Розрахунок приводу трансмісії
-
коефіцієнт
теплопередачі,
Вт
(м2·°С);
-
площа теплообмінної
поверхні корпуса
редуктора,
м2;
- допустимий
перепад температур
між маслом і
навколишнім
повітрям.
Тоді
.
Отже умова роботи редуктора без перегріву виконана.
Змащування
зубчастого
зачеплення
проводиться
зануренням
зубчастого
колеса в мастило,
яке заливається
в корпус до
рівня, який
забезпечує
занурення
колеса приблизно
на 10мм. Об’єм
масляної ванни
визначаємо
із розрахунку
0,25 дм3
мастила на 1
кВт передаваної
потужності:
дм2.
По табл.10.10[1]
встановлюємо
в’язкість
мастила: при
МПа
і швидкості
м/с
рекомендована
в’язкість
мастила - 22·10-6
м2/с.
По табл.10.10 приймаємо
мастило індустріальне
И-20А (ГОСТ 20799-75).
10. Вибір і перевірка муфт
Типорозмір муфти вибирають по діаметру вала і по величині розрахункового крутного моменту:
;
(10.1)
де
-
коефіцієнт,
який враховує
умови експлуатації,
згідно табл.11.3[1]
;
-
номінальний
крутний момент
на валу;
- допустиме
значення крутного
моменту.
Для приводу трансмісії потрібно 2 муфти, в процесі роботи яких можливе деяке зміщення. Тому обираємо жорсткі втулочно-пальцеві муфти (МУВП) по ГОСТ 21424-75.
Для з’єднання
електродвигуна
з редуктором
підбираємо
муфту, яка підходить
по діаметру
з’єднуваних
кінців валів:
мм,
мм,
=250
Н·м. Перевіряємо:
Н·м
Н·м.
Для з’єднання
ланцюгової
передачі з
валом трансмісії
підбираємо
муфту з наступними
параметрами:
мм,
мм,
=750Н·м.
Перевіряємо:
Н·м
Н·м.
Отже, обрані муфти задовольняють умовам міцності.

Рис.10.1. Основні розміри МУВП (ГОСТ21424-75)
11. Збирання і регулювання редуктора
Перед збиранням внутрішню порожнину корпуса редуктора ретельно очищають і покривають маслостійкою фарбою.
Збирання проводять у відповідності до складального креслення редуктора, починаючи з вузлів валів:
на ведучий вал насаджують маслоутримуюче кільце і роликопідшипники, попередньо нагріті в маслі до 80-100°С,між яким встановлюється розпорна втулка, після чого вал встановлюється в стакан;для регулювання осьового положення конічної шестерні забезпечують можливість переміщення при збиранні стакану за допомогою наборцу металевих прокладок, які встановлюють під фланці стаканів;
в проміжний вал закладають 2 шпонки і напресовують зубчасте колесо конічної передачі і шестерню циліндричної пари до упору у відповідні бурти; потім надівають розпорні втулки, масло утримуючі кільця і напресовують підшипники, попередньо нагріті в маслі;
в вихідний вал закладають шпонку і напресовують циліндричне зубчасте колесо до упору в бурт вала; потім надівають розпорну втулку, масло утримуючі кільця і встановлюють підшипники, попередньо нагріті в маслі.
Зібрані вали встановлюють в основу корпуса редуктора і надівають кришку корпуса, покривши попередньо поверхні стику кришки і корпуса спиртовим лаком. Для центрування встановлюють кришку на корпус за допомогою двох конічних штифтів; затягують болти, які кріплять кришку до корпуса.
Після цього в підшипникові камери закладають пластичне мастило, ставлять кришки підшипників з комплектом металевих прокладок для регулювання.
Перед встановленням наскрізних кришок в проточки закладають войлочні ущільнення, просочені гарячим мастилом.
Перевіряють прокручуванням валів відсутність заклинювання підшипників (вали повинні прокручуватись від руки) і закріплюють кришки гвинтами.
Потім на кінець вхідного валу в шпоночну канавку встановлюється шпонка, на яку встановлюють півмуфту (МУВП) для з’єднання з валом електродвигуна. На кінець вихідного валу встановлюють зірочку ланцюгової передачі і закріплюють її торцевим кріпленням, попередньо заклавши шпонку в канавку. Гвинт торцевого кріплення стопорять спеціальною планкою.
Потім вкручують пробку масло зливного отвору з прокладкою і жезловий масловказівник.
Заливають в корпус мастило і закривають оглядовий отвір кришкою з прокладкою із технічного картону, закріплюють кришку болтами.
Зібраний редуктор обкатують і піддають випробуванням на стенді по програмі, встановленій технічними умовами.
Список використаної літератури
С.А.Чернавский, К.Н.Боков и др. Курсовое проэктирование деталей машин.- М:˝Машиностроение˝, 1987.- 415с.
П.Ф.Дунаев, О.П.Леликов. Конструирование узлов и деталей машин. – М: ˝Высшая школа˝, 2001.-446с.
Анурьев В.И. Справочник конструктора-машиностроителя. Изд. 8-е в 3-х тт.— М.: Машиностроение, 1999.
Детали машин. Атлас конструкций. Под ред. Решетова Д.Н. Изд. 5-е в двух частях. М.: Машиностроение, 1992.
Дунаев П.Ф., Леликов О.П. Расчет допусков размеров.— М.: Машиностроение, 2001.
Дунаев П. Ф., Леликов О.П., Варламова Л.П. Допуски и посадки. Обоснование выбора.— М.: Высшая школа, 1984.
Дунаев П.Ф., Леликов О.П. Детали машин. Курсовое проектирование. Учебное пособие для техникумов. Изд. 2-е. М.: Высшая школа, 1990.
Иванов М.Н. Волновые зубчатые передачи.— М.: Высшая школа, 1981.
Иванов М.Н. Детали машин. Учебник для вузов. Изд. 6-е. М.', Высшая школа, 1998.
Машиностроение. Энциклопедия. М.: Машиностроение, 1995. Детали машин. Конструкционная прочность. Трение, износ, смазка. Т. IV—1/Под общ. ред. Д.Н. Решетова.
Орлов П.И. Основы конструирования.— М.: Машиностроение, т. 1, т. 2, 1988.
Подшипниковые узлы современных машин и приборов: Энциклопедический справочник/В.Б. Носов, И.М. Карпухин, Н.Н. Федотов и др.; Под общ. ред. В.Б. Носова.— М.Г Машиностроение, 1997.