Xreferat.com » Рефераты по транспорту » Техніко–криміналістичне дослідження підроблених документів на право водіння, володіння і користування автотранспортом

Техніко–криміналістичне дослідження підроблених документів на право водіння, володіння і користування автотранспортом

що знаходяться в слідчій валізі, слідчому бажано мати лупу із широким полем зору. Звичайно кратність такої лупи дорівнює 2 - 2,5. При відсутності такої лупи її може замінити одна з лінз конденсора фотозбільшувача (типу В-2 чи іншого).

Оглядаючи за допомогою лупи рукопис, можна знайти ознаки повільності і зупинок рухів пишучого приладу у виді звивистості, зламів, стовщень штрихів, расплывов чорнила й ін. Ознаки повільності рухів можуть указувати на чи дописку переробку чи букви цифри, а також на підробку підпису. За допомогою лупи можна знайти також здвоєні. штрихи, що свідчать об чи переробки обведенню тих чи інших знаків, а також дрібні особливості, що свідчать про виконання штрихів різними пишучими приладами.

При огляді текстів доцільно спочатку користатися лупою із широким полем зору, а потім, у міру необхідності, лупою 4-кратного і лупою 7-кратного збільшення.

Огляд за допомогою мікроскопа виробляється з метою виявлення особливо дрібних ознак, що нерозрізнені за допомогою лупи.

Мікроскоп являє собою відносно складний оптичний прилад, основною деталлю якого є тубус у виді порожньої металевої трубки, на кінцях якої кріпляться спеціальний об'єктив і окуляр. Кратність збільшення звичайних мікроскопів визначається добутком кратності об'єктива на кратність окуляра й у залежності від типів застосованих об'єктива й окуляра звичайно лежить у межах 20—1000 крат.

Для огляду документів звичайно цілком достатньо збільшення в межах 20—40 разів, тому для цих цілей можна використовувати найбільш прості і недорогі типи мікроскопів.

Цілком задовільні результати при дослідженні документів дає так називаний дитячий мікроскоп, у якого кратність збільшення дорівнює 35. Такий мікроскоп постачений відносно длиннофокусным об'єктивом (близько 45 мм), що дозволяє розглядати документ при світлі звичайної електричної лампи, не прибігаючи до спеціальних освітлювальних пристосувань, необхідним для роботи зі складними мікроскопами.

Огляд за допомогою мікроскопа дає можливість вирішити важливі задачі, наприклад, виявити дрібні особливості будівлі штрихів, способи початку і закінчення рухів при виконанні знаків, знайти ознаки штучного приєднання букв, йди цифр і т.д., що дозволяє судити про дописки й інші підробки.

Якщо текст виконується чорнилом уже після утворення складки на листі папера, наприклад, використовується який-небудь старий бланк, то в місцях перетинання штрихів зі складкою можна знайти распливи чорнила.

При огляді під мікроскопом місць взаємного перетинання чорнильних штрихів можна знайти распливи чорнила, одного штриха по іншому. Ця ознака в сукупності з іншими дає можливість судити про послідовність нанесення пересічних штрихів. Наприклад, іноді виникає питання, чи не був підпис виконаний раніше написання тексту. Якщо штрихи підпису і тексту де-небудь перетинаються, установлення перебування їхній чи знизу зверху дозволяє вирішити вищевказане питання. При огляді під мікроскопом олівцевих штрихів можна по кількості і характеру відкладення графіту судити про відносну твердість олівців. Розходження у твердості їх може свідчити про дописку яких-небудь чи букв інших знаків.


Дослідження документів у променях визначеної зони спектра

Промені визначеної зони спектра - це види променистої енергії, що розрізняються між собою по частоті електромагнітних чи коливань довжині хвилі відповідно на невидимі інфрачервоні промені, крайні червоні промені, промені видимого світла (червоні, жовті, зелені і т.д.) і невидимі ультрафіолетові промені - див. схему, мал. 2.


Техніко–криміналістичне дослідження підроблених документів на право водіння, володіння і користування автотранспортом

Рис. 2. Схема шкали спектра електромагнітних хвиль.


При огляді і дослідженні документів з метою виявлення ознак і особливостей, невидимих при спостереженні в звичайному білому світлі, якимись можуть бути ознаки різних підробок, травлення, тайнопису й ін., можна використовувати огляд у фільтрованих променях видимого світла, огляд у крайніх червоних променях і огляд в ультрафіолетових променях.(6.стр. 12)

Огляд документів у фільтрованих променях видимого світла може бути названий також візуальним кольоророзрізненням і ґрунтується на наступному.

Як відомо, пучок білого світла (світла сонця, електролампи і т.п.) неоднорідний. Він складається з променів з різною довжиною хвилі, тобто з променів різного кольору. Предмети навколишнього нас світу або самі випромінюють промені тієї чи іншої довжини хвилі (самосвітні), або деякою мірою відбивають падаючі на них промені. Потім промені, потрапляючи на сітківку людського ока, роблять у залежності від кількості і якості енергії відчуття ахроматичних квітів (білий, сірий, чорний) чи хроматичних квітів (червоний, жовтогарячий, жовтий і т.д ).

Усі хроматичні кольори розрізняються по трьох основних ознаках: колірному чи тону відтінку, що залежить від довжини хвилі променів, насиченості (ступеня виразності колірного тону) і світлоті чи відносної яскравості.

Любою пофарбований чи предмет ділянка поверхні видна, тобто відрізнимо від навколишнього чи інших предметів у силу так називаного чи контрасту розходження колірного тону, чи насиченості яскравості.

Звичайно в житті колірні відчуття викликаються не монохроматичними променями спектра, характеризуемимі однією визначеною довжиною хвилі, а сукупністю променів різних довжин хвиль. Але людина бачить предмет не як безліч різнобарвних крапок, а як пофарбований у якийсь визначений колір. Інакше кажучи, людське око бачить один, резолютуючий колір.

Це порозумівається законами змішання квітів. Механічне (вычитательное) змішання квітів має місце тоді, коли в результаті змішання різних речовин (фарб) поверхня предмета одержує здатність відбивати одні і поглинати інші з падаючих на неї променів світла. В залежності від ступеня поглинання і відображення різних променів поверхня сприймається відповідно як червона, зелена і т.д. Причому якщо поглинаються чи відбиваються в однаковому ступені всі промені з падаючого пучка білого світла, то поверхня має колір ахроматичний: чорний, сірий чи білий.

Закон оптичного (слагательного) змішання кольорів визначає, що для кожного хроматичного кольору є свій колір, від змішання з яким виходить відчуття ахроматичного кольору: чорного, сірого чи білого. Ці два кольори називаються додатковими друг до друга.

Ще Ньютоном «повний ряд кольорів» спектра зображувався у виді кола, доведеного на малюнку. Пари додаткових квітів по цьому колу лежать приблизно в діаметрально протилежних крапках: до червоного додатковий - зелено - голубой, до фіолетового - жовто-зелений і т.д.

На використанні закону оптичного змішання квітів і ґрунтується візуальне цветоразличение.

Світлочутливість людського ока чи здатність розрізняти кольору, обмежена визначеними межами. Якщо, наприклад, контраст між яким-небудь пофарбованим знаком і навколишнім фоном по колірному тоні, насиченості і яскравості менше межі світлочутливості ока, то, природно, неозброєним оком не можна відрізнити цей знак від тла. Але, застосовуючи промені, додаткові до кольору чи знака до кольору тла, можна «погасити» той чи інший колір, тобто зробити його темним і таким шляхом підсилити контраст між знаком і тлом. Точно так само можна підсилити колірний контраст між двома знаками (штрихами) і таким шляхом знайти розходження їх у кольорі (відтінку).

Для досягнення цих цілей огляд документів у фільтрованих променях видимого світла може вироблятися двома способами. Перший полягає в тому, що документ при звичайному висвітленні (денному чи електричному) розглядається через світлофільтр потрібного кольору і щільності. Другий спосіб, називаний оглядом у монохроматичному світлі, полягає в тім, що документ оглядається в затемненому приміщенні при висвітленні його променями визначеного кольору (синіми, червоними й ін.) за допомогою электртрофонаря, чи фотозбільшувача іншого освітлювача, у який поставлений світлофільтр потрібного кольору і щільності.

Огляд через світлофільтр практично може вироблятися в будь-яких умовах, у тому числі і при огляді документів на місці обшуку, виїмки і т.п. Але необхідно враховувати, що цей спосіб не завжди дає гарні результати через дію, що заважає, не фільтрованого світла й інших причин.(4.стр.45)

Огляд при висвітленні документа променями визначеного чи кольору огляд у монохроматичному світлі дає, як правило, кращі результати в порівнянні з оглядом через світлофільтр, але можливий, як зазначено, лише в затемненому приміщенні і при наявності спеціально пристосованого освітлювача. Але проте в належних випадках, якщо огляд через світлофільтр не дав потрібних результатів, варто осязательно зробити також огляд у монохроматичному світлі. В обох випадках можуть бути використані будь-які світлофільтри : зі спеціально пофарбованого скла, целулоїду й ін., а також рідкі світлофільтри у виді скляних судин із плоскопараллельными стінками, наповнені водяним розчином відповідного барвника.

При відсутності світлофільтрів їх нескладно виготовити самому. Для цього можна рекомендувати наступний спосіб:

- невиявлену чи фотопластинку фотоплівку потрібного розміру треба отфиксировать у звичайному фіксажі до досягнення повної прозорості, потім добре промити у воді (у проточної—30—40 хв., у непротічної—1,5—2 година.) і після цього відразу покласти у водяний розчин відповідної анілінової фарби. Можна взяти звичайну фарбу, застосовувану в домашнім господарстві для фарбування різних тканин, розчинивши її так, як це передбачено в способі її вживання. Для одержання різних відтінків і плотностей, пластинку варто тримати в розчині фарби різний час : від 30 хв. до декількох годин. За цей час наявний на пластинці (плівці) желатиновий шар просочиться фарбою й одержить потрібний колір і щільність. На закінчення пофарбовану пластинку (плівку) варто сполоснути чистою водою і висушити.

Таким способом можна виготовити світлофільтри будь-якого кольору, відтінку і щільності, що, хоча і будуть уступати те своїм якостям стандартним світлофільтрам, однак цілком придатні для огляду документів.

Аналогічним образом варто надходити й у випадках, коли потрібно виявити ознаки дописки у виді розрізнила відтінку штрихів основного тексту і передбачуваної дописки. Наприклад, фіолетове чорнило можуть мати блакитнуватий і синюватий відтінок, що нерозрізнено в звичайному висвітленні, але може бути виявлене за допомогою жовтогарячого світлофільтра.

Блакитний світлофільтр не дає різниці в сприйнятті різних кольорів. Він лише трохи підвищує загальну контрастність що спостерігається, у зв'язку, з чим може використовуватися при огляді і дослідженні погано видимих олівцевих записів і т.п.

У ряді випадків для виявлення тих чи інших ознак і особливостей має значення також щільність використовуваного світлофільтра. У зв'язку з цим бажано мати по трьох світлофільтра кожного кольору: щільний, середньої щільності і слабкий, котрі варто підбирати в кожнім випадку досвідченим шляхом.

Також необхідно мати у виді, що приведені дані дають лише загальні дані для підбора світлофільтрів. У конкретних випадках можна зштовхнутися зі змішаними квітами чи штрихів чи поверхонь з різними відтінками. Тому для одержання надійних результатів буде бажано використовувати кілька світлофільтрів, також підбираючи їх досвідченим шляхом з обліком викладених вище зведень.

У необхідних випадках, якщо ні огляд через світлофільтр, ні огляд у монохроматичному світлі не дають визначених результатів, варто застосовувати в комплексі обоє ці способу. Наприклад, для виявлення фіолетових штрихів у деяких випадках може бути використаний огляд у зеленому світлі і через жовтогарячий світлофільтр (чи навпаки). Але при цьому колір світлофільтра не повинний бути додатковим до кольору променів, що висвітлюють, інакше вся поверхня будет.представлятися темної.

Для прочитання записів, закритих чи плямою закреслених, також можна .скористатися оглядом через світлофільтр і в монохроматичному чи світлі описаною комбінацією цих способів. В останньому випадку бажано висвітлювати документ променями такого ж кольору, як і колір плями, і розглядати через світлофільтр кольору, додаткового до кольору штрихів схованої за ним запису.


Дослідження у крайніх червоних променях

Відомо, що інфрачервоні промені, мають здатність проникати через ряд барвників і речовин, непрозорих для видимих променів. Тому вони використовуються для прочитання залитих чи закреслених записів, виявлення так званих штрихів попередньої чи підготовки копировки, застосованої при підробці підпису.

Але інфрачервоні промені невидимі людським оком, і тому дотепер подібні задачі в криміналістиці вирішувалися шляхом фотографування документів в інфрачервоних променях.

В даний час розроблені спеціальні прилади, так звані электроннооптичні чи інфрачервоні перетворювачі. Ці прилади на основі принципу перетворення променистої енергії в енергію електронного потоку перетворюють невидиме зображення, утворене інфрачервоними променями на, фото катоді видиме зображення на світному флуоресціюючому екрані.

Але подібні прилади досить складні і коштовні, і широке використання їх у слідчій практиці поки ще неможливо.

Однак досвіди показали, що промені з довжиною хвилі приблизно 750—800, тобто що є як би проміжними, що включають частину довгохвильових червоних і короткохвильових інфрачервоних променів, сприймаються людським оком.

Ці промені, умовно називані крайніми червоними променями, володіють, аналогічно інфрачервоним променям, здатністю проникати через ряд барвників і речовин, непрозорих для видимих променів. Звичайно, що проникаюча здатність крайніх червоних променів нижче, ніж інфрачервоних, але вона все-таки достатня для того, щоб шляхом огляду в крайніх червоних променях знайти олівцеві записи, закриті плямою чорнила, викликати сліди перекопировки підписів і ,т.п.

Для цей документ оглядається в затемненому приміщенні при висвітленні його крайніми червоними променями. Для кращого виявлення відповідних ознак і особливостей бажана деяка адаптація ока до крайніх червоних променів, протягом 1—2 хв. Бажано також оглядати документ через чи окуляри лупу із широким полем зору.

Як джерело червоних променів можна використовувати будь-як могутнє джерело спрямованого світла, постачений світлофільтром типу ИКС-1 чи КС'-19. Зокрема, можна скористатися звичайним фотозбільшувачем У-2, поставивши в нього досить могутню лампу (приблизно, 200уу)(3.стр 43).

Але найбільш зручними і портативними джерелами крайніх червоних променів виявилися лампи типу СМ-19. Ці лампи випускаються промисловістю як джерела ультрафіолетових променів для висвітлення покритих спеціальними люмінісцуючими складниками шкал приладів. Лампи СМ-19 пропонувалися для використання в криміналістиці як джерела ультрафіолетових променів, але досвіди показали, що в цій якості вони не дають достатнього ефекту.

Лампи СМ-19 являють собою звичайні лампи накалювання в колбі з так називаного чорного увіолевого скла, що харчуються постійним чи перемінним електричним струмом напругою 26 v і потужністю 25 W.

Чорне увіолеве скло - є пофарбованим у масі особливим сортом скла, не проникних променів видимого світла, а проникним, з одного боку, ультрафіолетові промені, а з іншої, крайні червоні й інфрачервоні промені з довжиною хвилі від 700 і більш одиниць. Оскільки нитка розжарення звичайної електролампи дає практично дуже незначна кількість ультрафіолетових променів, ультрафіолетове випромінювання ламп СМ-19 досить лише для порушення світіння окремих сильно люмінісцуюих речовин. Тому в криміналістиці вони більш зручні як джерела крайніх червоних променів.

Прилад з лампами СМ-19 для огляду документів і інших речовинних доказів має алюмінієвий корпус (круглий чи прямокутний), у якому на пластмасовій підставі, прикритій відбивачем у виді алюмінієвої пластини, розміщені лампи СМ-19, з'єднані послідовно: на напругу в мережі 127 v - 5 ламп, на напругу 220 v - 8 ламп. Оскільки прилад під час роботи сильно нагрівається, він повинний бути укомплектований дерев'яною ручкою.

Прилад включається безпосередньо в освітлювальну мережу напругою 127 чи 220 v, без яких-небудь чи трансформаторів інших пристосувань.

Огляд документів за допомогою приладу з лампами СМ-19 варто робити в затемненому приміщенні, при максимальному наближенні приладу до документа, що оглядається, направляючи світло на потрібну ділянку.

Наші досвіди показали, що за допомогою зазначеного приладу можна прочитати напису, виконані олівцем, через копіювальний папір чи синім чорнилом і залиті фіолетовим чорнилом, виявити штрихи так називаної попередньої підготовки чи перекопировки підписів, що знаходяться під штрихами обведення .

У разі потреби виявлене при огляді в крайніх червоних променях може бути сфотографоване без застосування яких-небудь фільтрів і спеціальних фотопластинок.

Зрозуміло, крайні червоні промені дають менше можливостей, чим інфрачервоні, і лампи СМ-19 не можуть цілком замінити электронно - оптичний перетворювач чи фотографування в інфрачервоних променях. Але іноді огляд документів у крайніх червоних променях виявлявся дуже результативним.


Дослідження в ультрафіолетових променях

Цей прийом застосовується з метою визначення чи однорідності різнорідності матеріалів документа (папера, іноді чорнила, олівців, клеячи, штемпельної фарби), для виявлення слідів травлення, прочитання витравлених чи вицвілих записів, тайнопису. Ультрафіолетові промені займають у спектрі електромагнітних хвиль ділянка між рентгенівськими і видимими променями. Це промені з довжинами хвиль від 5 до 400

Під дією енергії ультрафіолетових променів, який висвітлюється який-небудь об'єкт, атоми останнього збуджуються, одержуючи додаткову кількість енергії. Збуджені атоми, прагнучи повернутися в первісний стан, віддають цю енергію в навколишній простір, за певних умов також у виді потоку променистої енергії, тобто світіння, що називається люмінесценцією, чи фотолюмінесценцією холодним світінням.

Оскільки частина енергії збудливих променів губиться, промені люмінесцентного світіння мають меншу енергію і більшу довжину хвилі, чим промені, що викликали люмінесценцію. Інакше кажучи, речовини, освітлювані ультрафіолетовими променями, світяться .видимими променями з довжиною хвилі більш 400 одиниць синіми, блакитними, зеленими і т, д.

Колір і яскравість люмінесценції виявляються різними в залежності від складу люминесцирующего речовини, його стану, чи наявності відсутності визначених домішок і т.п. Деякі речовини, що здаються однаковими при звичайному висвітленні, люминесцируют по-різному (наприклад, визначені сорти чи папера клеячи, однакові по зовнішньому вигляді, але різні по складу).

Ряд речовин безбарвних і, отже, невидимих при звичайному висвітленні має здатність яскраво люминесцировать при висвітленні ультрафіолетовими променями. До них відносяться різні кислоти й інші реактиви, використовувані злочинцями для травлення записів і виконання тайнопису.

Люмінесценція може викликатися не тільки ультрафіолетовими, але й іншими променями, у тому числі видимими - синіми, зеленими і т.д.

Для одержання люмінесценції за допомогою синіх променів у літературі пропонувався прилад, названий люминоокопом. У цьому приладі встановлена лампа накалювання потужністю 275 W, світло якої направляється на об'єкт, що оглядається, через синій світлофільтр типу СС-12. Розглядається об'єкт через жовтий світлофільтр типу ЖС-18, що затримує сині промені й усуває їхню дію, що заважає. Досвіди показали, що подібні прилади не дають цілком задовільних результатів: добре люминесцируют лише деякі речовини, а інші дають або дуже слабке світіння, або взагалі не люминесцируют.

Найбільш зручним для порушення видимої люмінесценції є ультрафіолетові промені з довжиною хвилі близько 365 одиниць.

Найбільш розповсюдженими джерелами ультрафіолетових променів є так називані ртутно-кварцові пальники (типу ПРК і ін.). Вони являють собою різної форми трубки, виготовлені з чи кварцу спеціального скла (звичайне скло недостатнє пропускає ультрафіолетові промені), наповнені парами ртуті. У кінці трубок упаяні електроди, на які подається постійний чи перемінний струм напругою 127 чи 220 v. Дуговий розряд у парах ртуті дає світловий потік з великою кількістю ультрафіолетових променів.

Ртутно-кварцові пальники застосовуються в ряді спеціальних приладів, у тому числі в портативних медичних кварцових лампах, змонтованих у валізі. У деяких криміналістичних експертних установах і кабінетах криміналістики такі медичні лампи пристосували для огляду в ультрафіолетових променях документів і інших речовинних доказів. Однак подібні установки володіють поруч недоліків: вони важкі, громіздкі і при роботі сильно нагріваються. Останнє приводить до необхідності установлювати світлофільтри на відомому віддаленні від пальника за допомогою особливих чи рамок улаштовувати спеціальні охолодні системи, що робить всю установку ще більш громіздкої.

В даний час широко застосовуються так називані люмінесцентні лампи. Вони улаштовані в такий спосіб: колба лампи у виді скляної трубки наповнена сумішшю пар ртуті, чи аргоном іншим інертним газом, на внутрішню поверхню колби нанесений шар спеціальних світних речовин, так званих люмінофорів, а в кінці її упаяні електроди. При проходженні електричного струму між електродами виникає розряд і пари ртуті починають світитися. При цьому світіння пар ртуті, а також лоток заряджених часток-електронів, що виникає в розряді, збуджують люмінофор, що знаходиться на стінках трубки, і той починає яскраво світитися. Підбираючи різні умови розряду і різні люмінофори, можна одержати самі різні види випромінювання.

На основі цього принципу розроблена так називана газорозрядна лампа типу УФО-4А - комбіноване джерело світла, що випромінює як видимі промені, так і значна кількість ультрафіолетових променів з довжиною хвилі в основному 365 одиниць.

Лампа УФО-4А випускається промисловістю і призначена для спеціальних цілей, зокрема, для висвітлення приладів керування, шкали яких покриті світними складами.

Щоб виділити тільки ультрафіолетові промені, лампа міститься в спеціальний світильник АРУФОШ-50, що має рефлектор, виготовлений з металу, у який уставлений світлофільтр УФС-3 (з чорного увіолевого скла, не проникних променів видимого світла).

Лампа розрахована на харчування постійним струмом напругою 26—28 v, але може працювати і при харчуванні перемінним струмом тієї ж напруги, даючи випромінювання трохи меншої інтенсивності, але цілком достатнє для порушення люмінесценції.

Освітлювач харчується від електромережі перемінного струму 127 чи 220 v за допомогою спеціального трансформатора.

Освітлювач має дуже невеликі розміри і важить всего 170 м, а трансформатор до нього—580 р. Досвіди показали, що за допомогою зазначеної лампи можна виявити дописку, зроблену чорнилом, якщо в них маються особливі домішки, що володіють здатністю до люмінесценції (звичайно фіолетове анілінове чорнило в ультрафіолетових променях не люминесцируют). За допомогою цієї лампи без праці виявлялися також сліди травлення і залишки витравлених штрихів, по яких удавалося відновити текст, вилучений шляхом травлення. При огляді в ультрафіолетових променях записки, що один з ув'язнених намагався передати своєму знайомий, удалося знайти тайнопис, виконаний між рядками видимого тексту записки. Ультрафіолетові промені можуть зробити допомога також при огляді погано видимих чи записів відбитків печаток.

Виміри і порівняння при дослідженні документів

Виміру мають важливе значення при огляді машинописних текстів, відбитків штампів, печаток, а іноді і при огляді рукописів з метою виявлення дописок, уставок.

При слідчому огляді документів важливі не стільки абсолютні, скільки відносні розміри, тобто чи збіги розходження відповідних величин.

Виміру при огляді документів зручно робити за допомогою лінійки, виготовленої з прозорого матеріалу: целулоїду, плексигласу і т.п. Можна користатися косинцем-транспортиром, що мається в слідчій валізі, а також офіцерською лінійкою, що мається в оперативній сумці працівника міліції.

Порівняння при слідчому огляді документів необхідні, якщо потрібно попередня ідентифікація, тобто встановлення, чи даної печаткою нанесений відбиток, чи даним обличчям нанесені текст і т.п. Оскільки дозвіл подібних питань має, як труїло, тільки орієнтований характер, вірніше були б такі формулювання: могли даною печаткою бути нанесений відбиток, чи міг даним обличчям бути нанесені текст і т.п.

Дозвіл цих питань виробляється на підставі результатів візуального порівняння фрагмента документа, що оглядається, і відповідних зразків: зразків відбитків печаток, зразків почерку і підпису, зразків шрифтів друкарських машинок і т.п.

Як зразки можуть бути використані відповідні документи, виконані раніше, у звичайній обстановці, що мають належні відбитки, тексти, виконані даним обличчям (так називані вільні зразки), чи документи, спеціально виготовлені для цілей порівняння (так називані експериментальні зразки). У деяких випадках як зразки почерку і підписи можуть бути використані власноручні пояснення даного обличчя, заяви і т.п. (так називані умовно вільні зразки).

Порівняння виробляється по ідентифікаційних ознаках, що розділяється на загальні і частки.

Порівняння повинне вироблятися з урахуванням основних положень криміналістичної ідентифікації, що можуть бути сформульовані в такий спосіб:

1. Ідентифікуємий об'єкт повинний мати виразно виражену індивідуальну характеристику, тобто визначеною сукупністю ідентифікаційних ознак.

Даремно намагатися установити, наприклад, ким виконаний один який-небудь окремий чи штрих знак простої побудови.

2. Порівняльний об'єкт (зразок) повинний бути безперечного походження, тобто повинно бути, безперечно, що це рукопис таке-те обличчя, шрифт таке-те друкарської машинки і

В іншому випадку буде мати місце не порівняння зі зразком, а порівняння між собою двох що оглядаються (идентифицируемых) об'єктів. Це в ряді випадків необхідно при розслідуванні кримінальних справ, але жадає від виробляючого огляд і порівняння особливої старанності й обережності у висновках.

3. Ідентифікуємий об'єкт і порівняльний об'єкт (зразок) повинні бути порівнянні між собою.

Важко, а в ряді випадків і неможливо порівнювати між собою рукопис, виконаний чорнилом, з рукописом, виконаної олівцем, і т.п.

4. Повинні бути зрівняні усі виявлені ідентифікаційні ознаки як по окремості, так і в сукупності, з обліком їхнього можливого взаємозв'язку і взаємозалежності, і повинні бути оцінені усі виявлені при цьому збіги і розходження.

Кожному слідчому потрібно враховувати, що порівняння з метою попередньої ідентифікації є складним процесом, вимагає визначених навичок і достатнього досвіду. Відомі випадки, коли поверхневе, неповне чи порівняння неправильна оцінка виявлених збігів і розходжень приводили до неправильних висновків, і це негативно позначалося на розслідуванні кримінальних справ.

При порівнянні обов'язково потрібно використовувати огляд за допомогою лупи, а в необхідних випадках і інші прийоми і засоби огляду з числа описаних вище.

Для порівняння відносних розмірів і форм відбитків печаток (штампів), машинописних і рукописних знаків зручна так називана габаритна сітка.

Габаритну сітку можна зробити в такий спосіб. Узявши потрібного розміру фотоплівку, не проявляючи, відфіксувати її в звичайному фіксажі, потім промити і висушити. На отриманий таким шляхом лист прозорої плівки нанести з боку желатинового шару червоною тушшю за допомогою рейсфедера ряд ліній, що утворять різні фігури:

Прямокутники;

Трикутники;

трапеції;

кола.

Наклавши габаритну сітку на відбиток печатки, можна легко визначити, яка його форма і наскільки вона правильна, які його розміри, наскільки рівномірно розташовані букви й інші знаки. Якщо необхідно порівняти два відбитки, бажано мати двох габаритних сіток і, наклавши їх на кожен відбиток, зіставити отримані результати. Аналогічним образом габаритна сітка використовується і при огляді інших частин документа,

У залежності від виду, характеру й особливостей документів, що оглядаються, і відповідно до виникшого у слідчого питаннями описані прийоми можуть застосовуватися в тієї чи іншої послідовності.

Так, наприклад, для виявлення ознак підчищення можна комбінувати огляд у косопадающем світлі й огляд за допомогою лупи. Застосування лупи можна комбінувати з оглядом у фільтрованих променях і т.д. У необхідних випадках відразу ж можна зробити потрібні виміри.

Дослідження матеріалів документа

Матеріали документа - це папір (іноді картон) і речовина, якою виконані штрихи букв, відбитки печаток і т.д.

Матеріали документів вивчаються відповідно до основних задач огляду з метою одержання відповідей на наступні питання:

На чому і чим виконаний документ.

Чи відповідають матеріали документа один одному, а також змісту і формі документа з урахуванням установлених стандартів чи правил.

Чи немає в матеріалах документа ознак і особливостей, що можуть свідчити про підробку чи документа про інших важливим у справі фактах.

Папір писальний, на якій найчастіше виповнюються документи ділового і приватного переписування, розрізняється по сортах (№ 0 — вищий сорт, № 1 м № 2), по кольорі (біла, блакитна, ясно-рожева, ясно-зелена і т.д.), по характері поверхні (матова, лощеная, тиснута «під полотнину» і ін.), по линовке й інших ознаках.

При слідчому огляді документів звичайно відзначаються колір паперу і характер линовки, якщо вона мається, розміри документа в сантиметрах.

Потрібно помітити, що характер линовки і розміри листа паперу можуть мати важливе значення (наприклад, при розшуку особи, яким міг бути виконаний документ).

Бувають випадки, коли деякі документи виповнюються на креслярському, обгортковому папері чи на картоні. Визначення їх загальновідоме.

Паспорти, метрики, деякі види посвідчень і т.п. виготовляються на спеціальному документному папері великої міцності, що відрізняється, розтяжністю, непрозорістю і гарною проклейкою. Здебільшого документні папери забезпечуються водяними знаками чи особою захисною сіткою. Іноді бувають підфарбовані в блакитнуватий чи синюватий кольори.

Вивчаючи папір, на якій виконаний документ, що оглядається, необхідно враховувати результати вивчення змісту і форми документа. У деяких випадках, наприклад, явна невідповідність виду документа чи виду сорту паперу, на якій він виконаний, може свідчити про підробку. Бажано в потрібних випадках порівняти документ, що оглядається, з належним зразком у виді іншого чи документа відповідного листа папера.

Коли документ виконаний не на простому листі паперу, а на якому-небудь бланку, то варто з'ясувати, на якому папері виготовлені бланк і який спосіб він виготовлений: видрукуваний типографським шляхом, на друкарській машинці чи розграфлений від руки. Потрібно звернути увагу на вид бланка, чи наявність відсутність указівки форми бланка, вихідні дані друкарні і т.п. У необхідних випадках бажано зіставити даний бланк із належним зразком. Якщо при цьому виникають сумніву, наприклад, у тім, чи дійсно бланк виготовлений типографським шляхом, потрібно його ретельний огляд .

Якщо документ виконаний на зворотному боці якого-небудь чи бланка документа, варто поцікавитися, якого саме. Те ж саме відноситься до документа, виконаному на шматку від чи газети листі, вирваному з книги.

Потім необхідно звернути увагу на розміри листа паперу, на якому виконаний документ, і характер країв цього листа. Це особливо важливо у випадках, коли розміри виявляються нестандартними. Відомі випадки, коли злочинці для виготовлення підроблених документів використовували, наприклад, частина листа папера зі справжнім підписом, відірваний від якогось іншого документа.

По особливостях лінії відриву, можливо, установити ціле вроздріб, тобто визначити, що лист

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: