Xreferat.com » Рефераты по туризму » Ллитературная Одесса 20-30-х гг. XX века

Ллитературная Одесса 20-30-х гг. XX века

на телефонній станції, на авіаційному за­во­ді та на фаб­ри­ці ручних гранат. Після цього був статистиком, ре­да­ктором гумо­ри­с­ти­­чного журналу “Синдетикон”, у якому писав ві­р­ші під жіно­чим псевдонімом, бухгалтером та членом Президії Оде­ського спілки поетів. Після підведення балансу з’ясувалося, що перевага опи­нилася на стороні літературної, а не бухгалтерскої, діяль­ності, й у 1923 р. Ільф переїхав до Москви, де і знайшов свою остаточну професію – став літератором, працював у газетах та гумористичних журналах.1

Євген Петров (справжнє прізвище – Катаєв Євген Петрович), брат Валентина Катаєва, народився 1903 р. в Одесі у сім’ї вик­лада­ча. У 1920 р. він закінчив класичну гімназію. У тому ж році став ко­­­­респондентом украї­нського телеграфного агентства. Після цього про­­тягом двох ро­ків служив інспектором карного розшуку. Першим йо­го літератур­ним твором був протокол огляду трупу невідомого чо­­­ло­віка. У 1923 р. Євген Петров переїхав до Москви, де про­до­в­жу­вав ос­віту та зайнявся журналістикою. Працював у газетах та гу­мо­рис­ти­­чних жур­на­лах. Випустив кілька книжок гумористичних опо­відань.2

Автори зустрілись у Москві. Прямим наслідком цьо­го став роман “Дванадцять стільців”, написаний 1927 року, що озна­мен­­ував собою новий етап розвитку радянської сатири.3

Ідея твору належить Валентину Катаєву, разом з яким молоді пись­менники працювали у газеті “Гудок”. Писати разом запропону­вав Петрову Ільф. Коли з часом хтось цікавився тим, як їм вдається працювати вдвох, вони вказували на приклад двох співаків, які спі­ваю­ть дуетом і при цьому кожен почувається чудово. Зі спогадів Єв­ге­­на Петрова: “Сейчас я совершенно не могу вспомнить, кто про­из­нес какую фразу, кто и как исправил ее. Собственно, не было ни одной фра­­зы, которая так или иначе не обсуждалась и не изме­ня­лась, не бы­ло ни одной мысли или идеи, которая тотчас же не под­хватыва­лась…”1

Робота над романом не була простою: “Нам было очень трудно писать. Мы работали в газете и юмористических журналах очень до­­б­­росовестно. Мы знали с детства, что такое труд. Но никогда не пре­­дставляли себе, как трудно писать роман. Если бы я не боялся показаться банальным, я сказал бы, что мы писали кровью. Мы ухо­ди­ли из Дворца Труда в два или три часа ночи, ошеломленные, поч­ти задохшиеся от папиросного дыма. Мы возвращались домой по мок­­рым и пустым московским переулкам, освещенным зеленова­ты­ми газовыми фонарями, не в состоянии произнести ни слова… Ино­г­да нас охватывало отчаяние…”2

­Та усі труднощі вдалося подолати і роман було завершено. Кни­­­­­га вийшла дуже вдалою й одразу знайшла свого читача. Вона кі­ль­ка разів перевидавалась та була перекладена європейськими мо­­вами.

Зав’язкою “Дванадцяти стільців” служить епізод пошуку діаман­тів, захованих тещею одного з героїв роману, колишнього предво­ди­­те­ля дворянства, теперішнього діловода загсу, Вороб’яні­­нова. Діа­­манти мали знаходитися в обшивці одного з дванадцяти стільців чудового гамбсівського гарнітуру, який було реквізовано. Вороб’я­ні­нов вирушає на пошуки скарбу. Він та примазавшийся до нього “великий комбінатор” Остап Бендер подорожують з міста до міста, здобуваючи шляхом незліченних хитрощів один стілець за іншим. Але, діставшись до останнього стільця та зарізавши свого компа­ньйо­на, Вороб’янінов з жахом дізнається, що таємниця мадам Пєту­хо­вої розкрита та на її гроші збудовано чудовий клуб.

Як видно з цього викладу, сюжет “Дванадцяти стільців” – ти­по­во авантюрний: мотив невтомних пошуків, що завершуються нев­да­чою на останньому етапі, був уже використаний Конан Дой­лем (“Ші­сть Наполеонів”), Л. Лунцем та деякими іншими письмен­ни­ка­ми.1 Однак авантюрний кіс­тяк “Дванадцяти стільців” сповнений са­ти­ричним змістом. Перед читачем проходять різноманітні побутові замальовки – повітового міста, багатого на поховальні бюро та пе­ру­карні; студентського гур­тожитку з кімнатами, схожими на пена­ли; редакцій професійних журналів з халтурщиками; богодільні, що обкрадаються “сором’яз­ли­вим” завгоспом та інші.

Особливої уваги заслуговує образ Остапа Бендера. Він сміли­вий, рішучий та нахабний. Його ідеї народжуються в ньому миттєво і в ту саму мить він починає їх здійснювати. Бендер бреше з неймо­ві­рною легкістю у чудовій, талановитій акторській манері. Він во­ло­­діє надвичайною привабливістю, легко сходиться з людьми та не­за­мінний у компанії. Згадує Євген Петров: “Остап Бендер был заду­ман как второстепенная фигура, почти что эпизодическое лицо. Для него у нас была заготовлена фраза, которую мы слышали от одного нашего знакомого бильярдиста: “Ключ от квартиры, где деньги лежат”. Но Бендер стал постепенно выпирать из приготовленных для него рамок. Скоро мы уже не могли с ним сладить. К концу ро­мана мы обращались с ним, как с живым человеком, и часто серди­лись на него за нахальство, с которым он пролезал в почти каждую главу…”1

У 1933 р. виходить продовження роману, яке дістало назву “Зо­­лоте теля”.2 В його основу покладено сюжетно-композиційну схе­­­му “Дванадцяти стільців” (пошуки мільйонів), а головним персо­на­жем є Остап Бендер. Але він вже не такий, яким був у першому ро­ма­ні. Бендер поступово змінюється, стає старшим. З дрібного шах­рая Остап спочатку стає шахраєм крупним, а зрештою філософом та мудрецем шахрайства, “великим комбінатором”, поетом та роман­ти­­­ком комбінацій. У ньому навіть з’являються риси безкорис­ли­во­с­ті, що цінує шахрайство заради мистецтва.

Образ Остапа Бендера – один з найбільш популярних та вда­лих у радянській літературі не тільки 1920-30-х рр. Літерату­р­них предків Бендера шукали то у Жиль Блазі Лесажа (в тих випадках, коли значення “Дванадцяти стільців” піднімалося дуже високо), то в образі Бені Крика – “короля Молдаванки” або Васьки Свиста Ба­бе­­­ля (коли значення роману розумілося більш реалістично).3

Співпраця Ільфа та Петрова була дуже результативною: крім “Дванадцяти стільців” та “Золотого теля” за десять років було на­пи­сано понад сто оповідань, нарисів, фейлетонів, повість та чоти­ри сценарії. Твори Ільфа та Петрова користувалися величезною по­пу­лярністю серед читачів та критиків. Вже на початку 1930-х рр. спі­­в­робітництвом з ними дорожив редактор будь-якого період­и­чного видання. Слава, яка прийшла всього лише за чотири роки співп­ра­ці, пояснюється талановитістю письменників, їх високою працездат­ні­с­тю і, безумовно, відмінною школою, яку вони пройшли. У цьому плані їм щастило: у “Гудку” їх колегами були В. Катаєв, К. Паус­товський, Ю. Олеша; в журналі “Чудак”, де вона працювали в 1928-1930 рр. і опублікували більшу частину своїх фейлетонів та на­ри­сів, їх оточувала не менш блискуча плеяда – В. Маяковський та Ю. Олеша, Дем’ян Бєдний та Л. Никулін, М. Кольцов (головний ре­да­ктор “Чудака”) та М. Свєтлов, В. Катаєв та М. Зощенко, Є. Зо­зу­ля та А. Зорич, Б. Єфімов та інші.1

Мішенню сатириків були керівник-бюрократ та письменник-ха­лтурщик, буркотун-обиватель та кляузник, пихатий партієць та ін­триган чиновник, міщанин та різного виду пристосованці. Жи­ву­чість осміяних Ільфом та Петровим явищ, а також висока літе­ра­ту­рна майстерність авторів сприяє популярності цих творів серед на­ших сучасників.


ЕКСКУРСІЙНИЙ МАРШРУТ “ЛІТЕРАТУРНА
ОДЕСА 20-30-х рр. ХХ ст.” (ПРОЕКТ)

Одеса – дуже привабливе місто для туристів. Тут є все необ­хі­дне для відпочинку: море, сонце та пансіонати. Але більшість тури­с­тів не бажали б обмежувати свій відпочинок сонячними ваннами та різними лікувальними процедурами. Тому багато людей, що захо­плюються творами одеських письменників 1920-30-х рр., із задо­во­лен­ням відвідали б місця, що пов’язані з літературою цього часу.

Автор пропонує наступний маршрут екскурсії “Літературна Одеса 20-30-х рр. ХХ ст.”.

Початок маршруту – біля морського вокзалу. Він пролягає з порту через Потьомкінські сходи на Приморський бульвар, з якого продовжується по Сабонівському мосту і веде до вул. Софієвської, де у буд. № 13 мешкав Ілля Ільф1.

З Софієвської вул. маршрут продовжується уздовж міського саду по вул. Преображенській і веде на знамениту одеську Дери­ба­сі­вську, про яку обов’язково в своїх творах згадує кожен одеський пись­­­менник. На цій вулиці знаходиться невеличкий майдан, що но­сить ім’я Ільфа та Петрова. На ньому знаходиться пам’ятник знаме­нитому дванадцятому (або, як деякі вважають, тринадцятому) стіль­­цю із не менш заменитого роману “Дванадцять стільців”.

З Дерибасівської автор пропонує продовжити екскурсію по вул. Ланжеронівській, де у буд. № 13 розташовується Одеський дер­жа­в­н­ий літературний музей. Це єдиний у своєму роді музей з уні­ка­ль­ною експозицією, що розповідає про багату літературну істо­­­рію Одеси.2

Від музею маршрут продовжується по вул. Пушкінській, де у

буд. № 11 знаходилась редакція газети “Моряк”, в якій у 1920-21 рр.

працював Костянтин Паустовський та деякі інші літератори того ча­­­­су.3

Від Пушкінської маршрут пролягає через вул. Буніна і вихо­дить на Рішельєвську, де у буд. № 17 мешкав Ісак Бабель.4

Далі маршрут проходить по Єврейській вул., яка веде до вул. Карантинної. На ній у буд. № 3 мешкав Юрій Олеша, на його честь частина вулиці була названа його ім’ям.1

Екскурсія продовжується через провулок Нахимова на вул. Ма­­ра­злиєвську, яка згадується у творах В. Катаєва, Ю. Олеші та К. Паус­товського. Вона простягається вздовж парка ім. Т. Г. Шев­че­­н­­ка і виходить на Успенську вул., яка веде до Лидерсовського буль­­ва­ру, з якого через Обсерваторний провулок можна потрапити на Черноморську вул., буд. № 18, у якому знаходиться музей Костян­ти­­на Паустовського.2

Від цього музею через вул. Віри Інбер маршрут виходить на вул. Базарну, де у буд. № 4 мешкали В. Катаєв та Є. Петров.3

Звідти маршрут веде до вул. Мала Арнаутська, на якій, якщо вірити О. Бендеру, роблять весь контрабандний товар.4

На цій вулиці, що знахобиться недалеко від залізничного во­к­за­­лу екскурсію можна закінчити. Або продовжити її через вул. Ста­ро­портофранківська, яку одесити називають “намистом старої Оде­си”. Через цю вулицю можна потрапити до Молдаванки, яка є чи не найзнаменитішим районом Одеси, відомомим широкому загалу перш за все з творчості Бабеля. За часів письменника Молдаванка славилась проквітаючим на ній бандитизмом. Тож не дивно, що саме тут він поселив свого найпопулярнішого персонажа Беню Крика. Доречі, серед одеситів Молдаванка й нині має недобру славу, тому для безпеки екскурсантів рекомендується покинути цю місцевість досвіту.

Запропоновану автором екскурсію можна також провести в зво­ро­тньому напрямку (від залізничного вокзалу на Малу Арнаут­сь­ку і т. д.).

В основу розповіді під час екскурсії можуть бути покладені матеріали данної курсової роботи.


ВИСНОВКИ

Отже, на початку ХХ ст. в Одесі з’являється ціла плеяда талановитих письменників, творчість яких набула найбільшого розквіту в 1920-30-х рр. Це такі літератори, як: І. Бабель, Ю. Оле­ша, К. Паустовський, В. Катаєв, І. Ільф та Є. Петров.

Одеська література має свої характерні особливості. Всіх одесь­ких письменників єднає, насам­пе­ред, почуття гумору, що ні­ко­ли їх не полишало. Існує, навіть, таке поняття, як “одеський гу­мор”. Також у своїх творах одесити часто використовували специ­фіч­ну одеську мову.

Великого впливу на життя та творчість письменників справля­ло тогочасне соціально-політичне становище. З розвитком СРСР вла­да починає розуміти, що їй необхідно мати підтримку з бо­ку лі­те­раторів. Письменникам вказують як і що вони мають писа­ти. Всі, хто не падкорився владі, у найкращому випадку були позбавлені во­лі (Ю. Олеша), найгіршому ­­– життя (І. Бабель).

З життям та творчістю письменників пов’язано багато історич­них місць та пам’яток. Враховуючи той факт, що популярність одесь­ких літераторів незгасає й донині, можна стверджувати, що ці пам’ятні місця мають значний туристий потенціал. Він має насам­пе­ред реалізуватись у створенні нових туристичних маршрутів, а та­кож у модернізації вже існуючих. Проект одного з маршрутів був розроблений автором і наведений у даній роботі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ

1. Атас А. Старая Одесса, ее друзья и недруги.-М.: Ласми, 1992. –208 c.

2. Долженкова А. Р., Дяченко П. Ф. Одесса: Путеводитель. – Одесса: Маяк, 1978. – 192 с.

3. Есть город у моря: Краеведческий сборник/ Сост. Ю. А. Гаврилов, Е. М. Голубовский. – Одесса: Маяк, 1990. – 352 с.

4. Измайлов А. Ф. Наедине с Паустовским. – Л.: Наука, 1990. – 136 с.

5. Ильф И. А., Петров Е. П. Двенадцать стульев. – М.: Правда, 1991. – 400 с.

6. История русской советской литературы / Бахметьева Е. П., Бузник В. В. и др. – М.: Высшая школа, 1979. – 694 с.

7. Левин Ф. И. Бабель: Очерк творчества. – М.: Художествен­ная литература, 1972. – 222 с.

8. Литературная энциклопедия: В 12 т. – М.: Издательство Ком­­мунистической Академии, 1930. – Т. 1. – С. 291-294.

9. Литературная энциклопедия: В 12 т. – М.: Издательство Коммунистической Академии, 1930. – Т. 4. – С. 460.

10. Литературная энциклопедия: В 12 т. – М.: Издательство Коммунистической Академии, 1931. – Т. 5. – С. 152-154.

11. Литературная энциклопедия: В 12 т. – М.: Советская энциклопедия, 1934. – Т. 8. – С. 278-282, 482-485.

12. Лихачев Д. С. Литература – реальность – литература . – Л.: Советский писатель, 1984. – 272 с.

13. Одесская плеяда: Сатирические произведения 1920 – 30-х го­дов / Сост., примеч. О. В. Филимонова. – К.: Дніпро, 1990. – 446 с.

14. Памятники истории и культуры Украинской ССР. Каталог-справочник – К.: Наукова думка, 1987. – 736 с.

15. Поварцов С. Причина смерти – расстрел: Хроника после­д­них дней Исаака Бабеля. – М.: ТЕРРА, 1996. – 189 с.

16. Саркисьян К. С., Ставницев М. Ф. Улицы рассказывают. – Одесса: Маяк, 1976. – 176 с.

17. Українська Радянська Енциклопедія: У 12 т. – К.: Головна редакція УРЕ, 1982. – Т. 7. – С. 482-489.

18. Українська Радянська Енциклопедія: У 12 т. – К.: Головна редакція УРЕ, 1982. – Т. 8. – С. 5.

19. odessaglobe/russian/institutions/literary-museum/literary-museum.htm

20. odessaglobe/russian/map.htm

21. odessaglobe/russian/people/geographical-index.htm

22. odessit/cgi/win.cgi/namegal/english/babel.htm

23. odessit/cgi/win.cgi/namegal/english/ilf_petr.htm

24. odessit/cgi/win.cgi/namegal/english/kataev.htm

25. odessit/cgi/win.cgi/namegal/english/olesha.htm

26. odessit/cgi/win.cgi/namegal/english/paustovs.htm

27. te/odessa/about/index.html

28. welcome.odessa/history/html

29. welcome.odessa/history/fenomen.html

1

 Атас А. Старая Одесса, ее друзья и недруги. –М.: Ласми, 1992.


2 Поварцов С. Причина смерти – расстрел: Хроника последних дней Исаака Бабеля. – М.: ТЕРРА, 1996.


3 Лихачев Д. С. Литература – реальность – литература . – Л.: Советский писатель, 1984.


4 Одесская плеяда: Сатирические произведения 1920 – 30-х годов / Сост., примеч. О. В. Филимонова. – К.: Дніпро, 1990.


5 odessaglobe/russian/map.htm

1

 Українська радянська енциклопедія: У 12 т. – К.: Головна редакція УРЕ, 1982. – Т. 7. – С. 482.


2 welcome.odessa/history/html


3 te/odessa/about/index.html


4 Атас А. Старая Одесса, ее друзья и недруги. – М.: Ласми, 1992. – С. 21

1

 Атас А. Старая Одесса, ее друзья и недруги. – М.: Ласми, 1992. – С. 21.


2 Там само. – С. 68.

3

 welcome.odessa/history/html

1

 Есть город у моря: Краеведческий сборник – Одесса: Маяк, 1990. – С. 187.


2 Поварцов С. Причина смерти – расстрелл: Хроника последних дней Исаака Бабеля. – М.: ТЕРРА, 1996. – С. 6.


3 odessit/cgi/win.cgi/namegal/english/babel.htm


1

 История русской советской литературы / Бахметьева Е. П., Бузник В. В. и др. – М.: Высшая школа, 1979. – С. 102.


2 Там само. – С. 241.


1

 odessit/cgi/win.cgi/namegal/english/babel.htm


2 Одесская плеяда: Сатирические произведения 1920 – 30-х годов / Сост., примеч. О. В. Филимонова. – К.: Дніпро, 1990. – С. 438.


3 Там само. – С. 438.

1

 Одесская плеяда: Сатирические произведения 1920 – 30-х годов / Сост., примеч. О. В. Филимонова. – К.: Дніпро, 1990. – С. 435.


2 Левин Ф. И. Бабель: Очерк творчества. – М.: Художественная лите­ра­ту­ра, 1972. – С. 130.


1

 Поварцов С. Причина смерти – расстрел: Хроника последних дней Исаака Бабеля. – М.: ТЕРРА, 1996. – С. 4.


2 odessit/cgi/win.cgi/namegal/english/babel.htm

1

 Одесская плеяда: Сатирические произведения 1920 – 30-х го­дов / Сост., примеч. О. В. Филимонова. – К.: Дніпро, 1990. – С. 437.


2 Українська Радянська Енциклопедія: У 12 т. – К.: Головна редакція УРЕ, 1982. – Т. 8. – С. 5.

1

 Одесская плеяда: Сатирические произведения 1920 – 30-х годов / Сост., примеч. О. В. Филимонова. – К.: Дніпро, 1990. – С. 435.


2 odessit/cgi/win.cgi/namegal/english/olesha.htm

3

 odessit/cgi/win.cgi/namegal/english/olesha.htm


1 Українська Радянська Енциклопедія: У 12 т. – К.: Головна редакція УРЕ, 1982. – Т. 8. – С. 5.

1

 Одесская плеяда: Сатирические произведения 1920 – 30-х годов / Сост., примеч. О. В. Филимонова. – К.:Дніпро, 1990. – С. 440.


2 Там само. – С. 440.


3 Литературная энциклопедия: В 12 т. – М.: Издательство Коммунистической Академии, 1931. – Т. 5. – С. 152.


4 Литературная энциклопедия: В 12 т. – М.: Издательство Коммунистической Академии, 1931. – Т. 5. – С. 152-153.


1 История русской советской литературы / Бахметьева Е.П., Бузник В.В. и др. – М.: Высшая школа, 1979. – С. 250.


2 Одесская плеяда: Сатирические произведения 1920 – 30-х годов / Сост., примеч. О. В. Филимонова. – К.: Дніпро, 1990. – С. 436.


1 odessit/cgi/win.cgi/namegal/english/kataev.htm

1

 Литературная энциклопедия: В 12 т. – М.: Советская энциклопедия, 1934. – Т. 8. – С. 482.


2 Измайлов А. Ф. Наедине с Паустовским. – Л.: Наука, 1990. – С. 15.


3 Там само. – С. 16.

4

 Измайлов А. Ф. Наедине с Паустовским. – Л.: Наука, 1990. – С.15.


1 Там само. – С.10.


2 Там само. – С.22.

1

 odessit/cgi/win.cgi/namegal/english/paustovs.htm

1

 Ильф И. А., Петров Е. П. Двенадцать стульев. – М.: Правда, 1991. – С. 3.


2 Там само. – С. 3.

3

 Одесская плеяда: Сатирические произведения 1920 – 30-х годов / Сост., примеч. О. В. Филимонова. – К.: Дніпро, 1990. – С. 442.


1 Ильф И. А., Петров Е. П. Двенадцать стульев. – М.: Правда, 1991. – С. 6.


2 Там само. – С. 7.

1

 Литературная энциклопедия: В 12 т. – М.: Издательство Коммунистической Академии, 1930. – Т. 4. – С. 460.


1

 Ильф И. А., Петров Е. П. Двенадцать стульев. – М.: Правда, 1991. – С. 8.


2 odessit/cgi/win.cgi/namegal/english/ilf_petr.htm


3 Лихачев Д. С. Литература – реальность – литература . – Л.: Советский писатель, 1984. – С. 164.

1

 Одесская плеяда: Сатирические произведения 1920 – 30-х годов / Сост., примеч. О. В. Филимонова. – К.: Дніпро, 1990. – С. 442.


1 odessaglobe/russian/people/geographical-index.htm


2 odessaglobe/russian/institutions/literary-museum/literary-museum.htm

3

 Долженкова А. Р., Дяченко П. Ф. Одесса. – Путеводитель. – Одесса: Маяк, 1978. – C. 152.


4 odessaglobe/russian/people/geographical-index.htm


1 Там само.


2 Там само.


3 Там само.


4 Ильф И. А., Петров Е. П. Двенадцать стульев. – М.: Правда, 1991. – С. 60.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: