Класифікаційні суспільства та їх роль у забезпеченні безпеки мореплавства
Звичайними (normal) операціями є операції, що забезпечують функціонування СУБ (наприклад, ознайомлення членів екіпажа з судном, догляд судна з метою виявлення сторонніх осіб і предметів, контроль документації СУБ, внутрішні про верки СУБ і ін.).
Спеціальними або особливими (special) операціями є операції, при яких помилки можуть стати явними лише після того, як вони привели до виникнення аварій ний ситуації або нещасного випадку (наприклад, організація вахтової служби на ходу і на стоянці, прийом-висадка лоцмана, постановка на якір, вантажні операції, укладання і кріплення вантажу, швартові операції, ремонт і докування судна, ремонт устаткування і ін.).
Критичними (critical) операціями є операції, при яких помилки можуть викликати аварійну ситуацію для судна, людей, вантажу і довкілля або нещасний випадок.
Для прикладу приведемо перелік критичних суднових операцій, ідентифікованих в рамках Системи Управління безпекою (СУБ), якістю і охороною оточую щів середовища одного з судноплавних компаній, а саме:
• плавання в обмежених умовах і районах інтенсивного судноплавства;
• плавання в узкостях, протоках і каналах;
• плавання в річках і проходження шлюзів;
• плавання в умовах обмеженої видимості;
• плавання у важких погодних умовах;
• плавання в льодах;
• плавання в умовах буксирування;
• перевезення небезпечних вантажів і шкідливих речовин;
• вантажні операції;
• бункерування судна;
• вхід і робота в замкнутих просторах;
• роботи на висоті.
• роботи за бортом.
• спуск і підйом рятувальних шлюпок.
• миття і дегазація паливних і баластних танків.
• підготовка і експлуатація суднових технічних засобів (СТС).
• експлуатація головного двигуна при виході з буд, одного або більш за циліндри, газотурбонагнітача;
• робота в картері і циліндрі ГД.
• запобігання і ліквідація спалаху в підпоршневих просторах ГД.
• запобігання пошкодженню механізмів, розриву трубопроводів і систем під тиском (казанів, повітряних і холодильних компресорів, балонів, теплообмінних апаратів і їх систем і тому подібне);
• запобігання витоку і дії в разі витоку води з казана;
• безпечні зарядка, розрядка і зберігання акумуляторів.
Аварійною або надзвичайною (emergency) ситуацією є ситуація, яка привела до втрати або пошкодження судна, вантажу, устаткування або іншого майна, до забруднення довкілля, а також до загибелі або травматизму людей (наприклад, вибух, пожежа, пошкодження ГД, раптовий крен судна, текти, посадка на мілину, зсув вантажу, вихід з буд рульового пристрою і гірокомпаса, знеструмлення судна, чоло вік за бортом, нещасний випадок, безквиткові пасажири і неповерненці, загроза нападу або напад зловмисників і ін.).
Небезпечною (hazardous) ситуацією є ситуація, яку удалося узяти під контроль на межі аварії, нещасного випадку або забруднення довкілля, інколи називається "Що граничить з втратою" (near miss).
У виданні ICS/ISF «Guidelines on the application of the IMO International Safety Management (ISM) Code», наводиться перелік суднових операцій, для яких рекомендується розробляти операційні процедури в документальному вигляді. Цей перелік розбитий на наступні основні групи суднових операцій, а саме:
• загальні;
• судно в порту;
• підготовка судна до виходу в море;
• судно в морі;
• підготовка судна до заходу в порт.
Відповідно до вимог СУБ на кожному судні компанії має бути Комітет з Безпеки і Управління (КБУ), сформований і очолюваний капітаном.
Основна мета КБУ - підвищення знань екіпажа по питаннях охорони здоров'я безпеки і охорони довкілля.
Роботи, що виконуються на судні, можуть бути небезпечними, якщо:
• устаткування має дефекти або некоректно використовується;
• засоби і матеріали мають дефекти;
• місце роботи забризкане гряззю, маслом або водою;
• порушені правила техніки безпеки.
При виконанні робіт мають бути дотримані наступні запобіжні засоби:
• місце роботи має бути чистим від виступаючих частин, низько розташовано і захищено відповідними застережливими знаками;
• палуби і проходи повинні триматися в чистоті і бути вільними від слизьких речовин;
• гідравлічні труби на палубі повинні тестуватися регулярно для запобігання течі масла;
• у холодних кліматичних районах спеціальна увага має бути приділена проходам для запобігання утворенню льоду;
• сміття має бути прибране з палуб;
• потріскана фарба має бути видалена і на її місце нанесено нове покриття;
• поручні і обгороджування мають бути у хорошому стані. Небезпечне для роботи місце має бути захищене, ДОСить освітлене і позначене застережними сигналами для залучення уваги.
Освітлення має бути:
• у робочому стані;
• досить яскравим;
• добре розміщено і закріплено;
• мати протигазовий і протиударний захист.
Якщо роботи виконуються в трюмах, то необхідно щоб:
• обгороджування твіндеков і комінгсів трюмів було встановлене на штатних місцях і добре закріплене; • кришки трюмів і твіндеков (якщо необхідне їх відкриття) були повністю відкриті і узяті на стопора; • трапи і їх обгороджування, поручні і майданчики були в хорошому технічному стані;
• достатнє освітлення було б встановлене;
• вантажні приміщення не містили шкідливих газів або речовин. Для машинних і насосних від ділень необхідно:
• містити їх в чистоті і вільними від забруднень нафтою;
• простір між пойолами має бути чистим і не містити залишків нафти;
• будь-яка теча палива, масла, пара і води негайно усувати;
• містити їх вільними від шкідливих газів і речовин. Персональні засоби захисту включають:
• робочі костюми або комбінезони;
• нековзні черевики або туфлі з металевою вставкою для оберігання стопи від пошкодження при падінні на неї ваговитого предмету;
• каски;
• запобіжні окуляри;
• робочі рукавички;
• додаткові засоби захисту при роботі з шкідливими рідинами або матеріалами.
Безпечні робочі засоби або пристрої мають бути справними і призначеними для виконання конкретної роботи.
Спеціальна увага має бути обернена на використання силових засобів таких як лебідки (у тому числі і переносні), домкрати, крани, електричні пристрої вентилятори і так далі.
Переносні електричні пристрої повинні:
• використовуватися лише виученим персоналом;
• при включенні не підстрибувати або переміщатися;
• бути заземлені;
• з'єднуватися електричними кабелями, які мають бути відповідно за міцніють, не мати розривів, випробувані на необхідний опір ізоляції.
При роботі в закритих приміщеннях, необхідно:
• перевірити стан атмосфери. Вміст кисню має бути не менше 21% і вибухового газу не більше 1%;
• виставити особу для страховки і передачі повідомлень;
• мати біля входу в закрите приміщення ізолюючі дихальні апарати і страхувальні пояси з довгим лінем для підйому пострадалих;
• оформити Дозвіл на вхід і роботу в закритих приміщеннях:
• одночасний вхід в приміщення дозволити 2-м особам.
Капітан і кожне обличчя командного складу завжди повинні пам'ятати, що перед початком виконання небезпечних робіт, на судні слідує їх належним чином планувати і обговорювати із залученням осіб, які виконуватимуть поставлене завдання.
Дуже важливим при розробці планів суднових операцій, керівництва, процедур і робочих інструкцій є правильна вказівка заслання на нормативний документ або елемент нормативного документа, у відповідності, з вимогами якого був розроблений цей план або процедура. Так, наприклад, в процедурах тих, що регламентують дії із запобігання забрудненню, необхідно вказувати, що кожне судно має схвалений Адміністрацією (або визнаною організацією за її дорученням) SOPEP (Shipboard Oil Pollution Emergency Plan), розроблений відповідно до вимог Правила 26 Міжнародній Конвенції MARPOL, - 73/78, Annex 1.
8.3 Надійність оператора при використанні автоматизованих систем
Надійність функціонування системи "людина-машина" обумовлена надійністю роботи, як оператора, так і технічних ланок системи. Якісно надійність можна розглядати, як здатність системи виконувати необхідні функції в заданий проміжок часу в певних умовах експлуатації. Кількісно надійність виражає вірогідність безвідмовної роботи пристрою протягом заданого проміжку часу за певних умов експлуатації.
Абсолютно надійних систем не існує. Тому надійність будь-якої системи менше одиниці.
В разі послідовного з'єднання елементів надійність системи дорівнює твору вірогідності безвідмовної роботи окремих ланок
![]()
де ps - надійність всієї системи;
p1, p2 ., pn - надійність окремих елементів системи.

![]()
Це свідчить про те, що у ряді випадків ускладнення системи спричиняє за собою зниження її надійності. Проте в принципі є можливість створити надійніші системи з менш надійних елементів. Одним з найважливіших методів підвищення надійності системи є резервування. Існують різні види резервування.
На мал. 3.1. показана схема резервування елементу В, послідовно сполученого з елементом А. Прі виході з буд В оператора уручну перемикає пристрій на резервний елемент В'. Вірогідність безвідмовної роботи системи ручного резервування можна визначити:
![]()
Де рP - повна вірогідність безвідмовної роботи системи;
рА - вірогідність безвідмовної роботи елементу А;
р0 - вірогідність своєчасного використання резерву (залежить від людини);
рв - вірогідність безвідмовної роботи елементу В;
рв’ - вірогідність безвідмовної роботи елементу В'.
При холодному або автоматичному резервуванні функцію людини виконує технічний елемент С. Формула надійності аналогічна, проте замість р0 фігурує рс;
рс - вірогідність безвідмовної роботи елементу С. Гаряче резервування полягає в паралельному підключенні декількох елементів. Повна вірогідність безвідмовної роботи системи визначається:
![]()
Існують і інші методи підвищення надійності, такі, як прироблення деталей системи перед постановкою в схему, профілактичний контроль, і так далі
Найважливішим поняттям надійності є відмова. Під останнім розуміють часткову або повну втрату властивостей технічного пристрою, яка істотним чином знижує або наводить до повної втрати його працездатності.
Ергономіку цікавить перш за все надійність оператора і його вплив на надійність всієї системи.
Під відмовою оператора необхідно розуміти такі його дії (або бездіяльності), які ведуть до відхилення вихідних параметрів системи за допустимі межі або до порушення норм, що регламентують її роботу. Це говорить про те, що під відмовою розуміють не всі помилкові дії оператора, а лише ті граничні погрішності, які наводять до порушення функціонування системи.
Вірогідність появи відмови в результаті здійснення помилки можна визначити із співвідношення:
![]()
де Qi. - вірогідність появи відмови в результаті здійснення i-й помилки;
Fi - вірогідність того, що при здійсненні i помилки станеться відмова;
Рi. - вірогідність i-й помилки;
ni - число аналогічних операцій.
Якщо поява відмови обумовлена поєднанням двох помилок, то
![]()
Де P1 і Р2 - вірогідність здійснення цих помилок.
Загальна вірогідність появи відмови визначається з вираження

Де QT - вірогідність того, що в результаті здійснення людиною однієї або декількох помилок, що відносяться, принаймні, до одного з n класів помилок, виникнуть умови для появи відмов.
Даний метод розрахунку краще всього личить до аналізу ручних операцій, що повторюються.
Пропонований метод, як і всі інші кількісні методи визначення надійності оператора, передбачає попередній збір вихідних даних про вірогідність появи помилок і відмов. На мал. 3.2 приведені певні аналогії між людиною і машиною при аналізі відмов


Зіставляючи проблему точності і надійності, необхідно звернути увагу на наступне. Коли йдеться про надійності, то упор роблять на аналіз можливості оператора функціонувати в екстремальних умовах, а також на його здатність виконувати задані функції протягом певного проміжку часу. Дійсно, в нормальних умовах роботи оператор може здійснювати помилки, які не виходять за допустимі межі, тобто забезпечується задана точність роботи, а за несприятливих умов зовнішнього середовища або наявності емоційної напруги помилки починають виходити за допустимі межі і їх не обходжений врахувати як відмови. Те, що в розрахунках точності і надійності інколи використовують однакові методи розрахунку, не є показником ідентичності проблеми точності і надійності. При визначенні точності діяльності опера тора як вихідні дані використовують помилки, а при розрахунку надійності - поняття "відмова".
Як кількісні критерії при оцінці надійності людини-оператора можна узяти наступні показники: середній час між двома відмовами; загальне число відмов за даний проміжок часу; вірогідність задовільної безвідмовної роботи протягом певного відрізання часу.
Виділяють три групи чинників, що впливають на надійність людини: досконалість апаратури з врахуванням інженерно-психологічних вимог; міра виученої персоналу; індивідуальні відмінності по надійності.
Розглянемо деякі чинники, що відносяться до третьої групи.
1. Перш за все це "довготривала витривалість", яка визначається як здатність людини протистояти стомленню і зберігати працездатність протягом заданого проміжку часу. Працездатність - це здатність людини виконувати певні функції протягом певного часу. Судити про працездатність можна по стомленню. Чим вище стомлення, тим нижче працездатність. Працездатність змінюється в процесі праці по певних фазах. Можна виділити три основні фази.
Перша фаза - входження в роботу - характеризується наростанням працездатності. До роботи характеристики психічних і фізіологічних функцій не відповідають вимогам роботи. Швидкість і точність дій оператора в цей період низькі.
Друга фаза - період відносно стійкої працездатності. Діяльність оператора стає гармонійною, забезпечуючи оптимальну швидкість і точність дій. Її тривалість визначається характером роботи і під готуванням оператора.
Третя фаза характеризується зниженням працездатності, викликаним стомленням, що виявляється в порушенні динаміки психічних процесів. При цьому зростає час реакції, знижується точність рухів, погіршуються складні навики, координація рухів, сенсорні і інтелектуальні функції.
Необхідно врахувати, що в процесі стомлення не всі функції знижуються в рівній мірі. У ряді випадків спостерігається погіршення активних і поліпшення неактивних функцій. Це свідчить про те, що чергування різних видів діяльності (активний відпочинок) сприяє тривалішому збереженню працездатності. Є спеціальні методи вивчення станів тих або інших психофізіологічних характеристик, по яких можна судити про міру стомлення. Зіставивши їх з такими виробничими показниками, як швидкість, точність і т. д., можна зробити висновок про рівень працездатності людини.
Методи підвищення працездатності людини різні. Це - раціоналізація режимів праці і відпочинку, механізація важких робіт, зниження навантаження на сенсорні і інтелектуальні компоненти діяльності і так далі
2. Наступною індивідуальною характеристикою по надійності є стійкість до чинників зовнішнього середовища (шум, вібрація, температура і т. д.). Тут важливе значення для вирішення завдання надійності має поліпшення чинників зовнішнього середовища, забезпечення до певної міри адаптації обслуговуючого персоналу до зовнішніх умов, а також професійний відбір, завдяки якому удасться підібрати персонал, що краще протистоїть тим або іншим чинникам.
3. Перешкодостійкість - здатність людини протистояти відволікаючим чинникам, в основі яких лежать властивості уваги, що полягають в здатності підтримувати увагу на заданому рівні навіть за наявності перешкод. Особливе значення набуває цієї якості в тих умовах, коли оператор повинен виконувати задану діяльність в умовах перешкод, які за своїм змістом виявляються близькими до корисних сигналів. У зв'язку з цим виникають дві проблеми: перша пов'язана з вивченням структурних взаємин сигнал - шум і необхідністю реорганізації праці, що виникає у зв'язку з цим; друга - це власне індивідуальні якості людини, пов'язані з перешкодостійкістю. Вирішуватися вона може або за допомогою вчення, або шляхом професійного відбору.
4. Спонтанна відволікаємість також є властивістю уваги. Проте в даному випадку йдеться про відверненні не в результаті перешкод, а в результаті спонтанних коливань уваги, особливо в умовах монотонної роботи. Це наводить до проблеми пильності, під якою розуміють готовність здійснювати потрібну роботу в режимі пасивного спостереження.
5. Реакція на непередбачені подразники. В разі непередбаченого сигналу інколи спостерігається період "психічної рефракторності", коли сприйняття звужується і концентрується лише на джерелі цього подразника, не помічаючи інші