Xreferat.com » Рефераты по физкультуре и спорту » Стратегія розвитку рекреаційних зон туристичного призначення

Стратегія розвитку рекреаційних зон туристичного призначення

Nіt, - чисельність населення країни походження туристів і в t-м року;

Ііt - доходи на душу населення в країні походження і у t-м року;

Pjt - ціна проживання в туристському центрі j у t-м року;

PSіt - середньозважена ціна проживання туристів у туристському центрі заміннику для жителів країни походження і у t-м року;

PASііt - середньозважений тариф авіаперельоту з країни походження і у туристський центр замінник у t-м року;

PSіjt - середньозважений тариф переїзду на наземному транспорті з країни походження і у туристський центр у t-м року;

PS|j, - середньозважений тариф переїзду на наземному транспорті з країни походження і у туристський центр замінник у t-м року;

Uk, - перемінна події k, у t-м року;

a10t - перемінна, що показує прихильність до туристського центра, що включається в модель для тих пар країн походження і місць призначення, для яких необхідність їхнього включення була визначена попередніми емпіричними результатами;

Bі - випадкова величина помилки [28, с.15].

У деяких випадках оцінювані коефіцієнти рівняння можуть бути інтерпретовані як показники еластичності, що вимірюють відгук попиту на малі зміни визначальних факторів. Що стосується перемінних подій, то залежність між ними і залежними перемінними не зовсім логарифмічна і відповідно їхні коефіцієнти не ідентичні показникам еластичності.

Модель розраховують для кожної пари країн походження - місця призначення для ретроспективного періоду. Далі вибирають найкращу модель для різних пар на основі таких критеріїв, як відносно високий рівень коефіцієнта кореляції R2, відсутність автокореляції, відносно велика кількість статистично значимих коефіцієнтів, коректні знаки параметрів. На закінчення проводять прогнозування для бажаного періоду.

Дана модель у свій час була апробована при вивченні впливів змін різних економічних факторів на попит міжнародного виїзного туризму для різних країн. Для деяких з них були отримані наступні результати.

Процес прогнозування попиту в туризмі за допомогою регресійного аналізу включає наступні етапи:

добір перемінних, котрі впливають на прогнозовану перемінну попиту, і встановлення математичної форми взаємин між ними;

збір інформації, що відноситься до моделі;

використання бази даних для встановлення заходу впливу впливаючих перемінних на прогнозовані перемінні в минулому (оцінка коефіцієнтів математичного рівняння);

проведення іспитів на встановленій на попередньому етапі моделі для з'ясування рівня її реалістичності;

використання моделі для прогнозування, якщо іспити моделі будуть задовільними [34, с.245].

Дуже важливо проводити оцінку параметрів (їхнього знака і величини), одержуваних за допомогою регресійної моделі, для визначення коректних (припустимих) теоретично (відповідних вимогам економічної теорії). В основному некоректні параметри з'являються через недосконалість самої моделі. Наприклад, відпочинок за рубежем являє собою стиль гарного життя і відповідно очікується позитивна еластичність попиту по доходах. Аналогічно власна еластичність попиту за ціною повинна бути негативною, а перехресна еластичність попиту за ціною для продуктів замінників - позитивною. При зміні смаків споживачів може відбутися перерозподіл і, отже, коефіцієнт показника тренда може поміняти свій знак. Коефіцієнти, витрати на просування туристського продукту, перемінні прихильності до туристського центра повинні бути позитивними.

Математична модель прогнозування попиту на відпочинок в визначених місцях туристичного призначення має логарифмічно лінійну форму:


Великобританія

Британці відносять подорожі по повітрю, морю і сухіше до розкоші.

Попит чуттєвий до ціни.

Обмінний курс відіграє визначальну роль.

Туристські центри і види транспорту є факторами, що впливають на туризм.

Психологічний вплив криз відчутний.

Падіння курсу національної валюти вплинуло на поїздки, особливо в дорогі туристські центри.

Відносно Франції й Італії тренд має похилість униз, а стосовно Німеччини - вгору.

Німеччина

Збільшення доходу викликає ріст туристського попиту, однак ефект відрізняється від країни до країни, наприклад, особливо сильний вплив попиту на Іспанію і Швейцарію.

При збільшенні цін Австрія, Іспанія, Франція, Швейцарія втрачають попит, однак останні дві країни, зокрема, мають еластичність за ціною, абсолютне значення якої перевищує одиницю.

Німці інформовані про ціни подорожей. Вони не тільки цікавляться абсолютними цінами, але і цінами, пов'язаними з іншими туристськими центрами. Вони також готові переключатися на альтернативні види транспорту.

Однієї з деяких країн, тренд стосовно якої нахилений униз, є Швейцарія.

Франція

Збільшення доходів приводить до значного росту попиту.

Абсолютні і відносні значення цін відпочинку дуже важливі, зокрема, при відправленні у Швейцарію й Італію.

Психологічний вплив криз на потенційних мандрівників через сприйняття ціни наземної подорожі дуже значимо.

Тренди для таких країн, як Італія, Іспанія і Швейцарія, спрямовані вниз.

Таким чином, в даному параграфі ми розглянули досвід провідних європейських країн у напрацюванні дієвих моделей, які використовуються для розвитку нових місць туристичного призначення. Але саме цікаве, на наш погляд, в цих моделях те, що вони дозволяють спрогнозувати можливий попит на те чи інше туристичне місце, що дозволяє, в свою чергу, прийняти рішення про економічну доцільність його розвитку. Також позитивним моментом цих моделей є те, що їх можна застосовувати в Україні при розробці попередніх бізнес – планів щодо відкриття нових місць туристичного призначення.

1.3.Мотиваційні аспекти вибору місць туристичного призначення


Мотиваційні аспекти вибору місця туристичного призначення напряму залежать від виду туризму (масовий чи екотуризм). Так, при масовому туризмі серед основних мотивацій можна виділити (наведено згідно ступеня важливості для споживача):

можливість відпочити за невисоку плату;

орієнтація в основному на пасивний відпочинок (пляж);

можливість разом з основним видом відпочинку (пляж, екскурсії) самостійно відвідати ті чи інші визначні місця.

Проте, як зазначалось вище, останнім часом все більше переважає так званий природний туризм або екотуризм. Розглянемо більш докладніше які ми ж мотиваційними аспектами керуються туристи при виборі саме цього виду туризму.

Екотуризм, з одного боку, - це ніша на туристичному ринку, що має високі темпи росту, а з іншої, концепція, положення якої ширше поняття сумісності (мається на увазі позитивний вплив людини на природу). Екотуризм є складовою частиною природного туризму, вплив якого може бути дуже різним (від явно негативного до нейтрального і позитивного). До речі, поняття „екотуризм” широко використовується в сучасній діяльності заповідних зон і природних парків. Бурхливий ріст цього виду подорожей у світі протягом останніх десятиліть пояснюється не тільки погіршенням стану навколишнього середовища, але й усе більшим „окультуренням” популярних районів відпочинку - гірських курортів, узбереж теплих морів, використання для сільських потреб рівнин і полісь.

Усі різноманіття видів екотуризму можна розділити на два його основних типи:

екотуризм у границях особливо охоронюваних природних територій і акваторій, розробка і проведення таких турів - це класичний напрямок у природному туризмі; потрібно відмітити, що відповідні тури відносяться до подорожей у вузькому значенні даного терміна, їх можна віднести до "австралійського" моделі екологічного туризму;

екотуризм поза границями особливо охоронюваних природних територій і акваторій, до цього типу турів можна віднести дуже широкий спектр природно-орієнтованого туризму, починаючи від агротуризма й аж до круїзу на комфортабельному лайнері, цю групу екотурів можна віднести до "німецької" чи до "західноєвропейського" моделі.

Основні мотивації туристів, що виявляють до природного та екологічного туризму досліджено і представлено у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Мотивація туристів, що виявляють інтерес до природного й екологічного туризму


Тип Основні мотивації Потенціал попиту
Ентузіаст природного туризму Пізнання природи, спеціальні інтереси Невеликий
Турист, що цікавиться природним туризмом Пізнання природи, екологічні взаємозв'язки Середній
Турист, який з нагоди цікавиться природним туризмом Легко досяжні/ "очевидні" природні визначні пам'ятки Високий
Турист, що цікавиться спортом/ пригодами У центрі уваги - активний відпочинок Від середнього до високого
Турист-мисливець/ рибалка У центрі уваги - активний відпочинок Невеликий
Турист, що цікавиться природою і культурою Пізнання природи і культури Середній

Особливо слід відмітити такий вид туризму як рекреаційний туризм. Основним мотиваційним аспектом тут виступає потреба в оздоровленні.

Можливості щодо наданнях всіх видів туризму в Україні є достатньо великими, так майже в усіх областях України є рекреаційні ресурси, які обов’язково зацікавлять потенційного туриста. Серед них домінують санаторно-курортні. Відомий на весь світ своїми санаторно-курортними умовами Південь України (Одеська, Херсонська, Миколаївська, Донецька області і Автономна Республіка Крим). Треба відзначити, що крім кліматичних ресурсів, Південний берег Криму багатий на ресурси грязей для організації лікувальних закладів.

Ще один за важливістю рекреаційних ресурсів є район Карпат, що вирізняється добрими умовами для організації як літнього, так і зимового туризму. Широко відомі своїми цілющими мінеральними водами Прикарпаття та Полтавська область.

Кожен регіон має визначену структуру свого туристсько-рекреаційного комплексу. На прикладі Прикарпатського та Закарпатського регіонів розглянемо структуру рекреаційного комплексу українських Карпат.

Для виявлення сучасного стану, перспектив розвитку і територіальної організації українських Карпат у головних рисах розглянемо історію її формування під кутом зору виникнення і становлення галузевих компонентів ядра системи, тобто галузей курортного, туристичного господарства, сфери відпочинку.

Становлення деяких галузевих елементів туристично-рекреаційної системи Карпат відбувалося ще в період ХІХ - поч. ХХ ст., однак процес формування системи відбувався цілком у радянський період. На початку ХХ ст. уже склалися і отримали популярність такі широко відомі нині бальнеологічні центри, як Трускавець, Моршин, Любень Великий, Черче, Немирів, Шкло і т.д., відомі були також лікувально-оздоровчі місцевості в долинах рік Пруту, Опора, Дністра й ін. невеликі водолікарні починають функціонувати в Закарпатті: Ужгороді, Галявині, Квасах і т.д.

Приблизно в цей же час починає розвиватися в Карпатах туризм, утворяться туристські суспільства, клуби, уперше був виданий путівник по Чорногорі. У цілому туристське господарство почало розвиватися в післявоєнні роки.

Сьогодні структура туристично-рекреаційного комплексу регіону складається із санаторно-курортного лікування (39%), безпосередньо туризму (38%) і оздоровчого відпочинку (23%). З огляду на нерівномірність природно-ресурсних баз, у регіоні можна виділити три райони: Передкарпатський і Закарпатський курортно-оздоровчі райони і Гірничо-Карпатський туристсько-оздоровчий район [26, с.153].

По сьогоднішнім даним у регіоні існує 62 санаторію, 17 лікувальних пансіонатів, у яких нараховується близько 25 тис. місць. Курорти ефективно використовуються для лікування захворювань кровообігу, легенів, опорно-рухової системи і нервової системи.

Найвідомішим курортом є Трускавець, що спеціалізується на лікуванні нервової системи, обміну речовин, різного роду отруєнь. Тут щорічно обслуговується більш 300 тис. чол. Другим по потужності і популярності є курорт Моршин, що у рік обслуговує більш 75 тис. чол. Так само відомі: Сходнинське, Келечин, Гірська Тиса і т.д.

Крім безпосереднього використання мінеральних вод, на курортах у лікувальних і оздоровчо-профілактичних цілях, здійснюється так само промисловий розлив мінеральних вод: "Нафтуся", "Олеська", "Бориславська", "Трускавецька" і ін.

Важливе значення для оздоровлення місцевого населення мають санаторії-профілакторії (їх у регіоні 70), бази відпочинку (120), табору відпочинку для дітей (більш1300). У 10 будинках відпочинку на 2,5 тис. місць приходиться близько 50 тис. оздоровлюющихся щорічно [10, с.15].

Тут розміщено 53 туристичних баз, готелів, кемпінгів. Можна виділити такі як "Буковина", "Черемош", "Чернівці", "Джерела Карпат" і багато ін.

У Карпатському рекреаційному регіоні освоєно більш 10 гірськолижних територій, у яких діє кілька десятків гірськолижних підйомників. До них відносяться: Ясена, Рахов, Славське, Подобовец, Ворохта й ін.

У регіоні утворилося кілька найважливіших туристсько-екскурсійних вузлів. Це такі міста як Львів, Ужгород, Мукачеве, Яремча, Коломия, Вижниця й ін. Через регіон проходить кілька міжнародних маршрутів.

Таким чином, серед основних мотивів здійснення туристичних подорожей можна виділити наступні:

можливість отримання нових вражень;

пізнання природи;

пізнавальні мотиви (побачити „на власні очі” видатні пам’ятки культури і історії, побувати у загально відомих місцях світу);

модні тенденції (мода на подорожі в ті чи інші туристичні місця);

потреба в оздоровленні.

Перелічені вище мотиви характерні як для вітчизняної галузі туризму, так і для світової галузі туризму. Єдина відмінність тут – платоспроможний попит.

Отже, спираючись на наведений у розділі матеріал, можна виокремити фактори, що будуть визначати загальні напрямки розвитку міжнародного туризму на найближчі 10 років.

Політичний аспект. Зміна політичної карти світу, що відбулося наприкінці 80-х - початку 90-х років, істотно вплинуло на розвиток туризму і буде впливати надалі. Відкриття границь і перехід до ринкової економіки країн СНД і Східної Європи визначили збільшення туристських потоків з цих країн на Захід. У свою чергу, багато країн Східної Європи стали провідними по прийому гостей, наприклад Угорщина і Чехія.

Створення Європейського союзу без внутрішніх границь з вільним пересуванням товарів, послуг і людей, з уніфікацією податкової політики і дерегулированием транспорту створює умови для усе більшого розвитку туризму в цьому районі земної кулі.

Технологічний аспект. Глобалізація - один з основних трендів в індустрії міжнародного туризму, супроводжується концентрацією частки ринку і впливу в руках великих компаній. Ці компанії, крім економії у великих масштабах, можливості розподіляти ризик між різними ринками, застосування сучасних маркетингових схем і доступу на міжнародний ринок праці, також виграють від активного застосування нових технологій.

Екологічний аспект. Екологічні питання в майбутньому будуть хвилювати людей ще більше, ніж сьогодні. Зростаюча чутливість навколишнього середовища зі своєї сторони стимулює значні зусилля по захисту й охороні природних ресурсів. У наступні 10 років ринок заповниться новими, більш "м'якими" видами туристських продуктів, а саме екотуризмом, націленим на дослідження навколишнього середовища, особливо флори і фауни в заповідних районах. Однак розвиток цього виду продукту може обмежитися по двох причинах. По-перше, продукт не зможе завоювати занадто великий сегмент ринку, тому що він стане занадто дорогим і елітним. По-друге, може виникнути проблема, коли продукт екотуризму стане процвітаючим і велике число туристів зможе зруйнувати екосистему.

Освіта і підготовка кадрів. Освіта і підготовка кадрів у майбутньому туризму займуть більш важливе місце хоча б тому, що туризм є і стає усе більш високотехнологічною, дуже контактною сферою, у якій кадри повинні бути добре освічені, комунікабельні, професійно підготовлені, повинні володіти декількома мовами і добре уявляти собі природу туризму. Застосовувані раніше політика і практика стосовно трудових ресурсів базувалися на підходах управління кадрами, що уже виходять з моди. У туристський сектор проникають ідеї, підходи, пріоритети управлінської діяльності, розроблені в інших секторах економіки, наприклад, такі, як регулярна оцінка, ефективні методи комунікації й ін.

Таким чином, можна зробити висновок, що Україна має величезний туристичний потенціал і, від того, наскільки зуміє країна скористатися своїми природними перевагами будуть залежати не тільки перспективи розвитку туристичної галузі, а й такі, на перший погляд далекі від туризму речі, як забезпечення робочими місцями населення та наповнення бюджетів усіх рівнів.

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ОСНОВНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МЕГАПОЛІСІВ

2.1 Оцінка основних економічних показників господарської діяльності м.Києва


Київ – столиця України, один з найважливіших політичних, економічних, наукових, культурно-освітніх та релігійних центрів Європи. Для м.Києва та всього столичного регіону важливою складовою у рушійному потенціалі є фактор столичності. Загальновідомо, що в столицях зосереджується не тільки управлінські функції, а і економічне виробництво, яке характеризується більш прогресивною структурою та новітніми технологіями, інтелектуальним потенціалом, потужною соціальною інфраструктурою, вплив якої виходить за межі столиці, стікаються фінансові потоки. Внаслідок цього, місто-столиця при однакових передумовах розвитку випереджує інші міста. Щоб підтвердити сказане проведемо аналіз основних економічних показників господарської діяльності м. Києва (дані для аналізу обмежуються вереснем 2006 р., так як на сьогоднішній день ще не має узагальнених статистичних даних за більш пізній період).

У вересні 2006 р. промислові підприємства міста виготовили продукції на 1042 млн.грн. (у діючих оптових цінах), а за дев'ять місяців - на 8498 млн.грн. Відносно серпня обсяг продукції зріс на 11,4%, а до січня - вересня 2005р. - на 10,8 відсотка [24].

Підвищення випуску продукції у вересні проти серпня відбулося за всіма видами промислової діяльності, крім харчової промисловості, де обсяг виробництва зменшився на 1,0% [24]. Найбільше зростання продукції спостерігалося в хімічній промисловості - на 42,5%. Це відбулося за рахунок хіміко-фармацевтичних підприємств, які після планових ремонтів у вересні поновили випуск продукції. На 26,5% більше, ніж у серпні, виготовлено продукції підприємствами металургії та оброблення металу, на 24,3% - підприємствами легкої промисловості. У виробництві деревини і виробів з неї вересневий обсяг продукції перевищував серпневий на 1,9%, в целюлозно-паперовій, поліграфічній промисловості і видавничій справі - на 3,4%, в машинобудуванні - на 11,7% тощо [24].

Загалом 34,5% підприємств зменшили випуск продукції у вересні відносно серпня. Не працювали зовсім 1,2% підприємств. У таблиці 2.1 наведено дані за основними видами промислової діяльності у місті.

Таблиця 2.1

Приріст продукції по основних видах промислової діяльності*



% до відповідного періоду 2005р
Промисловість 10,8%
Добувна промисловість -20,3%
~ видобування неенергетичних  матеріалів -20,3
Обробна промисловість 10,7%
~ харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів 8,6%
~ легка промисловість -5,7%
- текстильна промисловість та пошиття одягу -9,0%
- виробництво шкіри та шкіряного взуття -0,8%
~ виробництво деревини та виробів з деревини 28,7%
~ целюлозно-паперова помисловість видавнича справа 33,5%
~ хімічна і нафтохімічна промисловість 15,5%
- хімічне виробництво 14,6%
- виробництво гумових та пластмассових виробів 17,8%
~ виробництво неметалевих мінеральних виробів 24,7%
~ металургія та оброблення металу ; 16,1%
~ машинобудування -6,3%
- виробництво машин та устаткування 0,0%
- виробництво електричного та електронного устаткування 15,2%
- виробництво транспортного устаткування -18,5%
Виробництво та розподілення електроєнергії, газу, тепла, води 10,5%

*Джерело: Держкомстат України


За підсумками січня-вересня 2006р. промисловість міста продовжувала нарощувати виробництво продукції. Більшість видів промислової діяльності перевищили обсяги виробництва 2005р.. Найвищі показники мають підприємства целюлозно-паперової та поліграфічної промисловості - 33,5% приросту продукції; у виробництві деревини та виробів з неї він складає 28,7%, у виробництві неметалевих мінеральних виробів - 24,7%, в металургії і обробленні металу - 16,1%, в хімічній і нафтохімічній промисловості - 15,5 відсотка [24].

Скорочення виробництва відбулося в машинобудуванні, в легкій промисловості та видобуванні неенергетичних матеріалів. На них припадає 18,7% промислового виробництва міста. В машинобудуванні рівень зниження випуску продукції складає 6,3%, в легкій промисловості - 5,7%, у видобуванні неенергетичних матеріалів - 20,3 відсотка [24].

Більшість видів промислової діяльності перевищили обсяги виробництва 2005р.. По окремих їх видах спостерігається тенденція до підвищення темпів зростання випуску продукції. Так, в хімічній і нафтохімічній промисловості у 1-му кварталі було отримано 10,4% приросту продукції, а у І-півріччі - 13,3%; в целюлозно-паперовій і поліграфічній промисловості, відповідно, 19,2% і 25,4%; в харчовій промисловості - 4,6% і 8,4%; у виробництві неметалевих мінеральних виробів - 12,6% і 16,5%; у виробництві деревини та виробів з неї - 14,2% і 19,7%. З природних причин уповільнились темпи нарощування продукції у виробництві та розподіленні електроенергії - з 112,3% до 109,2%. Скорочення виробництва відбулося в машинобудуванні, в легкій промисловості та видобуванні неенергетичних матеріалів. На них припадає 17% промислового виробництва міста. Найбільший рівень зниження випуску продукції в машинобудуванні - 19,7%. Значно менший він в легкій промисловості - 6,6% і у видобуванні неенергетичних матеріалів -14,4 відсотка [24].

Зміни обсягів промислового виробництва у місті за статистичними даними представлені на рис. 2.1.


Щодо районів міста, то у вересні порівняно з серпнем 9 із 10-ти районів збільшили виробництво продукції, зокрема: Дарницький - на 98,9%, Святошинський - на 31,6%, Голосіївський - на 15,3%, Шевченківський - на 13,0%. Зменшив випуск продукції лише Оболонський район - на 7 відсотків [24].

Минулорічний обсяг продукції у січні-вересні перевищили підприємства дев'яти районів. Найбільший рівень - у Деснянському районі - на 30,8%, Дарницькому - на 26,7%, Дніпровському - на 24,6%, Солом'янському - на 16,4%, Голосіївському - на 13,6 відсотка [24].

Скорочення виробництва відбулося у Шевченківському районі. Слід зазначити, що темп падіння виробництва в цьому районі з місяця в місяць суттєво уповільнювався: на початку року він становив 77%, за I квартал - 66,3%, за шість місяців - 27,1%, а за дев'ять місяців - 7,7 відсотка.

По багатьох видах продукції вересневий обсяг випуску більший за серпневий. Удвічі зросло виробництво контрольно-касових апаратів, на 12,1% - паркету, на 13,2% - шиферу, на 34,3% - віконних і дверних блоків, на 36,7% - побутових лічильників газу та іншої продукції.

Перевищено у січні-вересні 2006 року рівень виробництва відповідного періоду минулого року по лічильниках електричних однофазних - у 2,7 рази, трьохфазних - на 11,9%, ліфтів - на 31,2%. Більше, ніж торік, виготовлено деревоволокнистих і деревостружкових плит, листів гіпсокартонних, збірних залізобетонних конструкцій, стінових матеріалів та іншої продукції [24].

Обсяг відвантаженої продукції за січень-серпень 2006 року склав 7283 млн.грн. 91,8% цієї суми сплачено у грошовій формі. На бартерних умовах відвантажено 0,9% продукції. Несплаченою залишається 7,3% продукції. На підприємствах, що займаються виробництвом та розподіленням електроенергії, газу та води, цей показник значно вищий і складає 17,2%. Повністю отримали кошти за відвантажену продукцію лише підприємства з видобування неенергетичних матеріалів [24].

За січень-вересень 2006 року промислові підприємства виробили товарів народного споживання на 3578 млн.грн. Продовольчих товарів виготовлено на 1016 млн.грн., непродовольчих - на 1932 млн.грн., алкогольних напоїв - на 630 млн.грн. Порівняно з попереднім місяцем, у вересні обсяг споживчих товарів збільшився на 15,0%. Минулорічний обсяг за січень-вересень перевищено на 9,5%. Це забезпечено за рахунок, як продовольчих товарів, так і непродовольчих, випуск яких зріс, відповідно, на 7,6% та 11,4 відсотка. У січні-вересні 2006р., у порівнянні з відповідним періодом попереднього року, зросло виробництво продукції з незбираного молока (на 9970 т або на 12,0%), м'яса (на 367 т, 26,4%), маргарину (на 3665 т, 24,7%), ковбасних виробів (на 2329 т, 60,1%), кондитерських виробів (на 1255 т, 2,8%) та іншої продукції [24].

Разом з тим, скорочено випуск сирів (на 5,0%), круп (на 12,5%), безалкогольних напоїв (на 6,6%), макаронних виробів (на 9,2%). В непродовольчій групі товарів спостерігається зниження випуску товарів легкої промисловості на 12,9% за рахунок верхнього трикотажу, окремих видів швейної продукції: костюмів, сорочок тощо. З товарів повсякденного попиту збільшено випуск товарів побутової хімії, туалетного і господарського мила, шампунів тощо. Скорочено виробництво деяких товарів культурно-побутового призначення: магнітофонів, гарнітурів меблевих, столів, електропилососів, міксерів та іншої продукції. У таблиці 2.2 узагальнено інформацію про стан промислового виробництва по районах м. Києва.


Таблиця 2.2

Стан промислового виробництва по районах м. Києва*

Район

Вироблено продукції за січень-вересень 2006р.
(у діючих цінах)

Темпи приросту, зниження /-/ (у порівняних цінах), у %

млн.грн. у % до загального обсягу вересня 2006 р. до серпня 2006 р. січень - вересень 2006 р. до січня - вересня 2005 р.

м.Київ

8498,0

100,0

11,4

10,8

Голосіївський 1137,8 13,4 15,3 13,6
Дарницький 496,0 5,9 98,9 26,7
Деснянський 365,2 4,3 4,6 30,8
Дніпровський 705,7 8,3 5,8 24,6
Оболонський 1370,8 16,1 -7,0 11,1
Печерський 1396,6 16,4 4,4 4,5
Подільський 809,4 9,5 4,9 12,9
Святошинський 544,7 6,4 31,6 10,0
Солом'янський 651,8 7,7 6,7 16,4
Шевченківський 1020,1 12,0 13,0 -7,7

*Джерело: Держкомстат України

Аналіз інноваційної активності промислових підприємств міста у січні-вересні 2006р. свідчить, що вона дещо активізувалася.

За звітний період нововведення здійснювали 140 підприємств або 28,2% загальної кількості підприємств проти 82 і 16,6% у І півріччі 2006 р.

Найбільш сприятливими до інновацій виявилися підприємства виробництва деревини та виробів з деревини - 66,7%, машинобудування - 38,5%, хімічної та нафтохімічної промисловості - 36,7%, харчової - 24,1% [24].

Серед інноваційно активних підприємств створювали та впроваджували нові чи значно удосконалені види продукції 88,6% підприємств, створювали та впроваджували нові чи значно удосконалені виробничі процеси - 68,6%, придбали та впроваджували нові засоби механізації і автоматизації виробництва - 42,9%. Із загальної кількості інноваційних підприємств 20 (14,3%) придбали нові технології, кількість яких склала 42 одиниці, виробляли інноваційну продукцію 108 підприємств або 77,1 відсотка [24].

Найбільш поширеним напрямком інноваційної діяльності підприємств залишаються випуск і впровадження принципово нових видів продукції і технологій.

Впровадженням нових технологічних процесів займались 78 підприємств або 55,7% від інноваційно активних. Ними впроваджено 241 новий технологічний процес, із яких 105 спрямовані на економічне використання матеріалів і ресурсів. Більш активно удосконаленням виробничих процесів займались підприємства машинобудування, а саме на 6 підприємствах виробництва транспортного устаткування впроваджено 65 процесів, з них 29 маловідходних, ресурсозберігаючих. Це такі підприємства як Дарницький ВРЗ, ДАХ компанія "Артем", ВАТ завод "Ленінська кузня" та інші. На 14 підприємствах виробництва електричного та електронного устаткування таким удосконаленням займались ВАТ Меридіан ім. С.П. Корольова, ДП КДЗ "Буревісник" та інші [24].

Результат впровадження нових технологій дозволив 93 промисловим підприємствам освоїти виробництво 408 найменувань нових видів продукції, із яких 19,9% складають нові види техніки і 80,1% - матеріали, вироби, продукти. Серед нових видів продукції переважає продукція підприємств машинобудування - 236 найменувань або 57,8% загальної кількості освоєних, продукції хімічної та нафтохімічної промисловості - 81 найменування або 19,8 відсотка [24].

Обсяг виробленої інноваційної продукції склав 576,2 млн.грн. або 6,8% від загального обсягу промислової продукції . У 12 підприємств частка інноваційної продукції становила понад 50%, у 10 - від 25 до 50%. Наприклад, ця частка на ЗАТ "Індар" - 95,1%, ТОВ ВТО "Мед апаратура" - 93,7%, ВАТ "Аверс" - 72,1%, ВАТ "Едектроприлад" - 37,2%, заводі "Арсенал" - 30,4 відсотка [24].

Підсумки результатів інноваційної діяльності промислових підприємств серед районів міста свідчать, що найактивнішими були підприємства Дніпровського (46,2%), Голосіївського (40,0%), Солом'янського (36,8%) районів. Найменш активними залишаються підприємства Святошинського району (8,3%). В таблиці 2.3 та 2.4 зведена інформація про інвестиційну діяльність підприємств міста.

Таблиця 2.3

Інноваційна діяльність підприємств за основними видами промислової діяльності за січень-вересень 2006 року*



Кількість інноваційно
активних підприємств

Обсяг інноваційної
продукції


всього,
підприємств

у % від
загальної
кількості
промислових
підприємств

всього,
млн.грн.

у % від
загальної
кількості
промислової
продукції

Промисловість 140 28,2 576,2 6,8
Харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів 13 24,1 147,0 6,7
Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: