Xreferat.com » Рефераты по биологии » Вплив малих доз радiацii

Вплив малих доз радiацii

та HLA-Dc) вiдiграють

головну роль у стимуляцii пролiферацii алогенних Т-клiтин,що скла-

дас основу iмунноi вiдповiдi у змiшанiй культурi лiмфоцитiв. Роз-

пiзнаються Т-хелперами та iншими Lyt 1+ -клiтинами, що виробляють

IЛ-2 для посилення цитотоксичноi активностi [ ].

Розглянемо окремi пiдкласи Т-клiтин.

Т-хелпери (iндуктори). Iснус три типи цих клiтин. Перший -

iмфоцити, що впiзнають елементи головного комплексу гiстосумiс-

ностi. Вони мають специфiчнiсть до антигенiв, зв'язаних iз влас-

ними Iа-бiлками. Цi лiмфоцити iндукують пролiферацiю В-клiтин i

iх диференцiювання до антитiл-утворюючих клiтин. Другу групу скла-

дають Т-хелпери, що впiзнають iмуноглобулiни. Вони володiють спе-

цифiчнiстю як до антигену, так i до власних iзотопiчних детермi-

нант. Активують В-клiтини, що мають такi ж детермiнанти. Третя

група Т-хелперiв секретус лiмфокiнiн (IЛ-2). Вони впiзнають анти-

ген у комплексi з власними Ia-детермiнантами.

Регуляторна функцiя Т-хелперiв полягас в здатностi стимулю-

вати В-клiтини до пролiферацii i диференцiацii в антитiлоутворюючi

клiтини. Вiдповiдь В-клiтини на бiльшiсть бiлкових антигенiв пов-

нiстю залежить вiд допомоги Т-клiтин. Такi антигени - тимусозалеж-

нi.

Допомога Т-хелперiв здiйснюсться двома способами. Перший -

пряма взасмодiя Т-хелпера i реагуючоi В-клiтини (когнантна допомо-

га). У цьому випадку Т-клiтина розпiзнас детермiнанти антигенноi

молекули, уже фiксованоi на В-клiтинi. Також розпiзнаеться продукт

МНС-гена на поверхнi В-клiтини (МНС класу II). Другий спосiб поля-

гас в утвореннi розчинних неспецифiчних хелперних факторiв - лiм-

фокiнiнiв. Це обидва фактори росту (в першу чергу фактор, що регу-

люс пролiферацiю В-клiтин i вiдповiдь на антигенну стимуляцiю).

Одна й та ж Т-клiтина може здiснювати хелперну функцiю як на

основi когнантноi взаемодii, так i з допомогою медiатора. Деякi

Т-клiтини вiдiграють роль пiдсилювача хелперноi дii. Вони дiють на

вже стимульованi В-клiтини.

Т-супресори складають групу клiтин, якi здатнi пригнiчувати

iмунну вiдповiдь. Т-супресори дiють, регулюючи чисельнiсть Т-хел-

перiв. Прямий вплив цих клiтин на В-лiмфоцити вивчений недостатньо.

Супресорна система включас три клiтиннi форми. Форма Ts 1 спе-

цифiчна до антигену i виробляе фактор TsF 1. Вiн активус Ts 2, cпе-

цифiчний проти iдiотипiв антитiл до антигену, зв'язаного Ts 1.

TsF 2 активус клiтину TsF 3, яка супресорно дiс на хелпернi Т-клi-

тини.

Iснують також Т-контрсупресорнi клiтини (з фенотипом Ly 1).Во-

ни запобiгають iнактивацii Т-хелперiв супресорними клiтинами. Вiдi-

грають важливу роль для розвитку iмунологiчноi толерантностi при

активнiй супресii.

T-цитотоксичнi клiтини несуть маркери, схожi iз супресорними

клiтинами (Lyt 2).Вони лiзують клiтини, що несуть на поверхнi ан-

тигени, до яких специфiчнi данi лiмфоцити.

Перша стадiя лiзису - розпiзнавання антигену i молекул кла-

су I на поверхнi клiтини-мiшенi. Далi йде руйнування цiсi клiтини.

Т-цитотоксичнi клiтини можуть брати участь в декiлькох циклах лi-

зису, самi при цьому не руйнуючись. Iх називають ще Т-кiллерами.

Кiллернi клiтини вiдiграють важливу роль в захистi вiд вiрусних

захворювань та в протипухлинному iмунiтетi.

Особливу групу складають природнi кiллери (ПК). Вони здатнi

вбивати деякi види пухлинних клiтин, використовуючи зовсiм iншi

способи розпiзнавання, нiж Т- i В-лiмфоцити [ ].

Iснують данi про рiзноманiтну радiочутливiсть популяцiй i

субпопуляцiй лiмфоцитiв: найбiльш радiочутливими вважаються Т-су-

пресори, а найбiльш радiорезистентними - Т-хелпери [ ]

Проте деякi автори вважають, що вiдмiнностi в радiочутливо-

стi в умовах in vivo можуть бути обумовленi якимись певними фак-

торами, можливо навiть рiзними пропорцiйними спiввiдношеннями

окремих лiмфоцитних субпопуляцiй. Тому N. Nakamura з спiвавтора-

ми (1990) оцiнили вiдповiдь кожноi субпопуляцii Т-лiмфоцитiв на

iонiзуюче випромiнення в умовах in vitro. Дослiдники використали

методику клонування Т-клiтин у присутностi фактору росту iнтер-

лейкiну-2 (IL-2). Дослiдження показали, що фракцiя колонiй лiм-

фоцитiв CD4+ становила 30-50% вiд загальноi кiлькостi клiтин i

фракцiя колонiй CD8+ - 15-20%. Взагалi, бiльше 97% сортованих

клiтин несли на своiй поверхнi CD4 чи СD8 -поверхневi антигени.

Доза опромiнення не перевищувала 5 Гр, оскiльки при бiльшiй дозi

клiтини гинуть.

Результати чiтко продемонстрували, що радiочутливiсть CD4+

i CD8+ -лiмфоцитiв дуже схожа. Аналiз колонiй несортованих лiм-

фоцитiв показав, що вони несуть поверхневi маркери CD4- i CD8-

(тобто, не мають хелперних чи супресорних властивостей). Хоча не

було точно визначено, чи присутнiй на них маркер дорослих лiмфо-

цитiв CD3, вченi вирiшили, що бiльшiсть iз них - натуральнi кiл-

лери. Виявилося, що радiочутливiсть цих клiтин також не вiдрiз-

нясться вiд радiочутливостi CD4+ чи CD8+. N.Nakamura робить вис-

новок, що в умовах in vitro гiпотеза про найбiльшу радiочутли-

вiсть Т-супресорiв не пiдтверджусться. Можливо, в цих умовах пе-

реважну бiльшiсть клiтин з поверхневим антигеном CD8 складають

тi, що не виконують супресорних функцiй [ ]


1.4 ДIЯ IОНIЗУЮЧОГО ВИПРОМIНЮВАННЯ НА Т-КЛIТИННИЙ IМУНIТЕТ


Як же реагують попередники Т-лiмфоцитiв на iонiзуючче опромi-

нення? Вплив радiацii на iмунну систему (зокрема, ii тимусозалежну

ланку) вивчений недостатньо. Т.Ю.Харченко зi спiвавт. (1994) прове-

ли дослiдження на мишах, здiйснивши опромiнення в перiод органоге-

незу. Закладка i формування тимусу мишей проходить на 7-12 добу ро-

звитку ембрiону. Саме в цей перiод органiзм найбiльш чутливий до

дii iонiзуючого опромiнення, його результатом може бути спотворен-

ня або загибель новонароджених.

На 9-ту добу ембрiонального розвитку мишей закладасться стро-

ма тимусу, на 13-ту - закiнчусться перша хвиля заселення тимусу

лiмфоiдними попередниками, проходить формування кiркового i мозко-

вого шарiв тимусу, здiйснюсться перебудова генiв - i -ланцюгiв

рецептора Т-клiтин для Thy-антигену. До 17-i доби завершусться пе-

ребудова генiв клiтинного рецептору, проходить його експресiя на

поверхнi тiмоцитiв, формуються основнi субпопуляцii СD4-8-,CD4+8+,

CD4-8+, CD4+8- -тiмоцитiв. З цими ж термiнами пов'язана друга

хвиля заселення тимусу клiтинами-попередниками Т-лiмфоцитiв.

В цi критичнi термiни розвитку тимусу опромiнювали вагiтних

самок з наступним дослiдженням вмiсту i популяцiйного складу клi-

тин тимусу i селезiнки. Дози опромiнення варiювали вiд 0,15 до

4 Гр. Аналiз проводили в першу добу i через 2 тижнi пiсля народже-

ння. При опромiненнi на 9-й день вагiтностi плiд гинув при дозi

0,5 Гр, на 13-ту добу - при дозi 0,7 Гр, при опромiненнi на 17-ту

добу доза 0,15-4 Гр не перешкоджала вагiтностi i пологам.

Виявилося, що при дозi радiацii, меншiй 1 Гр, значних змiн у

клiтинностi тимусу немас. А при дозах 0,15 i 0,3 Гр спостерiгасть-

ся навiть пiдвищення клiтинностi. Опромiнення в дозах 1, 2 i 4 Гр

на 17-ту добу розвитку приводить до зниження клiтинностi тимусу i

селезiнки, доза в 1 Гр на 13-ту добу - до зниження клiтинностi ли-

ше в селезiнцi. Можливо, тiмоцити в цей перiод бiльш резистентнi,

нiж в пiзнiшi термiни. Справдi, на 13-ту добу розвитку 100% тiмо-

цитiв складають СD4-8- -попередники Т-клiтин, яким властива до-

сить висока радiорезистентнiсть.

Данi свiдчать про вищу радiорезистентнiсть тiмоцитiв 17-ти до-

бового плоду, нiж тiмоцитiв дорослих мишей. Очевидно, i в цьому ви-

падку мова йде про рiзне спiввiдношення субпопуляцiй тiмоцитiв, що

вiдрiзняються в радiочутливостi. Дiйсно, вмiст радiорезистентних

CD4-8- -клiтин складас в цей перiод 40%, тодi як у дорослих мишей

3-5%.

I все ж у опромiнених в ембрiональний перiод мишей сплостерi-

гасться вiдставання в клiтинностi тимусу, яке при дозi менше 1 Гр

лiквiдусться на 30-ту добу (пiсля цього клiтиннiсть навiть вища,

нiж у неопромiнених). При дозi бiльше 2 Гр вiдставання залишасться

i пiд кiнець мiсяця. Для клiтин селезiнки характернi глибшi змiни,

якi не лiквiдуються до 30-i доби життя. Зате при опромiненнi в до-

рослому вiцi клiтиннiсть тимусу швидше вiдновлюсться у мишей, якi

були опромiненi у перiод внутрiшньоутробного розвитку.

Вмiст у тимусi i селезiнцi Thy 1+, CD4+ та CD8+ -клiтин прак-

тично не вiдрiзнясться по вiдносному складу вiд контролю (опромi-

нення проведене на 14-ту добу вагiтностi, оцiнка стану - через 14

дiб пiсля народження). Вченi роблять висновок, що описанi вище

змiни у вмiстi тiмоцитiв в результатi опромiнення зумовленi дiсю

радiацii переважно на юнi тiмоцити, без iстотного впливу на послi-

дуючу диференцiацiю клiтин-попередникiв, що вижили, i дивергенцiю

субпопуляцiй [ ]

Звичайно вважають, що враження лiмфоiдних популяцiй тимусу с

результатом виключно пошкоджуючоi дii iонiзуючого опромiнення як

такого.В той же час с багато доказiв стресорного ефекту опромiнен-

ня i можливостi спустошення тимусу i розвитку лiмфопенii в резуль-

татi пiдвищення сироваточного рiвня кортикостероiдiв, зумовленого

стресом.

М.П.Савiна та А.А.Ярилiн (1994) провели дослiдження, в якому

намагалися виявити, чи впливас на клiтиннiсть тимусу локальне оп-

ромiнення гiпоталамуса, гонад, селезiнки та стегна. Експеримент

проведено на мишах. Доза радiацii варiювала вiд 1 до 10 Гр. Аналiз

проводився через 1 добу, 1, 3 та 12 мiсяцiв пiсля опромiнення.Вия-

вилося,що при локальному опромiненнi будб-якого органу клiтиннiсть

тимусу знижувалася. Проте,термiни нормалiзацii числа тiмоцитiв бу-

ли рiзними. При опромiненнi стегна та cелезiнки рiвень Т-клiтин

вiдновлювався через добу; гонад - до кiнця першого року. При опро-

мiненнi самого тимусу (10 Гр) зниження рiвня тiмоцитiв вiдмiчало-

ся на протязi всього перiоду спостережень. Вченi роблять висновок,

що в формуваннi пiзнього Т-клiтинного дефiциту вiдiграс роль не

лише опромiнення тимусу, але й стабiльнi ендокриннi порушення пiс-

ля опромiнення гiпоталамуса та гонад (але не селезiнки та стегна).

При локальному радiацiйному впливi на тимус (1 ; 10 Гр), гiпотала-

мус, гонади, селезiнку та стегно (10 Гр) раннс спустошення тимусу

може бути викликане як безпосередньою дiсю опромiнення на орган,

так i пiдвищенням рiвня гормонiв - медiаторiв стресовоi реакцii

при дii радiацii на iншi органи [ ]

Деякi автори вважають, що iонiзуюче опромiнення в малих до-

зах може здiйснювати стимулюючий вплив на органiзм iз збiльшенням

маси тiла, середньоi тривалостi життя, пiдвищенням стiйкостi до

рiзних несприятливих впливiв i iнфекцiй завдяки активацii iмунних

реакцiй. Хоча пов'язанi з цим дослiдження проводилися на тваринах,

клiтиннi механiзми згаданих ефектiв до цього часу практично не ви-

вченi. Н.А.Слiсесва зi спiвавторами ( 1994 ) дослiдили механiзми

стимулюючоi дii малих доз опромiнення на iмунiтет, зокрема, на

бласттрансформацiю лiмфоцитiв кровi пацюкiв по критерiю включення

Н-тимiдину в ДНК. Причому перевiряли як самостiйний вплив опромi-

нення, так i його ефект на фонi стимуляцii мiтогеном. В якостi мi-

тогену брали Конканавалiн А. Мiтоген вносили в культуру за 10 хв

до опромiнення. Дози варiювали вiд 1 до 6 сГр. Дослiдники вiдмiти-

ли велику рiзноманiтнiсть чутливостi тварин до мiтогену (в залеж-

ностi вiд цього iх роздiлили на 3 групи). Можливо, причина цього -

рiзноманiтнiсть у початковому вмiстi лiмфобластiв у кровi рiзних

тварин та в рiзнiй початковiй чутливостi рецепторiв лiмфоцитiв до

мiтогену. Результати дослiджень показали вiдсутнiсть стимуляцii

лiмфоiдноi пролiферацii при опромiненнi без мiтогену i посилення

бласттрансформацii при опромiненнi в дозах 0,09-6 сГр на фонi

Кон А (при сумарнiй дозi 12 сГр рiвень знижувався до контролю).

Тобто, опромiнення само по собi не с стимулятором пролiферацii лi-

мфоцитiв кровi, але в сполученнi з мiтогеном здатна посилювати йо-

го стимулюючий вплив на клiтини iмунноi системи [

I.М.Бiляков зi спiвавторами висунув думку про iснування "сти-

мулюючих доз", при яких в культурi з'являюься ростовi фактори

Т-клiтин. Вони провели дослiдження впливу -опромiнення у новона-

роджених мишей на пролiферативну активнiсть камбiального епiтелiю

в культурi стромальних клiтин тимусу. Виявилося, що опромiнення в

момент висiву культури послаблюс пролiферацiю клiтин в логарифмiч-

нiй фазi росту. Пiсля 2 дiб культурування опромiнення в дозах 10 i

20 Гр подавляло пролiферацiю ендотелiальних клiтин (ЕК) тимусу.Але

доза 15 Гр викликала посилення пролiферативноi активностi. Якщо

оцiнка результатiв проводилася через 48 годин культурування (а не

через 24, як у першому випадку) посилення пролiферацii спостерiга-

лося при дозах 5, 8 i 15 Гр. При 10 Гр - iнгiбiцiя, пiсля 20 Гр -

послаблення пролiферацii.

Вченi припускають,що "стимулюючi дози" змiнюють iнтенсивнiсть

мiжклiтинних контактiв ЕК з iншими клiтинами строми тимусу. Цей

обмiн проходить повiльно, тому наслiдки пошкоджень можуть прояви-

тися на рiвнi цiлого органiзму вiдносно пiзно. В кiнцевому резуль-

татi цi пошкоджуючi ефекти радiацii на ЕК тимусу повиннi вiдобра-

зитися на вмiстi в стромi тимусу епiтелiальних клiтин, iх функцiо-

нальнiй активностi, ефективностi процесу розвитку Т-лiмфоцитiв.

Очевидно, наслiдками саме таких змiн с заресстрованi прояви Т-клi-

тинного iмунодефiциту у осiб, що зазнали впливу факторiв аварii на

ЧАЕС через 5 рокiв пiсля iх дii.

Взагалi, дослiдження Бiлякова показали,що ефект радiацii про-

являсться в посиленнi подiлу Т-клiтин, якi без опромiнення перехо-

дять в стан спокою, тобто стають бiльш зрiлими, функцiонуючими

клiтинами [


1.5 ДIЯ IОНIЗУЮЧОГО ВИПРОМIНЮВАННЯ НА ОРГАНIЗМ ЛЮДИНИ.


Р.В.Петров зi спiвавт. (1994) вiдмiчають, що для iмунноi сис-

теми характерна висока мобiльнiсть, пов'язана з тим, що всi ii го-

ловнi компоненти практично завжди знаходяться в активованому (робо-

чому) станi i певний рiвень активацii, мабуть, с нормальним станом

iмунноi системи. Пiд впливом антигенних та неантигенних проявiв

(якими може виступати iонiзуюча радiацiя), що безперервно поступа-

ють у внутрiшнс середовище органiзму, iмунна система постiйно змi-

нюс свiй облiк, рiвнi своiх складових частин (Т-хелперiв, Т-супре-

сорiв, Т-контрсупресорiв i т.д.). При виникненнi реакцii на зов-

нiшнiй вплив iмунна система буде "збурена" до того часу, доки не

перейде в новий рiвноважний стан. Цей стан зберiгасться до того ча-

су,доки iнший стимул не поступить зовнi або не виникне в органiзмi.

Якщо антигеннi стимули проникають в органiзм неперервно, очевидно,

iмунна система безперервно буде змiнюватися i знаходитися в русi.

У свiтлi концепцii iмунологiчних мобiлiв по новому виникас питан-

ня про нормативнi параметри iмунноi системи. Наприклад, пiдви-

щення рiвня клiтин-хелперiв ще нiчого не означас, коли не вистачас

макрофагiв. Навпаки, мале число помiчникiв може бути iдеальним,ко-

ли немас супресорiв [ ]

Першi ж дослiдження стану iмуноi системи у людей, що приймали

участь у лiквiдацii наслiдкiв аварii на ЧАЕС продемонстрували пору-

шення в клiтиннiй ланцi iмунiтету. Вмiст Т-загальних лiмфоцитiв

був знижений, Т-активних - пiдвищений. Зниження кiлькостi Т-лiмфо-

цитiв спостерiгалося у 57% обстежених, пiдвищення числа Т-активних

- у 75% обстежених.Враховуючи вiдмiнностi в дозi опромiнення осiб,

що працювали в 1986 i 1987 рр., було проаналiзовано матерiал у за-

лежностi вiд часу перебування в Чорнобилi. Любченко П.Н. зi спiв-

авторами (1990) встановили, що кiлькiсть Т-клiтин у тих,хто працю-

вав у Чорнобилi в 1986 i 1987 рр., iстотно не вiдрiзнялася i була

достовiрно нижчою, нiж у контролi. Кiлькiсть Т-клiтин, що активно

утворювали розетки, у осiб, що працювали в 1987 роцi, була досто-

вiрно нижчою, нiж у тих, що працювали в 1986 роцi, але перевищува-

ла рiвень в контрольнiй групi [ ] Любченко вiдзначас, що хоча iс-

нус думка про швидке вiдновлення складу лiмфоцитiв вже до кiнця

другого мiсяця, с докази повiльного вiдновлення кiлькостi саме Т-

лiмфоцитiв. Його послiдуючi дослiдження показали, що у осiб, якi

приймали участь у лiквiдацii наслiдкiв аварii на ЧАЕС i якi працю-

вали в Чорнобилi в 1986 роцi, навiть через 5-5,5 рр. вiдмiчалися

нерiзко вираженi, але стiйкi порушення клiтинного iмунiтету.Причо-

му сильнiше страждас субпопуляцiя CD4+ -хелперiв, формування яких

залежить вiд тимусу, нiж CD8+ -супресорiв [ ]

В.С.Смiрнов зi спiвавт. (1990) проводили дослiдження населен-

ня, яке зазнало впливу факторiв аварii на ЧАЕС через 2 роки пiсля

катастрофи. У потерпiлих було виявлено iстотне пiдвищення вiднос-

ного та абсолютного числа Т5+ -лiмфоцитiв, в основному за рахунок

Т8+ -субпопуляцiй. Але достовiрне зниження вiдносного вмiсту Ea-

РОК i пригнiчення лiмфокiноутворюючоi активностi Т-лiмфоцитiв свiд-

чить про те, що функцiональна активнicть Т3+ -лiмфоцитiв була си-

льно пригнiчена. Можливо, певну роль в депресii iмунних реакцiй

вiдiгравали активованi Т-супресори. Таким чином, дослiдження стану

iмунiтету у людей, що зазнали впливу радiацii в дозах 0,2-0,5 Гр

пiд час аврii на ЧАЕС показали, що iмунологiчнi порушення, якi ви-

никли при цьому, можуть зберiгатися протягом 2 рокiв пiсля опромi-

нення. Було зроблено припущення, що нестабiльнiсть iмунного стату-

су зумовлена порушеннями генетичного апарату клiтини, що проявля-

ються в конформацiйних змiнах ссДНК. Глибина зниження функцiональ-

ноi активностi i змiн спiввiдношення субпопуляцiй лiмфоцитiв зна-

ходиться у прямiй залежностi вiд ступеня деспiралiзацii ссДНК (ра-

дiацiйно обумовлена деспiралiзацiя ДНК лiмфоцитiв супроводжусться

пригнiченням, а пiдвищена суперспiралiзацiя - нормалiзацiсю бiль-

шостi реакцiй iмунноi системи) [ ]

Змiни у станi Т-клiтинного iмунiтету були виявленi не лише у

лiквiдаторiв аварii на ЧАЕС, але й у мешканцiв радiацiйно забруд-

нених районiв. Так, О.Ф.Мельников зi спiавт. (1993) дослiлили стан

iмунноi системи у мiстi Кисвi за першi 4 роки пiсля катастрофи.

Проведенi дослiдження засвiдчили, що протягом першого року пiсля

аварii найбiльш вираженi змiни визначалися з боку НЦК (натуральних

цитотоксичних клiтин) та К-кiллерiв, якi вiдiграють важливу роль у

реалiзацii протипухлинного та противiрусного iмунiтету. Функцiона-

льна активнiсть цих клiтин була рiзко знижена. Значно менш вираже-

ний характер мали змiни з боку Т-лiмфоцитiв периферичноi кровi об-

стежених, котрi проявилися в основному тенденцiсю до зниження за-

гального вмiсту Т-клiтин (CD3+) та вiдносного числа Т-ефекторiв

(CD4+ -хелперiв), що призвело до загального зниження у них iндексу

iмунореактивностi (CD4+/CD8+).

Виявлене в 1987 роцi значне зниження цитолiтичноi активностi

НЦК продовжувало збiльшуватися в 1988 та 1989 рр., у 1990 роцi рi-

вень цитолiтичноi активностi К-кiллерiв периферичноi кровi обсте-

жених значною мiрою вiдновився, тодi як функцiональна активнiсть

НЦК зростала набагато повiльнiше, досягаючи в середньому 9,4%, що

iстотно нижче контрольних значень. Триваюче пiдвищення рiвня акти-

вностi К-клiтин у 1991 роцi, мабуть, можна розглядати як часткову

компенсацiю цитотоксичноi функцii, що певною мiрою не реалiзува-

лася НЦК, функцiональна активнiсть яких мало змiнилася порiвняно з

1990 роком. Вмiст лiмфоцитiв периферичноi кровi до 1990 р. набли-

зився до контрольного значення [ ]

У випадку жителiв мiста Кисва можна говорити про вплив малих

доз радiацii.

Взагалi, згiдно iснуючих уявлень, малими вважаються дози iо-

нiзуючого опромiнення, що переважають природний радiацiйний фон

(ПРФ) бiльше, нiж у 10 разiв. Вiдносно людини, така доза складас

0,04-0,05 Гр при тривалому опромiненнi. НКДАР ООН рекомендус вва-

жати малими дози, що перевищують ПРФ у 10-100 разiв. Результати

дослiджень впливу низьких рiвнiв iонiзуючого випромiнення на здо-

ров'я людей дозволяс визначити бiологiчну ефективнiсть всiх форм

променевоi дii, починаючи з рiвнiв ПРФ. При оцiнцi малих доз опро-

мiнення МКРЗ при ООН виходить iз того, що будь-яка доза, вiдмiнна

вiд нуля, с канцерогенною та генетично небезпечною.

Як уже вiдмiчалося, одним iз наслiдкiв аварii на ЧАЕС с три-

вале опромiнення населення малими дозами радiацii за рахунок про-

никнення в органiзм радiоактивних речовин, що забруднюють продук-

ти харчування. При цьому характерний повiльний розвиток патологi-

чних процесiв [ ]

Дослiдження, проведенi на пацюках i мишах, показали, що три-

вале введення малих доз окису тритiю (180 дiб) приводить до стiй-

кого спустошення стволового кровотворного пула, яке зберiгасться

до кiнця життя. Незворотне скорочення кiлькостi полiпотентних по-

передникiв Т-клiтин вiдмiчалося i пiсля тривалого зовнiшнього -

-опромiнення. Спостерiгалися значнi порушення Т-лiмфопоезу, не

вiдновлювалися популяцii зрiлих, функцiонально-активних лiмфоци-

тiв. Iмунодефiцитний стан формувався в результатi стiйкоi гiпопла-

зii лiмфоiдноi тканини. Причому гiпоплазiя тимусу та лiмфатичних

вiддiлiв виражена сильнiше, нiж у селезiнцi i кiстковому моз-

ку [


2. МАТЕРIАЛИ I МЕТОДИ ДОСЛIДЖЕННЯ.


2.1 ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ГРУП.


Обстеження проводилися на практично здорових волонтерах,

що навчаються в Черкаському державному унiверситетi на фа-

культетах фiзвиховання та природничому факультетi.

Показники клiтинного iмунiтету у практично здорових во-

лонтерiв студентiв факультету фiзичного виховання та студен-

тiв природничого факультету розглядалися як контрольнi

дослiдження. Для проведення iмунологiчних обстежень на кож-

ного волонтера заповнюсться карта iндивiдуального обстежен-

ня, розроблена в Республiканському центрi iмунологiчних дос-

лiджень.

В контрольну групу вiдбиралися волонтери-чоловiки, що

вiдповiдали слiдуючим критерiям:

-вiсутнiсть професiйних шкiдливостей;

-вiдсутнiсть побутових шкiдливостей (контакт з нiтрофарбами,

гербiцидами, пестицидами);

-вiдсутнiсть перенесених iнфекцiйних захворювань, травм,

опiкiв;

-вiдсутнiсть в анемнезi: хiмiкотерапii (цитостатиками, гор-

мональними препаратами, iмунодепресантами i iмуностимулято-

рами) та променевоi терапii;

-iмунологiчно не обтяжений сiмейний анемнез;

-вiдсутнiсть клiнiчних ознак iмунологiчноi недостачi;

-вiдсутнiсть хронiчних захворювань.

Карта iндивiдуального iмунологiчного обстеження запов-

нювалась в двух екземплярах: один направлявся в Республiкан-

ський центр iмунологii, другий залишався на кафедрi фiзiо-

логii iз подальшим занотуванням на комп'ютерi IВМ РС/ХТ 286

в iмунологiчнiй лабораторii.

До дослiдних груп належали студенти факультету фiзично-

го виховання та студенти природничого факультету, котрi заз-

нали дii малих доз iонiзуючоi радiацii, проживаючи у зонiпо-

ситленого радiацiйного контролю (4-та зона).

До проведення iмунологiчного обстеження на пiддос-

лiдних заповнювалися карти iндивiдуального iмунологiчного

обстеження.

Для проведення дослiдiв по змiнi показникiв клiтинного

iмунiтету в периферичнiй кровi обстеженню пiдлягали слiдуючi

групи:

1-ша група - практично здоровi волонтери, що навчаються на

4-му курсi факультету фiзвиховання ЧДУ;

2-га група - практично здоровi волонтери, щонавчаються на

4-му курсi природничого факультету ЧДУ;

3-тя група - особи, що проживають в зонi посиленого

радiацiйного контролю та навчаються на 4-му

курсi факультету фiзвиховання ЧДУ;

4-та група - особи, що проживають в зонi посиленого

радiацiйного контролю та навчаються на 4-му

курсi природничого факультету ЧДУ;


2.2 МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ СУБПОПУЛЯЦIЙ Т-ЛIМФОЦИТIВ

У ВЕНОЗНIЙ КРОВI З ВИКОРИСТАННЯМ МОНОКЛОНАЛЬНИХ

СИВОРОТОК

Специфiчнi антитiла зв'язуються з мембранними антигена-

ми живих клiтин, що знаходяться у суспензii. Щоб запобiгти

келiнгу i iндингу (злущуванню) антигенiв пiсля взасмодii з

антитiлами, до суспензii клiтин добавляють 0.2%-й азид

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: