Організаційно-правове забезпечення надання платних послуг оздоровчого характеру
За своїм цільовим призначенням "фітнесс" у більшому ступені відповідає загальноприйнятому в нас у країні поняттю "фізична культура". Однак це широке поняття значною мірою є декларативним, що як би стверджує значимість лише фізичної активності для життя людини.
Концептуальна база "фітнесу" має більш конкретний зміст і є важливою складовою філософії успіху, що припускає необхідність визначеного рівня готовності переборювати життєві труднощі (фізичні, психологічні, емоційні).
У такий спосіб "фітнес" - поняття багатомірне, що включає більш широкий спектр ознак, ніж просто рівень фізичного стану.
Загальний фітнес можна визначити як степінь збалансованості фізичного, психічного, соціального станів, які використовують необхідні резерви для забезпечення поточної життєдіяльності без зайвої фізичної і психічної напруги в стані гармонії з навколишнім середовищем.
Ідеологія загального фітнесу реалізується в оздоровчих програмах, у яких об'єднані методи і засоби, що сполучаться з фізичними навантаженнями (вправи) і ментальними діями, орієнтовані на регуляцію психічного (духовного) стану. Прикладом подібного підходу є програма типу «Фітнес духу і тіла» [6].
Психічний і соціальний компоненти загального фітнесу характеризують рівень їх стану, що забезпечують адекватну реакцію поведінки, здатність протистояти емоційним стресам і знаходитися в стані гармонії з навколишнім соціумом.
Більш докладно зупинимося на фізичному фітнесі, що характеризує рівень фізичних можливостей, які забезпечують поточну рухову активність без зайвого функціонального напруження організму і залучення для цього необхідних фізіологічних резервів.
Далеко не завжди актуальний фізичний фітнес у стані забезпечити необхідні умови для повноцінної життєдіяльності. Тому підвищення фізичного фітнесу до рівня оптимального (необхідного), по суті, є основною задачею будь-якої оздоровчої програми.
На відміну від узагальненого розуміння фізичної культури як умови здорового способу життя фитнесс має у своєму розпорядженні досить чіткі критерії оцінки рівня фізичного стану.
Структура фізичного фітнесу виділяє основні фізичні (рухові) якості, що мають безпосередній зв'язок зі здоров'ям і відображають рівень функціонального стану окремих життєво важливих органів і систем.
Для об'єктивної оцінки рівня "фізичного фітнесу" у світовій практиці розроблені комплекси тестів, що фактично мають міжнародний статус [5]. Це дозволяє об'єктивно оцінювати рівень фізичного стану індивідів, статевих, вікових і соціальних груп.
У чому полягає принциповий підхід при визначенні функції конкретної фізичної вправи? Будь-яка фізична вправа, кінцевою метою якої є здоров'я, відноситься до фітнесу.
Заняття яким-небудь видом спорту, що ставить своєю метою досягнення вищих (рекордних) результатів уже не можуть бути віднесені до фітнесу. Це пов'язано з тим, що вузькоспеціалізовані заняття на рівні високих досягнень не вирішують оздоровчих задач. І чим вище рівень цих досягнень, тим більш ясно виражені їх негативні наслідки [1,2, 3].Надмірна по своїй напруженості адаптація (тренованість) має високу "структурну ціну" і містить в собі можливість функціонального виснаження систем, що домінують в адаптаційних реакціях, а також зниження функціональних резервів інших систем, що не беруть участь безпосередньо в адаптаційних реакціях і що виявляються детренированими [4].
Фітнес - це вже навіть не тренд, а буквально частина нашого життя.
Одночасно слід зазначити, що фітнес має величезну кількість різновидів. Завдяки цьому різноманіттю, будь-який бажаючий має можливість підібрати для себе таку програму, що підходить саме йому. Причому є ряд варіантів і для дитячого фітнесу (фітнес для дітей), і для жіночого фітнесу (включаючи програми для вагітних і конкурси начебто "Міс фітнес").
Приведемо короткий список того, що на даний момент відносять до фітнесу:
аеробіка;
стретчинг;
тай-чи;
йога;
шейпінг;
пілатес;
каланетик.
Не секрет, що тренування додають людині бажаний зовнішній вигляд вашій мускулатурі і дозволяють виглядати більш стрункою і сухорлявою.
Але фізичні навантаження потрібні людині протягом усього життя. Без них людина швидше старіє, „збирає” букет хвороб. Численні дослідження виявили цілий список негативних наслідків, до яких приводить відсутність регулярних фізичних вправ.
Фітнес не тільки допомагає вам жити довше, він дозволяє вам і почувати себе молодше. "Регулярні заняття спортом можуть бути еквівалентні омолодженню на десять років", - говорить дослідник д-р Рій Шепард з університету Торонто.
У людей, що ведуть сидячий спосіб життя, показник ефективного об`єму легень (Vо2 max) зменшується на 1% у рік, починаючи з 25-річного віку.
Тренованому серцю для виконання тієї ж роботи потрібно зробити меншу кількість ударів на хвилину. Програма для поліпшення стану здоров'я може знизити частоту серцевих скорочень у спокої приблизно на 5-15 ударів за хвилину, а, чим нижче ваша ЧСС, тим ви здоровіші. Це означає, що ви швидше будете проходити процес відновлення, ЧСС і дихання будуть швидше повертатися до нормальних значень, і у вас буде більше енергії.
Коли ви здорові ваші клітини більш ефективно використовують кисень, і це знову ж означає, що ви маєте велику кількість енергії, і швидше відновлюєтесь після фізичної активності.
Через недостатнє використання сполучні тканини, пов'язане із сидячим способом життя, зв'язки, суглобні сумки, сухожилля втрачають свою рухливість.
Регулярні заняття фізкультурою можуть подовжити ваше життя. Спортивна форма, як було встановлено, прямо зв'язана з рівнем смертності. Помірний рівень інтенсивності тренувань, що називають "прийнятним для більшості дорослих", виявляється достатнім захистом від ранньої смерті.
Фітнес допомагає уникнути руйнівного впливу багатьох захворювань, пов'язаних з віком. Багато проблем, що виникають з віком, пов'язані аж ніяк не з хворобами, а з втратою фізичної форми.
Недостатня фізична активність є одним з наріжних каменів у попередженні серцево-судинних і інших захворювань, що включають ішемічну хворобу серця, інсульт, підвищення артеріального тиску, інсуліннезалежєний діабет, остеопороз. Низька фізична активність або сидячий спосіб життя є доведеним чинником ризику їх виникнення і розвитку.
За даними одного дослідження, опублікованим у журналі "Cіrculatіon", люди, що не займаються спортом, піддаються такому ж ризику серцевих захворювань, як курці, що викурюють одну пачку цигарок у день або з тими, у кого рівень холестерину складає 300 і більш.
Розмір, сила і вага серця збільшаться за допомогою вправ. Так само як волокна інших м'язів вашого тіла збільшуються в розмірі в результаті адаптації до навантаження, що збільшується, тим же саме відбувається і із серцем. Мережа кровоносних судин у серце буде також розростатися і зробить ваше серце більш сильним м'язом, що за одне скорочення перекачує більше крові.
Люди, що не займалися фізкультурою або займалися тільки зрідка, важили більше, ніж їх однолітки, що регулярно займалися спортом. Причина в тому, що базовий рівень метаболізму (швидкість обміну речовин) сповільнюється з віком - приблизно на 2-3% за кожні 10 років після 20-літнього віку. У людей з надлишковою вагою, що не займаються фізкультурою, метаболізм сповільнюється ще більш.
У міру того, як ви спалюєте жир і нарощуєте м'язи, ваш організм починає спалювати більше калорій, навіть під час відпочинку. Це означає, що ви можете їсти більше, не набираючи при цьому вагу. Повна людина, при виконанні вправ, спалює головним чином глюкозу, у той час, як тренована людина спалює жирову тканину. Падіння рівня глюкози підвищує апетит, таким чином, повна людина, може стати ще повнішою якщо не володіє силою волі. Заняття аеробікою, збільшують кількість ферментів, що спалюють жир, у м'язових клітинах. Коли ви натреновані, ваш організм при виконанні вправ буде краще абсорбувати і використовувати в кровотоці жирні кислоти, таким чином, більше жиру буде виділятися, підвищуючи обмін жирів.
З роками ми починаємо більше їсти і менше займатися фізкультурою. У результаті ми нарощуємо жир і втрачаємо мускули - тканину з найбільшим метаболізмом. З роками співвідношення жиру і мускулів у вашому тілі змінюються: мускули поступаються місцем жиру. Після 30 років людина втрачає в середньому від 3 до 5 відсотків м'язових волокон за кожні 10 років. До 60 років ви можете втратити до 30% вашої мускульної сили.
Ідеальним для жінки є від 17 до 22% жиру, але в середньому жінки мають 36%. Чоловік вважається струнким, якщо його рівень жиру менше 21%. За допомогою регулярного виконання комплексу вправ і правильної дієти кількість жиру в організмі буде зменшуватися, а м'язової маси - збільшуватися, змінюючи при цьому ваша статуру. Пам`ятайте, що м'язи важчі жиру, тому низький вміст жиру не обов'язково означає низьку вагу тіла.
Досить інтенсивні і регулярні фізичні навантаження захищають організм людини від виникнення раку товстої кишки, здатні попередити поява раку молочної залози і легень, тобто найпоширеніших форм раку.
Для попередження перерахованих захворювань фахівці звичайно дають наступні рекомендації:
Займатися фізичними вправами не менш 3 разів у тиждень;
Для кращої витримки навантаження серцево-судинною системою на заняття варто затрачати 35-90 хвилин, розподіливши їх у такий спосіб: 5-10 хв. розминка, 25-70 хв. навантаження, 5-10 хв. розслаблення. Чим старше людина і чим вона менше тренована, тим важливіша стадія розминки;
Фізичні вправи можуть включати комплекси з легким, помірним і великим навантаженням. Чим більше вид вправ підходить до способу життя людини, тим більше резону зайнятися саме ними;
Рекомендована частота, тривалість і інтенсивність вправ повинні відповідати можливостям кожної конкретної людини і залежати від вихідного рівня його тренованості. Ті, хто веде сидячий спосіб життя і неактивні фізично, повинні починати з нетривалих і не дуже інтенсивних вправ і підвищувати свою тренованість поступово протягом декількох тижнів;
Фізична активність людини в літньому віці повинна бути систематичною, але помірної, без великих перевантажень і напруг.
Фітнес - це наукова система удосконалення тіла людини. Для досягнення максимального ефекту від занять фітнесом корисно ознайомитися з науковими основами фітнес-тренувань.
Як відомо, в основі фітнесу і фізичного здоров'я лежить здоровий спосіб життя, розвиток атлетичних і рухових якостей. Таких якостей, що і дають найбільш повне визначення фітнесу, при розумному їх сполученні, небагато. Це:
Загальна аеробна витривалість - здатність довгостроково виконувати роботу середньої потужності і протистояти стомленню. Розвиток цієї якості дає гарантію, що рух може виконуватися тривалий час з одночасним швидким відновленням після навантаження. Ваша аеробна система використовує кисень для перетворення вуглеводів у джерела енергії. При тривалих заняттях у цей процес включаються також жири і, частково, білки, що робить аеробне тренування майже ідеальної для втрати жиру.
Швидкісна витривалість - здатність протистояти стомленню в субмаксимальних по швидкості навантаженнях.
Силова витривалість - здатність протистояти стомленню при досить тривалих навантаженнях силового характеру. Силова витривалість показує наскільки м'яза можуть створювати повторні зусилля і протягом якого часу підтримувати таку активність. Силова витривалість має важливе значення при будь-якому виді активних занять фітнесом: від анаеробних повторних підйомів ваг до інтенсивної аеробної активності при бігу.
Швидкісно-силова витривалість - здатність до виконання досить тривалих за часом вправ силового характеру з максимальною швидкістю.
Гнучкість - здатність людини виконувати руху з великою амплітудою за рахунок еластичності м'язів, сухожиль і зв'язок. Підвищена гнучкість знижує ризик травми під час виконання вправ.
Швидкість - здатність максимально швидко чергувати скорочення м'язів і їх розслаблення.
Динамічна м'язова сила - здатність до максимально швидкого (вибухового) прояву зусиль з великим обтяженням або власною вагою тіла. При цьому відбувається короткочасний викид енергії, не потребуючий значної кількості кисню. Зростання м'язової сили часто супроводжується збільшенням об`єму і щільності м'язів - "будовою" м'язів. Крім естетичного значення збільшені мускули менш піддаються ушкодженням і сприяють контролю маси, тому що м'язова тканина вимагає калорій більше, ніж жирова, навіть під час відпочинку.
Спритність - здатність виконувати координаційно-складні рухові дії.
Композиція (склад) тіла - співвідношення жирової, кісткової і м'язової тканин вашого тіла. Це співвідношення, почасти, показує стан вашого здоров'я і фізичної підготовки в залежності від вашої ваги і віку. Надлишковий зміст жирової тканини підвищує ризик розвитку хвороб серця, діабету, підвищення артеріального тиску й ін.
2.2.2 Басейни
Вода в житті людини займає важливе місце. Дитина від моменту зачаття перебуває у водному середовищі. Організм людини на 70 – 75 % від маси тіла складається з води. Для оздоровлення людана здавна використовувала загартування.
В сучасних оздоровчих центрах досить багато уваги приділяється навчанню та розвитку такого виду спорту як плавання. Дітей з раннього віку вчать плавати, чим раніше дитина починає займатися плаванням, тим менше вона хворіє на різні захворювання, які передаються повітряно-краплинним шляхом.
Існують басейни як відкритого так і закритого типів. Басейни відкритого типу споруджуються під відкритим небом, вони постійно обігріваються, підтримується постійна температура води. Такі види басейнів потребують значних капіталовкладень.
Серед користувачів басейнів нашої країни більш популярні басейни закритого типу. Серед басейнів закритого типу існують також деякі їх види.
Сучасні гідромасажні басейни - прекрасний винахід, що наповняє життя людини і його родини радістю і здоров'ям. Вам не потрібно щораз набирати воду - гідромасажні басейни спа завжди чекає Вас із кристально чистою водою оптимальної температури.
Гідромасажні басейни spa - це басейн із гідромасажем високої надійності і портативності, це ідеальний басейн для дачі і зручний басейн для сауни або лазні. Універсальні гідромасажні басейни spa можна встановлювати в саду в заміського будинку, на терасі або усередині будинку. Ніяких проблем з підключенням басейну - просто включите кабель харчування в розетку. Підводки водопроводу не потрібно - воду в гідромасажні басейни спа звичайно заливають за допомогою садового шланга.
Перші гідромасажні басейни поставлялися в Канаді від виробників басейнів спа, розташованих у Каліфорнії. Ці гідромасажні спа призначалися для використання на відкритому повітрі, але розраховані були на теплий каліфорнійський клімат. Багато хто з канадців, що ризикнули установити такі басейни спа на відкритому повітрі, узимку зіштовхувалися з великими проблемами. На півночі Канади рішенням питання зайнялися фахівці з гідромасажних басейнів spa і великі ентузіасти купань у гідромасажних мини басейнах спа. Була розроблена спеціальна конструкція гідромасажних басейнів, здатна навіть при відключенні електрики кілька доби протистояти найсуворішим морозам.
2.2.3 Спортивні клуби
Основною ланкою самодіяльного фізкультурного руху в нашій країні є колектив фізичної культури. Такі колективи створюються на заводах, фабриках, будівництвах, і установах, навчальних закладах.
Вищою формою організації колективу фізичної культури є спортивний клуб. Це звання привласнюється колективам рішенням ВДФСО профспілок за досягнуті показники в масовій оздоровчій, фізкультурній і спортивній роботі, до яких відносяться, зокрема, наявність спортивної бази, оздоровчо-спортивного табору, а також масове залучення молоді і трудящих до занять фізичною культурою і спортом. Колективи фізичної культури вузів мають високі показники в цій роботі, тому вони, як правило, носять звання "Спортивний клуб".
Спортивний клуб вищого навчального закладу є первинною організацією ВДФСО профспілок. Він здійснює всебічну діяльність по розвитку фізичної культури і спорту серед студентів, аспірантів, викладачів, співробітників вищого навчального закладу і членів їхніх родин на демократичній основі, в умовах широкої гласності, творчої ініціативи і самодіяльності, виборності його керівних органів і їхньої звітності перед колективом. У своїй практичній діяльності спортивний клуб керується постановам і нормативними документами.
Робота клуба по всіх розділах безпосередньо направляється і контролюється профспілковою організацією навчального закладу і відповідною радою ВДФСО профспілок.
Спортивний клуб активно бере участь у суспільно-політичному житті вузу, виховує в членів клуба відповідальне відношення й учбово-трудової діяльності.
Мета діяльності спортивного клубу – сприяння вихованню всебічно розвитих фахівців, готових до високопродуктивної праці по обраній професії, здатних використовувати і упроваджувати фізичну культуру і спорт в учбово-виробничу діяльність, організовувати здоровий спосіб життя.
Спортивний клуб вищого навчального закладу вирішує наступні задачі:
залучення студентської молоді, аспірантів, викладачів, співробітників вищого навчального закладу і членів їхніх родин у систематичні заняття фізичною культурою і спортом;
виховання фізичних і морально-вольових якостей, зміцнення здоров`я і зниження захворюваності, підвищення рівня професійної готовності, соціальної активності всіх членів колективу вищого навчального закладу;
взаємодія з ректоратом, деканатами факультетів і громадських організацій вищого навчального закладу по формуванню в студентів необхідних професійних
знань, умінь, навичок і якостей, високої моральності;
організація і проведення масових оздоровчих, фізкультурних і спортивних заходів;
створення спортивних аматорських об'єднань, клубів, секцій і команд по видах спорту;
пропаганда фізичної культури і спорту, здорового способу життя, організація змістовного дозвілля, залучення широких мас фізкультурників і спортсменів вищого навчального закладу до масових суспільно-політичних заходів.
Спортивний клуб здійснює свою роботу в безпосередньому контакті з ректоратом, деканатами факультетів і громадських організацій, комітетом ДТСААФУ, кафедрою фізичного виховання вищого навчального закладу і виконує наступні функції:
здійснює упровадження фізичної культури і спорту в навчальну і трудову діяльність, побут і відпочинок студентів, викладачів і співробітників вузу; пропагує здоровий спосіб життя, формує знання і навички особистої і суспільної гігієни, самоконтролю, надання першої допомоги; веде боротьбу по подоланню шкідливих звичок;
створює необхідні організаційно-методичні умови для занять різними формами і видами фізичної культури і спорту у відповідності зі сформованими у вищому навчальному закладі традиціями, профілем підготовки фахівців, інтересами членів колективу; упроваджує нові форми і методи фізичного виховання, передовий досвід і досягнення науки; раціонально й ефективно використовує матеріальну базу;
веде підготовку членів клуба до виконання нормативів комплексу "Готовий до праці й оборони України", масових спортивних розрядів;
проводить роботу з фізичній реабілітації студентів, що має відхилення в стані здоров'я, залучає них до участі і проведення масових фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів;
усіляко розвиває суспільні початки в масовій фізкультурно-оздоровчій і спортивній роботі; організує навчання, підвищення кваліфікації і використання в практичній діяльності суспільних фізкультурних кадрів: фізкультурних організаторів, голів курсових і факультетських рад, спортивних суддів, суспільних інструкторів і тренерів, голів бюро спортивних секцій і ін.;
сприяє створенню аматорських об'єднань за спортивними інтересами, спортивних шкіл;
допомагає загальноосвітнім школах, профтехучилищам, сільським колективам фізкультури в організації масової оздоровчої, фізкультурної і спортивної роботи;
бере безпосередню участь в організації роботи літніх і зимових оздоровчо-спортивних таборів і розподілі путівок у них;
організує і проводить учбово-тренувальний процес і спортивні секції, групах, збірних командах, клубах по спортивних інтересах;
розробляє і реалізує календарні плани масових оздоровчих, фізкультурних і спортивних заходів, забезпечує безпека їхнього проведення;
забезпечує контроль за тренувальним процесом у секціях спортивного клуба по підготовці студентів-спортсменів вищої спортивної кваліфікації, сприяє створенню необхідних умов для росту їхньої спортивної майстерності;
реєструє, веде облік рекордів і спортивних досягнень, формує збірні команди по видах спорту вищого навчального закладу і забезпечує їхня участь у спортивних змаганнях;
бере участь у підготовці допризовної і закличної молоді до військової служби;
організує разом з органами охорони здоров'я медичний контроль за станом здоров'я людей фізичною культурою і спортом у секціях і групах спортивного клуба;
забезпечує раціональне й ефективне використання матеріально-технічної бази - спортивних споруджень, інвентарю й устаткування, заміських оздоровчо-спортивних таборів, зон відпочинку; силами членів клуба організує будівництво і ремонт найпростіших споруджень, куточків і кімнат здоров'я; організує роботу баз і пунктів прокату спортивного інвентарю;
організує і проводить масові спортивні змагання, огляди-конкурси на кращу постановку фізкультурно-оздоровчої і спортивної роботи серед навчальних груп, факультетів, курсів, кафедр і інших підрозділів вузу; усіляко сприяє розвиткові самодіяльності і самоврядування у фізкультурному русі;
заохочує тренерів, викладачів і фізкультурний актив, що домоглися високих показників у роботі;
готує пропозиції по розвитку фізичної культури і спорту для комплексного плану соціального розвитку вищого навчального закладу;
залучає нових членів профспілок, організує і веде збір членських внесків;
веде діловодство, у встановленому порядку доповідає у відповідні організації необхідну інформацію про розвиток і стан фізичної культури і спорту у вищому навчальному закладі;
складає поточні і перспективні плани розвитку масової фізкультурно-оздоровчої й учбово-спортивної роботи, кошторису витрат клуба.
Метою створення асоціації є об'єднання можливостей спортивних клубів вузів для виконання їхніх статутних функцій.
Головними задачами визначене:
створення сприятливих можливостей для задоволення різноманітних інтересів студентства і колективів вузів в області фізичної культури і спорту;
організація й удосконалювання системи проведення студентських змагань;
розвиток інфраструктури в сфері фізичної культури і спорту (спортивні спорудження, центри, табори, профілакторії і т.д. );
представництво і захист інтересів радянського студентського спорту в міжнародних, радянських, державних, партійних і громадських організаціях, подальший розвиток співробітництва зі студентськими спортивними союзами закордонних країн;
підготовка і підвищення кваліфікації вузівського фізкультурно-спортивного активу, працівників спортклубів з метою подальшого розвитку студентського самоврядування.
2.3 Принципи організації роботи з клієнтами оздоровчих центрів
Людині притаманні вікові та статеві відмінності. Більше того, люди одного віку та статі мають piзні здібності, які необхідно враховувати у процесі оздоровлення, знайти підхід до кожної людини, своєчасно виявити і допомогти перебороти тимчасові труднощі, сприяти подальшому розвитку їх здібностей.
Проте єдність поглядів щодо важливості врахування індивідуальних особливостей у оздоровленні далеко не завжди реалізується. Для цього є певні причини: велика наповнюваність груп, коротка тривалість занять, методи організації діяльності, єдині вимоги, однакова мета, завдання, терміни оздоровчого заняття.
Нейтралізувати викладені перепони на шляху реалізації індивідуальних можливостей дозволяє диференційований підхід.
Правильно організований процес тренування (з позицій принципу доступності й індивідуалізації) повинен мобілізувати резерви розвитку організму, змусити їх працювати з таким розрахунком, щоб завтра вони стали основою самостійної діяльності. Так розширюються кордони досягнутого, і відбувається ріст фізичних і психічних можливостей людини. Такий процес повинен здійснюватись постійно. Отже, визначення індивідуальної міри доступного і пошук шляхів її реалізації треба розглядати як систему роботи тренера, а не як епізодичну форму вирівнювання можливостей людей, які тренуються.
Конкретне визначення міри доступного — одна із найскладніших проблем фізичного тренування. Оптимальна міра доступного в навантаженнях, яка визначає його верхню (адаптаційну) межу, визначає повну відповідність між можливостями і трудністю поставлених завдань.
Освітні, оздоровчі та виховні завдання фізичного виховання вирішуються протягом всього часу оздоровлення. Для їх успішного розв'язання необхідні цілеспрямовані і тривалі зусилля учнів. Тривалий характер розв'язання цих стратегічних завдань обумовлює необхідність організації безперервної ("ланцюгової"") рухової діяльності організму. Звідси випливає одна із умов забезпечення ефективності тренувальної роботи з оздоровчого напрямку, що полягає в необхідності тісного взаємозв'язку між заняттями, наступності їх змісту. Ця закономірність лежить в основі принципу систематичності.
Принцип безперервності і поступовості зумовлений умовно-рефлекторними закономірностями розвитку тренованості. Коли юні спортсмени систематично повторюють фізичні вправи, то тимчасові зв'язки закріплюються, а рухові якості і рухові навички при цьому стають постійними і міцними. Тривалі перерви в тренуваннях призводять до згасання тимчасових зв'язків і ослаблення рухових навичок і рухових якостей. Раніше інших згасають ті тимчасові зв'язки, які утворилися пізніше і тонко спеціалізовані. Інтервали відпочинку між фізичними вправами або двома заняттями повинні бути такими, щоб на «сліди» попередньої роботи накладався ефект наступної. Як правило, повторну роботу потрібно проводити у відновному періоді в фазі підвищеної працездатності (фаза суперкомпенсації), але для розвитку всіх видів витривалості повторне виконання фізичних вправ слід проводити в фазі неповного відновлення працездатності. Це забезпечує адаптацію організму до діяльності в умовах зміненого внутрішнього середовища (кисневе голодування, зміни рН крові, підвищення температури тіла та ін.).
Сама назва передбачає безперервну діяльність без інтервалів відпочинку. Це може бути високоінтенсивна безперервна діяльність середньої тривалості або тренувального навантаження невеликої інтенсивності протягом тривалого часу. Розглянемо два види.
Інтенсивність роботи при такому тренуванні складає 85-95% максимальної ЧСС спортсмена.
Високоінтенсивне безперервне тренування дуже ефективне для підготовки спортсменів, які займаються видами спорту, що вимагають витривалості при виконанні невеликого обсягу роботи. Тренування з постійною, близькою до змагань інтенсивністю підвищує спроможність спортсмена підтримувати однаковий темп під час забігу і, як правило, веде до покращення результату. Крім того, регулярні тренувальні навантаження або забіги з інтенсивністю, близькою до змагальної, підвищують швидкість ніг, їх силу і м'язову витривалість. Але така тренувальна програма висуває спортсмену екстраординарні вимоги, особливо якщо вона розрахована на декілька тижнів або місяців. Рекомендується періодично вводити варіанти з нижчою інтенсивністю (1 - 2 рази на тиждень), щоб дати можливість спортсмену відпочити після виснажливих високоінтенсивних безперервних тренувань.
Цей метод тренування найчастіше використовується для розвитку витривалості тими, хто хоче "бути у формі", а також спортсменами, які займаються командними видами спорту і використовують тренування на розвиток витривалості для загально фізичної підготовки і бажаючими зберегти високий рівень витривалості.
Слід зазначити, щоденний метод дуже ефективний для розвитку загальної витривалості, оскільки дозволяє виконати роботу з найбільшою інтенсивністю. Для людей середнього і старшого віку, які хочуть досягти і зберегти рівень фізичної підготовки, цей метод найкращий і безпечний.
Вправи високої інтенсивності потенційно небезпечні для людей старшого віку, їм також не рекомендується займатись спринтерськими або "взривними" видами фізичної діяльності.
Головним фактором впливу на розвиток фізичних якостей є фізичне навантаження.
Фізичне навантаження — це певна міра впливу рухової активності людини на організм, що супроводжується підвищенням (відносно стану спокою) рівнем його функціонування.
Поняття "фізичне навантаження" відображає той факт, що виконання фізичних вправ викликає перехід енергозабезпечення життєдіяльності організму людини на вищий, ніж у стані спокою, рівень.
Судити про величину фізичного навантаження можна і за показниками ЧСС, частоти та глибини дихання, хвилинного та ударного об'ємів серця, кров'яного тиску тощо. Певну інформацію в цьому зв'язку для вчителя можуть також дати такі показники як інтенсивність потовиділення, ступінь почервоніння, блідість, погіршення координації рухів. Всі названі показники відображають внутрішнє навантаження. До зовнішньої сторони навантаження належать його обсяг та інтенсивність.
Інтенсивність навантаження — це кількість виконаної роботи за одиницю часу. Вона характеризує силу впливу конкретної вправи на організм.
Обсяг навантаження визначається тривалістю роботи та загальною кількістю вправ, виконаних на занятті: наприклад, в силовому тренуванні обсяг навантажень визначається кількість повторень та загальною масою піднятого вантажу; в спортивних іграх та поєдинках — часом рухової активності.
Досягнути ефективності при вдосконаленні фізичних якостей можна лише за умови чіткого дозування навантаження. Тобто, у кожному конкретному випадку необхідно забезпечити такий його обсяг і інтенсивність, які дадуть найкращий приріст якості, що розвивається. Таке навантаження називають впливовим.
Інтенсивність можна регулювати, змінюючи:
• швидкість пересування;
• величину прискорення;
• координаційну складність вправ;
• темп виконання вправ, кількість їх повторень за одиницю часу;
• величину напруження, у відсотках від особистого рекорду в конкретній вправі;
• амплітуду рухів (чим вона більша, тим більша інтенсивність навантаження);
• опір навколишнього середовища (рельєф місцевості, вітер, течія води тощо);
• величину додаткового обтяження;
• психічну напруженість під час виконання вправи.
Якщо інтенсивність знаходиться на нижній межі впливової зони то відповідні фізичні якості розвиваються повільно, але досягають високого рівня міцності. Впливи високої інтенсивності дають відносно швидкий приріст рухових якостей, але досягнуті адаптації не такі стабільні.
Між інтенсивністю й обсягом навантаження існує обернено-пропорційний зв'язок.
Чим вища сила впливу на організм високоінтенсивної вправи, тим скоріше людина втомиться і змушена буде припинити її виконання. Тому ніколи не вдається поєднати максимальне або близьке до нього за інтенсивністю зусилля, з великим обсягом роботи.
Тренер повинен також враховувати, що фізичне навантаження з відповідною інтенсивністю стає дійовим лише тоді, коли воно має необхідний обсяг.
Для встановлення оптимального співвідношення інтенсивності та обсягу тренувального навантаження необхідно керуватися метою, з якою виконується та чи інша вправа, а також враховувати вікові і статеві особливості та рівень фізичної підготовленості тих, кому вона пропонується. Так, наприклад, при застосуванні бігу з метою вдосконалення загальної витривалості в учнів інтенсивність може бути визначена за ЧСС (120-140 уд/хв), що характеризує нижню межу впливової зони інтенсивності), а тривалість буде зумовлена індивідуальними можливостями.
Після виконання фізичних вправ в організмі розгортаються різні реакції відновлення. При цьому швидкість відновлення працездатності на різних етапах післядії навантаження не однакова. Спочатку відновлення протікає швидко, потім уповільнюється, а далі затягується і протікає хвилеподібне. Поряд з цим існує й інша закономірність: різні функції мають власні динаміки відновлення (гетерохронність відновних процесів). У дітей та підлітків спостерігається велика неузгодженість відновлення окремих функцій.
Тривалість відновлення залежить від величини та характеру навантаження. При цьому відновлення втрачених на забезпечення роботи енергетичних ресурсів відбувається не до вихідного рівня, а з деяким надлишком ("суперкомпенсація"). Явище суперкомпенсації виникає тоді, коли тренувальні впливи відповідають потенційним можливостям організму. Внаслідок суперкомпенсації зростає тренованість. Якщо тренувальні впливи систематично перевищують потенційні можливості організму, то витрачені енергоресурси не встигають поновлюватись, і наступає виснаженість організму. Як наслідок, тренованість значно знижується і нарешті, якщо тренувальні впливи значно нижчі за потенційні можливості, то зростання тренованості не спостерігаються.
Одержати необхідні тренувальні впливи і сприяти вирішенню конкретних педагогічних завдань дозволяє також визначення правильної тривалості та характеру відпочинку між повтореннями вправ в занятті.
Відповідно до динаміки відновлення після навантаження за тривалістю розрізняють такі різновиди інтервалів відпочинку за тривалістю: "жорсткий" (І), відносно повний (ІІ), екстремальний (ІІІ), повний (IV).
Жорсткий інтервал відпочинку передбачає наступне навантаження через 45-90 — 60-120 с, що відповідає фазі недовідновлення оперативної працездатності. Якщо тренувальне завдання викликало частоту пульсу 180-200 уд/хв., то наступне буде здійснюватися на пульсі 140-120 уд/хв. Такий інтервал відпочинку застосовується при розвитку різних видів витривалості.
Відносно повний інтервал відпочинку передбачає наступне навантаження після першого повернення працездатності до вихідного рівня (ЧСС 110-120 уд/хв). Його тривалість становить від 60-120 с до 90-180 с. Тренувальний ефект такого поєднання навантажень і відпочинку проявляється в суперкомпенсації як наслідку кумулятивного впливу виконання серії вправ із 4-6 повторень. Застосовується переважно для вдосконалення швидкісної і силової витривалості.
Екстремальний інтервал відпочинку передбачає наступне навантаження на фазі суперкомпенсації (ЧСС 110-90 уд/хв). Його тривалість від 2-3 до 6-8 хв. (відчуття суб'єктивної готовності до наступного виконання вправи). Для досягнення стану суперкомпенсації завдання виконують серіями. В