Планувальна організація об’єктів комунального господарства міста
- за розташуванням у системі планування міста – зовнішні (вуличні, внутрішньомікрорайонні) і внутрішні (внутрішньобудинкові);
- за призначенням у системі газопостачання - міські магістральні, розподільчі, вводи, ввідні газопроводи (ввід в будинок);
- за принципом побудови розподільчих газопроводів – закільцевані (кільцеві), тупикові, мішані;
- за матеріалом труб - металеві (сталеві), неметалеві (пластмасові, азбестоцементні, гумовотканинні та ін.).
Газорозподільча мережа являє собою систему сталевих трубопроводів і устаткування, що служить для транспортування і розподілу газу в середині міста. В розподільчій мережі обов’язково будуть ГРП, в яких тиск газу знижується до рівня, необхідного споживачу. Залежно від максимального робочого тиску міські розподільчі газопроводи поділяються на: високого тиску, середнього (обоє служать для живлення газопроводів низького тиску через ГРП, подачі газу промисловим, крупним комунальним і сільськогосподарським підприємствам) і низького тиску (призначені переважно для постачання житлових будинків, громадських будівель і невеликих комунальних підприємств).
Газові мережі – це складна інженерна система трубопроводів для подачі газу споживачам. Ці мережі прокладаються в ґрунті на розділювальних смугах і під тротуарами. Для газопроводів встановлені наступні величини тиску газу (кгс/см2 ): низький – до 0,05; середній – від 0,05 до 3; високий – від 3 до 12. Житлові, громадські будівлі і комунально-побутові споживачі отримають газ низького тиску; промислові підприємства, теплоцентралі і котельні – газ середнього або низького тиску. Мінімально допустима глибина закладання газопроводів на вулицях з удосконаленими покриттями повинна становити не менше 0,8 м, а на ділянках без удосконалених дорожніх покриттів – не менше 0,9 м від верха дорожнього покриття до верху труби. Цю величину допускається зменшувати до 0,6 м в місцях, де не передбачається рух транспорту. По трасі газопроводів, що прокладені в місті, передбачається встановлення контрольно-вимірювальних пунктів на відстанях між ними не більше 200 м.
Для будівництва газопроводів використовують сталеві безшовні, сварні прямошовні і спирально-шовні труби, а також неметалеві труби (поліетиленові, вініпластові і азбестоцементні). Для сталевих газопроводів повинен передбачатися захист від корозії, що викликається навколишнім середовищем і блукаючими електричними токами.
ГРС розташовуваються за межами міста з віддаленням від міської забудови за нормами відповідно до нормативів технологічного проектування магістральних газопроводів, поблизу крупних споживачів газу. ГРП залежно від призначення слід розміщувати в окремих будівлях, в прибудовах до будівель та вбудованими, на відкритих огорожених майданчиках під навісом, на території промислових підприємств. Окремі будівлі ГРП слід розміщувати в газифікованих будинках, як правило, поблизу від ввода газопровода, безпосередньо в приміщеннях котелень і цехів.
Системи централізованого теплопостачання незалежно від розмірів включають 3 основих елементи: джерело тепла (ТЕЦ або котельна), теплову мережу і споживача. Для забезпечення правильної взаємодії цих елементів системи, як правило, мають додаткові ланки. Такими ланками між ТЕЦ або котельною і тепловою мережею є насосно-підігрівальна або просто насосна установка, а між тепловою мережею і споживачем – теплові пункти.
Основна задача систем теплопостачання – це подача тепла споживачам. Більшість міст має закриті системи теплопостачання, в яких вода підігрівається в теплообмінниках сітьовою водою. Тепло в системах централізованого теплопостачання витрачається на опалення будівель, підігрів повітря в системах вентиляції будівель, в системах гарячого водопостачання та на технологічні потреби промислових підприємств.
Постачання тепла для систем опалення, вентиляції, кондиціонування повітря і гарячого водопостачання будівель являє собою сукупність трьох взаємопов’язаних процесів: підготовки теплоносія, його транспортування та використання теплового потенціалу теплоносія.
Системи теплопостачання класифікуються за такими основними ознаками: за радіусом дії, видом джерела тепла, видом теплоносія і кількістю теплопроводів.
За радіусом дії системи теплопостачання розрізняють по дальності передачі тепла і числу споживачів. Вони можуть бути місцевими, центральними та централізованими.
До місцевих належать системи теплопостачання, в яких усі три ланки об’єднані й знаходяться в одному приміщенні, або в суміжних приміщеннях і використовуються лише в цивільних, невеликого об’єму, будівлях або в невеликих допоміжних будівлях на промислових майданчиках, віддалених від основних виробничих корпусів. Прикладом таких систем є печі, газове або електричне опалення. В цих випадках одержання тепла і передача його повітрю приміщень об’єднані в одному пристрої і розташовані в приміщеннях, що опалюються.
Центральною зветься система постачання теплом однієї будівлі будь-якого об’єму від одного джерела тепла. Як правило, це системи опалення будинків, що одержують тепло від котла, встановленого в підвалі будівлі, або окремо розташованих котелень.
Централізованими є системи, коли від одного джерела тепла, теплоелектроцентралі або районної котельні тепло подається багатьом будівлям.
За видом джерела тепла системи централізованого теплопостачання розділяються на системи районного теплопостачання і теплофікацію. При районному теплопостачанні джерелом тепла є районна котельна, при теплофікації – теплоелектроцентраль.
Для теплопостачання міст можуть бути використані також інші джерела енергії, такі, як сонячна енергія, геотермальна енергія (тепло підземних вод), іноді й електроенергія.
Теплоносієм зветься середовище, що передає тепло від джерела до теплоспоживаючих приладів, систем опалення, вентиляції і гарячого водопостачання. В системах теплопостачання, що використовуються в нашій країні для міст і житлових районів, як теплоносій застосовується вода. В промислових районах і на окремих промислових підприємствах для систем теплопостачання використовують воду і пару. Останнім часом і на промислових підприємствах застосовують єдиний теплоносій – воду, підігріту до різних температур, що дає можливість спростити схему теплопостачання, зменшити капітальні та експлуатаційні витрати.
Водяні системи теплопостачання за способом приєднання систем гарячого водопостачання розділяються на дві групи: закриті і відкриті. В закритих системах теплопостачання вода, що циркулює в тепловій мережі, використовується тільки як теплоносій, але з мереж не відбирається. У відкритих системах вода, що циркулює по тепловим мережам, може частково або повністю відбиратися споживачами гарячого водопостачання.
Теплові мережі за трасуванням поділяються на кільцеві та променеві. Променеві мережі прості, економічні та зручні в експлуатації. Проте їхнім великим недоліком у порівнянні з кільцевими мережами є небезпека припинення подачі тепла в разі аварії на мережі. Кільцеві мережі більш надійно забезпечують споживачів теплом, але є дорожчими. Схема теплової мережі визначається розташуванням ТЕЦ або районної котельної серед споживачів тепла, характером теплового споживання і видом теплоносія, причому вона повинна забезпечити надійність і економічність експлуатації при мінімальній протяжності мережі.
Для теплових мереж звичайно використовуються сталеві труби з теплоізоляцію. Прокладають теплові мережі в непрохідних каналах – найбільш поширений в даний час спосіб прокладання, в траншеях (безканальне прокладання) або в загальних колекторах сумісно з іншими комунікаціями.
В перспективі суцільна електрифікація промисловості і житлово-комунального господарства міст дозволить перейти на єдиний енергоносій – електроенергію, що замінить три види енергетичних мереж (електричних, теплових і газових) одним – електричними мережами.
Теплоелектроцентралі (ТЕЦ) треба розміщувати за межами сельбищної території, як правило, з мінімальною довжиною магістральних теплотрас до центрів теплових навантажень.
Районні опалювальні котельні треба розміщувати за межами житлових районів на спеціально виділених ділянках (у кварталах комунально-господарського призначення або комунально-складських територіях). На території котельної слід розташовувати трансформаторну підстанцію. Відстань до будівель і споруд приймається за санітарними нормами допустимого рівня шума. Котельні звичайно розміщуються в центрі теплових навантажень. Невеликі будинкові й квартальні котельні, як правило, роблять вбудованими в будівлі. Теплові мережі прокладаються в ґрунті під тротуарами та розділювальними смугами.
Електропостачання міст здійснюється від єдиної системи, яка з’єднує в єдине ціле переважну більшість електростанцій. Забезпечення електроенергією споживачів здійснюється через розвинену електричну мережу і підстанції енергосистем. Споживання електроенергії йде на господарсько-побутові, комунальні та на виробничі потреби, а також на міський електротранспорт (трамвай, тролейбус, метро).
Міські електричні мережі служать для передачі електроенергії від електричних станцій до споживачів. Мережі класифікують: за родом струму – змінного і постійного; за величиною напруги – низьковольтні до 1000 В і високовольтні понад 1000 В; за конструктивним улаштуванням – зовнішні повітряні, підземні кабельні і внутрішні мережі. Постачання споживачів електроенергією здійснюється тепловими електростанціями (ТЕС), гідроелектростанціями (ГЕС).
Система електропостачання міста складається з мережі зовнішнього електропостачання, високовольтної (35 кВ і вище) мережі міста і мережних пристроїв середньої і низької напруги з відповідними трансформуючими установками. Принцип організації високовольтної мережі крупного міста – створення на периферії його високовольтного кільця підстанціями, що з’єднані з сусідніми енергосистемами. Від високовольтної мережі влаштовуються глибокі вводи для електропостачання житлових і промислових районів з розташуванням понижуючих підстанцій в центрах електричних навантажень.
Електричні мережі виконують у вигляді повітряних ліній електропередач (ЛЕП) і кабельних прокладок. В даний час здійснюється заміна повітряних високовольтних ліній в межах міста на кабельні, оскільки площа зайнятих повітряними лініями земель становить сотні гектарів.
На території міста розміщуються електричні мережі різного призначення: мережі електропостачання для комунально-побутових і виробничих потреб високої і низької напруги; мережі зовнішнього освітлення вулиць, площ, парків та ін., мережі електротранспорту; мережі слабкого струму.
При прокладанні мереж електропостачання використовуються броньовані кабелі різних марок в залежності від їхнього призначення, властивостей ґрунту та ін.
Кабелі прокладають також в азбестоцементних трубах і бетонних блоках з отворами.
Зміна перемінного струму однієї напруги на іншу здійснюється в статичних установках – трансформаторах.
Передача електроенергії на великі відстані виконується при якомога більших напругах - 220, 380, 600 кВ, бо при цьому втрати електроенергії в ЛЕП найменші.
Для живлення споживачів, розташованих на території міста, передбачається система електропостачання – сукупність трансформаторних підстанцій і електричних мереж різної напруги.
Системи міського електротранспорту одержують електроенергію від енергосистеми, що забезпечує високий коефіцієнт корисної дії. Більшість споживачів працює на змінному струмі. Проте міський електротранспорт є винятком – працює на постійному струмі. Тому в систему електропостачання міського електротранспорту включені спеціальні пристрої – випрямлювачі.
Повітряні лінії електропередач напругою 110 кВ і вище прокладаються, як правило, за межами сельбищної території. Охоронні зони вздовж повітряних ліній електропередач залежно від їхньої напруги – 10 – 30м. Відстань від повітряних ліній до будівель і споруд приймають відповідно до правил проектування пристроїв електроустановок. Лінії електропередач напругою менше 110 кВ при необхідності можуть прокладатися у межах санітарної території міст як кабельні лінії. Електричні мережі напругою до 20 кВ на сельбищній території міст в районах забудови будівлями висотою 4 поверхи і вище слід прокладати як кабельні лінії на смузі між червоною лінією і лінією забудови. Розміри земельних ділянок для закритих підстанцій і розподільних пристроїв треба приймати 0,6га, для відкритих – 0,5 – 1,5га при неодмінній умові дотримання санітарних вимог, для пунктів переходу повітряних ліній у кабельні - не більш 0,1га. При вирішенні питання щодо енергопостачання міських і сільських поселень треба максимально залучати нетрадиційні джерела електричної енергії: геліо-, геотермальні, вітрові установки тощо.
Підстанції, що живлять лінії міського електротранспорту, розміщують в окремих будівлях, відповідно до комплексної схеми всіх видів транспорту міста, пов’язано з проектом планування. Трамвайні колії, опори контактної мережі і вуличного освітлення прокладаються переважно по вулицях і дорогах, для чого в поперечних профілях вулиць необхідно передбачати місця їх розташування.
Міські телефонні мережі (МТМ) – це комплекс станціонних і лінійних споруд, в склад яких входять АТС, кабелі абонентських і з’єднувальних ліній, кабельна каналізація з оглядовими пристроями, проміжні лінійні комутаційні пристрої (розподільчі шафи і коробки), кабельні вводи (шахти) і кінцеве станційне обладнання.
Міські телефонні мережі використовуються переважно для передачі телефонних повідомлень. Деяка частина ланцюгів в кабельних лініях МТМ (5 – 10%) надається для передачі програм звукового мовлення, телеграфування, телемеханіки, служби часу. По кабельних лініях МТМ також передбачається передача даних, факсимільний зв’язок, телеуправління і телесигналізація.
МТМ призначені для зв’язку відділень зв’язку, обладнаних кінцевим телефонним апаратом, з центральним телеграфом і між собою, а також для зв’язку з абонентами інших міст через центральний телеграф. Мережа абонентського телеграфування здійснює зв’язок між телеграфними абонентами одного міста і абонентами різних міст через центральний телеграф. Аналогічним чином утворюється мережа факсимільного зв’язку. Як абонентські і з’єднувальні телеграфні лінії використовуються мережі кабелів МТМ. Абонентські мережі МТМ призначені для зв’язку абонентів з районною АТС. Як правило, АТС розташовуються в центрі навантажень, на сельбищній території, в окремих будівлях. В поперечному профілі вулиць кабельні мережі прокладаються на смузі між червоною лінією й лінією забудови.
Міська телефонна мережа прокладається переважно підземними кабелями. Кабелі бувають голі, освинцьовані та броньовані. Голі та освинцьовані кабелі укладаються в бетонних, азбестоцементних та керамічних тубах і каналах. Броньовані кабелі можуть укладатися безпосередньо в землі на дні траншеї, ширина якої повинна бути для одного кабелю 0,3 м, для двох 0,35 м, для трьох 0,45 м при глибині не менше 0,7 м від спланованої поверхні. Кабельні лінії 6 – 10 кВ вздовж міських магістралей, а також великих груп кабелів ведуться в колекторах, що часто суміщаються з іншими комунікаціями.
Розвиток радіотрансляції у містах повинен здійснюватися шляхом впровадження три програмного мовлення. Міські телефонні та радіотрансляційні мережі, як правило, робляться підземними (кабельними). Для радіотрансляційної мережі використовуються кабелі з полівінілхлоридній оболонці.
При проектуванні нових житлових районів треба враховувати можливість будівництва кабельного телебачення. Головна станція кабельного телебачення повинна розміщуватися у центрах забудови районів, в будинку, домінуючому за поверховістю на площах 10 – 20м2.
Майданчики для радіотелевізійних станцій (РТС) треба вибирати так, щоб напруженість поля, яка створюється на територіях населених пунктів, не перевищувала допустимих рівнів напруженості поля для населення відповідно до нормативів. У межах міста допускається встановлення радіопередавачів потужністю до 1,0 кВт.
Таким чином, інженерно-технічні галузі комплексу галузей міського господарства висувають найжорсткіші вимоги до свого оснащення та розміщення на міській території, оскільки їхній склад та умови розміщення обумовлені технологічним процесом.


Газопідстанція розташована у північній частині СЗЗ підприємства кольорової металургії, електропідстанція – на півночі міста в СЗЗ електротехнічної промисловості. Каналізаційна мережа міста – напівроздільна, з напірною системою каналізації. Інженерні мережі міста дубльовані, розташовані в транспортних коридорах (Додаток Г).
12. САНІТАРНЕ ОЧИЩЕННЯ МІСТА
Санітарне очищення міста полягає у збиранні та видаленні твердих відходів, що утворюється в результат трудової, господарської, побутової та іншої діяльності населення.
Розрізняють такі види відходів:
- побутові, відходи житлових будинків, готелів;
- відходи адміністративних, громадських, навчальних закладів;
- відходи лікарень;
- відходи малих виробничих об’єктів;
- відходи підприємств.
Таблиця 8
Кількість об’єктів суспільного призначення, торгових і культурно-побутових установ залежно від чисельності населення, одиниць
| Об’єкти утворення відходів | Середня чисельність населення, що обслуговується, тис. осіб | ||||||||||||
| 25 | 50 | 100 |
150 |
200 | 250 | 300 | 400 | 500 | 600 | 750 | 900 | 1000 | |
| Лікарня | 1-3 | 1-3 | 2 |
3 |
4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 |
| Поліклініка | 1 | 1 | 2 |
3 |
4 | 5 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 |
| Готель | 1 | 1 | 1 |
1 |
2 | 2 | 3 | 3 | 4 | 5 | 6 | 6 | 7 |
| Гуртожиток | 2 | 3 | 3 |
10 |
15 | 20 | 30 | 40 | 50 | 60 | 70 | 80 | 90 |
| Санаторій, будинок відпочинку | - | - | - |
- |
- | - | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
| Дитячі садки, ясла | 2 | 4 | 6 |
15 |
30 | 50 | 100 | 120 | 130 | 140 | 150 | 160 | 170 |
| Школа | 4 | 8 | 10 |
15 |
20 | 30 | 40 | 50 | 60 | 90 | 100 | 120 | 160 |
| Профтехучилища | 1 | 2 | 2 |
3 |
3 | 5 | 10 | 12 | 20 | 25 | 30 | 30 | 30 |
| ВНЗ, технікум | - | - | - |
4 |
8 | 10 | 15 | 20 | 25 | 30 | 25-40 | 25-40 | 30-40 |
| Театр, кінотеатр | 1 | 2 | 3 |
5 |
6 | 8 | 10 | 12 | 14 | 15 | 16 | 17 | 20 |
| Ресторан | 1 | 1 | 2 |
3 |
4 | 6 | 8 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 20 |
| Кафе, їдальня | 4 | 5 | 8 |
12 |
18 | 20 | 30 | 40 | 50 | 60 | 70 | 80 | 100 |
| Промтоварний магазин | 3 | 6 | 18 |
20 |
40 | 70 | 100 | 120 | 140 | 160 | 170 | 180 | 190 |
| Продовольчий магазин | 4 | 8 | 20 |
25 |
50 | 80 | 150 | 160 | 170 | 180 | 190 | 200 | 220 |
| Ринок | 1 | 2 | 2 |
3 |
3 | 3 | 4 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 10 |
| Пляж | 1 | 1 | 1 |
1 |
2 | 2 | 2 | 3 | 3 | 3 | 3 | 4 | 5 |
| Вокзали (залізничні, автовокзали) | 2 | 2 | 2 |
2 |
2 | 3 | 4 | 6 | 8 | 8 | 8 | 10 | 12 |
Таблиця 9
Орієнтовні норми накопичення ТПВ від обєктів суспільного призначення, торгових і культурно-побутових установ залежно від чисельності населення, одиниць
| Об’єкт утворення відходів | Норми накопичення | Щільність, кг/м3 | |||
| середньодобова | сереждньорічнав | ||||
| кг | л | кг | м3 | ||
| Лікарня, 1 ліжко | 0,64 | 2,16 | 235 | 0,79 | 300 |
| Поліклініка, 1 відвідування | 0,01 | 0,05 | - | - | 200 |
| Готель, 1 місце | 0,25 | 0,18 | 90 | 0,43 | 210 |
| Гуртожиток, 1 місце | 0,26 | 1,07 | 96 | 0,39 | 250 |
| Санаторій, будинок відпочинку, 1 місце | 0,69 | 2,47 | 250 | 0,9 | 270 |
| Дитячі садки, ясла, 1 місце | 0,33 | 1,08 | 79 | 0,26 | 300 |
| Школа, 1 учень | 0,08 | 0,38 | 20 | - | 210 |
| Профтехучилища, 1 учень | 0,42 | 1,66 | 100 | 0,4 | 250 |
| ВНЗ, технікум, 1 учень | 0,10 | 0,46 | 24 | 0,11 | 220 |
| Театр, кінотеатр, 1 місце | 0,06 | 0,28 | 20 | 0,1 | 200 |
| Ресторан, 1 блюдо | 0,09 | 0,27 | - | - | 330 |
| Кафе, їдальня, 1 блюдо | 0,05 | 0,17 | - | - | 300 |
| Промтоварний магазин, 1 м2 торгової площі | 0,16 | 0,8 | 50 | 0,25 | 200 |
| Продовольчий магазин, 1 м2 торгової площі | 0,32 | 1,42 | 100 | 0,44 | 230 |
| Ринок, 1 м2 торгової площі | 0,09 | 0,23 | 33 | 0,08 | 400 |
| Пляж, 1 м2 площі | 0,02 | 0,11 | - | - | 180 |
| Вокзали (залізничні, автовокзали), 1 м2 площі | 0,36 | 1,37 | 130 | 0,05 | 260 |
Таблиця 10
Середня кількість одиниць виміру, які є джерелом ТПВ, в одному об'єкті суспільного призначення, торгових і культурно-побутових установ залежно від чисельності населення
| Об’єкт утворення відходів | Середня чисельність населення, що обслуговується, тис. осіб | ||||||||||||
| 25 | 50 | 100 | 150 | 200 | 250 | 300 | 400 | 500 | 600 | 750 | 900 | 1000 | |
| Лікарня, 1 ліжко | 85 | 85 | 85 | 85 | 90 | 90 | 200 | 200 | 200 | 200 | 200 | 200 | 200 |
| Поліклініка, 1 відвідування | 40 | 40 | 50 | 60 | 100 | 100 | 200 | 200 | 300 | 400 | 5000 | 600 | 600 |
| Готель, 1 місце | 20 | 20 | 50 | 50 | 60 | 100 | 160 | 160 | 200 | 200 | 300 | 300 | 300 |
| Гуртожиток, 1 місце | 80 | 80 | 100 | 100 | 150 | 150 | 200 | 200 | 200 | 250 | 250 | 250 | 250 |
| Санаторій, будинок відпочинку, 1 місце | - | - | - | - | - | - | 100 | 100 | 200 | 300 | 300 | 300 | 300 |
| Дитячі садки, ясла, 1 місце | 100 | 100 | 100 | 150 | 150 | 150 | 150 | 150 | 150 | 150 | 150 | 150 | 150 |
| Школа, 1 учень | 300-500 | 500 | 500 | 400-600 | 600 | 600 | 600 | 700-1000 | 700-1000 | 700-1000 | 700-1000 | 700-1000 | 700-1000 |
| Профтехучилища, 1 учень | - | - | 50 | 50 | 100 | 100 | 100 | 150 | 150 | 150 | 150 | 150 | 200 |
| ВНЗ, технікум, 1 учень | - | - | - | 800 | 800 | 800 | 1000 | 1000 | 1000 | 2000 | 2000-5000 | 2000-5000 | 2000-5000 |
| Театр, кінотеатр, 1 місце | 400 | 400 | 400 | 400 | 400 | 400 | 500 | 500 | 500 | 500 | 500 | 600 | 600 |
| Кафе, їдальня, 1 блюдо | 400 | 500 | 600 | 700 | 800 | 800 | 800 | 800 | 900 | 900 | 1000 | 1000 | 1000 |
| Промтоварний магазин, 1 м2 торгової площі | 60 | 60 | 60 | 60 | 70 | 70 | 70 | 100 | 100 | 150 | 150 | 200 | 150 |
| Продовольчий магазин, 1 м2 торгової площі | 30 | 30 | 30 | 40 | 40 | 50 | 50 | 60 | 100 | 100 | 120 | 120 | 150 |
| Ринок, 1 м2 торгової площі | 60 | 60 | 150 | 150 | 200 | 300 | 400 | 500 | 1000 | 1500 | 2000 | 3000 | 4000 |
| Ресторан, 1 блюдо | 45 | 50 | 100 | 200 | 300 | 400 | 500 | 600 | 700 | 800 | 900 | 1000 | 1200 |
| Вокзали (залізничні, автовокзали), 1 м2 площі | - | - | - | 200 | 200 | 250 | 250 | 400 | 450 | 500 | 600 | 800 | 1000 |
| Пляж, 1 м2 площі | 300 | 300 | 300 | 500 | 500 | 500 | 500 | 1000 | 1000 | 1500 | 2000 | 3000 | 4000 |
Кожна група має свої специфічні складові та різний відсоток органічних речовин.
Норма накопичення відходів 250 – 300 кг /люд в рік.
Використовують дві системи видалення відходів з будинків:
- винесення до загального збірника,
- сміттєпроводи.
Встановлюються загальні збірники ємністю 0,5 – 1 м3 з відведенням площі 1 – 1,5 м2 на 1 збірник.
Система видалення сміття з мікрорайону буває:
- вивізна;
- сплавна.
Найдоцільніша система вивезення – система змінних контейнерів з використанням перевантажних станцій. Особливо ефективна дана система при роздільному збиранні сміття. Сміттєвоз має 6 – 8 контейнерів, які заміщуються на повні у пункті збирання. Дані контейнери везуть на перевантажувальну станцію, де відходи ущільнюються та складуються. З перевантажувальних станцій сміттєвозами великої кількості ( 15 – 40 м3 ) або автопоїздом ( до 150 м3 ) сміття вивозять на звалища, сміттєпереробні заводи.
Контейнери використовують з розрахунку чисельності жителів:
- 2 контейнери по 100 л на 100 жителів;
- 800 л на 500 жителів із щоденним вивезенням.
Накопичення ТПВ
Qд = PN / 365 γ
Qд - добове накопичення ТПВ житлової забудови, м3 / добу.
P – норма накопичення ТПВ ( 300 кг/люд в рік).
γ - щільність ТПВ, 500кг/м3
Qд
об =
ni
об mi
Pi
/ 365 γi
Qд об – добове накопичення відходів на об’єктах суспільного призначення, м3 / люд. за добу.
nі об - чисельність об’єктів суспільного призначення.
mi - середня кількість одиниць виміру, які є джерелами ТПВ.
Pi - норми накопичення ТПВ для об’єкту, кг / м3.
γi - щільність ТПВ з об’єкту.
Qд =300 *143000 /365 *500 = 235,1 м3 / добу.
Qр =235,1*365 = 85811,5 м3 / рік
Таблиця 11
Розрахункове накопичення ТПВ від об’єктів суспільного призначення
| № | Об’єкти утворення відходів | Норми накопичення | Кількість одиниць | Накопичення | ||||||||||||
|
Середньо- добове |
Сер. річ | По місту |
Середня по р- ну |
|||||||||||||
| Кількість | По місту | Сер. по р -ну | Серед. добова | Середньо- річна |
Середньо- добова |
Середньо- річна |
||||||||||
| кг | л | кг | м3 | |||||||||||||
| кг | м3 | т | м3 | кг | м3 | т | м3 | |||||||||
|
1 |
Лікарня, 1 ліжко0,05440 | 0,645,9925 | 2,1620,145 | 235 | 0,79 | 3 | 85 | 8,50 | 163,2 | 0,544 | 59,925 | 201,45 |
16,32 |
|||
|
2 |
Поліклініка, 1 відвідання | 0,01 | 0,05 | 3,65 | 0,02 | 3 | 60 | 6,00 | 1,8 | 0,009 | 0,657 | 3,6 | 0,18 | 0,00090 | 0,0657 | 0,360 |
|
3 |
Готель, 1 місце | 0,25 | 1,18 | 90 | 0,43 | 1 | 50 | 5,00 | 12,5 | 0,06 | 4,5 | 21,5 | 1,25 | 0,00595 | 0,4500 | 2,150 |
|
4 |
Гуртожиток, 1 місце | 0,26 | 1,07 | 96 | 0,39 | 10 | 100 | 10,0 | 260 | 1,04 | 96 | 390 | 26 | 0,10400 | 9,6000 | 39,0 |
|
5 |
Дитсадок, 1 місце | 0,33 | 1,08 | 79 | 0,26 | 15 | 150 | 15,0 | 742,5 | 2,475 | 177,75 | 585 | 74,25 | 0,24750 | 17,775 | 58,50 |
|
6 |
Школа, 1 учень | 0,08 | 0,38 | 20 | 0,73 | 15 | 500 | 50,0 | 600 | 2,86 | 150 | 5475 | 60 | 0,28571 | 15,000 | 547,50 |
|
7 |
Профуч. 1 учень | 0,42 | 1,66 | 100 | 0,4 | 3 | 50 | 5,00 | 63 | 0,252 | 15 | 60 | 6,3 | 0,02520 | 1,500 | 6,0 |
|
8 |
ВНЗ, 1 учень | 0,1 | 0,46 | 24 | 0,11 | 4 | 800 | 80,0 | 320 | 1,45 | 76,8 | 352 | 32 | 0,14545 | 7,680 | 35,20 |
|
9 |
Театр, кінотеатр, 1 місце | 0,06 | 0,28 | 20 | 0,1 | 5 | 400 | 40,0 | 120 | 0,6 | 40 | 200 | 12 | 0,060 | 4,0 | 20,0 |
|
10 |
Ресторан, 1 блюдо | 0,09 | 0,27 | 32,85 | 0,09 | 3 | 200 | 20,0 | 54 | 0,16 | 19,71 | 54 | 5,4 | 0,01636 | 1,971 | 5,4 |
|
11 |
Кафе, їдальня, 1 блюдо | 0,05 | 0,17 | 18,25 | 0,06 | 12 | 700 | 70,0 | 420 | 1,4 | 153,3 | 504 | 42 | 0,140 | 15,33 | 50,40 |
|
12 |
Промтоварний магазин, 1м2 торгової площі | 0,16 | 0,8 | 50 | 0,25 | 20 | 60 | 6,00 | 192 | 0,96 | 60 | 300 | 19,2 | 0,096 | 6,0 | 30,0 |
|
13 |
Продовольчиймагазин, 1м2 торгової площі | 0,32 | 1,42 | 100 | 0,44 | 25 | 40 | 4,00 | 320 | 1,39 | 100 | 440 | 32 | 0,13913 | 10,0 | 44,0 |
|
14 |
Ринок, 1м2 торгової площі | 0,09 | 0,23 | 33 | 0,08 | 3 | 150 | 15,0 | 40,5 | 0,10 | 14,85 | 36 | 4,05 | 0,01013 | 1,485 | 3,6 |
|
15 |
Пляж, 1м2 площі | 0,02 | 0,11 | 7,3 | 0,04 | 1 | 500 | 50,0 | 10 | 0,06 | 3,65 | 20 | 1 | 0,00556 | 0,365 | 2,0 |
|
16 |
Вокзал | 0,36 | 1,37 | 130 | 0,05 | 2 | 200 | 20,0 | 144 | 0,55 | 52 | 20 | 14,4 | 0,040 | 5,20 | 2,0 |
|
Всього від ОСП |
3463,5 | 13,9 | 1024,1 | 8662,6 | 346,35 | 1,37630 | 102,4142 | 866,255 | ||||||||
|
Всього від ЖЗ |
28,274 | 282,74 | 10320,01 |
103200,10 |
||||||||||||
|
Всього |
296,503 | 108223,58 | 29,650 | 11186,27 | ||||||||||||
Визначення числа контейнерів для вивезення ТПВ
Для системи незмінюваних контейнерів
nнезам = Qд * K * K1 * t / g * K2
Qд – добове накопичення відходів
K – коефіцієнт нерівномірності накопичення відходів (1,25)
K1 – коефіцієнт запасу контейнерів (1,05)
t - періодичність виведення ТПВ ( 1 раз в 2 – 3 доби)
g – місткість контейнера (0,75 м3)
K2 – коефіцієнт заповнення контейнера (0,9)
В середньому кількість рейсів сміттєвоза за 1 добу 2-3.
nн = (235,1 м3 / добу + 13,9м3 / добу)* 1,25 * 1,05 * 2 / 0,75 * 0,9 = 968 контейнера
Для системи замінюваних контейнерів
nзам = Qд * K*K1К3*t / g *K2
Qд – добове накопичення відходів
K – коефіцієнт нерівномірності накопичення відходів (1,25)
K1 – коефіцієнт запасу контейнерів (1,05)
t - періодичність вивезення ТПВ (доба
g – місткість контейнера (0,75 м3)
K2 – коефіцієнт заповнення контейнера (0,9)
К3 – коефіцієнт що залежить від кількості контейнерів установлених на платформі автомобіля, періодичності вивезення ТПВ
K3= 1 + n1 / n2
n1 – кількість контейнерів на платформі сміттєвоза
n2 - кількість контейнерів у пункті збору
При змінній системі відбувається економія часу, отже сміттєвоз може зробити 3-5 рейсів за добу. Для періоду вивезення ТПВ 2 доби:
К3=1,17 (3 рейси)
К3= 1,13 (4 рейси)
К3=1,1 (5 рейсів)
nзам = (235,1 м3 / добу + 13,9м3 / добу)*1,25*1,05*1,13*2 / 0,75 * 0,9 = 1094 контейнер
Кількість рейсів сміттєвоза:
λ=(V1V2(tзм-tо-tk)+V1l1+V2l2)/(V1V2tвр+2(V1l1+V2l2))
V1, V2 – розрахована швидкість сміттєвозів у місті та поза його межами відповідно (км/год) V1 – 24 км/год, V2 – 42 км/год
l1, l2 – відстані транспортування ТПВ у місті і за містом
tо – час, що витрачається на переїзд від автопарку до місця роботи і назад
tk – час, що витрачається сміттєвозами на кінцевий пробіг від полігону ТПВ до гаражів спецтранспорту
tвр – час, що витрачається на вантажно-розвантажувальні операції
Таблиця 12
Маршрутна схема сміттєвозів
|
Маршрутна схема |
L0 , км |
L1 , км |
L2 , км |
Lк , км |
λ |
|
1 |
5,050 |
0,375 |
7,375 |
5,1 |
5 |
|
2 |
5,050 |
0,500 |
5,375 |
5 | |
|
3 |
4,375 |
2,650 |
2,200 |
6 | |
|
4 |
6,080 |
2,575 |
3,725 |
5 | |
|
5 |
5,375 |
0,450 |
3,225 |
6 | |
|
6 |
6,125 |
1,200 |
3,225 |
6 | |
|
7 |
7,068 |
0,350 |
5,425 |
5 | |
|
8 |
6,450 |
0,475 |
2,125 |
6 | |
|
9 |
7,200 |
0,475 |
2,875 |
6 | |
|
Центр |
5,075 |
1,250 |
4,300 |
6 | |
|
Всього по місту |
56 |
||||
Кількість сміттєвозів в умовах автогосподарства:
ncм=Qрічна/365*Пд*Квик
Добова продуктивність сміттєвозу:
Пд=λ*m
Кількість ТПВ за «змінюваної» системи, що перевозяться за 1 рейс:
m=nk*mk*K
Пд – добова продуктивність 1 сміттєвоза (м3)
Квик – коефіцієнт використання рухомого складу спецмашин (Квик=0,8)
λ – кількість рейсів за зміну
m – кількість ТПВ що перевозяться за 1 рейс (м3)
nk – кількість контейнерів що встановлено на платформі (8)
mk – місткість контейнера (0,75)
К – коефіцієнт заповнення контейнера (0,9)
m=8*0,75*0,9=5,4 м3
Пд 1,2,4,7= 27м3
Пд 3,5,6,8,9,10= 32,4м3
ncм1,2, 4,7 = 85811,5 / *365*27*0,8 =11, ncм 3,5, 6,8,9, центр = 85811,5 / *365*32,4*0,8 = 9
Всього: 98 сміттєвозів у місті
Організація робіт по видаленню побутових відходів здійснюється по заздалегідь розробленим планам. Місто розбивається на райони, а райони – на ділянки, для яких складається графік об’їзду сміттєвозним транспортом. Для кожної сміттєвозної або контейнерної машини складається маршрутна карта її роботи протягом робочого дня. Маршрути руху кожної машини визначаються довжиною її шляху, часом навантажувально-розвантажувальних операцій, числом пунктів завантаження. Розрахунками забезпечується повне завантаження машини.
Для забезпечення нормальних санітарно – гігієнічних умов проживання місто має 98 сміттєвозів та 1094 контейнери. Полігон твердих побутових відходів розміщений на півдні від міста в СЗЗ підприємства, подалі від житлових кварталів (Додаток Г).
ВИСНОВКИ
В проекті міста переважають північно-східні вітри. У зв’язку з цим промислові об’єкти розміщуємо так, щоб в результаті їх діяльності забруднюючі речовини не переносились вітром у бік житлових будівель: підприємство кольорової металургії (1 клас небезпеки) розташоване на південному заході міста біля залізниці, щоб напрямок найпотужніших вітрів не торкався сельбищної території. Її СЗЗ складає 1000 м.; електротехнічна промисловість (3 клас небезпеки), розміщена на півночі СЗЗ – 300м; деревообробна промисловість (4 клас