Гальмівна система ВАЗ 2108
Рис. 13. Схема перевірки герметичності головного циліндра
Встановлюють головний циліндр на стенд БС-134.000 і під'єднують його до елементів стенда, як зазначено на рис. 13. Заповнюють бачок 4 циліндра гальмовою рідиною і, переміщуючи декілька разів поршні головного циліндра 7 на повну довжину їхнього ходу, прокачують систему через клапани 3.
Обертаючи маховик б, повільно пересувають поршні головного циліндра доти, поки тиск, контрольований манометрами 2, не досягне 125 кгс/см2. У цьому положенні, що фіксується покажчиком 5, блокують штовхальник головного циліндра. Зазначений тиск повинний залишатися постійним не менше 5 с. У випадку відходу рідини або зміни тиску протягом цього часу заміняють ущільнюючі уільця поршнів. Для забезпечення точності показань манометрів 2 стенд оснащується поглинаючими циліндрами.
2.14 Зняття й установка регулятора тиску
Від'єднують пружний важіль 10 (див. рис. 4) приводу регулятора тиску від важеля задньої підвіски, для чого знімають із пальця 15 стопорне кільце 14, шайбу 13, а потім сережку 11. Від'єднують від регулятора тиску трубопроводи, не допускаючи витікання гальмової рідини. При від'єднанні трубопроводів звертають увагу на їхнє положення, щоб при встановленні приєднати їх до тих самих гнізд. Переплутування трубопроводів неприпустимо. Відвертають гайки кріплення кронштейну 9 регулятора тиску до кронштейну 8 кузова і знімають кронштейн у зборі з регулятором тиску і важелями його приводу.
Установка регулятора тиску проводиться в зворотному порядку.
2.15 Перевірка і регулювання приводу регулятора тиску
Встановіть автомобіль на підйомник або оглядову канаву. Автомобіль повинний стояти на колесах, бути в спорядженому стані. Бак повинний бути заправлений приблизно наполовину. Якщо палива буде менше половини, то відсутню частину палива компенсуйте вантажами, розташувавши Їх у багажнику.
Протисніть задню частину автомобіля, прикладаючи 2–3 рази зусилля 40–50 кгс, спрямоване зверху вниз на задній бампер автомобіля, для установки задньої підвіски в середнє положення.
Встановіть між важелями задньої підвіски І кузовом штанги з баранчиками (рис. 14 – справа) для фіксації його в даному положенні.
Попередню оцінку настроювання приводу регулятора тиску можна визначити по зазору між нижньою частиною важеля 5 (див. рис. 4) приводу регулятора тиску і пружиною 7. Зазор повинний бути в межах 2,0–2,1 мм.

Рис. 14. Регулювання приводу регулятора тиску
Регулювання приводу регулятора тиску проводять за допомогою спеціального пристосування, для чого:
від'єднують сережку 11 від пальця кронштейну важеля задньої підвіски й опускають сережку вниз. Встановлюють на вісі кронштейну важеля задньої підвіски пристосування (див. рис. 14) для регулювання приводу регулятора тиску в положення, при якому упор А важеля 2 пристосування упирається в полку з'єднувача важелів задньої підвіски;
зачіплюють захоплення тросика вантажу 6 за скобу 5, а тросик перекидають через ролик 3 і, злегка натиснувши на вантаж приблизно з зусиллям 0,5 кгс униз, опускають вантаж (маса його повинна дорівнювати (1,5 ±0,05) кг);
переконуються, що важіль 4 не зачіпає за важіль задньої підвіски;
установлюють на вісь кронштейну важеля задньої підвіски шаблон 1 і перевіряють, чи входить у паз шаблона важіль 4 приводи регулятора тиску. Це вказує на правильність регулювання приводу, при якому відстань між центром вісі кронштейну важеля задньої підвіски і віссю важеля 4 дорівнює (28 ± 0,2) мм.
У випадку неправильного регулювання приводу послабляють болти 16 і 2 (див. рис. 4) кріплення регулятора тиску, вставляють в отвори А й В штифти допоміжного важеля і переміщають кронштейн убік до положення, при якому важіль 10 приводу регулятора тиску входить у паз шаблона. У цьому положенні затягують болти 16 і 2 кріплення регулятора тиску і, переконавшись у правильності регулювання, з'єднують сережку 11 із кронштейном важеля задньої підвіски.
2.16 Розбирання, перевірка деталей і складання
Розбирання. Відвертають болти 16 і 2 (див. рис. 4) кріплення регулятора й від'єднують його від кронштейну 9. Відвернувши пробку 16 (див – рис. 5), знімають прокладку 15, виймають пружину 12 і опорну тарілку 11 – Знімають захисний ковпачок 3, натискають втулку 5 поршня, відсуваючи її усередину корпуса. Утримуючи втулку поршня в цьому положенні, знімають стопорне кільце 4. Притримують втулку 5, поки за рахунок зусилля пружини 6 вона не вийде з корпуса, знімають її. Виймають поршень 2 з ущільнювачами 23 і 21, шайбами 22, пружиною 6. Виймають штовхальник 20 з ущільнюючими кільцями 10, втулкою 19 і шайбою 9. При необхідності спеціальним зйомником виймають Із корпуса втулку 7.
Перевірка деталей. Промивають деталі ізопропиловим спиртом або гальмовою рідиною й уважно оглядають їх. Поверхні деталей не повинні мати ушкоджень і помітного зносу. Перевіряють стан і пружність пружини втулки штовхальника. ЇЇ довжина у вільному стані повинна бути 13,3 мм, під навантаженням (1,4 + 0,15) кгс -7,5 мм. Ушкоджені і зношені деталі й ущільнюючі кільця заміняють новими.
На стенді БО 134. 000 перевіряють герметичність клапана регулятора тиску, завальцованого в пробці 16 (рис. 5). Якщо він пропускає рідину (ушкоджена каблучка 13), заміняють пробку регулятора в зборі з клапаном.
Складання. Встановлюють втулку 7, якщо вона була вийнята, збирають поршень 2 разом з ущільнювачами 21 і 23, шайбами 22, пружиною 6, втулкою 5 І вставляють у корпус 1 регулятора. Натискаючи на втулку 5, зрушують її всередину корпуса, вставляють стопорне кільце 4. Змащують торець втулки 5 і виступаючу частину поршня мастилом ДТ-1. Надівають ковпачок 3. Збирають штовхальник 20 разом із шайбою 9, ущільнюючими кільцями 10, втулкою 19, опорною тарілкою 11 і вставляють у корпус регулятора. Встановлюють пружину 12, прокладку 15 і загортають пробку 16 моментом 4–5 кгс. м.

Рис. 15. Діаграма перевірки працездатності регулятора тиску:
Р1 – тиск на входах А і Г (див. рис. 16) регулятора тиску; Р2 – тиск на виході Б; РЗ – тиск на виході В; 1 – номінальний тиск Р2: 2 – верхня межа тиску Р2; 3 нижня межа тиску Р2; 4 – тиск РЗ
Якщо була загублена заглушка 24, установлюють нову так, щоб вона заглибилась в корпус регулятора на 1–2 мм. При складанні всі деталі змащують гальмовою рідиною.
2.17 Перевірка регулятора тиску на стенді
Встановлюють регулятор тиску на стенд і підключають його, як показано на рис, 16. Закріплюють кінець пружного важеля в навантажувальному приладі 3. Прокачують систему через клапани 1. Перевіряють герметичність приєднання регулятора до стенда (витікання не допускаються).
Регулюють натяг пружного важеля навантажувальним пристосуванням: точка вмикання повинна бути (30+1) кгс/см2. Для визначення точки вмикання використовують манометри 2 (МІ і М2).

Рис. 16. Схема перевірки регулятора на стенді
Подають через циліндр 4 на входи регулятора А І Г пульсуючий тиск 0–80 кгс/см2 Із частотою біля 1 Гц. Виконують 15–20 циклів для спрацьовування деталей регулятора. Потім подають на входи А І Г тиск 80 кгс/см2. Показання манометра М2 повинно бути 42 ± 3/5 кгс/смг.
Перевіряють роботу регулятора тиску в діапазоні тиску на входах А і Г 30–100 кгс/см2. Тиск на виході Б (показання манометра М2) повинно вкладатися в заштриховану зону (рис – 15). Показання манометрів МЗ і М2 не повинні відрізнятися більш ніж на 4 кгс/см2 у діапазоні тиску на входах регулятора від ПРО до 100 кгс/см2.
2.18 Гальмовий механізм переднього колеса
Зняття й установка. Піднімають передню частина автомобіля, встановлюють на підставки і знімають колесо. Відвертають штуцер трубопроводу й від'єднують від магістралі гнучкий шланг; закривають отвори шланга і трубки, щоб не допустити віливу гальмової рідини. Виймають шланг із направляючого кронштейну. Відвернувши два болти, якими направляюча колодок кріпиться до поворотного кулака, знімають направляючу в зборі із супортом І робочим циліндром.
Установка гальмового механізму проводиться в зворотній послідовності. Після установки відновлюють рівень гальмової рідини в бачку І прокачують гідропривід.
2.19 Розбирання й складання

Рис. 17. Відвертування болта кріплення циліндрів
Від'єднують шланг від колісного циліндра 2 (рис. 17). Розконтрують і відвертають болти 1 кріплення колісного циліндра до направляючих пальців, притримуючи ключем за грані направляючий палець, щоб не ушкодити захисний чохол. Знімають направляючу 8 (рис. 18) колодку у зборі з пальцями. Знімають гальмові колодки 9. Не рекомендується відвертати болти 14, що з'єднують між собою супорт і циліндр, крім випадків заміни супорта або циліндра.

Рис. 18. Деталі гальмового механізму переднього колеса
Знімають стопорне кільце 6 (див. рис. 18) і захисний ковпачок 5 Із циліндра і поршня. Акуратно, нагнітаючи струмінь стиснутого повітря через отвір для шланга 13, виштовхують поршень 4 із циліндра 1. Щоб при виштовхуванні не пошкодити поршень об поверхню супорта 7, установлюють під поршень дерев'яну накладку. Відвертають із корпуса циліндра штуцер 2 для прокачування й уважно оглядають робочу поверхню циліндра. На ній не повинне бути задирів, ушкоджень і корозії.
Складання гальмового механізму проводять у зворотній послідовності. При цьому ущільнююче кільце 3 і ковпачок 5 рекомендується заміняти новими. Дзеркало циліндра, поршень і ущільнююче кільце змащують гальмовою рідиною, а на поверхню поршня наносять графітове мастило, установлюють поршень в циліндр і, не видаляючи залишки мастила, надівають захисний ковпачок 5 так, щоб його края ввійшли в канавки поршня і циліндра, після чого встановлюють стопорне кільце 6. Направляючі пальці 11 змащують мастилом Уніол-1. Болти 12 кріплення супорта і циліндра до пальців затягують моментами, після чого контрять Їх. Перед загортанням болтів наносять на них герметик, щоб не корелювала різьбова частина з'єднання. Після складання й установки гальмового механізму відновлюють рівень рідини в бачку і прокачують гідропривід.
2.20 Перевірка технічного стану
Очищають усі деталі й увалено перевіряють їхній стан: чи немає ознак зносу, ушкоджень або корозії. Особливу увагу звертають на поверхню поршня і циліндра. При їхньому зносі, ушкодженні або сильному кородуванні заміняють циліндр і поршень. З корпуса циліндра корозію видаляють дротяною щіткою. Перевіряють направляючі пальці 11 (див. рис. 18) і їхні ущільнюючі чохли 10. Переконуються, що на пальцях немає корозії й ушкоджень, що вони не заїдають в отворах направляючої. Пальці повинні переміщатися вільно. У випадку їхньої корозії й ушкоджень заміняють пальці й захисні чохли новими. Перевіряють стан гальмового диска. На його робочій поверхні не допускаються задирання і глибокі риски, а також інші пошкодження, від яких збільшується знос накладок або зменшується ефективність гальмування. Перевіряють товщину диска, що повинна бути не менше 10,8 мм. Якщо товщина менше зазначеної, заміняють диск. Допускається проточити або прошліфувати диски, але при цьому обидві сторони повинні оброблятися на однакову глибину, а товщина диска не повинна бути в результаті менше 10,8 мм. Гальмові колодки заміняють новими при поломці піджимних пружин, при зносі накладок до товщини 1,5 мм. Колодки заміняють новими одночасно на обох гальмових механізмах, тобто обидві пари.
2.21 Перевірка биття гальмового диска
Перевіряють биття робочої поверхні вісі гальмового диска, не знімаючи його з автомобіля. Найбільш припустиме биття по індикаторі 0,15 мм. Якщо биття більше, диск заміняють або шліфують, але остаточна товщина диска повинна бути не менше 10,8 мм.
2.22 Заміна гальмових колодок
При необхідності заміни гальмових колодок відгинають кут стопорної шайби 9 (рис. 19) з грані нижнього болта 8, відвертають його, притримуючи ключем за грані направляючий палець.

Рис. 19. Заміна гальмових колодок
Потім повертають суппорт 1 у зборі з циліндром 7 щодо іншого пальця, виймають гальмову колодку б із боку поршня й опускають супорт у робоче положення. Обережно, щоб не ушкодити пилезахисний ковпачок і не допустити переливання гальмової рідини з бачка головного циліндра, переміщають через вікно А поршень якнайдалі всередину циліндра, відштовхуючись викруткою від поверхні гальмового диска 5. Піднявши супорт, заміняють зношену зовнішну колодку новою й опускають супорт у робоче положення. Ще раз переміщають поршень усередині циліндра І, піднявши супорт, замінюють внутрішню гальмову колодку. Опустив супорт завертають і контрять болт 8, різьблення якого має покриття, що запобігає самовідвертанню направляючого пальця.
Якщо в процесі експлуатації автомобіля в бачок доливалася гальмова рідина, то перед углибленням поршня вибирають частину гальмової рідини з бачка, щоб не допустити її виливання з горловини бачка. При заміні колодок перевіряють стан і посадку в гніздах захисних ковпачків поршнів і чохлів направляючих пальців. При необхідності заміняють їх або забезпечують правильну посадку в гніздах. Замінивши колодки, перевіряють стан І кріплення штуцера 2, ковпачка 3 і шланга 4.
2.23 Гальмовий механізм заднього колеса
Зняття й установка. Піднімають задню частину автомобіля І знімають колесо. Знімають гальмовий барабан. Послабивши трос приводу стояночного гальма, від'єднують від важеля 10 (див. рис. 8) ручного приводу колодок наконечник троса, знімають шплінт, натискають на палець 9 і знімають важіль 10. Знімають направляючі пружини 5 колодок, від'єднують верхню 7 і нижню 3 стяжні пружини колодок і знімають колодки 4.
Прийнявши міри, що не допускають виливів гальмової рідини з головного циліндра, від'єднують від колісного циліндра трубку підведення гальмової рідини і заглушають вхідні отвори циліндра і трубки. Знімають колісний циліндр 6. При заміні гальмового щита 11 відвертають болти його кріплення до фланця вісі заднього колеса.
Установку деталей гальмового механізму проводять у зворотній послідовності з урахуванням наступного:
після установки колодок на гальмівному щиті переконуються, що кінці колодок правильно розташувалися в пазах упорів поршнів колісного циліндра і на опорній пластині;
перед установкою барабана змащують графітовим мастилом або ЛСЦ-15 посадковий пасок ступиці 2.
Після складання гальмових механізмів натискають на педаль гальма 2–3 разу з зусиллям 40 кгс для установки поршнів у робоче положення. Після цього перевіряють легкість обертання колеса (допускається легке торкання барабана об колодку). Потім регулюють стояночне гальмо.
2.24 Розбирання і складання колесних циліндрів
Знімають захисні ковпачки 2 (див. рис. 9), потім випресовують (у будь-яку сторону) із корпуса циліндра поршні 4 у зборі з деталями автоматичного регулювання зазора між колодками і барабаном. Встановлюють поршень у зборі на пристосування 67.7820.9525 так, щоб виступи пристосування охопили голівку упірного гвинта 10. Спеціальною викруткою, повертаючи поршень 4, вивертають упірний гвинт 10 із поршня. Знімають із гвинта ущільнювач 5 з опорною чашкою 6 і сухарі 8. Роз'єднують упірне кільце 9 і упірний гвинт 10.
Складання автоматичного пристрою і самого циліндра проводять у зворотній послідовності з урахуванням наступного: упірні гвинти поршнів затягують моментом 0,4–0,7 кгс. м; проріз А на упірних кільцях повинна бути спрямована вертикально вгору, відхилення від вертикалі допускається не більш 30°.
Таке розташування прорізу забезпечує повне видалення повітря з приводу гальмового механізму колеса при прокачуванні гальма;
при запресуванні кілець використовують пристосування 67.7823. 9532;
для попереднього стискання упірних кілець поршні в корпус циліндра запресовують спеціальним приладом, що має форму циліндра з конусним внутрішнім отвором;
зусилля запресування поршня в циліндр повинно бути не менше 35 кгс. При меншому зусиллі заміняють опірне кільце;
при запресуванні поршня в циліндр необхідно витримати розмір 4,5–4,8 мм і 67 мм (максимально) для вільної посадки гальмового барабана; перед установкою деталей у корпус циліндра їх густо змащують гальмовою рідиною.
Після складання перевіряють пересування кожного поршня в корпусі циліндра. Вони повинні легко пересуватися в межах 1,25–1,65 мм. Останніми встановлюють на місце захисні ковпачки 2.
2.25 Перевірка деталей
Колісні циліндри. Перевіряють чистоту робочих поверхонь циліндра, поршнів і упірних кілець. Поверхні повинні бути дзеркальними, без видимих нерівностей, щоб не відбувалося виливу рідини і передчасного зносу ущільнювачів і поршнів. Дефекти на дзеркалі циліндра знищують притиранням або шліфуванням. Однак збільшення внутрішнього діаметра понад 20,7 мм не допускається. Перевіряють стан упірного гвинта 10 (див. рис. 9), пружини 7, упорної чашки 6 і сухарів 8. При необхідності заміняють ушкоджені деталі новими. Заміняють ущільнювачі 5 новими. Перевіряють стан захисних ковпачків 2 і при необхідності заміняють їх.
2.26 Колодки
Уважно перевіряють, чи немає на колодах ушкоджень і деформацій. Перевіряють пружність стяжних і направляючих пружин колодок. При необхідності заміняють їх новими. Стяжні пружини не повинні мати залишкових деформацій при розтягу нижньої пружини зусиллям 14 кгс і верхньої ЗО кгс (у справних пружин витки щільно стикаються один з одним). Перевіряють чистоту накладок, якщо виявиться бруд або елементи мастила, накладки ретельно очищають металевою щіткою і промивають уайт-спіритом – Крім того, перевіряють, чи немає виливу мастила всередині барабана. Виявлені несправності усувають. Колодки заміняють новими, якщо товщина накладок стала менше 1,5 мм. Заміну проводять одночасно на обох гальмових механізмах, тобто обидві пари.
2.27 Гальмові барабани
Оглядають гальмові барабани. Якщо на робочій поверхні є глибокі риски або надмірна овальність, то розточують барабани на верстаті.
Потім також на верстаті абразивними дрібнозернистими брусками шліфують барабани. Збільшення діаметра барабана після розточування і шліфування допускається до 201 мм. Граничне припустимий діаметр барабана 201,5 мм. Ці вимоги повинні строго дотримуватися, у противному випадку порушується міцність барабана, а також ефективність гальмування.
2.28 Перевірка колісних циліндрів на стенді
Встановлюють циліндр на стенд, приєднують до нього трубопровід від манометрів (рис. 20) і прокачують систему. Регулюють упори 1 так, щоб у них уперлися поршні колісного циліндра. Впевнюються у відсутності виливів рідини. Підключають манометр низького тиску;
повільно обертаючи маховик керування циліндром приводу, встановлюють тиск рідини 0,5 кгс/см2. Переконуються, що встановлений тиск утримується протягом 5 хв. Повторюють аналогічно іспит при тиску 1 кгс/см2, 2; 3; 4 і 5 кгс/см2.

Рис. 20. Схема перевірки колісних циліндрів задніх гальм:
1 – упори поршнів; 2 – випробуваний циліндр; 3 – кронштейн циліндра; 4 – манометр низького тиску; 5 – манометр високого тиску; 6 – циліндр для створення тиску; 7 – сосуд; 8 – маховик
Потім знижують тиск і підключають манометр високого тиску. Дотримуючись зазначених правил, повторюють іспит при тиску 50 кгс/см2; 100 і 150 кгс/см2. Не допускаєтся зниження тиску через вилив рідини через ущільнюючі елементи, з'єднання трубопроводів, штуцера для прокачування рідини або через пори виливки – Допускається незначне (не більш 5 кгс/см2 протягом 5 хв) зменшення тиску, особливо при більш високих тисках, через усадку ущільнювачів.
2.29 Стояночне гальмо
Зняття. Встановлюють важіль 1 (див. рис. 10) стояночного гальма в крайнє нижнє положення, від'єднують наконечники тросів 10 від важелів 13 ручного приводу колодок і від урівнювача 6, для чого відвертають із тяги 5 контргайку 9 і регулювальну гайку 8, потім знімають шайбу 7 і урівнювач 6. Вийнявши шплінт І вісь 12, знімають шайбу 14, від'єднують наконечник троса від важеля 13 стояночного гальма і роз'ємну планку 15 колодок. Відвертають гайки кріплення кронштейну важеля стояночного гальма до підлоги кузова І знімають важіль 1 у зборі з кронштейном.
2.30 Установка
Ставлять деталі стояночного гальма в зворотній послідовності з наступним його регулюванням. При установці змащують мастилом літол-24 вісь важеля стояночного гальма, передній і задній наконечники троса і сполучного пальця 2 тяги.
2.31 Перевірка деталей
Ретельно перевіряють стан деталей стояночного гальма. Якщо виявлені обрив, перетирання дротів троса, погане кріплення наконечників на ньому або ушкодження оболонки 11, трос заміняють новим. Переконуються, що зуби сектора і засова не ушкоджені і важіль надійно фіксується в заданому положенні, а також легко переміщається вниз. Перевіряють стан скоби 4 і надійність фіксування пальця 2, а також стан чохла 3. Ушкоджені деталі заміняють.
3. Менеджмент і маркетинг
Постійне зростання випуску автотранспортних засобів (автомобілів, автобусів, прицепів І напівприцепів) та удосконалення їх експлуатаційних властивостей передбачають підвищення якості й ефективності виконання робіт по їх технічному обслуговуванню і ремонту, викликають необхідність застосування більш досконалих способів ремонту і використання більш складного й сучасного обладнання. Все це подає підвищені вимоги до якості підготовки робочих кадрів.
Для підвищення продуктивності праці ремонтно-обслуговуючого персонала і підтримки автомобільного парка в технічно справному стані необхідно механізувати й автоматизувати роботи, виконувані під час технічного обслуговування (ТО) і ремонті (Р). На автотранспортних підприємствах (АТП) і станціях технічного обслуговування автомобілів (СТОА) впроваджуються прогресивні технологічні процеси, що зменшують трудомісткість і підвищують якість ТО і Р; вони оснащені також більш досконалим гаражним і ремонтним обладнанням.
В технологічні процеси ТО і Р все ширше впроваджують технічне діагностування, що дозволяє економити кошти на утримання автомобілів за рахунок вкорочення їхнього простою на ТО і Р, виконання дійсно необхідних регулювальних і ремонтних операцій, зменшення витрат запасних частин і палива. Об'єктивні методи оцінки технічного стану агрегатів і вузлів автомобіля допомагають вчасно усунути пошкодження, які здатні викликати аварійну ситуацію, що підвищує безпеку дорожнього руху.
| Тип | Опис | Ціна з НДС. грн. |
| 2108–3506080 | Трубка гальмівна від головного гальмівного циліндра до регулятора тиску | 28,80 |
| 2108–3510010–01 | Вакуумний підсилювач | 81,84 |
| 2108–3501014 | Супорт передній гальмівний, правий | 75,48 |
| 2108–3501080 | Гальмівна колодка, передня | 4,08 |
| 2108–3502090 | Гальмівна колодка, задня | 8,88 |
| 2108–3502105 | Гальмівна накладка | 1,51 |
| 2108–3506060 | Шланг гальмівний, передній | 8,28 |
| 2108–3506085 | Шланг гальмівний, задній | 6,72 |
| 2108–3508180 | Трос ручного гальма, задній | 17,84 |
| 2108–3508180–01 | Трос ручного гальма, задній | 23,24 |
| Гальмівна рідина | НЕВА | 9,60 |
Дані запчастини можна знайти у Вінницькому філіалі підприємства Агро-Комплект. м.Вінниця, вул. Ватутіна, 137, тел./факс (0432) 27–89–69, 27–74–27.
4. Охорона праці і навколишнього середовища
4.1 Вимоги по охороні праці до приміщень і обладнання лабораторій по випробуванню гальм
Приміщення лабораторії по ремонту І технічному обслуговуванню гальм автомобілівповинно відповідати всім санітарним нормам і правилам. Покриття підлоги повинно бути твердим, без щілин, вибоїн і порогів. Робочі місця в лабораторії повинні розміщуватися так, щоб повністю виключити можливість наїздів на працюючих. Всі зовнішні входи і виходи в приміщенні повинні бути обладнані тамбурами, щоб запобігти сквознякам. Приміщення повинно мати центральне опалення, вентиляцію, подачу води для вживання людиною і технічних потреб, природне і штучне освітлення у відповідності до вимог СН і ПІ1–4–79. Температура повітряповинна підтримуватися в межах 16–25 °С. Пульти керування і всі металеві частини обладнання лабораторії повинні бути заземлені.
Оглядова яма повинна мати направляючі колесовідбійні бруски, дерев'яні решітки, в стінах ніши для Інструменту, а також скоби запасного вихода. Через оглядову яму необхідно провести переходнІ мостики шириною не менше 0,8 м, їх повинно бути на один менше, ніж кількість автомобілів, встановлених на ямі.
Напруга переносних ламп для освітлення повинна бути не більше 38 В, а при роботі в оглядових ямах – 12 В.
Очищати від пилу вікна, фонарі слід не менше як 4 рази на рік, освітлювальну арматуру – не менше 4-х разів на місяць. При виконанні цих робіт, а також при заміні електроламп необхідно користуватися безпечними підставками або драбинами.
гальмівний ремонт система несправність
4.2 Пожарна безпека
Лабораторія по вибухо-пожежній небезпеці, згідно СН і ПІІ-90–83, відноситься до категорії В. В ній є пожежно- і вибухонебезпечні зони класу П 1.
Згідно вимог СН і ПІ 1 – А-5–70, в усіх приміщеннях є запасні виходи шириною 0,6 м – Відстань від найбільш віддаленого робочого місця до ихідних дверей – 14 м. Двері і ворота важкозгораємі, із запасом вогнестійкості 1 год.
Всередині приміщення розташовані пожежні крани і пожежні щити. В приміщенні лабораторії є вогнегасники ОХП-10 і ОУ-5, пожежно-димова сигналізація ДЧ. Мінімальна відстань до сусідніх приміщень -20 метрів.
Можлива причина пожеж – загорання промислової ветоші, електричних засобів, проводки, обладнання, недодержання працівниками вимог пожежної безпеки.
Застосовується захист (громовідвідники) об'єктів 3-ї категорії, тому що приміщення класу ПІ.
4.3 Рекомендації по покращенню умов і охорони праці в лабораторії
а) Для зручності проведення робіт в оглядовій ямі працівниками різного росту передбачити дерев'яні підставки різної висоти.
б) Контролювати стан ізоляції електромережі обладнання всередині оглядової ями для попередження електротравматизму працюючих.
в) Постійно проводити відповідальними за ТБ інструктажі з правил техніки безпеки і пожежної безпеки.
г) Миття машин виконувати на спеціально відведених площадках, обладнаних відстійниками для відтоку змивних і зливних вод.
4.4 Охорона навколишнього середовища
Відпрацьовані гази двигунів, які викидаються в атмосферу, містять багато компонентів, які є шкідливими для організму людини.
Окис вуглецю СО, який утворюється в результаті неповного згорання палива, в дизелях (коли на всіх режимах == 1) СО утворюється в межах 0,2–0,5%.
Окис N0, двоокис N0, й інші оксиди азоту складають до 0,25%.
Сірчаний ангідрит S02, який в залежності від вмісту сірки в паливі складає до 0,03%.
Альдегіди в паливі містяться до 0,03%.
Сажа – продукт крекінгу молекул палива, утворюється під дією исокої температури при недостатній кількості кисню і складає до 0,25% вихлопних газів.
Для зниження кількості шкідливих сполук, які викидаються в атмосферу, використовуються різні методи покращення процесів сумішоутворення, запалення, згоряння, які зменшують утворення токсичних компонентів, і методи знешкодження відпрацьованих газів.
Токсичність відпрацьованих газів в значній мірі залежить від правильного регулювання паливного насоса високого тиску і форсунок. До знезараження відпрацьованих газів у випускній системі використовують допоміжні пристрої, які вловлюють або нейтралізують токсичні компоненти, одночасно виконуючи функції глушника.
Усунення викидів картерних газів в атмосферу досягається використанням замкнутих систем вентиляції з відводом картерних газів у впускну систему двигуна.
Висновок
В процесі роботи над курсовим проектом я закріпив теоретично та. практично (під час виготовлення стенду) знання набуті по предметам:
«Двигуни автомобілів», «Будова та експлуатація автомобілів». Детально ознайомився з будовою гальмівної системи ВАЗ 2108, принципом роботи. Ознайомився з процесом та технологією виготовлення кожної деталі та агрегату. Вивчив особливості технічного обслуговування, а також правилами експлуатації та діагностики.
Список використаної літератури
1. «Устройство автомобиля» учебник МихайловскиЙ «Машиностроение» 1987
2. «Автомобильные двигатели» под редакцией Богданова Москва «Машиностроение» 1987
3. «Ремонт автомобилей» под редакцией Румянцева Москва «Транспорт» 1988
4. «Руководство по обслуживанию и ремонту автомобилей ВАЗ-2108» Березовский, Зибарев Москва «Имидж-LTD» 1992
5. «Будова й експлуатація автомобілів» Кисликов, Лущик Київ «Либідь» 1991
Размещено на