Суб’єкти провадження в справах про порушення митних правил
3. Стосовно лідируючих суб’єктів третьої групи, то Митний кодекс передбачає, що до них належать митні органи (справи про порушення митних правил, передбачені статтями 329 - 335, 337, 338, 342 - 344, 346, 347, 354, 355 Митного Кодексу) та суди за місцем розташування митних органів, посадові особи яких здійснювали провадження у цих справах (справи про порушення митних правил, передбачені статтями 336, 339 - 341, 345, 348 - 353 цього Кодексу, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років). В новій редакції ч. 2 ст. 386 зазначено, що місцеві суди розглядають справи про порушення митних правил, вчинені особами, що не досягли 18-річного віку, при цьому, приймаючи до уваги положення ст. 320, майбутньої 426, мінімальний вік таких осіб не зазначається.
4. Ст.375 МК встановлює чітко визначений перелік процесуальних дій у справі про порушення митних правил з метою подальшої фіксації цих процесуальних дій і використання даної інформації в якості доказів у справі про порушення митних правил. При цьому, відповідно до положень проекту Митного кодексу, доказами в справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При провадженні процесуальних дій повинні дотримуватись права учасників цих дій. Особам, що беруть участь у проведенні процесуальної дії, розўяснюються їх права та обовўязки. Всі вищезазначені процесуальні дії повинні здійснюватись та фіксуватись в порядку, передбаченому МК України та відповідно до вимог чинного законодавства, інакше фактичні дані, отримані в результаті їх проведення, не можуть мати доказової сили. Дотримання вимог законодавства щодо провадження процесуальних дій має суттєве значення, оскільки неналежне виконання хоча б однієї процесуальної дії являє собою порушення процесуальних норм, що в свою чергу є підставою для відміни постанови митного органу по справі про порушення митних правил.
5. Ще однією проблемою є визначеність підрозділів митних органів, що здійснюють боротьбу з контрабандою та порушеннями митних правил. У зв’язку з постійною динамікою законодавства точно визначити такі підрозділи та всі повноваження і відповідальність їх працівників практично неможливо. Для самих митних органів такої проблеми практично немає, вона існує швидше для інших учасників провадження.
6. Я вважаю за доцільне внести відповідні зміни до Митного кодексу або ж видати відповідний Наказ Державної митної служби України для докладнішої регламентації можливостей співпраці митних органів з іншими органами державної влади, що необхідно для протидії митним правопорушенням
Висновок
При написанні даної роботи я проаналізувала положення Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, наукові публікації, що визначають статус суб’єктів провадження в справах про порушення митних правил.
Ця тема має достатньо нерозкритих питань, на які я намагалася дати відповідь. Незважаючи на достатню актуальність даної теми (частоту і кількість вчинюваних порушень митних правил), деякі її аспекти залишаються недостатньо висвітленими або взагалі не регламентованими. Особливо це стосується питання відповідальності учасників провадження. Так, наприклад, в чинному Митному кодексі недостатньо регламентовано можливість відповідальності експерта, перекладача, свідків та понятих. Відповідальність посадових осіб митних органів, що здійснюють провадження в справах про порушення митних правил регламентована в ряді інших документів. Права та обов’язки суб’єктів провадження, на мою думку, також потребують додаткової регламентації.
В даній роботі я розглядала проблему визначення суб’єктів провадження в справах про порушення митних правил. Зокрема така проблема існує стосовно посадових осіб підприємств як суб’єктів відповідальності та посадових осіб митних органів, що здійснюють провадження. Крім того, я вважаю за доцільне віднести до учасників провадження спеціаліста, правовий статус якого в Митному кодексі майже не розкрито.
Для ліквідації недоліків чинного Митного кодексу України можна використати певні норми Митного кодексу Російської Федерації. В майбутньому, при подальшій інтеграції України до європейського співтовариства, слід звертати увагу на норми міжнародного митного права, приводити українське законодавство у відповідність з ними.
На основі викладеного вище матеріалу, вважаю, що поставлена мета роботи досягнута, зазначена тема розкрита.
Список використаної літератури
1. Адміністративне право України / за ред. Ю.П. Битяка. – К., 2005. – 544 с.
2. Бурденюк О.В. Посадові особи підприємств як суб’єкти відповідальності за порушення митних правил // Митна справа, № 3, 2007. С. 45-47.
3. Господарський кодекс України від 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 18, № 19-20, №20-21.
4. Додін Є. Місце норм про адміністративну відповідальність при порушенні митних правил у системі законодавства України // Право України, № 8, 2006. С. 110-115.
5. Драганов В.Г. Основи таможенного дела: Ученик. – М.: «Экономика», 1998. – 453 с.
6. Дусик А.В. Повноваження митного органу при призначенні експертизи при здійсненні провадження у справах про порушення митних правил // Митна справа, № 4, 2005. С. 40-43.
7. Дусик А.В. Права й обов’язки особи, яку притягують до відповідальності за порушення митних правил // Митна справа, № 6, 2004. С. 37-39.
8. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 // Відомості Верховної Ради України. – 1971. – додаток до № 50.
9. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР, 1984, додаток до N 51.
10. Коментар до Митного кодексу України / за ред. М.М. Каленського, П. В. Пашка. – К.: Юстиніан, 2004. – 617 с.
11. Кримінально-процесуальний кодекс України. Затверджений Законом від 28.12.60 // Відомості Верховної Ради Української РСР, 1961, N 2.
12. Митне право України: Навч. Посібник / За заг. ред. В.В. Ченцова. – К.: Істина, 2007. – 328 с.
13. Митний кодекс України від 11.07.2002 N9-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 38-39.
14. Приймаченко Д.В. До питання вдосконалення провадження у справах про порушення митних правил // Підприємництво, господарство і право, № 3, 2007. С. 3-6.
15. Приймаченко Д.В. Суб’єкти провадження у справах про порушення митних правил: проблемні питання процесуального статусу // Митна справа, № 6, 2006. С. 3-6.
16. Про адвокатуру. Закон України // Відомості Верховної Ради, 1993, N 9.
17. Проблемы теории и практики таможенного дела: Сборник научных трудов: В 2 частях. Часть 2 / Под науч. ред. Проф. И.М. Блинова. – М.6 РИОРТА, 1997. – 332 с.
18. Проект Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України» (нова редакція).
19. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо провадження у справах про порушення митних правил. Наказ Державної митної служби України від 30.12.04 № 936.
20. Про затвердження Порядку дій у разі виявлення органами (підрозділами) Державної прикордонної служби України порушень законодавства й порушення справ, провадження в яких віднесено до компетенції митних органів. Спільний Наказ Державної митної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 01.06.2005 N 461/439.
21. Про органiзацiйне вдосконалення дiяльностi пiдроздiлiв митних органiв, що здiйснюють заходи з протидiї митним правопорушення. Наказ Державної митної служби України вiд 04.02.08 N 85.
22. Про органiзацiйне забезпечення дiяльностi пiдроздiлiв митних органiв, що здiйснюють заходи з протидiї митним правопорушенням. Наказ Державної митної служби України від 19.02.08 № 157.
Размещено на
43