Розширення центральної опалювальної котельні середньої потужності
| Найменування | Марка котла |
| Е-4–14ГМ | |
| Паропродуктивність, т/год | 4,14 |
|
Температура насиченої пари, °С: насиченої перегрітої |
194 225 |
|
Поверхня нагріву, м2: радіаційна конвективна |
22,0 48,0 |
|
Коефіцієнт корисної дії, %: при спалюванні мазуту при спалюванні газу |
88,7 97,0 |
Конструктивною особливістю даних котлів являється розміщення топочної камери з боку конвективного пучка, утвореного вертикальними трубами розвальцьованими у верхньому і нижньому барабанах. При цьому в максимальній степені використана уніфікація деталей і робочих одиниць, які приміняються в котлах типу ДКВР і КЕ.
Для котла паропродуктивністю 4 т/год діаметр верхнього і нижнього барабанів становить 700 мм, а відстань між барабанами 2750 мм, для екранів і конвективного пучка приміняться труби діаметром 51Х2,5 мм. Довжина циліндричної частини барабана становить 2250 мм. В передньому і задньому днищах кожного з барабанів присутні лазові затвори для внутрішнього огляду і очистки внутрішніх поверхонь. Для всіх типорозмірів даних котлів ширина топкової камери прийнята однаковою і становить 1790 мм. Глибина камери залежить від паропродуктивності і для ДЕ-4–14ГМ становить 1980 мм. Середня висота топкової камери становить 2400 мм.
Топкова камера відділяється від конвективного пучка газостійкою перегородкою, утвореною з труб діаметром 51Х2,5 мм, установлених щільно з кроком 55 мм і зварених між собою. Кінці труб обсаджені між собою до діаметра 38 мм. В задній частині перегородки виконане вікно для проходу топкових газів в конвективний пучок. Ущільнення в місці входу обсаджених кінців труб в барабан забезпечується гребінками, які примикають до труб і барабанів. Стеля, права бокова поверхня і під топ очної камери екрановані фасонними трубами діаметром 51 Х2,5 мм, які утворюють єдиний екран, виконаний з кроком труб, рівним 55 мм. Кінці труб екрану завальцьовані у верхньому і нижньому барабанах. Труби заднього екрану не мають обсадних кінців і з'єднуються сваркою до верхнього і нижнього колектору діаметром 159X3,5 мм. Колектори з'єднані з верхнім І нижнім барабаном і об'єднані необігріваємою рециркуляційною трубою діаметром 76X3,5 мм.
В котлах паропродуктивністю 4–10 т/год фронтовий екран виконаний аналогічно задньому екрану. Відмінність у тому, що для забезпечення розміщення пальника у фронтовому екрані зменшена кількість труб. У всіх котлах під топки закритий вогнетривкою цеглою.
Конвективний пучок утворений коридорне розміщеними вертикальними трубами діаметром 51X2,5 мм, розвальцьованими у верхньому і нижньому барабанах.
Для забезпечення необхідних швидкостей газів в конвективних пучках котлів розміщені поздовжні перегородки.
Циркуляційна схема всіх газомазутних парових котлів типу Е(ДЕ) однакова і включає в себе чотири екрана (фронтовий, задній і два бокових) і конвективний пучок. Бокові екрани і конвективний пучок приєднані безпосередньо до верхнього і нижнього барабану. Задні і фронтові екрани об'єднуються нижніми (горизонтальними) роздаючи ми і верхніми (наклонними) збираючими колекторами, приєднаними до барабанів. Інші кінці колекторів об'єднані необігріваємою циркуляційною трубою. В котлах паропродуктивністю 4–10 т/год одноступінчата схема випаровування. У всіх котлах загальними опускними трубами випаровувальної системи являються останні по ходу газів ряди труб конвективного пучка.
У поданому просторі верхнього барабану розміщені живильна труба і труба для вводу фосфатів, в паровому просторі розміщений сепараційний пристрій. В нижніх барабанах котлів розміщена перфорована труба для безперервної продувки котла, яка суміщена з періодичною продувкою. Нижні барабани оснащені пристроями для парового прогріву котла при розтопці і штуцерами для спуску води.
Первинними сепараційними пристроями першої ступені випаровування являються розміщені у верхньому барабані направляючі щити, які забезпечують подачу пароводяної суміші на рівень води. Вторинні сепараційні пристрої виконані у вигляді дірчастих листів.
Очистка поверхонь нагріву від зовнішніх забруднень виконується стаціонарними обдувочними пристроями, розміщеними з лівої сторони котла. Обдувочний пристрій складається з вузла кріплення і труби з соплами, яка обертається при обдувці конвективної частини котла. Обертання труби виконується вручну. При обдув ці використовується насичений пар з тиском не менше 0,7 МПа.
Котли мають опорну раму, яка передає всі навантаження на фундамент. Свобода температурних переміщень елементів котлів забезпечується нерухомим закріпленням передньої опори нижнього барабана і рухомим кріпленням за рахунок овальних отворів для болтів, якими кріпиться задня опора до рами котла.
Номінальні теплові переміщення для котла по реперам становлять 6,05 мм. Для контролю за тепловими переміщеннями в котлах встановлюється репер в районі задньої сторони нижнього барабану. Крім того, передбачається контроль переміщень нижніх колекторів фронтового і заднього екранів.
Газощільне екранування бокових стінок, стелі і піду топкової камери дозволило підмовитися від важкої обмурівки і легку натрубну ізоляцію товщиною 100 мм, яка укладається на шар шлакобетону по сітці товщиною 25 мм. Для зменшення присосів повітря в газовий тракт котла натрубна ізоляція покривається зовні листовою металічною обшивкою, яка приварюється до каркасу котла. Примінення натрубної теплової ізоляції дозволило покращити динамічні характеристики котлів, зменшити втрати у навколишнє середовище І втрати теплоти при пусках і зупинках котлів, зв'язані з перегрівом великих масс обмуровочних матеріалів.
Всі котли постачаються у зібраному вигляді без натрубної ізоляції. Подружені на залізничну платформу разом з кріпленнями котли входять в габарит 1-В, призначений для залізничних вагонів.
Схему котла марки ДЕ-4–14Гм зображено на рисунку 4.1.
4.2 Характеристики палива
Елементарний склад заданого палива табл. 1, [2] для газу табл. с. [2].
Марка палива: Г; Родовище (басейн): Дашавскій басейн:
Метан СН4, %; 97,6
Етан С2Н6, %; 0,5
Пропан С3Н8, %; 0,2
Бутан С4Н10, %; 0,2
Пентан С5Н12, %; –
Вуглекислий газ СН4, %; 0,1
Азот N2, %. 1,2
Всього: 100%.
4.3 Теоретичні значення об'ємів повітря та продуктів згорання
При спалюванні газового палива (4–03, [2]).
1) Теоретичний об’єм повітря необхідний для згоряння палива:

2) Теоретичний об’єм трьохатомних газів:
![]()
3) Теоретичний об’єм двохатомних газів:
![]()
4) Теоретичний об’єм водної пари:
![]()
5) Теоретичний об’єм димових газів:
.
4.4 Об'єм повітря і продуктів згорання при αі >1
Таблиця 4.2 Таблиця дійсних значень об'ємів продуктів згоряння
| Величина та розрахункова формула | Розмірність | Найменування газоходу | ||
| Топка | кпн | BE | ||
| Коефіцієнт надлишку повітря за поверхнею нагріву, αі | - | 1,1 | 1,14 | 1,14 |
|
Середній коефіцієнт надлишку повітря в поверхні нагріву, αсер = 0.5 (αі-1 + αі) |
- | 1,1 | 1,14 | 1,14 |
4.5 Ентальпія продуктів згорання
Таблиця 4.3 Ентальпія продуктів згорання палива
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|||||||
|
|
ІГ | ΔІГ |
|
ІГ | ΔІГ | |||
| 100 | 1470 | 1260 | 1700 | 1720 | ||||
| 200 | 2960 | 2530 | 3420 | 1820 | ||||
| 300 | 4550 | 3820 | 5230 | 1760 | ||||
| 400 | 6070 | 5130 | 7050 | 1820 | ||||
| 500 | 7650 | 6480 | 8800 | 1950 | ||||
| 600 | 9500 | 7830 | 10700 | 1970 | ||||
| 700 | 11000 | 9340 | 12000 | 1865 | 12700 | 1970 | ||
| 800 | 12700 | 10700 | 13840 | 1950 | 15200 | 2060 | ||
| 900 | 14600 | 12200 | 15800 | 1910 | 16700 | 2030 | ||
| 1000 | 16200 | 13600 | 17710 | 2000 | 18300 | 2120 | ||
| 1100 | 18200 | 15100 | 19700 | 2010 | 20900 | |||
| 1200 | 20100 | 16700 | 21690 | 2010 | ||||
| 1300 | 21900 | 18200 | 23700 | 2100 | ||||
| 1400 | 23900 | 19700 | 25800 | 2140 | ||||
| 1500 | 25800 | 21800 | 27900 | 2000 | ||||
| 1600 | 27700 | 22900 | 30050 | 2120 | ||||
| 1700 | 29700 | 24500 | 32000 | 2100 | ||||
| 1800 | 31600 | 25900 | 34100 | 2240 | - | |||
| 1900 | 33700 | 27600 | 36400 | 2030 | ||||
| 2000 | 35500 | 29100 | 38400 | 2120 | ||||
4.6 Тепловий баланс і витрата палива
Таблиця 4.4
| Величина | Позначення | Розмірність | Формула або спосіб визначення | Примітка |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Розподільне тепло палива |
|
|
|
35700 |
| Температура відхідних газів |
|
°С | Приймаємо з наступним уточненням | 156 |
| Ентальпія відхідних газів | Івг |
|
3 табл. 3 | 2600 |
| Температура холодного повітря |
|
°С | - | 20 |
| Ентальпія холодного повітря |
|
|
|
251,4 |
| Втрати тепла із газами, що відходять з котла | q2 | % |
|
0,6 |
| Втрати тепла з хімічним недопалом | q3 | % | F(DПП, паливо, вид шлаковидалення) Табл.ХVІІІ, [2] | 0 |
| Втрати тепла від зовнішні. охолодження | q5 | % |
f(DПП), мал. 5–1, [2] |
2,4 |
| Коефіцієнт збереження тепла | φ | - |
|
0,972 |
| ККД котла брутто | ηк | % | 100-q2-q3-q4-q5-q6 | 97,0 |
| Температура холодної води | tхв | °С | Завдання | 103 |
| Ентальпія холодної води | Іхв |
|
f(Pжв, tжв) табл. ХХІV, [2] |
432 |
| Температура гарячої води | tгв | °С | Завдання | 195 |
| Ентальпія гарячої води | IГВ |
|
F(Рб), табл. ХХІП, [2] |
2788 |
| Тепло корисно використане в котлі | Qка | кВт |
|
2,62 |
4.7. Розрахунок топки
Таблиця 4.5
| Величина | Позначення | Розмірність | Формула або спосіб визначення | Примітка |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Об'єм топки | VT | м3 | F6 · b | 8 |
| Повна поверхня топки | F | м2 | - | 25 |
| Променесприймаюча поверхня топки | Нпрт | м2 | - | 17,5 |
| Ступінь екранування топки | χ | - |
|
0,7 |
| Середня товщина випромінюючого шару | s | м |
|
1,15 |
| Температура на виході з топки |
|
°С |
Задаємося
950 – 1100 |
1100 |
| Ентальпія газів на виході з топки |
|
|
по табл. 3. |
19700 |
| Корисне тепловиділення | QТ |
|
|
36000 |
4.8 Розрахунок конвективної поверхні нагріву
Таблиця 4.6
| Величина | Позначення | Розмірність | Формула або спосіб визначення | Примітка |
| Діаметр труб |
|
мм | Конструктивна характеристика | 38x3 |
| Діаметр стояків |
|
мм | Конструктивна характеристика | 57x3 |
|
Підносні кроки труб: – поперечних – повздовжніх |
σ1 σ2 |
мм |
S1 / d1 S2 / d2 |
2,28 2,28 |
| Переріз газоходу | F | м2 | Конструктивна характеристика | 0,6 |
4.9 Розрахунок водяного економайзера
Таблиця 4.7
| Величина | Позначення | Розмірність | Формула або спосіб визначення | Примітка |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 ' |
| Діаметр труб | d | мм | - | 28 |
| Відносний крок |
|
мм | Приймаємо | 2,2 |
| Поверхня нагріву водяного економайзера |
|
м2 | Приймаємо з наступним уточненням | 50 |
| Площа для проходу газу | F | м2 | - | 1 |
| Температура газів перед входом в економайзер |
|
°С | 3 розрахунку конвективних пучків | 325 |
| Ентальпія газів на вході в економайзер | IІ |
|
3 розрахунку конвективних пучків | 5400 |
| Температура відхідних газів |
|
°С | - | 156 |
| Ентальпія відхідних газів | Івідх |
|
По табл. 3 | 2600 |
| Теплосприйня-ття по балансу | Q |
|
|
2800 |
| Температура води на вході в економайзер | tжв | °С | - | 103 |
| Температура води на виході | t1 | °С | - | 163 |
| Ентальпія води на виході | І1 |
|
- | 683 |
| Коеф. тепловередачі для водяного економайзера | К |
|
Приймаємо по нормах, [2] | 0,047 |
| Температурний напір | Δt | °С |
|
97,6 |
| Різниця температур: – найбільша: – найменша: | Δtб Δtм |
°С |
|
162 53 |
| Поверхня нагріву водяного економайзера |
|
м2 |
|
50 |
| Нев'язка теплового балансу | ΔQ |
|
|
0 |
5. Допоміжне обладнання
5.1 Вибір допоміжного обладнання
5.1.1 Вибір деаераторів
Деаерація живильної та підживлюючої води являється одною із обов'язкових стадій процесу водопідготовки. Деаератори потрібні для видалення розчинених у живильній воді корозійно-активних кисню та вуглекислого газу. Крім корозії поверхні нагріву котла, трубопроводів, арматури, присутність цих газів значно погіршує процес теплопередачі, що призводить до збільшення витрати палива. Для видалення газів з живильної води використовуємо деаератор ДА-15/4. Деаерація води в такому деаераторі відбувається внаслідок створення різних парціальних тисків газу у воді, що видаляється в навколишнє середовище. Зв'язана вуглекислота видаляється за рахунок встановлення барботажних пристроїв. Холодна вода подається у водорозподільний лоток, звідки послідовно стікає на ряд дирчастих тарілок, розподілених одна під одною; гріюча пара поступає знизу і піднімаючись вгору, омиває струмінь води. Пара, конденсуючись, підігріває воду до температури насичення і з верхньої частини деаераторної головки виходить в атмосферу з великим парціальним тиском повітря. Вода при русі вниз деаерується.
Для підживлення води, яка поступає на гаряче водопостачання використовуємо вакуумний деаератор. Вакуум (0,03 МПа) в деаераторі підтримується завдяки відсмоктуванню пароповітряної суміші з колонки вакуумного деаератора за допомогою водоструменевого ежектора, в контур якого ввімкнено бак з робочою водою і насос для її подавання. Вода поступає до ежектора і підсмоктує з де аераційної головки паро газову суміш, створюючи в ній вакуум.
Вода змішана з газами змивається по спускним трубам у відкритий приймальний бак-газовідділювач з якого підсмоктані гази виділяються в атмосферу. З деаераторного бака-акумулятора вода подається у всмоктуючи магістраль циркуляційних мережевих насосів.
5.1.2 Вибір редукційно-охолоджуючої установки
Редукційно-охолоджувальна установка застосовується для зниження тиску та температури пари після котла до величини, що відповідають параметрам, які забезпечують надійну роботу котельної установки.
Зниження параметрів пари відбувається дроселюванням та охолодженням її водою.
По паропроводу з котла пара підводиться до регулюючого клапану в якому знижується тиск за рахунок зменшення прохідного перерізу клапана.
Охолодження пари відбувається вприскуванням чистої води у найменший переріз змішувальної труби. Вприскувана вода крізь форсунку розпилюється і, випаровуючись, охолоджує пару.
Холодна вода в РОУ подається з трубопроводу живильної води після деаератора.
5.1.3 Вибір конденсаційного баку
Конденсаційні баки потрібні для збирання конденсату, який повертається від технологічних споживачів, з пароводяних підігрівників сирої води.
В парових котельнях низького тиску живильні пристрої, як правило, складаються з конденсаційних баків і живильних пристроїв. Конденсаційно-живильних баків встановлюється два або ж один розділений навпіл. В ці баки відбувається злив пари, яка повертається від споживачів, конденсату і додавання води, яка компенсує його втрати. Таким чином ці баки являються не тільки збірниками конденсату, але й основними джерелами живильної води, яка в подальшому направляється в котли.
Якщо котельні розміщені в окремих будівлях і повернення конденсату доцільно здійснювати самопливом, то конденсаційно-живильні баки зазвичай розміщують у заглиблених (до відмітки -1,200 м) приміщення. При поверненні конденсату від споживачів під тиском потреба у заглиблених приміщеннях, звичайно, відпадає.
Ємкість конденсаційно-живильних баків повинна забезпечувати збір конденсату, а також живлення котлів протягом деякого часу, навіть по випадку припинення подачі конденсату або свіжої води. Баки розраховуються на зберігання запасу води, достатньої для живлення протягом одної-двох годин усіх працюючих котлів, але неменше 40-хвилинного запасу по максимальній витраті живильної води. В якості живильних пристроїв встановлюються осьові та ручні насоси, а в окремих випадках використовують тиск водопроводу. Вибір живильних пристроїв залежить від теплопродуктивності (паропродуктивності) котельні. Загальним рішенням являється встановлення в якості живильних пристроїв двох осьових насосів, один з яких використовується як робочий, а другий в якості резервного. Продуктивність кожного з насосів повинна бути не менша 120% максимальної паропродуктивності всієї котельні.
5.1.4 Вибір пальників
Пальники, які приймаються до встановлення в топці, повинні забезпечувати спалювання заданої кількості палива для отримання теплоносія з потрібною температурою, тиском і хімічною активністю. Кількість спалюваного палива, яке повинно бути підготовлене в пальнику (форсунці), визначається потрібною кількістю теплоносія. Тиск палива і окислювача перед пальником (форсункою) визначається потрібним тиском (розрідженням) теплоносія після топки.
Отримання потрібної форми полум'я (довжина та діаметр) забезпечується типом та числом пальників (форсунок), які створюють певний відносний рух палива та окислювача.
5.1.5 Вибір теплообмінного обладнання
У теплових схемах котелень широко використовують теплообмінне обладнання (підігрівники) поверхневого типу для підігріву живильної, мережевої та охолодження продувальної води.
Підігрівники поділяються на пароводяні та водоводяні.
Основним теплообмінним обладнанням котельні, що проектується є:
– мережевий підігрівай (бойлер);
– охолоджувачі випару;
– підігрівай сирої води;
– охолоджувач продувочної води.
5.2 Розрахунок пальника
5.2.1 Характеристика пальника марки ГМ – 2,5
Газо-мазутні пальники призначені для окремого спалювання рідкого і газоподібного палива і приміняється для котлів марки Е(ДЕ). Для котлів марки ДЕ-4–14ГМ приміняють пальник марки ГМ – 2,5.
Технічні характеристики пальника ГМ – 2,5 приведені в таблиці 5.1
Таблиця 5.1
| Найменування показника | Марка пальника |
| ГМ – 2,5 | |
| Номінальна теплова потужність, МВт | 2,9 |
| Номінальний тиск мазуту перед форсункою, МПа | 1,8 |
| Номінальний тиск газу перед пальником, кПа | 25 |
| Тиск пари на розпилювання, МПа | 0,1–0,2 |
| Питома витрата на розпилювання, кг/кг | 0,05 |
| Номінальна витрата мазуту, кг/год | 259 |
| Номінальна витрата газу, м3/год | 294 |
|
Розміри пальника, мм: довжина ширина висота |
953 685 685 |
| Маса пальника, кг | 105 |
Пальники марки ГМ – 2,5 являються вихровими – практично все повітря проходить через завихрювач. Основними вузлами пальника марки ГМ являються форсуночний вузол, газова частина і повітренаправляючий пристрій. У форсуночний пристрій пальника входять паромеханічна форсунка і пристрій з за-хлопками для встановлення змінної форсунки без зупинки котла. Основна форсунка встановлена по осі пальника, змінна – під деяким кутом до осі.
Газова частина пальника периферійного типу складається з пальника складається з кільцевого колектора в однорядній однокаліброваній системі газовидаючих отворів і газопідводячої труби. В середині колектора розміщена кільцева діафрагма, яка служить для рівномірного розподілу газу по отворам.
Повітренаправляючий пристрій пальників марки ГМ складається з повітряного короба, осьового завихрювала повітря і конусного стабілізатора. Лопатки осьового завихрювала – профільні, установлені під кутом 45° до осі пальника. Невелика частина повітря проходить через дифузор (дирчастий лист) для охолодження форсунки.
Розрахунок швидкості витікання газоповітряної суміші з пальника Витрату газу визначаємо по формулі:
(5.1)
де Vнг – витрата газу за нормальних умов, Vнг =307 м3/год;
Рг – тиск газу, приймаємо Рг=1,05 бар = 800 мм-Нд;
Тг – температура газу, становить Тг = 288 °К.
Визначається по формулі:
(5.2)
де D – паропродуктивність котла, D – 1,11 кг/с;
і» –
ентальпія
насиченої пари,
![]()
іжв
– ентальпія
живильної води,
;
ηка – коефіцієнт корисної дії котельного агрегату, ηка = 0,97.
![]()
![]()
Приведення густини газу, повітря до фактичних фізичних умов. Густини газу і повітря визначаємо із співвідношення:
(5.3)
де РГ, ТГ і ρГ – відповідно тиск, температура і густина газу за норм. умов.
Параметри повітря:
Температура повітря, tn = 25 °С;
Тиск повітря, Рп=1 кПа = 0,01 бар;
Відносна вологість, φ = 70%;
Із співвідношення (5.3) визначаємо фактичну густину газу:
(5.4)
де ρгн – густина газу за нормальних умов, ρгн = 0,712 кг/м.
Густина сухого повітря:
(5.5)
де ρгн – густина повітря за нормальних умов, ρгн = 1,293 кг/м.
Густина вологого повітря:
(5.6)
Випарна здатність палива.
Випарну здатність палива визначаємо із співвідношення:
(5.7)
де D М – паропродуктивність котла, т/год;
VГ – витрата газу, м /год.
Витрата повітря:
(5.8)
де ат – коефіцієнт надлишку повітря у топці;
V0 –
теоретичний
об'єм димових
газів,
![]()
Дійсна кількість повітря при дійсних фізичних умовах визначається за формулою:
(5.9)
де Р, Т – тиск і температура повітря при дійсних умовах:
Р = 770 мм-Hg; 7=295 °К. Теплова напруга:
(5.10)
де Vг
– витрата газу,



