Xreferat.com » Рефераты по строительству » Мурування стін полегшеної конструкції; монтаж плит перекриття; зварювання сталі 15 гс товщиною 4 мм в нижньому положенні

Мурування стін полегшеної конструкції; монтаж плит перекриття; зварювання сталі 15 гс товщиною 4 мм в нижньому положенні

поперечна стінка; 6) розкладання цегли на стіні; 7) заповнення колодязів; 8) розчинова постіль для мурування внутрішньої стінки; б – зображення 1-го ряду мурування; в-зображення 2-го ряду мурування


Цю стяжку треба армувати дротовою сіткою. Гранична висота колодязного мурування зазвичай становить 2 поверхи.

Послідовність виконання мурування. Розкладіть цеглину і розстеліть розчин (рис. 37). Беріть із піддона по одній цеглині в кожну руку і розкладайте їх стопками по дві цеглини на відстані однієї цеглини одна від одної (рис. 38). Спочатку укладіть на внутрішній половині стіни чотири стопки (8 цеглин) для мурування зовнішньої версти. Потім розстеліть розчин на зовнішній половині стіни завширшки 7–8 см, завтовшки 2–2,5 см. Виконайте мурування зовнішньої версти. Муруйте способом «вприсик» із підрізанням розчину.

Рис. 37 Рис. 38


Потім розкладіть цеглу і розстеліть розчин для внутрішньої версти. Мурування внутрішньої версти ложкового ряду ведуть так само, як і зовнішньої (рис. 39). Виклавши два ряди зовнішньої стіни, перевірте за допомогою правила і виска якість мурування, виправте виявлені дефекти.

Заповніть колодязі легким бетоном або іншими різними утеплювачами.

Цегляно-бетонне анкерне мурування. За такого мурування між двома рівнобіжними стінами покладений легкий бетон. За цегляно-бетонного анкерного мурування тичкові цеглини, що виступають всередину мурування, забезпечують анкеровку подовжніх стінок з бетоном (рис. 40). Висота такого мурування має дорівнювати чотири поверхи. На рисунку 41 зображено порядову розкладку цегли при муруванні прямого кута цегляно-бетонного анкерного мурування.


Рис. 39

Рис. 40. Кут стіни цегляно-бетонного анкерного мурування:

1) зовнішня верста; 2) анкерні тички; 3) легкий бетон


Рис. 41. Порядова розкладка цегли при муруванні прямого кута цегляно-бетонного анкерного мурування


Мурування з утеплювачем з теплоізоляційних плит. Зазор між верстою і забуткою заповнюють під час мурування теплоізоляційним матеріалом (мінераловатні плити, фенольний пінопласт тощо). Прошарок утеплювача через кожні п'ять рядів обов'язково розділяють тичковими рядами цеглин, як це зображено на рисунку 42. Гранична висота мурування становить п'ять поверхів.

Мурування з трирядною діафрагмою у кутах. На рис. 43 бачимо порядок розташування цегли при муруванні прямого кута стіни з трирядною діафрагмою. Загальний вигляд представлений на рисунку 44. Прямий кут мурують суцільним, що підвищує міцність стін. Починають мурування кута з двох тричверток у зовнішній версті. Три перших ряди – суцільне мурування за однорядною системою перев'язування. У четвертому ряді передбачають місце для утеплювача. Зовнішню версту (4–7 рядів) викладають завтовшки у 0,5 цеглини, внутрішню – завтовшки у цеглину за однорядною системою перев’язування.


Рис. 42. Мурування з утеплювачем з теплоізоляціцйних плит:

1) перев'язка тичками; 2) зовнішня верста;

3) утеплювач з теплоізоляційних плит


Між верстами вкладають утеплювач, поверх якого виконують розчинову стяжку, і починають мурувати наступний ярус.

Звертаємо Вашу увагу на те, що у кутах і у місцях прилягання стін колодязне мурування виконується зі стовщеними всередині стінками. Кут починають з укладки зовнішньої та внутрішньої верст.

На рисунку 45 показане порядкове розташування цегли при зведенні прямого кута колодязного мурування.

У місцях стовщення і розташування вертикальних перегородок цеглини вкладають стусанами; подовжні стіни колодязів виконані з цеглин, покладених ложкою. Другий ряд зовнішньої і внутрішньої верст викладають ложками, а поперечні стінки криниць – стусанами. Поперечні стінки з подовжніми перев'язують через ряд. Колодязі роблять завширшки у дві-три цеглини.

Після зведення 4–5 рядів криниці заповнюють сипким утеплювачем, ущільнюють його і вкладають прошарок розчину.


Рис. 43. Порядкове розташування цегли при муруванні прямого кута стіни з трирядними діафрагмами


Рис. 44. Кути з трирядними діафрагмами:

1) утеплювач (легкий бетон); 2) розчинова стяжка;

3) ділянка суцільногомурування; 4) діафрагма з трьох рядів


Рис. 45. Порядове розташування цегли при зведенні прямого кута стіни колодязного мурування


5. Монтаж плит перекриття


Підготовчий етап. До початку укладання плит опорні поверхні стін перевірте нівеліром або водяним рівнем, і у разі необхідності вирівняйте стяжкою з цементного розчину.

Технологія процесу й організація праці. Після завершення мурування поверху приступають до монтажу плит міжповерхового перекриття.

Стропують плити міжповерхового перекриття чотиривітковим стропом і подають до місця укладання у горизонтальному положенні (рис. 46). Склад ланки становить 4 чоловіка.


Рис. 46. Стропування плит перекриття:

1) чотиривітковий строп; 2) підкладка


Укладати плити починають з торцевих стін будинку або від сходової клітки з інвентарних помостів (рис. 47).

Попередньо на опорну поверхню стіни розстеліть розчинову постіль завтовшки 10–15 мм.

Наступні плити вкладають подібно до першої. Двоє монтажників приймають плиту, подану краном, не послаблюючи натягу віток стропа, спрямовують її у проектне положення (рис. 48).


Рис. 47. Укладання першої плити перекриття:

1) помости-площадки; 2) розчинова постіль завтовшки 10–15 мм;

3) плита перекриття

Плита з обох боків повинна мати однакові розміри площі опирання. Глибина опирання має бути не менше 100 мм (рис. 49а). Під час укладання плити перекриття необхідно стежити, щоб стеля у приміщенні була горизонтальною і перепади по висоті не перевищували 3 мм (рис. 49б). Якщо встановлену конструкцію необхідно перекласти, її піднімають, очищають від розчину й встановлюють заново.

Шви між панелями замазують розчином марки 100, а місця з’єднання панелей зі стінами і торці заповнюють розчином. Зі стінами будинку і між собою плити перекриття з'єднують сталевими зв'язками, які приварюють під час монтажу.


Рис. 48. Укладання першої плити перекриття:

1) помости-площадки; 2) розчинна постіль завтовшки 10–15 мм; 3) плита перекриття


Рис. 49. Рихтування плити, що установлюють за допомогою лома: а) розміри площі опирання; б) перепади в місцях поздовжніх стиків


7. Зварювання сталі 15 ГС товщиною 4 мм у нижньому положенні


Сталь марки 15 ГС та їй подібні в нижньому положенні зварюють по технології зварювання сталі 15 Г2АФ, з деяким посилюванням потреб до підготовки, збирання та техніки зварювання. Кромки деталей, призначених для зварювання та метал, який прилягає до них на відстані не менше 20 мм до границі шва мають бути ретельно очищені від грату, окалини, ржавчини, масла, вологи та інших забруднень. Зроблені в деталях вирізи газовою різкою, надрізи, царапини, зарізи на кромках та заглиблення від ударного маркування довжини повинні бути зачищені шліфувальним кругом на довжину 0,2–0,3 мм.

На початку та на кінці стикового з’єднання встановлюють та приварюють відвідні планки. Стики допускається збирати на прихоплювачах, які повинні бути висотою не менше 5–6 мм, довжиною від 50 до 100 мм і розміщуватися на відстані не більше 400 мм один від одного, але не в місцях перетину швів. При температурі навколишнього повітря нижче 0 °С та товщині сталі до 30 мм використовують попередній підігрів кромок до 100–120 °С.

7. Контроль якості робіт


Контроль якості робіт покажу на прикладі контролю якості мурування.

У процесі мурування необхідно виконувати наступні вимоги:

  • застосовувати розчин та цеглу, вказані у робочих кресленнях;

  • правильно виконувати перев'язування швів;

  • поверхня повинна бути вертикальною;

  • поверхня і кути мають бути горизонтальними і прямолінійними;

· правильно встановлювати закладні деталі й зв'язки.

Якість мурування – це відповідність її робочим кресленням і вимогам, які викладені в БНіП 3.03.01–87.

У таблиці 2 наводимо можливі відхилення у розмірах і положеннях конструкції стін і стовпів. Відхилення розмірів і положень конструкцій не повинні перевищувати значень, які вказані у таблиці. Якщо відхилення перевищують допуски, передбачені БНіП, або допущені відхилення від проекту, така робота потребує виправлення.


Таблиця 2

Виміри відхилень зображено також на рисунках 50, 51.

Правильність закладання кутів перевіряють дерев'яним косинцем (рис. 52). Горизонтальність рядів контролюють правилом та рівнем не рідше двох разів на кожному ярусі мурування. Для цього правило кладуть на мурування, ставлять на нього рівень і, вирівнявши його по горизонталі, визначають відхилення мурування від горизонталі, як це зображено на рисунку 53.

Вертикальність поверхонь стін і кутів мурування перевіряють рівнем і виском не рідше двох разів на кожному ярусі мурування (рис. 54). Відхилення, яке перевищує можливе, виправте під час мурування наступного ярусу або поверху.


Рис. 50. Схема виміру відхилень при муруванні цегляних стовпів:


1) нерівності на вертикальній поверхні; 2) відхилення по ширині; 3) відхилення за позначкою опорної поверхні; 4) зміщення осі; 5) відхилення поверхні від вертикалі; 6) товщина вертикальних швів; 7) товщина горизонтальних швів

Рис. 51. Схема вимірів відхилень у розмірах і положеннях кам'яних стін:

1) вертикальних осей віконних прорізів; 2) по ширині прорізу; 3) по ширині простінку; 4) по товщині вертикальних швів; 5) по товщині горизонтальних швів; 6) ряду від горизонталі на 10 м довжини; 7) кутів поверхні від вертикалі; 8) нерівності на вертикальній поверхні; 9) відмітки опорної поверхні; 10) по ширині стіни; 11) зміщення осі стіни


Рис. 52 Рис. 53


Правильність кута мурування перевіряють виском (рис. 55). Товщину швів перевіряють періодично: виміряють 5–6 рядів мурування і визначають їхню середню товщину. Наприклад, якщо при замірюванні 5 рядів мурування стіни, її висота дорівнює 400 мм, то середня величина дорівнюватиме 400:5 = 80 мм, середня товщина шва, не враховуючи товщини цеглини, становить 80–65 = 15 мм.


Рис. 54 Рис. 55


Середня товщина горизонтальних швів у межах поверху повинна бути 12 мм, вертикальних – 10 мм.

Правильність заповнення швів розчином перевірте, виймаючи у різних місцях окремі цеглини викладеного ряду. Таку перевірку необхідно робити через кожні 3 ряди по висоті поверху.

Висока якість цегляного мурування та міцність зведеної конструкції забезпечуватимуться при умові відповідності БНіП.


8. Охорона праці й техніка безпеки


Охорона праці – система законодавчих актів, соціально-економічних, технічних, гігієнічних і організаційних заходів, дотримання яких робить трудовий процес безпечним і продуктивним.

Система правових норм регулює охорону праці й відображена у Законі України «Про охорону праці», чинним з 24. 11. 1992 р. Регулюють також охорону праці будівельні норми і правила «Техніка безпеки на будівництві»
(СНиП ІП-4–80*), а також стандартами, наприклад, ГОСТ 12.4.087–84; ГОСТ 12.4.089 86; ГОСТ 24269–80; ГОСТ 24258–88.

Система стандартів безпеки праці (ССБП) впорядковує нормативно-технічну документацію. Нагляд за охороною праці здійснює технічна інспекція Держнагляду охорони праці, технічна інспекція профспілок. її завданнями є державний контроль за виконанням загальних і спеціальних постанов про охорону праці, правил техніки безпеки, виробничої санітарії і трудового законодавства щодо охорони праці.

Комісію з охорони праці організовують при комітетах профспілки. Вона контролює дотримання адміністрацією законодавства про робочий час; вихідні дні; відпустки; охорону праці жінок і підлітків; контролює організацію та якість інструктажів і навчання робітників безпечним прийомам праці; стежить за виконанням колективних угод; санітарно-гігієнічними умовами праці; своєчасним забезпеченням робітників спецодягом, спецвзуттям та запобіжними пристроями.

Внутрішній трудовий розпорядок будівельної організації визначає адміністрація за погодженням з профспілковою організацією.

Тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень, а для робітників віком від 16 до 18 років – 36 годин. Для робітників у будівництві встановлений п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Напередодні святкових днів тривалість робочого дня скорочується на годину.

Усім робітникам і службовцям надається щорічна відпустка із збереженням середнього заробітку.

Робочий час розподіляється так: початок роботи, час роботи на виконання виробничого завдання, закінчення роботи. Протягом робочого дня робляться короткочасні перерви для відпочинку і перерва на обід. При змінній роботі робітники (бригади) працюють згідно графіку.

Навчання працюючих правилам безпеки праці організовують на всіх підприємствах незалежно від характеру та ступеня небезпеки виробництва. Вступний інструктаж проводить інженер з техніки безпеки згідно інструкції, затвердженої головним інженером будівельної організації. Під час вступного інструктажу робітників ознайомлюють із загальним характером даного будівництва, правилами внутрішнього розпорядку та додержання трудової і виробничої дисципліни, з основними причинами травматизму і вимогами щодо подання першої допомоги потерпілим, а також як користуватися індивідуальними засобами захисту, з організацією робочого місця, заходами протипожежної та електробезпеки.

Первинний інструктаж: з техніки безпеки з кожним робітником індивідуально проводить майстер або виконавець робіт, якому підлеглий робітник. Проводячи інструктаж на робочому місці, особливу увагу приділяють організації і технології виконання робіт, правам, посадовим обов'язкам та відповідальності при виконанні дорученої роботи, правильній організації та утриманню робочого місця, можливим небезпекам на робочому місці й правилам обслуговування машин та поводження з ними, із засобами малої механізації та інструментами, вимогам інструкції про охорону праці для даної професії.

Повторний (періодичний) інструктаж: проводять за програмою первинного інструктажу з метою поглиблення знань робітників із техніки безпеки. Проводять інструктаж не рідше одного разу на три місяці з групою робітників однієї професії.

Позаплановий інструктаж: необхідний при зміні умов роботи на будівельному об'єкті; при порушенні робітниками вимог норм, правил інструкції з безпеки праці; при аваріях і нещасних випадках.

Поточний інструктаж: проводять з робітниками перед виконанням робіт, на які оформлюють наряд-допуск. Проведення такого інструктажу фіксують у наряді-допуску на виконання робіт.

Організаційним і методичним центром пропаганди охорони праці в училищі, на будівельному майданчику є кабінет охорони праці.

Електробезпека

  1. У сучасній навчальній майстерні, будівельному майданчику для виконання робіт застосовуються механізми та інструменти, що приводяться в дію електричним струмом (при прогріві бетону, кам'яному муруванні, замороженому ґрунті, освітленні робочих місць тощо). Порушення правил користування будівельними машинами, ручними машинами і механізмами (бетонозмішувачами, електромолотками), електроустаткуванням, що знаходиться під напругою, може призвести до ураження людини електричним струмом.

  2. Сила струму 0,1 А при напрузі 100 В (у розрахунковому опорі людського тіла 1000 Ом) є смертельними для людини. Отже, напруга від 42 В і вище, а сила струму від 0,05 А до 0,1 А небезпечні для людського організму. Для людського організму небезпечні як постійний, так і змінний струм, але небезпека постійного струму в 3–5 разів менше за небезпеку змінного. Безпечним для людини вважається змінний струм до 10 мА, а постійний струм – до 50 мА.

Розрізняють два види ураження електричним струмом:

  • електричні удари, що викликають різнорідні ураження внутрішніх органів;

  • електричні травми, що викликають зовнішні ураження тканини: опіки шкіри, тканин м'язів, кровоносних судин.

3. Електрозахисні засоби (засоби індивідуального захисту) поділяються на основні й додаткові.

До основних електрозахисних засобів в електроустановках з U = 1000 В відносять інструменти з ізолюючими ручками, діелектричні рукавиці, покажчики напруги, ізолюючі обценьки, а також трапи, кронштейни, майданчики й пристрої для пересування по залізобетонним опорам. Додатковими електрозахисними засобами в електроустановках з напругою понад 1000 В вважаються:

  • діелектричні чоботи;

  • ізолюючі підставки;

  • діелектричні килимки і доріжки.

До електрозахисних засобів можуть бути віднесені й попереджувальні плакати, які розташовують поблизу небезпечних місць.

За своїм призначенням плакати та написи поділяються на такі чотири групи:

  • застерігаючі: «Не торкати – смертельно», «Висока напруга»;

  • забороняючі: «Не вмикати – працюють на лінії» або «Не вмикати – працюють люди»;

  • дозволяючі: «Працювати тут», «Влазити тут»;

  • нагадуючі: для нагадування про вжиті заходи.

4. При уражені людини електричним струмом необхідно якомога швидше визволити її від дії струму і негайно надати їй медичну допомогу. Навіть незначне зволікання (5–6 хв.) може призвести до важких, а часом непоправних наслідків. Щоб швидко звільнити людину від дії електричного струму, необхідно відімкнути струм або розірвати електричний ланцюг. Якщо це неможливо зробити, постраждалого необхідно відокремити від струмоведучих частин. При ураженні людини на висоті (на проводах або на стовпі) перед відімкненням струму постраждалого убезпечують від травмування під час падіння (зазвичай натягують брезент).

Якщо неможливо відімкнути електричний струм, постраждалого звільняють від нього таким чином:

  • при напрузі до 1000 В використовують сухі дерев'яні предмети, одяг, канат, інші непровідники, причому той, хто надає допомогу, повинен дотримуватися правил безпеки (стояти на спеціальному килимку, вдягнути діелектричні рукавичці, тримати потерпілого за одяг (якщо він сухий);

  • при напрузі понад 1000 В для звільнення від дії струму потрібно користуватися ізолюючими штангою або обценьками. Ті, хто рятують, повинні надіти діелектричні черевики і рукавиці;

  • після звільнення від дії електричного струму постраждалому необхідно забезпечити абсолютний спокій до прибуття лікарів, створити приплив свіжого повітря, дати понюхати нашатирний спирт, зігріти; якщо постраждалий знепритомнів, до прибуття лікаря йому необхідно зробити штучне дихання.

Перед виконанням штучного дихання необхідно розстібнути комір, розв'язати шарф, послабити пояс та ін. Найпоширеніший спосіб штучного дихання «із рота в ніс», «із рота в рот».

При штучному диханні постраждалий не повинен залишатися на вогкій землі, бетоні, кам'яній підлозі. Підстеліть під нього що-небудь тепле, вкрийте його, зігрійте.

Пожежна безпека

  1. Пожежі завдають значної економічної та моральної шкоди людині. Тому необхідно дбати про організацію пожежної безпеки, шукати найбільш ефективних, економічно доцільних і технічно забезпечених способів і засобів попередження пожеж, і у разі їхнього виникнення – швидко і грамотно їх ліквідувати, раціонально використовуючи при цьому сили і технічні засоби гасіння.

  2. Причинами пожеж у навчальних майстернях і на будівництві можуть бути:

  • блискавки;

  • самозаймисті матеріали (тирса, промаслені ганчірки, вугільний пил тощо);

  • недбале поводження з вогнем;

  • несправні електроінструменти та устаткування;

  • залишення без нагляду обігрівальних і опалювальних приладів;

  • неправильне зберігання вогненебезпечних матеріалів (бензину, балонів з киснем, ацетиленом);

  • паління у недозволених місцях;

  • недотримання правил безпеки при електрозварюванні на риштуваннях з дерев'яним щитом настилу та ін.);

  • недбале, часом легковажне, ставлення до елементарних правил пожежної безпеки.

3. Відповідальність за пожежну безпеку в навчальній майстерні, на будівельному об'єкті покладається на начальника (виконавця робіт), а в подібних приміщеннях виробничих дільниць – на їх керівників, майстрів виробничого навчання (у навчальних майстернях училища), бригадирів, завідувачів складами.

До їхніх обов'язків також входить організація і навчання учнів правилам пожежної безпеки у навчальній майстерні, на виробництві та в побуті; організація інструктажу з ППБ.

Інструктаж: буває:

– первинний – який здійснюється з новим контингентом учнів (в училищі), робітниками на об'єкті;

– повторний який здійснюється безпосередньо на робочих місцях особами, відповідальними за ПБ.

Також, крім інструктажів з ПБ, повинні проводитися заняття з пожежно-технічного мінімуму.

4. При виникненні пожежі в навчальній майстерні, на будь-якій ділянці будівництва негайно оголошують пожежну тривогу по місцевому радіо або звуковим сигналом і телефонують до пожежної охорони. Одночасно з повідомленням про пожежу учні, робітники й передусім члени ДПД (добровільної пожежної дружини) уживають заходів щодо її ліквідації й евакуації людей, підсилення охорони об'єкта. Для гасіння використовуються наявні на будівництві, у навчальній майстерні первинні засоби (вогнегасник, воду, пісок, азбестові покривала).

Якщо зайнялася ізоляція проводів або обмоток електродвигунів, необхідно знеструмити електромережу (це роблять електрики або особа, що обслуговує електроустановку).

Електроустановки, які знаходяться під напругою, можна гасити вуглекислотними і порошковими вогнегасниками або сухим піском (водою, або пінними вогнегасниками електроустановки, що знаходяться під напругою, гасити не можна).

При горінні лісоматеріалів застосовують воду, збиваючи полум'я спочатку з зовнішніх поверхонь, а потім подають струм усередину штабеля або пакета.

Горіння різноманітних рідин ліквідується за допомогою пінних і порошкових вогнегасників, сухого піску, азбестового покривала, кошми.

Гасити палаючий бензин, гас або дизельне пальне водою не можна, тому що ці рідини легше води, спливають на її поверхню і продовжують горіти.

При гасінні пожежі в складі СаСО3 (карбіду кальцію) і негашеного вапна (Са) – не можна застосовувати воду, тому що карбід взаємодіє з водою, виділяє ацетилен, і сильно розігріваючись, розпалює його, а вапно, розігріваючись, сприяє розвитку горіння. Для цього застосовують порошкові вогнегасники, а також сухий пісок, азбестове покривало.

При горінні балонів з газами або навісів для зберігання балонів використовують пінні вогнегасники; балони інтенсивно прохолоджують струмами води.

Після прибуття на місце пожежі пожежної частини, члени ДПД, інші працівники і службовці виконують розпорядження керівника пожежників і діють відповідно до його вказівок.

5. До первинних засобів гасіння пожеж: відносять:

  • внутрішні пожежні крани (ПК), обладнані рукавами і стволами;

  • вогнегасники усіх видів;

  • як первинний засіб вогнегасіння може бути використаний: протипожежний щит, обладнаний відрами, баграми, гаками, сокирами, ящиками з піском, бочками з водою;

  • кошми або азбестові покривала.

Автоматичні установки пожежогасіння:

  • спринклерні установки – призначені для гасіння пожеж твердих і волокнистих речовин за допомогою води;

  • дренчерні установки – використовують для гасіння пожеж на всій площі приміщення за допомогою води.

Профілактика травматизму

1. Причинами травматизму в навчальних майстернях можуть бути:

  • відсутність інструктажу з безпечних прийомів роботи при кам'яному муруванні;

  • відсутність контролю і нагляду за роботою учнів;

  • несправні машини, механізми (електро – та вібромолотки, розчино – та бетонозмішувачі);

  • захаращення робочого місця учня будівельним матеріалом та сміттям;

  • відсутність проходів між матеріалами;

  • недотримання правил техніки безпеки з боку учня;

  • відсутність попереджувальних написів, плакатів про безпечні методи роботи;

– відсутність індивідуальних засобів захисту.

Недотримання правил техніки безпеки призводить до травматизму, шкідливих наслідків для здоров'я.

2. Основні причини виробничого травматизму:

  • допуск до роботи на висоті робітників, не придатних за станом здоров'я для виконання таких робіт;

  • перебування на роботі в стані алкогольного сп'яніння;

  • невикористання засобів індивідуального захисту;

  • перебування в небезпечній зоні, або на конструкціях, що піднімаються і переміщуються кранами;

  • застосування небезпечних прийомів.

3. Основними фаховими захворюваннями на будівництві зазвичай вважають:

  • поперековокрижові радикуліти;

  • простудні захворювання тощо.

4. Розслідування та облік виробничого травматизму здійснюється відповідно до Положення про розслідування та облік нещасних випадків. Відповідно до Положення розслідуванню та обліку підлягають нещасні випадки, що трапилися:

  • протягом робочого часу;

  • під час виконання надурочних робіт і робіт у вихідні та святкові дні.

Про кожен нещасний випадок на виробництві потерпілий або свідок нещасного випадку повинен:

  • негайно повідомити майстра, виконавця робіт або іншого безпосереднього керівника робіт, який зобов’язаний терміново організувати першу допомогу потерпілому, або, якщо необхідно, доставити його до лікувального закладу;

  • повідомити керівника будівельної організації про нещасний випадок;

  • до розслідування зберігати на робочому місці обстановку та стан устаткування, якими вони були на момент випадку у межах, що визначаються виробничим процесом.

Розслідуванню і обліку зі складанням акту за формою Н-1 підлягають нещасні випадки, що спричинили втрату потерпілим працездатності більш як на 1 день. Такі акти мають зберігатися протягом 45 років.

При нещасних випадках з учнями ПТУ складається акт за формою Н-2.

Необхідно пам’ятати, що відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону праці» забороняється праця підлітків у вихідні, святкові дні та надурочні години.

Основним принципом профілактики травматизму є неухильне дотримання правил техніки безпеки на виробництві.

Техніка безпеки при електрозварювальних роботах

Загальні положення

При провадженні електрозварювальних робіт на зварника діють промені зварної дуги, на очі й частини тіла можуть попасти бризки розплавленого металу й шлаку; йому загрожує небезпека враження електрострумом.

Безпека зварювальних робіт цілком залежить від рівня професійної майстерності, знань і уміння виконання їх зварником.

До виконання електрозварювальних робіт допускаються особи не молодше 18-літнього віку, які пройшли медичний огляд, навчені за програмою теоретичної і практичної підготовки, склали іспит кваліфікаційній комісії і мають посвідчення установленого зразка з вкладишем талона пожежної безпеки та яким присвоєна II група з техніки безпеки.

Осіб жіночої статі можна допускати до виконання ручного електродугового зварювання тільки на відкритих майданчиках, не в приміщенні.

Кожен електрозварник може бути допущений до роботи тільки після проходження ним ввідного (загального) інструктажу з техніки безпеки, виробничої санітарії та пожежобезпеки, інструктажу на робочому місці, який слід проводити при кожному переході на іншу роботу або при зміні умов праці.

Повторний інструктаж провадиться не рідше одного разу на три місяці. Проведення інструктажу реєструється у спеціальному журналі. Знання зварниками правил техніки безпеки перевіряються щорічно.

Експлуатація електрозварювальних установок

Електрозварювальна установка (трансформатор, агрегат, перетворювач) повинні мати паспорт, інструкцію по експлуатації та інвентарний номер.

Джерелами зварного току можуть бути спеціально призначені для електрозварювальних робіт трансформатори, генератори і випрямлювачі. В електричну мережу їх включають тільки за допомогою пускових пристроїв. Здійснювати живлення зварною дугою від силової або освітлювальної електромережі забороняється.

Включати в електромережу і відключати від неї електрозварювальні установки, а також ремонтувати їх повинні тільки електромонтери. Зварникам виконувати ці роботи забороняється.

При одночасному використанні кількох трансформаторів їх встановлюють не ближче як 0,35 м один від одного. Відстань між ними і ацетиленовими генераторами повинна бути не менше 3 м. Електрозварювальні трансформатори слід перевіряти не рідше одного разу на місяць.

Оглядають і чистять установки пускової апаратури не рідше як один раз на місяць. Ізоляцію струмоведучих частин зварного ланцюга перевіряють не рідше як один раз на три місяці (при автоматичному зварюванні під шаром флюсу – один раз на місяць). При цьому витримується напруга 2 кВ протягом 5 хв. Результати перевірки реєструються в журналі.

Електродотримач повинен бути легким, зручним у роботі, забезпечувати надійний затиск і швидку зміну електродів, просто і надійно з'єднуватись зі зварювальним проводом, а також мати козирок, який захищає руку зварника.

Користуватися саморобними електродотримачами забороняється.

Держак електродотримача повинен бути з теплоізоляційного діелектричного матеріалу.

Забороняється застосовувати електродотримачі з підвідними проводами в держаку при силі току 600 А й більше. Як зворотний провід, який з'єднує зварювальний виріб з джерелом току, можуть бути гнучкі проводи, а також, де це можливо, стальні шини будь-якого профілю достатнього перерізу, плити і сама зварювана конструкція. Використання як зворотного проводу мережі заземлення металевих будівельних конструкцій, комунікацій і не зварюваного технологічного обладнання забороняється. Корпус зварювального трансформатора і вторинну обмотку необхідно заземлювати (занулювати). Діаметр заземлюючого гвинта – не менше 8 мм.

Виконують електрозварювальні роботи в спеціальному приміщенні, вільна площа якого (без обладнання) повинна бути не менше 3х2 м для кожного поста, підлога – щільна, з вогнестійких матеріалів, стіни пофарбовані світлою матовою фарбою (сірою, голубою, жовтою), стіл – заземлений, стілець – на ніжках з регулятором висоти сидіння, під ногами – килимок.

Працюючи на висоті, зварник повинен мати пенал для недогарків електродів.

Роботу в закритих місткостях слід вести не менше як двом особам, причому одна повинна мати кваліфікаційну групу не нижче II і знаходитися зовні зварювальної місткості для контролю за безпечним веденням роботи зварником. Електрозварник, який працює всередині місткості, забезпечується запобіжним поясом з прив'язаною до нього вірьовкою, кінець якої повинна тримати особа, що знаходиться за місткістю.

Електрозварювальні установки, що працюють в особливо небезпечних умовах, повинні бути забезпечені пристроями автоматичного включення. Місця провадження робіт при відсутності неспалимого захисного настилу або настилу, захищеного неспалимим матеріалом, повинні бути захищені від спалимих матеріалів у радіусі не менше 5 м, а від вибухонебезпечних – 10 м.

Електрозварник повинен бути забезпечений необхідними засобами індивідуального захисту – брезентовим костюмом, черевиками, щитками-масками з світлофільтрами. Основні характеристики світлофільтрів подані в таблиці 1, стор. 19.

При зварюванні стелі, крім спецодягу, взуття та рукавиць, зварнику слід користуватися шлемом, азбестовими або брезентовими нарукавниками, а при зварюванні кольорових металів і сплавів з вмістом цинку, міді, свинцю – респіраторами і хімічним фільтром.

З'єднують зварювальні проводи методом гарячого паяння, зварювання або за допомогою з'єднувальних муфт з ізолюючою оболонкою. Над зварювальними установками, які знаходяться на відкритому повітрі, повинні бути навіси, у противному разі роботи під час дощу, снігопаду слід припиняти. Місця електрозварювальних робіт треба огороджувати від дії електричної дуги на оточуючих не менше, як з трьох боків.

Для видалення шкідливих речовин над робочим місцем зварника влаштовують вентиляційні відсмоктувачі (зонти) на відстані не більше 0,5–0,8 м від зварної дуги.

У майстернях, на будівельних майданчиках, робочих місцях необхідно вивішувати плакати, попереджувальні написи про небезпеку опромінення очей і шкіри працюючих. Усі обертові частини зварних агрегатів повинні бути огороджені.

Електрозварювальна установка повинна бути зареєстрована, паспорт та інструкція по експлуатації знаходитися у головного механіка підприємства. Кожен зварювальний агрегат слід підключати до індивідуального рубильника з запобіжниками або до автомата.

Електрозварювальні установки, що знаходяться над землею або перекриттям на висоті більше 2 м обладнуються освітленими робочими майданчиками з настилом, драбинами і поручнями.

При провадженні зварювальних робіт забороняється:

  • працювати з несправною апаратурою, зварювати свіжопофарбовані конструкції та вироби до повного висихання фарби, користуватися одягом і рукавицями зі слідом на них масел, жирів, бензину, гасу та інших горючих рідин;

  • зберігати в зварювальних кабінах одяг, горючу рідину та інші легкозаймисті предмети або матеріали, допускати стикання електричних проводів з балонами зі стиснутими газами;

  • зварювати або нагрівати відкритим вогнем апарати і комунікації, заповнені горючими і токсичними речовинами, а також знаходитися під тиском негорючих рідин, газів, парів, повітря та електричної напруги.

Автоматичне і півавтоматичне зварювання

Перед пуском зварювального автомата необхідно перевірити справність пускового пристрою (рубильника, вимикача), ізоляцію проводів і переконатись в тому, що не виникне самовиключення. Корпус трансформатора, апаратного ящика, затискач зворотного проводу і сама зварювальна площадка повинні бути надійно заземлені (занулені). Про помічені несправності обладнання треба доповісти майстру і без його вказівки до роботи приступати не можна.

Не допускаються до роботи на автоматі або півавтоматі особи, які не мають відношення до електрозварювання. Опиратися або сідати на трансформатор і апаратний ящик автомата забороняється. Не можна торкатися струмоведучих частин трансформатора і апаратного ящика автомата і півавтомата. Тим, хто працює на автоматах, забороняється усувати несправності – замінювати запобіжники, вкладиші струмовводу.

У перервах між подачею електроенергії, при відході робітника від робочого місця (навіть на короткий час), несправностях автомата чи пристроїв, чищенні, змазуванні автомата та прибиранні робочого місця автомат обов'язково треба виключити.

При зварюванні на автоматі відкритою дугою для захисту очей слід користуватися екраном

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: