Высокотемпературная сверхпроводимость
Підставляючи (1.4.2 , 1.4.3) в (1.4.4), отримаємо
,
(1.4.5)
де
,
S=si/sN.
Замітимо,
що Ein=2
Еext
при WS<<1,
тобто на низьких
частотах поле
концентрується
в нормальних
включеннях.
На досить високих
частотах
,
(1.4.6)
що при si < sN дає ослаблення поля всередені включень. Запишемо вираз для густини струму в основній масі надпровідника
(1.4.7)
і всереднні
нормальних
електричних
включень
.
Визначемо середній ефективний струм
.
(1.4.8)
Покладаючи зв’язок між jeff i Eext у вигляді
,
(1.4.9)
знайдемо
;
(1.4.10)
.
(1.4.11)
Незначна зміна lL за рахунок нормально провідних включень не представляє інтересу, в той час як seff може сильно перебільшувати sN, що повинно вплинути на величину R. Використовуючи отримані вирази для seff , отримаємо для плівки співвідношення, яка містить нормальні включення
,
(1.4.12)
де
.
(1.4.13)
З даних
розрахунків
[ 12 ]
отримано, що
для неоднорідного
надпровідника
в інтервалі
частот 10-3
При поганій якості технології плівка може представляти собою систему кристалітів, з’єднаних між собою задопомогою контактів, володіючих якостями джозефсонівських слабких зв’язків, і в цьому випадку R помітно збільшується. В експеременті можна відрізнити однорідну плівку від плівки, що містить систему джозефсоновських контактів, поміщаючи зразок в постійне магнітне поле і досліджуючи залежність R(H).
Експериментальнi данi [ 5 ] свiдчать про те, що додатковi втрати також пов'язанi iз захопленим магнiтним потоком. При охолодженнi в момент переходу у надпровiдний стану в надпровiднику може бути захоплений магнiтний потiк, пов'язаний з ненульовим значенням напруженостi магнiтного поля в робочому об'ємi. Домiшки, особливо магнiтнi, викликають локальнi змiни надпровiдної щiлини i призводять до виникнення в околi точок їх розташування iзольованих нормальних областей. Нерiвностi поверхнi навiть мiкроскопiчного масштабу призводять до значних втрат. Гострий виступ на поверхнi надпровiдника викликає вищу напруженiсть магнiтного поля, нiж в середньому поблизу поверхнi, вона може навiть перевищувати її критичне значення.
Поведінка надпровідників в зовнішніх магнітних полях. Надпровідники другого роду.
Магнітні властивості надпровідників характеризуються двома параметрами: глибиною проникнення L слабкого постійного поля в внутрішні області надпровідника, яку ввели Лондони і довжиною когерентності x0, введену Піппардом.
В квазімікроскопічній
теорії Гінзбурга
-Ландау був
введений безрозмірний
параметр c=L/x0.
Для чистих
металів ( олова,
алюмінія, ртуті
та інші ) значення
c
мале. Наприклад,
для ртуті c=0,16.
Тому в роботі
Гінзбурга -
Ландау розглядались
тільки випадки,
коли
.
В 1957 році
А.А. Абрикосов
показав, що з
теорії Гінзбурга
- Ландау витікає
можливість
існування двох
груп надпровідників.
До першої відносяться
надпровідники
із значеннями
,
котрі були
названі надпровідниками
першого роду.
В них в зовнішньому
полі Н
.
При рості зовнішнього
магнітного
поля відбувається
скачкоподібне
( не більше одного
- двох гаусів
) знищення
надпровідності.
До другої
групи відносяться
надпровідники,
у яких в де-якому
інтервалі
магнітних полів
відбувається
часткове проникнення
магнітного
поля в масивний
надпровідник.
До цієї групи
відносяться
надпровідники
з значеннями
.
Це сплави, наприклад
свинець - вісмут,
свинець - талій,
ртуть - кадмій
та деякі нечисті
метали, у яких
довжина когерентності
x0
мала.
Надпровідники
із значеннями
називаються
надпровідниками
другого роду.
Вони характеризуються
двома критичними
полями Нс1
та ( рис.1.5.1) . В них
зовнішнє поле
не проника
всередену
масивного
зразка до Н=
Нс1.
При збільшенні
зовнішнього
поля від Нс1
до Нс2
поле
частково проникає
всередену
зразка так, що
індукція поля
зростає і при
Нс2
наближається
до значення,
характерного
для нормального
метала. Електричний
опір зразка
при наближенні
до поля Нс2
залишається
рівним нулю.
В масивних надпровідниках другого роду верхнє критичне поле пов’язане з нижнім співвідношнням
.
(1.5.1)
В цих надпровідниках переходи Нс1 і Нс2 є фазовими переходами другого роду. Вони не супроводжуються виділенням теплоти, але для них є характерним стрибок теплоємності.
При намагніченні
довгого циліндра
в полі, меншим
критичного
значення Нс1
і
перпендикулярним
осі циліндра,
середнє поле
індукції
всередені
зразка рівне
нулю. При зовнішньому
полі Н, яке
задовільняє
нерівність
Hc1
,
менше Н, і одночасно
існують нормальна
і надпровідна
фази. Такий
стан Абрикосов
назвав змішаним.
Ще цей стан
називають фазою
Шубнікова [
16 ], який
спостерігав
це явище експерементально.
При зовнішньому
полі Ні
Hc2
середнє поле
всередені
зразка зрівнюється
з зовнішнім
полем Н і надпровідність
в об’ємі
зникає.
![]()
![]()

![]()

![]()

![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Рис.1.5.1. Фазова діаграма надпровідника ІІ роду.
Таким
чином, надпровідники
другого роду
при значеннях
зовнішнього
магнітного
поля Н, які лежать
в інтервалі
Hc1
Посліловну
феноменологічну
теорію надпровідності
другого роду
на основі
квазімікроскопічної
теорії Гінзбурга
- Ландау розвинув
в 1957 році фізик
- теоретик А.А.
Абрикосов для
значень параметра
.
В цьому випадку
справедливе
лондоновське
локальне наближення.
В магнітних
полях, набагато
менших Hc2,
хвильова функція
надпровідного
стану мала.
Встановлено,
що при полях
Н, більших Hc1
і маловідмінних
від Hc2,
магнітний потік
проникає всередену
зразка у вигляді
регулярної
структури
трубок, кожна
із яких несе
квант магнітного
потоку
гсЧсм2.
(1.5.2)
На переферії кожної окремої трубки протікає вихрь надструму, який зжимає в центральній області магнітний поток, рівний одному кванту потоку Ф0. На існування кванта магнітного потоку вперше звернув увагу Ф. Лондон в 1950 році. Без врахування куперовського спарювання його квант в два рази перевищував Ф0.
Слабкі
магнітні поля
(
.
(1.5.3)
При дальшому збільшенні поля проникання магнітного потоку всередену зразка відбувається у вигляді віддалених одної від одної вихрьових ниток, створюючих структуру типу гратки з дуже великим періодом. В полях, близьких Нс2 , в вузлах решітки поле Y2 рівне нулю, а магнітне поле має максимальне значення і практично відсутнє в проміжках між нитками ( надпровідна фаза ).
При достатньому
віддалені ниток
однієї від
одної їх можна
вважати незалежними
і розглядати
одну окрему
нитку. По структурі
вихрьова нитка
складається
в основному
з двох областей:
центральної
циліндричної
області з діаметром,
приблизно
рівним довжині
когерентності
x0.
В цій області
густина надпровідних
електронів
виростає від
нуля до одиниці.
Цю внутрішню
область охоплює
зовнішня циліндрична
область, з радіусом
порядка глибини
проникнення
L,
магнітного
поля. В цій області
циркулюють
незатухаючі
струми, необхідні
для створення
одного кванту
Ф0
магнітного
потоку. Структура
ізольованої
вихрьової нитки
показана на
рис.1.5.2.


![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Рис.1.5.2. Ізольована вихрьова нитка Абрикосова: Вz-лінії магнітного поля; jj-замкнуті лінії надпровідного струму.
Енергія одиниці довжини нитки визначається виразом
(1.5.4)
Випливає, що