Взаємодія митних органів з іншими державними органами та підприємствами, установами, організаціями
Важливою складовою частиною системи державного управління є митна служба та її органи. Тому питання про характер взаємодії та правові відносини між митними і місцевими органами влади є досить суттєвим і на сьогодні, на жаль, не повністю визначеним. Особливістю правового статусу місцевих державних адміністрацій є те, що в ньому певним чином поєднуються повноваження загальної та спеціальної компетенції. Зокрема повноваження спеціальної компетенції здійснюють структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, до яких віднесені питання галузевого чи функціонального управління на відповідній території (наприклад, управління охорони здоров'я, фінансове управління тощо). З огляду на це серед місцевих державних органів виділяються органи двох типів:
– органи, що підпорядковані міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади і мають певні зв'язки з місцевими державними адміністраціями;
– органи, що підпорядковані голові відповідної державної адміністрації і водночас повинні враховувати вимоги з реалізації завдань відповідного міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади.
Згідно із зазначеними типами місцевих органів визначається різний характер їх відносин з іншими органами виконавчої влади, а також порядок призначення керівників.
Треба окремо звернути увагу на процедуру призначення керівників Кримської регіональної митниці. Відповідно до Конституції Автономної Республіки Крим (ст. 29) до повноважень Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим віднесено погодження призначення на посади і звільнення начальника і заступників начальника Кримської регіональної митниці. 23 Але згідно з митним законодавством начальник регіональної митниці призначається на посаду та звільняється з посади Указом Президента України за поданням Голови Державної митної служби України. Заступники начальника регіональної митниці призначаються на посади та звільняються з посад наказом Голови Держмитслужби України. 24
Державна митна служба України здійснює свої повноваження безпосередньо та через регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації, що становить систему органів управління митною справою. Кількість, зона діяльності, місця дислокації, компетенція регіональних митниць (митниць), підпорядкування їм митних установ, в тому числі спеціалізованих митних організацій, а також митних постів визначаються Держмит-службою України. Отже, регіональні митниці та митниці відносяться до першого типу місцевих органів і в типових положеннях про них до їх основних функцій віднесено те, що вони взаємодіють з місцевими органами державної влади й управління в межах повноважень, наданих митною службою.
У випадках, передбачених чинним законодавством, рішення Державної митної служби є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами. Держмитслужба, у разі потреби, видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування спільні акти. Згідно зі ст. 16 Митного кодексу України – державні та інші органи, що відповідно до чинного законодавства не здійснюють загального керівництва митною справою, не мають права приймати рішення, які входять до компетенції митних органів України або іншим чином втручатися у діяльність цих органів.
У свою чергу Закон України «Про місцеві державні адміністрації» в ст. 31 визначає, що голови місцевих державних адміністрацій координують діяльність територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, сприяють їм у виконанні покладених на ці органи завдань.
З питань здійснення повноважень місцевих державних адміністрацій керівники територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підзвітні і підконтрольні головам відповідних місцевих державних адміністрацій. В цій же статті зазначено, що голова місцевої державної адміністрації має право порушувати перед міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади вмотивовані питання про відповідність займаній посаді керівників їх територіальних органів, на підставі чого міністерство, інший центральний орган виконавчої влади повинен у місячний термін надати обгрунтовану відповідь або прийняти рішення. 25 Згідно з цим Законом місцеві державні адміністрації мають широкі повноваження і серед них потрібно визначити ті, які стосуються територіальних митних органів. До компетенції місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питання зовнішньоекономічної діяльності, а звідси і повноваження в галузі міжнародних та зовнішньоекономічних відносин, які визначені в ст. 26 Закону «Про місцеві державні адміністрації», сьомий пункт якої наголошує, що «місцева державна адміністрація сприяє діяльності митних органів та прикордонних служб, створенню умов для їх належного функціонування». Інші повноваження, що вказані в цій статті, спрямовані на зміцнення економічного потенціалу регіону і тут дійсно є широке поле для плідного співробітництва і взаємодії місцевих адміністрацій з митними органами. Адже одним з основних завдань регіональних митниць та митниць є створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств, організацій та установ регіону, а також прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України.
Не можуть не торкатись територіальних митних органів повноваження місцевих державних адміністрацій в галузі соціально-економічного розвитку (ст. 17), зокрема те, що місцева державна адміністрація вносить за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування пропозиції про створення спеціальних (вільних) економічних зон, зміну статусу та території цих зон. Також надзвичайно важлива роль місцевих державних адміністрацій, як координуючого органу, у забезпеченні взаємодії митних органів з іншими правоохоронними органами та контрольними службами в регіоні. Ефективна взаємодія за основними вищезазначеними напрямами митних органів з місцевими органами влади здатна забезпечити успішне виконання законів, урядових рішень та регіональних програм розвитку. Але не секрет, що інколи на місцях виникають непорозуміння між керівниками цих органів виконавчої влади. Отже, інколи керівники митних органів знаходяться не у зовсім зручному для себе становищі і шукають ненормативні шляхи вирішення виникаючих конфліктів або змушені йти на компроміси. Зрозуміло, що цього не повинно бути. Тому з боку Державної митної служби доцільно було б розробити документ, який би чітко та детально на грунті чинного законодавства визначав правові підстави, за котрими повинен діяти керівник митного органу при взаємодії з місцевими органами влади. Також доцільно було б доводити до всіх митних органів прецеденти, які виникають з подібних питань на місцях, з їх аналізом та висновками. Звичайно, тільки в різноманітному поєднанні взаємозалежних стосунків між різними органами виконавчої влади та органами самоврядування, на основі досконалого законодавства можливе системне оновлення всього змісту діяльності органів управління, на що спрямована і концепція адміністративної реформи в Україні, в якій зазначено, що метою реформування місцевих органів виконавчої влади є:
– підвищення ефективності здійснення державної політики уряду на територіальному рівні;
– спрямування їх діяльності на забезпечення реалізації прав і свобод громадян, розширення видів державних (управлінських) послуг та підвищення їх якості;
– гармонійне поєднання загальнодержавних та місцевих інтересів з урахуванням особливостей територіального розвитку;
– сприяння становленню та розвитку місцевого самоврядування на основі його чіткого функціонального розмежування з повноваженнями виконавчої влади. 26
3. Взаємодія Державної митної служби України з підприємствами, установами, організаціями
Не зважаючи на те, що Державна митна служба України є державним органом, який регулює та контролює діяльність суб’єктів ЗЕД, є певні механізми взаємодії працівників митних органів та працівників підприємств, установ і організацій, а також фізичних осіб.
Перш за все ця взаємодія виявляється і інформаційній сфері. Суб’єктам для здійснення зовнішньоекономічної діяльності необхідна певна нормативно-правова інформація, яка надається митними органами. Також митними органами надаються консультації з проблемних питань регулювання зовнішньоекономічної діяльності. В свою чергу суб’єктами ЗЕД може надаватися інформація щодо певних проблемних питань, які потребують рішення, також спеціалістами певних підприємств може надаватися інформація, яка може бути корисна при здійсненні митними органами своїх функції.
Більш детально я хочу зупинитися на такому аспекті взаємодії митних органів та підприємств, як зберігання товарів під митним контролем на підприємстві.
Відповідно до Порядку зберігання підприємствами товарів та інших предметів, увезених на митну територію України, під митним контролем, затверджений Наказом ДМСУ від 05.01.99 №4, існують певні правила за якими підприємства можуть зберігати товари під митним контролем на складі підприємства. 27
Варіант зберігання товарів під митним контролем є альтернативним варіанту зберігання цих товарів на митному ліцензійному складі (МЛС). При цьому зберігання товарів під митним контролем можливе за наявності хоча б однієї з таких умов (якщо інше не передбачено чинними нормативно-правовими актами):
а) підприємство має власні складські приміщення, які відповідають вимогам до таких приміщень;
б) невиправдано великі відстані між місцезнаходженням одержувача товару та МЛС;
в) у зоні діяльності митного органу відсутні МЛС;
г) наявні МЛС неспроможні зберігати потрібні обсяги товарів;
ґ) наявні МЛС неспроможні забезпечити спеціальні умови зберігання відповідних товарів;
д) увезення вантажів благодійної допомоги;
е) визнання митницею необхідності подальшого зберігання товарів під митним контролем у разі, якщо МЛС, на якому розміщено такі товари, не забезпечує дотримання митного режиму, а в зоні діяльності митного органу відсутні інші МЛС.
Передання товарів на зберігання під митним контролем провадиться з дозволу начальника митного органу, його заступника або іншої уповноваженої відповідним наказом начальника митниці посадової особи.
Після фактичного надходження вантажу в митний орган призначення представник підприємства звертається з письмовою заявою за підписами керівника та головного бухгалтера цього підприємства на ім'я начальника митного органу. Формою Заяви передбачено надання підприємством зобов'язання подати попередню вантажну митну декларацію (декларацію-зобов'язання), заповнену відповідно до розділу 3.1 Порядку заповнення граф ВМД, у встановлений строк. До заяви додаються необхідні зовнішньоекономічні документи.
У разі виконання вимог, митний орган дає дозвіл на зберігання товарів під митним контролем. Якщо підприємство є порушником митних правил при здійсненні зовнішньоекономічних операцій або допускало порушення строків подання декларації-зобов'язання, то начальник митного органу має право заборонити зберігання товарів під митним контролем.
Дозволом на зберігання товарів під митним контролем є резолюція посадової особи митного органу.
Передання товарів на склад для зберігання під митним контролем здійснюється у присутності посадової особи митного органу, уповноважених осіб підприємства та у відповідних випадках – власника цього складу. Факт такого передання в обов'язковому порядку фіксується в Акті. Технологію присвоєння реєстраційних номерів та обліку Актів начальник митного органу визначає та затверджує самостійно.
Декларація-зобов'язання має бути подана підприємством митному підрозділу в обов'язковому порядку на 15-й день перебування товарів під митним контролем.
Підприємства зберігають товари в обладнаних складських приміщеннях до завершення митного оформлення за умови виконання вимог, що забезпечують здійснення митного контролю в повному обсязі, зокрема статей 23, 26 Митного кодексу України, а також нормативних актів Держмитслужби.
Склад, призначений для зберігання товарів під митним контролем, повинен мати всі необхідні умови для забезпечення митного контролю.
Якщо товари через габарити або з інших причин не можуть зберігатись у закритих приміщеннях, то за рішенням начальника митного органу дозволяється використовувати відкриті майданчики, що перебувають у межах території підприємства, яке приймає вантаж на зберігання, за умови функціонування цілодобового поста охорони. Територія підприємства повинна бути огороджена.
Власник складу зобов'язаний: сприяти здійсненню митного контролю; вести облік і подавати на вимогу митного органу звіт щодо товарів, які зберігаються на складі під митним контролем; забезпечувати доступ посадових осіб митного органу до товарів, що зберігаються на складі під митним контролем, у будь-який час; на вимогу митного органу безоплатно надавати приміщення, обладнання і засоби зв'язку для здійснення митного контролю та митного оформлення; виконувати інші зобов'язання, що встановлюються чинним законодавством.
Відповідальність за декларування товарів зі сплатою всіх належних платежів, у тому числі митного збору за перебування товарів під митним контролем, несе підприємство, що розмістило товари на зберігання під митним контролем, або
Відповідальність за дотримання вимог щодо зберігання товарів під митним контролем несе власник складу.
Товари, що зберігаються під митним контролем, знімаються з контролю після сплати всіх належних платежів, у тому числі митного збору за перебування товарів під митним контролем, на підставі оформленої вантажної митної декларації відповідно до обраного митного режиму.
4. Міжнародне співробітництво Державної митної служби України
Основними формами міжнародного співробітництва Державної митної служби України на сьогоднішній день є: співробітництво в рамках діяльності міжнародних організацій; обмін інформацією; розслідування за запитами іншої держави; проведення спільних операцій; проведення контрольованих поставок; здійснення спільного митного контролю (для суміжних держав); співробітництво в галузі підготовки особового складу митних органів; надання технічної допомоги; видача (екстрадиція). 28
Найбільш впливовою та авторитетною в світі міжнародною організацією з питань митного співробітництва є Всесвітня митна організація (ВМО). Одним з найважливіших результатів її діяльності в напрямку організації міжнародного співробітництва у боротьбі з митними правопорушеннями є Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні митних правопорушень, яка була підписана 9 червня 1977 р. в Найробі та набрала чинності 21 травня 1980 р. (Найробійська конвенція). Найробійська конвенція стала базовим міжнародним документом з питань митного співробітництва у боротьбі з митними правопорушеннями. Основною метою Конвенції є забезпечення правової основи для надання митними адміністраціями договірних сторін допомоги у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства. Україна не є учасницею Наиробійської конвенції. Разом з тим відповідно до плану заходів щодо забезпечення реалізації стратегії інтеграції України до Європейського Союзу та пріоритетів Спільної робочої програми імплементації Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом протягом 1999 р. Держмитслужба України повинна була вжити цілий ряд відповідних заходів, зокрема, здійснити імплементацію концепції розвитку стосунків з ЄС у галузі митної справи та підготувати приєднання до найважливіших митних конвенцій, до яких відноситься і Найробійська.
З моменту проголошення Україною незалежності було укладено низку міжнародних договорів та угод з митних питань. Переважна більшість багатосторонніх міжурядових та міжвідомчих угод з митних питань, учасницею яких є Україна, створені та діють в рамках СНД Серед основних документів слід назвати такі:
1. Угода про співробітництво та взаємодопомогу в митних справах від 15 квітня 1994 р., що набула чинності з 7 листопада 1994 р.
2. Угода про взаємодопомогу та співробітництво митних служб у боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин 1994 р.
3. Угода про спрощення та уніфікацію процедур митного оформлення на митних кордонах від 8 липня 1994 р.
4. Угода про співробітництво в галузі підготовки та підвищення кваліфікації митних працівників від 23 листопада 1994 р.
5. Угода про Єдину товарну номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності СНД від 3 листопада 1995 р.
6. Угода про співробітництво митних служб з питань затримання та повернення культурних цінностей, що незаконно ввозяться та вивозяться від 15 квітня 1994 року. 29
Згадані документи стали правовою основою для взаємодії та співробітництва митних органів країн-учасниць СНД у більшості сфер їх діяльності.
Серед багатосторонніх міжнародно-правових документів, що створені та діють в рамках СНД, доцільно також згадати «Міждержавну програму спільних заходів боротьби з організованою злочинністю та іншими видами небезпечних злочинів на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав на період до 2000 року». Цю програму було введено у дію рішенням Ради голів держав Співдружності Незалежних Держав від 17 травня 1996 р. Ряд пунктів даної програми передбачає вжиття заходів в кримінально-правовій та адміністративно-правовій сферах, виконання яких безпосередньо покладається на митні органи. Стосовно співробітництва нашої Держави з країнами Європейського Союзу 16 червня 1994 р. була підписана широкомасштабна Угода про партнерство та співробітництво між Європейськими співтовариствами і Україною. Вона була ратифікована з боку України 10 листопада 1994 р. і набула чинності з 1 березня 1998 р. Угода охоплює також питання співробітництва держав у митних справах. Зокрема, от. 76 визначено порядок взаємодії держав-учасниць в митних питаннях. Так, у п. 1 ст. 76 зазначено, що: «Метою співробітництва є забезпечення виконання усіх положень, що мають бути прийняті відносно торгівлі та торгівлі на основі взаємної вигоди і досягнення зближення української митної системи з митною системою Співтовариства». П. 2 ст. 76 передбачено, що: «Співробітництво, зокрема, включає обмін інформацією; удосконалення методів роботи; запровадження об'єднаної номенклатури та єдиного адміністративного документа, взаємозв'язок між транзитними системами Співтовариства та України; спрощення перевірок та формальностей, які стосуються перевезення товарів; підтримку введення сучасних митних інформаційних систем; організацію семінарів і навчальних циклів». 30
Безпосередньо ж взаємодопомога між адміністративними органами у митних справах Сторін має здійснюватись відповідно до положень Протоколу про надання адміністративним органам взаємної допомоги у вирішенні митних питань, який відповідно до п. 3 ст. 76 додається до тексту Угоди.
Зараз існує також цілий ряд багатосторонніх міжнародних угод про взаємодопомогу в кримінальних справах, які можуть успішно використовуватись у боротьбі із контрабандою. Положеннями цих угод передбачено, що взаємодопомога між договірними сторонами здійснюється через уповноважені компетентні органи сторін. Уповноваженими компетентними органами в більшості угод призначаються центральні установи прокуратури, юстиції або міністерства внутрішніх справ. Безпосередньо взаємодопомога у кримінальних справах про контрабанду здійснюється саме через ці установи. Україна є договірною стороною декількох таких багатосторонніх угод. Так, Законом України від 10 листопада 1994 р. було ратифіковано (із застереженнями) Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, яку було підписано у Мінську 22 січня 1993 р.
Договірними Сторонами конвенції є держави-члени СНД. Договірні сторони внесли до Конвенції зміни та доповнення Протоколом від 29 березня 1997 р., який Україною було ратифіковано (із застереженнями) Законом України від 3 березня 1998 р.
Обов'язково треба згадати ряд міжнародних конвенцій, положення яких виконуються українськими митними органами. Вони беруть участь у боротьбі із кримінальними злочинами та адміністративними правопорушеннями, що передбачено:
1. Міжнародною конвенцією про припинення обігу порнографічних видань та торгівлі ними 1923 р.
2. Міжнародною конвенцією по боротьбі з підробкою грошових знаків 1929 р.
3. Конвенцією про заходи, спрямовані на заборону та упередження незаконного ввезення, вивезення та передачу права власності на культурні цінності 1970 р.
Що стосується двосторонніх міжнародних угод про взаємодопомогу та співробітництво в митних справах, то більшість з них створена на базі Найробійської конвенції або моделі двосторонньої Угоди про адміністративну взаємодопомогу у належному застосуванні митного законодавства та у попередженні, розслідуванні і боротьбі з митними правопорушеннями, яка була підготовлена і запропонована увазі країн-членів Радою митного співробітництва. (Додаток 2) 31
Як свідчить аналіз чинних двосторонніх угод про взаємодопомога та співробітництво в митних справах, учасницею яких є Україна, їхні тексти містять такі положення: сфера застосування угоди; спрощення митних формальностей; надання свідчень; передача відомостей; передача документів; розслідування; експерти і свідки; форма і зміст запиту; порядок виконання запиту; документи. Двосторонні угоди про співробітництво та допомогу в митних справах, крім вже згаданих розділів, містять положення про:
– порядок використання отриманих відомостей;
– підстави для відмови у сприянні;
– перелік виключень із зобов'язань про взаємодопомогу;
– порядок відшкодування витрат, що завдані під час виконання дій, які передбачені угодою.
Необхідно також зазначити, що до тексту двосторонніх угод про співробітництво та взаємодопомогу в митних справах може включатись розділ, присвячений питанню боротьби із незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин. Але наявність такого розділу в тексті угоди не можна розглядати, як загальноприйняту практику, тому що проблема боротьби з незаконним обігом наркотиків, у ряді випадків, є предметом окремої угоди. 32
Висновки
За час, що пройшов з моменту створення української митниці, митна справа перетворилася на повноцінний інститут державної влади, а митна діяльність стала важливим джерелом поповнення державного бюджету.
Становлення митної системи, яка б відповідала нормам Європейського співтовариства, вимагає вироблення стратегії та тактики, співробітництва митних органів з іншими державними службами, створення власної нормативно-правової бази.
Митні органи України у своїй діяльності взаємодіють з іншими державними органами, підприємствами та громадянами. Проблеми, які виникають у їх роботі, вирішуються згідно із законодавством України. Всі факти, виявлення під час митного контролю порушень та злочинів, які не являють собою контрабанду, митні органи повідомляють органам попереднього слідства.
З іншого боку, правоохоронні органи повідомляють митним органам України, маючи факти правопорушень, що пов'язані з порушенням митних правил або контрабандою.
Взаємодія здійснюється на державному рівні – між центральними апаратами Держкомкордону, Держмитслужбою, МОЗ, Мінсільгосппроду, Мінприроди, Мінтрансу, МВС, СБУ; на обласному рівні – між управліннями Прикордонних військ, прикордонними загонами, окремими контрольно-пропускними пунктами (ОКПП), митними органами, МВС, обласними управліннями внутрішніх справ та служби безпеки, УВС організації роботи на транспорті, державними управліннями охорони навколишнього природного середовища, управліннями МОЗ, Мінсільгосппроду; на районному рівні – між прикордонними підрозділами (комендатурами, контрольно-пропускними пунктами (КПП), митницями, міськими і районними відділами внутрішніх справ, відділами охорони здоров'я, управліннями сільського господарства і продовольства, інспекціями охорони навколишнього середовища, підрозділами дорожньої міліції, органами внутрішніх справ на транспорті, міськими, районними і міжрайонними підрозділами обласних управлінь Служби безпеки з іншими державними службами
Напрямками взаємодії є розроблення та здійснення узгоджених заходів щодо запобігання, виявлення і розкриття порушень чинного законодавства з прикордонних і митних питань, протидії організованій нелегальній міграції, контрабандному та незаконному переміщенню через кордон товарів та інших предметів; розслідування та розкриття злочинів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, розшук та затримання карних злочинців; обмін інформацією про наміри і спроби порушень державного кордону, незаконному переміщенню через державний кордон валюти, сировини, значних обсягів промислових виробів та сільськогосподарської продукції, товарів народного вжитку, культурних та історичних цінностей, крадених автомобілів; внесення до відповідних інстанцій, міністерств та відомств пропозицій щодо усунення виявлених причин і умов, які сприятимуть здійсненню порушень законодавства про державний кордон та митну справу, та пропозицій щодо змін і доповнень до чинного законодавства України; узагальнення підсумків та розробка нових форм взаємодії.
Основні форми взаємодії – це проведення спільних засідань колегій міністерств та відомств, оперативних нарад їх керівного складу; проведення спільних операцій за єдиним планом та задумом з комплексним використанням сил і засобів; створення спільних оперативних штабів (робочих груп) для координації дій (за необхідності); оперативний обмін інформацією, що стосується спільної діяльності на кордоні (як правило в письмовій формі), з дотриманням вимог конспірації та захисту відомостей, що передаються.
Активним є міжнародне співробітництво Державної митної служби України.
Державна митна служба України на міжнародній арені проводить активну діяльність. За минулих шість років (час існування митної служби України) встановлено зв'язки з багатьма країнами, насамперед із сусідніми – Польщею, Угорщиною, Словаччиною, Молдовою, Російською Федерацією, Республікою Бєларусь, а також з деякими державами Причорномор'я – Туреччиною, Грузією та Болгарією. Великі надії покладаються на розвиток взаємовигідного партнерства з країнами Балтії, Західної Європи та Північної Америки, які уже сьогодні надають допомогу у підготовці та перепідготовці українських митників, технічному оснащенні Митної служби України. Найвагомішу допомогу протягом останніх років Державній митній службі України надали фахівці Сполучених Штатів Америки, Франції, Німеччини, Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії. Співробітничає Державна митна служба України також з митними органами багатьох держав у боротьбі з контрабандою наркотиків, зброї, валюти, промислових і продовольчих товарів, предметів старовини та іншими правопорушеннями.
Підписання міжурядових угод щодо взаємної допомоги в митних справах зі згаданими державами сприятиме обміну досвідом щодо нових методів боротьби з порушеннями митного законодавства, наданню інформації з метою визначення митної вартості товарів та країни їх походження, дотриманню встановлених заборон, обмежень і контролю.
Не зважаючи на те, що Державна митна служба України є державним органом, який регулює та контролює діяльність суб’єктів ЗЕД, є певні механізми взаємодії працівників митних органів та працівників підприємств, установ і організацій, а також фізичних осіб.
Перш за все ця взаємодія виявляється і інформаційній сфері. Суб’єктам для здійснення зовнішньоекономічної діяльності необхідна певна нормативно-правова інформація, яка надається митними органами. Також митними органами надаються консультації з проблемних питань регулювання зовнішньоекономічної діяльності. В свою чергу суб’єктами ЗЕД може надаватися інформація щодо певних проблемних питань, які потребують рішення, також спеціалістами певних підприємств може надаватися інформація, яка може бути корисна при здійсненні митними органами своїх функції.
Але успішна протидія спробам протиправного переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України вимагає нових форм і методів боротьби, об'єднання спільних зусиль митних і правоохоронних органів. Для цього доцільно в новому Митному кодексі України та в законодавчих актах, що регламентують діяльність відповідних правоохоронних органів, закріпити обов'язковість взаємодії останніх із цих питань, конкретизувати її напрями, форми й методи. Регулювання ж цих проблем відомчими (міжвідомчими) нормативно-правовими актами, на мою думку, є недостатнім.
На сьогоднішній день, основним напрямком вдосконалення взаємодії митних органів та інших державних органів є уніфікація баз даних і інформаційних каналів обміну інформацією.
Щодо співпраці з суб’єктами ЗЕД та фізичними особами, то тут основним напрямком вдосконалення, повинно стати формування позитивного іміджу Державної митної служби України та довіри як до органу, який стоїть на захисті економічних інтересів України, і кожного суб’єкта окремо.
І звичайно завжди є об’єктивні моменти вдосконалення взаємодії – розробка стабільного, «прозорого» законодавства, покращення економічної ситуації в країні, формування єдиної чіткої мети та механізму взаємодії державних та недержавних органів.
Саме виконання зазначених заходів дасть змогу посилити ефективність взаємодії між органами Державної митної служби України та іншими державними органами, підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами.
Використана література
Конституція України від 26 червня 1996 року
Конституція Автономної Республіки Крим // Офіційний вісник України. – 1999. – №1
Митний кодекс України. – К., 1999.
Закон України «Про місцеві державні адміністрації» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №20
Указ Президента України «Про Державну митну службу України» від 29 листопада 1996 р. №1145/96 (В редакції Указу №216/98 від 23.03.98).
Указ Президента від 24.08.2000 №1022/2000 «Питання Державної митної служби України»
«Положення про Державну митну службу України», затверджене Указом Президента України від 24 серпня 2000 року №1022/2000.
Про затвердження Типового положення про регіональну митницю та Типової структури регіональної митниці, Наказ ДМСУ 28 січня 1997 р. №27
Про затвердження Типового положення про митницю та Типової структури митниці, Наказ ДМСУ від 26 березня 1998 року №169
Інструкція про взаємодію та розмежування функцій щодо здійснення контролю на державному кордоні, затверджена Наказом ДМКУ №181 від 20.06.95
Інструкція про порядок взаємодії структурних підрозділів Держкомкордону України і підрозділів митної варти України, введена в дію наказом Держкомкордону і Державної митної служби України від 24 лютого 1997 р., №74/83
Про порядок взаємодії митних та залізничних органів України, спільний Наказ Державної адміністрації Залізничного транспорту України та Державної митної служби України від 8 квітня 1999 року №105-Ц/209
Про взаємодію митних органів та органів державної податкової служби при розгляді спорів в арбітражних судах, спільний Наказ ДПАУ та ДМСУ №589 від 01.12.98
Порядок зберігання підприємствами товарів та інших предметів, увезених на митну територію України, під митним контролем, затверджений Наказом ДМСУ від 05.01.99 №4
Угода про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, ратифікована Законом України №237 від 10.11.94
Деркач Л. Українська митниця: вчора, сьогодні, завтра. Видання друге. – К.: ДМСУ, 2000 с. – 542 с.
Зенільченко О.І., Михайлов В.І., Тихонова Н.П. Митна справа. – К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 2000. – 190 с.
Інформаційно-аналітичні матеріали ДМСУ // www.customs.gov
Ківалов С.В., Кормич Б.А. Митна політика України. – Одеса: Юридична література, 2001. – 256 с.
Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 304 с.
Куркин М.В. Проблеми забезпечення безпеки суб'єктів кримінального процесу. – Харків, 1999. – 211 с.
Мазур А.В. Система митних органів України // Проблеми законності. – №43. – 2000. – с. 102–108
Основи митної справи / За ред. Ю.П. Соловкова, П.В. Пашка. – Х.: РА-Каравелла, 2000. – 320 с.
Письменний І. Взаємодія митних органів з місцевими органами влади // Вісник АМСУ, №3, 1999, с. 24–27
Сандоровский К.К. Таможенное право в Украине. – К.: Вентури, 2000. – 208 с.
Таможенное законодательство Украины. Сборник нормативных актов. – Х.: ООО «Одиссей», 2000. – 608 с.
Терещенко С. Основи митного законодавства в Україні. – К.: АТ «Август», 2001. – 422 с.
Федькін А. Міжнародне співробітництво у боротьбі з митними правопорушеннями // Митна справа. – №1. – 2000. – с. 58–61
Христенко С.Г. Деякі питання взаємодії митних органів з іншими правоохоронними органами при здійсненні митної справи // Проблеми законності. – №43. – 2000. – с. 108–112
Размещено на
1 Указ Президента України "Про Державну митну службу України" від 29 листопада 1996 р. № 1145/96 (В редакції Указу № 216/98 від 23.03.98).
2 Указ Президента від 24.08.2000 № 1022/2000 “Питання Державної митної служби України”
3 “Положення про Державну митну службу України”, затверджене Указом Президента України від 24 серпня 2000 року № 1022/2000.
4 Про затвердження Типового положення про регіональну митницю та Типової структури регіональної митниці, Наказ ДМСУ 28 січня 1997 р. N 27
5 Митний кодекс України. – К., 1999.
6 “Положення про Державну митну службу України”, затверджене Указом Президента України від 24 серпня 2000 року № 1022/2000.
7 “Положення про Державну митну службу України”, затверджене Указом Президента України від 24 серпня 2000 року № 1022/2000.
8 “Положення про Державну митну службу України”, затверджене Указом Президента України від 24 серпня 2000 року № 1022/2000.
9 Зенільченко О.І., Михайлов В.І., Тихонова Н.П. Митна справа. - К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 2000. – с. 28
10 Митний кодекс України. – К., 1999.
11 Інструкція про взаємодію та розмежування функцій щодо здійснення контролю на державному кордоні, затверджена Наказом ДМКУ N 181 від 20.06.95
12 Інструкція про взаємодію та розмежування функцій щодо здійснення контролю на державному кордоні, затверджена Наказом ДМКУ N 181 від 20.06.95
13 Зенільченко О.І., Михайлов В.І., Тихонова Н.П. Митна справа. - К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 2000. – с. 32
14 Інструкція про взаємодію та розмежування функцій щодо здійснення контролю на державному кордоні, затверджена Наказом ДМКУ N 181 від 20.06.95
15 Інструкція про взаємодію та розмежування функцій щодо здійснення контролю на державному кордоні, затверджена Наказом ДМКУ N 181 від 20.06.95
16 Інструкція про взаємодію та розмежування функцій щодо здійснення контролю на державному кордоні, затверджена Наказом ДМКУ N 181 від 20.06.95
17 Інструкція про взаємодію та розмежування функцій щодо здійснення контролю на державному кордоні, затверджена Наказом ДМКУ N 181 від 20.06.95
18 Інструкція про взаємодію та розмежування функцій щодо здійснення контролю