Загальна характеристика митних режимів України
Водночас в європейській практиці питання, пов'язані з ремонтом товарів за межами митної території, у тому числі порядок їх оподаткування, врегульовано положеннями Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур. Спеціальним додатком Р до зазначеної конвенції передбачено, що національне законодавство встановлює обсяг звільнення від ввізних мит та податків, що надається при випуску для вільного обігу продуктів переробки на митній території України[16, с. 160-161].
2.3 Реімпорт та реекспорт
Як така, практика застосування митного режиму реімпорту в Україні в достатній мірі ще не напрацьована, оскільки його введено тільки в 2004 році. Аналізуючи положення Митного кодексу України і нормативно-правових актів, прийнятих на його виконання, можна відзначити, що застосування митного режиму реімпорту більше орієнтовано на виникнення непередбачених ситуацій з товарами в процесі реалізації різних зовнішньоекономічних угод. Саме тому досить складно "прив'язати" цей митний режим до тієї чи іншої конкретної угоди.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 № 1881 "Про переміщення товарів через митний кордон України в режимі реімпорту" визначено випадки застосування цього режиму: до товарів, стан яких змінився внаслідок аварії або дії обставин нездоланної сили, за умови підтвердження факту аварії чи дії таких обставин у встановленому Держмитслужбою України порядку.
Що може вважатися аварією й обставинами нездоланної сили? У статті 1 Закону України "Про аварійно-рятувальні служби" під аварією розуміється небезпечна подія техногенного характеру, що призвела до загибелі людей або створює для об'єктів чи територій загрозу життю і здоров'ю людей і приводить до руйнування будівель, споруд, устаткування і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи шкодить навколишньому середовищу.
Нездоланною силою вважається надзвичайна і нездоланна за конкретних умов сила (стихія, дії суспільного ворога, оголошена і неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, повстання, масові хвилювання, цивільна демонстрація, блискавка, пожежа, бура, повінь, землетрус, накопичення снігу чи ожеледь, вибух і т. ін.), дію обставин якої не можна було попередити.
Ці визначення аварії і нездоланної сили більш ніж детально розкривають обставини, за яких може виникнути необхідність розміщення раніше експортованих товарів в митний режим реімпорту. Із затвердженого Держмитслужбою України Порядку застосування митного режиму реімпорту також випливає, що факт аварії чи дії обставин нездоланної сили за межами України, внаслідок яких змінився стан товарів, що реімпортуються, має бути підтверджено документами, виданими органами влади (або за участі таких органів) країни, у якій відбулася ця аварія чи виникли обставини нездоланної сили. Зазначені документи повинні пройти консульську легалізацію, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України.
Згаданою вище постановою також визначено, що митний режим реімпорту може застосовуватись до товарів, щодо яких проводились операції по передпродажній підготовці (захист від корозії, боротьба із шкідниками, сортування, пакування, маркування, тестування) чи які піддавалися дрібному ремонту, за умови, що такі дії не змінили їх вартості, визначеної на момент вивезення (експорту), і кодів згідно з УКТЗЕД.
Такі операції необхідно чітко відмежовувати від операцій, пов'язаних з переробкою товарів за межами митної території України, оскільки митному режиму реімпорту може передувати тільки митний режим експорту, а не переробки товарів за межами митної території України. У постанові йдеться про виконання простих операцій з товарами, що не створюють додану вартість і не змінюють характеристики товарів.
На відміну від України у багатьох країнах випадки реімпорту товарів досить поширені, а галузь застосування митного режиму реімпорту значно розширена. Причому експорт (вивезення) товарів за межі цих країн, як правило, здійснюється з повідомленням про їх орієнтовне ввезення, що робиться декларантом з метою завчасного вжиття митним органом заходів для ідентифікації товарів, що вивозяться, і для забезпечення їх наступного ввезення в незмінному стані. Наприклад, в цей митний режим у деяких країнах розміщуються:
пакування, контейнери, піддони, комерційні дорожньо-транспортні засоби, що використовуються для міжнародних перевезень товарів;
товари, що демонструються за кордоном (і/або обладнання, що використовується для такої демонстрації) на виставках, ярмарках, саммітах і подібних заходах, пов'язаних з комерційною, технічною, релігійною, освітньою, науковою, культурною і благодійною діяльністю;
професійне устаткування.
Застосування в згаданих випадках митного режиму реімпорту українськими підприємствами неприйнятно, оскільки українське законодавство передбачає застосування інших митних режимів для таких товарів. Наприклад, режиму тимчасового вивезення, поміщення товарів під який передбачає їх зворотне ввезення.
Отже, розглянуто особливості застосування митного режиму реімпорту. Можна дійти висновку, що необхідність розміщення товарів в цей митний режим може виникнути в більшості випадків у зв'язку з різними обставинами, що виниклими в процесі реалізації зовнішньоекономічних угод. До найбільш ймовірних випадків розміщення в митний режим реімпорту товарів, раніше вивезених за межі митної території України в митному режимі експорту, можна віднести:
ввезення товарів, не пропущених на митну територію суміжної держави;
ввезення товарів, стан яких змінився внаслідок аварії;
ввезення товарів, стан яких змінився внаслідок дії обставин нездоланної сили;
ввезення товарів, що перебували на консервації за кордоном;
повернення товарів, вивезених раніше на консигнацію, але не проданих за межами України;
повернення товарів, що не відповідають умовам зовнішньоекономічного договору (контракту), чи з інших причин;
інші випадки.
Практика митного оформлення товарів свідчить, що митний режим реімпорту не знайшов в Україні широкого застосування, хоча збереження пільг у сплаті ввізного мита при поміщенні товарів українського походження під митний режим імпорту робить останній більш привабливим для українських підприємств. Однією з особливостей розглянутого митного режиму є також те, що стаття 193 Митного кодексу України передбачає повернення власникам (уповноваженим ними особам) реімпортованих протягом одного року товарів за їх заявою сум вивізного мита, сплачених при експорті даних товарів. Повернення цих сум здійснюється за рахунок Держбюджету-України органами Державного казначейства України за поданням митних органів. Особа, що переміщає товари в митному режимі реімпорту, сплачує суми, отримані експортером як виплати або за рахунок інших пільг, наданих при вивезенні (експорті) даних товарів, а також відсотки з цих сум, нараховані за дисконтною ставкою Національного банку України. Як інформує у своєму листі від 17.12.2003 № 11/6-19-17833-ЕП Держмитслужба України, ці питання залишаються на сьогодні неурегульованими[20, с. 86-88].
Режим реекспорту за ст. 197 кодексу стосується умов переміщення товарів; якщо отримано дозвіл відповідного органу в установленому порядку на реекспорт товарів; товари, що реекспортуються, перебувають у тому ж стані, в якому перебували на момент ввезення на митну територію України, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умовах транспортування та зберігання; товари, що реекспортуються, не використовувалися на території України з метою одержання прибутку та вивозяться не пізніше ніж через один рік з дня їх ввезення на митну територію України.
За ст. 198 кодексу звільнення ввід оподаткування товарів, що реекспортуються, регулюється виключно податковими законами України. Податкове законодавство України для цілей оподаткування прирівнює операції з реекспорту до звичайного експорту, у зв'язку з чим застосування цього режиму призводить до втрат обігових коштів суб'єктів господарювання.
У відповідності до Основ реекспорт — митний режим, при якому іноземні товари вивозяться з митної території країни без стягнення або з поверненням ввізних мит і податків.
Тобто якщо виникає необхідність повернення за кордон товару, що був раніше ввезений на короткий термін із сплатою всіх митних платежів і податків, то суб'єкт ЗЕД повинен і заявити цей товар в режим реекспорту.
За діючим податковим законодавством здійснені платежі йому не повертаються. Це не відповідає міжнародним нормам і потребує доопрацювання та уточнення митного законодавства України.
Щодо застосування режиму реекспорту наведемо приклад із діючої практики. Фірма «Гама» імпортувала на митну територію України виробниче обладнання, при митному оформленні якого сплатила ввізне мито й ПДВ.
Протягом місяця було знайдено іноземного виробника, який виробляє аналогічне обладнання з більшою потужністю у виробничому циклі й з більш дешевою ціною. Водночас за кордоном знайдено компанію, яка має потребу в обладнанні, що ввезене в Україну фірмою «Гама».
Фірма закуповує нове обладнання, а раніше куплене реекспортує в іншу країну. При цьому сплачені податки не повертаються за товар, який не використовувався на території України, а за нове обладнання сплачуються знову податки у повному обсязі. Одним із шляхів уникнення від оподаткування є застосування режиму транзиту, що розглядається як порушення митних правил і представляє суттєвий ризик для цього суб'єкта.
2.4 Тимчасове ввезення (вивезення)
Режим тимчасового ввезення [вивезення) означає, що товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за її межі-з обов'язковим наступним поверненням без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування (ст. 204 МК).
При цьому звільнення від сплати податків під час переміщення товарів у вказаному режимі регулюється виключно податковими законами України. При цьому статтею 206 кодексу визначено перелік товарів, щодо яких може надаватися дозвіл на тимчасове ввезення (вивезення) з умовним повним звільненням від оподаткування.
Згідно з положеннями Основ тимчасове ввезення (вивезення) товарів - це митний режим, при якому товари використовуються на митній території країни чи за її межами з повним або частковим звільненням від мит і податків, а також без застосування заходів економічної політики. Випадки повного звільнення від сплати податків визначаються національним законодавством.
Отже, в митному законодавстві України відсутні норми про часткове оподаткування товарів,, що тимчасово ввозяться та не увійшли у перелік повністю звільнених від оподаткування товарів. Це робить непривабливим лізингові (орендні) та інші комерційні операції, які нині оподатковуються за повною ставкою ПДВ.
Аналіз положень міжнародних конвенцій показує, що ними передбачається стягнення ввізних податків відносно предметів, які тимчасово ввозяться на територію відповідної країни для комерційного використання, із застосуванням при оподаткуванні критеріїв, що враховують тривалість перебування предметів в цій країні, їх амортизацію в результаті використання або суми, сплаченої за прокат. При цьому законодавством більшості європейських країн встановлено, що при частковому звільненні від сплати мит і податків за кожний повний чи неповний місяць сплачують 3% від суми, яка б підлягала сплаті, якби товари були випущені для вільного обігу. Загальна сума мита, податків, стягнених при тимчасовому ввезенні з частковим звільненням від сплати, не повинна перевищувати суми мит, податків, які підлягали б сплаті на момент ввезення, якби товари були випущені для вільного обігу. У разі коли вказані суми стануть рівними, товар вважається випущеним у вільний обіг. Оскільки Україна не приєдналася де Кіотської конвенції, а власних подібних норм законодавства на сьогодні немає, було розроблено та подано на розгляд до Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань оподаткування товарів, що тимчасово ввозяться (пересилаються) на митну територію України», прийняття якого завдяки введенню норми щодо вітчизняних підприємств, які тимчасово ввозитимуть високотехнологічні товари іноземного походження з комерційною метою для отримання прибутку.
Також слід відмітити ще одну невідповідність положень 206 кодексу загальновизнаним нормам - включення до переліку товарів, повністю звільнених від оподаткування при застосуванні режиму тимчасового ввезення (вивезення), морських і річкових суден, інших плавучих засобів та повітряних суден, які ввозяться з метою ремонту, а також устаткування та матеріалів, призначених нерезидентами для будівництва та ремонту цих суден.
Митне оформлення таких товарів має здійснюватися із застосуванням режиму переробки на митній території України та режиму тимчасового ввезення із частковим звільненням від оподаткування.
Проте через недосконалість національного митного законодавства щодо застосування режиму тимчасового ввезення були підготовлені вищевказані законодавчі зміни з метою недопущення зупинки та врегулювання діяльності судноремонтної та суднобудівної галузей. Однак подібні проблеми в інших галузях господарювання залишилися не вирішеними й досі.
Приміром, компанія «Дельта» виконує замовлення на будівництво дороги. Для виконання цих робіт вона по договору оренди на три місяці завозить спецавтомобіль для асфальтування дороги. Законодавство України у такому випадку передбачає сплату мита й ПДВ з вартості автомобіля. Після виконання робіт сплачені податки не повертаються.
Для уникнення таких ситуацій суб'єкти господарювання шукають шляхи уникнення від оподаткування - завозять автомобіль для прийняття участі у виставці (806 стаття Митного кодексу України у такому випадку передбачає повне звільнення від оподаткування) або через окремі рішення уряду щодо надання дозволу на оформлення автомобіля відповідно до частини 4 статті 206 кодексу.
Водночас законодавство інших країн у такому випадку передбачає часткове звільнення від сплати мит і податків - за кожний повний чи неповний місяць сплачуються 3% від суми, яка б підлягала сплаті, якби товари були випущені для вільного обігу.
У такому випадку за ввезений на три місяці автомобіль було б сплачено 9% від суми, податків, чим би й скористався суб'єкт господарювання і не вишукував схеми для уникнення від оподаткування, а бюджет отримав би належні йому кошти.
У митних режимах «Експорт», «Імпорт», «Транзит». «Знищення або руйнування», «Відмова на користь держави» суперечності відповідно до норм міжнародного права відсутні[16, с. 161].
Висновок
З проведеного аналізу поняття, законодавчого визначення поняття митного режиму, його елементів та видів, стає очевидним, що митний режим є різновидом спеціальних адміністративно-правових режимів. Необхідним елементом для правильного застосування та розуміння митних режимів є їх класифікація.
Країни, митне законодавство яких послідовно розвивалося в тісному взаємозв'язку із загальними процесами, пов'язаними з прогресом економічних відносин вільного підприємництва і побудовою збалансованої моделі їх державного регулювання, накопичили багатий досвід застосування різних видів митних режимів як адекватного потребам зовнішньоекономічного комплексу способу ефективної участі митниці в забезпеченні цілей державної політики у сфері міжнародних економічних зв'язків. До таких країн, безумовно, відноситься Франція. Розвиток французького митного права містить обширний матеріал для вивчення різних аспектів митного регулювання, у тому числі і застосування митних режимів
Загально відомо, що визначальною засадою правового режиму загалом і митного режиму зокрема є характер юридичної бази. Прогалини у правовому регулюванні відповідних обмежень, заборон чи пільг украй негативно впливають на можливості суб'єктів зовнішньої торгівлі реалізувати свої права, суттєво знижують ефективність митної діяльності.
Аналіз митних режимів дозволяє зробити висновок, що митне законодавство України не враховує особливості оподаткування в залежності від обраного митного режиму, а законодавство України про митні режими відрізняється не системністю, що не дає змоги суб'єктам підприємницької діяльності користуватися перевагами, які надаються кожним окремим митним режимом. Це скорочує кількість операцій у відповідних митних режимах та призводить до тінізації схем здійснення ЗЕД.
Вирішити це питання можна шляхом внесення змін і доповнень до Митного кодексу України щодо визначення загальновизнаного механізму адміністрування (справляння, оподаткування, відшкодування) податків та зборів при застосуванні кожного з митних режимів і цей механізм має враховувати світову практику і законодавство країн, що вступили до СОТ. При цьому одночасно мають бути внесені й зміни до законів України з питань оподаткування, в яких має бути зазначене, що оподаткування при переміщенні товарів через митний кордон України регулюється з урахуванням положень Митного кодексу України.
Список використаних джерел та літератури
Бахрах Д.Н. Административное право России: Учебник. - М.: Изд.-во. БЕК. – 1993
Бережна К.В. Митно-правовий режим транзиту в Україні. - Автореф. дис.... к.ю.н. - К., 2003
Болибок Є.А. Правове регулювання митних режимів за митним кодексом України та Росії // Проблеми законності. – 2005. - / Вип. 73
Дехтяр І. Порівняльний аналіз правового регулювання митних режимів переробки в Україні та ЄС // Підприємництво, господарство, право. – 2005. – №12
Драганов В.Г., Рассолов М.М. Таможенное право. - М., - 2002
Закон України „Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" від 13 жовтня 1992 р. №2673-ХИ // Відомості Верховної Ради. - 1992. - №50.
Закон України „Про спеціальну економічну зону „Закарпаття" від 22 березня 2001 р. №2322-111 // Урядовий кур'єр. - 04.05.2001. - №78.
Кивалов С.В. Средства осуществления таможенной политики Украины. Учеб. пособие. - Одесса: - Астропринт, 1995
Коросташова І. Процесуальні стадії контрольної діяльності митних органів / Митна справа. -2002
Козырин А.Н. Таможенные режимы. – М., 2000
Кузьменко В.П., Кузнєцова Л.І. Вільні економічні зони: міфи та реальність // Економіка підприємства. - 1999. - №2-3
Ласточкин В.В. Административно-правовые режимы и охрана Государственной границы. - М.,1999
Митний кодекс України від 12 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №16.
Митний кодекс України від 11.07.2002р. №92-ГУ // Урядовий кур'єр. - 2002. - №148.
Митне право України: Навч. Посібник / За заг ред. В.В. Ченцова. – К.: Істина, 2007
Мельник Т.М. Проблемні питання застосування різних митних режимів у зовнішньо економічній діяльності України // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. - №10
Мостовий А.С. Режим спеціальної митної зони в Україні: порівняльна характеристика з нормами ЄС // Митна справа. – 2005. №4
Наказ Державної митної служби України „Про затвердження Порядку прийняття Держмитслужбою об'єктів митної інфраструктури на територіях спеціальних (вільних) економічних зон, на яких запроваджується режим спеціальної митної зони (спеціальний митний режим)" від 19.10.2000 №579 // Офіційний Вісник України. -01.12,2000.- №46.
Нападистий О. Митний режим в Україні та його види / Право України. - 2000. - № 7
Науменко В. Проблеми застосування митного режиму реімпорту // Митний брокер. – 2005. - №4
Проблеми общей теории права и государства: учебник для вузов / Под общ. ред. В. С. Нерсесянца. -М., 1999
Исаков В.Б. Механизм правового регулирования и правовые режимы: проблемы теории государства и права. - М., 1987
Співак І.В. Митний режим як різновид адміністративного-правового режиму // Часопис Київського університету права. – 2007. - №3
Салагор М.М. Митні режими в контексті оновлення митного законодавства // Митна справа.-2002. - №6
Тютюнник О.О. Проблемні питання правового регулювання митних режимів в Україні // Митна справа. – 2005. - №5
Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. - М; Изд-во г-на Тихомирова М.Ю., 1998
Шахмаметьев А.А. Таможенные режимы в механизме государственного регулирования внешне торговой деятельности (исторические аспекты развития на примере Франции) // Юрист. – 2005. - №12
Шульга М.Г. Митні режими та їх особливості // Проблеми законності. – 2004. – / Вип. 70
Размещено на