижчими за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб.
Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.
Особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, крім повного державного забезпечення виплачується стипендія в розмірі, який на 50 відсотків перевищує розмір стипендії у відповідному навчальному закладі, а також виплачується 100 відсотків заробітної плати, яка нарахована в період виробничого навчання та виробничої практики.
Особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, до завершення навчання виплачується щорічна допомога для придбання навчальної літератури в розмірі трьох місячних стипендій. Виплата зазначеної допомоги здійснюється протягом 30 днів після початку навчального року за рахунок коштів, що передбачаються для навчальних закладів у відповідних бюджетах.
При наданні особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, академічної відпустки за медичним висновком за ними зберігається на весь період академічної відпустки повне державне забезпечення та виплачується стипендія. Навчальний заклад сприяє організації їх лікування.
Випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи органів праці та соціального захисту населення одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі двох прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.
Вартість повного державного забезпечення у грошовому еквіваленті для дітей віком від народження до трьох років, від трьох до семи років, від семи до десяти років, від десяти до чотирнадцяти років, від чотирнадцяти до вісімнадцяти років та осіб із числа дітей-сиріт та дітей,